08.02.2023

№ 906/576/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2022 року

м. Київ

cправа № 906/576/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Губенко Н. М. - головуючий, Баранець О. М., Кондратова І. Д.,

за участю секретаря судового засідання - Охоти В.Б.,

представників учасників справи:

позивача - Рогаль О.К., Раєцький А.О.,

відповідача - Бабій А.Б.,

третьої особи 1-не з`явився,

третьої особи 2 - не з`явився,

третьої особи 3 -Фесюк О.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Технополіс"

на рішення Господарського суду міста Києва

у складі судді Шкурдової Л. М.

від 02.11.2021 та

на постанову Північного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Агрикова О. В., Мальченко А. О., Чорногуз М. Г.

від 16.02.2022

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Технополіс"

до Фонду державного майна України

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача: Державне підприємство "Спецагро", Регіональне відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській області, Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів

про визнання бездіяльності протиправною,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Технополіс" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Фонду державного майна України про:

- визнання протиправною бездіяльності Фонду державного майна України в частині незатвердження переліку об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації шляхом продажу на аукціоні майна, що перебуває на балансі Державного підприємства "Спецагро" (балансоутримуач) за адресою місто Житомир, вулиця Вересівський шлях, 15, а саме: групи інвентарних об`єктів (комплекс будівель і споруд) у складі: лабораторний корпус (літ. А) площею 2 974,3 кв. м (реєстровий номер: 38516592.2.ЧУИКБД001), віварій (літ. Б) площею 2 391,1 кв. м (реєстровий номер: 38516592.2.ЧУИКБД002), утилізаційний блок (літ. В) площею 678,1 кв. м (реєстровий номер 38516592.2.ЧУИКБД003), кормоцех (літ. И) площею 651,6 кв. м (реєстровий номер 38516592.2.ЧУИКБД004), дизблок для транспортних засобів (літ. Д) площею 133,3 кв. м (реєстровий номер: 38516592.2.ЧУИКБД005), автовагова (літ. Ж) площею 77,3 кв. м (реєстровий номер: 38516592.2.ЧУИКБД006), прохідна (літ. Е) площею 59,8 кв. м (реєстровий номер: 38516592.2.ЧУИКБД007), розплідник (літ. К) площею 497,0 кв. м (реєстровий номер: 38516592.2.ЧУИКБД008), склад дезінфікуючих засобів (літ. Р) площею 72,2 кв. м (реєстровий номер: 38516592.2.ЧУИКБД009), гараж на 5 автомашин (літ. 3) площею 315,3 кв. м (реєстровий номер: 38516592.2.ЧУИКБД010), котельня (літ. М) площею 502,8 кв. м (реєстровий номер: 38516592.2.ЧУИКБД012), насосна станція з артскважиною (літ. /І) площею 24,7 кв. м (реєстровий номер: 38516592.2.ЧУИКБД013), установка для мазутопостачання (літ. Н) площею 66,2 кв. м (реєстровий номер: 38516592.2.ЧУИКБД014), насосна автоматична установка (літ. О) площею 34,6 кв. м (реєстровий номер: 38516592.2.ЧУИКБД015), автоматична установка перечистки стічних вод (літ. П) площею 94,4 кв. м (реєстровий номер: 38516592.2.ЧУИКБД017);

- зобов`язання Фонду державного майна України затвердити в переліку об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації шляхом продажу на аукціоні майна, що перебуває на балансі Державного підприємства "Спецагро" (балансоутримуач) за адресою місто Житомир, вулиця Вересівський шлях, 15, а саме: групи інвентарних об`єктів (комплекс будівель і споруд) у складі: лабораторний корпус (літ. А) площею 2 974,3 кв. м (реєстровий номер: 38516592.2.ЧУИКБД001), віварій (літ. Б) площею 2 391,1 кв. м (реєстровий номер: 38516592.2.ЧУИКБД002), утилізаційний блок (літ. В) площею 678,1 кв. м (реєстровий номер 38516592.2.ЧУИКБД003), кормоцех (літ. И) площею 651,6 кв. м (реєстровий номер 38516592.2.ЧУИКБД004), дизблок для транспортних засобів (літ. Д) площею 133,3 кв. м (реєстровий номер: 38516592.2.ЧУИКБД005), автовагова (літ. Ж) площею 77,3 кв. м (реєстровий номер: 38516592.2.ЧУИКБД006), прохідна (літ. Е) площею 59,8 кв. м (реєстровий номер: 38516592.2.ЧУИКБД007), розплідник (літ. К) площею 497,0 кв. м (реєстровий номер: 38516592.2.ЧУИКБД008), склад дезінфікуючих засобів (літ. Р) площею 72,2 кв. м (реєстровий номер: 38516592.2.ЧУИКБД009), гараж на 5 автомашин (літ. 3) площею 315,3 кв. м (реєстровий номер: 38516592.2.ЧУИКБД010), котельня (літ. М) площею 502,8 кв. м (реєстровий номер: 38516592.2.ЧУИКБД012), насосна станція з артскважиною (літ. /І) площею 24,7 кв. м (реєстровий номер: 38516592.2.ЧУИКБД013), установка для мазутопостачання (літ. Н) площею 66,2 кв. м (реєстровий номер: 38516592.2.ЧУИКБД014), насосна автоматична установка (літ. О) площею 34,6 кв. м (реєстровий номер: 38516592.2.ЧУИКБД015), автоматична установка перечистки стічних вод (літ. П) площею 94,4 кв. м (реєстровий номер: 38516592.2.ЧУИКБД017).

Позов обґрунтований невиконанням вимог пункту 10 Розділу IV Порядку подання та розгляду заяв про включення об`єктів права державної власності до відповідного переліку об`єктів великої або малої приватизації, що підлягають приватизації, затвердженого наказом Фонду державного майна України № 675 від 22.05.2018.

2. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

На підставі рішення конкурсної комісії від 29.08.2018 Регіональне відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській області, за умовами офіційного оголошення у "Відомостях приватизації" (від 20.08.2018 №67(1191) Товариству з обмеженою відповідальністю "Технополіс" було надано дозвіл на укладання договору оренди № 2055 від 06.09.2018 нерухомого майна, що належить до державної власності та перебувало на балансі Державного підприємства "Спецагро" Мінагрополітики України, а саме групу інвентарних об`єктів (комплекс будівель і споруд) загальною площею 8 572,7 кв. м. за адресою: м. Житомир, Вересівський шлях, 15, терміном 2 роки 364 дні, з орендною платою 52,1 тис грн/міс. з ПДВ при оціночній вартості 3,473 млн. грн на 31.05.2018.

06.09.2018 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Житомирській області (правонаступник - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській області) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Технополіс" укладено договір оренди № 2055 нерухомого майна, що належить до державної власності, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно, що перебуває на балансі Державного підприємства "Спецагро" (балансоутримувач), яке належить до сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства України та знаходиться у м. Житомирі по вул. Вересівський шлях, 15, вартість якого визначена згідно з висновком про вартість і становить станом на 31.05.2018 в розмірі 3 473 387,00 грн, а саме: групу інвентарних об`єктів (комплекс будівель і споруд) у складі: лабораторний корпус (літ. А) площею 2974,3 кв. м (реєстровий номер: 38516592.2.ЧУИКБД001), віварій (літ. Б) площею 2391,1 кв. м (реєстровий номер: 38516592.2.ЧУИКБД002), утилізаційний блок (літ. В) площею 678Д кв. м (реєстровий номер 38516592.2.ЧУИКБД003), кормоцех (літ. И) площею 651,6 кв. м (реєстровий номер 38516592.2.ЧУИКБД004), дизблок для транспортних засобів (літ. Д) площею 133,3 кв. м (реєстровий номер: 38516592.2.ЧУИКБД005), автовагова (літ. Ж) площею 77,3 кв. м (реєстровий номер: 38516592.2.ЧУИКБД006), прохідна (літ. Е) площею 59,8 кв. м (реєстровий номер: 38516592.2.ЧУИКБД007), розплідник (літ. К) площею 497,0 кв. м (реєстровий номер: 38516592.2.ЧУИКБД008), склад дезінфікуючих засобів (літ. Р) площею 72,2 кв. м (реєстровий номер: 38516592.2.ЧУИКБД009), гараж на 5 автомашин (літ. 3) площею 315,3 кв. м (реєстровий номер: 38516592.2.ЧУИКБД010), котельня (літ. М) площею 502,8 кв.м (реєстровий номер: 38516592.2.ЧУИКБД012), насосна станція з артскважиною (літ. Л) площею 24,7 кв. м (реєстровий номер: 38516592.2.ЧУИКБД013), установка для мазутопостачання (літ. Н) площею 66,2 кв. м (реєстровий номер: 38516592.2.ЧУИКБД014), насосна автоматична установка (літ. О) площею 34,6 кв. м (реєстровий номер: 38516592.2.ЧУИКБД015), автоматична установка перечистки стічних вод (літ. П) площею 94,4 кв.м (реєстровий номер: 38516592.2.ЧУИКБД017).

Договір оренди укладено строком на 2 роки 364 дні, що діє з 06.09.2018 до 04.09.2021 включно (пункт 10.1 договору).

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 17.06.2020 №685-р передано цілісний майновий комплекс Державного підприємства "Спецагро" (код згідно з ЄДРПОУ 38516592) із сфери управління Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства до сфери управління Державної служби з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів.

02.10.2020 позивач звернувся із заявою до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській області про включення до переліку об`єктів малої приватизації групи інвентарних об`єктів, що перебувають на балансі Державного підприємства "Спецагро".

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській області, листом № 11-09-3042 від 05.10.2020, у зв`язку з тим, що до відділення 02.10.2020 надійшла заява від Товариства з обмеженою відповідальністю "Технополіс" про включення об`єкта державної власності окремого майна - групи інвентарних приміщень (комплекс будівель і споруд), що перебуває на балансі Державного підприємства "Спецагро", що належить до сфери управління Державної служби з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, звернулось до Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів з проханням розглянути питання надання згоди на включення об`єкта державної власності окремого майна - групи інвентарних приміщень (комплекс будівель і споруд) за адресою: Житомирська обл., м. Житомир, вул. Вересівський шлях, 15 до переліку об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації, та повідомити Фонд державного майна України і Регіональне відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях.

Листом від 07.10.2020 №01-09-3053 Регіональне відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській області повідомило відповідача про надходження заяви від позивача.

Листом від 13.10.2020 №17.2-16/1/5929 Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів повідомила, що не заперечує щодо включення об`єкта до переліку об`єктів, що підлягають приватизації.

Листом від 09.02.2021 №01-09-0377 Регіональне відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській області звернулося до Фонду державного майна України щодо включення зазначеного об`єкта до Переліку об`єктів малої приватизації в 2021 році.

За інформацією Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській області, об`єкт складається з груп інвентарних об`єктів (комплекс будівель і споруд), у складі: лабораторний корпус (літ. А), площею 2 974,3 кв. м; віварій (літ. Б), площею 2 391,1 кв. м; утилізаційний блок (літ. В), площею 678,1 кв. м; кормоцех (літ.И), площею 651,6 кв. м; дизблок для транспортних засобів (літ. Д), площею 133,3 кв. м; автовагова (літ. Ж), площею 77,3 кв. м; прохідна (літ. Е), площею 59,8 кв. м; розплідник (літ. К), площею 497,0 кв. м; склад дезінфікуючих засобів (літ. Р), площею 72,2 кв. м; гараж на 5 автомашин (літ. 3), площею 315,3 кв. м; котельня (літ. М), площею 502,8 кв. м; насосна станція з артскважиною (літ. Л), площею 24,7 кв. м; установка для мазутопостачання (літ. Н), площею 66,2 кв. м; насосна автоматична установка (літ. О), площею 34,6 кв. м, автоматична установка перечистки стічних вод (літ. П), площею 94,4 кв. м, мережа водопроводу та каналізації, мережа газопроводу, об`єкт цивільної оборони та під`їзна дорога, що знаходяться за адресою: Житомирська обл., м. Житомир, вул. Вересівський шлях, 15.

В подальшому, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській області, листом №11-09-0790 від 15.03.2021, звернулося до органу управління - Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів з метою вивчення питання включення до переліку об`єктів, що підлягають приватизації окремого майна - групи інвентарних об`єктів (комплекс будівель і споруд), просило надати інформацію та копії документів щодо підтвердження статусу об`єкта цивільної оборони та характеристику під`їзної дороги.

Також Регіональне відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській області, листом №01-09-0997 від 31.03.2021, звернулось до Фонду державного майна України, в якому повідомило, що з метою вивчення питання включення до переліку об`єктів, що підлягають приватизації спірних об`єктів, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській області, листом №11-09-0790 від 15.03.2021, звернулось до органу управління про надання інформації щодо підтвердження статусу об`єкта цивільної оборони та характеристику під`їзної дороги.

Листом №17.2-12/6830 від 24.03.2021 Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів у відповідь на лист №11-09-0790 від 15.03.2021 Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях щодо включення об`єкта державної власності надала обґрунтовану відмову щодо включення об`єкта державної власності вищенаведеного нерухомого майна до переліку об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації, у зв`язку з тим, що до складу об`єкту входить об`єкт цивільної оборони та під`їзна дорога, а також повідомила, що балансоутримувачем додатково направлені запити до відповідних державних органів для підтвердження або спростування статусу об`єктів цивільної оборони та характеристики під`їзної дороги до зазначеного об`єкта.

3. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.11.2021 у справі № 906/576/21, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.02.2022, в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного господарського суду мотивовані тим, що Фонд державного майна України та Регіональне відділення Фонду державного майна України діяли в межах своїх повноважень відповідно до норм чинного законодавства та виключили приватизацію майна, щодо якого встановлено законом обмеження, оскільки спірний об`єкт не підлягає приватизації в силу закону, а саме частини 2 статті 4, частини 9 статті 11 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» та частини 12 статті 32 Кодексу цивільного захисту України.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи касаційної скарги. Доводи інших учасників справи

У касаційній скарзі скаржник просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.2021 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.02.2022 у даній справі, та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Скаржник у якості підстав касаційного оскарження судових рішень зазначив пункти 3 та 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Технополіс" зауважує, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування пунктів 5 - 11 розділу 4, розділу 5 Порядку подання та розгляду заяв про включення об`єктів права державної власності до відповідного переліку об`єктів великої або малої приватизації, що підлягають приватизації, затвердженого наказом Фонду державного майна України № 675 від 22.05.2018.

Також скаржник викладає обставини справи та перелік правових норм, які, на його думку, неправильно застосовані/порушені судами першої та апеляційної інстанцій, з подальшим посиланням на наявність випадків, передбачених пунктом 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України.

Фонд державного майна України, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській області, Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів подали відзиви на касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Технополіс", в яких просили відмовити у її задоволенні, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.

5. Позиція Верховного Суду

Причиною виникнення даного спору є питання щодо наявності/відсутності підстав для визнання протиправною бездіяльності Фонду державного майна України в частині незатвердження переліку об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації та зобов`язання Фонду державного майна України затвердити в переліку об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації шляхом продажу на аукціоні майна, що перебуває на балансі Державного підприємства "Спецагро".

Імперативними приписами частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України чітко встановлено межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційне провадження у даній справі відкрито, зокрема, згідно з пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, який визначає, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію відносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

Як вже зазначалося вище, скаржник, у касаційній скарзі, посилається на те, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано положення 5 - 11 розділу 4, розділу 5 Порядку подання та розгляду заяв про включення об`єктів права державної власності до відповідного переліку об`єктів великої або малої приватизації, що підлягають приватизації, затвердженого наказом Фонду державного майна України № 675 від 22.05.2018, за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування зазначених норм права.

Частиною 1 статті 4 Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна" передбачено, що до об`єктів державної і комунальної власності, що підлягають приватизації, належать усі об`єкти права державної і комунальної власності, крім тих, приватизація яких прямо заборонена цим Законом та іншими законами України.

Згідно із частиною 2 статті 4 Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна" крім передбачених частиною третьою цієї статті випадків, приватизації не підлягають казенні підприємства та об`єкти, необхідні для виконання державою своїх основних функцій, для забезпечення обороноздатності держави, та об`єкти права власності Українського народу, майно, що становить матеріальну основу суверенітету України, зокрема: захисні споруди цивільного захисту.

Відповідно до частини 12 статті 32 Кодексу цивільного захисту України захисні споруди цивільного захисту державної та комунальної власності не підлягають приватизації (відчуженню).

Згідно із статтею 7 Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна" Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва у районах і містах, органи приватизації в Автономній Республіці Крим становлять єдину систему державних органів приватизації. Державні органи приватизації здійснюють державну політику у сфері приватизації та діють на підставі Закону України "Про Фонд державного майна України", цього Закону, інших актів законодавства. Державні органи приватизації у межах своєї компетенції здійснюють такі основні повноваження: затверджують переліки об`єктів, що підлягають приватизації; класифікують об`єкти приватизації відповідно до цього Закону; приймають рішення про приватизацію об`єктів державної власності у випадках, установлених законодавством та інші.

Відповідно до частин 1-3 статті 11 Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна" ініціювати приватизацію об`єктів можуть органи приватизації, уповноважені органи управління, інші суб`єкти управління об`єктами державної і комунальної власності або покупці. Перелік об`єктів великої приватизації державної власності, що підлягають приватизації, затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням Фонду державного майна України. Переліки об`єктів малої приватизації державної власності, що підлягають приватизації, затверджуються Фондом державного майна України.

Частиною 7 статті 11 Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна" передбачено, що заяви про включення об`єктів права державної власності до відповідного переліку об`єктів великої або малої приватизації, що підлягають приватизації, подаються потенційними покупцями до державних органів приватизації за місцезнаходженням об`єкта, що приватизується, у порядку, що встановлюється Фондом державного майна України.

Державні органи приватизації протягом трьох днів після надходження заяви звертаються щодо надання згоди на включення такого об`єкта до переліку об`єктів державної власності, що підлягають приватизації, до уповноважених органів управління державним майном, крім випадків, коли орган приватизації є уповноваженим органом управління державним майном або уповноважений орган управління самостійно ініціював включення такого об`єкта до переліку об`єктів державної власності, що підлягають приватизації.

Уповноважені органи управління державним майном надають згоду на приватизацію об`єкта державної власності або вмотивовану відмову протягом 15 днів з моменту надходження звернення від державних органів приватизації.

У разі якщо орган приватизації не одержав у встановлений строк дозвіл чи відмову від органу, уповноваженого управляти відповідним майном, згода на приватизацію вважається наданою.

Частиною 8 статті 11 Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна" передбачено, що державні органи приватизації протягом 30 днів розглядають заяви та приймають рішення щодо включення до переліку об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації, і в п`ятиденний строк письмово повідомляють про це заявника, підприємство, що приватизується (балансоутримувача об`єкта), а також відповідний уповноважений орган управління.

Відповідно до розділу 4 Порядку подання та розгляду заяв про включення об`єктів права державної власності до відповідного переліку об`єктів великої або малої приватизації, що підлягають приватизації (далі -Порядок):

1. До заяви про включення об`єктів права державної власності до переліку об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації, додаються:

для юридичних осіб - нерезидентів - документ про реєстрацію у державі її місцезнаходження (витяг із торговельного, банківського або судового реєстру тощо), засвідчений згідно із законодавством держави його видачі, перекладений українською мовою;

для фізичних осіб - громадян України - копія паспорта громадянина України;

для іноземних громадян - копія документа, що посвідчує особу.

У разі якщо заяву підписано особою, уповноваженою керівником юридичної особи, або представником фізичної особи, до заяви також додається копія паспорта такої особи та довіреність.

У разі якщо документом, що посвідчує особу, є паспорт з безконтактним електронним носієм, до заяви додається копія такого паспорта з відповідною підтвердною інформацією.

2. Державний орган приватизації, до якого надійшла заява, протягом трьох днів після надходження заяви звертається щодо надання згоди на включення об`єкта до переліку об`єктів державної власності, що підлягають приватизації, до уповноважених органів управління державним майном, крім випадків, коли орган приватизації є уповноваженим органом управління державним майном або уповноважений орган управління самостійно ініціював включення такого об`єкта до переліку об`єктів державної власності, що підлягають приватизації.

3. Державний орган приватизації, до якого надійшла заява, одночасно із зверненням до уповноважених органів управління державним майном надсилає до Фонду копії відповідного звернення, зареєстрованої заяви та доданих до неї документів.

4. У разі якщо державний орган приватизації, до якого надійшла заява, є уповноваженим органом управління об`єкта державної власності, копії зареєстрованої заяви та доданих до неї документів надсилаються тільки до Фонду.

5. Уповноважені органи управління державним майном надають до Фонду та державного органу приватизації, до якого надійшла заява, згоду на приватизацію об`єкта державної власності або вмотивовану відмову протягом 15 днів з дати надходження звернення від державних органів приватизації.

6. У разі якщо державний орган приватизації не одержав у встановлений строк дозволу чи відмови від органу, уповноваженого управляти відповідним майном, згода на приватизацію вважається наданою.

7. У разі надходження від органу, уповноваженого управляти державним майном, вмотивованої відмови погодити включення об`єкта до переліку об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації, результати розгляду заяви доводить до заявника державний орган приватизації, до якого надійшла заява, у письмовій формі або за проханням заявника - засобами електронного зв`язку.

8. Державний орган приватизації протягом 30 днів розглядає подану заяву і додані до неї документи та приймає рішення щодо включення об`єкта до переліку об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації, і в п`ятиденний строк письмово повідомляє про прийняте рішення заявника, підприємство, що приватизується (балансоутримувача об`єкта), а також відповідний уповноважений орган управління.

9. Державний орган приватизації, який прийняв рішення про включення об`єкта до переліку об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації, не пізніше наступного дня інформує Фонд про прийняте рішення.

10. Фонд за поданням державних органів приватизації, які прийняли рішення про включення об`єкта до переліку об`єктів малої приватизації, у разі відсутності підстав для відмови затверджує переліки об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації.

11. Об`єкт вважається включеним до переліку об`єктів малої приватизації з дати затвердження такого переліку Фондом.

Частиною 9 статті 11 Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна" передбачено, що відмова державними органами приватизації у включенні до переліку об`єктів, що підлягають приватизації, можлива у разі:

- коли підприємство, що пропонується приватизувати, перебуває у процесі ліквідації;

- коли законодавством установлено обмеження щодо приватизації об`єкта;

- вмотивованої відмови органу, уповноваженого управляти державним майном, у погодженні щодо включення до переліку об`єктів, що підлягають приватизації;

- невключення Кабінетом Міністрів України за поданням Фонду державного майна України до переліку об`єктів великої приватизації, що підлягають приватизації.

Згідно із розділом 5 Порядку відмова державними органами приватизації у включенні об`єктів до відповідного переліку об`єктів великої або малої приватизації, що підлягають приватизації, можлива у разі:

- коли підприємство, що пропонується приватизувати, перебуває у процесі ліквідації;

- коли законодавством установлено обмеження щодо приватизації об`єкта;

Отже, частинами 1-8 статті 11 Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна" та розділом 4 Порядку передбачено процедуру розгляду заяв про включення об`єктів права державної власності до переліків об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації та затвердження переліку об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації. При цьому, пунктом 10 розділу 4 Порядку передбачено, що Фонд затверджує переліки об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації лише у разі відсутності підстав для відмови.

Водночас, частиною 9 статті 11 Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна" та розділом 5 Порядку передбачено підстави для відмови у включенні до переліку об`єктів, що підлягають приватизації.

При цьому, Суд вважає за необхідне зазначити, що порушення процедури розгляду заяви про включення об`єкта права державної власності до переліків об`єктів малої приватизації, зокрема строків розгляду заяви, не може бути підставою для автоматичного включення об`єкта права державної власності до переліків об`єктів малої приватизації, за наявності підстав, передбачених частиною 9 статті 11 Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна" та розділом 5 Порядку, для відмови у включенні такого об`єкта до переліку.

З огляду на викладене, встановивши, що законодавством установлено обмеження щодо приватизації спірного об`єкта (частина 2 статті 4 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» та частини 12 статті 32 Кодексу цивільного захисту України), суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення даного позову.

Відтак, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження.

Щодо решти доводів, викладених Товариством з обмеженою відповідальністю "Технополіс" у касаційній скарзі, Верховний Суд звертає увагу, що умовою для застосування положень пункту 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України є висновок про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу. Проте у цій справі заявлена скаржником підстава для касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції з посиланням на пункт 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України визнана необґрунтованою.

Інших виключних випадків касаційного оскарження, передбачених частиною 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, Товариством з обмеженою відповідальністю "Технополіс" у касаційній скарзі не зазначено.

При цьому колегія суддів зазначає, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.

Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а, отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

У справі Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) "Sunday Times v. United Kingdom" Європейський суд вказав, що прописаний у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) термін "передбачено законом" передбачає дотримання такого принципу права як принцип визначеності. ЄСПЛ стверджує, що термін "передбачено законом" передбачає не лише писане право, як-то норми писаних законів, а й неписане, тобто усталені у суспільстві правила та моральні засади суспільства.

До цих правил, які визначають сталість правозастосування, належить і судова практика.

Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба, з належною повнотою передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, що може спричинити певна дія.

Вислови "законний" та "згідно з процедурою, встановленою законом" зумовлюють не лише повне дотримання основних процесуальних норм внутрішньодержавного права, але й те, що будь-яке рішення суду відповідає меті і не є свавільним (рішення ЄСПЛ у справі "Steel and others v. The United Kingdom").

Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.

При цьому право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення ЄСПЛ від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").

Конвенція покликана гарантувати не теоретичні або примарні права, а права, які є практичними і ефективними. Це особливо стосується права на доступ до суду, зважаючи на помітне місце, відведене у демократичному суспільстві праву на справедливий суд (рішення ЄСПЛ від 09.10.1979 у справах "Ейрі проти Ірландії", п.24, Series A № 32, та "Гарсія Манібардо проти Іспанії", заява № 38695/97, п.43, ECHR 2000-II).

У рішенні ЄСПЛ у справі "Гарсія Манібардо проти Іспанії" від 15.02.2000 зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них (рішення від 02.03.1987 у справі "Monnel and Morris v. the United Kingdom", серія A, № 115, с. 22, п.56, а також рішення від 29.10.1996 у справі "Helmers v. Sweden", серія A, № 212-A, с.15, п.31).

Отже, право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем процесуальних фільтрів доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це викликано виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду". При цьому процесуальні обмеження зазвичай вводяться для забезпечення ефективності судочинства, а право на доступ до правосуддя, як відомо, не є абсолютним правом, і певні обмеження встановлюються законом з урахуванням потреб держави, суспільства чи окремих осіб (наведену правову позицію викладено в ухвалі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 910/4647/18).

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Пунктом 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (стаття 309 Господарського процесуального кодексу України).

З огляду на наведене Верховний Суд дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги позивача без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції без змін через відсутність передбачених процесуальним законом підстав для їх скасування.

7. Судові витрати

Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Технополіс" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.02.2022 у справі № 906/576/21 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. М. Губенко

Судді О. М. Баранець

І. Д. Кондратова