ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 лютого 2022 року
м. Київ
cправа № 906/709/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,
секретар судового засідання: Гогусь В. О.,
за участю представників сторін:
позивача-1 - не з`явилися,
позивача-2 - не з`явилися,
відповідача - Сюйви І. Є. (адвоката),
третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Державного підприємства "Укрриба" - не з`явилися,
прокуратури - Савицької О. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Житомирське обласне сільськогосподарсько-рибоводне підприємство"
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.11.2020 (колегія суддів: Філіпова Т. Л. - головуючий, Бучинська Г. Б., Василишин А. Р.) у справі
за позовом керівника Бердичівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі: 1) Житомирської обласної державної адміністрації, 2) Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області
до Товариства з додатковою відповідальністю "Житомирське обласне сільськогосподарсько-рибоводне підприємство",
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Державного підприємства "Укрриба",
про припинення права постійного користування земельною ділянкою площею 181,3 га на території Прибережненської сільської ради, скасування державного акта на право постійного користування землею та зобов`язання повернути земельну ділянку,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Керівник Бердичівської місцевої прокуратури (далі - прокурор) звернувся до Господарського суду Житомирської області в інтересах держави в особі Житомирської обласної державної адміністрації (далі - Житомирська ОДА), Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області (далі - ГУ Держгеокадастру) з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю "Житомирське обласне сільськогосподарське-рибоводне підприємство" (далі - ТДВ "Житомиррибгосп") про:
- припинення права постійного користування земельними ділянками, розташованими на території Ружинського району Житомирської області, зокрема: на територіях Плосківської, Ягнятинської, Карабчиївської, Вербівської, Верхівнянської, Прибережненської, Дерганівської та Ружинської сільських рад з цільовим призначенням для риборозведення на промисловій основі;
- скасування відповідних Державних актів на право постійного користування спірними земельними ділянками, виданими Житомирському обласному державному виробничому сільськогосподарсько-рибоводному підприємству (далі - ДП "Житомиррибгосп"); скасування записів про реєстрацію Державних актів на право простійного користування відповідними землями;
- зобов`язання ТДВ "Житомиррибгосп" повернути Житомирській ОДА земельні ділянки водного фонду.
1.2. Позовні вимоги мотивовані тим, що 15.05.2003 був завершений процес приватизації Сільськогосподарського відкритого акціонерного товариства "Житомирське обласне сільськогосподарське-рибоводне підприємство" (далі - СВАТ "Житомиррибгосп"). З 23.01.2012 СВАТ "Житомиррибгосп" реорганізовано шляхом перетворення в ТДВ "Житомиррибгосп", однак як СВАТ "Житомиррибгосп", так і ТДВ "Житомиррибгосп" використовують земельні ділянки водного фонду на території Ружинського району на підставі державних актів на право постійного користування, які видавалися ДП "Житомиррибгосп". Державне підприємство було припинено у результаті реорганізації у СВАТ "Житомиррибгосп", тому, на думку прокурора, право постійного користування земельними ділянками припинилося, і ТДВ "Житомиррибгосп" використовує земельні ділянки водного фонду без жодної правової підстави, оскільки відсутні рішення як про набуття у власність цих земельних ділянок, так і про надання їх в оренду. Прокурор стверджував, що за таких обставин земельні ділянки належить повернути до земель державної власності в особі Житомирської ОДА.
1.3. Господарським судом ухвалою від 10.07.2019 роз`єднано позовні вимоги в окремі провадження щодо кожної із земельних ділянок водного фонду, що розташовані на території Плосківської сільської ради, Ягнятинської сільської ради, Карабчиївської сільської ради, Вербівської сільської ради, Верхівнянської сільської ради, Прибережненської сільської ради, Дерганівської сільської ради, Ружинської сільської ради Ружинського району.
1.4. У справі № 906/709/19 розглядалися вимоги прокурора про:
- припинення права постійного користування земельною ділянкою площею 181,30 га, розташованою на території Прибережненської сільської ради Ружинського району Житомирської області, з цільовим призначенням для риборозведення на промисловій основі ТДВ "Житомиррибгосп", яке здійснюється на підставі державного акта на право постійного користування землею серія ЖТ 05-01№000011, виданого 22.12.1994 ДП "Житомиррибгосп";
- скасування державного акта на право постійного користування землею серії ЖТ 05-01№000011, виданого 22.12.1994 ДП "Житомиррибгосп";
- скасування запису про реєстрацію державного акта на право простійного користування землею серії ЖТ 05-01№000011, зареєстрованого в Книзі записів (реєстрації) державних актів на право постійного користування землею на території Ружинської районної ради народних депутатів за № 11;
- зобов`язання ТДВ "Житомиррибгосп" повернути Житомирській ОДА земельну ділянку водного фонду загальною площею 181,30 га, розташовану на території Прибережненської сільської ради Ружинського району Житомирської області, що фактично використовується ТДВ "Житомиррибгосп", до земель державної власності шляхом складання акта прийому-передачі.
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. Рішенням Господарського суду Житомирської області від 09.12.2019 (суддя Кудряшова Ю. В.) позов прокурора задоволено. Припинено право постійного користування земельною ділянкою площею 181,30 га, розташованою на території Прибережненської сільської ради Ружинського району Житомирської області, з цільовим призначенням для риборозведення на промисловій основі ТДВ "Житомиррибгосп", яке здійснюється на підставі державного акта на право постійного користування землею серія ЖТ 05-01№000011, виданого 22.12.1994 ДП "Житомиррибгосп". Скасовано державний акт на право постійного користування землею серії ЖТ 05-01№000011, виданий 22.12.1994 ДП "Житомиррибгосп". Скасовано запис про реєстрацію державного акта на право простійного користування землею серії ЖТ 05-01№000011, зареєстрованого в Книзі записів (реєстрації) державних актів на право постійного користування землею на території Ружинської районної ради народних депутатів за № 11. Зобов`язано ТДВ "Житомиррибгосп" повернути Житомирській ОДА земельну ділянку водного фонду загальною площею 181,30 га, розташовану на території Прибережненської сільської ради Ружинського району Житомирської області, що фактично використовується ТДВ "Житомиррибгосп", до земель державної власності шляхом складання акта прийому-передачі. Вирішено стягнути з ТДВ "Житомирське обласне сільськогосподарсько-рибоводне підприємство" на користь Прокуратури Житомирської області 7 684,00 грн сплаченого судового збору.
2.2. Суд першої інстанції зазначив, що вимоги про припинення права постійного користування земельною ділянкою є обґрунтованими, оскільки ТДВ "Житомиррибгосп" не є підприємством державної або комунальної власності, а тому на нього не поширюється дія статті 92 Земельного кодексу України щодо права постійного користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Встановивши обставини припинення діяльності державного підприємства, суд дійшов висновку про скасування державного акта серії ЖТ 05-01 № 000011 від 22.12.1994 на право постійного користування земельною ділянкою площею 181,3 га, розташованою на території Ружинської селищної ради Ружинського району Житомирської області.
Оскільки суду не було надано доказів того, що ТДВ "Житомиррибгосп" та СВАТ "Житомиррибгосп" зверталися до уповноважених органів із заявами про оформлення права на землю відповідно до чинного земельного законодавства, державний акт на право постійного користування земельною ділянкою скасований, тому суд дійшов висновку про повернення Житомирській ОДА земельної ділянки водного фонду шляхом складання акта прийому-передачі.
2.3. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.11.2020 рішення Господарського суду Житомирської області від 09.12.2019 скасовано частково і викладено резолютивну частину рішення в наступній редакції: "Позов задовольнити частково. ТДВ "Житомиррибгосп" повернути Житомирській ОДА до земель державної власності земельну ділянку водного фонду загальною площею 181,30 га, розташовану на території Прибережненської сільської ради Ружинського району Житомирської області, і межі якої визначені в Державному акті на право постійного користування землею серія ЖТ 05-01№000011, виданий 22.12.1994. В решті позову відмовити."
2.4. Апеляційний господарський суд дійшов висновку про неможливість задоволення позову у частині вимоги про припинення права постійного користування земельною ділянкою. При цьому суд виходив із того, що до юридичної особи, яка утворилася в процесі приватизації (СВАТ "Житомиррибгосп"), право постійного користування земельною ділянкою водного фонду не переходило, таке право припинилося з припиненням державного підприємства з дати реєстрації СВАТ "Житомиррибгосп" 30.07.1999 на підставі положень пункту 3 частини 1 статті 27 Земельного кодексу України (в редакції на час проведення реєстрації припинення). Відповідно, у подальшому право постійного користування цією земельною ділянкою не переходило і до відповідача - ТДВ "Житомиррибгосп" як правонаступника СВАТ "Житомиррибгосп". Суд зазначив, що до відповідача ТДВ "Житомиррибгосп" не переходило право постійного користування земельною ділянкою, тому вимога про скасування державного акта та реєстраційного запису не підлягає задоволенню. Зважаючи на безпідставне фактичне користування земельною ділянкою, суд дійшов висновку, що вимога про повернення земельної ділянки є правомірною.
3. Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї
3.1. Не погоджуючись із постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.11.2020 в частині задоволення позовних вимог про зобов`язання ТДВ "Житомиррибгосп" повернути Житомирській ОДА до земель державної власності спірну земельну ділянку, ТДВ "Житомиррибгосп" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.11.2020 в частини зобов`язання ТДВ "Житомиррибгосп" повернути Житомирській ОДА до земель державної власності земельну ділянку водного фонду загальною площею 244,68 га, розташовану на території Прибережненської сільської ради Ружинського району Житомирської області, і межі якої визначені в Державному акті на право постійного користування землею серія ЖТ 05-01 № 000011, виданому 22.12.1994, шляхом складання акта прийому-передачі, та ухвалити нове рішення - про відмову у задоволенні позову.
3.2. Обгрунтовуючи підстави касаційного оскарження, ТДВ "Житомиррибгосп" посилається на пункт 1 частину 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. За твердженням скаржника, суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права, зокрема положення статті 108 Цивільного кодексу України, статей 92 141 Земельного кодексу України, статей 37 38 Цивільного кодексу Української РСР, статті 27 Земельного кодексу України (в редакції Закону від 18.12.1990 № 561-ХІІ). Скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції ухвалив постанову без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду України від 21.02.2011 у справі № 21-3а11, постановах Верховного Суду від 31.01.2019 у справі № 914/839/18, від 23.06.2020 у справі № 179/1043/16-ц (пункти 25, 26), від 16.10.2019 у справі № 663/1738/16-ц, від 02.09.2020 у справі № 918/194/19, від 12.02.2020 № 914/748/19, від 19.08.2020 у справі № 904/284/19, від 04.08.2020 у справі № 915/657/18 (щодо права постійного користування землею та підстав його припинення).
3.3. Керівник Бердичівської місцевої прокуратури подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін, посилаючись на законність висновків суду. Прокурор не погоджується із твердженням скаржника про те, що ТДВ "Житомиррибгосп", яке створене шляхом перетворення, є правонаступником прав та обов`язків ДП "Житомиррибгосп", у тому числі права користування земельними ділянками водного фонду згідно з державними актами на право постійного користування землею. Прокурор зазначає, що перетворення державного підприємства у відкрите акціонерне товариство без державної частки є юридичним фактом для припинення права на користування земельною ділянкою. Автоматичне переоформлення права землекористування, на думку прокурора, законодавством не передбачено.
4. Розгляд касаційної скарги
4.1. Ухвалою Верховного Суду від 26.01.2021 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТДВ "Житомирське обласне сільськогосподарсько-рибоводне підприємство" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.11.2020.
4.2. Ухвалою Верховного Суду від 25.02.2021 провадження у цій справі зупинено до закінчення перегляду судовою палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 906/620/19.
4.3. 15.11.2021 судовою палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 906/620/19 ухвалено постанову, яка була оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень 30.12.2021.
4.4. Ухвалою Верховного Суду від 10.01.2022 поновлено провадження за касаційною скаргою ТДВ "Житомирське обласне сільськогосподарсько-рибоводне підприємство" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.11.2020 у справі № 906/709/19.
4.5. Прокурор звернувся до Верховного Суду з клопотанням від 22.02.2021 про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Клопотання мотивоване тим, що Верховним Судом розглядаються касаційні скарги у аналогічних справах № 906/620/19, № 906/621/19, № 906/622/19, № 906/704/19, № 906/705/19, № 906/707/19, № 906/708/19, № 906/710/19, предметом спору у яких є повернення державі земельних ділянок водного фонду, на котрих розміщені об`єкти нерухомого майна державної форми власності, та які перебувають у фактичному користуванні відповідача; спірним у цих правовідносинах є застосування положень статей 92 141 Земельного кодексу України. Натомість, як зазначає прокурор, у постановах Верховного Суду у справах № 825/3812/13-а, № 918/194/19, № 916/1776/17 викладено різні висновки щодо застосування норм статей 92 141 Земельного кодексу України у правовідносинах щодо набуття права постійного користування на земельні ділянки приватними суб`єктами господарювання внаслідок реорганізації юридичних осіб. У зв`язку з цим прокурор стверджує, що справа, яка розглядається, містить виключну правову проблему, а її передача на розгляд Великої Палати Верховного Суду сприятиме забезпеченню розвитку права та формуванню єдиної правозастосовної практики.
4.5. Прокурор звернувся до Верховного Суду із клопотанням від 31.01.2022 про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Клопотання мотивоване тим, що Верховним Судом розглядаються касаційні скарги у аналогічних справах № 906/621/19, № 906/704/19, № 906/705/19, № 906/707/19, № 906/708/19, № 906/710/19, предметом спору у яких є повернення державі земельних ділянок водного фонду, на котрих розміщені об`єкти нерухомого майна державної форми власності, та які перебувають у фактичному користуванні відповідача; спірним у цих правовідносинах є застосування положень статей 92 141 Земельного кодексу України. У постановах Верховного Суду у справах № 918/194/19, № 916/1776/17, № 906/620/19 викладено різні висновки щодо застосування норм статей 92 141 Земельного кодексу України у правовідносинах щодо набуття права постійного користування на земельні ділянки приватними суб`єктами господарювання внаслідок реорганізації юридичних осіб. У зв`язку з цим прокурор стверджує, що справа, яка розглядається, містить виключну правову проблему, а її передача на розгляд до Великої Палати Верховного Суду сприятиме забезпеченню розвитку права та формуванню єдиної правозастосовної практики.
4.6. Розглянувши зазначені клопотання, колегія суддів зазначає, що клопотання обґрунтовані існуванням виключної правової проблеми щодо застосування норм статей 92 141 Земельного кодексу України у правовідносинах щодо переходу права постійного користування від однієї юридичної особи до іншої шляхом правонаступництва (у тому числі в разі зміни організаційно-правової форми), що, на думку прокурора, створює виключну правову проблему.
Відповідно до положень частини 5 статті 302 Господарського процесуального кодексу України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що при передачі на її розгляд справ як таких, що містять виключну правову проблему, касаційним судам належить обґрунтовувати відсутність, суперечливість, неповноту, невизначеність (неясність, нечіткість) або неефективність правового регулювання охоронюваних прав, свобод й інтересів та неефективність існуючого їх правового захисту, в тому числі внаслідок неоднакової судової практики.
Виключна правова проблема має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного вимірів. Кількісний засвідчує той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності. Щодо якісного критерію про виключність правової проблеми свідчать такі обставини, як відсутність сталої судової практики в питаннях, що визначаються як виключна правова проблема; невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема; необхідність застосування аналогії закону чи права; вирішення правової проблеми необхідне для забезпечення принципу пропорційності, тобто належного балансу між інтересами сторін у справі. Метою вирішення виключної правової проблеми є формування єдиної правозастосовчої практики та забезпечення розвитку права (ухвали Великої Палати Верховного Суду від 07.02.2019 у справі №757/21639/15-ц, від 28.10.2020 у справі №906/677/19).
Однак заявлені прокурором клопотання не містять належного обґрунтування виключної правової проблеми за кількісним та якісним критерієм, а обставини, наведені у клопотаннях, не дають підстав для висновку про існування виключної правової проблеми та про необхідність формування єдиної правозастосовчої практики Великою Палатою Верховного Суду.
З огляду на викладене колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла висновку, що зазначені у клопотаннях прокурора питання можуть бути вирішені під час розгляду цієї справи колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду відповідно до її повноважень залежно від встановлених обставин справи та з урахуванням правових висновків, викладених в постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 15.11.2021 у справі № 906/620/19.
4.7. З урахуванням зупинення провадження у справі колегія суддів вважає за можливе розглянути справу № 906/709/19 у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
5. Обставини справи, встановлені судами
51. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що рішенням сесії Ружинської районної ради народних депутатів від 16.12.1994 в постійне користування ДП "Житомиррибгосп" передано земельну ділянку водного фонду, зокрема площею 181,3 га на території Бистрицької сільської ради (державний акт на право постійного користування серія ЖТ 05-01 №000011, зареєстрований в Книзі записів (реєстрації) державних актів на право постійного користування землею на території Ружинської районної ради народних депутатів за № 11 від 22.12.1994) (далі - спірна земельна ділянка).
5.2. Спірна земельна ділянка розташована на території Прибережненської сільської ради, так як рішенням Житомирської обласної ради народних депутатів від 03.03.1995 утворено за рахунок роз`єднання Бистрицької сільської ради Ружинського району - Прибережненську сільську раду з центром в селі Прибережному, підпорядкувавши їй село Прибережне.
5.3. Наказом регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області № 32-ДП від 15.02.1996 прийнято рішення про приватизацію ДП "Житомиррибгосп".
5.4. Відповідно до Законів України "Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі", "Про приватизацію державного майна" і наказу регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області №70-ВАТ від 30.07.1999, під час проведення приватизації на базі ДП "Житомиррибгосп" створено СВАТ "Житомиррибгосп".
5.5. Згідно з актом оцінки вартості цілісного майнового комплексу Житомиррибгосп від 30.03.1999 до статутного капіталу СВАТ " Житомиррибгосп" не увійшло державне майно - об`єкти, які підлягають приватизації, зокрема, ставки та гідротехнічні споруди.
5.6. Гідротехнічні споруди, включаючи ставкові рибоводні споруди, які в процесі приватизації не увійшли до статутного капіталу СВАТ "Житомиррибгосп", відповідно до спільного наказу Міністерства аграрної політики України та Фонду державного майна України від 06.05.2003 № 126/752, передані до сфери управління Міністерства аграрної політики України.
5.7. На виконання спільного наказу Міністерства аграрної політики України та Фонду державного майна України від 06.05.2003 № 126/752 гідротехнічні споруди СВАТ "Житомиррибгосп" 22.08.2003 передано ДП "Укрриба".
5.8. В подальшому ДП "Укрриба" вказані гідротехнічні споруди передало в оренду СВАТ "Житомиррибгосп" на підставі укладеного договору.
5.9. Наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області від 15.05.2003 № 289 процес приватизації СВАТ "Житомиррибгосп" був завершений.
5.10. З 23.01.2012 СВАТ "Житомиррибгосп" реорганізовано шляхом перетворення в ТДВ "Житомиррибгосп".
5.11. СВАТ "Житомиррибгосп", а в подальшому ТДВ "Житомиррибгосп" використовує спірну земельну ділянку водного фонду на території Ружинського району на підставі державного акта на право постійного користування земельною ділянкою, який видавався ДП "Житомиррибгосп" 22.12.1994.
5.12. Суди установили, що згідно зі статутом ТДВ "Житомиррибгосп" вказане товариство створене у формі товариства з додатковою відповідальністю шляхом перетворення СВАТ "Житомиррибгосп", та є правонаступником всіх прав та обов`язків СВАТ "Житомиррибгосп".
5.13. Згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТДВ "Житомиррибгосп" зареєстроване 23.01.2012.
5.14. СВАТ "Житомиррибгосп" згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зареєстровано 30.07.1999 на підставі розпорядження голови Ружинської районної державної адміністрації № 283 від 30.07.1999.
5.15. Відповідно до інформації Регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області від 31.05.2019 № 03/1347 з дати реєстрації СВАТ "Житомиррибгосп" 30.07.1999 ДП "Житомиррибгосп" припинене.
5.16. Згідно з інформацією Бердичівського управління ГУ ДФС Житомирській області відповідно до бази даних код ЄДРПОУ 00476843 має СВАТ "Житомиррибгосп" та його правонаступник ТДВ "Житомиррибгосп. ДП "Житомиррибгосп" було припинено в результаті реорганізації (шляхом перетворення) у СВАТ "Житомиррибгосп", на підтвердження чого в матеріалах справи міститься наказ Регіонального відділення Фонду державного майна України № 70-ВАТ "Про створення акціонерного товариства" та розпорядження голови Ружинської районної державної адміністрації № 283 від 30.07.1999.
5.17. Спір у цій справі виник у зв`язку з наявністю/відсутністю підстав для припинення права постійного користування ТДВ "Житомиррибгосп" земельною ділянкою площею 181,30 га, розташованою на території Прибережненської сільської ради Ружинського району Житомирської області, скасування державного акта на право постійного користування землею серії ЖТ 05-01№000011, виданого 22.12.1994 ДП "Житомиррибгосп", скасування запису про реєстрацію цього державного акта, зобов`язання ТДВ "Житомиррибгосп" повернути Житомирській ОДА земельну ділянку водного фонду загальною площею 181,30 га, розташовану на території Прибережненської сільської ради Ружинського району Житомирської області.
6. Позиція Верховного Суду
6.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі та відзиві доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу належить задовольнити з огляду на таке.
6.2. Відповідно до частини 4 статті 300 Господарського процесуального кодексу України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачених пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду, після подання касаційної скарги.
Здійснюючи касаційний перегляд судових рішень у цій справі, в якій подано касаційну скаргу, колегія суддів з огляду на положення частини 4 статті 300 Господарського процесуального кодексу України вважає за необхідне врахувати висновки, викладені у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 15.11.2021 у справі № 906/620/19, а також у постанові Верховного Суду від 26.01.2022 у справі № 906/622/19, ухвалених після подання касаційної скарги у справі № 906/704/19.
6.3. Предметом позову у цій справі, як і у справах № 906/620/19, № 906/622/19, є вимоги про припинення права постійного користування спірною земельною ділянкою, скасування державного акта на право постійного користування землею та зобов`язання повернути земельну ділянку.
6.4. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції про задоволення позову та частково задовольняючи позовні вимоги прокурора в частині зобов`язання ТДВ "Житомиррибгосп" повернути Житомирській ОДА до земель державної власності спірну земельну ділянку, дійшов висновку про обґрунтованість позову в цій частині, посилаючись на використання СВАТ "Житомиррибгосп", а в подальшому ТДВ "Житомиррибгосп" спірної земельної ділянки без правової підстави всупереч вимогам законодавства, зокрема, статей 59 92 116 122-125 Земельного кодексу України. Тому дійшов висновку, що таке безпідставне використання спірної земельної ділянки надає право власнику цієї земельної ділянки вимагати її повернення впродовж усього часу тривання порушення права законного володільця земельної ділянки водного фонду.
6.5 Відповідно до частин 1, 2 статті 7 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час видачі та реєстрації державного акта - грудень 1994 року) користування землею може бути постійним або тимчасовим. Постійним визнається землекористування без заздалегідь установленого строку.
Статтею 92 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час звернення до суду - липень 2017 року) визначено, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.
6.6. У пункті 50 постанови Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 15.11.2021 у справі № 906/620/19 за позовом керівника Бердичівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Житомирської ОДА та ГУ Держгеокадастру у Житомирській області до ТДВ "Житомиррибгосп" про припинення права постійного користування земельною ділянкою, скасування державного акта на право постійного користування землею, скасування запису про реєстрацію державного акта на право постійного користування землею та зобов`язання повернути земельну ділянку, зазначено, що за своєю правовою природою право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених статтею 141 Земельного кодексу України. Як статтею 27 Земельного кодексу України у редакції, чинній на момент створення СВАТ "Житомиррибгосп", так і статтею 141 Земельного кодексу України у редакції, яка набрала чинності з 01.01.2002, наведено вичерпний перелік таких підстав, зокрема припинення діяльності підприємства.
6.7. Верховний Суд у постанові від 15.11.2021 у справі № 906/620/19 зазначив, що приписи, наведені у підпункті 3 частини 1 статті 27 Земельного кодексу України (у редакції станом на 1999 рік) та підпункті "в" частини 1 статті 141 Земельного кодексу України, слід розуміти таким чином, що припинення права користування земельною ділянкою з підстав припинення установи допускається лише у випадку, коли припинення установи виключає правонаступництво (пункт 51 постанови).
6.8. Як установив суд апеляційної інстанції, згідно з наказом Регіонального відділення ФДМУ від 15.02.1996 № 32-ДП прийнято рішення про приватизацію ДП "Житомиррибгосп", а відповідно до законів України "Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі", "Про приватизацію державного майна" та наказу Регіонального відділення ФДМУ від 30.07.1999 № 70-ВАТ в ході приватизації на базі цілісного майнового комплексу ДП "Житомиррибгосп" створено СВАТ "Житомиррибгосп".
6.9. Закон України "Про приватизацію державного майна" (у редакції, чинній на час прийняття Регіональним відділенням ФДМУ наказу від 15.02.1996 № 32-ДП про приватизацію ДП "Житомиррибгосп") регулював правові, економічні та організаційні основи приватизації підприємств загальнодержавної, республіканської (Республіки Крим) та комунальної власності з метою створення багатоукладної соціально орієнтованої ринкової економіки України, статтею 1 якого визначено, що приватизація майна державних підприємств України (надалі - приватизація) - це відчуження майна, що перебуває у загальнодержавній, республіканській (Республіки Крим) і комунальній власності, на користь фізичних та недержавних юридичних осіб.
Згідно з частиною 6 статті 18 цього Закону створене акціонерне товариство є правонаступником приватизованого підприємства.
6.10. Законом України "Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі" (у редакції, чинній на час прийняття Регіональним відділенням ФДМУ наказу від 30.07.1999 про створення на базі цілісного майнового комплексу ДП "Житомиррибгосп" СВАТ "Житомиррибгосп") визначалися особливості правового регулювання приватизації державного майна в агропромисловому комплексі та у статті 1 передбачалося, що згідно з цим Законом здійснюється приватизація майна підприємств, що перебувають у загальнодержавній, республіканській (Автономної Республіки Крим) та комунальній власності, для яких основними видами діяльності є виробництво сільськогосподарської продукції, продукції рибного та лісового господарства, їх переробка і реалізація, виконання робіт і надання послуг сільськогосподарським товаровиробникам.
У статті 5 зазначеного Закону передбачено способи приватизації майна та встановлено, що приватизація майна радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється шляхом перетворення їх у колективні сільськогосподарські підприємства або у відкриті акціонерні товариства за рішенням загальних зборів (зборів уповноважених).
За змістом статті 12 Закону України "Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі" приватизація майна рибних господарств (рибокомбінатів, рибоводно-меліоративних станцій, нерестово-виросних рибницьких господарств), які спеціалізуються на вирощуванні рибопосадкового матеріалу та товарної риби у ставках, басейнах, лиманах та інших внутрішніх водоймах, здійснюється шляхом перетворення їх у колективні господарства або у відкриті акціонерні товариства на умовах, передбачених статтями 5, 6 і 7 цього Закону. При цьому повинні забезпечуватися технологічна єдність виробництва та цілісність майнових комплексів.
6.11. Постановою Кабінету Міністрів України від 11.09.1996 № 1099 з метою впорядкування створення акціонерних товариств у процесі приватизації затверджено Порядок, яким визначено процедуру перетворення у процесі приватизації державних, орендних підприємств і підприємств із змішаною формою власності у відкриті акціонерні товариства (пункт 1 Порядку).
Відповідно до пункту 6 Порядку (у редакції, чинній на час прийняття Регіональним відділенням ФДМУ наказу від 30.07.1999 про створення на базі цілісного майнового комплексу ДП "Житомиррибгосп" СВАТ "Житомиррибгосп") з моменту державної реєстрації відкрите акціонерне товариство стає правонаступником прав і обов`язків підприємства, що приватизується.
6.12. У пунктах 54- 59 постанови Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 15.11.2021 у справі № 906/620/19 зазначено таке:
"54. Стаття 37 Цивільного кодексу УРСР 1963 року (чинного на час приватизації Житомиррибгоспу) як одну з форм припинення юридичної особи визначала реорганізацію шляхом: злиття, поділу або приєднання. (частина 1). При злитті і поділі юридичних осіб майно (права і обов`язки) переходить до новостворених юридичних осіб. При приєднанні юридичної особи до іншої юридичної особи її майно (права і обов`язки) переходить до останньої. Майно переходить в день підписання передаточного балансу, якщо інше не передбачене законом або постановою про реорганізацію (частина 2).
55. Одночасно стаття 34 Закону України "Про підприємства в Україні" (в аналогічній редакції) додатково визначала одним із способів реорганізації юридичної особи також перетворення та одночасно передбачала, що у разі реорганізації шляхом перетворення до підприємства, яке виникло, переходять усі майнові права і обов`язки колишнього підприємства. Також за змістом цієї норми підприємство вважається реорганізованим або ліквідованим з моменту виключення його з державного реєстру України.
56. Зі змісту статті 8 Закону України "Про підприємництво" (в аналогічній редакції) вбачається, що у разі зміни організаційно-правової форми підприємства, а також форми власності здійснюється перереєстрація підприємства, тоді як у разі ліквідації проводиться скасування державної реєстрації підприємства шляхом виключення його з державного реєстру.
57. Прокурором не надано належних та допустимих доказів внесення до державного реєстру запису про припинення Житомиррибгоспу шляхом ліквідації з одночасним виключенням його з державного реєстру, а встановлено тільки обставину здійснення 30.07.1999 реєстрації СВАТ "Житомиррибгосп" з тотожним кодом ЄДРПОУ, який зберігся і за відповідачем. Таким чином, мала місце саме перереєстрація юридичної особи внаслідок зміни форми власності і організаційно-правової форми підприємства у зв`язку з приватизацією його цілісного майнового комплексу.
58. Отже, зміна організаційно-правової форми державного підприємства у процедурі приватизації не мала наслідком припинення його діяльності, а мала таким наслідком його реорганізацію (з перереєстрацією) з набуттям правонаступником - СВАТ "Житомиррибгосп" прав та обов`язків приватизованого державного підприємства.
59. Натомість положення підпункту 3 частини 1 статті 27 Земельного кодексу України у редакції станом на момент приватизації Житомиррибгоспу та підпункту "в" частини 1 статті 141 ЗК України пов`язують припинення права постійного користування земельною ділянкою виключно з припиненням діяльності державного підприємства, що не відбулося у даному випадку".
Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 26.01.2022 у справі № 906/622/19 за позовом керівника Бердичівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Житомирської облдержадміністрації та ГУ Держгеокадастру у Житомирській області до ТДВ "Житомиррибгосп", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, - ДП "Укрриба" про припинення права постійного користування земельною ділянкою, скасування державного акта на право постійного користування землею, скасування запису про реєстрацію державного акта на право постійного користування землею та зобов`язання повернути земельну ділянку.
6.13. У справі № 906/709/19, що розглядається, прокурор та позивачі не заперечували факту прийняття уповноваженим органом - Регіональним відділенням ФДМУ наказів від 15.02.1996 № 32-ДП щодо прийняття рішення про приватизацію державного майна та наказу від 30.07.1999 № 70-ВАТ про створення в ході приватизації на базі цілісного майнового комплексу ДП "Житомиррибгосп" СВАТ "Житомиррибгосп", як і не заперечували набуття створеним в ході приватизації підприємством - СВАТ "Житомиррибгосп", правонаступником якого є відповідач, прав та обов`язків ДП "Житомиррибгосп", у той час як право користування земельною ділянкою слідувало за приватизованим відповідачем майном в силу законодавчо визначених особливостей приватизації цілісного майнового комплексу державного підприємства.
6.14. Суди попередніх інстанцій установили, що державний акт виданий ДП "Житомиррибгосп" відповідно до законодавства, що діяло на момент його видачі (22.12.1994).
6.15. Пунктом 6 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України від 2001 року визначено, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 01.01.2005 переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.
6.16. Разом з цим, обов`язок переоформлення права користування земельною ділянкою у певний строк, який міститься у пункті 6 розділу "Перехідні положення" Земельного кодексу України від 2001 року, визнаний неконституційним на підставі Рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005 № 5-рп/2005 (справа про постійне користування земельними ділянками).
Так, Конституційний Суд України дійшов висновку, що пункт 6 розділу "Перехідні положення" Земельного кодексу України від 2001 року через відсутність встановленого порядку переоформлення права власності або оренди та унеможливлення безоплатного проведення робіт із землеустрою і виготовлення технічних матеріалів та документів для переоформлення права постійного користування земельною ділянкою на право власності або оренди в строки, визначені цим Кодексом, суперечить положенням частини четвертої статті 13, частини другої статті 14, частини третьої статті 22, частини першої статті 24, частин першої, другої, четвертої статті 41 Конституції України.
При цьому Конституційний Суд України вказав на те, що юридичні особи на цій підставі не можуть втрачати раніше наданого їм права постійного користування земельною ділянкою. Таким чином, документ, яким посвідчено право постійного користування земельною ділянкою (державний акт на право постійного користування землею), виданий відповідно до законодавства, яке діяло раніше, є дійсним та залишається чинним.
6.17. Згідно зі статтею 151-2 Конституції України рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов`язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені.
6.18. Отже, право постійного користування земельною ділянкою, набуте у встановленому законодавством порядку, відповідно до законодавства, що діяло на момент набуття права постійного користування, не втрачається та не припиняється навіть у тому разі, якщо особа, яка за чинним законом не може набути таке право, не здійснить переоформлення цього права в інший правовий титул. Право постійного користування зберігається і є чинним до приведення прав та обов`язків щодо такої земельної ділянки у відповідність до вимог чинного законодавства й переоформлення права постійного користування у право власності чи оренду.
Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 179/1043/16-ц, Верховного Суду від 31.01.2019 у справі № 914/839/18, від 02.09.2020 у справі № 918/194/19, на які посилається ТДВ "Житомиррибгосп" у своїй касаційній скарзі.
6.19. За таких обставин Верховний Суд вважає обґрунтованими доводи касаційної скарги ТДВ "Житомиррибгосп", та дійшов висновку, що право постійного користування землею, яке виникло в суб`єкта господарювання до набрання чинності Земельним кодексом України від 2001 року - 01.01.2002, продовжує зберігатися у подальшому, а отже, може переходити від підприємства до його правонаступника навіть якщо чинне законодавство вже не передбачає підстав для набуття права постійного користування землею для такої особи.
Подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 15.11.2021 у справі № 906/620/19, в якій брали участь ті самі учасники, що і в цій справі № 906/709/19.
6.20. З огляду на викладене виданий ДП "Житомиррибгосп" державний акт є чинним і посвідчує набуте відповідачем право постійного користування земельною ділянкою до приведення прав та обов`язків щодо такої земельної ділянки у відповідність до вимог чинного законодавства й переоформлення права постійного користування у право власності чи оренду.
7. Висновки Верховного Суду
7.1. За змістом статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
7.2. Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково та ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд (пункт 3 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України).
7.3. За змістом частин 1, 3 статті 311 Господарського процесуального кодексу України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
7.4. Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.11.2020 належить скасувати в частині задоволення позовних вимог прокурора про зобов`язання ТДВ "Житомиррибгосп" повернути Житомирській ОДА спірну земельну ділянку, ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, а в решті постанову суду апеляційної інстанції - залишити без змін.
Керуючись статтями 300 301 308 311 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Житомирське обласне сільськогосподарсько-рибоводне підприємство" задовольнити.
2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.11.2020 у справі № 906/709/19 в частині часткового задоволення позовних вимог, а саме Товариству з додатковою відповідальністю "Житомирське обласне сільськогосподарсько-рибоводне підприємство" повернути Житомирській обласній державній адміністрації до земель державної власності земельну ділянку водного фонду загальною площею 181,30 га, розташовану на території Прибережненської сільської ради Ружинського району Житомирської області, і межі якої визначені в державному акті на право постійного користування землею серія ЖТ 05-01 № 000011, який виданий 22.12.1994, скасувати. Ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні зазначеної позовної вимоги.
3. У решті постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.11.2020 у справі № 906/709/19 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Н. О. Багай
Судді Т. Б. Дроботова
Ю. Я. Чумак