№ 906/710/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2022 року

м. Київ

cправа № 906/710/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Могил С.К. - головуючий, Міщенко І.С., Случ О.В.,

за участю секретаря судового засідання Кравчук О.І.

та представників

ОГП: Голуб Є.В.

позивача - 1: не з`явилися,

позивача - 2: не з`явилися,

відповідача: не з`явилися,

третьої особи: не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Житомирське обласне сільськогосподарсько - рибоводне підприємство"

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.11.2020

у справі № 906/710/19

за позовом Керівника Бердичівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Житомирської обласної державної адміністрації та Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області

до Товариства з додатковою відповідальністю "Житомирське обласне сільськогосподарсько - рибоводне підприємство",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Державне підприємство "Укрриба"

про припинення права постійного користування земельною ділянкою, скасування державного акту на право постійного користування землею та зобов`язання повернути земельну ділянку,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2019 року керівник Бердичівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Житомирської обласної державної адміністрації та Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області (далі - ГУ Держгеокадастру) пред`явив позов до Товариства з додатковою відповідальністю "Житомирське обласне сільськогосподарсько - рибоводне підприємство" (далі - ТДВ "Житомиррибгосп") про припинення права постійного користування 8 земельними ділянками, розташованими на території Ружинського району Житомирської області, на територіях різних сільських рад, а саме: Плосківської, Ягнятинської, Карабчиївської, Вербівської, Верхівнянської, Прибережненської, Дерганівської та Ружинської з цільовим призначенням для риборозведення на промисловій основі; скасування відповідних державних актів на право постійного користування спірними земельними ділянками, виданими Житомирському обласному державному виробничому сільськогосподарсько-рибоводному підприємству; скасування записів про реєстрацію державних актів на право простійного користування відповідними землями; зобов`язання відповідача повернути Житомирській облдержадміністрації визначені у позові 8 земельних ділянок водного фонду.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 09.07.2019 у справі №906/622/19 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, а згідно з ухвалою від 10.07.2019 роз`єднано позовні вимоги в окремі провадження щодо кожної з 8 земельних ділянок водного фонду, що розташовані на території Плосківської, Ягнятинської, Карабчиївської, Вербівської, Верхівнянської, Прибережненської, Дерганівської, Ружинської сільських рад Ружинського району.

Так, у справі № 906/710/19 розглядалися вимоги прокурора про:

- припинення права постійного користування земельною ділянкою, площею 244, 68 га, з цільовим призначенням для риборозведення на промисловій основі ТДВ "Житомиррибгосп", яке здійснюється на підставі державного акту на право постійного користування землею серія ЖТ05-23 №000014, виданого 22.12.1994 "Житомирському обласному державному виробничому сільськогосподарсько - рибоводному підприємству";·

- скасування державного акту на право постійного користування землею серії ЖТ05-23 №000014, виданого 22.12.1994 Житомирському обласному державному виробничому сільськогосподарсько - рибоводному підприємству;·

- скасування запису про реєстрацію Державного акту на право простійного користування землею серії ЖТ05-23№000014, зареєстрованого в Книзі записів (реєстрації) державних актів на право постійного користування землею на території Ружинської районної ради народних депутатів за №8;·

- зобов`язання ТДВ "Житомиррибгосп" повернути Житомирській обласній державній адміністрації земельну ділянку водного фонду загальною площею 244, 68 га, розташовану на території Ружинської селищної ради Ружинського району Житомирської області, що фактично використовується відповідачем, до земель державної власності шляхом складання акту прийому-передачі.

На обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на безпідставне фактичне користування відповідачем земельною ділянкою площею 244, 68 га, розташованою на території Ружинського району Житомирської області, з цільовим призначенням для риборозведення на промисловій основі ТДВ "Житомиррибгосп".

Рішенням Господарського суду Житомирської області рішенням від 05.12.2019 (суддя - Кудряшова Ю.В.) позов задоволено.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.11.2020 (судді Василишин А.Р. - головуючий, Бучинська Г.Б., Філіпова Т.Л.) рішення Господарського суду Житомирської області від 05.12.2019 скасоване частково, викладено резолютивну частину рішення в такій редакції: "1. Позов задовольнити частково. 2. Товариству з додатковою відповідальністю "Житомирське обласне сільськогосподарсько-рибоводне підприємство" повернути Житомирській обласній державній адміністрації до земель державної власності земельну ділянку водного фонду загальною площею 244,68 га, розташовану на території Ружинської селищної ради Ружинського району Житомирської області і межі якої визначені в Державному акті на право постійного користування землею, серія ЖТ 05-23 № 0000014, виданому 22.12.1994, - шляхом складання акту прийому - передачі. 3. В решті позову відмовити".

Судами встановлено, що рішенням Ружинської районної ради від 16.12.1996 в постійне користування Житомирському обласному державному виробничому сільськогосподарському-рибоводному підприємству передано земельну ділянку водного фонду, зокрема площею 244 ,68 га на території Ружинської сільської ради (державний акт на право постійного користування серія ЖТ 05-23 № 000014, зареєстрований в Книзі записів (реєстрації) державних актів на право постійного користування землею на території Ружинської районної ради народних депутатів від 22.12.1994 за № 8).

Наказом регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області (далі - РВ ФДМУ) від 15.02.1996 № 32-ДП прийнято рішення про приватизацію Житомирського обласного державного виробничого сільськогосподарсько-рибоводного підприємства.

Відповідно до Законів України "Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі", "Про приватизацію державного майна" і наказу РВ ФДМУ від 30.07.1999 № 70-ВАТ, в ході проведення приватизації на базі Житомирського обласного державного виробничого сільськогосподарсько-рибоводного підприємства створено Сільськогосподарське відкрите акціонерне товариство "Житомирське обласне сільськогосподарське-рибоводне підприємство" (далі-СВАТ "Житомиррибгосп").

СВАТ "Житомиррибгосп" згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань зареєстровано 30.07.1999 на підставі розпорядження голови Ружинської районної державної адміністрації від 30.07.1999 № 283.

Згідно з інформацією РВ ФДМУ, викладеною у листі від 31.05.2019 № 03/1347, з дати реєстрації СВАТ "Житомиррибгосп" 30.07.1999 Житомирське обласне сільськогосподарське-рибоводне підприємство припинене.

Згідно з актом оцінки вартості цілісного майнового комплексу Житомирського обласного державного сільськогосподарсько-рибоводного підприємства від 30.03.1999, до статутного капіталу СВАТ "Житомиррибгосп" не увійшло державне майно - об`єкти, які не підлягають приватизації, зокрема, ставки та гідротехнічні споруди. Підтвердженням цього є акт оцінки цілісного майнового комплексу, затверджений заступником начальника РВ ФДМУ від 30.03.1999 та план приватизації Житомирського обласного державного сільськогосподарсько-рибоводного підприємства, затверджений заступником начальника РВ ФДМУ від 28.11.1999.

Як вбачається з інформації РВ ФДМУ від 30.06.2000 № 1568 у переліку нерухомого майна, яке передано у власність СВАТ "Житомиррибгосп", відсутні земельні ділянки, водні об`єкти (ставки) та гідротехнічні споруди.

Гідротехнічні споруди, включаючи ставкові рибоводні споруди, які в процесі приватизації не увійшли до статутного капіталу СВАТ "Житомиррибгосп", відповідно до спільного наказу Міністерства аграрної політики України та Фонду державного майна України від 06.05.2003 № 126/752, передані до сфери управління Міністерства аграрної політики України.

На виконання вказаного наказу 22.08.2003 гідротехнічні споруди СВАТ "Житомиррибгосп" та ставки передано Державному підприємству "Укрриба" (далі-ДП "Укрриба"), на підтвердження чого в матеріалах справи міститься акт приймання-передачі гідротехнічних споруд, які не увійшли до статутного фонду господарського товариства СВАТ "Житомиррибгосп" від 22.08.2003 з додатком.

У подальшому ДП "Укрриба" вказані гідротехнічні споруди та ставки передано в оренду СВАТ "Житомиррибгосп" на підставі укладеного договору.

Відповідно до наказу РВ ФДМУ від 15.05.2003 № 289 була завершена процедура приватизації СВАТ "Житомиррибгосп".

Згідно з даними Єдиного державного реєстру, ТДВ "Житомиррибгосп" зареєстроване 23.01.2012.

СВАТ "Житомиррибгосп" 23.01.2012 реорганізоване шляхом перетворення в ТДВ "Житомиррибгосп".

Однак, СВАТ "Житомиррибгосп", а в подальшому ТДВ "Житомиррибгосп", до цього часу використовує земельну ділянку водного фонду на території Ружинського району на підставі державного акта.

Також зі статуту ТДВ "Житомиррибгосп" вбачається, що вказане товариство створене у формі товариства з додатковою відповідальністю шляхом перетворення СВАТ "Житомиррибгосп" та є правонаступником всіх прав та обов`язків останнього.

За інформацією Бердичівського управління Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області згідно з базою даних за кодом ЄДРПОУ 00476843 обліковується ТДВ "Житомиррибгосп".

Виходячи з вищенаведеного, Житомирське обласне державне виробниче сільськогосподарсько - рибоводне підприємство припинено в результаті реорганізації (шляхом перетворення) у СВАТ "Житомиррибгосп", на підтвердження чого в матеріалах справи міститься наказ РВ ФДМУ № 70-ВА "Про створення акціонерного товариства" та розпорядження голови Ружинської районної державної адміністрації від 30.07.1999 № 283.

Бердичівською місцевою прокуратурою 13.03.2019 на адресу Житомирської обласної державної адміністрації та 11.06.2019 на адресу ГУ Держгеокадастру направлено листи для вжиття відповідних заходів реагування на усунення порушень вимог земельного законодавства щодо використання земельної ділянки ТДВ "Житомиррибгосп" на підставі державного акта.

Від Житомирської обласної державної адміністрації 06.05.2019 надійшла відповідь, з якої вбачається, що адміністрацією доведено до відома ТДВ "Житомиррибгосп" умови користування земельними ділянками водного фонду державної власності згідно з вимогами чинного законодавства, та рекомендовано укласти договори оренди на земельні ділянки водного фонду.

Листом від 19.06.2019 ГУ Держгеокадастру повідомило Бердичівську місцеву прокуратуру, що у Відділі контролю за використанням та охоронною земель в Андрушівському, Бердичівському, Любарському, Ружинському та Чуднівському районах Управління з контролю за використанням та охоронною земель ГУ Держгеокадастру відсутня інформація стосовно вказаних фактів порушень ТДВ "Житомиррибгосп" вимог земельного законодавства при використанні на території Ружинського району земельних ділянок водного фонду на підставі, зокрема, державного акта. Заходи державного контролю з використанням та охоронною земель не проводились, акти реагування не вносились.

З огляду на зазначене, керівник Бердичівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Житомирської обласної державної адміністрації та ГУ Держгеокадастру звернувся з позовом до ТДВ "Житомиррибгосп".

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що чинне законодавство України не містить норм, які б передбачали можливість правонаступництва саме в земельних правовідносинах і не регулює заміну землекористувача, а розповсюджується на право юридичної особи на переоформлення права постійного користування при його наявності, або на оформлення права користування у встановленому чинним законодавством порядку без визначення конкретних строків такого оформлення. Місцевий господарський суд вказав, що у даному випадку ТДВ "Житомиррибгосп" не є підприємством, установою, організацією, які належать до державної або комунальної власності, а відповідно може набути земельну ділянку у користування на умовах оренди і які мають переважні права на належне оформлення правовідносин з власником землі. За наведених обставин місцевий господарський суд в рішенні дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог Прокурора про припинення права постійного користування спірною земельною ділянкою, площею 244,68 га.

Також, місцевим господарським судом в оскаржуваному рішенні було зазначено, що Державний акт серії ЖТ 05-23 №000014 був виданий та зареєстрований в Книзі записів актів на право постійного користування землею за № 8 за Житомирським обласним державним виробничим сільськогосподарсько-рибоводним підприємством на підставі рішення сесії Ружинської районної ради народних депутатів від 16.12.1994. Суд вказав, що враховуючи припинення діяльності Житомирського обласного державного виробничого сільськогосподарсько-рибоводного підприємства, Державний акт серії ЖТ 05-23 №000014 від 22.12.1994 на право постійного користування земельною ділянкою площею 244,68 га, підлягає скасуванню. Водночас, місцевий господарський суд зазначив, що враховуючи, що вимоги про скасування запису про реєстрацію Державного акту на право постійного користування землею серії ЖТ 05-23 №000014, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 8 є похідною від скасування Державного акта на право постійного користування землею серії ЖТ 05-23 №000014, то така вимога підлягає задоволенню.

Разом з тим суд в своєму рішенні зазначив, що враховуючи те, що судом припиняється право постійного користування земельною ділянкою площею 244,68 га, скасовано Державний акт на право постійного користування землею серії ЖТ 05-23 №000014, то у суду наявні підстави для задоволення позовних вимог в частині зобов`язання ТДВ "Житомиррибгосп" повернути Житомирській обласній державній адміністрації земельну ділянку водного фонду загальною площею 244, 68 га, розташовану на території Ружинської селищної ради Ружинського району Житомирської області (що фактично використовується ТДВ "Житомиррибгосп") до земель державної власності шляхом складання акту прийому - передачі.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідач не є правонаступником Житомирського обласного державного виробничого сільськогосподарсько-рибоводного підприємства, тому його твердження про правомірне використання спірної земельної ділянки на підставі Державного акта на право постійного користування землею серія ЖТ 05-23 № 0000014, виданого 22.12.1994, є безпідставними. Інших правовстановлюючих документів на право користування земельною ділянкою немає.

Суд встановив, що рішення про передачу спірної земельної ділянки у користування відповідачу уповноваженими державними органами не приймалися, проекти землеустрою щодо відведення земельної ділянки у користування товариству не розроблялися та не затверджувалися, отже, відповідач користується земельною ділянкою водного фонду безпідставно всупереч вимогам законодавства.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що, враховуючи те, що позовна вимога прокурора про припинення права постійного користування спірною земельною ділянкою заявлена до ТДВ "Житомиррибгосп", яке не має права на користування земельною ділянкою і не набуло його у встановленому порядку, в тому числі в порядку правонаступництва за СВАТ "Житомиррибгосп", то позов в цій частині не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню.

Суд апеляційної інстанції також не погодився з висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог прокурора про скасування Державного акта на право постійного користування землею, серія ЖТ 05-23 № 0000014, виданого 22.12.1994, та про скасування запису щодо державної реєстрації цього акта, зазначивши, що, враховуючи те, що спірний Державний акт виданий і зареєстрований Житомирському обласному державному виробничому сільськогосподарсько-рибоводному підприємству, а не відповідачеві, то відсутні підстави для покладення на відповідача відповідальності щодо скасування Державного акта та запису щодо його державної реєстрації.

Задовольняючи позовні вимоги в частині зобов`язання ТДВ "Житомиррибгосп" повернути спірну земельну ділянку, суд апеляційної інстанції зазначив, що оскільки СВАТ "Житомиррибгосп", а в подальшому ТДВ "Житомиррибгосп" протягом тривалого часу користувалися спірною земельною ділянкою водного фонду державної власності без правової підстави, всупереч вимогам законодавства, зокрема, ст.ст. 59 92 116 122-125 Земельного кодексу України, то таке зайняття земельної ділянки водного фонду є порушенням Земельного кодексу України і Водного кодексу України і надає право власнику земельної ділянки вимагати повернення земельної ділянки впродовж усього часу тривання порушення права законного володільця земельної ділянки водного фонду.

Також суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що прокурор довів, що для захисту прав та інтересів держави є підстави відповідно до норм ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", а також зазначив про відсутність підстав для застосування ст. 261 Цивільного кодексу України стосовно позовної давності.

Не погоджуючись із постановою апеляційного господарських суду в частині задоволення позовних вимог, ТДВ "Житомиррибгосп" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить оскаржувану постанову скасувати в частині зобов`язання ТДВ "Житомиррибгосп" повернути Житомирській обласній державній адміністрації земельну ділянку водного фонду загальною площею 244, 68 га, розташовану на території Ружинської селищної ради Ружинського району Житомирської області, що фактично використовується відповідачем, до земель державної власності шляхом складання акту прийому-передачі та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що апеляційний суд неправильно застосував норми матеріального права (ст. 1311 Конституції України, ст. 108 ЦК України, ст. 141 Земельного кодексу України, ст.ст. 37 38 ЦК УРСР, ст. 27 Земельного кодексу України (в редакції від 18.12.1990), ст. 92, ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України (в редакції від 25.10.2001).

Скаржником вмотивовано подання касаційної скарги на підставі п. 1 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), а саме - апеляційний господарський суд не врахував висновків, викладених Верховним Судом України в постанові від 21.02.2011 у справі № 21-3а11, Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 23.06.2020 у справі № 179/1043/16-ц, Верховного Суду в постановах від 02.09.2020 у справі № 918/194/19, від 31.01.2019 у справі № 914/839/18, від 19.08.2020 у справі № 904/284/19, від 04.08.2020 у справі № 915/657/18, від 12.02.2020 у справі № 914/748/19 та висновків, викладених Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 30.07.2015 у справі № 2а/0270/5766/11 та Вищим господарським судом України у постанові від 25.05.2017 у справі № 927/845/16.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.02.2021 (у складі колегії суддів: Сухового В.Г. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.), зокрема, відкрито касаційне провадження з підстави, передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, призначено останню до розгляду у відкритому судовому засіданні на 31.03.2021 та надано строк на подання відзиву на касаційну скаргу до 17.03.2021.

У зв`язку з обранням судді Сухового В.Г. членом Вищої ради правосуддя (рішення XVIII чергового з`їзду суддів України від 09.03.2021) автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 906/710/19 визначено колегію суддів у складі: Могил С.К.- головуючий, Случ О.В., Волковицька Н.О., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.03.2021.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.03.2021 касаційну скаргу ТДВ "Житомиррибгосп" у справі № 906/710/19 прийняти до свого провадження колегію суддів у складі: Могил С.К.- головуючий, Волковицька Н.О., Случ О.В. та призначено її до розгляду на 06.04.2021.

До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 17.03.2021 від Керівника Бердичівської місцевої прокуратури надійшов відзив на касаційну скаргу (поданий до Суду 02.03.2021), в якому прокурор просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.04.2021 зупинено касаційне провадження до закінчення перегляду судовою палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 906/620/19.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.01.2022 поновлено касаційне провадження у справі № 906/710/19, призначено касаційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 01.02.2022.

У зв`язку з перебуванням судді Волковицької Н.О. на лікарняному автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 906/710/19 визначено колегію суддів у складі: Могил С.К.- головуючий, Случ О.В., Міщенко І.С., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.01.2022.

Крім того, Заступник Генерального прокурора 01.02.2022 подав безпосередньо до Суду клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду. На обґрунтування підстав передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду прокурор зазначає про існування виключної правової проблеми щодо припинення права постійного користування земельною ділянкою з припиненням державного підприємства шляхом його реорганізації та набуття права постійного користування землею юридичною особою приватного права у порядку правонаступництва.

Оскільки подане прокурором клопотання не містить належного обґрунтування виключної правової проблеми за кількісним та якісним критерієм, а обставини, наведені у клопотанні, не дають підстав для висновку про існування виключної правової проблеми та про необхідність формування єдиної правозастосовчої практики Великою Палатою Верховного Суду, колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла висновку, що зазначені в клопотанні прокурора питання можуть бути вирішені під час розгляду цієї справи колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду відповідно до її повноважень у залежності від встановлених обставин справи та з урахуванням правових висновків, викладених в постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 15.11.2021 у справі № 906/620/19.

Дослідивши доводи, викладені в касаційній скарзі та заперечення проти них, переглянувши в касаційному порядку постанову апеляційного господарського суду в оскаржуваній частині, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

За змістом ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачених пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду, після подання касаційної скарги.

З урахуванням наведеного суд касаційної інстанції не приймає і не розглядає доводи скаржника, пов`язані з переоцінкою доказів та встановленням обставин справи.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України підставою касаційного оскарження судових рішень визначено застосування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції про задоволення позову та частково задовольняючи позовні вимоги прокурора в частині зобов`язання ТДВ "Житомиррибгосп" повернути Житомирській облдержадміністрації до земель державної власності спірну земельну ділянку, дійшов висновку про обґрунтованість вимоги в цій частині, посилаючись на використання СВАТ "Житомиррибгосп", а в подальшому ТДВ "Житомиррибгосп" спірної земельної ділянки без правової підстави, всупереч вимогам законодавства, зокрема, ст.ст. 59 92 116 122- 125 Земельного кодексу України, що надає право власнику земельної ділянки вимагати повернення земельної ділянки впродовж усього часу тривання порушення права законного володільця земельної ділянки водного фонду.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 7 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час видачі та реєстрації Державного акта - грудень 1994 року) користування землею може бути постійним або тимчасовим. Постійним визнається землекористування без заздалегідь установленого строку.

Статтею 92 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час звернення до суду - липень 2017 року) визначено, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

У п. 50 постанови Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 15.11.2021 у справі № 906/620/19 за позовом керівника Бердичівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Житомирської обласної адміністрації та ГУ Держгеокадастру у Житомирській області до ТДВ "Житомиррибгосп" про припинення права постійного користування земельною ділянкою, скасування державного акта на право постійного користування землею, скасування запису про реєстрацію державного акта на право постійного користування землею та зобов`язання повернути земельну ділянку, зазначено, що за своєю правовою природою право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених ст. 141 Земельного кодексу України. Як ст. 27 Земельного кодексу України у редакції, чинній на момент створення СВАТ "Житомиррибгосп", так і ст. 141 Земельного кодексу України у редакції, яка набрала чинності з 01.01.2002, наведено вичерпний перелік таких підстав, зокрема припинення діяльності підприємства.

Верховний Суд у постанові від 15.11.2021 у справі № 906/620/19 зазначив, що приписи наведених у пп. 3 ч. 1 ст. 27 Земельного кодексу України (у редакції станом на 1999 рік) та пп. "в" ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України підстав слід розуміти таким чином, що припинення права користування земельною ділянкою з підстав припинення установи допускається лише у випадку, коли припинення останньої виключає правонаступництво (п. 51 постанови).

Стаття 37 Цивільного кодексу УРСР 1963 (чинного на час приватизації Житомирського обласного державного виробничого сільськогосподарсько-рибоводного підприємства) як одну з форм припинення юридичної особи визначала реорганізацію шляхом: злиття, поділу або приєднання (ч. 1). При злитті і поділі юридичних осіб майно (права і обов`язки) переходить до новостворених юридичних осіб. При приєднанні юридичної особи до іншої юридичної особи її майно (права і обов`язки) переходить до останньої. Майно переходить в день підписання передаточного балансу, якщо інше не передбачене законом або постановою про реорганізацію (ч. 2).

Як встановлено судами попередніх інстанцій, згідно з наказом РВ ФДМУ від 15.02.1996 № 32-ДП прийнято рішення про приватизацію Житомирського обласного державного виробничого сільськогосподарсько-рибоводного підприємства, а відповідно до законів України "Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі", "Про приватизацію державного майна" та наказу РВ ФДМУ від 30.07.1999 № 70-ВАТ в ході приватизації на базі цілісного майнового комплексу Житомирського обласного державного виробничого сільськогосподарсько-рибоводного підприємства створено СВАТ "Житомиррибгосп".

Закон України "Про приватизацію державного майна" (у редакції, чинній на час прийняття РВ ФДМУ наказу від 15.02.1996 № 32-ДП про приватизацію Житомирського обласного державного виробничого сільськогосподарсько-рибоводного підприємства) регулював правові, економічні та організаційні основи приватизації підприємств загальнодержавної, республіканської (Республіки Крим) та комунальної власності з метою створення багатоукладної соціально орієнтованої ринкової економіки України, ст. 1 якого визначено, що приватизація майна державних підприємств України (надалі - приватизація) - це відчуження майна, що перебуває у загальнодержавній, республіканській (Республіки Крим) і комунальній власності, на користь фізичних та недержавних юридичних осіб.

Згідно із ч. 6 ст. 18 цього Закону створене акціонерне товариство є правонаступником приватизованого підприємства.

Законом України "Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі" (у редакції, чинній на час прийняття РВ ФДМУ наказу від 30.07.1999 про створення на базі цілісного майнового комплексу Житомирського обласного державного виробничого сільськогосподарсько-рибоводного підприємства СВАТ "Житомиррибгосп") визначалися особливості правового регулювання приватизації державного майна в агропромисловому комплексі та у ст. 1 передбачалося, що згідно з цим Законом здійснюється приватизація майна підприємств, що перебувають у загальнодержавній, республіканській (Автономної Республіки Крим) та комунальній власності, для яких основними видами діяльності є виробництво сільськогосподарської продукції, продукції рибного та лісового господарства, їх переробка і реалізація, виконання робіт і надання послуг сільськогосподарським товаровиробникам.

У ст. 5 зазначеного Закону передбачено спосіб приватизації майна та встановлено, що приватизація майна радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється шляхом перетворення їх у колективні сільськогосподарські підприємства або у відкриті акціонерні товариства за рішенням загальних зборів (зборів уповноважених).

За змістом ст. 12 Закону України "Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі" приватизація майна рибних господарств (рибокомбінатів, рибоводно - меліоративних станцій, нерестово - виросних рибницьких господарств), які спеціалізуються на вирощуванні рибопосадкового матеріалу та товарної риби у ставках, басейнах, лиманах та інших внутрішніх водоймах, здійснюється шляхом перетворення їх у колективні господарства або у відкриті акціонерні товариства на умовах, передбачених статтями 5, 6 і 7 цього Закону. При цьому повинні забезпечуватися технологічна єдність виробництва та цілісність майнових комплексів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.09.1996 № 1099 з метою впорядкування створення акціонерних товариств у процесі приватизації затверджено Порядок, яким визначено процедуру перетворення у процесі приватизації державних, орендних підприємств і підприємств із змішаною формою власності у відкриті акціонерні товариства (п. 1 Порядку).

Відповідно до п. 6 Порядку (у редакції, чинній на час прийняття РВ ФДМУ наказу від 30.07.1999 про створення на базі цілісного майнового комплексу Житомирського обласного державного виробничого сільськогосподарсько - рибоводного підприємства СВАТ "Житомиррибгосп") з моменту державної реєстрації відкрите акціонерне товариство стає правонаступником прав і обов`язків підприємства, що приватизується.

У п.п. 54 - 59 постанови Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 15.11.2021 у справі № 906/620/19 зазначено таке:

"Стаття 37 Цивільного кодексу УРСР 1963 року (чинного на час приватизації Житомиррибгоспу) як одну з форм припинення юридичної особи визначала реорганізацію шляхом: злиття, поділу або приєднання. (частина 1). При злитті і поділі юридичних осіб майно (права і обов`язки) переходить до новостворених юридичних осіб. При приєднанні юридичної особи до іншої юридичної особи її майно (права і обов`язки) переходить до останньої. Майно переходить в день підписання передаточного балансу, якщо інше не передбачене законом або постановою про реорганізацію (частина 2).

Одночасно стаття 34 Закону України "Про підприємства в Україні" (в аналогічній редакції) додатково визначала одним із способів реорганізації юридичної особи також перетворення та одночасно передбачала, що у разі реорганізації шляхом перетворення до підприємства, яке виникло, переходять усі майнові права і обов`язки колишнього підприємства. Також за змістом цієї норми підприємство вважається реорганізованим або ліквідованим з моменту виключення його з державного реєстру України.

Зі змісту статті 8 Закону України "Про підприємництво" (в аналогічній редакції) вбачається, що у разі зміни організаційно-правової форми підприємства, а також форми власності здійснюється перереєстрація підприємства, тоді як у разі ліквідації проводиться скасування державної реєстрації підприємства шляхом виключення його з державного реєстру.

Прокурором не надано належних та допустимих доказів внесення до державного реєстру запису про припинення Житомиррибгоспу шляхом ліквідації з одночасним виключенням його з державного реєстру, а встановлено тільки обставину здійснення 30.07.1999 реєстрації СВАТ "Житомиррибгосп" з тотожним кодом ЄДРПОУ, який зберігся і за відповідачем. Таким чином, мала місце саме перереєстрація юридичної особи внаслідок зміни форми власності і організаційно-правової форми підприємства у зв`язку з приватизацією його цілісного майнового комплексу.

Отже, зміна організаційно-правової форми державного підприємства у процедурі приватизації не мала наслідком припинення його діяльності, а мала таким наслідком його реорганізацію (з перереєстрацією) з набуттям правонаступником - СВАТ "Житомиррибгосп" прав та обов`язків приватизованого державного підприємства.

Натомість положення підпункту 3 частини 1 статті 27 Земельного кодексу України у редакції станом на момент приватизації Житомиррибгоспу та підпункту "в" частини 1 статті 141 ЗК України пов`язують припинення права постійного користування земельною ділянкою виключно з припиненням діяльності державного підприємства, що не відбулося у даному випадку".

Аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 26.01.2022 у справі № 906/622/19.

У справі, що розглядається, прокурор та позивачі не заперечували факт прийняття уповноваженим органом - РВ ФДМУ наказів від 15.02.1996 № 32-ДП про прийняття рішення про приватизацію державного майна та наказу від 30.07.1999 № 70-ВАТ про створення в ході приватизації на базі цілісного майнового комплексу Житомирського обласного державного виробничого сільськогосподарсько-рибоводного підприємства СВАТ "Житомиррибгосп", як й не заперечували набуття створеним в ході приватизації підприємством - СВАТ "Житомиррибгосп", правонаступником якого є відповідач, прав та обов`язків Житомирського обласного державного виробничого сільськогосподарсько - рибоводного підприємства, у той час як право користування земельною ділянкою слідувало за приватизованим відповідачем майном в силу законодавчо визначених особливостей приватизації цілісного майнового комплексу державного підприємства.

Суди попередніх інстанцій встановили, що державний акт, виданий Житомирському обласному державному виробничому сільськогосподарсько-рибоводному підприємству, було видано відповідно до законодавства, що діяло на момент його видачі (22.12.1994).

Пунктом 6 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України від 2001 року визначено, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 01.01.2005 переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.

Разом з цим обов`язок переоформлення права користування земельною ділянкою, який міститься у п. 6 Перехідних положень Земельного кодексу України від 2001 року, визнаний неконституційним на підставі Рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005 № 5-рп/2005 (справа про постійне користування земельними ділянками).

Так, Конституційний Суд України дійшов висновку, що п. 6 Перехідних положень Земельного кодексу України від 2001 року через відсутність встановленого порядку переоформлення права власності або оренди та унеможливлення безоплатного проведення робіт із землеустрою і виготовлення технічних матеріалів та документів для переоформлення права постійного користування земельною ділянкою на право власності або оренди в строки, визначені цим Кодексом, суперечить положенням ч. 4 ст. 13, ч. 2 ст. 14, ч. 3 ст. 22, ч. 1 ст. 24, ч.ч. 1, 2, 4 ст. 41 Конституції України.

При цьому Конституційний Суд України вказав на те, що юридичні особи на цій підставі не можуть втрачати раніше наданого їм права постійного користування земельною ділянкою. Таким чином, документ, яким посвідчено право постійного користування земельною ділянкою (державний акт на право постійного користування землею), виданий відповідно до законодавства, яке діяло раніше, є дійсним та залишається чинним.

У постанові від 15.11.2021 у справі № 906/620/19 Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду, посилаючись на правові позиції, викладені в постановах Верховного Суду від 31.01.2019 у справі № 914/839/18, від 10.10.2018 у справі № 907/916/17, від 02.04.2019 у справі № 921/710/17-г/6, дійшов висновку, що право постійного користування землею, яке виникло в суб`єкта господарювання до набрання чинності Земельним кодексом України (01.01.2002), продовжує зберігатися у подальшому.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч. 4 ст. 300 ГПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачених пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду, після подання касаційної скарги.

Здійснюючи касаційний перегляд судового рішення у цій справі, в якій подано касаційну скаргу, колегія суддів з огляду на положення ч. 4 ст. 300 ГПК України вважає за необхідне врахувати висновки, викладені у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 15.11.2021 у справі № 906/620/19, а також у постанові Верховного Суду від 26.01.2022 у справі № 906/622/19, ухвалених після подання касаційної скарги у справі № 906/710/19.

За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково та ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд (п. 3 ч. 1 ст. 308 ГПК України).

За змістом ч.ч. 1, 3 ст. 311 ГПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.11.2020 у справі № 906/710/19 слід скасувати в частині задоволення позовних вимог прокурора про зобов`язання ТДВ "Житомиррибгосп" повернути Житомирській обласній адміністрації спірну земельну ділянку, ухвалити в цій частині нове рішення - про відмову у позові, а в решті постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 300 301 306 308 311 314 315 317 ГПК України, Верховний Суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Житомирське обласне сільськогосподарсько - рибоводне підприємство" задовольнити.

Постанову Північно - західного апеляційного господарського суду від 18.11.2020 у справі № 906/710/19 скасувати в частині зобов`язання Товариства з додатковою відповідальністю "Житомирське обласне сільськогосподарсько - рибоводне підприємство" повернути Житомирській обласній державній адміністрації до земель державної власності земельну ділянку водного фонду загальною площею 244, 68 га, розташовану на території Ружинської селищної ради Ружинського району Житомирської області і межі якої визначені в Державному акті на право постійного користування землею серія ЖТ05-23 №000014, виданому 22.12.1994 - шляхом складання акту прийому-передачі.

Прийняти в цій частині нове рішення, яким у позові відмовити.

У решті постанову Північно - західного апеляційного господарського суду від 18.11.2020 у справі № 906/710/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Могил С.К.

Судді: Міщенко І.С.

Случ О.В.