ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 жовтня 2020 року
м. Київ
Справа № 906/927/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Могил С. К.
за участю секретаря судового засідання - Кравчук О. І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Перлина Заріччя"
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.05.2019 (головуючий Гудак А. В., судді Петухов М. Г., Олексюк Г. Є.)
у справі № 906/927/18
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Перлина Заріччя"
до Житомирської районної державної адміністрації Житомирської області
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державного підприємства "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат"
про визнання недійсним розпорядження
за участю - Заступника прокурора Житомирської області,
(у судовому засіданні взяла участь прокурор Савицька О. В.)
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У жовтні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Перлина Заріччя" (далі - позивач, ТОВ "Перлина Заріччя") звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовом (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 24.01.2019 вх.№1967), в якому просить визнати недійсним розпорядження голови Житомирської районної державної адміністрації Житомирської області (далі - відповідач, Житомирська РДА) від 06.01.2005 №7 "Про затвердження технічної документації із землеустрою по встановленню меж і виготовленню державного акта на право постійного користування земельною ділянкою Державному підприємству Міністерства оборони України "Івано-Франківський ліспромкомбінат" на земельну ділянку площею 491,1265 га в частині площі куди увійшла земельна ділянка площею 7,5550 га, кадастровий номер 1822082500:01:000:0220, яка необхідна для обслуговування та на якій знаходиться цілісний майновий комплекс - база відпочинку "Перлина" за адресою: Житомирська область, Житомирський район, сільська рада Зарічанська, Зарічанський військовий лісгосп, квартал №4, виділ 9, що належить на праві власності ТОВ "Перлина Заріччя".
2. Позовні вимоги аргументовані тим, що спірне розпорядження з моменту набуття позивачем права власності на цілісний майновий комплекс - база відпочинку "Перлина" порушує право останнього на користування земельною ділянкою, на якій розташоване вказане нерухоме майно.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
3. Рішенням господарського суду Житомирської області від 11.02.2019 позов задоволено.
4. Визнано частково недійсним розпорядження голови Житомирської районної державної адміністрації Житомирської області від 06.01.2005 №7 в частині, яка стосується земельної ділянки площею 7,5550 га, яка на день ухвалення цього судового рішення має кадастровий номер 1822082500:01:000:0220, на якій знаходиться належний на праві власності ТОВ "Перлина Заріччя" цілісний майновий комплекс база відпочинку за адресою: Житомирська обл., Житомирський р-н, с/р Зарічанська, Зарічанський військовий лісгосп, квартал 4, виділ 9.
5. Суд першої інстанції дійшов висновку, що спірне розпорядження з моменту набуття позивачем права власності на нерухоме майно порушує право останнього на користування земельною ділянкою, яке передбачене статтею 120 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), та підлягає захисту шляхом визнання частково недійсним спірного розпорядження в частині, яка стосується земельної ділянки площею 7,5550 га, яка на день ухвалення цього судового рішення має кадастровий номер 1822082500:01:000:0220, на якій знаходиться належний на праві власності ТОВ "Перлина Заріччя" цілісний майновий комплекс - база відпочинку " Перлина " за адресою: Житомирська обл., Житомирський р-н, с/р Зарічанська, Зарічанський військовий лісгосп, квартал 4, виділ 9. Іншого способу захисту прав позивача при наявних обставинах не передбачено.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
6. Не погоджуючись з прийнятим рішенням, заступник прокурора Житомирської області (далі - прокурор) звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просив суд скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 11.02.2019 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ "Перлина Заріччя".
7. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.05.2019 апеляційну скаргу прокурора задоволено. Рішення Господарського суду Житомирської області від 11.02.2019 скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
8. Постанова суду апеляційної інстанції аргументована тим, що позивач не довів наявність порушеного права або охоронюваного законом інтересу за захистом якого останній звернувся з цим позовом.
9. Досліджуючи наявність підстав представництва прокурора в цій справі, апеляційний господарський суд зазначив про правомірність звернення прокурора з апеляційною скаргою в інтересах держави в особі Житомирської РДА, як органу уповноваженого на здійснення відповідних функцій держави у спірних правовідносинах, з огляду на нездійснення останнім захисту інтересів держави (ненаправлення представників у судове засідання у суді першої інстанції, неподання заперечень з приводу заявлених позовних вимог, неоскарження рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку).
10. Також суд апеляційної інстанції визнав поважними причини пропуску прокурором строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, врахувавши те, що з матеріалами справи та повним текстом рішення прокурор ознайомився лише 25.03.2019 на підставі заяви від 21.03.2019 № 05/1-157вих-19, а також з метою недопущення порушення прав особи на доступ до правосуддя, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статтею 129 Конституції України, статтею 254 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та для захисту прав і охоронюваних законом інтересів сторін.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
11. Позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (узагальнено)
12. Скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції приписів ст. 256 ГПК України в частині висновків суду про поважність причин пропуску строку прокурором на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції; п.1 ч. 5 ст. 260, п. 2 ч. 1 ст. 264 ГПК України в частині висновків суду про відсутність підстав для повернення апеляційної скарги і закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою особи, яка не має процесуальної дієздатності; ч.4 ст. 75 ГПК України в частині врахування висновків судів у справах № 906/602/16, № 906/870/17.
13. Позивач посилається на те, що прокурор не довів, з наданням відповідних доказів, необхідність захисту права власності на землю в інтересах Житомирської РДА та посилається на відсутність підстав представництва прокурора в спірних правовідносинах.
14. Скаржник не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що придбане позивачем нерухоме майно не є цілісним майновим комплексом, яке включене Фондом державного майна до переліку об`єктів державної власності "групи А", що підлягають приватизації разом із земельною ділянкою, посилається на неправильне застосування приписів статті 66 Господарського кодексу України, статті 188 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), також посилається на наявність у нього прав на спірну земельну ділянку площею 7,5550 га та неправильне застосування приписів ст. 120 ЗК України, ч.2 ст. 377 ЦК України.
Позиція інших учасників справи
15. Прокурор подав відзив, у якому не погоджується з доводами касаційної скарги, вважає їх безпідставними і необґрунтованими, просить у задоволенні касаційної скарги відмовити.
16. Прокурор зазначає, що підставою представництва Житомирської районної державної адміністрації стало порушення інтересів держави у сфері дотримання вимог земельного законодавства при набутті права власності на земельні ділянки лісогосподарського призначення, а також порушення порядку вилучення вказаних земель із постійного користування. Прокурор посилається на те, що Житомирська районна державна адміністрація не здійснює захист інтересів держави у цій сфері, оскільки з приводу заявлених позовних вимог не заперечувала, рішення у справі №906/927/18 в апеляційному порядку не оскаржувала.
17. Прокурор вважає, що рішення місцевого господарського суду у даній справі ухвалене судом першої інстанції без повного з`ясування обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права, неправильним застосуванням статей 328 377 Цивільного кодексу України та статей 120 122 Земельного кодексу України, що відповідно до статей 275 277 Господарського процесуального кодексу України є підставою для його скасування, натомість постанова суду апеляційної інстанцій прийнята з повним з`ясуванням фактичних обставин справи є законною і обґрунтованою.
18. Інші учасники справи не надали відзивів на касаційну скаргу, що відповідно до частини третьої статті 295 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
19. 08.02.2020 набрав чинності Закон України від 15.01.2020 № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон України від 15.01.2020 № 460-IX).
20. Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
21. Оскільки касаційну скаргу подано до набрання чинності Законом України від 15.01.2020 № 460-IX, касаційний розгляд здійснюється відповідно до положень ГПК України у редакції, яка була чинною до 08.02.2020.
Щодо суті касаційної скарги
22. Скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції приписів статті 256 ГПК України в частині висновків суду про поважність причин пропуску прокурором строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.
23. Разом з тим, касаційна скарга не містить спростувань висновків суду апеляційної інстанції щодо поважності причин пропуску прокурором строку на апеляційне оскарження рішення суду, а також яким чином висновки суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для поновлення прокурору процесуального строку призводять до порушення принципу правової визначеності.
24. У зв`язку з цим, доводи щодо порушення судом апеляційної інстанції приписів статті 256 ГПК України не знайшли свого підтвердження під час касаційного розгляду справи і відхиляються Верховним Судом.
25. У даній справі заступник прокурора Житомирської області звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просив суд скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 11.02.2019 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ "Перлина Заріччя". В обґрунтування підстав представництва прокурор посилається на те, що Житомирська районна державна адміністрація не здійснює захист інтересів держави у цій сфері, оскільки з приводу заявлених позовних вимог не заперечувала, рішення у справі № 906/927/18 в апеляційному порядку не оскаржувала.
26. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
27. Положення пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".
28. Згідно з абзацами 1 і 2 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
29. Відповідно до абзаців 1 - 3 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.
30. Одночасно згідно з положеннями частин 3 - 5 статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
31. Таким чином, зі змісту вищезазначених законодавчих положень вбачається, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
32. Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак, підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.
33. У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.
"Нездійснення захисту" має прояв в пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
34. Верховний Суд звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
35. Разом з тим, прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі №924/1237/17).
36. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 наведено такі правові висновки:
"Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим".
37. З огляду на викладене, підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.
38. У такому випадку суд зобов`язаний дослідити: чи знав або повинен був знати відповідний орган про допущені порушення інтересів держави, чи мав відповідні повноваження для їх захисту, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 906/982/19.
39. Судом апеляційної інстанції встановлено, що прокурор, звертаючись з апеляційною скаргою, обґрунтував підстави для представництва Житомирської районної державної адміністрації, порушенням інтересів держави у сфері дотримання вимог земельного законодавства при набутті права власності на земельні ділянки лісогосподарського призначення (в цій частині висновки апеляційного господарського суду не обґрунтовані посиланнями на відповідні норми законодавства у їх взаємозв`язку з обставинами цієї справи), а також порушенням порядку вилучення вказаних земель із постійного користування та невжиття адміністрацією заходів щодо захисту інтересів держави у цій сфері, оскільки представника в судове засідання в суді першої інстанції не направили, з приводу заявлених позовних вимог не заперечували, рішення у даній справі в апеляційному порядку не оскаржували.
40. Проте, з тексту постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №553/2759/18 чітко вбачається необхідність дослідження судом дотримання прокурором процедури, передбаченої частиною четвертою статті 23 Закону України "Про прокуратуру", і при подачі прокурором апеляційної скарги.
41. У постанові Верховного Суду від 02.09.2020 у справі № 911/936/18 викладено такий правовий висновок: дотримання прокурором процедури, встановленої частинами 3, 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", яка повинна передувати зверненню до суду (у цьому випадку з апеляційною скаргою) підлягають з`ясуванню судом незалежно від того, чи має місце факт порушення інтересів держави у конкретних правовідносинах, оскільки недотримання такої процедури унеможливлює розгляд справи за поданою прокурором апеляційною скаргою. Колегія суддів підстав для відступу від викладених у попередньому і цьому пунктах висновків не вбачає.
42. Разом з тим, Верховний Суд зазначає, що дослідження дотримання прокурором процедури, передбаченої частиною четвертою статті 23 Закону України "Про прокуратуру", залишилося поза увагою суду апеляційної інстанції.
43. Таким чином, за конкретних встановлених обставин цієї справи висновки суду апеляційної інстанції про доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", для представництва прокурором інтересів держави в суді є передчасними. Верховний Суд виправити ці помилки самостійно не може в силу обмежень розгляду справи судом касаційної інстанції, встановлених статтею 300 ГПК України.
44. Суд відхиляє посилання прокурора на постанову Верховного Суду від 24.04.2019 року у справі № 911/1292/18, оскільки, як вбачається з тексту цієї постанови, підставою для скасування ухвали апеляційного господарського суду про закриття апеляційного провадження у цій справі було те, що апеляційний суд помилково ототожнив вступ прокурора у справу за позовом іншої особи та ініціювання перегляду судових рішень у справі, розглянутій без його участі, чим фактично позбавив прокурора права на оскарження судового рішення, наданого йому процесуальним законом і Законом України «Про прокуратуру». У цій же постанові Верховний Суд зазначає про наявність у прокурора відповідного права і звертає увагу на те, що у цьому разі суд має перевірити дотримання прокурором вимог частини четвертої статті 53 ГПК України і статті 23 Закону України «Про прокуратуру», що повністю узгоджується з висновками, викладеними у цій постанові (справа № 906/927/18), а також висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постанові від 30.01.2019 у справі № 47/66-08 і постанові Верховного Суду від 04.08.2020 у справі № 922/4164/17 (у цій справі Верховний Суд в межах розгляду справи судом касаційної інстанції (стаття 300 ГПК України) не погодився з висновками апеляційного господарського суду про відсутність підстав для представництва прокурором в суді державних органів на підставі встановлених судом апеляційної інстанції конкретних обставин справи, зокрема, щодо дотримання / недотримання прокурором відповідної процедури).
45. Аргументи сторін та суду апеляційної інстанції, що не стосуються мотивів, наведених у цій постанові, Верховний Суд не аналізує з огляду на зазначені висновки щодо порушень норм процесуального права, допущені судом апеляційної інстанції.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
46. Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
47. Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
48. Згідно з частиною 4 статті 310 Господарського процесуального кодексу України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом.
49. Беручи до уваги наведені вище висновки, Верховний Суд вважає, що доводи касаційної скарги є обґрунтованими, а тому її слід задовольнити частково, скасувати постанову суду апеляційної інстанції з підстав порушення норм процесуального права. У зв`язку з тим, що судом апеляційної інстанції не досліджено підстави та докази наявності повноважень прокурора на представництво інтересів держави у даній справі, Верховний Суд позбавлений можливості прийняти рішення щодо суті апеляційної скарги та вважає за доцільне застосувати повноваження, передбачені пунктом 2 частини 1 статті 308 ГПК України, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
50. При новому розгляді справи апеляційному суду слід врахувати наведене у цій постанові, належним чином встановити наявність або відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі відповідача, за наслідками чого ухвалити законне і обґрунтоване судове рішення відповідно до норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права.
Розподіл судових витрат
51. Оскільки в цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 ГПК України).
Керуючись статтями 300 301 308 310 314 315 317 ГПК України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Перлина Заріччя" задовольнити частково.
2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.05.2019 у справі № 906/927/18 скасувати.
3. Справу № 906/927/18 направити на новий розгляд до Північно-західного апеляційного господарського суду.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий О. В. Случ
Судді Н. О. Волковицька
С. К. Могил