ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 червня 2022 року
м. Київ
cправа № 908/1174/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Колос І.Б. (головуючий), Бенедисюка І.М., Булгакової І.В.,
розглянув у порядку письмового провадження
касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Українська інноваційна компанія»
на ухвалу господарського суду Запорізької області від 06.09.2021 (суддя Горохов І.С.)
та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 11.01.2022 (головуючий суддя: Березкіна О.В., судді: Іванов О.Г., Антонік С.Г.)
за заявою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб
про заміну сторони виконавчого провадження
у справі № 908/1174/17
за первісним позовом публічного акціонерного товариства «Українська інноваційна компанія» (далі - ПАТ «Українська інноваційна компанія», скаржник)
до дочірнього підприємства «Запорізький облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (далі - ДП «Запорізький облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»)
про стягнення коштів,
та за зустрічним позовом ДП «Запорізький облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»
до ПАТ «Українська інноваційна компанія»
про визнання недійсними додаткових угод до кредитного договору,
за участю заінтересованих осіб:
Фонд гарантування вкладів фізичних осіб;
Відділ примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ у Запорізькій області.
1. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст заяви про заміну сторони
Фонд гарантування вкладів фізичних осіб звернувся до господарського суду Запорізької області із заявою про заміну сторони виконавчого провадження № 55330965 у справі № 908/1174/17.
Заява про заміну сторони виконавчого провадження з ПАТ «Українська інноваційна компанія» на Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, як спеціального суб`єкта державної установи, яка здійснює передбачені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» повноваження ліквідатора публічного акціонерного товариства «Укрінбанк» (далі - ПАТ «Укрінбанк»), як неплатоспроможного банку, управління його майном (активами) та задоволення вимог кредиторів, обґрунтована тим, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, як державна установа, яка у відповідності до положень Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та на підставі відповідних рішень Національного банку України здійснює процедуру ліквідації ПАТ «Український інноваційний банк», управління його майном та задоволення вимог кредиторів, - є єдиним належним правонаступником зазначеного неплатоспроможного банку, оскільки внаслідок реєстраційних дій, вчинених з порушенням та всупереч вимог чинного законодавства ані ПАТ «Укрінком», ані ПАТ «Українська інноваційна компанія» не набули ознак спеціальної правосуб`єктності фінансової установи, які до цього мав ПАТ «Укрінбанк», у зв`язку з чим в останніх відсутнє будь-яке право вимагати від боржника (відповідача у даній справі) повернення коштів, виданих ПАТ «Укрінбанк».
Фонд гарантування вкладів фізичних осіб в обґрунтування поданої заяви посилався на постанову Великої Палати Верховного суду від 10.12.2019 у справі № 925/698/16 щодо статусу ПАТ «Українська інноваційна компанія», відповідно до якої (постанови) встановлено, що до цієї особи не перейшли права ПАТ «Укрінбанк», оскільки остання не є правонаступником банку у відповідності до положень чинного законодавства. Ліквідація ПАТ «Укрінбанк» не завершена та кошти, які мають бути стягнуті з боржника в межах виконавчого провадження № 55330965 відповідно до вимог Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» мають бути спрямовані Фондом гарантування вкладів фізичних осіб на задоволення вимог його в порядку черговості, передбаченому законодавством.
З огляду на вищевикладене, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб просив суд заяву задовольнити та замінити стягувача у виконавчому провадженні № 55330965.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 06.09.2021 у справі № 908/1174/17, яка залишена без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 11.01.2022, заяву Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у справі № 908/1174/17 про заміну стягувача у виконавчому провадженні № 55330965 задоволено. Здійснено заміну стягувача у виконавчому провадженні № 55330965 з ПАТ «Українська інноваційна компанія» на Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, як спеціального суб`єкта державної установи, яка здійснює передбачені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» повноваження ліквідатора ПАТ «Укрінбанк», як неплатоспроможного банку, управління його майном (активами) та задоволення вимог кредиторів.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
2. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
У касаційній скарзі ПАТ «Українська інноваційна компанія» просить скасувати ухвалу господарського суду Запорізької області від 06.09.2021 (про заміну сторони виконавчого провадження) та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 11.01.2022 у справі № 908/1174/17; у задоволенні заяви Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про заміну стягувача у виконавчому провадженні відмовити.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі ПАТ «Українська інноваційна компанія» вказує на порушення судами попередніх судових інстанцій приписів, зокрема, статті 104 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 59 Господарського кодексу України, статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» та статей 52 334 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Скаржник вважає, що:
- для здійснення процесуального правонаступництва жодних підстав не було;
- ПАТ «Українська інноваційна компанія», як юридична особа, не припинилася, а, отже, відсутні законні підстави для заміни сторони виконавчого провадження;
- Фонд гарантування вкладів фізичних осіб до заяви про заміну сторони виконавчого провадження не надав жодних доказів того, чи є останній правонаступником ПАТ «Укрінбанк» та/або ПАТ «Українська інноваційна компанія», чи набув він права стягувача відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», а також чи має Фонд гарантування вкладів фізичних осіб право на звернення до суду з відповідною заявою (про заміну сторони виконавчого провадження).
Доводи інших учасників справи
Відзиви на касаційну скаргу не надходили.
3. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Предметом розгляду у цій справі є заява Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про заміну сторони виконавчого провадження № 55330965.
При цьому Верховний Суд звертає увагу на те, що у межах розгляду цієї заяви питання наявності/відсутності прав позивача ПАТ «Українська інноваційна компанія» у справі № 908/1174/17, рішення в якій набрало законної сили та є чинним, Верховним Судом не розглядається, а розгляд касаційної скарги здійснюється в межах доводів та вимог скаржника виключно щодо наявності прав у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на правонаступництво та заміну ним сторони виконавчого провадження № 55330965.
Задовольняючи заяву про заміну сторони виконавчого провадження з ПАТ «Українська інноваційна компанія» на Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, як спеціального суб`єкта державної установи, яка здійснює передбачені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» повноваження ліквідатора ПАТ «Укрінбанк», як неплатоспроможного банку, управління його майном (активами) та задоволення вимог кредиторів, суди попередніх судових інстанцій виходили з того, що ПАТ «Українська інноваційна компанія», не маючи статусу правонаступника первісного кредитора у справі (ПАТ «Укрінбанк»), є такою, що вибула як сторона виконавчого провадження, водночас Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, як державна установа, у відповідності з положеннями Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та на підставі відповідних рішень Національного банку України здійснює процедуру управління його майном та задоволення вимог його кредиторів, і, в даному, випадку виступає належним стягувачем. Процедура ліквідації ПАТ «Укрінбанк», як і виконавче провадження № 55330965, не завершені.
Відповідно до змісту касаційної скарги скаржник посилається на те, що для здійснення процесуального правонаступництва жодних підстав не було. ПАТ «Українська інноваційна компанія», як юридична особа, не припинилася, а, отже, відсутні законні підстави для заміни сторони виконавчого провадження. При цьому скаржник вказує на те, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб до заяви про заміну сторони виконавчого провадження не надав жодних доказів того, чи є останній правонаступником ПАТ «Укрінбанк» та/або ПАТ «Українська інноваційна компанія», чи набув він права стягувача відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», а також чи має Фонд гарантування вкладів фізичних осіб право на звернення до суду з відповідною заявою (про заміну сторони виконавчого провадження).
Таким чином, під час касаційного перегляду судових рішень попередніх інстанцій у справі № 908/1174/17 спірним стало саме питання щодо наявності/відсутності правових підстав вважати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб правонаступником стягувача у цій справі.
Що до наведеного Суд зазначає таке.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 21.08.2017 у справі № 908/1174/17 первісний позов ПАТ «Українська інноваційна компанія» до ДП «Запорізький облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» про стягнення заборгованості у розмірі 19 505 000,00 грн. за кредитним договором від 15.06.2012 № 11/11 задоволено; стягнуто з ДП «Запорізький облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» на користь ПАТ «Українська інноваційна компанія» 19 505 000,00 грн. заборгованості за кредитним договором від 15.06.2012 № 11/11, 240 000,00 грн. судового збору. У зустрічному позові про визнання недійними додаткових угод від 30.12.2014 № 13 та від 27.02.2015 № 14 до кредитного договору від 15.06.2012 № 11/11 відмовлено. Зазначене рішення набрало законної сили та жодною особою (включаючи й Фонд гарантування вкладів фізичних осіб) в апеляційному та касаційному порядку не оскаржувалося. На виконання зазначеного рішення видано відповідний судовий наказ.
Згідно зі статтею 1291 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Пунктом 2 частини першої статті 2 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що обов`язковість виконання рішення є однією із засад виконання виконавчого провадження.
Частиною третьою статті 2 ГПК України встановлено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема: верховенство права; обов`язковість судового рішення.
Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012). Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11-рп/2012).
У рішенні у справі «Янголенко проти України» від 10.12.2009 Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що провадження у суді та виконавче провадження є відповідно першою і другою стадією загального провадження. Таким чином, виконавче провадження не має бути відокремлене від судового, і ці обидва провадження мають розглядатись як цілісний процес.
Отже, оскільки виконання рішення суду є невід`ємною стадією процесу правосуддя, то і заміна сторони на цій стадії може відбуватися не інакше, як на підставах та у порядку, визначеному ГПК України та Законом України «Про виконавче провадження», який регулює умови і порядок виконання рішень судів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.
Згідно з частиною п`ятою статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником.
Відповідно до приписів статті 334 ГПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.
Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження (частина п`ята статті 334 ГПК України).
За змістом даної норми права суд при вирішенні питання про заміну сторони виконавчого провадження має пересвідчитися, що особа, яка звертається із такою заявою, відноситься до переліку осіб, визначених частиною другою статті 334 ГПК України, та, що до заяви додані документи, які підтверджують правонаступництво сторони виконавчого провадження.
У зв`язку із заміною боржника або стягувача відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, з огляду на що припиняється її статус сторони виконавчого провадження і її заміна належним боржником або стягувачем проводиться відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження» та норм ГПК України за заявою заінтересованої особи зобов`язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього боржника або стягувача всі права та обов`язки у зобов`язанні, у тому числі, й право бути стороною виконавчого провадження.
Підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків сторони, яка вибула, в цих правовідносинах.
Процесуальне правонаступництво є похідним від матеріального та випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони у матеріальному правовідношенні її правонаступником). У зв`язку з цим для вирішення судом питання про процесуальну заміну сторони у справі необхідна наявність відповідних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення та перехід її прав та обов`язків до іншої особи - правонаступника.
Під правонаступництвом у виконавчому провадженні розуміють заміну однієї зі сторін (стягувача або боржника) з переходом прав та обов`язків від попередника до іншої особи (правонаступника), що раніше не брала участі у виконавчому провадженні.
Згідно із частиною сьомою статті 104 ЦК України особливості припинення банку як юридичної особи встановлюються законом.
Відповідно до частини першої статті 3 Закону України «Про банки і банківську діяльність» цей Закон регулює відносини, що виникають під час заснування, реєстрації, діяльності, реорганізації та ліквідації банків.
Як зазначено у частині першій статті 1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», цим Законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.
Процедура виведення неплатоспроможних банків з ринку врегульована Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який є спеціальним законом, що унормовує дані правовідносини.
Згідно з пунктом 16 частини першої статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» тимчасова адміністрація - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.
У статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначено, що ліквідація банку - процедура припинення функціонування банку як юридичної особи відповідно до положень цього Закону та Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Відповідно до частини першої статті 3 вказаного Закону Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом.
Забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку становить основну функцію Фонду, який, на підставі статті 6 вказаного Закону, у межах своїх функцій та повноважень здійснює заходи щодо проведення процедури виведення неплатоспроможного банку з ринку, у тому числі, шляхом виконання плану врегулювання, здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банку.
Згідно з частиною першою статті 35 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» тимчасовим адміністратором неплатоспроможного банку та ліквідатором банку (крім ліквідації банку за рішенням власників) є Фонд. Фонд може делегувати рішенням виконавчої дирекції Фонду частину або всі свої повноваження як тимчасового адміністратора або ліквідатора уповноваженій особі (уповноваженим особам) Фонду.
Статтею 36 вказаного Закону врегульовано наслідки запровадження тимчасової адміністрації.
Зокрема, згідно з пунктами 1, 2 частини п`ятої статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється: задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку; примусове стягнення майна (у тому числі коштів) банку, накладення арешту та звернення стягнення на майно (у тому числі кошти) банку (виконавче провадження щодо банку зупиняється, у тому числі знімаються арешти, накладені на майно (у тому числі на кошти) банку, а також скасовуються інші вжиті заходи примусового забезпечення виконання рішення щодо банку).
На підставі статті 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд безпосередньо з дня початку процедури ліквідації банку здійснює повноваження органів управління банку; приймає в управління майно (у тому числі кошти) банку, вживає заходів щодо забезпечення його збереження, формує ліквідаційну масу, виконує функції з управління та продає майно банку, складає реєстр акцептованих вимог кредиторів (вносить зміни до нього) та здійснює заходи щодо задоволення вимог кредиторів.
Як встановлено судами попередніх судових інстанцій, на підставі постанови правління Національного банку України від 24.12.2015 № 934 ПАТ «Український інноваційний банк» віднесено до категорії неплатоспроможних, виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ухвалено рішення від 24.12.2015 № 239 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Укрінбанк» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку».
22.03.2016 правлінням Національного банку України на підставі пропозиції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо відкликання банківської ліцензії та ліквідації ПАТ «Укрінбанк» ухвалено постанову № 180 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Укрінбанк»», на підставі якої виконавчою дирекцією Фонду ухвалено рішення № 385 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Укрінбанк» та делегування повноважень ліквідатора банку».
Судами також встановлено, що:
- за результатами розгляду справи № 826/1162/16 Окружним адміністративним судом м. Києва 16.03.2016 ухвалено постанову, яка залишена в силі ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2016 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 31.08.2016, про визнання розпорядчих актів правління Національного банку України незаконними та їх скасування;
- водночас за результатами касаційного перегляду справи № 826/1162/16 Верховним судом України ухвалено постанову від 24.10.2017 про скасування зазначених рішень та ухвалене нове рішення про відмову в позові;
- за результатами розгляду справи № 826/5325/16 Окружним адміністративним судом м. Києва 29.04.2016 ухвалено постанову, яка залишена в силі ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2016 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23.11.2016 про часткове задоволення позову, а саме, про скасування зазначених розпорядчих актів та зобов`язання Національного банку України вчинити всі необхідні дії щодо відновлення функціонування ПАТ «Укрінбанк» в якості банківської установи, в обсязі та стані, який існував до прийняття оскаржуваної постанови.
Особливості ліквідації банків встановлюються Законом України «Про банки і банківську діяльність» (згідно з частиною четвертою статті 110 ЦК України).
Відповідно до частини сьомої статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність» процедура ліквідації банку вважається завершеною, а банк ліквідованим з дня внесення запису про це до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
У частині четвертій статті 53 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що у день внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців повноваження Фонду як ліквідатора щодо такого банку припиняються і Фонд надсилає Національному банку України звіт про завершення ліквідації банку.
Аналіз зазначених законодавчих норм свідчить про те, що Законом України «Про банки і банківську діяльність» не передбачено правонаступництво банку у разі його ліквідації.
Відповідно норми спеціального Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не містять положень щодо визнання Фонду правонаступником банківської установи, у тому числі, у зв`язку з проведенням ліквідації останньої.
Отже, незалежно від того, чи проведена ліквідація банку чи ні, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб не є правонаступником банку у відповідності до положень чинного законодавства, оскільки здійснював лише владні повноваження щодо введення тимчасової адміністрації (ліквідації) банку в порядку, встановленому Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.02.2021 у справі № 333/4351/18, від 24.09.2020 у справі № 334/8020/18, від 20.10.2020 у справі № 334/401/14 та в ухвалі Верховного Суду від 15.06.2020 у справі № 334/1913/16-ц.
З огляду на вказані обставини, Суд частково погоджується з доводами скаржника та вважає, що відсутні підстави для задоволення заяви Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про заміну сторони виконавчого провадження № 55330965 у справі № 908/1174/17.
Верховний Суд зазначає, що підставою для процесуального правонаступництва особи є встановлення наявності безпосередньо у неї правових підстав її наступництва у відповідних матеріальних правовідносинах (що водночас не було доведено Фондом гарантування вкладів фізичних осіб та встановлено судами попередніх інстанцій під час прийняття оскаржуваних рішень в цій справі), а не сама по собі відсутність прав і обов`язків в особи-учасника справи, чи її вибуття із цих правовідносин.
Таким чином, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні заяви Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про заміну сторони виконавчого провадження № 55330965 у справі № 908/1174/17, відповідно доводи касаційної скарги знайшли своє часткове підтвердження і остання підлягає частковому задоволенню.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Згідно із пунктом 3 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
Відповідно до частини першої статті 311 ГПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
З огляду на викладене у цій постанові, суд касаційної інстанції вважає за необхідне скасувати ухвалу господарського суду Запорізької області від 06.09.2021 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 11.01.2022 зі справи № 908/1174/17, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні заяви Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про заміну сторони виконавчого провадження № 55330965 у справі № 908/1174/17.
Судові витрати
Понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, оскільки касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні заяви Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про заміну сторони виконавчого провадження № 55330965 у справі № 908/1174/17.
Керуючись статтями 129 300 308 311 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Українська інноваційна компанія» задовольнити частково.
2. Ухвалу господарського суду Запорізької області від 06.09.2021 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 11.01.2022 зі справи № 908/1174/17 скасувати.
3. Ухвалити нове рішення, яким відмовити Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження № 55330965 у справі № 908/1174/17.
4. Стягнути з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь публічного акціонерного товариства «Українська інноваційна компанія» 2 481,00 грн. судового збору з касаційної скарги.
5. Видачу відповідного наказу доручити господарському суду Запорізької області.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя І. Колос
Суддя І. Бенедисюк
Суддя І. Булгакова