№ 908/1347/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2020 року

м. Київ

Справа № 908/1347/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г.М. - головуючого, Кушніра І.В., Краснова Є.В.,

секретар судового засідання Лихошерст І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги:

заступника прокурора Запорізької області

Комунального підприємства "Запорізьке комунальне автотранспортне підприємство 082801 "Комунсантрансекологія" та

Товариства з обмеженою відповідальністю "Вельтум-Запоріжжя"

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 30.10.2019 (колегія суддів: Широбокова Л.П. - головуючий, Кощеєв І.М., Кузнецова І.Л.)

за позовом заступника керівника Запорізької місцевої прокуратури №1 в інтересах держави

до: 1. Запорізької міської ради,

2. Виконавчого комітету Запорізької міської ради,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів:

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Вельтум-Запоріжжя",

2. Комунальне підприємство "Запорізьке комунальне автотранспортне підприємство 082801 "Комунсантрансекологія"

про визнання недійсним рішення ради та рішення виконавчого комітету

за участю:

прокурора: Федюк Ю.П. (посвідчення)

відповідача-1: Зубар О.А. (положення, довіреність)

відповідача-2: Сосновська А.Ю, (положення, довіреність)

третьої особи-1: Волошина М.В. (адвокат)

третьої особи-2: Кравченко Я.І. (адвокат)

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. Звернувшись в суд з даним позовом до Запорізької міської ради (далі - відповідач-1) та Виконавчого комітету Запорізької міської ради (далі - відповідач-2), заступник керівника Запорізької місцевої прокуратури №1 в інтересах держави (далі - прокурор) просив визнати недійсними рішення Запорізької міської ради №18 від 23.04.2008 "Про надання згоди КП "Запорізьке комунальне автотранспортне підприємство 082801 "Комунсантрансекологія" на передачу цілісного майнового комплексу, як внесок до статутного фонду ТОВ "Ремондіс Запоріжжя" та рішення Виконавчого комітету Запорізької міської ради №229 від 26.05.2008 "Про передачу цілісного майнового комплексу".

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Запорізька міська рада надала згоду Комунальному автотранспортному підприємству 082801 "Комунсантрансекологія" виступити засновником ТОВ "Ремондіс Запоріжжя" та передати цілісний майновий комплекс поводження з твердими побутовими відходами, рідкими нечистотами та з виготовлення пам`ятників, як внесок до статутного фонду ТОВ "Ремондіс Запоріжжя", про що прийнято оскаржувані рішення, які суперечать Закону України "Про приватизацію державного майна" щодо заборони приватизації такого майна. Приймаючи вказані рішення Запорізька міська рада діяла всупереч вимогам законодавства та інтересів територіальної громади міста Запоріжжя, оскільки надала згоду на передачу комунального майна фактично у приватну власність на безоплатній основі, тобто ці рішення мають ознаки прихованої приватизації з урахуванням того, що фактично мало місце відчуження майна, що перебувало у комунальній власності. Також прокурор посилається на те, що про прийняті міською радою та її виконавчим комітетом рішення прокуратурі стало відомо лише у 2018 році під час здійснення процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні №42017080000000474 за ч.5 ст.191 Кримінального кодексу України, та строк на звернення до суду із цим позовом пропущено з поважних причин. Просить визнати поважними причини пропуску строку позовної давності та задовольнити позовні вимоги.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 27.03.2019 (колегія суддів: Колодій Н.А. - головуючий, Корсун В.Л., Мірошніченко М.В.) в позові відмовлено.

2.2. Постановою суду апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції змінено, викладено мотивувальну частину в редакції постанови. В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

2.3. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що правовідносини щодо створення господарських товариств були врегулювано Законом України "Про господарські товариства" (який був чинним на час прийняття оскаржуваних рішень), Господарським та Цивільним кодексами України, які не містили заборони щодо створення господарських товариств за участю комунальних підприємств та здійснення внеску в статутні капітали таких товариств за рахунок комунального майна. Суд вказав, що відповідно до Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (в редакції чинній на дату прийняття рішень) саме органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, вирішувати питання відчуження об`єктів права комунальної власності. Також суд прийшов до висновку, що на вказані правовідносини не розповсюджується дія Закону України "Про приватизацію державного майна", та визнав вимоги прокурора безпідставними.

2.4. Постанова апеляційного суду обґрунтована тим, що передача цілісного майнового комплексу є правочином з відчуження майна, яке відповідно до чинних на момент винесення спірних рішень приписів Закону України "Про приватизацію державного майна" регулювалось вказаним законом, який містив заборону про приватизацію об`єктів загальнодержавного значення, до яких віднесено полігони, будови, споруди та устаткування для захоронення твердих промислових та побутових відходів, а отже вимоги прокурора є законними. Проте у зв`язку з тим, що прокурор звернувся з позовом 12.07.2018, він пропустив строк позовної давності, а поважних причин для пропущення позовної давності не встановлено.

3. Короткий зміст вимог касаційних скарг та узагальнюючи доводи інших учасників справи

3.1. Заступник прокурора Запорізької області в свої касаційній скарзі просить скасувати постанову апеляційного суду в частині відмови у позові з підстав пропуску строку позовної давності та рішення суду першої інстанції в цілому, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю з підстав порушення судами норм матеріального права.

Касаційна скарга прокурора мотивована тим, що приватизація комунального майна регулюється Законом України "Про приватизацію державного майна". Вказаним Законом майно органів місцевого самоврядування, що забезпечує виконання цими органами встановлених законодавством завдань, а також полігони, будови, споруди та устаткування для захоронення твердих промислових та побутових відходів віднесено до майна загальнодержавного значення, що не підлягає приватизації. Законодавство передбачає єдиний спосіб відчуження комунального майна, що закріплено за комунальним підприємством на праві господарського відання - в порядку приватизації. Територіальна громада не може бути позбавлена володіння вказаним майном. Позовна давність про усунення перешкод у здійсненні власником права користування і розпорядження майном, перебування якого у цивільному обороті не допускається та що може належати лише певним учасникам обороту, не може застосовуватись. Волі дійсного власника (територіальної громади) на відчуження спірного майна не було. Позовні вимоги прокурора про поновлення порушених прав територіальної громади слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця. Початок перебігу позовної давності пов`язаний не з моментом поінформованості про вчинення певної дії чи прийняття рішення, а з моментом, коли стало відомо про весь обсяг порушення закону та у зв`язку з цим - прав та охоронюваних законом інтересів. Присутність прокурорів на сесії відповідача-1 та засіданні відповідача-2 не свідчить про факт обізнаності органів прокуратури про порушення вимог закону при відчуженні комунального майна - цілісного майнового комплексу. Матеріали справи не містять доказів того, що прокурору з інших джерел могло бути відомо про зміст оскаржуваних рішень. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції безпідставно дійшов висновку про неповажність причин пропуску строків позовної давності для звернення прокурора до суду за захистом прав територіальної громади.

3.2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Вельтум-Запоріжжя" у свої касаційній скарзі просить скасувати постанову апеляційного суду і залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального права.

Касаційна скарга третьої особи-1 мотивована тим, що створення господарського товариства до способів приватизації законодавством не віднесена. Заборони щодо формування статутного капіталу господарського товариства майном комунальних підприємств, яке не підлягає приватизації, на час винесення оскаржених рішень не було. Апеляційним судом було невірно протлумачено рішення Конституційного Суду України від 20.06.2007 №5-рп/2007, оскільки, по-перше, воно стосувалось питання застосування положень ч.8 ст.5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника та визнання його банкрутом", яке не є предметом розгляду даного спору, а по-друге, апеляційним судом помилково зроблено висновок щодо неправильного обрання організаційно-правової форми новоствореного підприємства.

3.3. Комунальне підприємство "Запорізьке комунальне автотранспортне підприємство 082801 "Комунсантрансекологія" в своїй касаційній скарзі також просить скасувати постанову апеляційного суду і залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального права.

Касаційна скарга третьої особи-2 мотивована тим, що Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" у відповідній редакції визначено виключну компетенцію рад щодо створення підприємствами комунальної власності спільних підприємств, у тому числі з іноземними інвестиціями. Метою створення спільного товариства було отримання прибутку, оскільки послуга з вивезення сміття є платною. На момент винесення оскаржених рішень була відсутня заборона участі комунальних підприємств у створенні товариств з обмеженою відповідальністю та заборона передачі в якості вкладу до статутного капіталу товариства комунального майна, крім бюджетних коштів і коштів, які одержані в кредит та під заставу. Апеляційний суд помилково застосував до спірних правовідносин Закон України "Про приватизацію державного майна". Відмовити в позові слід у зв`язку з відсутністю порушення права, а не через сплив строку позовної давності.

3.4. Запорізька міська рада, а також Виконавчий комітет Запорізької міської ради подали відзив на касаційну скаргу прокурора, в якій просили залишити її без задоволення, а також скасувати постанову апеляційного суду і залишити в силі рішення суду першої інстанції з посиланням на порушення апеляційним судом норм матеріального права.

Відповідно до п.3 ч.2 ст.295 Господарського процесуального кодексу України відзив має містити обґрунтування заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги.

Разом з тим, положеннями ст.297 цього Кодексу передбачено можливість приєднання до касаційної скарги. Враховуючи зміст поданого відповідачами відзиву і їх вимоги, вказаний документ в частині обґрунтування вимог щодо скасування постанови апеляційного суду і залишення в силі рішення суду першої інстанції за своєю суттю є приєднанням до касаційних скарг третіх осіб.

Згідно ч.3 ст.297 наведеного Кодексу до заяви про приєднання до касаційної скарги додається документ про сплату судового збору та докази направлення заяви іншим учасникам справи. До відзиву відповідачів доказів про сплату судового збору не додано.

Відповідно до положень статті 43 частини 2 Господарського процесуального кодексу України залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема, і подання процесуального документу, спрямованого на перешкоджання розгляду справи.

Подання вказаного відзиву із вимогами щодо скасування постанови апеляційного суду і залишення в силі рішення суду першої інстанції за своєю суттю є приєднанням до касаційних скарг третіх осіб, не відповідає вказаним положенням Господарського процесуального кодексу України, отже суперечить завданню господарського судочинства, та за своєю суттю спрямоване на перешкоджання розгляду справи, встановленню дійсних обставин справи.

З урахуванням наведеного та відповідно до вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України відзив залишається без розгляду.

3.5. Виконавчий комітет Запорізької міської ради подав заяву про приєднання до касаційної скарги Комунального підприємства "Запорізьке комунальне автотранспортне підприємство 082801 "Комунсантрансекологія", яка відповідає вимогам ст.ст.170 297 Господарського процесуального кодексу України, тому судом касаційної інстанції приймається до розгляду. Доводи віповідача-2 зводяться до доводів, викладених в касаційній скарзі третьої особи-2 та у відзиві відповідачів на касаційну скаргу прокурора.

3.6. Комунальне підприємство "Запорізьке комунальне автотранспортне підприємство 082801 "Комунсантрансекологія" подало відзив на касаційну скаргу прокурора, в якому просило залишити його без задоволення. Відзив містить доводи про те, що оскаржені рішення були прийняті відповідно до вимог законодавства, яке не містило заборони щодо внесення до статутного фонду товариства з обмеженою відповідальністю комунального майна. Територіальна громада не була власником полігону для захоронення побутових відходів. Негаторний позов спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном, тому позов прокурора не є негаторним. Прокурор мав можливість дізнатись про порушення прав при прийнятті оскаржуваного рішення на сесії ради і на засіданні виконавчого комітету.

3.7. Товариство з обмеженою відповідальністю "Вельтум-Запоріжжя" подало відзив на касаційну скаргу прокурора, в якому просило залишити її без задоволення. Прокуратура знала про спірні рішення з моменту їх прийняття, оскільки її працівники були присутні при їх прийнятті. Крім того, спірні рішення було оприлюднено. Позов прокурора не є за своєю суттю ні віндикаційним, ні негаторним. Негаторний позов направлений на усунення перешкод у користування майном власником, що не пов`язані з позбавленням права володіння вказаним майном. Майно, що передано товариству з обмеженою відповідальністю, лише частково стосується полігонів, будов, споруд та устаткування для захоронення твердих побутових відходів. Заборони щодо формування статутного капіталу господарських товариств майном комунальних підприємств, яке не підлягає приватизації, не було.

3.8. Заступником прокурора запорізької області подано відзив на касаційні скарги третіх осіб, в якому він просить залишити їх без задоволення, посилаючись на те, що передачею до статутного фонду цілісного майнового комплексу відбулась передача його у власність товариства, що законодавством з урахуванням специфіки такого майна, заборонялось.

4. Мотивувальна частина

4.1. Як встановлено судами, 23.04.2008 Запорізькою міською радою було прийнято рішення №18 "Про надання згоди КП "Запорізьке комунальне автотранспортне підприємство 082801 "Комунсантрансекологія" на передачу цілісного майнового комплексу, як внеску до статутного фонду Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремондіс Запоріжжя", яким вирішено дати згоду Комунальному автотранспортному підприємству 082801 "Комунсантрансекологія" виступити засновником Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремондіс Запоріжжя" та передати цілісний майновий комплекс, як внесок до статутного фонду ТОВ "Ремондіс Запоріжжя".

На підставі вказаного рішення ради Виконавчим комітетом Запорізької міської ради було прийнято рішення №229 від 26.05.2008 "Про передачу цілісного майнового комплексу", яким вирішено Комунальному підприємству "Запорізьке автотранспортне підприємство 082801 "Комунсантрансекологія" передати цілісний майновий комплекс поводження з твердими побутовими відходами, рідкими нечистотами та з виготовлення пам`ятників, як внесок до статутного фонду ТОВ "Ремондіс Запоріжжя".

Факт передачі майна оформлено Актом №1 від 28.05.2008 прийому - передачі майна, що входить до цілісного майнового комплексу ЗКАТП 082801 "Комунсантрансекологія", що вноситься до Статутного фонду ТОВ "Ремондіс Запоріжжя".

Відповідно до ст.8.1 статуту ТОВ "Ремондіс Запоріжжя", затвердженого Протоколом Зборів засновників 18.04.2008 ТОВ "Ремондіс Запоріжжя", учасники володіють наступними частками у Статутному капіталі Товариства:

-ТОВ "Ремондіс Україна" - розмір частки - 41%, сума вкладу 22 730 837,95 грн;

-Компанія «Ремондіс Інтернаціональ ГмбХ» - розмір частки - 10%, сума вкладу 5 544 106.82 грн;

- ЗКАТП 082801 "Комунсантрансекологія" - розмір частки - 44%, сума вкладу 24 394 070,00 грн;

-ТОВ "Ольф ЛТД" - розмір частки - 5%, сума вкладу 2 772 053,41 грн.

ЗКАТП 082801 "Комунсантрансекологія" вносить майновий вклад шляхом передачі Товариству зазначеного у Додатку №1 цілісного майнового комплексу поводження з твердими побутовими відходами, рідкими нечистотами та виготовлення пам`ятників вартістю 24 394 070,00 грн (ст. 8.4 Статуту).

В подальшому ТОВ "Ремондіс Запоріжжя" змінило назву на ТОВ "Умвельт-Запоріжжя" та на ТОВ "Вельтум-Запоріжжя".

Згідно останньої редакції Статуту ТОВ "Вельтум-Запоріжжя", затвердженого Протоколом зборів учасників №83 від 06.04.2018, розмір частки ТОВ "Вельтум-Запоріжжя" складає 56%, а сума вкладу 31 046 998,18 грн, розмір частки ЗКАТП 082801 "Комунсантрансекологія" складає 44%, сума вкладу 24 394 070 грн (п. 8.1 Статуту).

Товариство є правонаступником майна, прав та обов`язків ТОВ "Комунсантрансекологія", пов`язаних з цілісним майнових комплексом поводження з твердими побутовими відходами, рідкими нечистотами та з виготовлення пам`ятників (п. 8.2 Статуту).

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 03.07.2018 нерухоме майно, що було внесено до статутного капіталу на підставі оскаржуваних рішень, зареєстровано на праві приватної власності за ТОВ "Вельтум-Запоріжжя".

4.2. Позов у справі обґрунтовано тим, що відповідно до приписів Закону України "Про приватизацію державного майна", відчуження комунального майна повинно було відбуватись шляхом приватизації з особливостями, передбаченими цим законом.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про приватизацію державного майна" в редакції чинній на момент прийняття оскаржених рішень, приватизація державного майна (далі - приватизація) - це відчуження майна, що перебуває у державній власності, і майна, що належить Автономній Республіці Крим, на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до цього Закону, з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів на структурну перебудову економіки України.

Згідно частини 4 статті 3 вказаного Закону відчуження майна, що є у комунальній власності, регулюється положеннями цього Закону, інших законів з питань приватизації і здійснюється органами місцевого самоврядування.

У рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Президента України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини четвертої статті 3, частини другої статті 5, частин другої та сьомої статті 7 і частини п`ятої статті 29 Закону України "Про приватизацію державного майна" (в редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" від 19 лютого 1997 року) (справа щодо приватизації державного майна) від 01.07.1998 N 9-рп зазначено, що за умови відсутності окремого законодавчого акта про приватизацію об`єктів комунальної власності включення цих питань до закону, що регламентує приватизацію державного майна, не є підставою для визнання його відповідних положень неконституційними, оскільки право суб`єктів комунальної власності не порушено. Отже, положення частини четвертої статті 3 та частини сьомої статті 7 Закону України "Про приватизацію державного майна" є такими, що відповідають Конституції України.

Відповідно до статті 145 Господарського кодексу України в редакції, чинній на момент прийняття оскаржених рішень, на яку посилаються відповідачі, правовий режим майна суб`єкта господарювання, заснованого на державній (комунальній) власності, може бути змінений шляхом приватизації майна державного (комунального) підприємства відповідно до закону, а також шляхом здачі цілісного майнового комплексу підприємства або майнового комплексу його структурного підрозділу в оренду (частини 3, 4). Законом можуть бути визначені також інші підстави зміни правового режиму майна суб`єкта господарювання (ч.5 вказаної статті).

Проте вказані положення не змінюють тієї обставини, що на підставі оскаржених рішень відбулось відчуження комунального майна.

4.3. Згідно статті 12 Закону України "Про господарські товариства" в редакції чинній на момент прийняття оскаржених рішень товариство є власником, зокрема, майна, переданого йому учасниками у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу. Подібне правове положення міститься у статті 85 Господарського кодексу України та статті 115 Цивільного кодексу України.

Отже, третя особа-1 набула право власності на передане до його статутного фонду майно.

Разом з тим самим Законом України "Про господарські товариства" було передбачено заборону використання для формування статутного фонду лише бюджетних коштів, коштів, одержаних в кредит та під заставу (ч.3 ст.13). Подібне правове положення міститься у статті 86 Господарського кодексу України.

Господарський кодекс України і Цивільний кодексу України дійсно не містять окремої заборони щодо передання цілісного майнового комплексу комунального підприємства до статутного фонду господарського товариства.

Більше того у статті 24 частини 3 Господарського кодексу України передбачена можливість існування суб`єктів господарювання комунального сектора економіки, якими є суб`єкти, що діють на основі лише комунальної власності, а також суб`єкти, у статутному фонді яких частка комунальної власності перевищує п`ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує органам місцевого самоврядування право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб`єктів.

Проте з урахування того, що порядок набуття корпоративних прав комунальним підприємством шляхом передачі органом місцевого самоврядування комунального майна до статутного фонду господарського товариства законодавством не був передбачений, а Законом України "Про приватизацію державного майна" в статті 3 передбачено, що відчуження комунального майна, яке фактично і відбулось у спірних правовідносинах, регулюється положеннями цього Закону, то колегія суддів касаційного суду вважає, що положення вказаного Закону до спірних правовідносин застосовуються.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Повноваження сільської, селищної, міської ради щодо прийняття рішень про відчуження комунального майна, які передбачені п.30 ч.1 ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" також повинні здійснюватися, як вказано у даній нормі, відповідно до закону.

Вирішення питань про створення підприємствами комунальної власності спільних підприємств, у тому числі з іноземними інвестиціям, що передбачено як повноваження сільської, селищної, міської ради в п.33 ч.1 ст.26 вказаного Закону, також повинно відбуватись відповідно до законодавства.

Отже, посилання відповідачів та третіх осіб на те, що на момент прийняття спірних рішень була відсутня заборона внесення об`єктів комунальної власності до статутного фонду товариства з обмеженою відповідальністю, не доводить законності вказаних рішень з урахуванням того, що місцеві ради можуть діяти виключно відповідно до положень законодавства.

4.4. Відповідно до ч.2 ст.5 Закону України "Про приватизацію державного майна" приватизації не підлягають об`єкти, що мають загальнодержавне значення, а також казенні підприємства. До об`єктів, що мають загальнодержавне значення, відносяться майнові комплекси підприємств, їх структурних підрозділів, основним видом діяльності яких є виробництво товарів (робіт, послуг), що мають загальнодержавне значення. Загальнодержавне значення мають, зокрема, об`єкти, контроль за діяльністю яких з боку держави гарантує захист громадян від наслідків впливу неконтрольованого виготовлення, використання або реалізації небезпечної продукції, послуг або небезпечних виробництв, - в тому числі полігони, будови, споруди та устаткування для захоронення твердих промислових та побутових відходів, скотомогильники (п.в).

Відповідно до статті 21 Закону України "Про відходи" органи місцевого самоврядування у сфері поводження з відходами забезпечують, зокрема, організацію збирання і видалення побутових відходів, у тому числі відходів дрібних виробників, створення полігонів для їх захоронення, а також організацію роздільного збирання корисних компонентів цих відходів (п.в).

Виходячи з викладеного, колегія суддів касаційного суду погоджується з висновком апеляційного суду, що спірні рішення не відповідали приписам чинного на момент їх прийняття законодавства.

Щодо висновків Конституційного Суду України, зроблених в рішенні від 20.06.2007 №5-пр/2007, то колегія суддів зауважує, що в даному рішенні надано тлумачення Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", яке до спірних відносин не застосовується. А мотивувальна частина рішення щодо можливості існування створених на основі відокремленої частини комунальної власності або із залученням майна цієї власності різних за організаційними формами видів підприємств, не суперечить вищевказаним висновкам суду касаційної інстанції. Крім того, Конституційним Судом зроблено висновок, що у разі, якщо головною метою суб`єкта господарювання в комунальному секторі економіки є, зокрема, виробництво послуг для задоволення нагальних потреб жителів відповідної територіальної громади, наприклад, вивезення сміття та відходів тощо, то його організаційно-правовою формою має ставати саме комунальне унітарне підприємство. Також слід зазначити, що відповідно до приписів ст.11 та ст.236 Господарського процесуального кодексу України мотивувальна частина рішення Конституційного суду України не віднесена до обов`язкових джерел права, що використовує суд при вирішенні спору.

4.5. Отже, при вирішенні спірних відносин принциповим є вирішення питання початку строку позовної давності, пропущення якого є підставою для відмови в позові відповідно до ч.4 ст.267 Цивільного кодексу України у зв`язку з тим, що відповідачами під час розгляду справи в суді першої інстанції було заявлено про застосування позовної давності до спірних правовідносин.

Позов у даній справі поданий про визнання незаконними і скасування рішень органу місцевого самоврядування та виконавчого комітету у липні 2018 року, що є самостійним способом захисту порушених прав згідно статті 16 Цивільного кодексу України.

Витребування свого майна від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним, передбачено статтею 387 Цивільного кодексу України.

Право власника вимагати усунення перешкод у здійсненні права користування та розпоряджання своїм майном, що не пов`язані із позбавленням володіння, передбачено ст.391 Цивільного кодексу України.

Таким чином слід зазначити, що негаторний позов характеризується зверненням власника, який є фактичним володільцем майна, до іншої особи про усунення перешкод, які ця особа створює.

Однак із викладеного вбачається, що спірний характер правовідносин сторін не дає правових підстав віднести позов у даній справі до негаторного.

Тому і строк позовної давності пов`язаний в даній справі з обраним прокурором способом захисту порушених прав - визнання недійсними рішень органу місцевого самоврядування та виконавчого комітету.

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно приписів ст.261 цього Кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

На момент подання прокурором позову пункт 4 ч.1 ст.268 Цивільного кодексу України щодо непоширення позовної давності на вимоги власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право, було виключено.

При цьому положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.

І в разі подання позову суб`єктом, право якого порушене, і в разі подання позову в інтересах держави прокурором, перебіг позовної давності за загальним правилом починається від дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися суб`єкт, право якого порушене, зокрема, держава в особі органу, уповноваженого нею виконувати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", вжитих у статті 261 Цивільного кодексу України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості й обов`язку особи знати про стан її майнових прав. Тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення його цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за захистом до суду, недостатньо. Позивач повинен також довести те, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, а відповідач - що інформацію про порушення можна було отримати раніше. Зазначене є наслідком дії загального правила про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, котрі є підставами її вимог і заперечень. Подібна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 907/50/16 та в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 706/1272/14-ц.

4.6. Як встановлено судами, на сесії міської ради під час прийняття Запорізькою міською радою рішення №18 від 23.04.2008 був присутній старший помічник прокурора Парута Т.І., а на засіданні виконавчого комітету 26.05.2008 прокурор Черепаха О.М.

Відповідно до статті 5 Закону України "Про прокуратуру", чинного на момент прийняття спірних рішень, та статті 1 Закону України "Про прокуратуру", чинного на момент подання позову, прокуратура України становить єдину систему.

В касаційній скарзі прокурор посилається на те, що під час сесії ради прокурор об`єктивно встановити суть рішення не мав змоги, оскільки проекти рішення роздавались депутатам і на сесії не оголошувались.

Проте відповідно до частини 16 статті 46 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сесії ради проводяться гласно, з самої назви рішення можна зрозуміти зміст рішення, відповідно до наданих прокуратурі Законом України "Про прокуратуру" повноважень, в редакції на час виникнення спірних відносин, вона провадить прокурорський нагляд за відповідністю актів, які видаються всіма органами, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами, вимогам Конституції України та чинним законам, і з цією метою має право приймати участь у засіданнях міської ради та її виконавчого комітету (ст.ст.9, 19), а до повноважень прокурора належить, зокрема, вимагати для перевірки рішення, розпорядження, інструкції, накази та інші акти і документи, одержувати інформацію про стан законності і заходи щодо її забезпечення (ст.20).

Також судами встановлено, що прокурором була надіслана Запорізькій міській раді вимога від 19.10.2014 про надання документів саме щодо передачі спірного майна, яка була виконана радою 24.10.2014 шляхом надіслання документів на 52 аркушах, в якій йшлося і про оскаржувані рішення, та зауважень щодо неповноти наданої інформації прокурором не було висунуто. Відповідно до протоколів обшуку від 20.03.2015 за участю прокурора Гресь Д.Ю. у третьої особи-1 було вилучено ряд документів, зокрема і тих, що стосувалися її створення та набуття спірного майна. Самим прокурором надана копія постанови від 22.09.2014 "Про проведення перевірки в порядку нагляду за додержанням і застосуванням законів", зокрема, і щодо ТОВ "Ремондіс Запоріжжя" у сфері поводження з відходами.

4.7. Крім того доводи прокурора щодо застосування строку позовної давності у даній справі є суперечливими. З одного боку прокурор вважає, що строк позовної давності не пропущено оскільки фактично подано негаторний позов, а з іншого - доводить, що апеляційний суд неправомірно дійшов висновку про відсутність поважних причин пропуску строку позовної давності.

Разом з тим виходячи із наведеного у сукупності слід зазначити, що позов у даній справі не відноситься до негаторних, а висновки суду апеляційної інстанції про те, що наведені прокурором доводи щодо поважності пропуску позовної давності не можуть бути визнані судом поважними, є обгрунтованими.

Враховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками апеляційного суду про пропущення прокурором строку позовної давності, що тягне за собою відмову у задоволенні позовних вимог.

4.8. Наведеним спростовуються доводи, викладені у касаційних скаргах, щодо незаконності постанови суду апеляційної інстанції, а доводи відзивів на касаційні скарги, з урахуванням наведеного, узгоджуються із висновками суду апеляційної інстанції у наведеній вище частині.

4.9. В силу положень частин 1, 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

За приписами статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації"), у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації", повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Наведене повністю узгоджується з правовими позиціями, сформованими Європейським судом з прав людини у справах Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) та Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії), згідно з якими зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже вказані рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у даній справі як джерело права.

4.10. За вказаних обставин оскільки фундаментальних порушень не встановлено, підстав для скасування оскарженої постанови немає.

Керуючись статтями 300 301 308 309 315 317 Господарського процесуального кодексу України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги заступника прокурора Запорізької області, Комунального підприємства "Запорізьке комунальне автотранспортне підприємство 082801 "Комунсантрансекологія" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Вельтум-Запоріжжя" залишити без задоволення, а постанову Центрального апеляційного господарського суду від 30.10.2019 у справі Господарського суду Запорізької області №908/1347/18, залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Г.М. Мачульський

Судді І.В. Кушнір

Є.В. Краснов