27.11.2024

№ 908/1717/22

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2024 року

м. Київ

справа №908/1717/22

адміністративне провадження № К/990/31366/24

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В.В.,

суддів - Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,

розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу за позовом Підприємства об`єднання громадян «Колос» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень і зобов`язання вчинити дії, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Київській області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 11.03.2024 (суддя - Прасов О.О.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 10.07.2024 (головуючий суддя - Божко Л.А., судді: Круговий О.О., Шлай А.В.) у справі №908/1717/22.

установив:

У квітні 2023 року Підприємство об`єднання громадян «Колос» (далі - ПОГ «Колос») звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом, в якому просило суд:

визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення Головного управління ДПС у Київській області від 11.11.2022 № 108650705 та № 108660705, від 10.01.2023 № 5720705;

зобов`язати ГУ ДПС у Київській області внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування, заявленої Підприємством об`єднання громадян «Колос» в розмірі 3601140,00 грн за податковий період січень 2022 року та в розмірі 20602662 грн за податковий період червень 2022 року відповідно абзацу 2 пункту 200.15 статті 200 Податкового кодексу України.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 24.05.2023 позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення рішення від 11.11.2022 № 108650705, № 108660705 та від 10.01.2023 № 5720705. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 05.10.2023 рішення Господарського суду Запорізької області від 24.05.2023 скасовано, провадження по справі закрито.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 11.10.2023 заяву ПОГ «Колос» про передачу справи для продовження розгляду справи до суду першої інстанції до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи задоволено та справу направлено до Запорізького окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 11.03.2024, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 10.07.2024, позов задоволено.

ГУ ДПС у Запорізькій області звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 11.03.2024, постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 10.07.2024 та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

В обґрунтування підстав оскарження відповідач посилається на те, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийнято без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 05.05.2023 №1340/5998/18, від 10.08.2022 у справі №520/11948/19, від 12.11.2020 у справі №820/6554/18, від 13.07.2022 у справі №640/18540/18, від 21.06.2022 у справі №820/4033/16 від 19.07.2021 у справі №1.380.2019.002018 щодо застосування норм статті 44 198 200 Податкового кодексу України, статей 1, 3, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Також вказує, що суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми абзацу 2 пункту 200.15 статті 200 Податкового кодексу України без врахування висновків Верховного Суду, викладених, зокрема, у постановах від 27.06.2024 у справі № 320/15412/21, від 23.05.2024 у справі №280/5557/22, від 15.02.2024 у справі №803/121/16, від 06.12.2023 у справі №380/2506/21, від 31.01.2024 у справі №640/1595/21, від 29.02.2024 у справі №380/7564/22.

У доводах касаційної скарги відповідач зазначає, що позивачем не підтверджено правомірність формування даних податкового обліку за оспорюваними господарськими операціями з огляду на порушення контрагентами позивача податкової дисципліни, відсутність у них необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності, що свідчить про відсутність реального вчинення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей від спірних постачальників та їх подальше використання в господарській діяльності.

Позивач не скористався своїм правом та не надав відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду даної касаційної скарги.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, ГУ ДПС у Запорізькій області в період з 26.09.2022 по 04.10.2021 проведена позапланова виїзна документальна перевірка ПОГ «Колос» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за січень 2022 року від`ємного значення з податку на додану вартість, в т.ч. заявленого до відшкодування з бюджету.

За результатами проведеної перевірки контролюючим органом 11.10.2022 складено акт № 9814/10-36-07-05/43564496, де зафіксовані виявлені порушення:

перевіркою дотримання податкового законодавства при декларуванні за січень 2022 року у Декларації від`ємного значення ПДВ, в т.ч. заявленого до відшкодування з бюджету ПОГ «Колос» порушено пункт 48.3 статті 48, пункти 198.1, 198.3, 198.5 статті 198, пункту 200.1, підпункту «б» пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України з урахуванням вимог пункту 200.14 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ (р.20.2.1 податкової декларації з ПДВ) за січень 2022 року в сумі 1071254 грн, та відмовлено в отриманні бюджетного відшкодування суми податку на додану вартість на рахунок платника в банку (рядок 20.2.1 декларації) за звітні (податкові) періоди за січень 2022 року в сумі 229886 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 11.11.2022:

№ 108650705, згідно з яким зменшено суму бюджетного відшкодування ПДВ за період січень 2022 року в розмірі 1071254 грн та застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 107125 грн;

№ 108660705, згідно з яким відмовлено в отриманні бюджетного відшкодування за період січень 2022 року в розмірі 2529886 грн.

Також в період з 24.10.2022 по 28.10.2022 посадовими особами відповідача проведена позапланова виїзна документальна перевірка ПОГ «Колос» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за червень 2022 року від`ємного значення з податку на додану вартість, в т.ч. Заявленого до відшкодування з бюджету.

За результатами цієї перевірки відповідачем 04.11.2022 складено акт № 11668/10-36-07-05/43564496, де зафіксовані виявлені порушення:

перевіркою дотримання податкового законодавства при декларуванні за червень 2022 року у Декларації від`ємного значення ПДВ, в т.ч. заявленого до відшкодування з бюджету ПОГ «Колос» порушено підпункт «б» пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України з урахуванням вимог пункту 200.14 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого відмовлено в отриманні бюджетного відшкодування суми ПДВ на рахунок платника в банку (рядок 20.2.1 декларації) за звітні (податкові) періоди: за червень 2022 року в сумі 20 602 662 грн.

10.01.2023 на підставі акту перевірки № 11668/10-36-07-05/43564496 відповідачем прийнято податкове повідомлення рішення № 5720705, згідно з яким відмовлено в отриманні бюджетного відшкодування за період червень 2022 року в розмірі 20602662 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодилась колегія апеляційного суду, виходив з того, що товарність господарських операцій між позивачем та його контрагентами підтверджено належним чином оформленими первинними документами в їх сукупності, які у повній мірі відображають суть господарських операцій, що відбулись між позивачем та його контрагентами, що спростовують позицію контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства, у зв`язку з чим прийняття відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень є неправомірним.

Також вважали, що позовна вимога про зобов`язання відповідача внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ даних щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування, заявленої позивачем за податкові періоди: січень 2022 року та червень 2022 року є похідною від позовних вимог про визнання противними та скасування податкових повідомлень - рішень, охоплюються одним спором, та не суперечить пункту 200.15 статті 200 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені у статті 198 ПК України.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За правилами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

При цьому наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.

В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю.

Відповідно до пунктів, 200.1, 200.2 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Як встановлено судами, до видів ПОГ «Колос», зокрема належать: виробництво іншого одягу й аксесуарів (основний код КВЕД 14.19), оптова торгівля текстильними виробами тощо.

Для здійснення своє діяльності позивачем укладено договір оренди нежитлового приміщення №07/06/169 від 15.11.2020 з ТОВ «КОМ РЕНТ» (орендодавець); договір оренди нежитлового приміщення №07/06/169 від 06.05.2021 з ТОВ «КОМ РЕНТ» (орендодавець) та ПОГ «КОЛОС» (орендар); договір суборенди нежитлового приміщення №0401/2021/2 від 04.01.2021 з ФОП ОСОБА_1 (орендодавець) та ПОГ «КОЛОС» (орендар) згідно з актом приймання-передачі приміщення від 04.01.2021, актом приймання-передачі обладнання суборенди від 04.01.2021, договір №21/01/01-2 від 01.01.2021 суборенди нежитлових приміщень, укладений між ТОВ «КОМПАНІЯ АЛТЕЙ ІНВЕСТ» (суборендодавець) та ПОГ «КОЛОС» (суборендар).

16.12.2020 між позивачем, як покупцем та MODERNTREND S.R.O. (Прага, Чеська Республіка), як продавцем укладений Контракт купівлі-продажу № MOD2020/55, де продавець зобов`язався поставити на територію України покупцю товар за ціною в доларах США згідно з Фактурою на умовах DAP, DAF або FCA згідно INCOTERMS 2020. Умови поставки вказуються у Фактурі до кожної поставки. Оплата за товар може бути як передоплата так і відстрочка на 180 днів з моменту перетину митного кордону України.

На виконання даного Контракту, контрагент позивача передав, а позивач прийняв в березні-вересні 2021 року товар, а саме: одяг і додаткові речі до одягу та їх частин, вживані зі ступенем зносу до 25%, призначений до подальшого використання, невідсортований, без індивідуальної упаковки, першої, другої та третьої категорії, продезинфіковані в мішках; взуття вживане, ступінь зносу до 25%, призначене до подальшого використання, невідсортоване, без індивідуальної упаковки, першої, другої та третьої категорії, продезинфіковане у мішках; вироби з текстильних матеріалів (іграшки, дорожні пледи, постільна білизна, скатертини), вживані зі ступенем зносу до 25%, призначені до подальшого використання, невідсортовані, без індивідуальної упаковки, першої, другої та третьої категорії, продезинфіковані у мішках.

Виконання зазначеної господарської операції підтверджено наданим контрактом, вантажними-митними деклараціями, інвойсами, сертифікатами якості, сертифікатами про дезінфекцію, висновками Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів, товарно транспортними накладними, банківською випискою, що надавалися до перевірки і зауважень до форми чи змісту чого у податкового органу не виникло.

Також встановлено, що на час перевірки розрахунок за поставлений товар здійснений не в повному обсязі, що відповідає умовам Контракту, де зазначено про відстрочку оплати на 180 днів з моменту перетину кордону і з даного приводу у податкового органу зауважень не було.

Крім того, в перевіряємий період позивач мав взаємовідносини з:

ТОВ «К-Маркет» щодо поставки позивачу вживаного товару (одяг, взуття, текстильні та інші вироби), що підтверджене договором купівлі продажу товарів № КМ-01/21 від 15.01.2021, видатковими накладними та товарно-транспортними накладними;

ТОВ «Біг Софт» щодо надання в січні 2021 року транспортно- експедиційних послуг з перевезення вантажу, що підтверджене договором про надання послуг з перевезення вантажу та актом надання послуг;

ТОВ «Депорт Імпорт» щодо поставки вживаного товару (одягу, взуття, текстильних та інших виробів), що підтверджено договором постачання, видатковими накладними;

ДП «Кюне і Нагел» щодо надання послуг митного терміналу та підтверджується договором про надання послуг митного терміналу та актами здавання прийому наданих послуг;

ТОВ «Захід Ресурс» щодо надання послуг з приймання, перебування та відправлення транспортних засобів в зоні митного контролю, що підтверджується договором про надання послуг та актами здачі прийняття робіт (надання послуг).

Акт перевірки свідчить про відсутність заборгованості позивача перед вказаними контрагентами.

Сформований і сплачений в січні-вересні 2021 року податковий кредит заявлено до бюджетного відшкодування в січня та червні 2022 року.

Також встановлено, що позивач здійснював переробку отриманого від постачальників товар, який реалізовувався в переважній більшості ТОВ «Клоуз Мікс», що підтверджено договорами поставок, видатковими накладними, актами приймання передачі за червень липень 2021 року та фізичним особам підприємця, що підтверджено договорами поставок, видатковими накладними, а також суб`єктам господарювання, які не є платниками ПДВ.

Також з`ясовано, що позивач надавав до перевірки документи на підтвердження переробки придбаного товару за весь період переробки, а саме, з квітня по вересень 2021 року та в актах перевірки податковий орган зазначив, що «ПОГ «Колос» підтверджено правомірність застосування норми пункту 8 підрозділу 2 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України в частині застосування пільгового оподаткування з ПДВ».

Представлені позивачем документи відповідають вимогам, встановленим Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» до первинних документів, не викликають у суду сумнівів щодо їх достовірності та в сукупності з іншими доказами підтверджують реальність здійснення господарських операцій позивача з контрагентами.

Відповідачем, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені наданими позивачем документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться у цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Не подано відповідачем і належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податків або можливої фіктивності його постачальників, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення ПОГ «Колос» розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

На момент здійснення спірних господарських операцій позивач та його контрагенти були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому поряду не визнавалися.

Стосовно висновку відповідача, що уточнюючий розрахунок від 13.09.2022 підписаний посадовими особами, які не ідентифіковані органами ДПС України, чим порушені вимоги пункту 48.3 статті 48 Податкового кодексу України, судами встановлено, що 13.09.2022 уточнюючий розрахунок був підписаний директором ПОГ «Колос» Гриніним А.П., який станом на 13.09.2022 обіймав посаду директора. Зазначену звітність сформовано в програмі «MEDoc», підписано за допомогою ЕЦП директора ПОГ «Колос» Гриніна А.П. , перевірено та прийнято органами ДПС України, наслідком чого було надіслання відповідних квитанцій.

За таких обстави, посилання відповідача на відсутність у позивача права на отримання бюджетного відшкодування з ПДВ за січень 2022 року в зв`язку з неможливістю ідентифікувати посадових осіб ПОГ «Колос» є безпідставним.

Посилання контролюючого органу на податкову інформацію щодо контрагентів позивача як на підставу для відмови в задоволенні позову, правомірно не взято до уваги судами попередніх інстанцій, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від дотримання його контрагентами податкової дисципліни та правильності ведення ними податкового або бухгалтерського обліку, зокрема, від фактичної сплати контрагентами податків до бюджету, від перебування постачальників за юридичною адресою, а також від їх господарських та виробничих можливостей.

Судами вірно враховано, що транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару, то за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його використання у власній господарській діяльності, неподання такого документа, як товарно-транспортна накладна, не може свідчити про відсутність реальних господарських операцій.

Верховними Судом сформована стала та послідовна практика щодо застосування наведених норм права. Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19, вказала наступне.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат чи податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про те, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

У справі, що розглядається, контролюючий орган на порушення вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України не довів та не надав належні докази, які б свідчили про наявність фактів протиправної поведінки позивача та про обізнаність платника податків щодо можливої протиправної поведінки його контрагентів і злагодженості дій між ними, що встановлені судами, однак не були враховані під час прийняття рішення судами першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а суд згідно статті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Отже, враховуючи, що спірні господарські операції здійснені позивачем з метою подальшого їх використання в оподатковуваних операціях у межах своєї господарської діяльності, спричинили реальну зміну його майнового стану, а також наявні в матеріалах справи документи бухгалтерського та податкового обліку є достатніми, належними та допустимими доказами для підтвердження реальності здійснення господарських операції з вищезазначеними контрагентами позивача, суд касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11.11.2022 № 108650705 та № 108660705, від 10.01.2023 № 5720705.

У касаційній скарзі скаржник обґрунтував наявність підстави для касаційного оскарження, передбаченої у пункті 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, яка обґрунтування полягає у неврахуванні судом апеляційної інстанції під час ухвалення оскаржуваної постанови висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду.

Доводи відповідача щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства, зводяться здебільшого до посилань на необхідність переоцінки вже оцінених судами доказів.

Однак, суд касаційної інстанції не вправі здійснювати переоцінку обставин, з яких виходили суди при вирішенні справи, а повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі №925/698/16).

Щодо позовних вимог про зобов`язання ГУ ДПС у Київській області внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування, заявленої ПОГ «Колос» в розмірі 3601140,00 грн за податковий період січень 2022 року та в розмірі 20602662 грн за податковий період червень 2022 року відповідно абзацу 2 пункту 200.15 статті 200 Податкового кодексу України, суд касаційної інстанції зазначає про їх передчасність.

Це випливає зі змісту пункту 200.15 статті 200 Податкового кодексу України, приписи якої зобов`язують контролюючий орган після закінчення процедури адміністративного оскарження або набрання законної сили рішенням суду на наступний робочий день після отримання відповідного рішення внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника.

Суд зазначає, що Держава в особі відповідних державних органів, виконуючи певний комплекс дій, зобов`язана повернути платнику суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість протягом законодавчо встановленого строку після дня набуття відповідною сумою статусу узгодженої, в даному випадку після вчинення контролюючим органом дій по внесенню до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування даних щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника на наступний робочий день після отримання рішення суду апеляційної інстанції, яке набрало законної сили.

Такий висновок Верховний Суд висловив у постановах від 29.02.2024 у справі №380/7564/22, від 06.12.2023 у справі №380/2506/21, від 25.02.2020 у справі №320/6625/18.

Отже, на час задоволення судами попередніх інстанцій позовних вимог в цій частині у відповідача ще не виник обов`язок внести до Реєстру заяв про повернення бюджетного відшкодування податку на додану вартість необхідні дані по заяві ПОГ «Колос» про повернення суми бюджетного відшкодування за липень 2022 року як такої, що є узгодженою.

За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій, задовольняючи вимоги ПОГ «Колос`в частині зобов`язання відповідача здійснити певні дії, неправильно застосували норми матеріального права, а саме приписи пункту 200.15 статті 200 Податкового кодексу України. Ці вимоги позову є безпідставними та задоволенню не підлягають, а тому судові рішення підлягають скасуванню на підставі статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України у відповідній частині з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись статтями 341 345 349 350 351 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області задовольнити частково.

Скасувати рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 11.03.2024 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 10.07.2024 у справі №908/1717/22 в частині задоволених позовних вимог про зобов`язання Головне управління ДПС у Київській області внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування, заявленої Підприємством об`єднання громадян «КОЛОС» в розмірі 3601140,00 грн. за податковий період січень 2022 року та в розмірі 20602662,00 грн. за податковий період червень 2022 року відповідно до абзацу 2 пункту 200.15 статті 200 Податкового кодексу України.

Прийняти в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В іншій частині рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 11.03.2024 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 10.07.2024 у справі №908/1717/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття , є остаточною та не може бути оскаржена.

...........................

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Р.Ф. Ханова ,

Судді Верховного Суду