ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 вересня 2021 року
м. Київ
Справа № 908/2899/13
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,
секретар судового засідання - Денисюк І. Г.,
за участю представників:
позивача - Усенка Ю. Д.,
відповідача - не з`явилися,
ПСП Агрофірма "Восток" - не з`явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства Агрофірма "Союз"
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 29.06.2021 (судді: Коваль Л. А. - головуючий, Мороз М. Ф., Чередко А. Є.) у справі
за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства Агрофірма "Союз"
до Андрівської сільської ради Бердянського району Запорізької області
про визнання права власності на нерухоме майно,
В С Т А Н О В И В:
1. Короткий зміст позовних вимог і заперечень
1.1. У серпні 2013 року Приватне сільськогосподарське підприємство Агрофірма "Союз" (далі - ПСП Агрофірма "Союз") звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовом до Андрівської сільської ради Бердянського району Запорізької області (далі - Андрівська сільрада) про визнання за позивачем права власності на нерухоме майно, а саме на нежитлове приміщення, розташоване за адресою: Запорізька обл., Бердянський р-н, с. Трояни, вул. Гагаріна, 53-б, яке складається з основного приміщення літ. А, площею 1680,7 м2; прибудови, літ. а, площею 193 м2; прибудови літ. а2, площею 19,6 м2; тамбуру літ. а1, площею 8,2 м2; тамбуру літ. а3, площею 7,5 м2; основного приміщення літ. Б, площею 61,0 м2; навісу літ. В, площею 297 м2; а також на нежитлове приміщення, розташоване за адресою: Запорізька обл., Бердянський р-н, с. Трояни, вул. Гагаріна, 53-а, яке складається з основного приміщення літ. А, площею 2070 м2; прибудови літ. а, площею 153,4 м2; прибудови літ. а1, площею 14,9 м2; навісу літ. Б, площею 23,0 м2; вбиральні літ. В, площею 0,1 м2.
Позов з посиланням на положення статей 328 334 355 358 363 392 Цивільного кодексу України обґрунтовано відмовою бюро технічної інвентаризації та реєстраційної служби Бердянського міського управління юстиції (далі - БТІ) позивачеві в реєстрації права власності на спірне нерухоме майно, яке, як наголошував позивач, було виділено йому в натурі за рахунок майнових паїв членів Колективного сільськогосподарського підприємства "Колос" (далі - КСП "Колос").
1.2. Андрівська сільрада у заяві від 13.09.2013 підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити у повному обсязі.
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 17.09.2013 (суддя Сушко Л. М.) позов задоволено.
Місцевий господарський суд виходив із того, що позивачу в рахунок майнових паїв членів КСП "Колос" виділено спірне нерухоме майно, проте БТІ відмовило в реєстрації права власності на зазначене нерухоме майно. Отже, зважаючи на це та беручи до уваги положення статей 328, 329, 392 Цивільного кодексу України та визнання позову відповідачем, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.
2.2. У квітні 2021 року Приватне сільськогосподарське підприємство Агрофірма "Восток" (далі - ПСП Агрофірма "Восток") як особа, яка не була залучена до участі у справі, проте вважала, що рішенням Господарського суду Запорізької області від 17.09.2013 вирішено питання про її права та обов`язки, звернулося до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на зазначене судове рішення.
2.3. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 29.06.2021 (судді: Коваль Л. А. - головуючий, Мороз М. Ф., Чередко А. Є.) апеляційну скаргу ПСП Агрофірма "Восток" на рішення Господарського суду Запорізької області від 17.09.2013 у справі № 908/2899/13 задоволено. Рішення Господарського суду Запорізької області від 17.09.2013 скасовано та прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Суд апеляційної інстанції виходив із того, що ухвалюючи рішення про визнання за позивачем права власності на спірне майно, виділене йому в натурі з майна пайового фонду колишнього КСП, суд першої інстанції, не урахував, що відповідно до статті 392 Цивільного кодексу України позов про визнання права власності може бути пред`явлено лише власником майна, проте у матеріалах справи відсутні докази набуття позивачем права власності на спірне майно у встановленому законом порядку. Апеляційний господарський суд зазначив, що повноважними загальними зборами співвласників майнових паїв КСП "Колос" не затверджувались пропозиції щодо виділення спірного майна в натурі позивачу в рахунок майнових паїв, відмітка підприємства-правонаступника про виділення майна в натурі на свідоцтвах про право власності на майновий пай позивача відсутня, акт приймання-передачі спірного майна позивачу підписано комісією, а не підприємством-правонаступником. Суд апеляційної інстанції також наголосив на відсутності у матеріалах справи доказів наявності у відповідача - Андрівської сільради будь-яких прав на спірне майно або невизнання відповідачем прав позивача на таке майно, а також про те, що у матеріалах справи немає доказів відмови позивачеві у реєстрації за ним права власності на спірне майно.
3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень на неї
3.1. Не погоджуючись із ухваленою у справі постановою, ПСП Агрофірма "Союз" звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 29.06.2021, як незаконну, необґрунтовану та таку, що не відповідає нормам матеріального і процесуального права та фактичним обставинам справи, а рішення Господарського суду Запорізької області від 17.09.2013 залишити в силі.
Скаржник у касаційній скарзі, на обґрунтування підстав касаційного оскарження, зазначає положення пунктів 1, 3, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки, по-перше, оскаржена постанова суду апеляційної інстанції ухвалена без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 14.11.2019 у справі № 922/4375/17 стосовно належності майна колективного сільськогосподарського підприємства на праві власності саме цьому підприємству, а не його членам; постановах Верховного Суду від 27.02.2019 у справі № 237/142/16-ц, від 10.04.2019 у справі № 390/34/17, від 22.05.2019 у справі № 234/3341/15-ц, від 19.06.2019 у справі № 522/16323/16-ц, від 17.07.2019 у справі № 626/2681/18, від 07.08.2019 у справі № 496/1561/16-ц, від 18.09.2019 у справі № 626/2490/18, від 02.10.2019 у справі № 365/349/16-ц, від 09.10.2019 у справі № 204/1646/16-ц, від 09.10.2019 у справі № 761/19764/15-ц, від 13.11.2019 у справі № 686/22924/16-ц, від 20.11.2019 у справі № 705/6141/14-ц, від 04.12.2019 у справі № 535/674/15-ц, від 11.12.2019 у справі № 2-407/11, від 19.12.2019 у справі № 337/4707/17, від 27.12.2019 у справі № 573/595/17, від 09.01.2020 у справі № 645/33/17, від 17.11.2018 у справі № 911/205/18, від 09.04.2019 у справі № 903/394/18, від 15.05.2019 у справі № 917/803/18, від 02.07.2019 у справі № 916/1004/18, від 04.07.2019 у справі № 904/3315/18, від 17.07.2019 у справі № 906/408/18, від 19.09.2019 у справі № 904/3883/18, від 09.10.2019 у справі № 922/1382/18, від 15.10.2019 у справі № 903/879/18, від 24.10.2019 у справі № 904/3315/18, від 06.12.2019 у справі № 910/353/19 стосовно неприпустимості порушення принципу добросовісності та зловживання правом у виді вчинення дій всупереч вимогам доктрини "venire contra factum proprium"; постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 стосовно обов`язку суду самостійно вирішувати, який саме спосіб захисту є належним та ефективним у конкретному випадку незалежно від того, чи просив позивач про його застосування; постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.09.2020 у справі № 907/29/19 і постанові Вищого господарського суду України від 19.09.2017 у справі № 911/2099/16 стосовно умов можливого переходу прав реорганізованого колективного сільськогосподарського підприємства до його правонаступника; постановах Верховного Суду від 11.07.2018 у справі № 5023/4734/12, від 17.03.2021 у справі № 910/5773/20 щодо апеляційного оскарження судового рішення особою, яка не брала участі у справі, проте вважає, що оскарженим судовим рішенням порушено її права та обов`язки; по-друге, відсутній висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме стосовно необхідності захисту певним ефективним способом прав і законних інтересів добросовісного набувача майна колишнього колективного сільськогосподарського підприємства в умовах недобросовісної протидії цьому з боку правонаступника такого підприємства; по-третє, суд апеляційної інстанції встановив обставини, що мають суттєве значення на підставі недопустимих доказів - "акта приемки-передачи" від 10.12.2010 і довідки від 21.04.2021 № 12, виданої ПСП Агрофірма "Восток".
Скаржник стверджує про те, що рішення господарського суду першої інстанції не є таким, що ухвалено про права, інтереси та (або) обов`язки ПСП Агрофірма "Восток", оскільки згадки про нього мотивувальна та резолютивна частини судового рішення не містять, до того ж право власності у ПСП Агрофірма "Восток" на спірне нерухоме майно не виникло. Скаржник також посилається на те, що жодних відносин правонаступництва із статуту ПСП Агрофірма "Восток" не вбачається; відсутні докази передачі спірного майна до статутного фонду зазначеного підприємства. Поза тим, скаржник вважає необґрунтованим урахування судом апеляційної інстанції правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 08.04.2019 у справі № 132/2483/16-ц, оскільки, на його думку, правовідносини у цій справі та справі, в якій подано касаційну скаргу, не є подібними.
3.2. ПСП Агрофірма "Восток" у відзиві на касаційну скаргу просить касаційну скаргу залишити без задоволення як необґрунтовану, а оскаржену у справі постанову - без змін як ухвалену з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
4. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду
4.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши, в межах заявлених вимог наведені у касаційній скарзі доводи, та заперечення на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.
4.2. Відповідно до частини 1 статті 17 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно із частиною 1 статті 254 цього Кодексу учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Отже, наведеною нормою визначено коло осіб, які наділені процесуальним правом на оскарження судового рішення, а саме учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків.
Не залучена до участі у справі особа, яка звертається з апеляційною скаргою в порядку статті 254 Господарського процесуального кодексу України, повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов`язки, і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.
Судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто і вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на час розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах.
Рішення є таким, що прийнято про права, інтереси та (або) обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо у мотивувальній частині цього рішення містяться висновки суду про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи, або у резолютивній частині рішення суд зазначив про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.
Наведене відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 21.02.2019 у справі № 908/1141/15-г.
Після прийняття апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі, суд апеляційної інстанції з`ясовує, чи прийнято оскаржуване судове рішення безпосередньо про права, інтереси та (або) обов`язки скаржника, який подав апеляційну скаргу, та про які конкретно. Встановивши такі обставини, суд скасовує судове рішення на підставі пункту 4 частини 3 статті 277 Господарського процесуального кодексу України, оскільки таке порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо господарський суд прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.
Якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, то апеляційний господарський суд своєю ухвалою закриває апеляційне провадження за такою апеляційною скаргою на підставі пункту 3 частини 1 статті 264 Господарського процесуального кодексу України, оскільки у такому випадку не існує правового зв`язку між скаржником і сторонами у справі, у зв`язку з чим відсутній суб`єкт апеляційного оскарження.
Отже, суд апеляційної інстанції насамперед має з`ясувати, чи стосується оскаржуване судове рішення безпосередньо прав та обов`язків скаржника, та лише після встановлення таких обставин, вирішити питання про процесуальний статус такої особи та про скасування судового рішення, а у випадку встановлення, що права заявника оскаржуваним судовим рішенням не порушені та питання про її права і обов`язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися - закрити апеляційне провадження за такою апеляційною скаргою, оскільки в останньому випадку така особа не має права на апеляційне оскарження рішення суду. Подібний правовий висновок викладено, зокрема, в постановах Верховного Суду від 10.05.2018 у справі № 910/22354/15, від 19.06.2018 у справі № 910/18705/17, від 11.07.2018 у справі № 911/2635/17, від 04.10.2018 у справі № 5017/461/2012, від 29.11.2018 у справі № 918/115/16, від 04.12.2018 у справі № 906/1764/15, від 06.12.2018 у справі № 910/22354/15, від 16.04.2019 у справі № 12/91, від 11.04.2019 у справі № 8/71-НМ, від 11.09.2019 у справі № 4/2023-10.
4.3. У справі, яка розглядається, предметом позову є вимоги ПСП Агрофірма "Союз" до Андрівської сільради про визнання за позивачем права власності на нерухоме майно - нежитлові приміщення, розташовані за адресою: Запорізька обл., Бердянський р-н, с. Трояни, вул. Гагаріна, 53-б та 53-а.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 17.09.2013 ці вимоги було задоволено.
Як установив суд апеляційної інстанції та свідчать матеріали справи, звертаючись з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Запорізької області від 17.09.2013 ПСП Агрофірма "Восток" посилалося на те, що цим рішенням вирішено питання про його права та обов`язки.
На обґрунтування порушення вказаним рішенням його прав та обов`язків ПСП Агрофірма "Восток" зазначало про те, що воно є правонаступником майнових прав та зобов`язань КСП "Колос" як власника майна, яке за оскаржуваним рішенням місцевого господарського суду було передано у власність ПСП Агрофірма "Союз". До апеляційної скарги було додано копії відповідних письмових доказів (зокрема, копії статуту ПСП Агрофірма "Восток", акта приймання-передачі від 10.12.2010, свідоцтв про право власності на майновий пай серії 1-ЗПБ № 001*06, № 001*14, довідки від 21.04.2021 № 12, протоколу від 31.03.2001 № 1, листів підприємства та Андрівської сільради), які, на думку ПСП Агрофірма "Восток", підтверджують вимоги апеляційної скарги.
Отже, зважаючи на викладене та беручи до уваги норми процесуального законодавства, суд апеляційної інстанції, відкривши апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПСП Агрофірма "Восток" як незалученої до участі у справі особи, мав достеменно та першочергово з`ясувати чи стосується оскаржуване судове рішення безпосередньо прав та обов`язків такої особи та яких саме, і лише після встановлення таких обставин, вирішити питання про процесуальний статус зазначеної особи та про скасування судового рішення або закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою такої особи, чого проте апеляційним господарським судом у наведеному випадку в порушення вимог процесуального законодавства зроблено не було. Вдавшись до з`ясування обставин правомочності/неправомочності зборів власників майнових паїв реорганізованого КСП "Колос", суд апеляційної інстанції належним чином не дослідив та не перевірив, у тому числі, з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.09.2020 у справі № 907/29/19 (стосовно умов можливого переходу прав реорганізованого колективного сільськогосподарського підприємства до його правонаступника), доводи апеляційної скарги ПСП Агрофірма "Восток", наведені ним на обґрунтування порушення судовим рішенням його прав та обов`язків, а саме щодо того, що зазначене підприємство є правонаступником КСП "Колос" та, відповідно, власником нерухомого майна, що є предметом спору у цій справі; суд не з`ясував, не мотивував і не зазначив, яким чином оскаржуване апелянтом судове рішення безпосередньо впливає на його права, інтереси та обов`язки, відповідно, не дослідив конкретного обсягу таких прав, інтересів та (або) обов`язків, наявності правового зв`язку між останніми та оскаржуваним рішенням суду першої інстанції та не аргументував належним чином наявність чи відсутність у ПСП Агрофірма "Восток" у наведеному випадку права на апеляційне оскарження. Водночас навівши застереження про те, що суд не надає оцінку доводам ПСП Агрофірма "Восток" щодо належності йому на праві власності спірного нерухомого майна, оскільки це перебуває поза межами предмета спору, апеляційний господарський суд не звернув уваги на те, що саме такі аргументи наводив скаржник в апеляційній скарзі на обґрунтування факту порушення оскаржуваним судовим рішенням його прав та обов`язків як особи, яка не брала участі у справі.
Крім того, суд апеляційної інстанції розглянувши апеляційну скаргу ПСП Агрофірма "Восток", який не є учасником процесу та задовольняючи її, в порушення вимог частини 2 статті 50 Господарського процесуального кодексу України, не вирішив питання про залучення його до участі в справі як третьої особи.
Враховуючи, що суд апеляційної інстанції здійснив перегляд рішення суду першої інстанції по суті без мотивованого вирішення питання про право особи, яка не брала участі у справі, звертатися з апеляційною скаргою, колегія суддів вважає передчасними та такими, що не ґрунтуються на зазначених положеннях процесуального законодавства висновки суду апеляційної інстанції про наявність правових підстав для задоволення апеляційної скарги ПСП Агрофірма "Восток" на рішення Господарського суду Запорізької області від 17.09.2013 та скасування цього рішення, із прийняттям нового рішення про відмову у позові.
З урахуванням наведеного підтвердилася наявність підстави для касаційного оскарження судових рішень, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (зокрема щодо апеляційного оскарження судового рішення особою, яка не брала участі у справі, але вважала, що оскаржуваним судовим рішенням вирішено питання про їх права, інтереси та (або) обов`язки), тобто доводи касаційної скарги у зазначеній частині отримали підтвердження.
З огляду на викладене та зважаючи на те, що суд апеляційної інстанції здійснив перегляд рішення суду першої інстанції по суті без мотивованого вирішення питання про право особи, яка не брала участі у справі, колегія суддів не аналізує інших підстав касаційного оскарження постанови у справі, наведених у касаційній скарзі.
5. Висновки Верховного Суду
5.1. Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає право особи на обґрунтоване рішення.
5.2. За змістом статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до пункту 6 частини 4 статті 238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення обов`язково зазначається чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права чи інтереси особи, за захистом яких вона звернулась до суду, та мотиви такого висновку.
Згідно з пунктом "в" частини 1 статті 282 Господарського процесуального кодексу України у постанові апеляційної інстанції мають бути зазначені, зокрема, мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу.
Таким чином, приймаючи будь-які доводи сторін суд апеляційної інстанції повинен у мотивувальній частині постанови навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи взято до уваги судом.
Оскаржувана постанова апеляційного суду наведеним вимогам не відповідає.
5.3. За змістом статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
5.4. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
6. Розподіл судових витрат
6.1. Оскільки справу необхідно передати до суду апеляційної інстанції на розгляд, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється.
Керуючись статтями 300, 301, пунктом 2 частини 1 статті 308, статтями 310 314 315 316 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства Агрофірма "Союз" задовольнити частково.
Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 29.06.2021 у справі № 908/2899/13 скасувати, а справу передати на розгляд до Центрального апеляційного господарського суду.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Т. Б. Дроботова
Судді Н. О. Багай
Ю. Я. Чумак