№ 908/629/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2024 року

м. Київ

cправа № 908/629/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Волковицька Н. О. - головуючий, Могил С. К., Случ О. В.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро"

на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 16.01.2024 у справі

за позовом Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро"

до: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Ранкова Зірка",

2) ОСОБА_1 ,

3) ОСОБА_2

про стягнення 24 404 115,71 грн.

1. Короткий зміст судових рішень у справі

1.1. Акціонерне товариство "Банк Кредит Дніпро" (далі - АТ "Банк Кредит Дніпро") звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ранкова Зірка" (далі - ТОВ "Ранкова Зірка"), ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про стягнення в солідарному порядку заборгованості за кредитним договором від 12.05.2022 № 120522-КЛН станом на 26.01.2023, яка складається із заборгованості за простроченим кредитом у сумі 21 919 000,00 грн та заборгованості за простроченими відсотками в сумі 2 485 115,71 грн.

1.2. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 13.11.2023 у справі № 908/629/23 позов задоволено; стягнуто солідарно з ТОВ "Ранкова Зірка", ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь АТ "Банк Кредит Дніпро" заборгованість за кредитним договором від 12.05.2022 № 120522-КЛН, яка складається із: заборгованості за простроченим кредитом у розмірі 10 959 500,00 грн, заборгованості за простроченими відсотками у розмірі 2 485 115,71 грн, заборгованості в порядку регресу за сплаченою гарантією в сумі 10 959 500,00 грн, відстрочивши виконання рішення у справі № 908/629/23 на шість місяців до 13.05.2024; за кредитним договором від 12.05.2022 № 120522-КЛН, яка складається із: заборгованості за простроченим кредитом у розмірі 10 959 500,00 грн, заборгованості за простроченими відсотками у розмірі 2 485 115,71 грн, заборгованості в порядку регресу за сплаченою гарантією в сумі 10 959 500,00 грн, відстрочивши виконання рішення у справі № 908/629/23 на шість місяців до 13.05.2024; за кредитним договором від 12.05.2022 № 120522-КЛН, яка складається із: заборгованості за простроченим кредитом у розмірі 10 959 500,00 грн, заборгованості за простроченими відсотками в розмірі 2 485 115,71 грн, заборгованості в порядку регресу за сплаченою гарантією в сумі 10 959 500,00 грн, відстрочивши виконання рішення у справі № 908/629/23 на шість місяців до 13.05.2024; стягнуто судовий збір на користь АТ "Банк Кредит Дніпро" з ТОВ "Ранкова Зірка" - 122 020,58 грн; ОСОБА_2 - 122 020,58 грн; ОСОБА_1 - 122 020,58 грн.

1.3. Не погодившись із вказаним рішенням, АТ "Банк Кредит Дніпро" подало апеляційну скаргу, згідно з якою просило скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 13.11.2023 у справі № 908/629/23 у частині відстрочення виконання рішення у справі № 908/629/23 на шість місяців до 13.05.2024.

1.4. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 22.12.2023 апеляційну скаргу АТ "Банк Кредит Дніпро" на рішення Господарського суду Запорізької області від 13.11.2023 у справі № 908/629/23 залишено без руху. Скаржнику у строк 10 днів з дня вручення ухвали усунути недоліки апеляційної скарги, а саме: подати до апеляційного суду докази про сплату судового збору в сумі 439 274,09 грн та докази щодо надіслання копії апеляційної скарги та доданих до неї документів на адресу учасників справи.

1.5. На виконання вимог зазначеної ухвали від 22.12.2023 АТ "Банк Кредит Дніпро" подало клопотання про усунення недоліків апеляційної скарги, до якого додано докази про сплату судового збору в сумі 2 684,00 грн.

1.6. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 16.01.2024 у справі № 908/629/23 ( Мороз В. Ф. - головуючий, судді: Коваль Л. А., Чередко А. Є.) апеляційну скаргу АТ "Банк Кредит Дніпро" на рішення Господарського суду Запорізької області від 13.11.2023 у справі № 908/629/23 повернуто заявникові.

1.7. Ухвала суду апеляційної інстанції обґрунтована пунктом 4 статті 174 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), оскільки апелянтом не усунено в повному обсязі недоліки апеляційної скарги, а також не надав доказів про сплату судового збору у встановленому законом порядку та розмірі. Зокрема, апеляційний господарський суд звернув увагу на те, що однією із підстав для залишення апеляційної скарги без руху стала несплата апелянтом судового збору за подання апеляційної скарги. Як вже було зазначено в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху, судовий збір за подання даної апеляційної скарги підлягає сплаті у розмірі 439 274,09 грн (36 6061,74 грн х 0,8 х 150 %). При цьому апелянт в апеляційній скарзі зазначає, що оскаржує рішення в частині відстрочення виконання рішення суду з огляду на що судовий збір сплачується у розмірі 2 684,00 грн.

Разом з тим суд апеляційної інстанції, посилаючись на правові висновки, викладені Верховним Судом в ухвалі від 29.12.2021 у справі № 904/4740/21, зазначив, що Закон України "Про судовий збір" не передбачає можливості зменшення ставки судового збору або звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної чи касаційної скарги у зв`язку з тим, що судове рішення оскаржується лише в частині відстрочення або розстрочення виконання рішення.

2. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

2.1. Не погоджуючись із ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 16.01.2024 у справі № 908/629/23, АТ "Банк Кредит Дніпро" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 16.01.2024 у справі № 908/629/23 як незаконну та передати справу до Центрального апеляційного господарського суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження. Вирішити питання щодо розподілу судових витрат.

2.2. За твердженням скаржника, за подання апеляційної скарги підлягає сплаті судовий збір у сумі 2 684,00 грн, виходячи з того, що у даному випадку оскаржується рішення господарського суду в частині задоволення заяви про відстрочення виконання даного рішення.

Відповідно до підпункту 7 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу господарського суду становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно зі статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік", прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 1 січня 2023 року встановлено в розмірі 2 684,00 грн.

3. Позиція Верховного Суду

3.1. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

3.2 Здійснивши розгляд касаційної скарги у письмовому провадженні, дослідивши наведені у ній доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування норм процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

3.3. Предметом касаційного перегляду є ухвала апеляційного господарського суду про повернення скарги на підставі положень статей 174, 258, частини 2 статті 260 ГПК України у зв`язку з несплатою судового збору та неусуненням таких недоліків, зазначених в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху.

Верховний Суд звертає увагу на те, що ухвала про залишення апеляційної скарги без руху не підлягає окремому оскарженню, тому доводи щодо її неправомірності включаються до касаційної скарги на ухвалу про повернення апеляційної скарги.

Порушене скаржником питання полягає у юридичній колізії стосовно визначення розміру судового збору, який підлягає сплаті під час оскарження рішення суду першої інстанції лише в частині відстрочення його виконання, оскільки, по-перше, справляння судового збору за звернення із заявою про відстрочення сплати судового збору не передбачено; по-друге, справляння судового збору окремо за оскарження рішення суду в частині відстрочення його виконання пунктом 4 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" не передбачено, при цьому частина 4 статті 6 вказаного Закону передбачає, що судовий збір за подання скарги (заяви), у разі оскарження рішення в частині, вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог; по-третє, розмір судового збору, який справляється за оскарження ухвали про відстрочення виконання рішення становить один розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що вказує на непропорційність підходів до визначення ставки судового збору за оскарження рішення суду в частині відстрочення його виконання та ухвали суду про відстрочення виконання рішення суду.

Варто звернути увагу на те, що при виборі і застосуванні норм права (Закону України "Про судовий збір" та ГПК України) до спірних правовідносин Верховний Суд, з огляду на положення частини 4 статті 236, частини 4 статті 300 ГПК України враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 809/1029/18 та від 07.03.2024 у справі № 905/1053/23.

Відповідно до частин 1, 7 статті 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена.

Відповідно до пункту 2 частини 6 статті 237 ГПК України у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про надання відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні (частина 1 статті 239 ГПК України).

Отже, суд може відстрочити виконання рішення суду, як під час його ухвалення, так і після шляхом постановлення ухвали.

Верховний Суд зазначає, що і в першому, і в другому випадку вирішення питання щодо відстрочення виконання рішення має процесуальний (процедурний) характер. Вид судового рішення (ухвала, рішення) залежить від стадії (моменту), на якій його ухвалено, і не впливає на зміст вирішення відповідної заяви.

У Законі України "Про судовий збір" визначено, що ставка судового збору, який справляється за подання апеляційної і касаційної скарг на ухвалу суду, становить один розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (підпункт 7 пункту 2 частини 2 статті 4).

Положення Закону України "Про судовий збір" визначають ставку судового збору за оскарження рішення суду - 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви (підпункт 4 пункту 2 частини 2 статті 4) або виходячи з розміру оскаржуваної суми (частина 4 статті 6). Водночас положення вказаного Закону не визначають порядок обрахунку ставки судового збору за оскарження рішення суду в частині відстрочення його виконання.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частина 2 статті 2 ГПК України).

Відповідно до статті 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду в постанові від 12.03.2019 у справі № 809/1029/18 сформував висновок про те, що питання щодо надання відстрочення виконання рішення є процедурним питанням, пов`язаним з вирішенням клопотання особи, яка бере участь у справі, з огляду на що у випадку оскарження судового рішення, прийнятого за результатом розгляду клопотання про надання відстрочення виконання рішення, судам при визначенні розміру ставки судового збору слід застосовувати положення підпункту 5 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір".

Суд апеляційної інстанції не врахував висновок Верховного Суду, викладений у вказаній постанові, як би мав зробити у відповідності із частиною 4 статті 236 ГПК України.

Підпунктом 5 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено ставку судового збору за подання апеляційної і касаційної скарги на ухвалу суду - один розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Верховний Суд враховує, що вирішення питання про відстрочення виконання рішення має процедурний характер незалежно від того, вирішується це питання в ухвалі чи в рішенні суду, а тому застосування різного підходу до визначення розміру судового збору під час оскарження таких рішень суперечить принципу пропорційності, який превалює над будь-якими іншими міркуваннями у судовому процесі.

Отже, Верховний Суд зазначає, що під час оскарження рішення суду першої інстанції в частині відстрочення його виконання ставка судового збору, яка підлягає справлянню, має обраховуватися виходячи зі ставки судового збору, яка справляється за оскарження ухвали суду (один розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб), що відповідає принципу пропорційності.

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 07.03.2024 у справі № 905/1053/23.

У наведеній постанові від 07.03.2024 у справі № 905/1053/23 Верховний Суд розтлумачив, що судовий збір за оскарження рішення суду в частині відстрочення справляється виходячи зі ставки судового збору, передбаченого підпунктом 5 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (як за оскарження ухвали).

Таке застосування положень Закону України "Про судовий збір" є найбільш сприятливим для заявника, оскільки за наявності двох норм щодо визначення ставки судового збору, а саме: підпункту 4 пункту 2 частини 2 статті 4 вказаного Закону, яким передбачено сплату судового збору пропорційно розміру позовних вимог та підпункту 5 пункту 3 частини 2 статті 4 вказаного Закону - одного прожиткового мінімуму для працездатних осіб, застосовано останню, тобто меншу.

У справі, яка переглядається, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку, що розмір судового збору за оскарження рішення суду першої інстанції в частині відстрочення його виконання має обраховуватися виходячи із розміру задоволених позовних вимог, а тому оскаржуване рішення (ухвали про залишення апеляційної скарги без руху та повернення) підлягають зміні, шляхом викладення їх мотивувальних частин у редакції цієї постанови, зокрема, що розмір судового збору, який підлягає сплаті за подання апеляційної скарги на рішення суду в частині відстрочення його виконання, становить один розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (у цій конкретній справі прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 1 січня 2023 року в сумі 2 684,00 грн).

Як убачається з матеріалів справи, на виконання вимог ухвали Центрального апеляційного господарського суду від 22.12.2023 про залишення апеляційної скарги без руху, АТ "Банк Кредит Дніпро" подало до суду апеляційної інстанції клопотання про усунення недоліків апеляційної скарги, до якого додано докази про сплату судового збору в сумі 2 684,00 грн.

Виходячи з викладеного, Верховний Суд вважає, що доводи касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права знайшли підтвердження, у зв`язку з чим колегія суддів дійшла висновку про скасування ухвали апеляційного господарського суду про повернення апеляційної скарги АТ "Банк Кредит Дніпро" із направленням справи на розгляд до суду апеляційної інстанції на стадію вирішення питання про наявність або відсутність підстав для відкриття апеляційного провадження.

4. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги та норми права, якими керувався суд

4.1. Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

4.2. Відповідно до положень пункту 2 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема, за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

4.3. Згідно із частиною 6 статті 310 ГПК України підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

4.4. Враховуючи неправильне застосування судом апеляційної інстанції положень, зокрема статті 174 ГПК України, Суд на підставі частини 6 статті 310 ГПК України дійшов висновку про необхідність скасування ухвали Центрального апеляційного господарського суду від 16.01.2024 у цій справі та направлення справи до Центрального апеляційного господарського суду для розгляду апеляційної скарги АТ "Банк Кредит Дніпро" на рішення Господарського суду Запорізької області від 13.11.2023 у справі № 908/629/23 в частині встановлення судом апеляційної інстанції відстрочення виконання рішення на шість місяців до 13.05.2024, яка надійшла на адресу суду апеляційної інстанції 30.11.2023.

5. Розподіл судових витрат

5.1. У зв`язку з направленням справи на розгляд до суду апеляційної інстанції питання щодо розподілу витрат зі сплати судового збору за подання і розгляд касаційної скарги Верховним Судом відповідно до статті 129 ГПК України не здійснюється.

Ураховуючи наведене та керуючись статтями 300 301 308 310 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" задовольнити.

Ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 16.01.2024 у справі № 908/629/23 скасувати.

Справу № 908/629/23 передати на розгляд Центрального апеляційного господарського суду зі стадії відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" від 30.11.202023 на рішення Господарського суду Запорізької області від 13.11.2023 у справі № 908/629/23.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Постанову виготовлено та підписано у розумні строки з урахуванням перебування головуючого судді Волковицької Н. О. у відрядженні.

Головуючий Н. О. Волковицька

Судді С. К. Могил

О. В. Случ