ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 квітня 2020 року
м. Київ
Справа № 908/690/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В. - головуючого, Мачульського Г. М., Кушніра І. В.,
розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Запорізькій області на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18.12.2019 та рішення Господарського суду Запорізької області від 07.08.2019 у справі
за позовом Приватного підприємства "РКП Маяк" до 1) Головного управління Національної поліції в Запорізькій області, 2) Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області про стягнення 698 137,10 грн,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Приватне підприємство "РКП Маяк" (далі - ПП "РКП Маяк") звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовом до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області (далі - ГУНП в Запорізькій області) та Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області про стягнення 698 137,10 грн.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані неправомірними діями посадових і службових осіб ГУНП в Запорізькій області, недотриманням слідчим норм Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) та Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.11.2012 № 1104 (далі - Порядок зберігання речових доказів), щодо вилучення майна, належного ПП "РКП Маяк", дозволу на вилучення якого надано не було; прийняттям незаконного рішення про передачу такого майна на відповідальне зберігання сторонній особі за відсутності правових підстав для цього, незабезпеченням схоронності такого майна до повернення його власнику, а також невиконанням постанов прокуратури Запорізької області. Наведене призвело до завдання позивачеві шкоди, оскільки він втратив належне йому майно. Наявність шкоди позивач убачає у протиправному позбавленні його об`єктів права власності (свіжомороженої риби (тюлька) загальною вагою 23 103 кг, риби (бичок) загальною вагою 1 630 кг, риби (бичок) загальною вагою 916 кг та ящиків полімерних у кількості 301 шт) на загальну суму 698 137,10 грн, що і становить розмір завданої шкоди.
1.3. Позов подано на підставі статей 15 16 22 1174 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
2. Фактичні обставини справи, встановлені судами
2.1. 03.07.2018 слідчий слідчого управління (далі - СУ) ГУНП в Запорізькій області старший лейтенант поліції Степанов С. В. у межах досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 30.05.2018 за № 12018080000000157, під час проведення огляду місця події, а саме рибальського судна МРСТ "Бердянець", розташованого на території акваторії Азовського моря поблизу м. Бердянська Запорізької обл., виявив і вилучив таке майно, належне ПП "РКП Маяк":
- свідоцтво про право власності на судно МРСТ "Бердянець", власником якого є ПП "РКП Маяк";
- свідоцтво про право плавання під державним прапором України на судно МРСТ "Бердянець", що належить ПП "РКП Маяк", від 22.07.1991;
- дозвіл № 6/Н на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах (їх частинах) від 30.05.18;
- додаток до журналу обліку вилучених водних біоресурсів від 29.05.18 № 6;
- журнал обліку вилучених водних біоресурсів № 6 з рукописним текстом;
- квитанція обліку добутих (виловлених) водяних біоресурсів від 04.06.18 № 38 на 200 кг "Бичків", які прийняті від МРСТ "Бердянець" ПП "РКП Маяк";
- квитанція обліку добутих (виловлених) водних біоресурсів від 04.06.18 № 39 на 300 кг "Бичків" прийняті від МРСБ "Бердянець" ПП "РКП Маяк";
- квитанція обліку добутих (виловлених) водних біоресурсів від 08.06.2018 № 40 на 110 кг "Бичків", прийняті від МРСТ "Бердянець" ПП "РКП Маяк";
- квитанція обліку добутих (виловлених) водних біоресурсів від 08.06.18 № 41 "Бичків", які прийняті від МРСТ "Бердянець" ПП "РКП Маяк" вагою 450 кг;
- квитанція обліку добутих (виловлених) водних біоресурсів від 15.06.18 № 43 на 360 кг "Бичків", які прийняті від МРСТ "Бердянець" ПП "РКП Маяк";
- квитанція обліку добутих (виловлених) водних біоресурсів від 15.06.18 № 44 на 100 кг "Бичків", які прийняті від МРСТ "Бердянець" ПП "РКП Маяк";
- квитанція обліку добутих (виловлених) водних біоресурсів від 24.06.18 № 46 на 370 кг "Бичків", які прийняті від МРСТ "Бердянець" ПП "РКП Маяк";
- квитанція обліку добутих (виловлених) водних біоресурсів від 24.06.18 № 47 на 150 кг "Бичків", які прийняті від МРСТ "Бердянець" ПП "РКП Маяк";
- копія протоколу науково-дослідницьких робіт ІРЕМ "Моніторинг та прогнозування заморних явищ" на 3 арк.;
- судно МРСТ "Бердянець", реєстраційний № 17 від 22.07.1991;
- 2 (дві) механізовані драти - 18- 20 мм.;
- 301 (триста один) полімерний ящик, в яких знаходиться риба виду "бичок", загальною вагою 7 891 кг.
2.2. За результатами проведеної слідчої дії складено протокол огляду місця події від 03.07.2018.
2.3. Вилучена рибна продукція - 301 полімерний ящик, у яких знаходиться риба виду "бичок", загальною вагою 7 891 кг передана слідчим посадовій особи ПП "РКП Маяк", про що складено цілісну розписку від 04.07.2018. Рибна продукція сама по собі складала 6 916 кг риби мороженої бичок, а з урахуванням тари загальна вага склала саме зазначену в протоколі суму - 7 891 кг.
2.4. 06.07.2018 слідчим суддею Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя Калюжною В. В. за результатами розгляду клопотання слідчого про арешт майна винесено ухвалу у справі № 335/7704/18 (провадження № 1-кс/335/5178/2018), якою задоволено клопотання слідчого про арешт майна, вилученого 03.07.2018 під час проведення огляду рибальського судна МРСТ "Бердянець", та накладено арешт на це майно.
2.5. У листі від 11.07.2018 № 531/6-2018 слідче управління ГУПН в Запорізькій області повідомило ПП "РКП Маяк" про постановлення 06.07.2018 слідчим суддею Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя ухвали про накладення арешту на водні біоресурси. З метою переміщення до місця подальшого зберігання слідчий СУ ГУНП в Запорізькій області старший лейтенант поліції Степанов С. В. вимагав надати водні біоресурси, які перебувають на відповідальному зберіганні у ПП "РКП Маяк".
2.6. 13.07.2018 слідчий СУ ГУНП в Запорізькій області старший лейтенант поліції Степанов С. В. отримав від начальника рибопереробного комплексу ПП "РКП Маяк" таке майно:
1) 301 полімерний ящик;
2) 631 брикет мороженого бичка загальною вагою 6 916 кг, який було зважено на повірених вагах ПП "РКП Маяк", про що складено відповідну розписку.
2.7. Згідно з ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 07.08.2018 задоволено апеляційну скаргу ПП "РКП Маяк", ухвалу слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 06.07.2018 у справі № 335/7704/18 скасовано та постановлено нову ухвалу про відмову у задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту на майно, вилучене 03.07.2018 під час проведення огляду рибальського судна МРСТ "Бердянець".
2.8. 17.08.2018 ПП "РКП Маяк" звернулося до заступника начальника ГУНП в Запорізькій області - начальника СУ ГУНП в Запорізькій області полковника поліції Гребенюка К. В. із клопотанням про повернення майна, вилученого у ПП "РКП Маяк".
2.9. Не отримавши у визначений у статті 220 КПК України триденний строк процесуального рішення чи відповіді від СУ ГУНП в Запорізькій області, 28.08.2018 ПП "РКП Маяк" звернулося до прокуратури Запорізької області із клопотанням аналогічного змісту.
2.10. Постановою прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення прокуратури Запорізької області Сердюка Є. О. від 29.08.2018 клопотання ПП "РКП Маяк" задоволено та зобов`язано старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Запорізькій області Пашка О. С. негайно повернути ПП "РКП Маяк" тимчасово вилучене майно.
2.11. Поряд із цим згідно з ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду від 02.07.2018 у справі № 335/7439/18 (провадження № 1-кс/335/5027/2018) задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Запорізькій області майора поліції Пашка О. С. про проведення обшуку та надано дозвіл на проведення обшуку всіх споруд, розташованих за адресою: Запорізька обл., м. Бердянськ, вул. Причальна, буд. 36, з метою виявлення та вилучення підроблених документів, які видаються суб`єктам господарської діяльності для незаконного вилову риби та подальшої її реалізації, предметів, що зберегли сліди кримінального правопорушення.
2.12. У період із 03.07.2018 по 05.07.2018 слідчий СУ ГУНП в Запорізькій області в межах досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 30.05.2018 за № 12018080000000157, на підставі ухвали слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 02.07.2018 у справі № 335/5027/2018 під час проведення обшуку за адресою: Запорізька обл., м. Бердянськ, вул. Причальна, буд. 36, виявив та вилучив таке майно, належне ПП "РКП Маяк":
- риба (тюлька) загальною вагою 23 103 кг;
- риба (бичок) загальною вагою 1 630 кг.
2.13. За результатами проведеної слідчої дії складено протокол обшуку від 04.07.2018.
2.14. 06.07.2018 слідчий суддя Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя Калюжна В. В. за результатами розгляду клопотання слідчого про арешт майна постановила відповідну ухвалу у справі № 335/7439/18 (провадження № 1-кс/335/5254/2018), згідно з якою клопотання слідчого про арешт майна, вилученого у період із 03.07.2018 по 05.07.2018 під час проведення обшуку за адресою: Запорізька обл., м. Бердянськ, вул. Причальна, буд. 36 задоволено, накладено арешт на це майно.
2.15. Згідно з ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 13.08.2018 задоволено апеляційну скаргу ПП "РКП Маяк", ухвалу слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 06.07.2018 у справі № 335/7439/18 скасовано, постановлено нову ухвалу про відмову у задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту на майно, вилучене у період із 03.07.2018 по 05.07.2018 під час проведення обшуку за адресою: Запорізька обл., м. Бердянськ, вул. Причальна, буд. 36.
2.16. 28.08.2018 ПП "РКП Маяк" звернулося до заступника начальника ГУНП в Запорізькій області - начальника СУ ГУНП в Запорізькій області полковника поліції Гребенюка К. В. із клопотанням про повернення майна, яке було вилучено в ПП "РКП Маяк" під час обшуку за адресою: Запорізька обл., м. Бердянськ, вул. Причальна, буд. 36.
2.17. Не отримавши у визначений у статті 220 КПК України триденний строк будь-якої відповіді від СУ ГУНП в Запорізькій області, 31.08.2018 ПП "РКП Маяк" звернулося до прокуратури Запорізької області із клопотанням аналогічного змісту.
2.18. Постановою прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення прокуратури Запорізької області Сердюка Є. О. від 04.09.2018 клопотання ПП "РКП Маяк" задоволено, зобов`язано старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Запорізькій області Пашка О. С. негайно повернути ПП "РКП Маяк" тимчасово вилучене майно, в тому числі:
- рибу (тюлька) загальною вагою 23 103 кг;
- рибу (бичок) загальною вагою 1 630 кг.
2.19. 07.09.2018 представник ПП "РКП Маяк" з`явився за узгодженою зі старшим слідчим в ОВС СУ ГУ НП в Запорізькій області майором поліції Пашком О. С. адресою: Запорізька обл., м. Бердянськ, вул. Кабельників, буд. 1-Г для отримання тимчасово вилученого майна:
- 301 полімерного ящика, у яких знаходиться рибою (бичок) загальною вагою 7 891 кг;
- риби (тюлька) загальною вагою 23 103 кг;
- риби (бичок) загальною вагою 1 630 кг.
2.20. Старший слідчий в ОВС СУ ГУ НП в Запорізькій області майор поліції Пашко О. С. повідомив представникові ПП "РКП Маяк" про те, що зі слів особи, якій було передано на відповідальне зберігання вилучену рибну продукцію, ця продукція була перероблена у зв`язку з тим, що 12.07.2018 на території складу сталося відключення електроенергії, а аварійна лінія підключення була незаконно розібрана Приватним акціонерним товариством "Азовкабель".
2.21. Відповідно до акта комісії ПП "РКП Маяк" у складі начальника рибопереробного комплексу, технолога, комірника у період із 03.07.2018 по 13.07.2018 із холодильних камер, розташованих за адресою: м. Бердянськ, вул. Причальна, буд. 36, була вилучена та вивезена у невідомому напрямку рибна продукція:
- бичок 14+ см у кількості 1 630 кг;
- бичок 10- 14 см у кількості 6 916 кг;
- тюлька велика відсортована для копчення у кількості 23 103 кг.
2.22. На замовлення позивача Бердянським невідокремленим відділенням Запорізької торгово-промислової палати надано висновок щодо вартості станом на 27.02.2019 тюльки азовської свіжомороженої добірної (21 грн/кг), бичка азовського великого свіжомороженого 14+ см (24 грн/кг), бичка азовського середнього свіжомороженого 10- 14 см (22 грн/кг).
3. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3.1. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 07.08.2019 (суддя Горохов І. С.) позов задоволено, стягнуто із Державного бюджету України на користь ПП "РКП Маяк" 698 137,10 грн у рахунок відшкодування шкоди, 1 920 грн витрат на проведення експертизи та 30 000 грн витрат на правничу допомогу.
3.2. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 18.12.2019 (колегія суддів: Антонік С. Г., Дармін М. О., Іванов О. Г.) рішення суду першої інстанції залишено без змін.
3.3. Суди виходили із того, що згідно зі статтею 1174 ЦК України особою, відповідальною перед потерпілим за шкоду, завдану органами державної влади, їх посадовими та службовими особами, є держава, яка набуває і здійснює свої цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом; таким органом у цій справі є, зокрема, ГУНП в Запорізькій області як особа, відповідальна у спірний період за збереження та повернення тимчасово вилученого майна. Суди установили наявність тих умов, з якими положення законодавства у цьому випадку пов`язують можливість притягнення органу державної влади до відповідальності у виді стягнення збитків. Надавши оцінку наявним у справі доказам, дослідивши розрахунок заявлених до стягнення збитків, суди дійшли висновку, що збитки, які має бути відшкодовано, становлять 698 137,10 грн, і стягнули цю суму збитків на користь позивача.
4. Короткий зміст доводів і вимог касаційної скарги
4.1. ГУНП в Запорізькій області у касаційній скарзі просить рішення та постанову попередніх судових інстанцій скасувати, прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.
4.2. Скарга мотивована неправильним застосуванням і порушенням судами норм чинного законодавства, зокрема статті 1174 ЦК України.
Скаржник наголошує, що вилучення риби було здійснено в порядку, передбаченому КПК України; директор Товариства з обмеженою відповідальністю "Барк" не повідомив слідчому про наявність у нього об'єктивних обставин, які перешкоджали би подальшому зберіганню свіжомороженої риби, та самовільно здійснив її знищення; висновок судів про незаконність дій слідчого не ґрунтується на нормах матеріального права; позивач не надав суду доказів вини працівників ГУНП в Запорізькій області та прямого причинного зв'язку між їхніми діями (бездіяльністю) під час проведення досудового розслідування та завданою матеріальною шкодою.
5. Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
5.1. ПП "РКП Маяк" у відзиві заперечує проти задоволення вимог, викладених у касаційній скарзі, просить рішення та постанову попередніх судових інстанцій залишити без змін.
6. Позиція Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
6.1. Відповідно до частини 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
6.2. Переглянувши судові рішення у касаційному порядку на підставі встановлених фактичних обставин справи, враховуючи визначені ГПК України межі такого перегляду, суд касаційної інстанції виходить із такого.
6.3. Згідно зі статтею 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
6.4. Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками згідно з частиною 2 цієї статті є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
6.5. За загальними положеннями, наведеними у статті 1166 цього Кодексу, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
6.6. Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені у статті 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою для покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.
6.7. Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких наведено у частині 1 статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
6.8. За відсутності підстав для застосування положень частини 1 статті 1176 зазначеного Кодексу в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини 6 цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173 1174 ЦК України).
6.9. Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 цього Кодексу.
6.10. Статті 1173 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Втім, ці норми не заперечують обов`язкової наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.
6.11. Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у виді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України.
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 920/715/17, постановах Верховного Суду від 17.10.2019 у справі № 908/2202/18, від 02.03.2020 у справі № 910/434/19.
6.12. Відповідно до частини 2 статті 2, частини 1 статті 170 ЦК України учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.
6.13. Держава бере участь у справі як відповідач через відповідні органи державної влади, зазвичай, орган, діями якого завдано шкоду.
6.14. Дії (бездіяльність) відповідного органу (у цьому випадку ГУНП в Запорізькій області), внаслідок яких (якої) було завдано шкоди, є основним предметом доказування та, відповідно, встановлення у цій справі, оскільки відсутність такого елемента делікту свідчить про відсутність інших складових цієї правової конструкції та про відсутність самого заподіяння шкоди як юридичного факту, внаслідок якого виникають цивільні права та обов`язки (стаття 11 ЦК України).
6.15. У статті 16 КПК України визначено, що позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
6.16. Згідно з частиною 1 статті 167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині 2 цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.
6.17. Водночас у частині 4 статті 168 цього Кодексу унормовано, що після тимчасового вилучення майна уповноважена службова особа зобов`язана забезпечити схоронність такого майна в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
6.18. У Порядку зберігання речових доказів визначено правила зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, та схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження.
6.19. Відповідно до пункту 27 Порядку зберігання речових доказів схоронність тимчасово вилученого майна забезпечується згідно з пунктами 1- 26 цього Порядку до повернення майна власнику у зв`язку з припиненням тимчасового вилучення майна або до постановлення слідчим суддею, судом ухвали про накладення арешту на майно.
6.20. За змістом частини 1 статті 169 КПК України тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено: 1) за постановою прокурора, якщо він визнає таке вилучення майна безпідставним; 2) за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна; 3) у випадках, передбачених частиною 5 статті 171, частиною 5 статті 173 цього Кодексу; 4) у разі скасування арешту.
6.21. Згідно зі статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
6.22. У частинах 1, 2 статті 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
6.23. Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" ратифіковано Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) та, зокрема, Перший протокол до неї.
За змістом статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити у дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
При цьому згідно зі статтею 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинено особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
6.24. У статті 1192 ЦК України визначено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
6.25. Суди попередніх інстанцій встановили, що позивач довів наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, передбаченого у статті 1174 ЦК України, а саме: протиправність дій службової особи органу державної влади (відповідача-1), наявність шкоди (у т. ч. її розмір) і причинного зв`язку між протиправними діями (бездіяльністю) та завданою шкодою.
6.26. Крім того, суд першої інстанції встановив, а апеляційний господарський суд перевірив, що заявлена позивачем до стягнення сума шкоди відповідає реальній вартості майна.
6.27. З огляду на викладене суди дійшли правомірного висновку про наявність підстав для задоволення позову.
6.28. Твердження скаржника про те, що вилучення майна відбулося у порядку, передбаченому КПК України, не може бути взято до уваги, оскільки, як правильно зазначив суд апеляційної інстанції, у цьому випадку протиправність дій слідчого ГУНП в Запорізькій області полягає не у вилученні майна, а у незабезпеченні збереження цього майна.
6.29. Аргумент скаржника про відсутність причинно-правового зв'язку між знищенням майна і діями посадової особи також не може бути взято до уваги, оскільки суди достеменно встановили, що наслідком невиконання посадовими особами відповідача вимог законодавства щодо збереження вилученого майна є незабезпечення належних умов зберігання і втрата майна, тобто між неправомірними діями слідчого та шкодою наявний причинний зв'язок. При цьому касаційна інстанція позбавлена можливості переоцінювати докази з огляду на межі касаційного провадження, визначені у статті 300 ГПК України.
6.30. Стверджуючи про необхідність наявності судового рішення, в якому має бути встановлено протиправність відповідних дій, рішень чи бездіяльності державного органу при здійсненні кримінального провадження, як підстави для відшкодування шкоди, посилаючись при цьому на положення глави 26 КПК України, скаржник не врахував, що спірні деліктні правовідносини виникли у зв'язку із втратою тимчасово вилученого майна, тобто через дії, не опосередковані регулюванням положень КПК України.
Питання наявності між сторонами деліктних зобов'язань та цивільно-правової відповідальності за заподіяну шкоду перебуває у площині цивільних правовідносин між потерпілим і державою, що не регулюються нормами КПК України, а господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази.
6.31. Інші доводи, викладені у касаційній скарзі, зводяться до переоцінки матеріалів справи, що виходить за межі касаційного провадження, визначені у статті 300 ГПК України.
6.32. Суд касаційної інстанції враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід.
Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Отже, зазначені рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у цій справі як джерело права.
Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення і постанову у справі № 908/690/19 прийнято із правильним застосуванням норм чинного законодавства, тому підстав для зміни чи скасування цих судових рішень немає.
7. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
7.1. Відповідно до статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
7.2. Рішення та постанова попередніх судових інстанцій відповідають нормам чинного законодавства і мають бути залишені без змін.
8. Судові витрати
8.1. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті129 ГПК України, покладається на скаржника.
Керуючись статтями 300 301 306 308 309 314 315 317 ГПК України, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Запорізькій області залишити без задоволення.
2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18.12.2019 і рішення Господарського суду Запорізької області від 07.08.2019 у справі № 908/690/19 залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Є. Краснов
Суддя Г. Мачульський
Суддя І. Кушнір