ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 вересня 2020 року
м. Київ
Справа № 909/1240/19 (909/1076/19)
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Білоуса В.В. - головуючого, Васьковського О.В., Огородніка К.М.
за участю секретаря судового засідання - Кондратюк Л.М.;
за участю представників:
АТ "НАК " Нафтогаз України" - адвоката Лисенка В.О.
ТОВ "Станіславська теплоенергетична компанія" - адвоката Вацьковської М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
на постанову Західного апеляційного господарського суду
від 03.06.2020
та на рішення Господарського суду Івано-Франківської області
від 04.03.2020
за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Станіславська теплоенергетична компанія"
про стягнення заборгованості в сумі 12 438 840,93 грн
в межах справи № 909/1240/19
про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Станіславська теплоенергетична компанія",-
ВСТАНОВИВ:
1. У вересні 2019 року Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - АТ "НАК "Нафтогаз України") звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Станіславська теплоенергетична компанія" (далі - ТОВ "Станіславська теплоенергетична компанія") про стягнення заборгованості у розмірі 12 438 840, 93 грн, з яких: 5 439 328, 04 грн - основний борг, 4 119 106, 50 грн - пені, 542 012, 34 грн - три проценти річних, 2 338 394, 04 грн - інфляційні втрати.
Короткий зміст оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанції
2. Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 04.03.2020 у даній справі закрито провадження в частині стягнення з ТОВ "Станіславська теплоенергетична компанія" 290 848,80 грн основного боргу; позов задоволено частково, стягнуто з ТОВ "Станіславська теплоенергетична компанія" на користь АТ "НАК "Нафтогаз України" 2 059 553,25 грн - пені, 542 012,34 грн - 3% річних, 2 338 394,04 грн - інфляційних втрат, а також 104 992,69 грн - судового збору; відмовлено у задоволенні позовних вимог АТ "НАК "Нафтогаз України" до ТОВ "Станіславська теплоенергетична компанія" про стягнення 5 148 479,24 грн основного боргу та 2 059 553,25 грн пені; судовий збір у розмірі 77 227,19 грн залишено за позивачем.
3. Додатковим рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 16.03.2020 у даній справі заяву директора ТзОВ "Станіславська теплоенергетична компанія" Мельника С.П. про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково, стягнуто з АТ "НАК "Нафтогаз України" на користь ТОВ "Станіславська теплоенергетична компанія" 5 085,76 грн та відмовлено в частині стягнення 6 914,24 грн витрат на професійну правничу допомогу.
4. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, АТ "НАК "Нафтогаз України" звернулось до Західного апеляційного господарського суду через місцевий господарський суд з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 04.03.2020 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 2 059 553,25 грн пені та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог, а також скасувати додаткове рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 16.03.2020 в частині стягнення з АТ "НАК "Нафтогаз України" витрат на професійну правничу допомогу та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у стягненні витрат на професійну правничу допомогу.
5. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 03.06.2020 в задоволенні вимог апеляційної скарги АТ "НАК "Нафтогаз України" №14/4-2227-20 від 02.04.2020 (вх. ЗАГС №01-05/1411/20, №01-05/1412/20 від 13.04.2020) відмовлено, рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 04.03.2020 та додаткове рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 16.03.2020 у даній справі залишено без змін.
6. Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.
6.1. 31.12.2014 між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (як продавцем) та ТОВ "Станіславська теплоенергетична компанія" (як покупцем) укладено договір купівлі-продажу природного газу № 1619/15-БО-15 (далі - Договір) (а. с. 15 - 20), за умовами якого:
- продавець зобов`язується передати у власність покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України НАК "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах цього договору (п. 1.1. договору);
- газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями (п. 1.2. договору);
- приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу (п. 3.3. договору);
- оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця наступного за місяцем поставки газу (п. 6.1. договору);
- у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1. цього договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем пункту 6.1. цього договору він зобов`язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу (п. 7.2. договору);
- договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2015 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (розділ 11 договору).
6.2. До означеного Договору було укладено ряд Додаткових угод, зокрема, № 1 від 10.02.2015, № 2 від 18.03.2015, № 3 від 15.04.2015, № 4 від 22.05.2015, № 5 від 30.06.2015, № 6 від 29.07.2015, № 7 від 30.07.2015, відповідно до яких сторони внесли зміни щодо ціни газу, порядку та умов проведення розрахунку (а. с. 28 - 34).
6.3. На виконання умов Договору позивач передав у власність відповідача природній газ на загальну суму 32 706 590,34 грн (січень - грудень 2015 року), що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2015 на суму 6 476 866, 97 грн, від 28.02.2015 на суму 5 413 907, 52 грн, від 31.03.2015 на суму
5 615 818, 62 грн, від 30.04.2015 на суму 1 846 298, 95 грн, від 31.10.2015 на суму
1 721 469, 60 грн, від 30.11.2015 на суму 4 374 909, 75 грн, від 31.12.2015 на суму
7 257 318, 93 грн (а. с. 35 - 41).
6.4. Оскільки зобов`язання з оплати природного газу відповідач у встановлений договором строк не виконав, НАК "Нафтогаз України" нараховано ТОВ "Станіславська теплоенергетична компанія" пеню, 3 % річних та інфляційні втрати.
Надходження касаційної скарги до Верховного Суду
7. 03.07.2020 АТ "НАК "Нафтогаз України" через Західний апеляційний господарський суд звернулось до Верховного Суду із касаційною скаргою від 03.07.2020
№ 14/4-4333/20 на постанову Західного апеляційного господарського суду від 03.06.2020 та на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 04.03.2020 у справі № 909/1240/19 (909/1076/19) в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені у розмірі 2 059 553,25 грн, підтвердженням чого є накладна відділення поштового зв`язку на конверті, в якому надійшла касаційна скарга.
8. 07.07.2020, відповідно до підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" від 03.07.2020 № 14/4-4333/20 разом зі справою № 909/1240/19 (909/1076/19) надіслано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
9. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги АТ "НАК "Нафтогаз України" у справі № 909/1240/19 (909/1076/19) визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В.В., судді - Васьковського О.В., судді - Огородніка К.М., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 17.07.2020.
10. Ухвалою Верховного Суду від 23.07.2020 касаційну скаргу АТ "НАК "Нафтогаз України" від 03.07.2020 № 14/4-4333/20 на постанову Західного апеляційного господарського суду від 03.06.2020 та на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 04.03.2020 у справі № 909/1240/19 (909/1076/19), в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені у розмірі 2 059 553,25 грн, залишено без руху на підставі ч. 2 ст. 292 ГПК України; надано скаржнику строк для усунення недоліків касаційної скарги до 07.08.2020 року шляхом надання суду оригіналу документу, що підтверджує сплату судового збору в розмірі 61 786,60 грн за подання касаційної скарги від 03.07.2020 № 14/4-4333/20.
11. АТ "НАК "Нафтогаз України" усунено недоліки касаційної скарги у встановлений ухвалою Верховного Суду термін.
12. Крім того, касаційна скарга АТ "НАК "Нафтогаз України" від 03.07.2020 № 14/4-4333/20 містить клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Західного апеляційного господарського суду від 03.06.2020 та рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 04.03.2020 у справі 909/1240/19 (909/1076/19).
13. Ухвалою Верховного Суду від 13.08.2020, зокрема, поновлено АТ "НАК "Нафтогаз України" строк на касаційне оскарження постанови Західного апеляційного господарського суду від 03.06.2020 та рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 04.03.2020 у справі № 909/1240/19 (909/1076/19); відкрито касаційне провадження у справі № 909/1240/19 (909/1076/19) за касаційною скаргою АТ "НАК "Нафтогаз України" від 03.07.2020 № 14/4-4333/20 на постанову Західного апеляційного господарського суду від 03.06.2020 та рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 04.03.2020 у справі
№ 909/1240/19 (909/1076/19), в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені у розмірі 2 059 553,25 грн; призначено розгляд касаційної скарги
АТ "НАК "Нафтогаз України" від 03.07.2020 № 14/4-4333/20 на 29.09.2020 року о 10:45.
Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими доводами особи, яка подала касаційну скаргу
14. Не погоджуючись з прийнятою постановою суду апеляційної інстанції, АТ "НАК "Нафтогаз України" подано касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати оскаржувану постанову апеляційного суду від 03.06.2020 та рішення суду першої інстанції від 04.03.2020 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені у розмірі 2 059 553,25 грн та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог; судові витрати покласти на відповідача.
15. Доводи касаційної скарги полягають, зокрема, у наступному.
15.1. Суд апеляційної інстанції не з`ясував чи дійсно розмір нарахованої позивачем неустойки значно перевищує розмір збитків позивача, оскільки питання завданих позивачу збитків від несвоєчасного виконання відповідачем зобов`язань за договором постачання природного газу апеляційним судом не досліджувалось.
15.2. Суди не врахували висновку щодо застосування статті 233 Господарського кодексу України у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 908/1453/14.
15.3. Суд апеляційної інстанції не надав об`єктивну оцінку винятковості випадку несвоєчасної сплати відповідачем заборгованості за договором та соціальну значущість позивача.
15.4. Відповідач не обмежений у способах та шляхах виконання своїх зобов`язань, зокрема, шляхом перенесення оплати, взаємозаліку, залучення кредитних коштів, зменшення власних витрат тощо. Така позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі 922/1010/16 від 12.06.2018.
Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі
16. ТОВ "Станіславська теплоенергетична компанія" подано відзив на касаційну скаргу, в якому останнє просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
Позиція Верховного Суду
17. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
18. Відповідно статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
19. Предметом розгляду судами попередніх інстанцій в цій справі була заявлена позивачем вимога про стягнення з відповідача 12 438 840, 93 грн, з яких:
5 439 328, 04 грн - основного боргу, 4 119 106, 50 грн - пені, 542 012, 34 грн - трьох процентів річних, 2 338 394, 04 грн - інфляційних втрат, у зв`язку з простроченням виконання відповідачем грошових зобов`язань, передбачених умовами Договору від 31.12.2015 № 1619/15-БО-15 та клопотання відповідача про зменшення розміру заявленої позивачем пені на 50 %.
20. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори (п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України). Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства (ч.1 ст. 14 ЦК України).
21. Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
22. Як встановлено судами попередніх інстанцій правовідносини між сторонами у даній справі виникли на підставі договору купівлі-продажу природного газу від 31.12.2014 № 1619/15-БО-15, укладеного між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" як продавцем та ТОВ "Станіславська теплоенергетична компанія" як покупцем, за умовами якого газ, що продається за цим Договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями.
23. Також судами встановлено, що згідно актів приймання-передачі природного газу на виконання умов Договору позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 32 706 590,34 грн, водночас оплату за отриманий газ ТОВ "Станіславська теплоенергетична компанія" здійснювало з порушенням визначених у Договорі строків та не в повному розмірі.
24. У вересні 2019 року АТ НАК "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області із позовом до ТОВ "Станіславська теплоенергетична компанія" про стягнення заборгованості у розмірі 12 438 840, 93 гривень, з яких:
5 439 328, 04 грн - основний борг, 4 119 106, 50 грн - пені, 542 012, 34 грн - три проценти річних, 2 338 394, 04 грн - інфляційні втрати.
25. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 30.11.2016 набрав чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", яким визначено комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.
26. На виконання вимог вказаного Закону, 18.09.2019 позивач та відповідач підписали Договір про реструктуризацію заборгованості за спірним договором та встановили, що сума заборгованості складає 2 908 488, 22 гривень і підтверджується актом звіряння розрахунків від 18.09.2019 року № 84/4/1730-РЗ, що є додатком до Договору реструктуризації.
27. Як встановлено судами попередніх інстанцій, під час розгляду справи у суді на виконання умов Договору реструктуризації відповідач сплатив 290 848, 80 гривень, зокрема, 27.09.2019 - 48 474, 80 грн (платіжне доручення № 9847; а. с. 178), 30.10.2019 - 48 474, 80 грн (платіжне доручення № 10028; а. с. 179), 21.11.2019 - 48 474, 80 грн (платіжне доручення № 10196; а. с. 180), 23.12.2019 - 48 474, 80 грн (платіжне доручення № 10424; а. с. 181), 23.01.2020 - 48 474, 80 грн (платіжне доручення № 10616; а. с. 182), 19.02.2020 - 48 474, 80 грн (платіжне доручення
№ 10794; а. с. 183).
28. Ураховуючи зазначене суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення 2 530 839, 82 грн
(5 439 328, 04 грн заявлених позивачем за мінусом 2 908 488, 22 грн встановлених судом) основного боргу є безпідставною та необґрунтованою а провадження в частині стягнення з ТОВ "Станіславська теплоенергетична компанія" 290 848, 80 грн основного боргу підлягає закриттю.
29. Суди попередніх інстанцій, перевіривши правильність нарахування заявлених позивачем розмірів пені, 3 % річних та інфляційних втрат дійшли висновку, що наявні в матеріалах справи розрахунки позивача є арифметично вірними, оскільки позов у цій справі заявлено позивачем з підстав порушення відповідачем строків оплати поставленого йому природного газу, визначених у пункті 6.1 Договору купівлі-продажу природного газу від 31.12.2014 № 1619/15-БО-15, тому заявлені до стягнення пеня, інфляційні втрати та 3% річних, здійснені на суму боргу, яка існувала до укладення договору про реструктуризацію та розраховані позивачем щодо періодів заборгованості, визначених з 15-го числа місяця, що слідує за місяцем поставки газу, в розрізі кожного місяця поставки газу окремо.
30. Розглянувши заявлене відповідачем клопотання про зменшення розміру пені на 50 %, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про його задоволення з огляду на наступне.
31. Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
32. Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
33. Разом з цим, наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено і в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013
№ 7-рп/2013.
34. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки), майновий стан сторін.
35. При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
36. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, зокрема, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 04.02.2020 у справі № 918/116/19.
37. Суди попередніх інстанцій, дослідивши наведені в клопотанні доводи та надані на їх підтвердження докази, встановили, що зазначені відповідачем обставини є винятковими та дійшли висновку про наявність підстав для зменшення заявленої до стягнення суми пені на 50 %, враховуючи:
-ступінь виконання основного зобов`язання;
- наявність обставин, що свідчать про відсутність в діях відповідача прямого умислу у порушенні зобов`язання та обставин того, що відповідач не є кінцевим споживачем газу, а купує його для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями; при цьому здійснення оплати поставленого позивачем газу залежить від розрахунків з відповідачем за спожиту теплову енергію;
- відсутність понесення позивачем прямих збитків пов`язаних з несвоєчасним виконанням відповідачем зобов`язання за Договором, приймаючи до уваги відсутність доказів, що свідчили б про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання позивачу збитків в результаті дій відповідача;
- стягнення пені та передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України нарахувань не є основним доходом НАК "Нафтогаз України" і не може впливати на його господарську діяльність;
- пеня є лише санкцією за невиконання зобов`язання, а не основним боргом, а тому при зменшенні її розміру позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому становищі з урахуванням задоволення позовних вимог про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат;
- необхідність реального виконання судового рішення.
38. З огляду встановлені судами фактичні обставини справи щодо ступеню виконання зобов`язання відповідачем, майнового стану сторін, відсутності доказів понесення позивачем збитків в результаті дій відповідача з виконання умов Договору та виходячи із загальних засад цивільного законодавства, а саме, справедливості, добросовісності, розумності, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованих висновків про наявність підстав для реалізації права щодо зменшення розміру пені на 50%.
39. Доводи касаційної скарги (пункт 15.1. постанови) про те, що судом апеляційної інстанції не з`ясовано питання наявності збитків у позивача, їх розмір, що є обов`язковим для застосування статті 233 Господарського кодексу України та неврахування правової позиції викладеної у постанові Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 908/1453/14 у подібних правовідносинах (п. 15.2. постанови) Суд відхиляє з огляду на наступне.
39.1. У постанові Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 908/1453/14, суд першої інстанції, враховуючи заперечення позивача проти клопотання відповідача дійшов висновку, з яким погодився суд апеляційної та касаційної інстанції, що в даному випадку суд не може надати перевагу відповідачу, оскільки враховує, зокрема, наявність заборгованості позивача по заробітній платі та податковий борг.
39.2. Водночас, у даній справі, як встановлено судом першої інстанції, позивач не надав суду доказів на підтвердження посилань щодо наявності ускладнення в господарській діяльності і наявності збитків, заподіяних внаслідок невиконання відповідачем умов Договору, що свідчили б про погіршення фінансового стану. Крім того позивач у касаційній скарзі не посилається на конкретні надані ним судам докази, які були залишені поза увагою. Отже, фактичні обставини даної справи та справи на яку посилається скаржник (№ 908/1453/14) не є подібними.
39.3. Виходячи з принципу змагальності сторін у господарському процесі кожна особа повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом, що передбачено положеннями статті 13 Господарського процесуального кодексу України.
40. Також колегія суддів касаційного суду вважає необґрунтованими доводи скаржника (п. 15.3. постанови) про те, що суд апеляційної інстанції не надав об`єктивну оцінку винятковості випадку несвоєчасної сплати відповідачем заборгованості за договором, оскільки суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, враховуючи сукупність обставин необхідних для застосування статті 233 Господарського кодексу України дійшов висновку про винятковість зазначених обставин.
40.1. Крім того, судами попередніх інстанцій враховано сам правовий зміст інституту неустойки, основною метою якого є стимулювання боржника до виконання основного грошового зобов`язання; при цьому остання не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. (Зазначена правова позиція викладена у Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.13 № 7-рп/2013.)
41. Також колегія суддів вважає необґрунтованим посилання відповідача на правову позицію викладену у постанові Верховного Суду у справі № 922/1010/16 від 12.06.2018, в якій суд касаційної інстанції зазначив, що відповідач не обмежений у способах та шляхах виконання своїх зобов`язань, зокрема, шляхом перенесення оплати, взаємозаліку, залучення кредитних коштів, зменшення власних витрат тощо. В наведеній скаржником постанові відповідачем не заявлялося а судами не розглядалось клопотання про зменшення розміру нарахованої позивачем пені. Відтак, на відміну від даної справи, де досліджується питання застосування статті 233 ГК України, предметом розгляду у наведеній справі № 922/1010/16 є правомірність нарахування пені.
42. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Проніна проти України". Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
43. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У справі, що розглядається, на думку колегії суддів Касаційного господарського суду, судами попередніх інстанцій надано належну правову оцінку спірним правовідносинам а доводи, викладені в касаційній скарзі зводяться до незгоди з рішеннями судів щодо застосування статті 233 Господарського кодексу України до спірних правовідносин у даній справі.
44. Рішення суду має прийматися у відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.
45. Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що постанова Західного апеляційного господарського суду від 03.06.2020 та рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 04.03.2020 у справі № 909/1240/19 (909/1076/19), в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені у розмірі 2 059 553,25 грн прийнято у відповідності до фактичних обставин справи та з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для їх зміни або скасування не вбачається.
46. Оскільки підстав для скасування оскаржуваних судових рішень немає, то судовий збір відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України за подачу касаційної скарги покладається на скаржника.
Керуючись статтями 240 300 301 308 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 15.01.2020 № 460-IX, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,
П О С Т А Н О В И В :
1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" від 03.07.2020 № 14/4-4333/20 на постанову Західного апеляційного господарського суду від 03.06.2020 та на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 04.03.2020, в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені у розмірі 2 059 553,25 грн у справі № 909/1240/19 (909/1076/19) залишити без задоволення.
2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 03.06.2020 та на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 04.03.2020, в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені у розмірі 2 059 553,25 грн у справі № 909/1240/19 (909/1076/19) залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. В. Білоус
Судді О. В. Васьковський
К. М. Огороднік