ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 жовтня 2023 року
м. Київ
cправа № 910/10088/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Губенко Н.М. - головуючий, Кондратова І.Д., Кролевець О.А.,
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція"
на ухвалу Північного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Сулім В.В., Майданевич А.Г., Ткаченко Б.О.
від 28.06.2023
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський бронетанковий завод"
про стягнення 1 420 676,50 грн.
Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду № 29.2-02/2963 від 16.10.2023 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу справи № 910/10088/22 у зв`язку з перебуванням судді Вронської Г.О. на лікарняному.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.10.2023 для розгляду справи № 910/10088/22 визначено колегію суддів Касаційного господарського суду у наступному складі: головуючий - Губенко Н.М., судді: Кондратова І.Д., Кролевець О.А.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст позовних вимог та хід розгляду справи
Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський бронетанковий завод" про стягнення 965 117,80 грн заборгованості за поставлену теплову енергію та понесені втрати, 330 200,78 грн інфляційних втрат, 69 487,93 грн 3% річних та 55 869,99 грн пені.
Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем умов договору на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води від 02.07.2012 (особовий рахунок 440192) в частині оплати поставленої теплової енергії та понесених втрат теплової енергії за період з листопада 2018 року по березень 2022 року включно.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.02.2023 у справі № 910/10088/22 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський бронетанковий завод" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" 69 690,13 грн основного боргу, 700,00 грн 3% річних, 6 000,00 грн інфляційних втрат, 6 120,44 грн судового збору. В задоволенні іншої частини позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що:
- матеріалами справи підтверджується, що на виконання умов договору на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води від 02.07.2012 позивач у період з листопада 2018 року по березень 2022 року поставив відповідачу теплову енергію на загальну суму 1 580 057,34 грн, тоді як відповідач, в порушення умов вказаного договору, здійснив лише часткову оплату поставленої позивачем теплової енергії у сумі 1 510 367,21 грн (1 178 728,17 грн до звернення до суду з даним позовом та 331 639,04 грн після звернення позивача до суду з позовом у даній справі);
- ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.02.2023 закрито провадження у справі № 910/10088/22 в частині позовних вимог про стягнення основного боргу в розмірі 331 639,04 грн;
- в матеріалах справи відсутні акти на суми втрат теплової енергії за спірний період, тому є необґрунтованими та безпідставними позовні вимоги в частині основного боргу в сумі 563 788,43 грн, яка є сумою нарахованих позивачем теплових втрат;
- матеріалами справи підтверджується те, що сума заборгованості відповідача перед позивачем за спірний період становить 69 690,13 грн;
- нарахування позивачем пені за період з 01.12.2021 по 19.09.2022 за порушення строків оплати теплової енергії є необґрунтованим та суперечить Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)";
- здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку сум інфляційних втрат та 3% річних, суд першої інстанції визнав такий розрахунок обґрунтованим лише в частині сум інфляційних втрат та 3% річних з урахуванням часткового задоволення позовних вимог про стягнення суми основного боргу в розмірі 69 690,13 грн та суми заборгованості сплаченої після звернення позивача до суду з позовом у даній справі у розмірі 331 639,04 грн (в цій частині позовних вимог провадження у справі закрито ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.02.2023;
- судом першої інстанції враховано, що відповідач визнав позовні вимоги в частині 6 173,56 грн інфляційних втрат та 708,41 грн 3% річних;
- з урахуванням конкретних обставин даної справи № 910/10088/22, врахувавши інтереси сторін, що заслуговують на увагу, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для зменшення суми 3% річних до 700,00 грн, суми інфляційних втрат до 6 000,00 грн.
Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 20.02.2023 у справі № 910/10088/22.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.05.2023 у справі № 910/10088/22 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.02.2023 у справі № 910/10088/22 та призначено справу до розгляду.
2. Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.06.2023 у справі № 910/10088/22 зупинено апеляційне провадження у справі № 910/10088/22 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 657/1024/16-ц в касаційному порядку.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що:
- заявник апеляційної скарги в обґрунтування своїх вимог зазначав, що суд першої інстанції визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми процесуального та матеріального права, зокрема, частину 3 статті 551, статтю 625 Цивільного кодексу України, статтю 233 Господарського кодексу України;
- за твердженням скаржника норми Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України прямо не містять норм про можливість зменшення нарахування інфляційних втрат та 3% річних;
- крім того, скаржник, зокрема, зазначив, що нараховані позивачем 3% річних та інфляційні втрати під час подання позову до суду не є стягненням неустойки (штрафу, пені), нарахування яких заборонено в розумінні вимог Закону України від 17.03.2020 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню короно вірусної хвороби", та, відповідно, нараховані позивачем правомірно і мають бути стягнуті з відповідача. Оскільки, відповідна заборона не стосується 3% річних та інфляційних втрат, які передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України, та які не є неустойкою, а є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, яка має компенсаційний характер;
- під час розгляду даної справи судом апеляційної інстанції з`ясовано, що ухвалою Великої Палати Верховного Суду у справі № 657/1024/16-ц прийнято до розгляду справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Укргазбанк" про стягнення заборгованості за кредитним договором за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Укргазбанк" на рішення Каланчацького районного суду Херсонської області від 29.12.2020 та постанову Херсонського апеляційного суду від 23.03.2021. Призначено справу до розгляду Великою Палатою Верховного Суду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами на 12.07.2023 у приміщенні Верховного Суду;
- враховуючи підстави апеляційного оскарження, доводи скаржника у справі № 910/10088/22 та перебування на розгляді Великої Палати Верховного Суду справи № 657/1024/16-ц, переданої, зокрема для необхідності уточнення, чим є стягнення інфляційних втрат і 3% річних, передбачених у статті 625 Цивільного кодексу України: способом захисту майнового права та інтересу, видом цивільно-правової відповідальності, гарантією належного виконання зобов`язання. Висновки Верховного Суду з цього приводу є суперечливими та взаємовиключними. Тому у справі є виключна правова проблема, вирішення якої необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики, суд апеляційної інстанції дійшов висновку необхідності зупинення провадження у справі № 910/10088/22 до завершення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 657/1024/16-ц.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи касаційної скарги. Доводи інших учасників справи
У касаційній скарзі скаржник просить скасувати ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 28.06.2023 у справі № 910/10088/22 та передати справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга обґрунтована, зокрема, тим, що оскаржувана ухвала є незаконною та безпідставною, яка прийнята з порушенням норм процесуального права і не відповідає фактичним обставинам справи та наявним у справі доказам.
Скаржник зазначає, що ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2023 у справі № 657/1024/16-ц вирішено прийняти до розгляду справу у зв`язку з тим, що Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в ухвалі від 12.01.2023 просить відступити від висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладеного у постанові від 17.08.2021 у справі № 910/19210/15, щодо можливості доповнення позовів про стягнення заборгованості вимогами про стягнення передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України 3% річних та інфляційних втрат за прострочення виконання грошових зобов`язань. Натомість розгляду у справі № 910/10088/22 є зовсім інше, а саме те, що суд першої інстанції зменшив розмір нарахованих позивачем 3% річних та інфляційних втрат, невірно застосувавши постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, в якій Велика Палата Верховного Суду допустила зменшення розміру відсотків річних з урахуванням конкретних обставин справи, а саме, встановлення процентної ставки річних на рівні 40% та 96% і її явної невідповідності принципу справедливості. Водночас у справі № 910/10088/22, яка переглядається, позивачем до стягнення заявлено відсотки річних та інфляційні втрати у розмірі, передбаченому законом (частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України) - 3%. Отже, справи № 902/417/18 та № 657/1024/16-ц не є подібними до справи № 910/10088/22, а тому зроблені у них висновки не стосуються розгляду даної справи та не є підставою для зупинення її розгляду.
Відповідач відзив на касаційну скаргу не надав, що відповідно до частини 3 статті 295 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду судових рішень.
4. Позиція Верховного Суду
Імперативними приписами частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України чітко встановлено межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 228 Господарського процесуального кодексу України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
Отже, пунктом 7 частини 1статті 228 Господарського процесуального кодексу України забезпечений механізм наступної можливості правильного застосування певної норми права судами першої та апеляційної інстанції шляхом врахування майбутніх висновків палати, об`єднаної палати, Великої Палати Верховного Суду щодо суперечливих або неоднозначних тлумачень такої норми права.
За змістом пункту 11 частини 1 статті 229 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 7 частини першої статті 228 цього Кодексу - до закінчення перегляду в касаційному порядку.
Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, який було сформульовано у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.
З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.
У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.
Здійснена Великою Палатою Верховного Суду конкретизація висновків Верховного Суду щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини" полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
Суд у контексті доводів касаційної скарги про неподібність правовідносин у цій справі № 910/10088/22, що розглядається, та у справі № 657/1024/16-ц, яка перебуває на розгляді Великої Палати Верховного Суду, виходить з такого.
Як встановлено судом апеляційної інстанції ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2023 у справі № 657/1024/16-ц прийнято до розгляду справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Укргазбанк» про стягнення заборгованості за кредитним договором за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Укргазбанк» на рішення Каланчацького районного суду Херсонської області від 29.12.2020 та постанову Херсонського апеляційного суду від 23.03. 2021.
У вказаній ухвалі Великої Палати Верховного Суду зазначено те, що 12.01.2023 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу про передання справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Обґрунтував тим, що необхідно відступити від висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, сформульованого у постанові від 17.08.2021 у справі № 910/19210/15 щодо можливості доповнення позовів про стягнення заборгованості вимогами про стягнення передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України 3% річних та інфляційних втрат за прострочення виконання грошових зобов`язань, а також вирішити виключну проблему для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики, а саме, уточнити, чим є стягнення інфляційних втрат і 3% річних, передбачених у статті 625 Цивільного кодексу України: способом захисту майнового права та інтересу, видом цивільно-правової відповідальності, гарантією належного виконання зобов`язання.
Тобто, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду визначив дві підстави передачі справи № 657/1024/16-ц на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
У той же час, в ухвалі від 15.06.2023 у справі № 657/1024/16-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що приймає справу для продовження розгляду та вирішення питання про необхідність відступу від висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладеного у постанові від 17.08.2021 у справі № 910/19210/15, щодо можливості доповнення позовів про стягнення заборгованості вимогами про стягнення передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України 3% річних та інфляційних втрат за прострочення виконання грошових зобов`язань. Натомість правова проблема, яку в ухвалі від 12.01.2023 просить вирішити Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, існує, але не є виключною, зокрема враховуючи кількісний критерій. Тому наведене у зазначеній ухвалі обґрунтування виключної правової проблеми не дає підстав прийняти справу в цій частині для продовження розгляду у Великій Палаті Верховного Суду.
До того ж предметом позову у даній справі № 910/10088/22 є вимоги, у тому числі, про стягнення інфляційних втрат та 3% річних, заявлені одночасно у позові з вимогами про стягнення заборгованості та пені, у зв`язку з неналежним виконанням умов договору на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води.
Предметом же апеляційного провадження є перевірка правильності заявлених позовних вимог, правомірності висновків суду першої інстанції, зокрема, щодо визначення розміру інфляційних втрат та 3% річних, зменшення розміру інфляційних втрат і 3% річних.
Тобто, у даній справі № 910/10088/22 не є спірним питання щодо можливості доповнення позову про стягнення заборгованості вимогами про стягнення передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України 3% річних та інфляційних втрат за прострочення виконання грошових зобов`язань, оскільки такі вимоги заявлені позивачем у даній справі № 910/10088/22 у позові одночасно з іншими вимогами (стягнення заборгованості та пені).
З огляду на що справи № 910/10088/22 та № 657/1024/16-ц не є подібними за змістовним критерієм, тому результати розгляду справи № 657/1024/16-ц не унеможливлюють здійснення апеляційного провадження у справі № 910/10088/22.
З огляду на викладене Суд погоджується з доводами скаржника про помилковість зупинення судом апеляційної інстанції провадження у справі з наведених підстав.
Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до таких правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції зазначеним вимогам не відповідає.
5. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частин 3, 4 статті 304 Господарського процесуального кодексу України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції. У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанції, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд суду першої або апеляційної інстанції.
За змістом пункту 2 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанції повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі (частина 6 статті 310 Господарського процесуального кодексу України).
Таким чином, касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з передачею справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду справи.
6. Судові витрати
Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
Керуючись статтями 300 301 304 308 310 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд
П О С Т А Н О В И В :
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" задовольнити.
2. Скасувати ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 28.06.2023 у справі № 910/10088/22.
3. Справу № 910/10088/22 передати до Північного апеляційного господарського суду для продовження розгляду справи.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Головуючий Н.М. Губенко
Судді І.Д. Кондратова
О.А. Кролевець