ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 листопада 2024 року
м. Київ
cправа № 910/10318/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Студенець В.І. - головуючий, судді: Бакуліна С.В., Баранець О.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Північного апеляційного господарського суду
(головуючий суддя - Барсук М.А., судді: Кропивна Л.В., Алданова С.О.)
від 15.07.2024
на ухвалу Північного апеляційного господарського суду
(головуючий суддя - Барсук М.А., судді: Кропивна Л.В., Андрієнко В.В.)
від 31.07.2024
та ухвалу Північного апеляційного господарського суду
(головуючий суддя - Барсук М.А., судді: Кропивна Л.В., Андрієнко В.В.)
від 02.09.2024
у справі № 910/10318/22
за позовом Компанії Базерт Дівелопмент Елелпі (Bazert Development LLP)
до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРБУД ДЕВЕЛОПМЕНТ"; 2) ОСОБА_4 ,
про визнання недійсними договорів купівлі-продажу та актів приймання-передачі частки у статутному капіталі товариства, витребування майна з чужого незаконного володіння.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст позовних вимог та ухвалених судових рішень за результатом розгляду справи по суті спору
1.1. Компанія Базерт Дівелопмент Елелпі (Bazert Development LLP) звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ), в якому просила:
1. Визнати недійсним договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРБУД ДЕВЕЛОПМЕНТ» від 01.10.2019, укладений між Компанією Базерт Дівелопмент Елелпі (Bazert Development LLP) та ОСОБА_2 ;
2. Визнати недійсним договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРБУД ДЕВЕЛОПМЕНТ» від 01.10.2019, укладений між Компанією Базерт Дівелопмент Елелпі (Bazert Development LLP) та ОСОБА_3 ;
3. Визнати недійсним акт приймання-передачі частки (частини частки) в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРБУД ДЕВЕЛОПМЕНТ» від 02.10.2019, складений між Компанією Базерт Дівелопмент Елелпі (Bazert Development LLP) та ОСОБА_2 ;
4. Визнати недійсним акт приймання-передачі частки (частини частки) в статутному капіталі Товариства з обмеженою «УКРБУД ДЕВЕЛОПМЕНТ» від 02.10.2019, складений між Компанією Базерт Дівелопмент Елелпі (Bazert Development LLP) та ОСОБА_3 ;
5. Визнати недійсним договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРБУД ДЕВЕЛОПМЕНТ» від 15.06.2021 № 15-06/21, укладений між Компанією Базерт Дівелопмент Елелпі (Bazert Development LLP) та ОСОБА_1 ;
6. Визнати недійсним договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРБУД ДЕВЕЛОПМЕНТ» від 15.06.2021, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ;
7. Витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 на користь Компанії Базерт Дівелопмент Елелпі (Bazert Development LLP) частку у розмірі 100% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРБУД ДЕВЕЛОПМЕНТ», що у грошовому еквіваленті складає - 35 230 000,00 грн.
1.2. Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.06.2024 у справі №910/10318/22 позовні вимоги задоволено повністю.
Крім того, рішенням суду здійснено розподіл судового збору, а саме:
«Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Компанії Базерт Дівелопмент Елелпі (Bazert Development LLP) судовий збір у розмірі 10 000,00 грн.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Компанії Базерт Дівелопмент Елелпі (Bazert Development LLP) судовий збір у розмірі 10 000,00 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Компанії Базерт Дівелопмент Елелпі (Bazert Development LLP) судовий збір у розмірі 10 000,00 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 171 112,00 грн.
Стягнуто з ОСОБА_3 в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 171 112,00 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 171 112,00 грн».
1.3. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2024 у справі №910/10318/22 та ухвалити нове рішення про відмову в позові.
Крім того, ОСОБА_1 заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору за подачу апеляційної скарги, яке мотивоване тим, що позивачем в першій інстанції був сплачений судовий збір не в повному обсязі, а саме 30 000,00 грн замість 543 336,00 грн. Проте суд першої інстанції позовну заяву не залишив без руху, не повернув, а розглянув та стягнув з відповідачів по 171 112,00 грн з кожного. Відповідач відзначив, що у даному випадку йому як апелянту, для того, щоб отримати доступ до правосуддя, необхідно сплатити судовий збір майже в 20 разів більше, що ніяк не відповідає принципу рівності всіх учасників судового процесу.
1.4. Ухвалою суду від 15.07.2024 відмовлено у задоволенні клопотання апелянта про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2024 у справі №910/10318/22; апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2024 у справі №910/10318/22 залишено без руху, надано скаржнику строк, не більше десяти днів з дня отримання копії даної ухвали, для усунення недоліків апеляційної скарги, шляхом подання до суду доказів сплати судового збору у розмірі 652 003,20 грн.
Ухвала суду мотивована таким:
- апелянтом не надано жодних належних та допустимих доказів, які б давали підстави для відстрочення сплати судового збору до ухвалення судом апеляційної інстанції рішення у даній справі та які б підтверджували його доводи, що майновий стан апелянта не дозволяє сплатити повністю або частково вказаний розмір судового збору;
- ураховуючи, що предметом спору у даній справі не є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`я, а також ті обставини, що апелянтом не надано доказів, які підтверджують факт того, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу відповідача за попередній календарний рік, у задоволенні клопотання про відстрочення від сплати судового збору у даній справі слід відмовити.
1.5. ОСОБА_1 подав до суду заяву про усунення недоліків апеляційної скарги, в якій просив відстрочити сплату судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2024 у справі №910/10318/22 до ухвалення судового рішення у даній справі.
В обґрунтування даного клопотання заявник, окрім іншого, вказав, що сума судового збору, яку заявник зобов`язаний сплатити, є надзвичайно великою, тоді як ОСОБА_1 не проживає в Україні, не має роботи, нерухомості та не має доходів, на підтвердження чого останнім додано довідку з АТ «Приватбанк» за 2023 рік.
1.6. Ухвалою суду від 31.07.2024 відмовлено у задоволенні клопотання апелянта про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2024 у справі №910/10318/22, надано ОСОБА_1 5 днів з моменту отримання цієї ухвали для виконання вимог Закону та ухвали Північного апеляційного господарського суду від 15.07.2024, а саме надати докази сплати судового збору у розмірі 652 003,20 грн.
Ухвала суду мотивна таким:
- довідка з АТ КБ «Приватбанк» не може бути достатнім доказом, який підтверджує, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу фізичної особи за попередній календарний рік. Колегія суддів враховує, що у заявника можуть бути відкриті інші банківські рахунки у фінансових установах, у зв`язку з чим лише довідка з банку, як доказ перевищення суми судового збору розміру річного доходу фізичної особи, судом апеляційної інстанції оцінюється критично;
- заявником не надано інших доказів, зокрема довідок про суми виплачених доходів та утриманих податків, яка формується на підставі відомостей, що містяться у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків або довідок Пенсійного фонду форми ОК-5 або ОК-7, що підтверджують відсутність інших доходів за попередній календарний рік.
2. Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції
2.1. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.09.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2024 у справі №910/10318/22 з доданими до скарги матеріалами повернуто апелянту.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач у встановлений судом строк не усунув недоліки апеляційної скарги, визначені ухвалами від 15.07.2024 та від 31.07.2024.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад позиції інших учасників справи
3.1. Не погоджуючись із ухвалами Північного апеляційного господарського суду від 15.07.2024, від 31.07.2024 та від 02.09.2024 у справі № 910/10318/22, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати означені ухвали, а справу направити до Північного апеляційного господарського суду для продовження розгляду.
В обґрунтування своєї правової позиції ОСОБА_1 вказує, що судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права, зокрема пункт 2 частини третьої статті 2, статтю 7 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та не застосовано статтю 8 Закону України "Про судовий збір", якою заявник обґрунтовував свої клопотання. Судом апеляційної інстанції не надано оцінки факту сплати позивачем при поданні позовної заяви судового збору в меншому розмірі, ніж встановлено відповідними нормами права, що порушує принцип рівності всіх учасників судового процесу, а також суперечить рішенню Конституційного Суду України та рішенням ЄСПЛ, адже в даному випадку розмір судового збору становить явну перешкоду для ОСОБА_1 у доступі до правосуддя.
3.2. Відзив на касаційну скаргу до Суду не надходив.
4. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Розгляд клопотань
4.1. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.09.2024 у справі №910/10318/22 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Студенець В.І., судді: Бакуліна С.В., Губенко Н.М.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.09.2024 у справі №910/10318/22 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Студенець В.І., судді: Баранець О.М., Губенко Н.М.
Ухвалою Верховного Суду від 30.09.2024 відкрито касаційне провадження у справі №910/10318/22 за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвали Північного апеляційного господарського суду від 15.07.2024, від 31.07.2024 та від 02.09.2024 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.10.2024 у справі №910/10318/22 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Студенець В.І., судді: Бакуліна С.В., Баранець О.М.
4.2. Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанції з посиланням на норми права, якими керувався Суд
5.1. Об`єктом касаційного оскарження є ухвали Північного апеляційного господарського суду від 15.07.2024, від 31.07.2024 та від 02.09.2024 у справі №910/10318/22, якими апеляційну скаргу спочатку було залишено без руху, а потім повернуто на підставі частини четвертої статті 174 ГПК України.
Дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, у межах мотивів та підстав касаційного оскарження, Верховний Суд відзначає, що фактично причиною звернення до Верховного Суду стали питання:
- наявності/відсутності правових підстав для повернення апеляційної скарги на підставі частини четвертої статті 174 ГПК України.
Перевіряючи правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права при постановленні оскаржуваної ухвали, Верховний Суд зазначає таке.
5.2. Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.
Реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 рішення Конституційного Суду України від 11.12.2007 №11-рп/2007).
Відповідно до приписів пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України однією з конституційних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи.
У рішенні від 13.06.2019 № 4-рн/2019 Конституційний Суд України вказав, що забезпечення права на апеляційний перегляд справи, передбаченого пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України, слід розуміти як гарантоване особі право на перегляд її справи в цілому судом апеляційної інстанції; забезпечення права на апеляційний перегляд справи - одна з конституційних засад судочинства - спрямоване на гарантування ефективного судового захисту прав і свобод людини і громадянина з одночасним дотриманням конституційних приписів щодо розумних строків розгляду справи, незалежності судді, обов`язковості судового рішення тощо (абзац 13 підпункту 2.3 пункту 2 мотивувальної частини названого рішення).
Право на апеляційний перегляд справи, передбачене пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України, є гарантованим правом на перегляд у суді апеляційної інстанції справи, розглянутої судом першої інстанції по суті (абзац 8 підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 17.03.2020 № 5-р/2020).
Водночас таке право не є абсолютним і з метою забезпечення належного здійснення правосуддя та дотримання, зокрема, принципу правової визначеності, підлягає певним обмеженням.
Тобто реалізація конституційного права, зокрема, на апеляційне оскарження судового рішення ставиться в залежність від положень відповідних процесуальних норм, зокрема, норм ГПК України.
Так, порядок звернення до господарського суду, а також здійснення судового провадження у справі регламентовано відповідним процесуальним законом - ГПК України, відповідно до частини першої статті 254 якого учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Статтею 258 ГПК України встановлені вимоги щодо форми і змісту апеляційної скарги, зокрема, в частині третій передбачено додання до апеляційної скарги доказів сплати судового збору.
Відповідно до частини другої статті 260 ГПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.
За змістом частин першої, другої статті 174 ГПК України, з урахуванням положень частин другої, шостої статті 260 цього Кодексу, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
5.3. Як убачається з матеріалів справи та встановлених судом апеляційної інстанції обставин справи, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції, при цьому скаржником не надано доказів сплати судового збору, натомість заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору на підставі статті 8 Закону України «Про судовий збір».
В обґрунтування поданого клопотання апелянт вказав, що сума судового збору є надзвичайно великою, тоді як позивач у першій інстанції сплатив судовий збір у розмірі 30 000,00 грн замість 543 336,00 грн. Разом з тим, суд першої інстанції позовну заяву не залишав без руху, не повертав таку, а розглянув спір та судовим рішенням стягнув з відповідачів в Державний бюджет України суму судового збору, що не була сплачена позивачем.
5.4. З огляду на наведене колегія суддів відзначає, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення, відстрочення/розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру чи звільнення сторони від сплати такого встановлюються законом (частина друга статті 123 ГПК України).
Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України "Про судовий збір".
Відповідно до статті 1 Закону України "Про судовий збір" судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
За змістом частини першої статті 3 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється, у тому числі, за подання до суду позовної заяви, апеляційної і касаційної скарг на судові рішення. Розміри ставок судового збору визначені у статті 4 цього Закону.
Відповідно до статті 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за умов, визначених у цій статті. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Аналіз наведених положень статті 8 Закону дає підстави для висновку про те, що визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини можуть бути підставою для відстрочення (за умов, передбачених статтею 8 Закону України "Про судовий збір") або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру чи звільнення сторони від сплати такого.
При цьому особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження підстав для звільнення або відстрочення сплати судового збору.
Необхідно зазначити, що звільнення від сплати судового збору/відстрочення, розстрочення його сплати або зменшення його розміру з підстав, передбачених статтею 8 Закону України "Про судовий збір", є прерогативою суду, який вирішує питання відкриття провадження (прийняття заяви, скарги тощо).
Зазначені норми є диспозитивними і встановлюють не обов`язок, а повноваження суду на власний розсуд (за наявності передбачених законом умов) звільнити особу від сплати судового збору, відстрочити, розстрочити його сплату або зменшити його розмір.
Тобто право звільнення від сплати судового збору (виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності) перебуває у межах дискреції суду (судового розсуду), а не є його обов`язком, що випливає з вимог ГПК України та Закону України "Про судовий збір".
В той же час необхідно враховувати те, що судові процедури повинні бути справедливими, особа не може бути безпідставно позбавлена права, зокрема на апеляційне оскарження рішення суду, оскільки це буде порушенням права на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов`язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у судових справах (такий висновок, викладено у постанові Верховного Суду від 08.03.2024 у справі № 910/14313/23).
Для уникнення створення особі перешкод для доступу до правосуддя у вигляді неможливості сплати судового збору, законодавством передбачено описаний вище процесуальний механізм забезпечення судового розгляду поданих особами документів, у випадку складності для таких осіб оплатити визначену законом суму судового збору повністю: відстрочення сплати судових витрат, розстрочення сплати судового збору, зменшення розміру необхідних до сплати судових витрат, звільнення від його сплати, за наявності підстав та умов, визначених у статті 8 Закону України "Про судовий збір".
Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.11.2023 у справі № 906/308/20 зазначено, що: "сума зборів, призначена у світлі конкретних обставин цієї справи, включаючи спроможність заявника її сплатити та стадію, на якій перебував розгляд справи на той момент, коли обмеження було накладено, є важливими чинниками при визначенні того, скористалася ця особа своїм правом доступу до суду чи ні, та чи мала «розгляд судом. Враховуючи ці чинники, далі Суд має визначити, чи становила вимога сплати збору, зокрема за обставин цієї конкретної справи, обмеження, яке завдало шкоди самій суті права заявника на доступ до суду. Отже, судовий збір сам по собі не обмежує право особи на справедливий суд, однак при цьому такий збір повинен встановлюватись з урахуванням спроможності заявника його сплатити та стадії, на якій перебував розгляд справи на той момент, коли обмеження було накладено".
Отже, суд може відстрочити, розстрочити або звільнити заявника від сплати судового збору з урахуванням вимог, передбачених законодавством, та з урахуванням майнового стану скаржника, який оцінено судом на підставі наданих доказів.
5.5. Так, ухвалою суду апеляційної інстанції від 15.07.2024 відмовлено у задоволенні клопотання апелянта про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2024 у справі №910/10318/22; апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху. При цьому суд відзначив, що апелянтом не надано жодних належних та допустимих доказів, які б давали підстави для відстрочення сплати судового збору до ухвалення судом апеляційної інстанції рішення у даній справі та які б підтверджували його доводи, що майновий стан апелянта не дозволяє сплатити повністю або частково вказаний розмір судового збору.
Усуваючи недоліки апеляційної скарги ОСОБА_1 відзначав, що на даний час не проживає в Україні, у нього відсутня нерухомість, він не має роботи та не має доходів на підтвердження чого останнім додано довідку з АТ «Приватбанк» за 2023 рік. З огляду на наведене, апелянт повторно просив суд відстрочити йому сплату судового збору за подання апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції, розглянувши клопотання ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору, дійшов висновку про його необґрунтованість та, відповідно, ухвалою від 31.07.2024 повторно залишив апеляційну скаргу без руху, запропонувавши ОСОБА_1 надати докази сплати судового збору. При цьому суд відзначив, що подана відповідачем довідка з АТ КБ «Приватбанк» не може бути достатнім доказом, який підтверджує, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу фізичної особи за попередній календарний рік. Заявником не надано інших доказів, зокрема довідок про суми виплачених доходів та утриманих податків, яка формується на підставі відомостей, що містяться у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків або довідок Пенсійного фонду форми ОК-5 або ОК-7, що підтверджують відсутність інших доходів за попередній календарний рік.
Неусунення недоліків апеляційної скарги у встановлений ухвалою від 31.07.2024 строк, стало підставою для повернення судом апеляційної скарги ОСОБА_1 у відповідності до приписів частини четвертої статті 174 ГПК України (ухвала суду від 02.09.2024).
5.6. У контексті доводів касаційної скарги, які виключно зводяться до заперечень висновків апеляційного суду, наведених в ухвалах від 15.07.2024 та від 31.07.2024, якими апеляційну скаргу ОСОБА_1 було залишено без руху, колегія суддів відзначає, що стаття 8 Закону України "Про судовий збір", визначає, що відстрочення (розстрочення) сплати судового збору є прерогативою суду, який вирішує питання відкриття провадження (прийняття заяви, скарги тощо). Зазначені правові норми є диспозитивними і встановлюють не обов`язок, а право суду на власний розсуд, зокрема відстрочити, розстрочити його сплату.
Суд наділений повноваженнями зменшити тягар судових витрат для особи, яка до нього звертається, водночас це не є обов`язком суду, а знаходиться у межах суддівського розсуду, який може бути реалізований за наявності певних обставин.
При цьому тягар доказування наявності таких обставин покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Колегія суддів відзначає, що Північний апеляційний господарський суд у межах своїх дискреційних повноважень, розглянувши клопотання ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору, відмовив у їх задоволенні з підстав недоведеності заявником обставин, на які останній посилається в клопотанні щодо неможливості сплати судового збору, про що суд відзначив в ухвалах, якими апеляційну скаргу залишив без руху.
Такі висновки суду засновані на правильному застосуванні статті 8 Закону України «Про судовий збір». Доводи касаційної скарги наведеного не спростовують.
Як встановлено судом апеляційної інстанції ухвала Північного апеляційного господарського суду від 31.07.2024 у справі №910/10318/22 про залишення апеляційної скарги без руху доставлено до електронного кабінету представника скаржника 01.08.2024 о 20:05, що підтверджується "Довідкою про доставку електронного документа в його електронний кабінет", яка отримана з автоматизованої системи документообігу суду комп`ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду". Відповідно, датою вручення ухвали Північного апеляційного господарського суду від 31.07.2024 є 02.08.2024. Отже, недоліки апеляційної скарги мали бути усунуті у строк до 07.08.2024 включно.
Однак станом на 02.09.2024 скаржник не усунув недоліки поданої апеляційної скарги, про які вказано в ухвалах суду від 15.07.2024 та 31.07.2024.
Так, відповідно до частини четвертої статті 174 ГПК України якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
За таких обставин, у зв`язку з неусуненням недоліків апеляційної скарги суд апеляційної інстанції ухвалою від 02.09.2024 апеляційний скаргу ОСОБА_1 повернув скаржнику з доданими до неї документами на підставі частини четвертої статті 174 ГПК України.
5.7. Ураховуючи вищенаведене нормативно-правове регулювання, з огляду на те, що ОСОБА_1 не скористався своїм процесуальним правом на усунення недоліків апеляційної скарги, зокрема і шляхом подання заяви/клопотання про відстрочення/розстрочення/звільнення від сплати судового збору з наведенням аргументованого обґрунтування та поданням відповідних доказів (на яких наголошував суд апеляційної інстанції), Північний апеляційний господарський суд діяв у відповідності до вимог чинного законодавства, зокрема, частини четвертої статті 174 ГПК України.
Касаційна скарга не містить доводів (мотивів), які б спростували наведені висновки.
Колегія суддів вважає за необхідне відзначити, що необхідність сплати судового збору, встановлена для всіх суб`єктів нормами ГПК України, не може тлумачитися як обмеження права доступу до суду у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Невиконання заявником наведених вимог процесуального законодавства має правовим наслідком, зокрема повернення апеляційної скарги заявнику.
У рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" (№24402/02), від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України" (№49069/11) зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.
Аналогічна правова позиція викладена у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Креуз проти Польщі" від 19.06.2001 №28249/95, у якому зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду. Інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовуватися накладенням фінансових обмежень на доступ особи до суду.
5.8. Отже, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження, у Суду відсутні правові підстави для скасування ухвали суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги.
Водночас Верховний Суд зауважує, що повернення апеляційної скарги не позбавляє заявника права звернутись повторно з апеляційною скаргою з дотриманням вимог ГПК України, а відтак це не є недоступом до правосуддя.
Враховуючи спірний характер правовідносин сторін, наведена міра обґрунтування даного судового рішення є достатньою у світлі конкретних обставин справи, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.
5.9. ЄСПЛ у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" (№4909/04) зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Колегія суддів касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
6.1. Доводи скаржника про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень за результатами перегляду справи в касаційному порядку не знайшли свого підтвердження з мотивів, викладених у розділі 5 цієї Постанови.
6.2. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.
За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
6.3. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не підтвердилися та не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення.
7. Судові витрати
7.1. Судовий збір за подання касаційної скарги покладається на скаржника, оскільки Касаційний господарський суд касаційну скаргу залишає без задоволення, а ухвали суду апеляційної інстанції - без змін.
Керуючись статтями 129 300 308 309 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 15.07.2024, ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 31.07.2024 та ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 02.09.2024 у справі №910/10318/22 - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. Студенець
Судді С. Бакуліна
О. Баранець