ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 лютого 2020 року
м. Київ
Справа № 910/10324/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Мачульського Г.М. - головуючого, Кушніра І.В., Краснова Є.В.
розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Техморгідрострой Миколаїв"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.12.2019 (колегія суддів у складі: Майданевич А.Г. головуючий, Сулім В.В., Ткаченко Б.О.) та на ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.09.2019 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Ломака В.С., судді Князьков В.В., Бондарчук В.В.)
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Техморгідрострой Миколаїв" про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 24.01.2019 за виключними обставинами
за позовом Національного антикорупційного бюро України
до 1. Державного підприємства "Адміністрація морських портів України"
2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Техморгідрострой Миколаїв"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Іріда"
за участю Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України
про визнання угоди недійсною,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами
1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Техморгідрострой Миколаїв" подало до суду заяву про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 21.01.2019 за виключними обставинами (далі-Заява), у якій просить скасувати зазначене судове рішення, а позов залишити без розгляду.
1.2. Заява обґрунтована тим, що положення пункту 13 частини першої статті 17 Закону України "Про Національне антикорупційне бюро України" щодо права Національного антикорупційного бюро України (далі-Бюро) звертатися з позовами про визнання угод недійсними, рішенням Конституційного Суду України визнано неконституційним, а також рішення суду не виконано, що є підставою для його перегляду за виключними обставинами та залишення позову Бюро без розгляду.
2. Короткий зміст рішення апеляційного суду
2.1. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.09.2019, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.12.2019, відмовлено у задоволенні Заяви, рішення Господарського суду міста Києва від 24.01.2019 залишено в силі.
2.2. Такі висновки судів мотивовані тим, що рішення суду першої інстанції є виконаним з моменту набрання ним законної сили та на час ухвалення рішення Конституційним Судом України, виконавче провадження за ним не здійснюється, що виключає можливість його перегляду.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та позиція інших учасників справи
3.1. У касаційній скарзі заявник просить скасувати вище вказані судові рішення і прийняти нове, яким Заяву задовольнити. Також заявник просить передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики щодо перегляду за виключними обставинами рішень господарських судів України.
3.2. В обґрунтування доводів, викладених у касаційній скарзі, заявник посилається на те, що суди порушили і неправильно застосували норми матеріального та процесуального права, оскільки рішення суду не виконане, так як результатом такого судового рішення є приведення правовідносин між учасниками такого договору до стану, який існував до укладення правочину.
4. Мотивувальна частина
4.1. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі № 760/20599/15-ц із подібних правовідносин, з посиланням на практику ЄСПЛ, щодо застосування статей 255 287 ГПК України зазначено, що суд касаційної інстанції не вправі відмовити у перевірці законності судового рішення.
Згідно вимог частини четвертої статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 45 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" саме Велика Палата Верховного Суду у визначених законом випадках здійснює перегляд судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права.
Таким чином, оскільки право на касаційне оскарження ухвали суду про відмову у задоволенні заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами врегульовано статтею 325 ГПК України, суд касаційної інстанції не вправі відмовити у перевірці її законності.
4.2. Стаття 36 частина 1 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначає, що Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
Відповідно до частини першої статті 320 ГПК України рішення, постанови та ухвали господарського суду, Вищого суду з питань інтелектуальної власності, якими закінчено розгляд справи, а також ухвали у справах про банкрутство (неплатоспроможність), які підлягають оскарженню у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.
Згідно з пунктом 1 частини третьої зазначеної статті підставою для перегляду судових рішень у зв`язку з виключними обставинами є встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.
Наведеним положенням процесуального закону запроваджено правовий механізм перегляду судового рішення, яке набрало законної сили, у зв`язку з виключними обставинами, якими є, зокрема, визнання Конституційним Судом України неконституційним закону або його окремих положень, застосованих судом під час розгляду справи.
4.3. Разом з тим, відповідно до висновків Європейського суду з прав людини, наведених у рішенні від 30.04.2013 у справі "Тимошенко проти України" (заява № 49872/11), щодо принципу юридичної визначеності, останній означає, що застосування національного законодавства має бути передбачуваним тією мірою, щоб воно відповідало стандарту "законності", передбаченому Конвенцією - стандарту, що вимагає, щоб усе законодавство було сформульовано з достатньою точністю для того, щоб надати особі можливість - за потреби, за відповідної консультації - передбачати тією мірою, що є розумною за відповідних обставин, наслідки, які може потягнути за собою її дія (параграф 264).
4.4. Як вже зазначалося, пунктом 1 частини третьої статті 320 ГПК України, визначено, що встановлена Конституційним Судом України, зокрема, неконституційність закону чи його окремих положень є підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з виключними обставинами у тому разі, якщо це судове рішення набрало законної сили, однак ще не виконане.
Отже застереження щодо можливості перегляду судового рішення у зв`язку з виключними обставинами у разі, якщо воно ще не виконане, ґрунтується на принципі юридичної визначеності, який вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду.
Дія принципу res judicata передбачає встановлення у відносинах між сторонами спору, вирішеного остаточним і обов`язковим для сторін судовим рішенням, стану правової визначеності.
Таким чином судовим рішенням, за яким вирішено спір та яке не потребує виконання, встановлено стан правової визначеності у відносинах між сторонами, і такий стан та наслідки, передбачені таким судовим рішенням, встановлюються одразу з набранням рішенням сили.
4.5. За вказаних обставин виконання судового рішення про визнання недійсним правочину (договору, угоди) не вимагає від учасників справи та/або уповноважених органів вчинення певних заходів щодо його фактичного виконання, а визначені цим рішенням наслідки настають для сторін з моменту набрання законної сили таким судовим рішенням, тобто фактично виконання рішення суду вичерпується фактом набранням ним законної сили, тому перегляд такого рішення на підставі пункту 1 частини третьої статті 320 ГПК України суперечитиме принципу res judicata.
4.6. Отже рішення Господарського суду міста Києва від 24.01.2019, про перегляд якого у зв?язку з виключними обставинами заявлено у цій справі та яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.05.2019 та постановою Верховного Суду від 01.08.2019, є фактично виконаним з моменту набрання ним законної сили, а отже й на час прийняття рішення Конституційним Судом України про визнання неконституційним положення пункту 13 частини першої статті 17 Закону України "Про Національне антикорупційне бюро України" 05.06.2019, тому не може бути переглянуто у зв?язку з виключними обставинами відповідно до пункту 1 частини третьої статті 320 ГПК України.
4.7. Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 29.10.2019 у справі № 922/1391/18, від 14.01.2020 у справі № 910/20190/16, у справі № 910/4473/17, відступати від яких колегія суддів правових підстав не вбачає.
4.8. За вказаних обставин правові висновки судів, викладені у судових рішеннях, що переглядаються у касаційному порядку, є законними та обґрунтованими і відповідають судовій практиці.
4.9. При цьому колегія суддів зазначає, що частиною другою статті 152 Конституції України визначено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Аналогічне положення закріплене у статті 91 Закону України "Про Конституційний Суд України".
Частиною третьою пункту 4 Рішення Конституційного Суду України від 24.12.1997 № 8-зп визначено, що частина друга статті 152 Конституції України закріплює принцип, за яким закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. За цим принципом закони, інші правові акти мають юридичну силу до визнання їх неконституційними окремим рішенням органу конституційного контролю.
Таким чином прийняття Конституційним Судом України рішення, яке покладено в основу Заяви, як підстави для перегляду постанови суду апеляційної інстанції за виключними обставинами, не є правовою підставою для її скасування, оскільки на момент виникнення спірних правовідносин у справі, що переглядається, пункт 13 частини першої статті 17 Закону України "Про Національне антикорупційне бюро України" був чинним.
4.10. Касаційна скарга, окрім іншого, містить клопотання про передачу даної справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду як таку, що містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
4.11. В обґрунтування клопотання заявник зазначає про неоднозначність тлумачення судами норми пункту 1 частини 3 статті 320 ГПК України в частині критерію "рішення суду ще не виконано", а також існуванням ще одної підстави для відмови судами в перегляді судового рішення за виключними обставинами - втрата законодавчою нормою законної сили тільки після визнання її неконституційною за рішенням Конституційного Суду України, тобто чинність такої норми на момент прийняття судового рішення.
4.12. Оцінивши доводи заявника, Верховний Суд дійшов висновку, що ця справа не містить виключної правової проблеми і передача її на розгляд Великої Палати Верховного Суду не є необхідною для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики. Доводи, наведені заявником, не містять обґрунтування наявності правової проблеми у цій справі саме у застосуванні відповідних положень ГПК України щодо перегляду судових рішень у зв`язку з виключними обставинами, а зводяться лише до його власного трактування висновків судів попередніх інстанцій виключно у даній справі.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.01.2020 у справі № 910/4473/17, у подібних правовідносинах та між тими ж сторонами, відступати від якої колегія суддів правових підстав не вбачає.
За вказаних обставин у задоволенні клопотання про передачу даної справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду суд касаційної інстанції відмовляє.
4.13. Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
4.14. Вищенаведеним спростовуються доводи, викладені у касаційній скарзі, щодо незаконності оскаржуваних судових рішень.
4.15. Ураховуючи наведені положення законодавства, правові підстави для скасування оскаржених судових рішень, відсутні.
Керуючись статтями 301 308 309 314 315 317 320 Господарського процесуального кодексу України,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Техморгідрострой Миколаїв" залишити без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.12.2019 у справі Господарського суду міста Києва № 910/10324/18, залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Г.М. Мачульський
Судді І.В. Кушнір
Є.В. Краснов