ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 червня 2022 року
м. Київ
cправа № 910/10507/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кондратова І.Д. - головуючий, судді - Баранець О.М., Губенко Н.М.,
за участю секретаря судового засідання - Коровай Л.В.;
за участю представників учасників справи:
представника позивача - Кологойди О.В.,
представника відповідача-1 - Перцева Д.П.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд "Синергія-7"
на рішення Господарського суду міста Києва
(суддя Балац С.В.)
від 20.09.2021
та постанову Північного апеляційного господарського суду
(головуючий - Руденко М.А., судді - Пономаренко Є.Ю., Барсук М.А.)
від 18.01.2022
за позовом Публічного акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд "Синергія-7"
до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Пауер Трейд",
2. Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго"
про стягнення 91 875,62 грн,
Короткий зміст позовних вимог та заперечень, суть спору
1. У червні 2021 року Публічне акціонерне товариство "Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд "Синергія-7" (далі - Фонд, позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Пауер Трейд" (далі - ДТЕК, відповідач - 1) та Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго" (далі - Товариство, відповідач 2) про стягнення 91 875,62 грн, з яких: 26 717,73 грн - 3 % річних та 65 157,89 грн - інфляційні втрати.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в результаті проведення процедури обов`язкового продажу акцій Товариства, позивача позбавлено права власності на такі акції за ціною, що не відповідала їх дійсній вартості, так як ціна придбання та обов`язкового продажу акцій визначені відповідачами з порушенням вимог, визначених статтями 8, 65-1, 65-2 Закону України "Про акціонері товариства", а отримані позивачем з рахунку умовного зберігання (ескроу) грошові кошти (з розрахунку 488,14 грн за одну акцію - примітка суду) не забезпечили повну компенсацію дійсної ринкової вартості проданих в обов`язковому порядку акцій, тому відповідачі повинні сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми. Розмір суми боргу позивач визначає, виходячи з ціни, що визначена сторонами ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.06.2021 у справі №910/2483/18 про затвердження мирової угоди. Період прострочення позивач визначає з 01.06.2018 по 01.06.2021.
3. ДТЕК проти позову заперечував, посилаючись на те, що відсутнє судове рішення про встановлення факту завдання позивачу шкоди незаконними діями відповідачів. Також, зазначена позивачем мирова угода не містить положень про визнання відповідачами факту порушення норм Закону України "Про акціонерні товариства".
Фактичні обставини справи, встановлені судами
4. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.06.2021 у справі №910/2483/18 між сторонами спору затверджено мирову угоду, відповідно до умов якої відповідачі погодились сплатити позивачу грошові кошти в сумі 296 592,80 грн, як компенсацію вартості акцій Товариства, що були придбані ДТЕК у позивача за публічною вимогою в порядку обов`язкового продажу, передбаченого статтею 65-2 Закону України "Про акціонерні товариства".
5. Вказане грошове зобов`язання виконане - 17.06.2021.
6. Також вказаною мировою угодою визначено, що:
- відповідач-1 та відповідач-2 погодились сплатити позивачу грошові кошти в сумі 296592,80 грн, як компенсацію вартості акцій відповідача-2, що були придбані відповідачем-1 у позивача за публічною вимогою відповідача-1 в порядку обов`язкового продажу, передбаченого ст. 65-2 Закону України "Про акціонерні товариства" (п. 1);
- відповідач-1 зобов`язується протягом 10 (десяти) робочих днів з дня затвердження цієї мирової угоди Господарським судом міста Києва у справі № 910/2483/18 сплатити на користь позивача вказану суму компенсації в розмірі 296 592,80 грн (п. 2);
- сторони погодили, що за умови належного виконання цієї мирової угоди не матимуть одна до одної майнових, немайнових чи будь-яких інших претензій щодо процедури обов`язкового продажу акцій відповідача-2 за публічною вимогою, зокрема щодо ринкової вартості та ціни продажу акції відповідача-2, належної до виплати на користь позивача у зв`язку з їх обов`язковим продажем за публічною вимогою (п. 9);
- не зважаючи на пункт 9 цієї мирової угоди, сторони домовились, що дана мирова угода не регулює питання компенсації 3% річних та інфляційних втрат за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань відповідно до ст. 625 ЦК України, що не є предметом спору у справі № 910/2483/18 та справі № 910/15153/18, і може вирішуватись в окремому правовому спорі (п. 10).
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
7. Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.09.2021 у задоволенні позову відмовлено повністю.
8. Суд першої інстанції дійшов висновку, що відсутні підстави для застосування норми частини другої статті 625 ЦК України, оскільки сплачена позивачу на виконання мирової угоди, що затверджена ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.06.2021 у справі № 910/2483/18, грошова сума в розмірі 296 592,80 грн, є сумою компенсації вартості акцій, а не грошовим зобов`язанням.
9. 18.01.2022 Північний апеляційний господарський суд ухвалив постанову, якою рішення першої інстанції залишив без змін.
10. Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав щодо стягнення 3 % річних та інфляційних втрат згідно з частиною другою статті 625 ЦК України, але з інших мотивів (з підстав неможливості встановити розмір грошового зобов`язання та період прострочення).
11. Суд апеляційної інстанції зазначив, що:
- зобов`язання є грошовим, оскільки обов`язок щодо виплати позивачу вартості акцій виражений в грошових одиницях України, а дія статті 625 ЦК України поширюється на всі види грошових зобов`язань. Водночас, для визначення розміру 3 % річних та інфляційних втрат в будь-якому випадку необхідно встановити розмір грошового зобов`язання та строк його виконання;
- умовами мирової угоди сторони не встановили розмір грошового зобов`язання, яке існувало у ДТЕК перед позивачем щодо виплати останньому вартості та ціни продажу акції Товариства, належної до виплати на користь позивача у зв`язку з їх обов`язковим продажем за публічною вимогою, а лише домовились про виплату певної компенсації.
- позивач не навів інших правових підстав (судове рішення, правочин тощо), які б встановлювали ціну продажу акцій Товаприства, належну до виплати у зв`язку з їх обов`язковим продажем за публічною вимогою;
- незважаючи на наявність у відповідачів грошового зобов`язання перед позивачем щодо виплати останньому ціни належних позивачу акцій Товариства, у зв`язку з їх обов`язковим продажем за публічною вимогою, розмір такого грошового зобов`язання з наявних у матеріалах справи доказів встановити не вбачається за можливе;
- з огляду на неможливість визначення ціни продажу акцій, яку позивач мав отримати та враховуючи те, що позивачем без порушення відповідних строків отримано грошові кошти в рахунок оплати вартості акцій, неможливо встановити і період прострочення обов`язку по виплаті ціни акцій.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та підстава (підстави) відкриття касаційного провадження. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу, та викладені у відзиві на касаційну скаргу
12. У касаційній скарзі скаржник просить судові рішення попередніх інстанцій скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
13. Скаржник визначає підставою касаційного оскарження пункти 1 та 3 частини другої статті 287 ГПК України.
14. В обґрунтування підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник зазначає, що судові рішення містять взаємно суперечливі висновки, які не відповідають обставинам справи, нормам статей 524 533-535 625 ЦК України, юридичній доктрині (теорії грошових зобов`язань) та правовим позиціям, викладеним, зокрема:
- в частині поняття "грошове зобов`язання" (постанови Верховного Суду України від 16.09.2014 у справі № 921/266/13-г/7 (провадження № 3-90гс14), від 18.10.2017 у справі № 910/8318/16 (провадження № 3-133гс17), постанови Верховного Суду від 07.03.2018 у справі № 910/23585/16, від 14.03.2018 у справі № 910/24853/13, від 26.10.2018 у справі № 910/1775/18, від 20.11.2018 у справі № 916/75/18, від 21.06.2019 у справі № 910/9288/18, від 01.07.2019 у справі № 910/5773/18, від 24.09.2019 у справі № 922/1151/18, від 17.10.2018 у справі № 923/1151/17, від 18.12.2019 у справі № 906/190/19);
- правової природи та наслідків укладання мирової угоди (постанови Верховного Суду від 15.05.2018 у справі № 921/412/17-г/7, від 20.06.2018 у справі № 913/869/14, від 31.05.2018 у справі № 902/330/17);
- правових підстав застосування статті 625 ЦК України (постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 758/1303/15-ц, від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц, від 19.06.2019 у справі № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19), від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (провадження № 12-142гс19), від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19 (провадження № 12-189гс19), від 08.11.2019 у справі № 127/15672/16-ц, постанова Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 26.10.2018 у справі № 922/4099/17, постанови Верховного Суду від 27.04.2018 у справі № 910/16945/14 та № 908/1394/17, від 16.11.2018 у справі № 918/117/18, від 30.01.2019 у справі № 905/2324/17 та №922/175/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18, від 05.08.2020 у справі №910/10225/18, від 20.06.2018 у справі № 910/21812/17, від 21.11.2018 у справі №750/5104/17);
- інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною 2 статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті (постанови Верховного Суду від 23.10.2018 у справі № 913/70/18, від 30.01.2019 у справі № 922/175/18) та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 № 918/631/19 (12-42гс20), від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц (провадження №14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).
15. В обґрунтування підстави, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування статті 625 ЦК України до правовідносин, пов`язаних з виплатою компенсації (доплати) вартості акцій у процедурі обов`язкового продажу (процедура сквіз-аут), розмір якої визначений у мировій угоді.
16. ДТЕК подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, оскільки суди дійшли правильного висновку, що існує два окремих грошових зобов`язання: грошове зобов`язання, що існувало в процедурі сквіз-аут та окреме грошове зобов`язання з мирової угоди (яке, у разі неналежного виконання, підлягає окремому примусовому виконанню та на яке може окремо нараховуватись інфляційні втрати). Не доведення наявності у відповідачів простроченого перед позивачем грошового зобов`язання унеможливлює нарахування та стягнення будь-яких інфляційних втрат кредитора.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосоване законодавство
17. Верховний Суд зазначає, що згідно з частиною першої статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції переглядає у касаційному порядку судові рішення виключно в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, тому перевіряє лише дотримання норм матеріального та процесуального права, на які скаржник посилається як на підстави для обов`язкового скасування судового рішення.
18. Як зазначено вище, підставою касаційного оскарження судового рішення скаржник визначив також пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, зазначивши про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування статті 625 ЦК України до правовідносин, пов`язаних з виплатою компенсації (доплати) вартості акцій у процедурі обов`язкового продажу (процедура сквіз-аут), розмір якої визначений у мировій угоді.
19. За змістом положень статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
20. Стаття 625 входить до розділу I "Загальні положення про зобов`язання" книги 5 ЦК України, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і її дія поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань.
21. Приписи статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов`язань, в тому числі на зобов`язання щодо виплати вартості акцій у процедурі обов`язкового продажу (процедура сквіз-аут), про що правильно зазначив суд апеляційної інстанції.
22. Водночас, для сплатити суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також трьох процентів річних недостатньо лише факту виникнення грошового зобов`язання. Така норма застосовується лише у разі прострочення виконання грошового зобов`язання.
23. Відповідно до частини першої статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
24. У спірних правовідносинах боржник вважається таким, що прострочив, якщо не виконав зобов`язання у строк, встановлений законом (стаття 65-2 Закону України "Про акціонерні товариства").
25. За нормами статті 192 ГПК України мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов`язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, якщо мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб. Сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву на будь-якій стадії судового процесу. До ухвалення судового рішення у зв`язку з укладенням сторонами мирової угоди суд роз`яснює сторонам наслідки такого рішення, перевіряє, чи не обмежені представники сторін вчинити відповідні дії. Укладена сторонами мирова угода затверджується ухвалою суду, в резолютивній частині якої зазначаються умови угоди. Затверджуючи мирову угоду, суд цією самою ухвалою одночасно закриває провадження у справі.
26. Відповідно до статті 193 ГПК України виконання мирової угоди здійснюється особами, які її уклали, в порядку і строки, передбачені цією угодою.
27. Мирова угода у позовному провадженні - це письмова домовленість між сторонами спору про його вирішення, яка укладається в добровільному порядку з метою припинити спір, на погоджених сторонами умовах. Тобто, відмовившись від судового захисту, сторони ліквідують наявний правовий конфлікт самостійним (без державного примусу) врегулюванням розбіжностей на погоджених умовах. Спір може бути врегульовано укладенням мирової угоди на будь-якій стадії господарського процесу, у тому числі на стадії виконання судового рішення (пункт 41 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/661/20).
28. Відповідно до частин третьої та п`ятої статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.
29. Верховний Суд виходить з того, що у даному випадку існує два окремих грошових зобов`язання: грошове зобов`язання, що існувало в процедурі сквіз-аут відповідно до статті 65-2 Закону України "Про акціонерне товариство" (обставини недотримання строків сплати ціни відповідно до публічної безвідкличної вимоги у порядку, встановленому законом, не доведені) та окреме грошове зобов`язання, що виникло на підставі мирової угоди, як компенсація вартості акцій (3% та інфляційні втрати у такому разі нараховується, лише якщо прострочені строки, передбачені цією угодою. У даному випадку такі обставини також не встановлені). Умовами укладеної між сторонами мирової угоди не встановлено розміру грошового зобов`язання в процедурі сквіз-аут, а лише обумовлена виплата відповідачами справедливої компенсації позивачу з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок та закриття провадження у справі до вирішення спору по суті.
30. Недоведення позивачем наявності у відповідачів простроченого грошового зобов`язання унеможливлює нарахування та стягнення будь-яких відсотків річних та інфляційних втрат за статтею 625 ЦК України, тому суди попередніх інстанцій правомірно відмовили у задоволенні позовних вимог про стягнення солідарно з відповідачів 3 % річних та інфляційних втрат. Окремі помилки суду першої інстанції щодо правової природи зобов`язання не вплинули на правильність висновку щодо вирішення спору по суті, тому не могли бути підставою для скасування судового рішення.
31. Доводи касаційної скарги, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України від 16.09.2014 у справі № 921/266/13-г/7 (провадження № 3-90гс14), від 18.10.2017 у справі № 910/8318/16 (провадження № 3-133гс17), постанови Верховного Суду від 07.03.2018 у справі № 910/23585/16, від 14.03.2018 у справі № 910/24853/13, від 26.10.2018 у справі № 910/1775/18, від 20.11.2018 у справі № 916/75/18, від 21.06.2019 у справі № 910/9288/18, від 01.07.2019 у справі № 910/5773/18, від 24.09.2019 у справі № 922/1151/18, від 17.10.2018 у справі № 923/1151/17, від 18.12.2019 у справі № 906/190/19), зокрема, що грошовим є зобов`язання, що передбачає передачу грошей як предмета договору або їх сплату як ціни договору, тобто будь-яке зобов`язання зі сплати коштів є грошовим, є безпідставними.
32. Суд апеляційної інстанції ухвалив рішення з урахуванням такого висновку, оскільки також дійшов висновку, що зобов`язання щодо виплати ціни належних акціонеру акцій Товариства у зв`язку з їх обов`язковим продажем за публічною вимогою є грошовом. Суд апеляційної інстанції відмовив в позові з тих підстав, що для визначення розміру 3 % річних та інфляційних втрат в будь-якому випадку необхідно встановити розмір грошового зобов`язання та строк його виконання, а в даному випадку неможливо визначити ціну продажу акцій, яку позивач мав отримати; позивач отримано грошові кошти в рахунок оплати вартості акцій без порушення строків; неможливо встановити період прострочення обов`язку по виплаті ціни акцій.
33. Посилання позивача на правові висновки, викладені у постанові від 15.05.2018 у справі № 921/412/17-г/7, Верховний Суд відхиляє, оскільки в цій справі було ухвалено рішення суду про стягнення заборгованості, мирова угода була укладена на стадії виконання, а предметом позову було стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних, нарахованих за прострочення виконання відповідачем грошових зобов`язань з оплати переданого позивачем природного газу саме за договором купівлі-продажу природного газу, а не за рішенням суду чи за мировою угодою. Підстави для врахування цієї правової позиції у справі, що переглядаються, відсутні, оскільки в мировій угоді суди визначили грошові кошти в сумі 296592,80 грн, як компенсацію вартості акцій. Рішення про стягнення цієї суми, як вартості ціни акцій, що не була сплачена своєчасно, не ухвалювалось. Мирова угода укладена до вирішення спору по суті, а не на стадії виконання судового рішення.
34. Доводи касаційної скарги щодо неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду наслідків укладання мирової угоди (постанови Верховного Суду від 20.06.2018 у справі № 913/869/14, від 31.05.2018 у справі № 902/330/17), зокрема, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання, передбаченої статтею 625 цього Кодексу, також відхиляються, оскільки у справі, що розглядається, суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду про відмову в позові, виходив з інших підстав - позивач не порушив строки отримання грошових кошти в рахунок оплати вартості акцій, що виключає застосування наслідків відповідно до частини другої статті 625 ЦК України.
35. Отже, наведені скаржником у касаційній скарзі постанови Верховного Суду хоча і були прийняті за матеріально-правового регулювання спірних правовідносин, схожого з тим, що має місце у цій справі №910/10507/21, але висновки судів попередніх інстанцій про відмову в позові у цій справі жодним чином не суперечать висновкам Верховного Суду, які викладені у зазначених вище постановах. Підстави для врахування таких висновків відсутні.
36. З цих же підстав Верховний Суд відхиляє посилання скаржника на висновки щодо застосування норми статті 625 ЦК України, що викладені у постановах Верховного Суду а саме: постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 758/1303/15-ц, від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц, від 19.06.2019 у справі № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19), від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (провадження №12-142гс19), від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19 (провадження № 12-189гс19), від 08.11.2019 у справі № 127/15672/16-ц, від 22.09.2020 № 918/631/19 (12-42гс20), від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц (провадження №14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19), постанова Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 26.10.2018 у справі №922/4099/17, постанови Верховного Суду від 27.04.2018 у справі № 910/16945/14 та № 908/1394/17, від 16.11.2018 у справі № 918/117/18, від 30.01.2019 у справі № 905/2324/17 та №922/175/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18, від 05.08.2020 у справі №910/10225/18, від 20.06.2018 у справі № 910/21812/17, від 21.11.2018 у справі №750/5104/17, від 23.10.2018 у справі № 913/70/18, від 30.01.2019 у справі № 922/175/18.
37. Наведені скаржником у касаційній скарзі постанови Верховного Суду жодним чином не суперечать висновкам судів попередніх інстанцій, оскільки у цих справах мали місце інші фактичні обставини і не вирішувалось питання щодо нарахування 3 % річних та інфляційних на суму компенсацію вартості акцій, що були придбані за публічною вимогою в порядку обов`язкового продажу, передбаченого статтею 65-2 Закону України "Про акціонерні товариства", якщо сума компенсація була визначена на підставі взаємних поступок шляхом укладання мирової угоди до винесення остаточного спору по суті.
38. Верховний Суд зауважує, що визначені скаржником підстави касаційного оскарження судових рішень: неврахування висновків щодо застосування норми статті 625 ЦК України у подібних правовідносинах (пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України) та відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України) є взаємовиключними.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.
39. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної ін-станції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.
40. Відповідно до частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судові рішення, переглянуті в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.
41. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, вважає, що рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду ухвалені із додержанням норм процесуального та матеріального права, тому підстав для їх зміни чи скасування немає.
Розподіл судових витрат.
42. З огляду на те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, згідно з статтею 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 129, 300, 301, пунктом 1 частини першої статті 308, статтями 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Закритий недиверсифікова-ний корпоративний інвестиційний фонд "Синергія-7" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.01.2022 у справі № 910/10507/21 - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий І. Кондратова
Судді О. Баранець
Н. Губенко