05.02.2023

№ 910/1065/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2022 року

м. Київ

Справа № 910/1065/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Банаська О. О. - головуючого, Картере В. І., Пєскова В. Г.

за участю секретаря судового засідання Солоненко А. В.

за участю представників:

Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестгарант": Поліщука Р. М.

Публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Укргазбанк": Приходько Т. П.

Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріо Фін": Єлісеєва Є. В.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестгарант"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.02.2022

у складі колегії суддів: Полякова Б. М. (головуючого), Грека Б. М., Остапенка О. М.

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестгарант"

до

1. Приватного акціонерного товариства "Автомобільна компанія Укртранс"

2. Публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Укргазбанк"

3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріо Фін"

4. Товариства з обмеженою відповідальністю "Вестпальм"

5. Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Реверс Інвест"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів

1. Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Морозової С. В.

2. Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Козаєвої Н. М.

про визнання недійсними договорів

Вступ

1. Товариство звернулося із позовом про визнання недійсними низки договорів на підставі яких відчужувалося нерухоме майно, що, за твердженням позивача, належить саме Товариству.

2. Суд першої інстанції позов задовольнив повністю, проте апеляційний суд це рішення скасував та направив справу для розгляду за підсудністю в межах справи про банкрутство одного з відповідачів.

3. Позивач оскаржив постанову апеляційного суду в касаційному порядку, стверджуючи, що у суді першої інстанції відповідач без поважних причин не заявив про непідсудність справи, а сам спір не є майновим і не може вплинути на склад ліквідаційної маси банкрута.

4. Виходячи з доводів скаржника та змісту оскаржуваної постанови під час касаційного перегляду належало вирішити питання підставності скасування апеляційним судом рішення першої інстанції та направлення справи для продовження розгляду в межах справи про банкрутство через порушення правил підсудності, про яке сторона заявила лише під час апеляційного перегляду справи.

5. Верховний Суд не погодився з рішенням суду апеляційної інстанції та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, з огляду на таке.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст та підстави позовних вимог

6. 25.01.2021 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестгарант" (далі - ТзОВ "Інвестгарант") з вимогами до Приватного акціонерного товариства "Автомобільна компанія Укртранс" (далі - ПрАТ "Автомобільна компанія Укртранс"), Публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Укргазбанк" (далі - ПАТ "АБ "Укргазбанк"), Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріо Фін" (далі - ТзОВ "Ріо Фін") та Товариства з обмеженою відповідальністю "Вестпальм" (далі - ТзОВ "Вестпальм") про визнання недійсними договорів, у якій позивач просив суд:

- визнати недійсним іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Голубничою О. В. 28.11.2008 за № 3622, в частині передачі в іпотеку майнових прав на квартири № № 93, 113 по вул. Діловій, 2 Б у м. Києві;

- визнати недійсним договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Осипенко Д. О. 20.02.2019 за № 874, в частині майнових прав на квартири № № 93, 113 по вул. Діловій, 2 Б у м. Києві;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири від 29.09.2020, укладений між ТзОВ "Ріо Фін" та ТзОВ "Вестпальм", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тверською І. В. за № 493, щодо квартири № 93 по вул. Діловій, 2 Б у м. Києві;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири від 29.09.2020, укладений між ТзОВ "Ріо Фін" та ТзОВ "Вестпальм", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тверською І. В. за № 494, щодо квартири № 113 по вул. Діловій, 2 Б у м. Києві.

7. Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач стверджував, що є власником квартир № № 93, 113 по вул. Діловій, 2 Б у м. Києві, проте 17.12.2020 з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно він дізнався, що ці квартири було відчужено на користь ТзОВ "Вестпальм" без згоди та відома позивача.

8. Підставою для державної реєстрації цих квартир були договори купівлі-продажу від 29.09.2020, за змістом яких відчуження здійснило ТзОВ "Ріо Фін" як іпотекодержатель в порядку статті 38 Закону України "Про іпотеку", який набув права щодо спірного майна на підставі іпотечного договору, договорів про внесення змін до іпотечного договору, рішення Господарського суду міста Києва від 23.12.2015 № 910/28036/15 та договору про відступлення права вимоги за іпотечним договором.

9. Позивач стверджує, що набув право власності на квартири за інвестиційним договором від 26.12.2005 № 5 та не був іпотекодавцем майнових прав на квартири № № 93, 113 , тому оспорювані договори порушують права позивача та мають бути визнані недійсними на підставі частини першої статті 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Обставини справи, установлені судом апеляційної інстанції

10. Позов ТзОВ "Інвестгарант" з вимогами до ПрАТ "Автомобільна компанія Укртранс", ПАТ "АБ "Укргазбанк", ТзОВ "Ріо Фін" та ТзОВ "Вестпальм" про визнання недійсними договорів був поданий до Господарського суду міста Києва 25.01.2021.

11. 09.09.2021 Господарським судом міста Києва було ухвалено рішення про задоволення позову.

12. 15.02.2022 до апеляційного суду від ПАТ "АБ "Укргазбанк" надійшло клопотання, в якому заявник вказував, що 15.11.2021 банку стало відомо про порушення провадження у справі про банкрутство стосовно відповідача 1 (ПрАТ "Автомобільна компанія Укртранс"), у зв`язку з чим заявник просив рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2021 у справі № 910/1065/21 скасувати та справу № 910/1065/21 направити за підсудністю до Господарського суду міста Києва для розгляду в межах справи № 910/2116/21 про банкрутство ПрАТ "Автомобільна компанія Укртранс".

13. За даними з Єдиного державного реєстру судових рішень 09.06.2021 Господарським судом міста Києва було відкрито справу про банкрутство ПрАТ "Автомобільна компанія Укртранс" (№ 910/2116/21), повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство оприлюднено на офіційному вебпорталі судової влади України.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

14. Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.09.2021 у справі № 910/1065/21 позов задоволено повністю. Визнано недійсним іпотечний договір, укладений між Акціонерним комерційним банком "Київ" (далі - АКБ "Київ") та Відкритим акціонерним товариством "Автомобільна компанія "Укртранс" (далі - ВАТ "Автомобільна компанія "Укртранс"), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Голубничою О. В. 28.11.2008 за № 3622, в частині передачі в іпотеку майнових прав на квартири № № 93, 113 по вул. Діловій, 2 Б у м. Києві. Визнано недійсним договір про відступлення прав вимоги за договором іпотеки та застави від 19.06.2015, укладений між Публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний банк "Київ" та ПАТ "АБ "Укргазбанк", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С. В. за № 3060, в частині передачі в іпотеку майнових прав на квартири № № 93, 113 по вул. Діловій, 2 Б у м. Києві. Визнано недійсним договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки, укладений між ПАТ "АБ "Укргазбанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Реверс інвест" (далі - ТзОВ "ФК "Реверс інвест"), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Осипенко Д. О. 20.02.2019 за № 874, в частині майнових прав на квартири № № 93, 113 по вул. Діловій, 2 Б у м. Києві. Визнано недійсним договір про відступлення прав вимоги за договором іпотеки від 30.04.2019 укладений між ТзОВ "ФК "Реверс інвест" та ТзОВ "Ріо Фін", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Козаєвою Н. М. за № 2097, в частині майнових прав на квартири № № 93, 113 по вул. Діловій, 2 Б у м. Києві. Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири від 29.09.2020, укладений між ТзОВ "Ріо Фін" та ТзОВ "Вестпальм", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тверською І. В. за № 493, щодо квартири № 93 по вул. Діловій, 2 Б у м. Києві. Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири від 29.09.2020, укладений між ТзОВ "Ріо Фін" та ТзОВ "Вестпальм", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тверською І. В. за № 494, щодо квартири № 113 по вул. Діловій, 2 Б у м. Києві.

15. Мотивуючи це рішення місцевий господарський суд зазначив, що оскільки ТзОВ "Інвестгарант" набуло право власності на квартири № № 93, 113 на підставі укладеного з ТзОВ "Регіон-Інвест" інвестиційного договору від 26.12.2005 № 5, передача ВАТ "Автомобільна компанія "Укртранс" майнових прав на квартири № № 93, 113 в іпотеку на підставі іпотечного договору, укладеного з АКБ "Київ" 28.11.2008 (тобто майже через три роки після передачі майнових прав на ці ж квартири позивачу) є неправомірною.

Короткий зміст судового рішення апеляційного суду

16. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.02.2022 апеляційну скаргу ПАТ "АБ "Укргазбанк" задоволено, апеляційну скаргу ТзОВ "Ріо Фін" задоволено частково, рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2021 скасовано. Справу № 910/1065/21 направлено за підсудністю до Господарського суду міста Києва для розгляду в межах справи № 910/2116/21 про банкрутство ПрАТ "Автомобільна компанія Укртранс".

17. Апеляційний суд вказав на те, що стосовно відповідача 1 (ПрАТ "Автомобільна компанія Укртранс") було відкрито провадження у справі про банкрутство за три місяці до ухвалення рішення у даній справі, при цьому позовні вимоги справи № 910/1065/21 стосуються майна боржника, отже за приписами частини другої статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) справа № 910/1065/21 має розглядатися господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.

18. Виходячи з наведеного та не переглянувши оскаржене судове рішення по суті, апеляційний суд дійшов висновку про його скасування через те, що місцевий господарський суд всупереч приписів статті 20 Господарського процесуального кодексу України (далі - Г ПК України) та статті 7 КУзПБ неправильно застосував норми процесуального права, оскільки позовна заява з вимогами, які стосуються майна боржника, непідвідомча цьому суду.

КАСАЦІЙНЕ ОСКАРЖЕННЯ

Рух касаційної скарги

19. 13.05.2022 ТзОВ "Інвестгарант" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.02.2022 у справі № 910/1065/21.

20. Після задоволення заяви суддів: Берднік І. С., Багай Н. О., Сухового В. Г. про самовідвід у справі № 910/1065/21 автоматизованою системою документообігу суду для розгляду цієї справи визначено колегію суддів Верховного Суду: Банасько О. О. (головуючий), Картере В. І., Пєсков В. Г., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 31.05.2022.

21. Ухвалою Верховного Суду від 13.06.2022 касаційну скаргу ТзОВ "Інвестгарант" залишено без руху

22. Після усунення касантом недоліків касаційної скарги Верховний Суд ухвалою від 04.07.2022 відкрив касаційне провадження, надав учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу та призначив справу до розгляду на 14.07.2022.

23. 12.07.2022 до Верховного Суду надійшли відзиви на касаційну скаргу від ПАТ "АБ "Укргазбанк" та від ТзОВ "Ріо Фін".

24. У судовому засіданні 14.07.2022 взяли участь представники скаржника, відповідача 2 та відповідача 3, інші учасники справи явку своїх представників не забезпечили.

25. Заяв від учасників справи щодо неможливості участі у судовому засіданні представників чи реалізувати свої процесуальні права станом на час розгляду скарги до суду касаційної інстанції не надійшло.

26. Суд зауважує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 Г ПК України).

27. Участь представників сторін у судовому засіданні, призначеному на 14.07.2022, обов`язковою не визнавалася.

28. З урахуванням наведеного Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявного у судовому засіданні складу учасників.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Вимоги та доводи касаційної скарги ТзОВ "Інвестгарант"

29. У касаційній скарзі ТзОВ "Інвестгарант" просить постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.02.2022 скасувати та залишити в силі рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2021 у справі № 910/1065/21.

30. Касант стверджує про порушення апеляційним судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, зазначаючи в якості підстави касаційного оскарження пункт 1 частини другої статті 287 Г ПК України, а також посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування частини третьої статті 7 КУзПБ у подібних цій справі правовідносинах.

31. В контексті цієї підстави ТзОВ "Інвестгарант" стверджує, що апеляційний суд помилково застосував правові висновки Верховного Суду, адже не врахував, що:

- провадження у справі № 910/1065/21 за позовом ТзОВ "Інвестгарант" відкрите раніше ніж провадження у справі № 910/2116/21 про банкрутство ПрАТ "Автомобільна компанія Укртранс";

- у справі № 910/1065/21 предметом розгляду є вимоги немайнового характеру, а квартири, що є предметом оспорюваних договорів, ніколи не належали ПрАТ "Автомобільна компанія Укртранс", тому рішення у цій справі не можуть вплинути на ліквідаційну масу у справі про банкрутство зазначеного товариства;

- застосуванню у цій справі підлягають приписи частини третьої статті 7 КУзПБ що передбачають передачу за підсудністю саме майнових спорів, замість помилково застосованої у оскаржуваній постанові частини другої статті 7 КУзПБ;

- ПАТ "АБ "Укргазбанк" не навів поважних причин не заявлення про непідсудність справи у суді першої інстанції, а тому в силу приписів частини другої статті 279 Г ПК України апеляційний суд не мав правових підстав скасовувати рішення першої інстанції та направляти справу на новий розгляд.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

(ПАТ "АБ "Укргазбанк")

32. ПАТ "АБ "Укргазбанк" у відзиві на касаційну скаргу стверджує про відсутність підстав для її задоволення, посилаючись на відповідність висновків апеляційного суду обставинам справи та правовим висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду.

(ТзОВ "Ріо Фін")

33. У відзиві на касаційну скаргу ТзОВ "Ріо Фін" просить задовольнити її частково, скасувавши оскаржувану постанову в частині направлення справи на новий розгляд в межах справи про банкрутство, оскільки вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню через те, що позивач обрав неефективний спосіб захисту своїх прав та інтересів.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи й висновків судів попередніх інстанцій

34. Щодо наведеного у пункті 4 цієї постанови питання, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, беручи до уваги приписи статті 300 Г ПК України, зазначає таке.

Щодо предметної та суб`єктної, а також територіальної юрисдикції (підсудності) господарських судів у співвідношенні із приписами статті 7 КУзПБ

35. За змістом статей 15 16 ЦК України кожна особа має право на захист її особистого немайнового або майнового права чи інтересу в суді.

36. Право на звернення до господарського суду в установленому Г ПК України порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом (частини перша, друга статті 4 Г ПК України).

37. Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (частина перша статті 2 Г ПК України).

38. Відповідно до частини першої статті 3 Г ПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство), а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

39. Згідно із частиною шостою статті 12 Г ПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство.

40. За правилами предметної юрисдикції господарських судів у пункті 8 частини першої статті 20 Г ПК України визначено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.

41. Справи, передбачені пунктом 8 частини першої статті 20 Г ПК України, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням боржника (частина тринадцята статті 30 цього Кодексу), тобто є справами виключної підсудності.

42. Таким чином, процесуальний закон встановив імперативне правило виключної підсудності справ про банкрутство та справ у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство.

43. З цими правилами кореспондуються приписи статті 7 КУзПБ, що визначає основні засади розгляду спорів, стороною в яких є боржник.

44. Відповідно до частини першої, абзацу першого частини другої статті 7 КУзПБ спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Г ПК України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

45. Частиною третьою статті 7 КУзПБ встановлено правило за яким матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо майнових спорів з вимогами до боржника та його майна, провадження в якій відкрито до відкриття провадження у справі про банкрутство, надсилаються до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, який розглядає спір по суті в межах цієї справи.

46. Отже, законодавець вкотре підкреслив, що розгляд усіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинен відбуватися саме і лише господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи (аналогічний висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 у справі № 607/6254/15-ц, від 18.02.2020 у справі № 918/335/17, від 15.06.2021 у справі № 916/585/18 (916/1051/20), постановах Верховного Суду від 30.01.2020 у справі № 921/557/15-г/10, від 06.02.2020 у справі № 910/1116/18, від 12.01.2021 у справі № 334/5073/19).

47. До того ж за системний аналіз змісту приписів статті 7 КУзПБ у сукупності із зазначеними нормами Г ПК щодо предметної та територіальної юрисдикції (підсудності) приводить до висновку, що принцип концентрації в межах справи про банкрутство майнових спорів, стороною яких є боржник, є універсальним та не містить виключень залежно від суб`єктного складу сторін спору.

48. Верховний Суд неодноразово зауважував, що з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника (див. висновок, викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 918/420/16, постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 22.09.2021 у справі № 911/2043/20).

49. У постановах від 15.05.2019 у справі № 289/2217/17, від 12.06.2019 у справі № 289/233/18, від 19.06.2019 у справах № 289/718/18 та № 289/2210/17 Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що визначення юрисдикційності усіх майнових спорів господарському суду, який порушив справу про банкрутство, має на меті як усунення правової невизначеності, так і захист прав кредитора, який може за умови своєчасного звернення реалізувати свої права й отримати задоволення своїх вимог.

50. Таким чином розгляд усіх майнових спорів, стороною в яких є боржник, з дня введення в дію 21.10.2019 КУзПБ має здійснюватися господарським судом у межах справи про банкрутство, яку такий суд розглядає.

51. При цьому, вирішуючи питання про необхідність розгляду спору, стороною якого є особа, щодо якої відкрито провадження у справі про банкрутство, суди мають виходити не тільки з того, чи підлягають такі вимоги вартісній оцінці з урахуванням положень статті 163 Г ПК України, а також надати оцінку змісту заявлених вимог та порушеного права або інтересу, на захист якого такий позов подано (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 916/585/18 (916/1051/20).

52. У розвиток наведених правових позицій у постанові від 15.06.2021 у справі № 916/585/18 (916/1051/20) Велика Палата Верховного Суду сформулювала правовий висновок за яким, якщо наслідком задоволення вимоги, заявленої у справі, стороною якої є особа, щодо якої відкрито провадження у справі про банкрутство, може бути зміна розміру або складу ліквідаційної маси боржника, таку справу слід розглядати у межах справи про банкрутство на підставі статті 7 КУзПБ, а спір є майновим у розумінні положень цього Кодексу.

53. Цей висновок є обов`язковим для врахування судами при застосуванні статті 7 КУзПБ, а критерій впливу спору на розмір або склад ліквідаційної маси боржника є визначальним при вирішенні питання щодо розгляду в межах справи про банкрутство спорів, стороною в яких є боржник, незалежно від суб`єктного складу сторін такого спору.

54. Відповідно до частини першої статті 62 КУзПБ усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання, включаються до складу ліквідаційної маси.

55. Як установив апеляційний суд у справі № 910/1065/21 ТзОВ "Інвестгарант" заявлено, серед іншого, вимоги про визнання недійсним іпотечного договору, укладеного між АКБ "Київ" та ПрАТ "Автомобільна компанія Укртранс" в частині передачі майнових прав на нерухоме майно.

56. З урахуванням наведеного вище такий спір є майновим в розумінні положень КУзПБ, оскільки за змістом позовних вимог у разі їх задоволення склад ліквідаційної маси відповідача 1 (ПрАТ "Автомобільна компанія Укртранс") може змінитися через включення до неї майнових прав переданих в іпотеку за оспорюваним договором, а в подальшому відчужених за іншими оспорюваними у цій справі договорами.

57. Враховуючи наведене Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що заявлені у цій справі вимоги боржника підлягають розгляду у межах справи про банкрутство відповідно до вимог статті 7 КУзПБ, а доводи скаржника про неправильне застосування частин першої та другої цієї норми відхиляє як помилкові.

58. Щодо доводів касанта про необхідність застосування у цій справі саме частини третьої статті 7 КУзПБ, замість застосованих апеляційним судом частини першої, другої цієї норми, Верховний суд зазначає таке.

59. У приписах частини третьої статті 7 КУзПБ законодавець не встановлює інших правил підсудності, а лише конкретизує механізм реалізації приписів пункту 8 частини першої статті 20 Г ПК України частини першої, абзацу першого частини другої статті 7 КУзПБ установивши, що матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо майнових спорів з вимогами до боржника та його майна, провадження в якій відкрито до відкриття провадження у справі про банкрутство, надсилаються до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, який розглядає спір по суті в межах цієї справи.

60. Зі змісту наведених норм убачається, що законодавець захищає не лише права банкрута, а й права інших осіб, які мають вимоги до банкрута. Захист таких осіб полягає у тому, що інші суди, незалежно від юрисдикції, які розглядали справи за позовами до відповідача, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство після відкриття провадження в інших справах, не закривають таке провадження, а передають справу до належного суду для розгляду по суті. При цьому таким належним судом є виключно суд господарської юрисдикції, який здійснює провадження у справі про банкрутство відповідача.

61. Таке урегулювання процедури розгляду спорів до відповідача, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство, встановлює зрозумілу і справедливу процедуру закінчення розгляду справи належним судом, дотримання принципу визначення юрисдикції справи та підсудності спорів одному господарському суду, який акумулює усі вимоги до відповідача, щодо якого порушено процедуру банкрутства.

62. Відповідно до статті 31 Г ПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо, зокрема, справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

63. У постанові від 09.04.2019 у справі № 910/6407/18 Верховний Суд зазначив, що при визначенні підсудності спору відповідному господарському суду з урахуванням критерію територіальної юрисдикції судам належить керуватися приписами статей 27- 30 Г ПК України та враховувати законодавчо встановлену заборону спорів між судами щодо підсудності.

64. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому цією статтею, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана (частина сьома статті 31 Г ПК України).

65. Наведені правила застосовні до випадків розгляду майнового спору судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, оскільки суддя відповідного суду, який розглядає справу про банкрутство одноособово, діє як суд (близький за змістом висновок викладено в постанові Верховного Суду від 19.03.2020 у справі № 909/180/19).

66. Наведені вище висновки були сформульовані Верховним Судом у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство 23.09.2021 у справі № 904/4455/19, що спростовує твердження касанта про відсутність висновку Верховного Суду про застосування частини третьої статті 7 КУзПБ та неправильне застосування цієї норми апеляційним судом.

Щодо підстав направлення справи за встановленою підсудністю (застосування статті 279 Г ПК України)

67. В оскаржуваній постанові апеляційний суд скасував рішення місцевого господарського суду з підстав порушення правил підсудності, пославшись на заявлене під час апеляційного перегляду справи клопотання ПАТ "АБ "Укргазбанк" про направлення справи № 910/1065/21 за підсудністю до суду, в провадженні якого перебуває справа № 910/2116/21 про банкрутство одного з відповідачів - ПрАТ "Автомобільна компанія Укртранс".

68. Однак Верховний Суд із зазначеним висновком не погоджується з огляду на таке.

69. Відповідно до статті 279 Г ПК України, судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності). Справа не підлягає направленню на новий розгляд у зв`язку з порушеннями правил територіальної юрисдикції (підсудності), якщо учасник справи, який подав апеляційну скаргу, при розгляді справи судом першої інстанції без поважних причин не заявив про непідсудність справи.

70. Тлумачення приписів статті 279 Г ПК України приводить до висновку про те, що скасування судового рішення прийнятого з порушенням територіальної юрисдикції (підсудності) допускається лише у випадку, якщо учасник справи, який подав апеляційну скаргу, при розгляді справи судом першої інстанції заявив про непідсудність справи, однак таке правило не застосовується коли апелянт при розгляді справи судом першої інстанції без поважних причин не заявив про непідсудність справи (близький за змістом висновок викладено у постановах Верховного Суду від 24.07.2018 у справі № 910/22878/17, від 17.07.2019 у справі № 921/557/15-г/10, від 20.10.2021 у справі № 921/730/19).

71. Отже, скасування судового рішення з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності) допускається за наявності одного із таких юридичних фактів:

1) учасник справи, який подав апеляційну скаргу заявив про непідсудність справи при розгляді справи в суді першої інстанції;

2) учасник справи, який подав апеляційну скаргу з поважних причин не заявив про непідсудність справи при розгляді справи в суді першої інстанції.

72. Аналізуючи зміст оскаржуваної постанови, колегія суддів касаційної інстанції зауважує, що апеляційний суд, скасовуючи рішення першої інстанції через порушення правил підсудності, не установив чи заявляв апелянт (ПАТ "АБ "Укргазбанк") про непідсудність справи у суді першої інстанції.

73. Також апеляційний суд не перевірив та взагалі не навів причин незаявлення ПАТ "АБ "Укргазбанк" клопотання про непідсудність справи у суді першої інстанції, а також наявності/відсутності обставин поважності незаявлення такого клопотання апелянтом, хоча зауважив, що з моменту оприлюднення на офіційному вебпорталі судової влади України повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство ПрАТ "Автомобільна компанія Укртранс" (№ 910/2116/21) така обставина є загальновідомою.

74. За наведеного, відсутність встановлення судом апеляційної інстанції наявності/відсутності обставин з якими процесуальний закон обумовлює особливості застосування статті 279 Г ПК України є свідченням того, що суд апеляційної інстанції не дослідив належним чином зібрані у справі докази у справі, а отже про неповноту судового розгляду та передчасність висновків апеляційного суду про скасування рішення місцевого господарського суду та передачу справи за підсудністю для розгляду в межах справи про банкрутство відповідача 1 у порядку зазначеної процесуальної норми.

75. Тому колегія суддів касаційної інстанції погоджується із доводами касаційної скарги ТзОВ "Інвестгарант" про неправильне застосування апеляційним судом приписів процесуального закону при вирішенні клопотання про направлення справи за підсудністю.

76. Зазначені процесуальні недоліки апеляційного розгляду не можуть бути усунуті у касаційному провадженні, адже в силу приписів статті 300 Г ПК України суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

77. Крім того, касаційний суд акцентує, що відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України). Аналогічний припис закріплений у частині першій статті 11 Г ПК України.

78. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність (пункт 4.1 рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 № 15-рп/2004).

79. Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності в основі якого лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. "вирішена справа"), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов`язковим для сторін і не може переглядатися.

80. Принцип юридичної визначеності полягає в тому, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного і обов`язкового для виконання рішення лише для того, щоб домогтися перегляду справи та її нового вирішення. Перегляд рішень судами вищих інстанцій не має розглядатися як прихований засіб оскарження і лише ймовірність існування двох поглядів щодо предмету розгляду не може бути підставою для повторного розгляду справи. Відхід від цього принципу може бути виправданий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі та непереборні обставини (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 24.07.2003 у справі "Рябих проти Росії").

81. ЄСПЛ неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі, тому їх тлумачення та застосування залежить від практики, і роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 11.11.1996 у справі "Кантоні проти Франції", від 11.04.2013 у справі "Вєренцов проти України").

82. У рішенні ЄСПЛ у справі "Сутяжник проти Росії" зазначено, що відступи від принципу правової визначеності виправдані лише у випадках необхідності при обставинах істотного і непереборного характеру, зокрема, відступ від цього принципу допустимий не в інтересах правового пуризму, а з метою виправлення помилки, що має фундаментальне значення для судової системи. Не може бути скасоване правильне по суті судове рішення та не може бути відступлено від принципу правової визначеності лише задля правового пуризму.

83. Під правовим пуризмом у практиці ЄСПЛ розуміється невідступне слідування вимогам процесуального закону при вирішенні питання щодо застосування чи скасування таких, що набрали законної сили, судових рішень без врахування того, чи призведе це у подальшому до реального, а не формального усунення допущених судових помилок; надмірно формальне, бюрократичне застосування правових норм й вчинення дій, що мають юридичне значення, безвідносне врахування їх доцільності, виходячи з обставин конкретної справи й необхідності забезпечення ефективного захисту прав, свобод та інтересів в цивільному або іншому судочинстві, що призводить до порушення права на справедливий судовий розгляд.

84. ЄСПЛ звернув увагу, що при застосуванні процедурних правил варто уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом, та порушення принципу правової визначеності (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "Волчлі проти Франції", від 08.12.2016 у справі "ТзОВ "Фріда" проти України").

85. Отже, не може бути скасовано правильне по суті і законне судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

86. Скасування судового рішення лише з підстав встановлення факту процесуального порушення, яке жодним чином не вплинуло та не могло вплинути на законність і обґрунтованість судового рішення є ніщо іншим як проявом правового пуризму (постанова Верховного Суду від 12.12.2019 у справі № 922/382/14, від 17.06.2020 у справі № 921/490/18).

87. Визначаючи найбільш доцільний спосіб виправлення таких помилок, необхідно дотримуватися справедливого балансу між захистом прав особи і принципом юридичної визначеності, який є одним із фундаментальних аспектів верховенства права і передбачає повагу до принципу res judicata.

88. За змістом статті 275 Г ПК України суд апеляційної інстанції наділений правом, зокрема, скасувати судове рішення і направити справу для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю за результатами розгляду апеляційної скарги.

89. Тому скасування апеляційним судом рішення суду першої інстанції з підстав порушення правила підсудності, без з`ясування наявності/відсутності обставин визначених частиною другою статті 279 Г ПК України, а також без фактичної перевірки законності і обґрунтованості оскаржуваного рішення за доводами апеляційних скарг та без встановлення впливу процесуальної помилки на результат розгляду спору, є відступом від принципу правової визначеності та проявом правого пуризму.

90. Враховуючи наведене Верховний Суд вважає висновок апеляційного суду про скасування рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2021 передчасним та таким, що не повною мірою відповідає завданням покладеним на суд апеляційної інстанції процесуальним законом.

Щодо суті касаційної скарги

91. Відповідно до статті 236 Г ПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

92. Однак, ухвалена у справі постанова апеляційного суду таким вимогам повною мірою не відповідає, тому підлягає скасуванню на підставі пункту 1 частини третьої статті 310 Г ПК України з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

93. Ураховуючи наведене, суд касаційної інстанцій дійшов висновку, що касаційну скаргу ТзОВ "Інвестгарант" належить задовольнити частково.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

94. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 Г ПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

95. Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 310 Г ПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

96. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 310 Г ПК України).

97. За таких обставин відсутність у Верховного Суду процесуальної можливості з`ясувати обставини справи перешкоджає ухваленню рішення по суті вимог та доводів сторін, тому постанова Північного апеляційного господарського суду від 22.02.2022 підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

98. Під час нового розгляду справи, суду слід взяти до уваги викладене у цій постанові, вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи, прав і обов`язків сторін, відтак надати оцінку оскаржуваному рішенню та наявності/відсутності підстав для застосування за результатами його апеляційного перегляду пункту 5 частини першої статті 275, статті 279 Г ПК України.

Щодо судових витрат

99. Частиною чотирнадцятою статті 129 Г ПК України передбачено, що якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

100. Оскільки в цьому випадку справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, розподіл судових витрат Верховним Судом не здійснюється.

Висновки щодо застосування норм права

101. Системний аналіз пункту 8 частини першої статті 20, частини тринадцятої статті 30 Г ПК України приводить до висновку про встановлення правила виключної підсудності справ про банкрутство та справ у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство за яким відповідні справи розглядаються господарським судом за місцезнаходженням боржника.

102. Тлумачення статті 7 КУзПБ, пункту 8 частини першої статті 20, частини тринадцятої статті 30 Г ПК України приводить до висновку про закріплення законодавцем принципу концентрації в межах справи про банкрутство всіх майнових спорів, стороною яких є боржник, який є універсальним та не містить виключень залежно від суб`єктного складу сторін спору.

103. У приписах частини третьої статті 7 КУзПБ законодавець не встановлює інших правил підсудності, а лише конкретизує механізм реалізації приписів пункту 8 частини першої статті 20 Г ПК України частини першої, абзацу першого частини другої статті 7 КУзПБ установивши, що матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо майнових спорів з вимогами до боржника та його майна, провадження в якій відкрито до відкриття провадження у справі про банкрутство, надсилаються до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, який розглядає спір по суті в межах цієї справи. Наведені правила застосовні до випадків розгляду майнового спору судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, оскільки суддя відповідного суду, який розглядає справу про банкрутство одноособово, діє як суд.

104. Вирішуючи питання про необхідність розгляду спору, стороною якого є особа, щодо якої відкрито провадження у справі про банкрутство, суди мають виходити не тільки з того, чи підлягають такі вимоги вартісній оцінці з урахуванням положень статті 163 Г ПК України, а також надати оцінку змісту заявлених вимог в аспекті порушеного права або інтересу, на захист якого такий позов подано.

105. Якщо наслідком задоволення вимоги, заявленої у справі, стороною якої є особа, щодо якої відкрито провадження у справі про банкрутство, може бути зміна розміру або складу ліквідаційної маси боржника, таку справу слід розглядати у межах справи про банкрутство на підставі статті 7 КУзПБ, а спір є майновим у розумінні положень цього Кодексу.

106. Тлумачення статті 279 Г ПК України приводить до висновку про те, що скасування судового рішення з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності) допускається за наявності одного із таких юридичних фактів:

На підставі наведеного та керуючись статтями 286 300 301 308 310 314 315 317 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестгарант" задовольнити частково.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.02.2022 у справі № 910/1065/21 скасувати.

3. Справу № 910/1065/21 направити на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. О. Банасько

Судді В. І. Картере

В. Г. Пєсков