ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 березня 2025 року
м. Київ
cправа № 910/1114/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Колос І.Б. (головуючий), Булгакової І.В., Ємця А.А.,
розглянув у порядку письмового провадженнякасаційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк»
на ухвалу господарського суду міста Києва від 29.10.2024 (суддя Гулевець О.В.)
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.01.2025 (головуючий суддя Мальченко А.О., судді: Скрипка І.М., Козир Т.П.)
за скаргою Фізичної особи-підприємця Секістова Віктора Вікторовича
на дії/бездіяльність державного виконавця Солом'янського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Тура Артема Олександровича (далі - державний виконавець ВДВС Тур А.О.)
у справі № 910/1114/21
за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» (далі - Банк, позивач, стягувач, скаржник)
до Фізичної особи-підприємця Секістова Віктора Вікторовича (далі - ФОП Секістов В.В., відповідач, боржник,)
про стягнення 184 008,76 грн,
1. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст рішень суду першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.04.2021 позов Банку задоволено повністю, стягнуто на його користь з ФОП Секістова В.В. борг за кредитом у сумі 158 333,34 грн, відсотки у сумі 3 230 грн, відсотки у вигляді щомісячної комісії у сумі 13 680 грн, пеню у сумі 8 765,42 грн, а всього 184 008,76 грн та судовий збір у сумі 2 760,13 грн.
Господарським судом міста Києва на виконання зазначеного рішення 27.04.2021 видано відповідний наказ.
06.07.2021 державним виконавцем ВДВС Туром А.О. відкрито виконавче провадження № НОМЕР_3 з виконання наказу від 27.04.2021 у справі № 910/1114/21. У той же день також винесено постанови: про стягнення з боржника виконавчого збору у сумі 18238,56 грн; про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій у сумі 319 грн; про арешт коштів боржника.
Також 11.07.2023 державним виконавцем ВДВС Туром А.О. винесено постанову про арешт коштів боржника.
Відповідно до довідки військової частини від 29.09.2023 № 370/3/2/153, боржник з 06.06.2022 перебуває на військовій службі на Одеському напрямку.
Згідно з довідкою Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління на ім'я Секістова В.В. 17.06.2022 відкрито рахунок цільового призначення з використанням платіжної карти для виплати військової зарплати № НОМЕР_1 .
Крім того, 05.09.2023 постановою державного виконавця ВДВС Тура А.О. відкрито виконавче провадження № НОМЕР_2 за вимогою Головного управління Державної податкової служби України у місті Києві (далі - ГУ ДПС України у м. Києві) від 09.11.2020 № Ф-5747-17-У про стягнення з ФОП Секістова В.В. податкової неустойки зі сплати єдиного соціального внеску.
22.12.2023 державним виконавцем ВДВС Туром А.О. винесено постанову на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» про повернення виконавчого документа стягувачу у виконавчому провадженні № НОМЕР_3. Водночас державний виконавець не зняв арешт, накладений постановами від 06.07.2021 та від 11.07.2023 на все рухоме та нерухоме майно боржника, крім коштів, що мають спеціальний режим використання.
26.04.2024 скаржник звернувся до ГУ ДПС України у м. Києві про скасування арешту зі зарплатного рахунку військовослужбовця № НОМЕР_1 у межах виконавчого провадження № НОМЕР_2.
У подальшому, 09.08.2024 державним виконавцем ВДВС Туром А.О. винесено постанову про відновлення виконавчого провадження № НОМЕР_3 на підставі статті 41 Закону України «Про виконавче провадження».
ФОП Секістов 03.09.2024 звернувся через підсистему «Електронний суд» до Господарського суду міста Києва зі скаргою на дії/бездіяльність державного виконавця ВДВС Тура А.О., з вимогами про: 1) визнання незаконними дій державного виконавця ВДВС Тура А.О. по винесенню постанови про відновлення виконавчого провадження від 09.08.2024 № НОМЕР_3; 2) визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця ВДВС Тура А.О. про відновлення виконавчого провадження від 09.08.2024 № НОМЕР_3; 3) визнання протиправною бездіяльність державного виконавця ВДВС Тура А.О. по нездійсненню об'єднання виконавчих проваджень № НОМЕР_3 та №72697622 у зведене виконавче провадження; 4) визнання протиправною бездіяльність державного виконавця ВДВС Тура А.О. по нездійсненню дій, направлених на зняття арешту з коштів на рахунку боржника № НОМЕР_1 в АТ «Державний Ощадний Банк України» у зв'язку з отриманням виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання; 5) скасування постанов про арешт коштів від 06.07.2021 та від 11.07.2023 на рахунку Секістова В.В. НОМЕР_1 , відкритого в АТ «Державний ощадний банк України», який призначений для виплати грошової винагороди військовослужбовця.
Скарга мотивована тим, що постанова державного виконавця ВДВС Тура А.О. від 09.08.2024 № НОМЕР_3 є протиправною, а його дії по відновленню виконавчого провадження № НОМЕР_3 є незаконними, оскільки наявність чинної (нескасованої) постанови державного виконавця від 22.12.2023 про повернення виконавчого документа стягувачу у ВП № НОМЕР_3 унеможливлює його відновлення на підставі частини першої статті 41 Закону України «Про виконавче провадження», за змістом якої виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця у разі, якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку.
Крім того, здійснення державним виконавцем ВДВС Туром А.О. виконавчих проваджень № НОМЕР_3 та №72697622 щодо стягнення боргу з одного боржника без об'єднання таких проваджень у зведене виконавче провадження, а також не вчинення дій, направлених на зняття арешту з коштів на рахунку боржника № НОМЕР_1 в ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління у зв'язку з наявною у виконавця інформацією про те, що рахунок боржника має спеціальний режим використання, на який заборонено накладення арешту, на думку скаржника, свідчить про протиправну бездіяльність державного виконавця ВДВС Тура А.О.
Скаргу мотивовано також наявністю підстав для скасування постанов державного виконавця ВДВС Тура А.О. про арешт коштів від 06.07.2021 та від 11.07.2023 на рахунку Секістова В.В. НОМЕР_1 , відкритого в ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління, оскільки такий має спеціальний режим використання (призначений для виплати грошової винагороди військовослужбовця) і кошти на цьому рахунку не підлягають арешту відповідно до вимог частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження».
Крім того, боржник звернувся з клопотанням про визнання поважною причину пропуску строку та його поновлення на звернення з вказаною скаргою на дії та бездіяльність державного виконавця. Клопотання мотивоване тим, що спірну постанову про відновлення виконавчого провадження від 09.08.2024 № НОМЕР_3 боржник не отримував, а про її наявність дізнався 23.08.2024 після нарахування військовою частиною грошової винагороди військовослужбовця за місцем його перебування (Одеський регіон). Водночас бездіяльність державного виконавця, зокрема, щодо не скасування арешту накладеного на спецрахунок, призначений для виплати грошової винагороди військовослужбовця є триваючими порушенням, оскільки пов'язана з тривалим та безперервним невиконанням суб'єктом (виконавцем) обов'язків, передбачених законом, а тому, на думку скаржника, наявні підстави для поновлення строку на звернення з відповідною скаргою.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.10.2024 поновлено строк на оскарження постанов державного виконавця ВДВС Тура А.О. про: - відновлення виконавчого провадження від 09.08.2024 № НОМЕР_3; - арешт коштів боржника від 06.07.2021 та від 11.07.2023 у виконавчому провадженні № НОМЕР_3. Скаргу ФОП Секістова В.В. задоволено частково. Визнано незаконними дії державного виконавця ВДВС Тура А.О. по винесенню постанови про відновлення виконавчого провадження від 09.08.2024 № НОМЕР_3. Визнано протиправною та скасовано постанову державного виконавця ВДВС Тура А.О. про відновлення виконавчого провадження від 09.08.2024 № НОМЕР_3. В іншій частині скарги відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою місцевого суду в частині, якою задоволено скаргу боржника, Банк звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою. При цьому мотиви апеляційної скарги стосувалися виключно порушення боржником строку на звернення зі скаргою на дії та без діяльність державного виконавця.
Натомість боржник також оскаржив ухвалу місцевого суду у відмовленій йому частині.
До закінчення апеляційного розгляду 21.01.2025 ФОП Секістов В.В. звернувся із заявою про закриття апеляційного провадження за його апеляційною скаргою, мотивовану зняттям постановою від 09.01.2025 арешту з рахунку № НОМЕР_1 , відкритого у філії Одеське управління ПАТ «Ощадбанк», який належить Секістову В.В та на який надходять кошти грошового забезпечення військовослужбовця.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.01.2025 закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ФОП Секістова В.В. на ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.10.2024 у цій справі. Апеляційну скаргу Банку на ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.10.2024 у цій справі залишено без задоволення, а зазначену ухвалу місцевого суду залишено без змін.
Судові акти ґрунтуються на висновках про помилковість дій державного виконавця щодо накладення арешту на рахунок боржника, який має спеціальний режим використання, втім інші вимоги скарги боржника щодо необхідності об'єднання виконавчих проваджень у зведене та скасування постанов, якими накладено арешти на грошові кошти боржника суди визнали недоведеними заявником та відмовили в їх задоволенні.
Водночас, в запереченнях Банку про безпідставне задоволення клопотання заявника та поновлення пропущеного строку на оскарження зазначених вище постанов державного виконавця, суди зауважили, що наведені ним обставини причин пропуску строку є поважними, при цьому триваюче правопорушення, яким є зокрема, бездіяльність виконавця щодо нездійснення дій всупереч нормам матеріального права, може бути оскаржене в будь-який час шляхом подання скарги у порядку, передбаченому ГПК України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі Банк, з посиланням на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить суд касаційної інстанції: скасувати ухвалу місцевого суду в частині задоволених вимог та постанову апеляційного господарського суду у цій справі в частині залишення апеляційної скарги Банку без задоволення та ухвали місцевого суду без змін. У задоволенні скарги боржника на дії та бездіяльність державного виконавця ВДВС Тура А.О. відмовити у повному обсязі.
2. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
В обґрунтування доводів касаційної скарги, скаржник посилається на інформацію наявну в Автоматизованій системі виконавчого провадження, яка свідчить про направлення ФОП Секістову В.В. відповідних постанов. При цьому, на думку скаржника, останній не скористався правом на оскарження дій/бездіяльності державного виконавця у десятиденний строк, встановлений частиною п'ятою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження», маючи обов'язок слідкувати за станом виконавчого провадження. Строк оскарження дій державного виконавця на момент подання скарги сплив. Останнім не доведено належними доказами поважності пропуску такого строку, втім суд, визнаючи причини пропуску підприємцем строку на звернення до суду поважними, дійшов помилкового висновку про задоволення його клопотання.
Доводи інших учасників справи
ФОП Секістов В.В. та державний виконавець ВДВС Тур А.О. не скористалися своїм правом на подання відзивів на касаційну скаргу.
Згідно з розпорядженням Заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 26.02.2025 32.2-01/246 проведено повторний автоматизований розподіл справи № 912/826/23 у зв'язку з рішенням Вищої ради правосуддя від 25.02.2025 про відставку судді Жайворонок Т.Є.
3. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
Предметом касаційного оскарження є постанова апеляційного господарського суду, якою переглянута ухвала місцевого суду за скаргою боржника на дії та бездіяльність державного виконавця у частині, якою задоволено вимоги скарги та визнано незаконними дії державного виконавця ВДВС Тура А.О. по винесенню постанови про відновлення виконавчого провадження від 09.08.2024 № НОМЕР_3 та визнано протиправною та скасовано постанову державного виконавця ВДВС Тура А.О. про відновлення виконавчого провадження від 09.08.2024 № НОМЕР_3.
Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частині третій статті 2 ГПК України, зокрема, враховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права виключно у межах доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Відповідно до імперативних приписів статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази
Водночас предметом дослідження судом касаційної інстанції є питання щодо дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права під час розгляду скарги на дії та бездіяльність державного виконавця, виключно в межах доводів та вимог касаційної скарги, а саме: у частині, якою вирішено клопотання боржника про поновлення строку на звернення з відповідною скаргою.
В іншій частині судові акти попередніх інстанцій учасниками справи не оскаржувалася, не є предметом касаційної скарги Банку та відповідно у касаційному порядку не переглядаються.
При цьому Суд враховує, що в силу приписів частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої статті 287 ГПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (пункт 1 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження»).
Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є, зокрема, обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.
Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.
Згідно зі статтею 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Положеннями статті 341 ГПК України передбачено, що скаргу може бути подано до суду: а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права; б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.
Вказане кореспондується зі змістом статті 74 Закону України «Про виконавче провадження», якою передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом (частина перша статті 74 Закону України «Про виконавче провадження»).
Рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Рішення виконавця про відкладення проведення виконавчих дій може бути оскаржене протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів (частина п'ята статті 74 Закону України «Про виконавче провадження»).
Отже, положення наведених вимог матеріального права дають підстави для висновку, що до суду можуть бути оскаржені не тільки дії державного або приватного виконавця, а й бездіяльність.
Бездіяльність, на відміну від дії, має триваючий характер та існує до часу початку дій, які свідчать про припинення бездіяльності. Триваюче правопорушення передбачає перебування у стані безперервного тривалого невчинення особою певних дій (бездіяльності), у зв'язку із чим неправомірна бездіяльність може бути оскаржена упродовж усього часу її перебігу. Отже, ухвала про залишення скарги на бездіяльність державного виконавця, яка триває, без розгляду з мотивів пропуску процесуального строку подання скарги є такою, що постановлена з порушенням норм процесуального права.
Аналогічного висновку Верховний Суд дійшов у постановах від 23.10.2019 у справі № 127/2-2177/2005, від 08.07.2020 у справі № 589/6044/13, від 22.12.2021 у справі № 760/19348/20, від 16.10.2023 у справі 910/1432/21, від 06.09.2024 у справі № 909/893/17.
Верховний Суд у постановах від 25.03.2020 у справі № 175/3995/17-ц та від 10.01.2022 у справі № 908/5303/15 також зазначив, що триваюче правопорушення розуміється як проступок, пов'язаний з тривалим та безперервним невиконанням суб'єктом обов'язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка допустила бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження бездіяльності та, відповідно, порушення закону. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку: усунення стану, за якого об'єктивно існує певний обов'язок у суб'єкта, що вчиняє правопорушення; виконанням обов'язку відповідним суб'єктом.
Таким чином, бездіяльність виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби є триваючим правопорушенням, у зв'язку з чим початок перебігу строку на її оскарження автоматично відкладається, а тому доводи касаційної скарги Банку у цій частині є безпідставними.
Зважаючи на те, що предметом скарги ФОП Секістов В.В. є у т.ч. оскарження бездіяльності державного виконавця ВДВС Тура А.О. під час виконання рішення у справі № 910/1114/21 щодо невчинення виконавчих дій, а саме: нездійснення дій, направлених на зняття арешту з коштів на рахунку боржника № НОМЕР_1 у ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління у зв'язку з отриманням виконавцем документального підтвердження, що цей рахунок має спеціальний режим використання, то така бездіяльність є триваючим правопорушенням і може бути оскаржена упродовж усього часу її перебігу та безпосередньо пов'язані з цим дії державного виконавця по поновленню виконавчого провадження.
В аспекті посилань скаржника на те, що боржник не скористався правом на оскарження дій (бездіяльності) державного виконавця у десятиденний строк, встановлений частиною п'ятою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження», маючи обов'язок слідкувати за станом виконавчого провадження, при тому, що, на думку стягувача, строк оскарження дій державного виконавця на момент подання скарги сплив, а матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що про наявність постанови про відновлення виконавчого провадження від 09.08.2024 № НОМЕР_3 боржник дізнався 23.08.2024 після нарахування військовою частиною грошової винагороди військовослужбовця, колегія суддів звертає увагу Банку на таке. Скаржник не бере до уваги необхідність застосування вказаної норми сукупно з іншими вимогами законодавства, зокрема щодо підстав для відновлення виконавчого провадження (частини першої статті 41 Закону України «Про виконавче провадження»), а також встановлених судами обставин не припиненого триваючого правопорушення, яке характеризується бездіяльністю посадової особи органу державної виконавчої служби через не скасування арешту, накладеного на спецрахунок боржника у сукупності з діями державного виконавця щодо винесення постанов про накладення арешту на рахунки боржника від 06.07.2021 та від 11.07.2023 у виконавчому провадженні № НОМЕР_3 та послідуючої постанови про відновлення виконавчого провадження від 09.08.2024, яке фактично поновлено в супереч діючої і нескасованої постанови про повернення виконавчого листа стягувачу від 22.12.2023 у виконавчому провадженні № НОМЕР_3.
Суди попередніх інстанцій зазначене врахували, а тому за висновком Верховного Суду (за встановлених судами попередніх інстанцій вказаних обставин) дійшли правильних висновків про задоволення клопотання боржника щодо поновлення строку на звернення з відповідної скаргою на дії/бездіяльність державного виконавця, зважаючи на встановлені у справі обставини триваючого правопорушення та не вчинення дій з метою його усунення посадовою особою органу державної виконавчої служби.
Стосовно посилань скаржника на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 13.03.2019 № 920/149/18, то правовідносини у цій справі не є подібними до спірних правовідносин у справі № 910/1114/21, оскільки у зазначеній скаржником справі предметом дослідження було питання дотримання строку на оскарження рішення та дій державного виконавця щодо ухвалення постанови про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання ухвали суду.
Відтак, Верховний Суд вважає доводи касаційної скарги Банку щодо звернення ФОП Секістова В.В. зі скаргою на бездіяльність державного виконавця ВДВС Тура А.О. поза межами процесуального строку, передбаченого статтею 341 ГПК України, та наявності підстав для повернення такої скарги боржнику без розгляду у зв'язку з пропуском 10-денного терміну для звернення до суду необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами та обставинами справи.
Верховний Суд зазначає, що інші доводи касаційної скарги фактично зводяться до незгоди скаржника з висновками апеляційного суду та суду першої інстанції, до необхідності встановлення інших обставин, ніж встановлені судом, та стосуються переоцінки наданих сторонами доказів, без урахування меж повноважень суду касаційної інстанції, визначених статтею 300 ГПК України.
Відхиляючи доводи скаржника, Суд враховує висновки, викладені в рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Проніна проти України», згідно з яким пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Лише той факт, що суд окремо та детально не відповів на кожний аргумент, представлений сторонами, не є свідченням несправедливості процесу (рішення ЄСПЛ у справі «Шевельов проти України»).
За наведених обставин, Суд дійшов висновку про те, що доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження, підстави касаційного оскарження, визначені абзацом 2 частини другої статті 287 ГПК України є недоведеними, а тому відсутні підстави для зміни чи скасування спірних судових актів у цій справі в оскаржуваній Банком частині.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 304 ГПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, виходячи з меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що відсутні правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваних судових актів.
Судові витрати
Судовий збір з касаційної скарги покладається на скаржника, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.
Керуючись статтями 129 300 308 309 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду міста Києва від 29.10.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.01.2025 у справі № 910/1114/21 в оскаржуваній частині залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя І. Колос
Суддя І. Булгакова
Суддя А. Ємець