ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 липня 2024 року
м. Київ
cправа № 910/11201/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Бенедисюка І. М. (головуючий), Ємця А. А., Малашенкової Т. М.,
розглянув у порядку письмового провадження
касаційну скаргу Дочірнього підприємства Державної компанії «УКРСПЕЦЕКСПОРТ» - Державного підприємства «УКРОБОРОНСЕРВІС»
на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2024
за позовом Міністерства оборони України
до Дочірнього підприємства Державної компанії «УКРСПЕЦЕКСПОРТ» - Державного підприємства «УКРОБОРОНСЕРВІС»
про стягнення штрафних санкцій у розмірі 59 156 357, 48 грн.
1. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Міністерство оборони України (далі - Міністерство, позивач) звернулося до суду з позовом до Дочірнього підприємства Державної компанії «УКРСПЕЦЕКСПОРТ» - Державного підприємства «УКРОБОРОНСЕРВІС» (далі - відповідач) про стягнення штрафних санкцій у розмірі 59 156 357, 48 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем його зобов`язань за Державним контрактом на поставку (закупівлю) товарів оборонного призначення.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.10.2023 у справі № 910/11201/23 позов задоволено частково. Стягнуто з Дочірнього підприємства Державної компанії «УКРСПЕЦЕКСПОРТ» - Державного підприємства «УКРОБОРОНСЕРВІС» на користь Міністерства пеню у розмірі 11 222 951,06 грн, штраф у розмірі 6 523 956,18 грн та судовий збір у розмірі 887 345,61 грн. В іншій частині позову відмовлено.
2. Стислий виклад судового рішення суду апеляційної інстанції
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2024 (колегія суддів у складі: Мальченко А.О., Агрикова О.В., Козир Т.П.) відмовлено у відкритті апеляційного провадження у справі № 910/11201/23 за апеляційною скаргою Дочірнього підприємства Державної компанії «УКРСПЕЦЕКСПОРТ» - Державного підприємства «УКРОБОРОНСЕРВІС» на рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2023.
Повернуто без розгляду апеляційну скаргу Дочірнього підприємства Державної компанії «УКРСПЕЦЕКСПОРТ» - Державного підприємства «УКРОБОРОНСЕРВІС» на рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2023 у справі № 910/11201/23 з доданими до неї матеріалами.
3. Стислий виклад вимог касаційної скарги
Дочірнє підприємство Державної компанії «Укрспецекспорт» - Державного підприємства «Укроборонсервіс» просить скасувати ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2024 та прийняти апеляційну скаргу відповідача у цій справі до розгляду Північним апеляційним господарським судом.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга подана на підставі абзацу 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Скаржник, зокрема, зазначає про те, що судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права, а саме статтю 261 ГПК України.
5. Доводи інших учасників справи
Міністерство надіслало 25.06.2024 відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на необґрунтованість доводів скаржника, просить залишити оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції без змін та відмовити в задоволенні касаційної скарги.
6. Касаційне провадження
У зв`язку з відпусткою судді Булгакової І.В. склад судової колегії Касаційного господарського суду змінився, що підтверджується Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.07.2024, який наявний в матеріалах справи.
7. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
8. Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи та висновків попередніх судових інстанцій
Предметом касаційного оскарження є ухвала суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 261 Господарського процесуального кодексу України.
Таким чином, з`ясуванню підлягає питання щодо наявності чи відсутності поважних причин пропуску встановленого законодавством строку на апеляційне оскарження рішення місцевого господарського суду та правомірності застосування судом апеляційної інстанції зазначеної процесуальної норми.
Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.
Водночас таке право не є абсолютним і з метою забезпечення належного здійснення правосуддя та дотримання, зокрема, принципу правової визначеності, підлягає певним обмеженням.
У справі «Пономарьов проти України» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, яке гарантовано пунктом 1 статті 6 Конвенції, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип стверджує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків (рішення у справі «Пономарьов проти України» (Ponomaryov v. Ukraine), заява № 3236/03, п.40, 41, від 03.04.2008).
Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми та їх застосування не повинні перешкоджати учасникам провадження використовувати доступні засоби захисту (рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», заяви № 17160/06 та N 35548/06, п. 34, від 20.06.2011).
Згідно з частиною першою статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 ГПК України (частина третя статті 256 ГПК України).
За змістом статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Положення ГПК України не визначають вичерпного переліку обставин, що відносяться до поважних і можуть бути підставою для поновлення пропущеного процесуального строку.
Отже, строк на апеляційне оскарження може бути поновлений за обґрунтованою заявою учасника провадження і лише з поважних причин, визнаних такими судом. У кожному конкретному випадку суд встановлює на підставі належних, допустимих та достовірних доказів поважність причин пропуску скаржником строку та ухвалює рішення щодо його поновлення чи відмову у його поновленні. Таким чином, саме на скаржника покладено обов`язок довести суду наявність поважних причин пропуску строку.
Як встановлено судом апеляційної інстанції, зокрема, в ухвалах про залишення без руху апеляційної скарги відповідача, та вбачається з матеріалів справи, рішення Господарського суду міста Києва ухвалено 18.10.2023, повний текст складено 19.10.2023, відповідно останнім днем для подання апеляційної скарги було 08.11.2023. Скаржник звернувся до суду з апеляційною скаргою лише 08.05.2024. В апеляційній скарзі скаржником викладено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, обґрунтоване появою нової судової практики у правовідносинах подібних, до справи, яка розглядається. Скаржником до апеляційної скарги додано також клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги, обґрунтоване погіршенням матеріального становища скаржника та необхідністю авансувати більшість проектів, спрямованих на розроблення та поставлення на озброєння нової військової техніки та боєприпасів з метою ресурсного забезпечення Збройних Сил України та підвищення ефективності обороноздатності держави в умовах війни.
Крім того, 14.05.2024 до Північного апеляційного господарського суду від апелянта надійшло клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, мотивоване відсутністю фінансової можливості для сплати судового збору, оскільки сума судового збору за подання апеляційної скарги є занадто значною для скаржника, враховуючи майновий стан останнього, та необхідність наявності обігових коштів для виконання державних оборонних замовлень, що є першочерговим в умовах воєнного стану.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.05.2024 відмовлено у задоволенні клопотання Дочірнього підприємства Державної компанії «УКРСПЕЦЕКСПОРТ» - Державного підприємства «УКРОБОРОНСЕРВІС» про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги. Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства Державної компанії «УКРСПЕЦЕКСПОРТ» - Державного підприємства «УКРОБОРОНСЕРВІС» на рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2023 у справі № 910/11201/23 залишено без руху та надано скаржникові строк для усунення недоліків, допущених останнім при поданні апеляційної скарги, а саме сплати судового збору.
До Північного апеляційного господарського суду 22.05.2024 від скаржника надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої додано платіжну інструкцію про сплату судового збору.
Від позивача 23.05.2024 надійшло заперечення проти відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Дочірнього підприємства Державної компанії «УКРСПЕЦЕКСПОРТ» - Державного підприємства «УКРОБОРОНСЕРВІС» на рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2023 у справі № 910/11201/23, мотивоване необґрунтованістю клопотання скаржника про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Колегія суддів апеляційної інстанції, повторно дослідивши матеріали апеляційної скарги, дійшла висновку, що вказані скаржником підстави для поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2023 є неповажними, а тому ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.05.2024 апеляційну скаргу Дочірнього підприємства Державної компанії «УКРСПЕЦЕКСПОРТ» - Державного підприємства «УКРОБОРОНСЕРВІС» на рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2023 у справі залишено без руху та надано скаржникові строк для усунення недоліків, допущених останнім при поданні апеляційної скарги, а саме надання суду заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення із зазначенням інших підстав для поновлення строку.
Від скаржника 04.06.2024 надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги. Апеляційний господарський суд, розглянувши відповідну заяву дійшов висновку щодо відмови у задоволенні клопотання скаржника про поновлення строку на апеляційне оскарження, оскільки скаржником зазначено аналогічні підстави для поновлення строку, що і в апеляційній скарзі (відсутня фінансова можливість здійснити оплату судового збору за подання апеляційної скарги), які визнані судом неповажними ухвалою про залишення апеляційної скарги без руху від 27.05.2024.
З огляду на наведене, апеляційний господарський суд дійшов висновку щодо відмови у відкритті провадження за апеляційною скаргою Дочірнього підприємства Державної компанії «УКРСПЕЦЕКСПОРТ» - Державного підприємства «УКРОБОРОНСЕРВІС» на рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2023 у справі з підстав, передбачених пунктом 4 частини першої статті 261 ГПК України.
Врахувавши встановлені у справі обставини та доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку, що суд апеляційної інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу, діяв відповідно до вимог ГПК України та у межах повноважень, передбачених процесуальним законом, з огляду на таке.
Питання про поважність причин пропуску процесуального строку, в розумінні статті 86 ГПК України, вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність об`єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню із скаргою на судове рішення, у зв`язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки, в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.
Звернення з апеляційною скаргою є суб`єктивною дією скаржника, який зацікавлений в апеляційному перегляді судового рішення та залежить від його волевиявлення.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (частина третя статті 13 ГПК України).
Частиною четвертою статті 13 ГПК України унормовано, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Пропуск процесуального строку - є юридичний факт, який настає внаслідок бездіяльності уповноваженої особи в момент настання (або закінчення) цього строку з поважних причин чи з причини, що не можуть бути визнані такими, і такий, що породжує відповідні правові наслідки.
Відповідно до частини третьої статті 2 ГПК України, основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема, є змагальність сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Згідно з вимогами статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Колегія суддів також наголошує, що вирішення питання про можливість поновлення строку на апеляційне оскарження має вирішуватися з урахуванням конкретних обставин справи.
Верховний Суд також звертає увагу, що суд може відновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини відновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не зважати на який було би несправедливим і таким, що суперечить загальним засадам законодавства. Для поновлення процесуального строку суд має встановити відповідні обставини, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність, у зв`язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого визначення законодавцем кожного з процесуальних строків.
Пунктом 4 частиною першою статті 261 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Отже, суд апеляційної інстанції мав передбачені процесуальним законодавством підстави для відмови у відкритті апеляційного провадження у порядку, передбаченому пунктом 4 частини першої статті 261 ГПК України.
Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України дійшла висновку, що ухвала Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2024 у справі прийнята відповідно до фактичних обставин справи, з дотриманням норм процесуального права і підстави для її зміни або скасування відсутні.
Доводи скаржника про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права не отримали підтвердження під час касаційного перегляду судового рішення та не можуть бути підставою для скасування ухвали апеляційного господарського суду.
За наведених обставин Верховний Суд дійшов висновку, що суд апеляційної інстанції правильно застосував пункт 4 частини першої статті 261 ГПК України, оскільки відповідач не довів існування поважних причин, що зумовили пропуск процесуального строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та об`єктивно свідчили би про неможливість своєчасного звернення з апеляційною скаргою.
З огляду на викладене Верховний Суд зазначає, що скаржнику надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують вказаного висновку.
Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу, з урахуванням наведених у цій постанові міркувань, беруться до уваги Верховним Судом.
Поряд з тим, як відзначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 19.02.2009 у справі «Христов проти України» (заява № 24465/14), право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, слід тлумачити в контексті преамбули цієї Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права, одним з основоположних аспектів якого є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхні рішення, що набрали законної сили, не може ставитися під сумнів (див. також справу «Брумареску проти Румунії», заява № 28342/95). Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (справа «Рябих проти Росії», заява № 52854/99), існування яких скаржником не зазначено й не обґрунтовано.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі «Трофимчук проти України» (рішення від 28.10.2020 №4241/03, §54, ЄСПЛ) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.
За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, Суд вважає, що наведені у касаційній скарзі доводи не спростовують того, що ухвала суду апеляційної інстанції прийнята з додержанням норм процесуального права, а отже підстав для її зміни чи скасування немає.
10. Судові витрати
Судовий збір, сплачений у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, покладається на скаржника, оскільки Верховний Суд касаційну скаргу залишає без задоволення, а ухвалу суду апеляційної інстанції - без змін.
Керуючись статтями 129 300 308 309 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Дочірнього підприємства Державної компанії «УКРСПЕЦЕКСПОРТ» - Державного підприємства «УКРОБОРОНСЕРВІС» залишити без задоволення, а ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2024 у справі № 910/11201/23 - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя І. Бенедисюк
Суддя А. Ємець
Суддя Т. Малашенкова