№ 910/11304/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2022 року

м. Київ

cправа № 910/11304/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бенедисюка І.М. (головуючий), Колос І.Б., Малашенкової Т.М.,

за участю секретаря судового засідання Ковалівської О.М.,

представників учасників справи:

позивача - Карлаш Ю.І. (адвокат),

відповідача 1 - Плигань І.Ю. (самопредставництво),

відповідача 2 - Чернюшок М.І. (самопредставництво),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Wikimedia Foundation, Inc. (Вікімедіа Фаундейшн, Інк.)

на рішення господарського суду міста Києва від 20.12.2021 та

постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.06.2022

за позовом Wikimedia Foundation, Inc. (Вікімедіа Фаундейшн, Інк.)

до: Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету;

Антимонопольного комітету України

про визнання недійсним рішення від 12.05.2021 №60-02/3649 та зобов`язання вчинити дії.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Стислий зміст позовних вимог

1.1. Wikimedia Foundation, Inc. (Вікімедіа Фаундейшн, Інк.; далі - Компанія, позивач) звернулася до господарського суду міста Києва з позовом (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) до Антимонопольного комітету України (далі - АМК, відповідач 1) та Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі - Відділення АМК, відповідач 2) про:

- визнання недійсним рішення голови Відділення АМК - Хмельницького О. від 12.05.2021 №60-02/3649, оформленого листом (далі - рішення АМК), стосовно розгляду заяви Компанії щодо можливих ознак порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції в діях громадської організації "Вікіпедія Україна" (далі - Організація);

- зобов`язання АМК повторно розглянути заяву від 26.10.2020 №BRO1811821UKR Компанії про захист від недобросовісної конкуренції з боку Організації та інших осіб щодо використання позначень "ВІКІПЕДІЯ/WIKIPEDIA" (далі - Заява) разом з матеріалами, наданими позивачем для її розгляду, для вирішення питання про розгляд справи за вказаною заявою Компанії та з недопущенням порушень, встановлених судом в даній справі, що мали місце під час розгляду Заяви АМК, Відділенням АМК.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем 2 помилково зазначено про відсутність ознак порушення Організацією Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" та відмову у розгляді справи.

1.3. Позивач вважає рішення АМК незаконним та необґрунтованим. У зв`язку з викладеним, позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення АМК.

1.4. За твердженням Компанії, підставою звернення до АМК із заявою стало те, що: Організація є суб`єктом господарювання в розумінні Закону України "Про захист економічної конкуренції", оскільки є юридичною особою і здійснює господарську діяльність, як комерційну діяльність (підприємництво), так і некомерційну господарську діяльність. Своїми діями щодо використання позначень і торговельних марок "ВІКІПЕДІЯ", "WIKIPEDIA" та не маючи дозволу позивача на це, Організація і група пов`язаних з нею фізичних осіб, які контролюють господарську діяльність Організації, поклали початок відносинам конкуренції на ринку, пов`язаному з діяльністю енциклопедії "Вікіпедія", маючи вигоду з конкурентної переваги порівняно з іншими суб`єктами, за рахунок відомості в Україні позначень "ВІКІПЕДІЯ" та "WIKIPEDIA". Такі дії Організації здатні призвести до змішування з діяльністю Компанії, зокрема: щодо розвитку української Вікіпедії як україномовної частини енциклопедії.

2. Стислий виклад рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

2.1. Рішенням господарського суду міста Києва від 20.12.2021 (суддя Марченко О.В.), залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.06.2022 (колегія суддів: Коротун О.М., Сулім В.В., Майданевич А.Г.) відмовлено у задоволенні позову Компанії до Відділення АМК та АМК про визнання недійсним рішення АМК та зобов`язання вчинити дії. Вирішено питання судового збору.

2.2. Рішення та постанову мотивовано відсутністю підстав для початку розгляду справи, оскільки вказані у заяві Компанії обставини не є належними для кваліфікації дій Організації як таких, що містять ознаки порушення, передбаченого статтею 4 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції".

2.3. Суди попередніх інстанцій виходили з того, що ні Компанія, ні Організація не є суб`єктами господарювання, а відтак дія Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" на вказані благодійні організації не поширюється.

2.4. Також суди попередніх інстанцій зазначили про те, що у разі наявності в діях Організації порушення прав Компанії на належні останній торговельні марки, Компанія не позбавлена права звернутися до суду з відповідним позовом.

2.5. Крім того, суди вказували, що АМК є неналежним відповідачем у даній справі, оскільки предметом позову є рішення, прийняте Відділенням АМК. Право АМК на доручення розгляду заяви Відділенню АМК прямо встановлено антимонопольним законодавством.

3. Стислий виклад вимог касаційної скарги

3.1. Компанія (далі - скаржник) не погоджуючись з судовими рішенням попередніх інстанцій, звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення у справі про задоволення позовних вимог повністю.

4. Аргументи учасників справи

4.1. Аргументи касаційної скарги

4.1.1. Скаржник із посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) вказує на порушення норм процесуального права, зокрема, вказує на порушення статей 76 86 236 ГПК України, а також неправильним застосуванням норм матеріального права, зокрема, статті 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", статей 4, 28 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції", статей 1, 36, 37 Закону України "Про захист економічної конкуренції" та пункту 20 Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затвердженими розпорядженням АМК від 19.04.1994 №5, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 06.05.1994 №90/299 (у редакції розпорядження АМК від 29.06.1998 №169-р; із змінами; далі - Правила) без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування вказаних норм, викладених у постановах, від 03.02.2022 у справі №916/218/21, від 02.02.2021 у справі №910/17891/19, від 05.10.2021 у справі №910/15594/18, від 16.01.2020 у справі №910/12392/18, від 10.08.2021 у справі №910/17623/19, від 30.09.2019 та від 10.09.2020 у справі №910/23375/17, від 14.05.2020 у справі №927/580/19, від 09.06.2020 у справі №925/221/21.

4.1.2. Із посиланням на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України скаржник у касаційній скарзі зазначає, щодо відсутності висновку Верховного Суду в подібних правовідносинах щодо застосування:

- положень статті 1 Закону України "Про захист економічної конкуренції", зокрема, стосовно можливості застосування визначення терміну "суб`єкт господарювання" до всіх суб`єктів господарювання, незалежно від того, чи здійснюють вони підприємницьку діяльність чи некомерційне господарювання, у тому числі до благодійних організацій та громадських організацій;

- положень статті 1 Закону України "Про захист економічної конкуренції", зокрема, стосовно можливості застосування визначення терміну "група суб`єктів господарювання" до Організації та фізичної особи-підприємця Мельника Романа Івановича, у контексті обставин зазначених Компанією у заяві від 26.10.2020 №BRO1811821UKR до АМК;

- положень статті 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" відносно повноважень органу АМК розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за заявами суб`єктів господарювання, громадян, об`єднань, установ, організацій з підстав визначених у статті 36 Закону України "Про захист економічної конкуренції" чи за заявами будь-яких осіб (суб`єктів господарювання), які можуть підтвердити, що дії чи бездіяльність відповідача у антимонопольній справі можуть безпосередньо і негативно вплинути на їхні права (частина перша статті 28 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції");

- можливості застосування положень статті 4 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" у разі коли між суб`єктом господарювання, який раніше почав використовувати позначення, та порушником відсутня пряма конкуренція, однак конкуренція на якихось ринках спотворюється або може бути спотворена через змішування діяльності порушника, діяльності особи, в інтересах якої діє порушник, з діяльністю суб`єкта господарювання, який раніше почав використовувати позначення у господарській діяльності або через те, що змішування може виникнути;

- можливості застосування положень статті 4 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" до суб`єктів господарювання які не здійснюють комерційну підприємницьку діяльність;

- стосовно того чи має визначення "господарська діяльність" наведене в статті З Господарського кодексу України переважне застосування перед визначенням "господарська діяльність" наведеному у підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України;

- стосовно того, які саме ознаки є достатніми для початку розгляду справи відповідно до положень статті 37 Закону України "Про захист економічної конкуренції" та пункту 20 Правил. Тобто чи є обов`язковим доведення заявником на стадії подання заяви про порушення, існування саме складу правопорушення, а не ознак правопорушення та відповідно, обов`язку АМК всебічно, повно і об`єктивно з`ясувати всі обставини зазначені заявником у заяві;

- у контексті спірних правовідносин, які саме ознаки порушення мають бути достатніми для початку АМК розгляду справи про порушення Організацією положень статті 4 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції".

4.1.3. Так, у касаційній скарзі Компанія зазначає про те, що АМК та суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права, зокрема, термін "суб`єкт господарювання" визначений у Законі України "Про захист економічної конкуренції", оскільки на думку скаржника, "суб`єктами господарювання" вважаються всі суб`єкти господарювання незалежно від того, чи здійснюють вони підприємницьку діяльність чи некомерційне господарювання. З огляду на наведене, скаржник вважає висновки Відділення АМК про те, що Компанія не є суб`єктом господарювання в розумінні статті 1 Закону України "Про захист економічної конкуренції" з огляду на, що у АМК відсутні підстави для порушення справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, є неправомірними та такими, що не відповідають положенням закону. На думку скаржника, у розгляді даного питання відповідачем порушено норми процесуального права (пункт 17 розділу IV Правил) та не перевірено наявності в діях Організації і суб`єктів, пов`язаних з нею відносинами контролю, ознак недобросовісної конкуренції.

4.1.4. Суди попередніх інстанцій не дотримались положень статті 236 ГПК України оскільки у розгляді справи неповно з`ясували обставини, що мають значення для справи. Зокрема, щодо визначення меж обґрунтованості рішення АМК про відмову у відкритті справи, в контексті покладених на нього завдань щодо обов`язку ґрунтовного та повного об`єктивного дослідження з наданням оцінки всім повідомленим заявником у заяві обставинам вчинення Організацією порушення, передбаченого приписами статті 4 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції".

4.1.5. Зокрема, скаржник вважає, що суд першої та апеляційної інстанції не перевірив чи досліджувало Відділення АМК ту обставину, що Організація під своїм іменем займається продажом футболок - товару, для якого в 25-му класі МКТП зареєстровані торговельні марки позивача "Wikipedia" за міжнародними реєстраціями №1222505, №1226355 та торговельна марка "Вікіпедія" за свідоцтвом України №216173.

4.1.6. Скаржник також не погоджується з висновками судів про те, що АМК є неналежним відповідачем. Вимога, адресована до АМК є похідною і залежить від результату розгляду першої вимоги. Заява позивача була подана саме до АМК згідно з підвідомчістю справи, що передбачено пунктами 6 та 17 Правил.

4.2. Аргументи, зазначені у відзиві на касаційну скаргу

4.2.1. Відділення АМК своїм правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористалося. 27.07.2022 від Відділення АМК до Суду надійшли письмові пояснення у яких останнє доводи касаційної скарги не визнає і погоджується із висновками суду попередніх інстанцій, а також просить закрити касаційне провадження за касаційною скаргою з підстави касаційного оскарження рішення та постанови передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України; з підстави касаційного оскарження рішення та постанови передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України просить судові рішення попередніх інстанцій залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

4.2.2. Від АМК надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваних судових актів попередніх судових інстанцій, просить рішення та постанову у справі залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

5. Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

5.1. Як вбачається з матеріалів справи, 28.10.2020 Компанією подано АМК заяву, в якій позивач просив:

- визнати, що Організація, особи, пов`язані з Організацією відносинами контролю, особи, які діють під назвою "Вікібізнес" і використовують Організацію в інтересах своєї господарської діяльності, вчинили порушення, передбачені статтею 4 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції";

- накласти на таких осіб штраф, визначений органом АМК;

- зобов`язати відповідних осіб припинити використання позначень та торговельних марок "ВІКІПЕДІЯ" та "WIKIPEDIA" в найменуванні Організації; назві користувача облікового запису "Вікіпедія Україна" за адресою: https://www.facebook.com/ua.wiki/; доменному імені wikipedia.net.ua; назві та оформленні сторінки групи за адресою: https://www.facebook.com/groups/ua.wiki/; в електронній адресі wikipediaukraina@gmail.com; припинити використання позначень та торговельних марок "ВІКІПЕДІЯ" та "WIKIPEDIA" іншими способами, які будуть виявлені органами АМК в результаті розгляду справи;

- якщо орган АМК вважатиме, що строк звернення із заявою закінчився, визнати поважними причини пропуску строку через ведення Компанією переговорів з Організацією і збирання доказів порушень;

- враховуючи досі триваючий характер описаних порушень, і у випадку неможливості порушити розгляд саме за заявою, порушити такий розгляд за власною ініціативою органу АМК.

5.2. Листом від 30.10.2020 №127-26/05-14918 АМК повідомило Компанію про те, що заява передана на розгляд Відділення АМК.

5.3. Суди попередніх інстанцій встановили, що на виконання доручення АМК від 30.10.2020 №13-01/1088 Відділенням АМК здійснено розгляд заяви Компанії.

5.4. Як встановлено попередніми судовими інстанціями, звертаючись до АМК із заявою, Компанія зазначала, що Організація є суб`єктом господарювання у розумінні Закону України "Про захист економічної конкуренції", оскільки є юридичною особою і здійснює господарську діяльність - як комерційну (підприємництво), так і некомерційну.

5.5. Зокрема, Компанія вважає, що своїми діями щодо використання позначень і торговельних марок "ВІКІПЕДІЯ", "WIKIPEDIA", не маючи дозволу Компанії на це, Організація і група пов`язаних з нею фізичних осіб, які контролюють господарську діяльність Організації, поклали початок відносинам конкуренції на ринку, пов`язаному з діяльністю енциклопедії "Вікіпедія", маючи вигоду з конкурентної переваги, порівняно з іншими суб`єктами, за рахунок відомості в Україні позначень "ВІКІПЕДІЯ" і "WIKIPEDIA". Такі дії Організації здатні призвести до змішування з діяльністю Компанії, зокрема, щодо розвитку української Вікіпедії як україномовної частини енциклопедії.

5.6. Тобто, на думку Компанії, зазначені дії Організації містять ознаки порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції, передбаченого статтею 4 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції".

5.7. Як встановили суди, Відділення АМК листом від 25.11.2020 №60-02/6764 залишило заяву Компанії без руху та з метою всебічного дослідження обставин, викладених у заяві, запропонувало Компанії протягом 25 календарних днів з дня отримання даного листа надати Відділенню АМК відповідну інформацію та копії підтверджуючих документів, а саме:

- вказати, з якого часу та які саме види діяльності здійснює безпосередньо Компанія на території України (вказати регіони)? Відповідь підтвердити документально;

- вказати інформацію про юридичних осіб (найменування, ідентифікаційний код, юридична та фактична адреса, номер контактного телефону, e-mail, посилання на офіційний веб-сайт тощо), які здійснювали/-нюють діяльність на замовлення/в інтересах тощо Компанії на території України; відповідь підтвердити документально по кожному суб`єкту окремо із зазначенням, з якого часу та які саме види діяльності вони здійснюють;

- вказати інформацію про юридичних осіб (найменування, ідентифікаційний код, юридична та фактична адреса, номер контактного телефону, e-mail, посилання на офіційний веб-сайт тощо), які здійснювали/-нюють представництво заявника в Україні;

- вказати з якого часу та які саме види діяльності здійснює безпосередньо Організація на території України (вказати регіони)? Відповідь підтвердити документально;

- надати ґрунтовні пояснення, яким чином права Компанії порушуються внаслідок дій Організації, зазначених у Заяві, у розумінні статті 4 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції"; відповідь підтвердити документально;

- за можливості надати ґрунтовні пояснення, яким чином внаслідок дій Організації, зазначених у Заяві, у розумінні статті. 4 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" порушуються права юридичних осіб, які здійснювали/-нюють діяльність на замовлення/в інтересах тощо Компанії на території України; відповідь підтвердити документально;

- вказати інших юридичних осіб (найменування, ідентифікаційний код, юридична та фактична адреса, номер контактного телефону, e-mail, посилання на офіційний веб-сайт тощо), чиї права були порушені внаслідок дій Організації, описаних у Заяві;

- вказати розмір збитків (або інші негативні наслідки для конкуренції), понесених або які можуть бути понесені Компанією внаслідок дій Організації, про які зазначено у Заяві (зазначити які саме); відповідь підтвердити документально;

- чи перебуває/перебувала Компанія у господарських відносинах з Організацією? У разі позитивної відповіді надати копії підтвердних документів;

- вказати, які комерційні збитки як конкуренту на ринку (зазначити якому саме) завдаються заявнику внаслідок дій Організації, описаних у Заяві, з огляду на інформацію, вказану у договорі від 01.02.2011, укладеному заявником і громадською організацією "Вікімедіа України", а саме: "Вікімедіа Фаундейшн, Інк." є міжнародною некомерційною організацією, яка сприяє зростанню, розвитку та розповсюдженню безкоштовного багатомовного контенту, та безкоштовному наданню громадськості повного контенту основаних на "wiki" проектів" (мова оригіналу);

- вказати з якого часу та які саме види діяльності здійснює громадська організація "Вікімедіа України" на території України (зазначити регіони) згідно з договором від 01.02.2011? відповідь підтвердити документально;

- надати всі доповнення, додатки, специфікації до договору від 01.02.2011;

- вказати всі позначення, торговельні марки, знаки для товарів і послуг, які використовує у своїй діяльності (вказати якій саме) заявник, пов`язаній із питаннями, піднятими у Заяві; надати копії свідоцтв про реєстрацію знаків для товарів і послуг (у разі наявності);

- з огляду на інформацію, повідомлену у заяві, а саме "окрім самого відповідача (Організації), існує група пов`язаних з відповідачем осіб, які контролюють господарську діяльність відповідача і використовують відповідача (за рахунок відтворення в найменуванні відповідача торговельної марки заявника (Компанії) - ВІКІПЕДІЯ)" (мова оригіналу), надати інформацію про юридичних осіб (найменування, ідентифікаційний код, юридична та фактична адреса, номер контактного телефону, e-mail, посилання на офіційний веб-сайт тощо), які, на думку заявника, контролюють господарську діяльність Організації і використовують його; відповідь підтвердити документально;

- надати документальне підтвердження напрацювання заявником відповідної ділової репутації на ринках, на яких, на його думку, Компанія є конкурентом Організації за весь час здійснення діяльності на відповідному ринку;

- вказати дату (число, місяць, рік), з якої заявнику стало відомо про використання спірних позначень (вказати, яких саме) Організацією та групою пов`язаних з нею осіб, які, на думку заявника, контролюють господарську діяльність Організації (вказати юридичних осіб); за можливості відповідь підтвердити документально;

- вказати юридичних осіб (найменування, ідентифікаційний код, юридична та фактична адреса, номер контактного телефону, e-mail, посилання на офіційний веб-сайт тощо), з якими заявник перебуває у відносинах контролю у розумінні статті 1 Закону України "Про захист економічної конкуренції"? Інформацію надати із зазначенням зв`язків між ними;

- вказати, яким чином дії Організації, про які йде мова у заяві, можуть безпосередньо і негативно вплинути на права заявника; відповідь обґрунтувати та за можливості підтвердити документально;

- надати документи та інформацію, які б могли свідчити про те, що заявник і Організація здійснюють господарську діяльність на одному чи суміжних ринках та є конкурентами;

- зазначити посилання на сторінки в соціальних мережах, які в своїй господарській діяльності використовує заявник; крім того, вказати осіб фізичних/юридичних (із зазначенням П.І.Б., посади, ідентифікаційного коду, адреси, контактного телефону), які мають/мали доступ до розміщення інформації на вказаних сторінках та які несуть за неї відповідальність;

- за можливості зазначити посилання на сторінки в соціальних мережах, які в своїй господарській діяльності використовує Організація; крім того, вказати осіб фізичних/юридичних (із зазначенням П.І.Б., посади, ідентифікаційного коду, адреси, контактного телефону), які мають/мали доступ до розміщення інформації на вказаних сторінках та які несуть за неї відповідальність (у разі наявності такої інформації);

- з огляду на вказану в заяві інформацію: "існує група пов`язаних з відповідачем осіб, які контролюють господарську діяльність відповідача і використовують відповідача (за рахунок відтворення в найменуванні відповідача торговельної марки заявника - "ВІКІПЕДІЯ") таким чином, що привертають увагу до себе і рекламують свою підприємницьку діяльність, а також за рахунок широкої відомості енциклопедії Вікіпедія відповідач отримує конкурентну перевагу порівняно з іншими суб`єктами при залученні коштів від інших осіб, бо створює штучне враження про його пов`язаність чи особливу співпрацю з Заявником або роль у реалізації проектів заявника в Україні" (мова оригіналу), вказати: яким чином Організація та особи, що її контролюють, "привертають увагу до себе і рекламують свою підприємницьку діяльність"; відповідь обґрунтувати та надати приклади такої реклами; в чому полягають конкурентні переваги, які отримує Організація порівняно з іншими суб`єктами (вказати, якими саме суб`єктами), а також зазначити на якому саме ринку Організація отримує вказані переваги; відповідь обґрунтувати; про які саме проекти заявника в Україні йде мова у Заяві; відповідь підтвердити документально;

- зазначити, де ще окрім сайту http://wikipedia.net.ua/ спірні позначення в своїй господарській діяльності використовують Організація та окремо юридичні особи, які її контролюють (за наявності), та/або інші суб`єкти господарювання; відповідь підтвердити документально;

- вказати, хто, яким чином та на яких умовах може здійснювати написання та редагування статей в електронній енциклопедії "Вікіпедія", що належить заявнику; відповідь обґрунтувати;

- з огляду на повідомлену у заяві інформацію, зокрема, "Вікібізнес" називає себе "єдиною агенцією з піару та репутаційного менеджменту у Вікіпедії в Україні", "командою маркетологів", які спеціалізуються "на просуванні компаній, політиків, селебрітіз та івентів", використовують "Вікіпедію" …, щоби … бренд вийшов на першу сторінку видачі Google. До кінця 2021 року агенція "Вікібізнес" планує захопити 30% ринку нативної реклами у Вікіпедії в СНД. Фокус на просування компаній, брендів та персон у найпопулярніших Вікіпедіях світу. НА тому ж сайті за адресою http://wikipedia.net.ua/ станом на 17.06.2020 при описі проектів використовувалися наступні тексти: "Профінансувати створення якоїсь статті. Ви можете замовити, а ми напишемо статтю на будь-яку тему, що вас цікавить: улюблений спортсмен, зірка голівуду, медичний препарат, наукове явище або історичний дія. Ініціювати Вікімарафон. За вашої організаційної, волонтерської і фінансової підтримки ми наповнимо конкретний розділ Вікіпедії статтями на цю тему" (мова оригіналу), тобто відомості про те, що Організація використовує електронну енциклопедію "Вікіпедія", яка належить заявнику, тобто є його споживачем, вказати, яким чином заявник та Організація є конкурентами та може відбуватися змішування діяльності заявника з діяльністю Організації; відповідь обґрунтувати та підтвердити документально;

- вказати, на яких саме ринках Організація і громадська організація "Вікімедіа України" є конкурентами;

- вказати, на яких саме ринках заявник та особи, що контролюють Організацію, є конкурентами;

- з якого часу та яким чином заявник здійснює рекламування власної діяльності (товарів/послуг)? Відповідь підтвердити документально за кожним видом діяльності окремо;

- чи були випадки змішування діяльності заявника із діяльністю Організації? У разі позитивної відповіді надати документальне підтвердження такого змішування;

- листування між заявником і Організацією та/або іншими особами з приводу питань, порушених у заяві (у разі наявності);

- копії скарг, листів, звернень тощо, в тому числі електронних, а також відповідей на них, які надходили до Заявника від фізичних/юридичних осіб, з приводу питань, піднятих у заяві (у разі наявності);

- вказати суб`єктів господарювання, які є конкурентами заявника на території України (із зазначенням, на якому саме ринку);

- інформацію стосовно звернення до будь-якого іншого органу державної влади, зокрема, до суду з питань, порушених у заяві; у разі наявності надати копії таких звернень та відповідей на них.

5.8. Судами попередніх інстанцій також встановлено, що листом від 27.01.2021 №60-02/614 Відділенням АМК було продовжено Компанії строк надання інформації та документів до 10.03.2021 (включно).

5.9. Листом від 15.03.2021 №60-02/1903 Відділенням АМК повідомило Компанію про продовження строку розгляду заяви на 60 календарних днів.

5.10. Як встановили суди попередніх інстанцій, за результатами аналізу наявної у Відділення АМК інформації останнє виходило із того, що з огляду на положення конкурентного законодавства, для початку розгляду справи за ознаками порушення статті 4 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" необхідно встановити наявність (у сукупності) таких ознак порушення:

- підтверджений документально факт використання чужого позначення у господарській діяльності;

- доведена першість заявника у використанні позначення у господарському обігу та здобуття ним репутації на певному ринку;

- відсутність дозволу особи, яка має право на використання позначення та право забороняти використання позначення іншим особам;

- можливість змішування товарів і діяльності порушника з товарами і діяльністю заявника (тобто, здійснення господарської діяльності на одному чи суміжному ринку на території України).

5.11. Відсутність доказів стосовно хоча б однієї із складових частин ознак порушення унеможливлює застосування статті 4 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" до тих правовідносин, які виникають у зв`язку із використанням будь-якого позначення.

5.12. Крім того, за висновками Відділення АМК, обов`язковою умовою для кваліфікації дій відповідачів як вчинення порушення, передбаченого, зокрема, Законом України "Про захист від недобросовісної конкуренції", є наявність конкурентних відносин між заявником і відповідачем, та наміри відповідача щодо набуття конкурентних переваг на відповідному ринку.

5.13. Судами встановлено, що у заяві Компанія повідомила Відділення АМК про таке: "На думку Вікімедіа Фаундейшн, Інк., ринками, де громадська організація "Вікіпедія Україна" (ТО "УКРАЇНСЬКА ВІКІПЕДІЯ") створила відносини конкуренції з Вікімедіа Фаундейшн, Інк., є: 1) загальноукраїнський ринок фінансування безкоштовного отримання, поширення знань та обміну навчальною, довідковою інформацією (ринок 1); 2) загальноукраїнський ринок надання в мережі Інтернет підтвердженої і нейтральної інформації про фізичних осіб, юридичних осіб, комерційні позначення, товари, послуги, предмети, явища, події (ринок 2)" (мова оригіналу).

5.14. Як встановлено попередніми судовими інстанціями, Компанія також повідомила Відділення АМК про те, що метою її діяльності є забезпечення можливості і залучення людей зі всіх країн світу до збору пізнавальної інформації і створенні на її основі матеріалів на умовах безкоштовної ліцензії або вільного доступу та використання, а також ефективне поширення таких матеріалів на міжнародному рівні. Фонд буде зберігати корисну інформацію зі своїх проектів і безкоштовно надавати доступ до неї у мережі Інтернет протягом необмеженого строку.

5.15. Компанія в Україні здійснює таку діяльність: 1) забезпечення діяльності багатомовної інтерактивної онлайнової енциклопедії, яка надає інформацію з різноманітних тем та напрямків та інших проектів; 2) надання онлайнових публікацій у вигляді статей, довідників, брошур, роз`яснень, керівництв з користування та наповнення змісту багатомовної інтерактивної онлайнової енциклопедії; 3) проведення конференцій, семінарів, конкурсів щодо багатомовної інтерактивної онлайнової енциклопедії, діяльності веб-сайтів, які містять у собі багатомовні інтерактивні енциклопедії; 4) залучення коштів для підтримки безкоштовного отримання знань та обміну навчальною інформацією.

5.16. У співпраці з мережею регіональних партнерів, Фонд забезпечує необхідну інфраструктуру та рамки для підтримки та розвитку багатомовних вікі-проектів. Фонд поширює зібрані матеріали через мережу Інтернет безкоштовно.

5.17. Wikimedia Foundation є доброчинною некомерційною організацією, що діє на підставі законодавства штату Флорида (США). Після проведення аудиту, фонд був включений до списку доброчинних організацій Guidestar. Заснована організація з 2003 року.

5.18. Найбільшим проектом Фонду є Вікіпедія - онлайнова енциклопедія, що ввійшла до 10 найбільш відвідуваних сайтів світу.

5.19. Крім того Вікімедіа підтримує ряд інших проектів. Це:

- Вікісховище. централізоване сховище файлів під вільними ліцензіями.

- Вікісловник - вільний словник;

- Вікіновини - вільне написання новин;

- Вікіпідручник - проект для розробки вільних навчальних матеріалів;

- Вікіцитати - вільна колекція цитат;

- Вікітека - сховище вільно поширюваних текстів (у тому числі літературних творів, текстів історичних документів і коментарів до них, бібліографій тощо);

- Віківерситет - вільні навчальні матеріали.

5.20. Також фонд підтримує розробку програмного забезпечення media wiki, на якому працюють всі зазначені проекти. Наведена інформація була надана Відділенню АМК самою Компанією.

5.21. Суди попередніх інстанцій, виходячи із повідомленої Компанією інформації, дійшли висновку, що остання не здійснює комерційну підприємницьку діяльність, є благодійною організацією та несе освітню функцію шляхом забезпечення, зокрема, технічної можливості для створення іншими особами на сайті Компанії публікацій будь-якої тематики та забезпечення доступу до них користувачам в усьому світі.

5.22. Суди також встановили, що нездійснення Компанією комерційної діяльності також підтверджується такою інформацією: "Більшість коштів фонду - це внески приватних осіб, хоча частина коштів - це гранти і дотації різних інституцій. Фонд отримує кошти більш як з 50 країн, більшість коштів надходять з англомовних країн (США, Велика Британія, Канада, Австралія). Половина з внесків є анонімними, і хоча ці внески невеликі, сама їх кількість забезпечує Фонду значний дохід. Збільшення доходів Фонду також планується через пошук альтернативних джерел фінансування, як спонсорство або продаж копій статей Вікіпедїї на паперових чи електронних носіях (у форматі PDF), наприклад існує ідея продажу в друкованому вигляді частини матеріалу Вікіпедїї як "Wikipedia 1.0". У цей час Фонд не розглядає можливість доходу від реклами. Найбільше грошей Фонд витрачає на обладнання. Зростання об`єму накопиченої інформації на сторінках Вікіпедїї та інших проектів постійно вимагає постійного оновлення комп`ютерного устаткування. Друге місце за об`ємом витрат посідає оплата за інтернет зв`язок. Наприклад, у 2006 році сторінки Вікіпедії були відвідувані 285 тисяч разів на хвилину! Великі зусилля Фонд покладає на підтримку безперебійної роботи системи. Наступним видатком є реєстрація доменів та товарних знаків. Із збільшенням кількості працівників бюро виросли також адміністративні витрати. Проте ці витрати незначні завдяки тому що значна частина співробітників - волонтери" (мова оригіналу).

5.23. Крім того, судами також встановлено, що відповідно до інформації, повідомленої Компанією, сутність її діяльності полягає у забезпеченні можливість ділитися та отримувати інформацію іншими особами, тобто Компанія створює можливість розміщувати інформацію, завантажувати контент, пишучі публікації, проводячи конференції тощо. Зазначена інформація упорядковується, зокрема, в розділах, формуючи онлайн-енциклопедію, або інші системи для надання та отримання інформації в мережі Інтернет на сайті Компанії, в залежності від її проекту. При цьому, Компанія самостійно не займається наповненням контентом своїх проектів.

5.24. Також, Компанія не займається фінансуванням безкоштовного отримання та обміну навчальною, довідковою інформацією, а навпаки отримує таке фінансування за рахунок добровільних внесків для забезпечення можливості поширення знань іншими особами за рахунок розміщення контенту на її сайті та її проектах.

5.25. З огляду на повідомлену самою Компанією інформацію про вид та особливості її діяльності, а також статус благодійної організації, суди погодились із висновками Відділення АМК, що Компанія не здійснює комерційну підприємницьку діяльність.

5.26. Як встановлено попередніми судовими інстанціями, згідно з інформацією, наявною у Відділення АМК, в мережі Інтернет розміщена, зокрема, така інформація про діяльність Організації: "До кінця 2021 року агенція планує захопити 30% ринку нашивної реклами у Вікіпедіі в СНД. Фокус на просуванні компаній, брендів та персон у найпопулярніших Вікіпедіях світу"; "Створюємо, коригуємо та ґрунтовно переписуємо статті про політиків, селебрітіз та відомих діячів"; "Відстежуємо створені статті, вносимо актуальні зміни та вдосконалюємо необхідні розділи"; "Розміщуємо статті у всіх найбільших мовних розділах Вікіпедії: еn, uа, ru, ge, es"; "Ви можете замовити, а ми напишемо статтю на будь-яку тему, що вас цікавить: улюблений спортсмен, зірка голівуду, медичний препарат, наукове явище або історичний діяч. За вашої організаційної, волонтерської і фінансової підтримки ми наповнимо конкретний розділ Вікіпедії статтями на цю тему. Ми приїдемо і проведемо віківишкіл та навчимо створювати, писати та перекладати статті у Вікіпедії": "Отримаєте класну футболку і будете щомісяця обирати статтю, яку ми створимо на ваше замовлення"; "За вашої організаційної і волонтерської підтримки ми наповнимо конкретний розділ Вікіпедії статтями на цю тему" тощо. Про вказане також зазначала і Компанія.

5.27. З огляду на наведене вище, суди встановили, що Організація фактично використовує створену Компанією онлайн-енциклопедію "Вікіпедія", у тому числі її україномовну частину, займається її розширенням шляхом, зокрема, написання статей в онлайн-енциклопедії "Вікіпедія" та навчанням інших користувачів наповнювати її розділи контентом.

5.28. Відділення АМК, виходячи з того, що основним видом діяльності Організації за КВЕД (згідно з даними ЄДР) є діяльність інших громадських організацій, н.в.і.у. (код 94.99), який включає, зокрема: діяльність організацій, безпосередньо не пов`язаних із політичними партіями, які впливають на суспільну думку шляхом просвіти, політичного впливу, збирання коштів; організації, які виступають на підтримку розвитку громад і розширення можливостей освіти, н.в.і.у.; діяльність із надання гранта членськими або іншими організаціями тощо, дійшов висновку, що Організація також не є суб`єктом господарювання у розумінні статті 1 Закону України "Про захист економічної конкуренції", тобто не може бути належним відповідачем у антимонопольній справі.

5.29. Листом від 12.05.2021 №60-02/3649 Відділення АМК повідомило Компанію про відсутність належних підстав для початку розгляду справи, оскільки вказані у заяві обставини не є належними для кваліфікації дій Організації як таких, що містять ознаки порушення, передбаченого статтею 4 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції".

5.30. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний господарський суд, дійшов висновку щодо відсутності правових підстав для визнання недійсними рішення АМК.

5.31. Зокрема, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідно до положень статті 2 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" цей Закон застосовується до відносин, у яких беруть участь суб`єкти господарювання у зв`язку з недобросовісною конкуренцією, у тому числі у разі вчинення ними дій за межами України, якщо ці дії мають чи можуть мати негативний вплив на конкуренцію на її території, якщо інше не встановлено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. З огляду на те, що ні Компанія, ані Організація не є суб`єктами господарювання у розумінні положень Закону України "Про захист економічної конкуренції", суди дійшли висновку, що дія Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" на вказані благодійну та громадську організації не поширюється.

5.32. За таких обставин, суди зазначили про обґрунтованість висновків АМК щодо відсутності підстав для початку розгляду справи, оскільки вказані у заяві Компанії обставини не є належними для кваліфікації дій Організації як таких, що містять ознаки порушення, передбаченого статтею 4 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" та про відсутність підстав для визнання недійсним рішення АМК №60-02/3649, яке оформлене листом, стосовно розгляду заяви Компанії.

6. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції

6.1. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

6.2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

7. Оцінка аргументів учасників справи та висновків попередніх судових інстанцій

7.1. Верховний Суд на підставі встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, у межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, здійснює перевірку застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права і зазначає таке.

7.2. Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для визнання недійсним рішення АМК №60-02/3649, яке оформлене листом, стосовно розгляду заяви Компанії щодо можливих ознак порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції в діях Організації та зобов`язання АМК повторно розглянути заяву від 26.10.2020 №BRO1811821UKR Компанії про захист від недобросовісної конкуренції з боку Організації та інших осіб щодо використання позначень "ВІКІПЕДІЯ/WIKIPEDIA".

7.3. Так, згідно зі статтею 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Комітет є державним органом зі спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель.

7.4. Особливості спеціального статусу АМК обумовлюються його завданнями та повноваженнями, в тому числі роллю у формуванні конкурентної політики, та визначаються Законом України "Про Антимонопольний комітет України", іншими актами законодавства і полягають, зокрема, у спеціальних процесуальних засадах діяльності Антимонопольного комітету України, визначених розділом VII Закону України "Про захист економічної конкуренції", визначених главою 6 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" та Правилами.

7.5. Основним завданням АМК, відповідно до статті 3 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині: 1) здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб`єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції; 2) контролю за концентрацією, узгодженими діями суб`єктів господарювання та дотриманням вимог законодавства про захист економічної конкуренції під час регулювання цін (тарифів) на товари, що виробляються (реалізуються) суб`єктами природних монополій; 3) сприяння розвитку добросовісної конкуренції; 4) методичного забезпечення застосування законодавства про захист економічної конкуренції; 5) здійснення контролю щодо створення конкурентного середовища та захисту конкуренції у сфері публічних закупівель; 6) проведення моніторингу державної допомоги суб`єктам господарювання та здійснення контролю за допустимістю такої допомоги для конкуренції.

7.6. За приписами частини першої статті 40 Господарського кодексу України державний контроль за дотриманням антимонопольно-конкурентного законодавства, захист інтересів підприємців та споживачів від його порушень здійснюються АМК відповідно до його повноважень, визначених законом.

7.7. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (стаття 19 Конституції України).

7.8. Перелік повноважень АМК, зокрема, у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції визначений у статті 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України".

7.9. Зокрема, статті 7 та 16 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" закріплюють, що Комітет має повноваження, зокрема, приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції рішення за заявами і справами. Державний уповноважений Антимонопольного комітету України має повноваження розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, про надання дозволу, надання попередніх висновків стосовно узгоджених дій, концентрації, приймати розпорядження про початок розгляду справи або надавати мотивовану відповідь про відмову в розгляді справи.

7.10. Відповідно до пункту 20 Правил у разі невиявлення ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції державний уповноважений відмовляє у розгляді справи, про що письмово повідомляється заявнику.

7.11. Виходячи із системного аналізу положень статей 7, 16 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", статті 36 Закону України "Про захист економічної конкуренції" та пункту 20 Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, суди попередніх судових інстанцій, врахувавши висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі №910/23000/17, - дійшли обґрунтованих висновків про те, що відмова АМК в розгляді справи, оформлена листом (а не розпорядженням), по свій суті є рішенням АМК, тобто актом індивідуальної дії, що може бути оскаржений в судовому порядку.

7.12. Що ж стосується підстав для визнання недійсним рішення АМК №60-02/3649, яке оформлене листом від 12.05.2021 про відсутність належних підстав для початку розгляду справи та відсутність підстав кваліфікувати дії Організації як такі, що містять ознаки порушення, передбачене у статті 4 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції", Суд зазначає таке.

7.13. Судами попередніх інстанцій встановлено, що Відділення АМК, приймаючи оскаржуване у даній господарській справі рішення, керувалося Законом України "Про захист економічної конкуренції" та Законом України "Про захист від недобросовісної конкуренції".

7.14. Зокрема, за висновками Відділення АМК, як і Компанія так і Організація не є суб`єктами господарювання у розумінні положень Закону України "Про захист економічної конкуренції". Відділенням АМК за результатами аналізу змісту матеріалів, документів і інформації, отриманих від Компанії під час розгляду заяви встановлено, що вказані юридичні особи приватного права є доброчинними некомерційними організаціями (благодійною та громадською організаціями) та не здійснюють діяльність з виробництва, реалізації, придбання товарів або іншу господарську діяльність, а відтак, за висновками Відділення АМК, дія Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" на вказані організації не поширюється.

7.15. Як визначено у частинах 1, 2 статті 2 Закону України "Про захист економічної конкуренції", цим Законом регулюються відносини органів державної влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю із суб`єктами господарювання; суб`єктів господарювання з іншими суб`єктами господарювання, із споживачами, іншими юридичними та фізичними особами у зв`язку з економічною конкуренцією. Цей Закон застосовується до відносин, які впливають чи можуть вплинути на економічну конкуренцію на території України.

7.16. Згідно зі статтею 1 Закону України "Про захист економічної конкуренції" суб`єкт господарювання - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми та форми власності чи фізична особа, що здійснює діяльність з виробництва, реалізації, придбання товарів, іншу господарську діяльність, у тому числі яка здійснює контроль над іншою юридичною чи фізичною особою; група суб`єктів господарювання, якщо один або декілька з них здійснюють контроль над іншими. Суб`єктами господарювання визнаються також органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також органи адміністративно-господарського управління та контролю в частині їх діяльності з виробництва, реалізації, придбання товарів чи іншої господарської діяльності. Господарською діяльністю не вважається діяльність фізичної особи з придбання товарів народного споживання для кінцевого споживання. Водночас товаром, за приписами цієї статті є будь-який предмет господарського обороту, в тому числі продукція, роботи, послуги, документи, що підтверджують зобов`язання та права (зокрема цінні папери). Економічна конкуренція (конкуренція) - змагання між суб`єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб`єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб`єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб`єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку.

7.17. Відповідно до частин першої, другої статті 1 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" недобросовісною конкуренцією є будь-які дії у конкуренції, що суперечать торговим та іншим чесним звичаям у господарській діяльності. Недобросовісною конкуренцією є дії у конкуренції, зокрема визначені Главами 2 - 4 цього Закону.

7.18. Згідно з частиною першою статті 4 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" неправомірним є використання імені, комерційного (фірмового) найменування, торговельної марки (знака для товарів і послуг), рекламних матеріалів, оформлення упаковки товарів і періодичних видань, інших позначень без дозволу (згоди) суб`єкта господарювання, який раніше почав використовувати їх або схожі на них позначення у господарській діяльності, що призвело чи може призвести до змішування з діяльністю цього суб`єкта господарювання.

7.19. Положеннями статті 2 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" визначено, що Закон застосовується до відносин, у яких беруть участь суб`єкти господарювання у зв`язку з недобросовісною конкуренцією, у тому числі у разі вчинення ними дій за межами України, якщо ці дії мають чи можуть мати негативний вплив на конкуренцію на її території, якщо інше не встановлено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

7.20. Верховний Суд враховує те, що як встановлено попередніми судовими інстанціями, у тому числі і сам позивач повідомляв Відділення АМК про те, що Wikimedia Foundation є доброчинною некомерційною організацією, яка діє на підставі законодавства штату Флорида (США). Метою діяльності Компанії є забезпечення можливості і залучення людей зі всіх країн світу до збору пізнавальної інформації і створенні на її основі матеріалів на умовах безкоштовної ліцензії або вільного доступу та використання.

7.21. Верховний Суд також враховує те, що благодійна організація - це юридична особа приватного права, установчі документи якої визначають благодійну діяльність в одній чи кількох сферах, визначених цим Законом, як основну мету її діяльності.

7.22. Зокрема, відповідно до пунктів 2, 3 частини першої статті 1 Закону України "Про благодійну діяльність та благодійні організації" благодійна діяльність - це добровільна особиста та/або майнова допомога для досягнення визначених цим Законом цілей, що не передбачає одержання благодійником прибутку, а також сплати будь-якої винагороди або компенсації благодійнику від імені або за дорученням бенефіціара.

7.23. Суд також враховує обставини встановлені попередніми судовими інстанціями та Відділенням АМК за результатами аналізу змісту матеріалів, документів і інформації, отриманих від Компанії під час розгляду заяви, зокрема: що основним видом діяльності Організації за КВЕД (згідно з даними ЄДР) є діяльність інших громадських організацій, н.в.і.у. (код 94.99), який включає, зокрема: діяльність організацій, безпосередньо не пов`язаних із політичними партіями, які впливають на суспільну думку шляхом просвіти, політичного впливу, збирання коштів; організації, які виступають на підтримку розвитку громад і розширення можливостей освіти, н.в.і.у.; діяльність із надання гранта членськими або іншими організаціями тощо.

7.24. Тобто, Відділенням АМК та судами попередніх інстанцій встановлено, що Організація також не є суб`єктом господарювання у розумінні статті 1 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

7.25. У розгляді даного питання Суд враховує, що відповідно до частин першої - третьої статті 1 Закону України "Про громадські об`єднання" громадське об`єднання - це добровільне об`єднання фізичних осіб та/або юридичних осіб приватного права для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних, та інших інтересів.

7.26. Громадське об`єднання за організаційно-правовою формою утворюється як громадська організація або громадська спілка.

7.27. Громадська організація - це громадське об`єднання, засновниками та членами (учасниками) якого є фізичні особи.

7.28. Громадські об`єднання утворюються і діють на принципах: добровільності; самоврядності; вільного вибору території діяльності; рівності перед законом; відсутності майнового інтересу їх членів (учасників); прозорості, відкритості та публічності (частина перша статті 3 Закону України "Про громадські об`єднання").

7.29. Згідно з частиною шостою статті 3 Закону України "Про громадські об`єднання" члени (учасники) громадського об`єднання не мають права на частку майна громадського об`єднання та не відповідають за його зобов`язаннями. Доходи або майно (активи) громадського об`єднання не підлягають розподілу між його членами (учасниками) і не можуть використовуватися для вигоди будь-якого окремого члена (учасника) громадського об`єднання, його посадових осіб (крім оплати їх праці та відрахувань на соціальні заходи).

7.30. Верховний Суд у даному спорі також враховує посилання скаржника на положення статей 3 та 53 Господарського кодексу України та зазначає таке.

7.31. Поняття господарської діяльності, що вживається у Законі України "Про захист економічної конкуренції", визначено у статті 3 Господарського кодексу України.

7.32. Так, відповідно до частин першої, другої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

7.33. Відповідно до частини першої статті 52 Господарського кодексу України некомерційне господарювання - це самостійна систематична господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання, спрямована на досягнення економічних, соціальних та інших результатів без мети одержання прибутку.

7.34. Згідно з частиною третьою статті 53 Господарського кодексу України у разі якщо господарська діяльність громадян або юридичної особи, зареєстрованої як суб`єкт некомерційного господарювання, набуває характеру підприємницької діяльності, до неї застосовуються положення цього Кодексу та інших законів, якими регулюється підприємництво.

7.35. Згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

7.36. Суд зазначає про те, що судами попередніх інстанцій встановлено, що матеріали справи не містять доказів того, що Компанія здійснює дії, які носять характер підприємницької діяльності. Зокрема, Компанією ні Відділенню АМК ні судам попередніх інстанцій таких доказів не подано. Крім того, Суд також враховує, що самим позивачем визнано факт того, що він не здійснює комерційну підприємницьку діяльність та несе освітню функцію.

7.37. При цьому, Суд виходить із того, що преамбулою Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" передбачено, що цей Закон визначає правові засади захисту суб`єктів господарювання і споживачів від недобросовісної конкуренції.

7.38. Недобросовісною конкуренцією, відповідно до статті 1 вказаного Закону, є будь-які дії у конкуренції, що суперечать торговим та іншим чесним звичаям у господарській діяльності.

7.39. Обов`язковою умовою для притягнення особи до відповідальності за порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції є вчинення нею дій, що суперечать торговим та іншим чесним звичаям у господарській діяльності.

7.40. У відповідності до положень статті 21 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" вчинення суб`єктами господарювання дій, визначених цим Законом як недобросовісна конкуренція, тягне за собою накладення штрафу в розмірі, визначеним згідно з цією статтею названого Закону.

7.41. За приписами частини першої статті 55 Господарського кодексу України суб`єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов`язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

7.42. Отже, в контексті встановлених обставин справи у даному спорі (позиціонування Компанією себе саме як суб`єкта господарювання у розумінні положень Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції"), Суд зазначає про те, що одним із основних критеріїв визначення правого статусу суб`єкта господарювання у розумінні положень цього Закону є здійснення таким господарської діяльності. Суд, враховуючи положення наведених вище норм права, зазначає, що суб`єкт господарювання у розумінні положень Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" та Закону України "Про захист економічної конкуренції", у контексті спірних правовідносин, має тлумачитись як учасник господарських відносин, який здійснює господарську діяльність з виробництва, реалізації, придбання товарів або здійснює іншу господарську діяльність.

7.43. При цьому, Суд також враховує те, що у заяві Компанія повідомила АМК про те, що "На думку Вікімедіа Фаундейшн, Інк., ринками, де громадська організація "Вікіпедія Україна" (ТО "УКРАЇНСЬКА ВІКІПЕДІЯ") створила відносини конкуренції з Вікімедіа Фаундейшн, Інк., є: 1) загальноукраїнський ринок фінансування безкоштовного отримання, поширення знань та обміну навчальною, довідковою інформацією (ринок 1); 2) загальноукраїнський ринок надання в мережі Інтернет підтвердженої і нейтральної інформації про фізичних осіб, юридичних осіб, комерційні позначення, товари, послуги, предмети, явища, події (ринок 2)" (мова оригіналу).

7.44. Поряд з тим, судами попередніх інстанцій встановлено, що сутність діяльності Компанії полягає у забезпеченні можливості ділитися та отримувати інформацію іншими особами. Тобто Компанія створює можливість розміщувати інформацію, завантажувати контент, пишучі публікації, проводячи конференції тощо. Зазначена інформація упорядковується, зокрема, в розділах, формуючи онлайн-енциклопедію, або інші системи для надання та отримання інформації в мережі Інтернет на сайті Компанії, в залежності від її проекту. При цьому, Компанія самостійно не займається наповненням контентом своїх проектів. Крім того, Компанія не займається фінансуванням безкоштовного отримання та обміну навчальною, довідковою інформацією, а навпаки отримує таке фінансування за рахунок добровільних внесків для забезпечення можливості поширення знань іншими особами за рахунок розміщення контенту на її сайті та її проектах.

7.45. Суди також встановили, що Організація фактично використовує створену Компанією онлайн-енциклопедію "Вікіпедія", в тому числі її україномовну частину, займається її розширенням шляхом, зокрема, написання статей в онлайн-енциклопедії "Вікіпедія" та навчанням інших користувачів наповнювати її розділи контентом.

7.46. Таким чином, з огляду на повідомлену Компанією інформацію про вид та особливості її діяльності (статус благодійної організації), враховуючи обставини встановлені судами щодо нездійснення Компанією комерційної підприємницької діяльності та обставини, що, Суд не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального права щодо висновків судів попередніх інстанцій про те, що Компанія не є ані суб`єктом господарювання, ані учасником на ринку товарів відносини якого з іншими учасниками цього ринку (Організацією, яка у свою чергу фактично використовує створену Компанією онлайн-енциклопедію "Вікіпедія", у тому числі її україномовну частину, займається її розширенням шляхом, написання статей в онлайн-енциклопедії "Вікіпедія" та навчанням інших користувачів наповнювати її розділи контентом) є об`єктом регулювання законодавства про захист від недобросовісної конкуренції, а тому не підпадає під сферу застосування Законів України "Про Антимонопольний комітет України", "Про захист економічної конкуренції" та "Про захист від недобросовісної конкуренції".

7.47. З огляду на наведене, доводи скаржника у вказаній частині визнаються безпідставними, а посилання судів попередніх інстанцій на норми, які визначають правовий статус суб`єкта господарювання та зміст господарської діяльності, у тому числі норми Податкового кодексу України, Суд вважає доречними та правомірними.

7.48. Також у розгляді даної справи колегія суддів звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 02.07.2019 зі справи №910/23000/17, згідно з якою: "господарські суди у розгляді справ про визнання недійсними рішень АМК не повинні перебирати на себе не притаманні суду функції, які здійснюються виключно органами АМК, але при цьому зобов`язані перевіряти правильність застосування органами АМК відповідних правових норм".

7.49. Суд враховує, що у кожному конкретному випадку судом досліджуються обставини щодо наявності чи відсутності підстав в органу Антимонопольного комітету України для висновку про те, що заява про порушення законодавства про захист економічної конкуренції не відповідає встановленим Комітетом вимогам і це перешкоджає її розгляду.

7.50. У постанові від 02.07.2019 зі справи №910/23000/17 Велика Палата Верховного Суду також наголосила на важливості дотримання принципу належного врядування та унеможливлення свавільного використання дискреційних повноважень, що орган Антимонопольного комітету України має враховувати при ухваленні рішень.

7.51. Перевіряючи дії Антимонопольного комітету України на відповідність законодавству України, суд, не втручаючись у дискрецію (вільний розсуд) Антимонопольного комітету України з`ясовує і визначає наявність/відсутність, а тому доведеність/недоведеність, обґрунтованість/необґрунтованість передбачених статтею 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" підстав для визнання недійсним рішення Антимонопольного комітету України через призму/критерії, зокрема, неповноти з`ясування обставин, які мають значення для справи; недоведеності обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; неправильності застосування норм матеріального і процесуального права тощо. Саме таким чином суд і здійснює перевірку на відповідність реалізації дискреції закону (праву), так і на узгодженість рішень/дій, прийнятих на підставі дискреції, з правами особи, загальними принципами публічної адміністрації, процедурними нормами, обставинами справи тощо.

7.52. Отже, спеціально-дозвільний принцип, встановлений у статті 19 Конституції України передбачає зобов`язання органу державної влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією або ж законами України. Норми Конституції не містять прямої безпосередньої вказівки на можливість багатоваріантної поведінки при здійсненні органами державної влади своїх повноважень. Водночас реалізація окремих повноважень може залежати від оцінки відповідної потреби їх застосування з метою належної реалізації вимог закону. Свобода розсуду є необхідною для здійснення цілого ряду завдань, які мають бути виконані при здійсненні державної влади. Проте однією з вимог до здійснення дискреційних повноважень є вимога до суб`єкта владних повноважень використовувати дискреційні повноваження з метою, з якою воно було надано, зокрема, згідно з відповідним законом.

7.53. У цій справі судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач звернувся до АМК із заявою в якій зазначав, що Організація є суб`єктом господарювання в розумінні Закону України "Про захист економічної конкуренції", оскільки є юридичною особою і здійснює господарську діяльність, як комерційну діяльність (підприємництво), так і некомерційну господарську діяльність. Організація і група пов`язаних з нею фізичних осіб, які контролюють господарську діяльність Організації своїми діями щодо використання позначень і торговельних марок "ВІКІПЕДІЯ", "WIKIPEDIA" та не маючи дозволу позивача на це, поклали початок відносинам конкуренції на ринку, пов`язаному з діяльністю енциклопедії "Вікіпедія", маючи вигоду з конкурентної переваги порівняно з іншими суб`єктами, за рахунок відомості в Україні позначень "ВІКІПЕДІЯ" та "WIKIPEDIA". Такі дії Організації здатні призвести до змішування з діяльністю Компанії, зокрема: щодо розвитку української Вікіпедії як україномовної частини енциклопедії.

7.54. Звертаючись з даним позовом до суду, позивач стверджував, що у рішенні АМК, яке оформлене листом, Відділенням АМК також не надано обґрунтованої оцінки повідомленим в заяві позивача фактам, що Організація під своїм іменем займається продажем футболок - товару, для якого в 25-му класі МКТП зареєстровані торговельні марки позивача "Wikipedia" за міжнародними реєстраціями №1222505, №1226355 та торговельна марка "Вікіпедія" за свідоцтвом України №216173.

7.55. Згідно з частиною першою статті 59 Законом України "Про захист економічної конкуренції" підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів АМК є:

- неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи;

- не доведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими;

- невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи;

- порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

7.56. Відповідно до приписів статті 27 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" процесуальні засади діяльності органів Антимонопольного комітету України щодо захисту від недобросовісної конкуренції, зокрема розгляд справ про недобросовісну конкуренцію, порядок виконання рішень та розпоряджень органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень, їх перевірка, перегляд, оскарження та гарантії учасників процесу, інші питання щодо захисту від недобросовісної конкуренції регулюються законодавством про захист економічної конкуренції з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

7.57. Суд у розгляді даного спору звертається до висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 18.06.2019 зі справи №922/1966/18 згідно з якою: "розглядаючи позов про визнання недійсним Рішення АМК, господарський суд має не встановлювати безпосередньо наявність чи відсутність акта недобросовісної конкуренції з боку Товариства, а зобов`язаний перевірити наявність чи відсутність визначених законом підстав для визнання Рішення АМК недійсним (стаття 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції"). Крім того, обов`язковою умовою для притягнення особи до відповідальності за порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції є вчинення нею дій, що суперечать торговим та іншим чесним звичаям у господарській діяльності".

7.58. Колегія суддів зазначає, що в силу положень підпунктів 1, 2, 11 частини першої статті 7 Закону "Про Антимонопольний комітет України" Комітет має повноваження розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами; приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції; проводити дослідження ринку, визначати межі товарного ринку, а також становище, в тому числі монопольне (домінуюче), суб`єктів господарювання на цьому ринку.

7.59. Суд у розгляді даного питання враховує те, що в основу оскаржуваного рішення АМК покладено висновки АМК про те, що у цьому випадку ані Компанія, ані Організація не є суб`єктами господарювання у розумінні положень Закону України "Про захист економічної конкуренції". Компанія не є учасником на ринку товарів відносини якого з іншими учасниками цього ринку (Організацією) є об`єктом регулювання законодавства про захист від недобросовісної конкуренції, а тому не підпадає під сферу застосування Законів України "Про Антимонопольний комітет України" , "Про захист економічної конкуренції" та "Про захист від недобросовісної конкуренції".

7.60. Також Суд зазначає, що стаття 4 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" передбачає, що неправомірним є використання імені, комерційного (фірмового) найменування, торговельної марки (знака для товарів і послуг), рекламних матеріалів, оформлення упаковки товарів і періодичних видань, інших позначень без дозволу (згоди) суб`єкта господарювання, який раніше почав використовувати їх або схожі на них позначення у господарській діяльності, що призвело чи може призвести до змішування з діяльністю цього суб`єкта господарювання.

7.61. Верховний Суд зазначає про те, що з огляду на те, що спір у справі виник у сфері конкурентних правовідносин, до предмета доказування у цій справі входять обставини, пов`язані з підтвердженням документально факту використання чужого позначення у господарській діяльності; доведення факту першості заявника у використанні позначення у господарському обігу та здобуття ним репутації на певному ринку; відсутність дозволу особи, яка має право на використання позначення та право забороняти використання позначення іншим особам; можливість змішування товарів і діяльності порушника з товарами і діяльністю заявника (тобто, здійснення господарської діяльності на одному чи суміжному ринку на території України).

7.62. Відсутність доказів стосовно хоча б однієї складових ознак правопорушення, унеможливлює застосування статті 4 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" до тих правовідносин, які виникають у зв`язку з використанням будь-якого позначення. При цьому між відповідними суб`єктами господарювання обов`язкова наявність відносин конкуренції та/або наміри відповідача у антимонопольній справі щодо набуття конкурентних переваг на відповідному ринку.

7.63. Поряд з тим, Суд зазначає, що передумовою застосування до спірних правовідносин Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" є наявність відносин конкуренції між суб`єктами господарювання, яких стосується порушення. Якщо ж порушення прав інтелектуальної власності відбувається поза сферою конкурентних відносин, то захист таких прав здійснюється виключно за приписами Цивільного кодексу України Господарського кодексу України, інших законодавчих актів, що регулюють питання захисту прав на об`єкти інтелектуальної власності, та відповідних норм процесуального права. Подібна за замістом позиція, викладена і у постанові Верховного Суду від 17.09.2020 у справі №910/1254/19.

7.64. Крім того, Суд також враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 18.08.2021 зі справи №922/1966/18 та зазначає про те, що згідно з конкурентним законодавством, а саме: відповідно до статті 4 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" позначення отримує захист у конкурентних відносинах, а не як самостійний об`єкт інтелектуальної власності. Ключовим, у даному випадку, є питання щодо добросовісності/недобросовісності використання суб`єктами господарювання такого позначення у господарській діяльності.

7.65. З огляду на наведене, Суд погоджується з висновками Відділення АМК у рішенні №60-02/3649 та з висновками судів попередніх інстанцій у оскаржуваних судових рішеннях про те, що у разі наявності в діях Організації порушення прав Компанії на належні останній торговельні марки, Компанія не позбавлена права звернутися до суду з відповідним позовом.

7.66. При цьому суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано виходили із загального права особи на користування результатами власної діяльності та виключної компетенції органів Антимонопольного комітету України в сфері захисту від недобросовісної конкуренції.

7.67. Натомість з огляду на повідомлену Компанією інформацію про вид та особливості його діяльності рішення АМК ґрунтується на фактичних обставинах, наведених компанією у заяві та прийнято з урахуванням законодавчо визначеного правового статусу діяльності заявника і відповідача в антимонопольні справі та встановлених в межах застосування приписів Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції".

7.68. Щодо доводів скаржника про неврахування судами попередніх інстанцій правових висновків викладених у постановах Верховного Суду від 03.02.2022 у справі №916/218/21, від 02.02.2021 у справі №910/17891/19, від 05.10.2021 у справі №910/15594/18, від 16.01.2020 у справі №910/12392/18, від 10.08.2021 у справі №910/17623/19, від 30.09.2019 та від 10.09.2020 у справі №910/23375/17, від 14.05.2020 у справі №927/580/19, від 09.06.2020 у справі №925/221/21, Верховний Суд вважає за необхідне зазначити таке.

7.69. Згідно з висновком Верховного Суду викладеним у постанові від 15.07.2021 зі справи №916/2586/20 перевіряючи дії Антимонопольного комітету України на відповідність законодавству України, суд не втручаючись у дискрецію (вільний розсуд) АМК, з`ясовує і визнає наявність/відсутність, а відтак доведеність/недоведеність, обґрунтованість/необґрунтованість передбачених статтею 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" підстав для визнання недійсним рішення АМК.

7.70. Господарські суди при розгляді справ про визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України не повинні перебирати непритаманні суду функції, які здійснюються виключно органами Антимонопольного комітету України, але зобов`язані перевіряти правильність застосування відповідних правових норм (правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 №910/23000/17).

7.71. Суди дослідивши Рішення АМК та норми матеріального та процесуального права дійшли неспростовного висновку про те, що у цьому випадку ані Компанія, ані Організація не є суб`єктами господарювання у розумінні положень Закону України "Про захист економічної конкуренції", а відтак дія Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" на вказані благодійну та громадську організації не поширюється.

7.72. Верховний Суд звертає увагу на те, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 зазначено, що процесуальний закон у визначених випадках передбачає необхідність оцінювання правовідносин на предмет подібності. З цією метою суд насамперед має визначити, які правовідносини є спірними, після чого застосувати змістовий критерій порівняння, а за необхідності - також суб`єктний і об`єктний критерії. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків сторін спору) є основним, а два інші - додатковими. Суб`єктний і об`єктний критерії матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб`єктний склад цих правовідносин або їх специфічний об`єкт. Самі по собі предмет позову та сторони справи можуть не допомогти встановити подібність правовідносин за жодним із критеріїв. Не завжди обраний позивачем спосіб захисту є належним й ефективним. Тому формулювання предмета позову може не вказати на зміст і об`єкт спірних правовідносин. Крім того, сторонами справи не завжди є сторони спору (наприклад, коли позивач або відповідач неналежний). Тому порівняння сторін справи не обов`язково дозволить оцінити подібність правовідносин за суб`єктами спірних правовідносин.

7.73. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи (постанови від 27.03.2018 у справі №910/17999/16 (пункт 32); від 25.04.2018 у справі №925/3/17 (пункт 38); від 16.05.2018 у справі №910/24257/16 (пункт 40); від 05.06.2018 у справі №243/10982/15-ц (пункт 22); від 31.10.2018 у справі №372/1988/15-ц (пункт 24); від 05.12.2018 у справах №522/2202/15-ц (пункт 22) і №522/2110/15-ц (пункт 22); від 30.01.2019 у справі №706/1272/14-ц (пункт 22)). Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).

7.74. Таким чином, конкретизація Великої Палати Верховного Суду полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

7.75. Отже, суди попередніх інстанцій перевірили дії АМК на відповідність законодавству України та визнали відсутніми підстави для визнання недійсним рішення АМК. Водночас, враховуючи правовий висновок, викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, підстав вважати, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у наведених скаржником постановах Верховного Суду відсутні. Зокрема, у кожній із зазначених справ, Верховний Суд робив відповідні висновки щодо суб`єктів господарювання у розумінні положень Закону України "Про захист економічної конкуренції".

7.76. Суд касаційної інстанції відхиляє доводи касаційної скарги в частині необхідності формування висновків Верховного Суду щодо застосування зазначених в розділі 4.1. цієї постанови норм права, з огляду на те, що доводи касаційної скарги в цій частині зводяться до вільного тлумачення скаржником положень Закону України "Про захист економічної конкуренції" та ніяким чином не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій в частині того, що ні Компанія ні Організація у контексті спірних правовідносин не підпадають під сферу застосування Законів України "Про Антимонопольний комітет України", "Про захист економічної конкуренції" та "Про захист від недобросовісної конкуренції". У даному випадку, такі доводи зводяться до незгоди з вищевказаними висновками судів попередніх інстанцій про недоведеність Компанією фактів зазначених у заяві для кваліфікації дій Організації як таких, що містять ознаки порушення, передбаченого статтею 4 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" та вимоги до касаційного суду здійснити переоцінку доказів по справі і встановити по новому фактичні обставини справи, визнавши доведеність скаржником фактів, покладених ним в основу позову та касаційної скарги.

7.77. Зважаючи на наведене, у Верховного Суду відсутні підстави для надання правових висновків щодо застосування вказаних скаржником у розділі 4.1. цієї постанови норм матеріального та процесуального права у подібних правовідносинах. Таким чином доводи касаційної скарги Верховним Судом відхиляються.

7.78. Щодо доводів касаційної скарги в частині того, що належним відповідачем у даній справі є саме АМК, а не Відділення АМК, Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що право АМК на доручення розгляду заяви Відділенню АМК прямо встановлено антимонопольним законодавством.

7.79. Оскільки під час здійснення касаційного провадження у цій справі з підстав касаційного оскарження, визначених у пунктах 1 і 3 частини другої статті 287 ГПК України, Верховним Судом не було встановлено допущених судами попередніх інстанцій порушень норм матеріального та процесуального права з наведених у касаційній скарзі мотивів, то і підстав для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень у касаційного суду немає.

7.80. Суд відхиляє інші доводи касаційної скарги як безпідставні, з огляду на неспростування скаржником в межах доводів касаційної скарги висновків судів, які покладені в основу оскаржуваних судових рішень.

7.81. Суд бере до уваги та вважає прийнятними доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу, з огляду на вказані вище висновки Верховного Суду, наведені у цій постанові.

7.82. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у оскаржуваному судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, позиція суду касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

7.83. У справі, що розглядається, Верховний Суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних правовідносин, як у матеріально-правовому, так і в процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів попередніх інстанцій, а зводяться до вільного тлумачення норм матеріального та процесуального права.

8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

8.1. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

8.2. За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

8.3. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що звертаючись із касаційною скаргою, скаржник не спростував наведених судами попередніх інстанцій висновків та не довів неправильного застосування ними норм матеріального і процесуального права, як необхідної передумови для скасування прийнятих у справі рішень.

8.4. Оскільки місцевий та апеляційний господарські суди правильно застосували норми матеріального та процесуального права під час розгляду справи, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги Компанії та залишення судових рішень попередніх інстанцій без змін.

9. Судові витрати

9.1. Судові витрати у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції покладаються на позивача, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись статтями 129 296 300 308 309 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Wikimedia Foundation, Inc. (Вікімедіа Фаундейшн, Інк.) залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 20.12.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.06.2022 у справі №910/11304/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Бенедисюк

Суддя І. Колос

Суддя Т. Малашенкова