ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 вересня 2022 року
м. Київ
cправа № 910/11827/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В. - головуючого, Мачульського Г. М., Уркевича В. Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Агрофірма "Квіти України" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.06.2022 (колегія суддів: Буравльов С. І., Шапран В. В., Андрієнко В. В.) у справі
за позовом Приватного акціонерного товариства "Агрофірма "Квіти України" до Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Міністерства розвитку громад та територій України, про визнання договору оренди переукладеним,
за участю представників:
відповідача - Михайлов В. В.,
третьої особи - Різник В. С., Марченко І. І.
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
1. У липні 2021 року Приватне акціонерне товариство "Агрофірма "Квіти України" (далі - ПрАТ "Агрофірма "Квіти України") звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву (далі - РВ ФДМУ) про визнання переукладеним договору оренди цілісного (єдиного) майнового комплексу від 24.09.2008 № 4086ЦМК в редакції позивача.
2. Позовні вимоги обґрунтовані безпідставною відмовою відповідача укласти зазначений договір без проведення аукціону.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.01.2022 позов задоволено.
4. Задовольняючи позов повністю, місцевий суд дійшов висновку про те, що Міністерство розвитку громад та територій України всупереч положенням Закону України "Про оренду державного та комунального майна" не надало позивачу згоду на продовження строку дії договору оренди від 24.09.2008 № 4086ЦМК на новий строк, а РВ ФДМУ, зважаючи на відсутність такої згоди - необґрунтовано відмовило орендарю у продовженні строку дії договору.
5. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.06.2022 рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення, яким в позові відмовлено.
6. Постанову мотивовано тим, що передача в оренду цілісного майнового комплексу здійснюється з урахуванням рішення Кабінету Міністрів України, а також рішення уповноваженого органу управління майном з обґрунтуванням і проектом додаткових умов оренди. Крім того, обов`язковими також є письмові зауваження та пропозиції, викладені членами робочої групи під час консультацій. Однак, у матеріалах справи відсутні докази того, що позивачем при переукладанні договору оренди було дотримано порядок та процедуру, визначені нормами чинного законодавства.
Короткий зміст касаційної скарги
7. ПрАТ "Агрофірма "Квіти України" у касаційній скарзі просить постанову апеляційної інстанції скасувати, рішення суду першої інстанції залишити без змін.
8. Скарга мотивована неправильним застосуванням та порушенням апеляційним господарським судом норм права, зокрема, пункту 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), а також ухваленням судового рішення без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду щодо застосування зазначеної норми права у подібних правовідносинах.
9. Скаржник також наголошує на відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування пункту 142 постанови Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483 "Про деякі питання оренди державного та комунального майна".
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
10. Міністерство розвитку громад та територій України у відзиві просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, постанову апеляційної інстанції залишити без змін.
11. Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву у поясненнях просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, проте такі пояснення по суті є відзивом на касаційну скаргу, який подано 16.08.2022. Втім, враховуючи, що такий відзив подано поза межами строку, встановленого в ухвалі Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.07.2022, він долучається до матеріалів справи однак залишається без розгляду відповідно до положень статей 118 295 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
12. 16.08.2022 до Верховного Суду від ПрАТ "Агрофірма "Квіти України" надійшло доповнення до касаційної скарги, а 17.08.2022 - додаткові пояснення, які по суті є доповненням до касаційної скарги.
13. Міністерство розвитку громад та територій України у додаткових поясненнях заперечило у прийнятті доповнень до касаційної скарги.
14. Щодо поданих ПрАТ "Агрофірма "Квіти України" доповнень колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до приписів частини 1 статті 298 Господарського процесуального кодексу України особа, яка подала касаційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на касаційне оскарження.
Згідно частини 4 статті 13 цього Кодексу кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно положень частини 1 статті 118 вказаного Кодексу право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку (частина перша). Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (частина друга).
Отже скористатися таким правом на подачу доповнень до касаційної скарги особа може лише протягом вказаного строку, а суд касаційної інстанції не уповноважений під час розгляду касаційної скарги змінювати такий строк.
За вказаних обставин такі доповнення до касаційної скарги судом касаційної інстанції не можуть прийматися до розгляду, тому залишаються без розгляду.
15. 07.09.2022 від ПрАТ "Агрофірма "Квіти України" надійшло клопотання про відкладення судового засідання, оскільки представник позивача - адвокат Пономаренко К. П. представляє інтереси іншої особи у справі № 910/19444/21, судове засідання у якій відбудеться в приміщенні Господарського суду міста Києва 07.09.2022 о 17 год. 00хв.
Колегія суддів відхиляє зазначене клопотання, оскільки ухвалу суду у справі № 910/19444/21, додану до клопотання, датовано 31.08.2022, а перерва у справі, яка розглядається, оголошена раніше, 17.08.2022; явка сторін у справі не визнана обов`язковою; касаційна скарга ПрАТ "Агрофірма "Квіти України" подана представником позивача адвокатом Пономаренко К. П. і у судовому засіданні 17.08.2022 вона вже надавала пояснення по суті касаційної скарги.
Позиція Верховного Суду
16. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
17. При цьому під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19).
18. Разом з тим на предмет подібності слід оцінити саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін у справі та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їх змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність необхідно також визначати за суб`єктним і об`єктним критерієм відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими (пункт 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20).
19. Суд апеляційної інстанції, приймаючи постанову у справі, виходив з того, що за частиною першою статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
20. Договір найму укладається на строк, встановлений договором (частина перша статті 763 ЦК України).
21. Спеціальним законом, що регулює організаційні відносини, пов`язані з передачею в оренду майна державних підприємств, установ та організацій, підприємств, заснованих на майні, що перебуває у державній та комунальній власності, є Закон України "Про оренду державного та комунального майна".
22. Згідно з частиною другою статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992 № 2269-ХІІ (у відповідній редакції), у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
23. Як передбачено у частині першій статті 764 ЦК України, якщо наймач продовжує володіти та/або користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
24. Отже відсутність заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору має наслідком продовження терміну дії договору на той самий термін і на тих самих умовах. Тобто заява орендодавця про припинення договору оренди за закінченням строку договору є одностороннім правочином, який відображає волевиявлення орендодавця, що не потребує узгодження орендаря в силу прямої норми закону, і є підставою для припинення відповідних зобов`язальних правовідносин.
25. Разом з цим, суд апеляційної інстанції зазначив, що чинне на момент виникнення спірних правовідносин законодавство не містить спеціальних вказівок щодо того, коли орендар вважається повідомлений, чи спосіб такого повідомлення, не містить чинне законодавство і вимоги для орендодавця обґрунтовувати підстави для відмови у продовженні дії договору оренди.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19.
26. 24.09.2008 між РВ ФДМУ (орендодавець) та Акціонерним товариством "Квіти України" (орендар) було укладено договір оренди цілісного майнового комплексу Державної агрофірми "Квіти України" № 4086ЦМК.
27. 23.07.2012 у зв`язку зі зміною найменування орендаря та приведення статутних документів до вимог Закону України "Про акціонерні товариства" між ПрАТ "Агрофірма "Квіти України" та РВ ФДМУ укладено договір № 4086/02 про внесення змін до договору оренди цілісного майнового комплексу від 24.09.2008 № 4086ЦМК, яким змінено назву та юридичну адресу орендаря.
28. Договір оренди від 24.09.2008 № 4086ЦМК припинив свою дію 24.09.2018
29. 07.08.2018 з метою продовження строку дії договору оренди, ПрАТ "Агрофірма "Квіти України" звернулося до РВ ФДМУ з листом № 07/08-18, у якому просило продовжити строк дії договору оренди на той самий термін і на тих самих умовах, що були передбачені договором, з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження договору. У цьому ж листі орендар вказав, що ПрАТ "Агрофірма "Квіти України" своєчасно та в повному обсязі сплачує податки і збори як до державного, так і до місцевого бюджетів.
30. 14.08.2018 позивач звернувся з аналогічним листом № 14/08-18 до Міністерства розвитку громад та територій України, в якому вказав про належне виконання своїх зобов`язань за договором, зокрема, сплату орендних платежів, здійснення платежів до державних та місцевих бюджетів, вчинення заходів щодо відновлення (поліпшення) нерухомого майна. У своєму листі позивач просив Міністерство розвитку громад та територій України продовжити строк дії договору оренди від 24.09.2008 № 4086ЦМК на той самий термін і на тих самих умовах, передбачених укладеним раніше договором, з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження договору.
31. 10.10.2018 позивач повторно звернувся до РВ ФДМУ з листом, у якому просив продовжити строк дії договору оренди на той самий термін і на тих самих умовах.
32. У листі Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 11.06.2018 № 7/21-5762 вказано, що 09.06.2017 робочою групою у складі представників РВ ФДМУ та Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України було проведено перевірку виконання вимог чинного законодавства в сфері орендних відносин щодо державного нерухомого майна - цілісного майнового комплексу. В ході обстеження робочою групою було встановлено незаконне використання державного нерухомого майна без укладання договорів суборенди та відповідного погодження з орендодавцем. Також було встановлено, що державне майно, яке передане в оренду ПрАТ "Агрофірма "Квіти України", знаходиться у неналежному стані зі значними пошкодженнями.
33. У свою чергу, РВ ФДМУ у листі від 22.10.2018 № 30-06/10288 повідомило ПрАТ "Агрофірма "Квіти України" про відмову у продовженні дії у договору оренди. При цьому апеляційний господарський суд зазначив, що таке повідомлення надіслано позивачу у встановлений законом та умовами договору оренди строк. Ні лист Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 11.06.2018 № 7/21-5762, ні лист РВ ФДМУ від 22.10.2018 № 30-06/10288 не містять відомостей про намір органу управління використовувати орендоване майно для власних потреб.
34. Ураховуючи те, що РВ ФДМУ у визначений законом строк повідомило ПрАТ "Агрофірма "Квіти України" про відмову у продовженні терміну дії договору оренди, та відсутність будь-яких відомостей про те, що Міністерство регіонального розвитку будівництва та житлово-комунального господарства України на той час мало намір використовувати орендоване майно для власних потреб, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що до спірних правовідносин не можна застосовувати Закон України "Про оренду державного та комунального майна" від 03.10.2019 № 157-ІХ та Порядок передачі в оренду державного та комунального майна, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483 "Деякі питання оренди державного та комунального майна".
35. З огляду на викладене, апеляційна інстанція відмовила у задоволенні позову.
36. У справі № 914/2561/21, на постанову Верховного Суду від 08.06.2022 у якій міститься посилання у касаційній скарзі, розглядався позов про визнання переважного права на укладення договору оренди, визнання недійсними результатів аукціону та визнання недійсним договору оренди. Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позову з огляду на те, що суди установили обставини наявності у позивача переважного права на укладення договору оренди на новий строк та можливості реалізації такого права добросовісного орендаря шляхом його участі в аукціоні, вчинення позивачем дій спрямованих на реалізацію такого переважного права відповідно до положень Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та Порядку передачі в оренду державного та комунального майна. Проте в порушення зазначених норм законодавства, що регулює спірні правовідносини, та за обставин, що склалися, електронний аукціон було оголошено та проведено без урахування відповідного переважного права позивача та надання йому можливості для втілення такого права. При цьому судами було встановлено, що позивача було повідомлено про відмову у продовженні договору оренди у зв`язку з використанням балансоутримувачем приміщення для власних потреб. У подальшому балансоутримувач повідомив позивача, що йому для власних потреб потрібне приміщення меншої площі і підприємство не заперечує проти укладення договору оренди шляхом проведення аукціону.
37. Таким чином, хоча у справі, яка розглядається, та у вищезазначеній справі схоже правове регулювання, проте предмети та підстави позовів, зміст правовідносин, фактично-доказова база (обставини справи та зібрані у них докази) є різними.
38. У справі № 904/3789/19, на постанову Верховного Суду від 14.06.2022 міститься посилання у касаційній скарзі, розглядався позов про визнання договору оренди земельної ділянки поновленим та визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки. Верховний Суд скасував постанову апеляційної інстанції та направив справу на новий розгляд до апеляційного господарського суду, зазначивши, що цим судом не встановлено тих фактичних обставин справи, від яких залежить її правильне вирішення, та ненадання їм належної правової оцінки. Зокрема, судом не надано оцінки доводам позивача про свідоме ухилення ГУ Держгеокадастру від вирішення питання щодо поновлення спірного договору оренди землі та очевидну суперечливість його (орендодавця) поведінки. При цьому, Верховний Суд зазначив, що заперечення орендодавця щодо невідповідності листа-повідомлення із проектом додаткової угоди вимогам закону мають бути обґрунтованими і містити конкретні посилання на порушення закону, зазначені у листі-повідомленні або проекті додаткової угоди, або містити конкретні істотні умови договору, щодо яких орендодавець пропонує зміни; норми Закону України "Про оренду землі" (у відповідній редакції) не передбачають обов`язкового надання орендарем інших додаткових документів до листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі, окрім проекту додаткової угоди.
39. Таким чином, правовідносини, які склалися між сторонами у справі, яка розглядається, відрізняються від правовідносин в указаній вище справі. Справи відрізняються предметами та підставами позовів, змістом правовідносин, фактично-доказовою базою, а також правовим регулюванням правовідносин.
40. Отже, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини другої статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження.
41. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
42. Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України.
43. Згідно з пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
44. Зміст зазначеної процесуальної норми свідчить про те, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.
45. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.
46. Скаржник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування пункту 142 постанови Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483 "Про деякі питання оренди державного та комунального майна".
47. Зазначеною постановою Кабінету Міністрів України затверджено Порядок передачі в оренду державного та комунального майна згідно з пунктом 142 якого якщо рішення про відмову у продовженні договору оренди приймається на підставі необхідності майна для власних потреб балансоутримувача, які обґрунтовані у письмовому зверненні балансоутримувача, поданому ним орендарю, то в такому рішенні повинно бути зазначено найменування та реквізити такого балансоутримувача.
Якщо необхідність балансоутримувача в такому майні для задоволення власних потреб припинилася, балансоутримувач повідомляє про це орендаря, якому було відмовлено у продовженні договору оренди на такій підставі, не пізніше ніж протягом десяти робочих днів з дня припинення такої необхідності.
Якщо такий орендар бажає продовжити використання майна, він повідомляє про це орендодавця протягом десяти робочих днів з дня отримання повідомлення балансоутримувача.
Якщо такий орендар у разі відмови йому у продовженні договору оренди мав право на продовження зазначеного договору без аукціону, то договір оренди відповідного майна переукладається з таким орендарем на умовах, що були визначені в договорі, у продовженні якого було відмовлено, згідно з вимогами цього Порядку.
Якщо договір оренди, в продовженні якого було відмовлено, підлягав продовженню за результатами аукціону, то орендар, якому було відмовлено в продовженні договору, має переважне право на укладення договору оренди за результатами аукціону, за умови, що він бере участь в такому аукціоні. Реалізація переважного права здійснюється відповідно до положень цього Порядку. У такому разі статус об`єкта в Переліку першого типу зазначається як "вільний".
48. Отже, пункт 142 застосовується у ситуації, якщо рішення про відмову у продовженні договору оренди прийнято на підставі необхідності майна для власних потреб балансоутримувача, але у подальшому така підстава відпала. Проте у справі, яка переглядається, судами не встановлено і у матеріалах справи відсутні докази, що відмова у продовженні договору оренди майна була прийнята з підстави необхідності цього майна для власних потреб балансоутримувача.
49. Зазначені обставини свідчать про відсутність у Верховного Суду підстав для формування висновку у цій справі щодо питання застосування наведених скаржником положень чинного законодавства у спірних правовідносинах.
50. За таких обставин наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, не підтвердилася після відкриття касаційного провадження.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
51. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
52. За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина 2).
53. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
54. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що касаційне провадження за касаційною скаргою в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, необхідно закрити, а касаційну скаргу в частині підстави, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, залишити без задоволення.
Судові витрати
55. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку, передбаченому статтею 129 ГПК України, покладається на скаржника.
Керуючись статтями 296 300 301 306 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційне провадження за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Агрофірма "Квіти України" в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.
2. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Агрофірма "Квіти України" в частині підстави, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, залишити без задоволення.
3. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.06.2022 у справі № 910/11827/21 залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Є. В. Краснов
Суддя Г. М. Мачульський
Суддя В. Ю. Уркевич