№ 910/11849/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2020 року

м. Київ

Справа № 910/11849/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Зуєва В. А. - головуючого, Багай Н. О., Мачульського Г. М.,

за участю секретаря судового засідання - Дерлі І. І.

за участю представників сторін:

позивача - Бартман Ю. Д., Якуніна І. М.,

відповідача - Воронов Є. Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компас"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.06.2020 (судді: Пономаренко Є. Ю. - головуючий, Дідиченко М. А., Руденко М. А.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компас"

до Будинку відпочинку "Конча-Заспа" Державного управління справами

про зобов`язання нараховувати плату за теплопостачання згідно показників лічильника,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Компас" (далі - ТОВ "Компас", Позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Будинку відпочинку "Конча-Заспа" Державного управління справами (далі - БВ "Конча-Заспа", Відповідач) про зобов`язання Відповідача виконувати умови п. 3 договору надання в користування приміщень від 01.04.2015 в частині нарахування плати за теплопостачання згідно з показниками лічильника з 01.09.2019.

1.2. В обґрунтування позовних вимог Позивач вказував на порушення Відповідачем умов зазначеного договору в частині нарахування плати за опалення не за показниками лічильника, а з розрахунку за 1 кв.м опалювальної площі.

2. Короткий зміст судових рішень у справі

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.12.2019 позовні вимоги задоволено частково; зобов`язано Відповідача нараховувати Позивачу плату за теплопостачання за адресою: м. Київ, вул. Столичне шосе, 24 км, будинок № 56 згідно з показниками лічильника; відмовлено в частині зобов`язання Відповідача нараховувати плату за теплопостачання згідно з показниками лічильника саме з 01.09.2019.

2.2. Приймаючи вказане рішення в частині задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що Позивач довів порушення Відповідачем умов договору від 01.04.2015 в частині нарахування плати за послуги теплопостачання згідно з показниками лічильника.

2.3. Одночасно, місцевий господарський суд частково відмовив у позові, оскільки Позивачем не обґрунтовано чому БВ "Конча-Заспа" повинен виконувати умови п. 3 договору від 01.04.2015 саме з 01.09.2019, враховуючи, що зазначений договір є обов`язковим для виконання сторонами з моменту його укладення.

2.4. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.06.2020 скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2019 про часткове задоволення позову та прийнято нове, яким повністю відмовлено у задоволенні позову ТОВ "Компас" до БВ "Конча-Заспа".

2.5. Приймаючи нове рішення про відмову в позові, господарський суд апеляційної інстанції виходив з того, що місцевий суд, задовольнивши позов, фактично зобов`язав Відповідача здійснювати нарахування за теплопостачання на підставі незаконно встановленого засобу обліку, оскільки ТОВ "Компас" не є ані оператором зовнішніх інженерних мереж, ані власником (співвласником) будівлі, якою здійснює користування на підставі укладеного з Відповідачем договору, тобто Позивач не наділений правом на самостійне обладнання такого будинку вузлом обліку.

2.6. Крім того, апеляційний суд зазначив, що Відповідач здійснює нарахування вартості теплопостачання на підставі лічильника, який встановлено у котельній, з урахуванням ціни за 1 кв.м опалювальної площі приміщень відповідно до умов договору від 01.04.2015 та механізму розрахунку витрат на опалення на поточний рік, передбаченого Порядком надання приміщень і користування ними в Будинку відпочинку "Конча-Заспа" Державного управління справами. При цьому застосування такого механізму обумовлено специфікою території Відповідача та розташованих на ній будинків - протяжність теплових мереж централізованого теплопостачання до будинків становить більше 15 кілометрів.

3. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

3.1. У касаційній скарзі ТОВ "Компас" просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.06.2020 та залишити без змін рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2019.

3.2. У вказаній скарзі заявник зазначає, що підставою для касаційного оскарження постанови апеляційного господарського суду відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України є неврахування судом висновку Верховного Суду щодо застосування статті 213 Цивільного кодексу України у подібних правовідносинах, викладеного у постанові від 10.04.2019 у справі № 916/2500/15.

3.3. Також у якості підстави подання касаційної скарги, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, заявник зазначає відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм статті 621 Цивільного кодексу України, частини другої статті 3 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", пункту 3 Порядку оснащення будівель вузлами комерційного обліку та обладнанням інженерних систем для забезпечення такого обліку, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 09.08.2018 № 206 (далі - Порядок № 206) у подібних правовідносинах.

3.4. Крім того, скаржник зазначає, що підставою касаційного оскарження постанови господарського суду апеляційної інстанції є встановлення судом обставин справи, які мають суттєве значення для правильного вирішення спору, а саме щодо нарахування Відповідачем вартості теплопостачання відповідно до показів розміщеного у котельні лічильника, на підставі недопустимих доказів.

3.5. У відзиві на касаційну скаргу Відповідач просить відмовити у задоволенні вказаної скарги, а постанову господарського суду апеляційної інстанції залишити без змін.

4. Розгляд справи Верховним Судом

4.1. Ухвалою Верховного Суду від 06.08.2020 у складі колегії суддів: Зуєва В. А. - головуючого, Кушніра І. В., Мачульського Г. М. відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Компас" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.06.2020 у справі № 910/11849/19.

4.2. Розпорядженням Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду №29.3-02/2179 від 16.09.2020 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи № 910/11849/19 у зв`язку з рішенням Вищої ради правосуддя від 15.09.2020 про відставку судді Кушніра І. В.

4.3. Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 16.09.2020 для розгляду справи № 910/11849/19 визначено колегію суддів у складі: Зуєв В. А. - головуючий, Багай Н. О., Мачульський Г. М.

5. Обставини встановлені судами

5.1. Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 01.04.2015 між Будинком відпочинку "Конча-Заспа" Державного управління справами (будинок відпочинку) та ТОВ "Компас" (співкористувач) було укладено договір відповідно до умов п. 1 якого будинок відпочинку надає співкористувачу у користування за плату будинок №56 у Будинку відпочинку "Конча-Заспа" Державного управління справами, який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Столичне шасе, 24, загальною площею 376,3 кв.м (надалі - будинок), у тому числі 253,6 кв.м опалювальної площі основних приміщень, 122,7 кв.м неопалювальної площі допоміжних підвальних приміщень та прибудинкову територію, а співкористувач зобов`язується сплачувати за користування будинком в розмірі та в порядку, встановленими договором.

Відповідно до п. 3. договору співкористувач сплачує за надані комунальні послуги (гаряче та холодне водопостачання, водовідведення, опалення, електропостачання та інші послуги) згідно з показниками лічильників на підставі виставлених будинком відпочинку рахунків щомісячно не пізніше 20-го числа наступного місяця, але не раніше ніж через 5 банківських днів з дня отримання співкористувачем рахунку від будинку відпочинку.

5.2. Як встановлено господарськими судами, Позивач 12.10.2017 направив на адресу Відповідача лист № 1/12-10 з проханням погодити встановлення вузла обліку (лічильника) теплової енергії в будинку, який було отримано БВ "Конча-Заспа" 13.10.2017.

5.3. 06.11.2017 Позивачем було направлено на адресу Відповідача лист № 1/11-17 з проханням впродовж 5 робочих днів надати позивачу погодження на встановлення лічильника обліку теплової енергії в будинку.

5.4. 21.11.2017 БВ "Конча-Заспа" направив ТОВ "Компас" відповідь на лист від 06.11.2017 в якій зазначив, що у 2014 році було розроблено методику плати за теплопостачання виключно із розрахунку за 1 кв.м опалювальної площі, враховуючи 15-ти кілометрову протяжність теплових мереж будинку відпочинку від котельні до пансіонатів та будинків. Указана методика включає в себе відшкодування витрат на опалення пансіонатів, будинків, приміщень та підтримання необхідного температурного режиму (60 - 70 градусів) у 15-ти кілометрових мережах теплопостачання.

5.5. Позивач, вважаючи неправомірним здійснення Відповідачем нарахування плати за теплопостачання на підставі вказаної методики, а не за показниками лічильника, звернувся до суду з цим позовом.

6. Позиція Верховного Суду

6.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та відзиві на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Компас" у частині підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, необхідно закрити, а в решті заявлених вимог касаційна скарга не може бути задоволена з огляду на наступне.

6.2. Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

6.3. Як уже зазначалося, підставою для касаційного оскарження постанови апеляційного господарського суду, передбаченою пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, заявник зазначає неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування статті 213 Цивільного кодексу України у подібних правовідносинах, викладеного у постанові від 10.04.2019 у справі № 916/2500/15. Також у якості підстави подання касаційної скарги, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, заявник зазначає відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм статті 621 Цивільного кодексу України, частини другої статті 3 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", пункту 3 Порядку № 206 у подібних правовідносинах. Крім того, скаржник зазначає, що підставою касаційного оскарження постанови господарського суду апеляційної інстанції є встановлення судом істотних обставин справи, а саме щодо нарахування Відповідачем вартості теплопостачання відповідно до показів розміщеного у котельні лічильника, на підставі недопустимих доказів.

6.4. Відповідно до частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.

6.5. Таким чином, за змістом пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України оскарження судових рішень з підстави, зазначеної у пункті 1 частини другої цієї статті, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

6.6. При цьому згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

6.7. Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають із подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.

6.8. Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин).

6.9. Разом з тим, зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

6.10. Так, у постанові Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 916/2500/15, на яку посилається Позивач, розглядались вимоги Приватного підприємства "Контейнерний термінал Іллічівськ" про визнання права власності на рухоме майно (вантажопідйомну техніку та допоміжне обладнання) на підставі статті 392 Цивільного кодексу України у зв`язку з придбанням зазначеного майна за рахунок цільового грошового інвестиційного внеску (вкладу) позивача у спільну діяльність за відповідним договором.

6.11. Отже, правовідносини у справі № 916/2500/15 та у справі, що переглядається, не є подібними, оскільки вони відрізняються предметом, підставами позову та правовим регулюванням спірних правовідносин.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, тлумачення змісту спірного договору відповідно до норм статті 213 Цивільного кодексу України не було предметом позовних вимог та не застосовувалося господарськими судами попередніх інстанцій.

6.12. Таким чином, оскільки наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, колегія суддів відповідно до пункту 5 частини першої статті 296 цього кодексу дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження у справі № 910/11849/19 за касаційною скаргою ТОВ "Компас" у частині підстави, передбаченої у пункті 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

6.13. Що стосується посилання заявника в якості підстави для подання касаційної скарги на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм статті 621 Цивільного кодексу України, частини другої статті 3 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", пункту 3 Порядку № 206 у подібних правовідносинах колегія суддів зазначає наступне.

6.14. Як наводилося вище, відповідно до пункту 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

6.15. Зі змісту вказаної норми убачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

6.16. Таким чином, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.

6.17. Як встановлено апеляційним господарським судом, Позивач для обліку теплової енергії будівлі, якою він користується на підставі договору, розмістив вузол обліку теплоспоживання, що не був прийнятий в експлуатацію Відповідачем. При цьому Позивач просив суд зобов`язати Відповідача нараховувати плату за теплопостачання згідно з показниками такого самовільно встановлено вузла обліку.

6.18. У той же час, судом апеляційної інстанції встановлено, що ТОВ "Компас" не є ані оператором зовнішніх інженерних мереж, ані власником (співвласником) будівлі, якою здійснює користування на підставі укладеного з Відповідачем договору, а відтак Позивач не наділений правом на самостійне обладнання зазначеної будівлі вузлом обліку.

6.19. У зв`язку з вказаними обставинами, апеляційний суд застосував до спірних правовідносин положення частини третьої статті 3 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", пунктів 3, 4 Порядку №206 (зокрема за змістом яких оператор зовнішніх інженерних мереж не менш як за два місяці до встановлення вузлів комерційного обліку повідомляє власників будівлі про намір встановити такий вузол) та дійшов до висновку, що місцевий господарський суд, задовольнивши позов, фактично зобов`язав Відповідача здійснювати нарахування вартості послуг за теплопостачання на підставі незаконно встановленого засобу обліку.

6.20. Натомість скаржник зазначає про необхідність викладення висновку Верховного Суду щодо застосування частини другої статті 3 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", яка передбачає заборону приєднання житлових і нежитлових будівель до зовнішніх інженерних мереж без оснащення таких будівель вузлами комерційного обліку відповідних комунальних послуг відповідно до вимог цього Закону.

При цьому останнім абзацом частини другої вказаної статті встановлено, що для споживача комунальних послуг, якому комунальна послуга постачається для групи нежитлових будівель та/або споруд, що є єдиним майновим комплексом, зовнішніми інженерними мережами, що належать споживачу, вузол комерційного обліку встановлюється на межі майнової належності в кожній точці приєднання до зовнішніх інженерних мереж.

6.21. Отже, доводи заявника про наявність передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підстави для подання касаційної скарги є необґрунтованими, оскільки вони стосуються норм права, які судом апеляційної інстанції не застосовувались при вирішенні спору з огляду на встановлені обставини справи, а відтак вказані доводи фактично спрямовані на переоцінку поданих сторонами доказів та встановлення нових обставин справи.

6.22. При цьому колегія суддів звертає увагу, що відповідно до частини першої статті 300, частини сьомої статті 301 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи.

6.23. Щодо доводів касаційної скарги про встановлення апеляційним судом обставин справи, які мають суттєве значення для правильного вирішення спору (щодо нарахування Відповідачем вартості теплопостачання відповідно до показів розміщеного у котельні лічильника), на підставі недопустимих доказів, колегія суддів зазначає наступне.

6.24. Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

6.25. Обґрунтовуючи вказані доводи скаржник посилається на те, що господарський суд апеляційної інстанції безпідставно врахував подані Відповідачем докази, а саме: акт готовності об`єкта до експлуатації від 25.06.2012, акт комісії про прийняття в експлуатацію системи газопостачання, договір на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 1901001522, які, при цьому, не було залучено до матеріалів справи відповідною ухвалою.

6.26. Згідно з частинами першою та третьою статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

6.27. Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

6.28. Згідно зі статтею 77 Господарського процесуального кодексу України допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

6.29. При цьому статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

6.30. У той же час відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

6.31. Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови, апеляційним господарським судом встановлено, що Відповідач спорудив та увів в експлуатацію котельню із відповідним обладнанням з метою забезпечення будинків та пансіонатів, які розташовані на території Будинку відпочинку "Конча-Заспа".

Також, актом комісії у складі Відповідача, як замовника, підрядної, експлуатаційної організацій та Державної інспекції у ГХП Держпромгірнагляду по Київській області та м. Києву прийнято в експлуатацію систему газопостачання, якою обладнана зазначена котельня, зі встановленим роторним лічильником, що пройшов перевірку, опломбований та поставлений на облік у метрологічний службі ПАТ "Київгаз".

Крім того, господарським судом апеляційної інстанції встановлено, що з метою забезпечення постачання газу до вказаної котельні Відповідач уклав з ТОВ "УКР ГАЗ РЕСУРС" договір № 24 постачання природного газу, а також з АТ "Укртрансгаз" договір №1901001522 на транспортування природного газу магістральними трубопроводами.

6.32. Зазначені обставини було встановлено апеляційним судом на підставі дослідження наданих Відповідачем доказів, а саме: акта готовності об`єкта до експлуатації від 25.06.2012, акта комісії про прийняття в експлуатацію системи газопостачання, договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 1901001522.

6.33. При цьому з матеріалів справи вбачається, що вказані докази не подавалися до місцевого господарського суду. Відповідач у письмових пояснення (до яких ці докази було додано) не навів доводів щодо неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, які об`єктивно не залежали від нього. У свою чергу, апеляційний господарський суд не навів в оскаржуваній постанові обґрунтування наявності виняткових випадків для прийняття нових доказів під час апеляційного розгляду справи.

6.34. Таким чином, колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції помилково прийнято в якості доказів у справі акт готовності об`єкта до експлуатації від 25.06.2012, акт комісії про прийняття в експлуатацію системи газопостачання, договір на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 1901001522, які було подано Відповідачем.

6.35. Разом з тим, за змістом пункту 4 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є встановлення судом обставин справи, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, на підставі недопустимих доказів.

6.36. Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови та зазначалося вище, господарський суд апеляційної інстанції, встановивши, що ТОВ "Компас" не є ані оператором зовнішніх інженерних мереж, ані власником (співвласником) будівлі, якою здійснює користування на підставі укладеного з Відповідачем договору, дійшов до висновку про відмову у позові, оскільки вимоги Позивач фактично були спрямовані на зобов`язання Відповідача нараховувати плату за теплопостачання згідно з показниками вузла обліку, який було самовільно встановлено ТОВ "Компас".

6.37. При цьому апеляційний суд за результатами системного аналізу саме умов договору від 01.04.2015 та положень Порядку надання приміщень і користування ними в Будинку відпочинку "Конча-Заспа" Державного управління справами дійшов до висновку про правомірність визначення вартості послуг з теплопостачання на підставі встановлено у котельній лічильника та з урахуванням ціни за 1 кв.м опалювальної площі приміщень.

6.38. Таким чином, хоча господарський суд апеляційної інстанції безпідставно прийняв подані Відповідачем нові докази, однак встановлені на їх підставі фактичні обставини справи не мали суттєвого значення для прийняття законної по суті постанови про відмову в позові.

6.39. Колегія суддів звертає увагу, що згідно зі статтею 309 Господарського процесуального кодексу України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

6.40. Крім того, відповідно до частини п`ятої статті 233 Господарського процесуального кодексу України ухвали суду, постановлені окремим документом, підписуються суддею (суддями) і приєднуються до справи. Ухвали, постановлені судом, не виходячи до нарадчої кімнати, заносяться до протоколу судового засідання.

6.41. Як вбачається з матеріалів справи, зокрема з протоколу судового засідання від 01.06.2020 у справі № 910/11849/19 та фонограми вказаного судового засідання, господарський суд апеляційної інстанції своєю ухвалою, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, зобов`язав Відповідача надати обґрунтовані пояснення щодо механізму розрахунку витрат на опалення в Будинку відпочинку "Конча-Заспа".

7. Висновки Верховного Суду

7.1. Відповідно до частин першої - п`ятої статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

7.2. Згідно з пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

7.3. За змістом пункту 5 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

7.4. Одночасно згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

7.5. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

7.6. За змістом частини першої статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

7.7. Ураховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права не отримали підтвердження, не спростовують висновків апеляційного господарського суду, а тому касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Компас" в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу, необхідно закрити. У решті заявлених вимог касаційна скарга не підлягає задоволенню, а судові рішення слід залишити без змін.

8. Розподіл судових витрат

8.1. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України необхідно покласти на скаржника.

Керуючись статтями 296 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Компас" з підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.

2. В іншій частині касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компас" залишити без задоволення.

3. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.06.2020 у справі № 910/11849/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. А. Зуєв

Судді Н. О. Багай

Г. М. Мачульський