№ 910/15357/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2021 року

м. Київ

Справа № 910/15357/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Колос І.Б. (головуючий), Малашенкової Т.М., Селіваненка В.П.,

за участю секретаря судового засідання Малихіної О.В.,

представників учасників справи:

позивача - державної організації «Українське агентство з авторських та суміжних прав» - не з`явився,

відповідачів: громадської організації «Українська агенція з авторських та суміжних прав» - Мельник В.А., адвокат (дов. від 04.01.2021),

Компанії «Copyright and Communication Consulting Agency/Latvian Copyright Agency (AKKA/LAA)» - не з`явився,

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - ОСОБА_1 - не з`явився,

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - ОСОБА_2 - не з`явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу громадської організації «Українська агенція з авторських та суміжних прав»

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.05.2021 (головуючий суддя: Пантелієнко В.О., судді: Поляков Б.М., Верховець А.А.)

у справі № 910/15357/19

за позовом державної організації «Українське агентство з авторських та суміжних прав» (далі - ДО «Українське агентство з авторських та суміжних прав»)

до громадської організації «Українська агенція з авторських та суміжних прав» (далі - ГО «Українська агенція з авторських та суміжних прав») та Компанії «Copyright and Communication Consulting Agency/Latvian Copyright Agency (AKKA/LAA)», далі - Компанія),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ),

про визнання правочину недійсним.

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

ДО «Українське агентство з авторських та суміжних прав» звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до ГО «Українська агенція з авторських та суміжних прав» та Компанії про визнання недійсним договору від 01.06.2018 про заміну сторони у договорі про взаємне представництво інтересів від 19 лютого 2002 року, який укладений Компанією з ГО «Українська агенція з авторських та суміжних прав» та ДО «Українське агентство з авторських та суміжних прав».

Позовні вимоги, з посиланням на приписи частини третьої статті 92, статей 203 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) обґрунтовані тим, що оспорюваний правочин укладений колишнім керівником позивача ОСОБА_1 з перевищенням ним своїх статутних повноважень на безоплатне передання майна позивача, про що Компанія та ГО «Українська агенція з авторських та суміжних прав» були обізнані або Компанія могла бути введена в оману представниками ГО «Українська агенція з авторських та суміжних прав» спільно з ОСОБА_1 .

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.08.2021 до участі у справі № 910/15357/19 залучено ОСОБА_1 як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, а також залучено ОСОБА_2 як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Рішенням господарського суду міста Києва від 19.01.2021 зі справи № 910/15357/19 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.05.2021 зі справи рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення про задоволення позову: визнано недійсним договір від 01.06.2018 про заміну сторони у договорі про взаємне представництво інтересів від 19 лютого 2002 року, який укладений Компанією з ГО «Українська агенція з авторських та суміжних прав» та ДО «Українське агентство з авторських та суміжних прав». Стягнуто з відповідача-1 на користь позивача 4802,50 грн. понесених судових витрат.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

ГО «Українська агенція з авторських та суміжних прав» у касаційній скарзі, з посиланням на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить Верховний Суд скасувати постанову суду апеляційної інстанції, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

2. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

В обґрунтування доводів касаційної скарги ГО «Українська агенція з авторських та суміжних прав» зазначає, зокрема, про те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновку щодо застосування приписів статті 317 ЦК України, статті 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права» у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 910/17319/19 (зазначене за своїм змістом відповідає пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України [далі - ГПК України]).

Доводи інших учасників справи

Від ДО «Українське агентство з авторських та суміжних прав» відзив на касаційну скаргу не надходив.

Від Компанії надійшов документ по справі, складений іноземною (англійською) мовою. Вказаний документ не супроводжений офіційним перекладом українською мовою (про необхідність такого перекладу зазначалося в ухвалі Суду від 06.07.2021 зі справи).

Оскільки документ, складений іноземною мовою, не супроводжений Компанією його офіційним перекладом українською мовою, у судовому засіданні 26.08.2021 Суд, порадившись на місці, залишив вказаний документ Компанії без розгляду.

Від третіх осіб відзиви на касаційну скаргу не надходили.

Згідно з розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 19.08.2021 № 29.3-02/2686 проведено повторний автоматизований розподіл справи № 910/15357/19 у зв`язку із запланованою відпусткою судді Бенедисюка І.М.

Розгляд клопотань учасників справи

25.08.2021 від ГО «Українська агенція з авторських та суміжних прав» надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи письмових пояснень відповідача-2, складених іноземною мовою з нотаріально засвідченим перекладом (переклад здійснено за ініціативою ГО «Українська агенція з авторських та суміжних прав»).

У судовому засіданні 26.08.2021 Суд, порадившись на місці, задовольнив клопотання ГО «Українська агенція з авторських та суміжних прав», що не впливає на вирішене Судом питання про залишення без розгляд документу, який надійшов від Компанії та не супроводжений нею офіційним перекладом українською мовою.

25.08.2021 від ГО «Українська агенція з авторських та суміжних прав» надійшло клопотання про розподіл судових витрат у справі, які скаржник поніс у зв`язку з розглядом касаційної скарги в суді касаційної інстанції.

У судовому засіданні 26.08.2021 Суд, порадившись на місці, постановив здійснити розгляд наведеного клопотання у нарадчій кімнаті за результатом заслуховування пояснень по суті касаційної скарги.

3. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Компанією та ДП «Українське агентство з авторських та суміжних прав» (далі - УААСП, правонаступником якого є позивач) укладений договір від 19.02.2002 про взаємне представництво інтересів (далі - Договір від 19.02.2002), за умовами якого: УААСП надає Компанії виключне право видавати на території останнього (як це зазначено нижче в ст. 6 (1)), необхідні дозволи на всі види публічного виконання (як це зазначено в параграфі ІІІ цієї статті) музичних творів з текстом або без тексту, що охороняються згідно із національним законодавством, двосторонніми угодами та багатосторонніми міжнародними конвенціями в галузі авторського права (копірайт, інтелектуальна власність тощо), як тих, що діють нині, так і таких, що будуть прийняті і введені в дію під час чинності цього договору. Виключне право, про яке йдеться в попередньому абзаці, надається в тому обсязі, в якому право публічного виконання зазначених творів, які було або буде зазначено під час дії договору встановлене, передане або надане УААСП будь - яким чином його членами, з метою управління їх правами згідно з правилами товариства та Статутом; сукупність таких творів формує «репертуар УААСП»; у свою чергу, Компанія надає УААСП виключне право видавати на території останнього (як це зазначено нижче в ст. 6 (1)) дозволи на всі види публічного виконання (як це зазначено в параграфі ІІІ цієї статті) музичних творів з текстом або без тексту, що охороняються згідно з національним законодавством, двосторонніми угодами та багатосторонніми міжнародними конвенціями в галузі авторського права (копірайт, інтелектуальна власність тощо), як тих, що діють нині, так і таких, що будуть прийняті і введені в дію під час чинності цього договору. Виключне право, про яке йдеться в попередньому абзаці, надається в тому обсязі, в якому право публічного виконання творів, які було або буде зазначено під час дії цього договору встановлене, передане або надане Компанії будь - яким чином його членами, з метою управління їх правами згідно з правилами товариства та Статутом; сукупність таких творів формує «репертуар Компанії».

Відповідно до статті 13 Договору від 19.02.2002 останній вступає в силу з 01.06.1998 і відповідно, до положень статті 14 дія його буде продовжуватися з року в рік автоматично, якщо він не буде розірваний листом із сповіщенням не пізніше ніж за шість місяців до закінчення кожного періоду.

Компанією, ДО «Українське агентство з авторських та суміжних прав» та ГО «Українська агенція з авторських та суміжних прав» укладений договір від 01.06.2018 (далі - Договір від 01.06.2018) про заміну сторони у договорі про взаємне представництво інтересів від 19.02.2002, за умовами якого сторони погодилися замінити одну із сторін договору про взаємне представництво інтересів, а саме передати на користь ГО «Українська агенція з авторських та суміжних прав» усі права та обов`язки ДО «Українське агентство з авторських та суміжних прав» за договором про взаємне представництво інтересів від 19.02.2002.

Після підписання Договору від 01.06.2018 ГО «Українська агенція з авторських та суміжних прав» стає стороною Договору від 19.02.2002 і є повним правонаступником ДО «Українське агентство з авторських та суміжних прав» відносно його прав та обов`язків за Договором від 19.02.2002 (пункт 2 Договору від 01.06.2018).

Компанія надала свою згоду на заміну ДО «Українське агентство з авторських та суміжних прав» як сторони Договору від 19.02.2002 на ГО «Українська агенція з авторських та суміжних прав» (пункт 4 Договору від 01.06.2018).

Відповідно до пункту 7 Договору від 01.06.2018 сторони погодили, що всі подальші виплати, належні Компанії та/або ГО «Українська агенція з авторських та суміжних прав» за Договором від 19.02.2002, повинні здійснюватися з банківських реквізитів/на банківські реквізити ГО «Українська агенція з авторських та суміжних прав».

Вказана заміна сторони була проведена без будь-яких умов з боку ДО «Українське агентство з авторських та суміжних прав» та без оплати з боку ГО «Українська агенція з авторських та суміжних прав».

Договір від 01.06.2018 підписаний від імені позивача в.о. генерального директора ОСОБА_1

Згідно з наказом Державної служби інтелектуальної власності України від 24.05.2016 № 224-Н обов`язки генерального директора ДО «Українське агентство з авторських та суміжних прав» тимчасово покладені на ОСОБА_1

Судом першої інстанції також встановлено, що згідно зі Статутом позивача:

- відповідно до мети та предмета діяльності щодо колективного управління майновими правами в межах повноважень, одержаних на підставі укладених письмових договорів із суб`єктами авторського права і (або) суміжних прав, на території України та за її межами, ДО «Українське агентство з авторських та суміжних прав» укладає з організаціями інших країн, які здійснюють колективне управління майновими правами суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав, договори про взаємне представництво інтересів (підпункт 3.3.7 пункту 3.3 Статуту);

- ДО «Українське агентство з авторських та суміжних прав» зобов`язане, зокрема, здійснювати заходи з удосконалення організації діяльності Агентства (пункт 5.2 Статуту);

- майно ДО «Українське агентство з авторських та суміжних прав» є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання (пункт 6.1 Статуту);

- майно ДО «Українське агентство з авторських та суміжних прав» становлять виробничі та невиробничі фонди, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі Агентства (пункт 6.2 Статуту);

- джерелами формування майна Агентства є: майно, у тому числі, кошти, передані Уповноваженим органом управління; продукція, вироблена Агентством у результаті господарської діяльності; доходи від власної господарської діяльності, а також роялті; кредити банків та інших кредиторів; доходи від цінних паперів та депозитів; капітальні вкладення та дотації з бюджетів; безоплатні або благодійні внески, пожертвування підприємств, організацій та громадян; інші джерела, не заборонені законодавством (пункт 6.3 Статуту);

- відчуження, у тому числі, реалізація та придбання транспортних засобів, надання в оренду, списання основних фондів, що є державною власністю і закріплені за Агентством на праві господарського відання, здійснення застави цілісного майнового комплексу Агентства, його структурних підрозділів, будівель і споруд, передача в іпотеку здійснюються за погодженням з Уповноваженим органом управління в порядку, установленому законодавством; одержані в результаті відчуження зазначеного майна кошти використовуються відповідно до затвердженого фінансового плану (пункт 6.4 Статуту);

- Агентство в повному обсязі володіє правом власності на створену ним інформацію (пункт 6.5 Статуту);

- збитки, завдані Агентству в результаті порушення його майнових прав громадянами, юридичними особами, державними органами чи органами місцевого самоврядування, відшкодовуються йому відповідно до закону (пункт 6.6 Статуту);

- Агентство здійснює володіння, користування землею та іншими природними ресурсами відповідно до законодавства та мети своєї діяльності (пункт 6.7 Статуту);

- Агентство не має права безоплатно передавати належне йому майно іншим юридичним особам чи громадянам, крім випадків, передбачених законом (пункт 6.8 Статуту);

- Уповноважений орган управління не має права втручатися в оперативно - господарську діяльність Агентства (пункт 4.12 Статуту);

- ДО «Українське агентство з авторських та суміжних прав» має право укладати договори та вчиняти інші правочини згідно із законодавством. Агентство має право самостійно співпрацювати з юридичними особами зарубіжних країн (пункт 5.1 Статуту);

- органами управління Агентства є: Генеральний директор; Наглядова рада (пункт 7.1 Статуту);

- Генеральний директор відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, укладає за погодженням з директором з колективного управління договори про управління авторськими та суміжними правами, договори з іноземними авторськими та іншими аналогічними організаціями з управління правами на об`єкти авторського права та суміжних прав, договори на збирання та виплату винагороди авторам та іншим правовласникам. На період відсутності Генерального директора тимчасове виконання обов`язків керівника Агентства покладається на директора з колективного управління або одного із заступників Генерального директора згідно з наказом (пункт 7.4 Статуту).

З посиланням на те, що Договір від 01.06.2018 укладений колишнім керівником позивача ОСОБА_1 з перевищенням ним своїх статутних повноважень на безоплатне передання майна позивача, про що Компанія та ГО «Українська агенція з авторських та суміжних прав» були обізнані, або Компанія могла бути введена в оману представниками ГО «Українська агенція з авторських та суміжних прав» спільно з ОСОБА_1, позивач звернувся з відповідним позовом до суду про визнання Договору від 01.06.2018 недійсним.

4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Джерела права та оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для визнання недійсним Договору від 01.06.2018 з підстав перевищення повноважень колишнім керівником позивача при його вчиненні.

Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд виходив, зокрема, з того, що в.о. генерального директора позивача ОСОБА_1 не було перевищено повноваження при укладенні оспорюваного правочину, оскільки положення статуту позивача за своїм змістом не встановлюють обмежень у вчиненні керівником позивача правочину - Договору від 01.06.2018; положення пункту 6.8 Статуту позивача переважно стосуються майна юридичної особи позивача - основних фондів виробничого і невиробничого призначення, до яких майнові права інтелектуальної власності не відносяться; позивачем не надано доказів того, що відповідні майнові права інтелектуальної власності, зокрема ті, що є предметом Договору від 01.06.2018, відображалися на балансі позивача.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив, зокрема, з того, що: основним видом діяльності позивача є саме управління майновими правами, які отримані від суб`єктів авторського права, а також від інших, у тому числі авторських організацій, організацій колективного управління, свідомий вихід з Договору від 19.02.2002, на підставі якого позивач втратив майнові права, - є прямим порушенням пункту 6.8 Статуту позивача в частині безпідставної і безоплатної передачі майна (майнових прав) позивача; майнові права інтелектуальної власності є специфічним, окремим об`єктом цивільних прав, який повинен розглядатися з урахуванням положень, закріплених в главах 35-37 та главі 75 ЦК України. У свою чергу, місцевий господарський суд, приймаючи рішення, розглядав майнові права інтелектуальної власності лише в контексті права власності на річ у розумінні статей 316 та 317 ЦК України; судом першої інстанції не було надано вірної правової оцінки договорам, укладеним ДО «Українське агентство з авторських та суміжних прав» та Компанією, оскільки Договір від 19.02.2002 та Договір від 01.06.2018 розглянуті лише з урахуванням загальних положень щодо договірних зобов`язань, хоча місцевий господарський суд мав би розглядати їх як договори щодо розпорядження майновими правами інтелектуальної власності; суд першої інстанції також залишив поза увагою основну економічну важливість майнових прав, які перебувають в управлінні ДО «Українське агентство з авторських та суміжних прав», а також мету та предмет діяльності юридичної особи позивача. Управління майновими правами інтелектуальної власності є основною формою діяльності ДО «Українське агентство з авторських та суміжних прав», за їх відсутності підприємство взагалі не могло б проводити господарську діяльність відповідно до мети та предмета Статуту. Крім того, ДО «Українське агентство з авторських та суміжних прав» забезпечує своє фінансове існування із комісійних платежів, утриманих від управління майновими правами; уклавши спірний договір, ОСОБА_1 не лише передав на безоплатній основі майнові права інтелектуальної власності, які є майном підприємства, а й позбавив організацію частини доходу. Таким чином, належність майнових прав інтелектуальної власності до майна суб`єкта цивільних правовідносин знаходиться поза сумнівом, що у повній мірі відповідає позиції пункту 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20.12.2012 (заява № 387/03); Компанія була обізнана з обмеженнями колишнього керівника ДО «Українське агентство з авторських та суміжних прав» щодо безоплатного передання майна Організації на підставі преамбули оспорюваного договору, статті 10 (п. II) Договору від 19.02.2002 та могла бути введена в оману представниками ГО «Українська агенція з авторських та суміжних прав» спільно з ОСОБА_1 ; у матеріалах справи відсутнє погодження Уповноваженого органу управління позивача на укладення в.о. генерального директора ДО «Українське агентство з авторських та суміжних прав» оспорюваного правочину.

В обґрунтування доводів касаційної скарги скаржник зазначає, зокрема, про те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновку щодо застосування статті 317 ЦК України, статті 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права» у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 910/17319/19 (зазначене за своїм змістом відповідає пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України).

Верховний Суд зазначає, що подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 06.09.2017 у справі № 910/3040/16.

При цьому під судовими рішеннями у справах зі спорів, що виникли з подібних правовідносин, слід розуміти, зокрема, такі, де аналогічними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин. З`ясування подібності правовідносин у рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається з урахуванням обставин кожної конкретної справи.

Щодо визначення подібності правовідносин Верховний Суд звертається до правової позиції, викладеної у мотивувальних частинах постанов Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2018 у справі № 305/1180/15-ц (абзац 18), від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16 (пункт 5.5), від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11(абзац 20), від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц (абзац 18).

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19 зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору) та об`єкт (предмет).

З огляду на необхідність забезпечення Верховним Судом єдності судової практики, враховуючи суб`єктний склад сторін цього спору та спору у справі № 910/17319/19, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору) та об`єкт (предмет) даного спору в контексті матеріально-правових вимог позивача до відповідачів в обох справах, Суд вважає слушним посиланням скаржника на постанову Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 910/17319/19 за позовом державної організації «Українське агентство з авторських та суміжних прав» до: громадської організації «Українська агенція з авторських та суміжних прав» та Компанії «Stowarzyszenie Autorow ZAIKS» (ZAIKS), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - фізична особа ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - 1 - фізична особа ОСОБА_2 , про визнання правочину недійсним, та викладений у ній (постанові) правовий висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.

Так, відповідно до частин першої та другої статті 418 ЦК України право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об`єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом.

Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об`єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом.

Згідно зі статтею 421 ЦК України суб`єктами права інтелектуальної власності є: творець (творці) об`єкта права інтелектуальної власності (автор, виконавець, винахідник тощо) та інші особи, яким належать особисті немайнові та (або) майнові права інтелектуальної власності відповідно до цього Кодексу, іншого закону чи договору.

Відповідно до частини першої статті 424 ЦК України майновими правами інтелектуальної власності є: право на використання об`єкта права інтелектуальної власності; виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності; виключне право перешкоджати неправомірному використанню об`єкта права інтелектуальної власності, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права» організація колективного управління (організація колективного управління майновими правами) - організація, що управляє на колективній основі майновими правами суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав і не має на меті одержання прибутку.

Згідно з приписами частин третьої та четвертої статті 48 наведеного Закону (у редакції, чинній станом на час укладення оспорюваного правочину) повноваження на колективне управління майновими правами передаються організаціям колективного управління авторами та іншими суб`єктами авторського права і (або) суміжних прав на основі договорів, укладених у письмовій формі.

Організації колективного управління можуть управляти на території України майновими правами іноземних суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав на основі договорів з аналогічними іноземними організаціями, в тому числі й про взаємне представництво інтересів. Організації колективного управління можуть доручати на основі договорів з аналогічними іноземними організаціями управляти на колективній основі за кордоном майновими правами українських суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав, у тому числі й про взаємне представництво інтересів.

Водночас відповідно до приписів статті 31 названого Закону (у наведеній редакції) автор (чи інша особа, яка має авторське право) може передати свої майнові права, зазначені у статті 15 цього Закону, будь-якій іншій особі повністю чи частково. Передача майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) оформляється авторським договором.

Згідно з частиною другою статті 39 Закону України «Про авторське право і суміжні права» майнові права виконавців можуть передаватися (відчужуватися) іншим особам на підставі договору, в якому визначаються спосіб використання виконань, розмір і порядок виплати винагороди, строк дії договору і використання виконань, територія, на яку розповсюджуються передані права тощо. Визначені договором ставки винагороди не можуть бути нижчими за мінімальні ставки, встановлені Кабінетом Міністрів України.

Отже, організація колективного управління (статус якої станом на час виникнення спірних правовідносин мав позивач), не є суб`єктом авторського права і (або) суміжних прав та відповідно - власником майнових прав, а лише здійснює колективне управління майновими правами, які передаються їй в управління авторами та іншими суб`єктами авторського права і (або) суміжних прав.

Верховний Суд звертає увагу на безпідставність ототожнення позивачем та судом апеляційної інстанції передачі (відчуження) суб`єктами авторського права і (або) суміжних прав об`єкта авторського права і (або) суміжних прав (яке відповідно до чинного законодавства є підставою для набуття права власності на відповідне майно іншою особою) з переданням майнових прав на відповідні об`єкти в управління.

Відповідно до частини першої статті 317 ЦК України саме власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Таким чином, помилковим є твердження позивача та суду апеляційної інстанції про те, що майнові права інтелектуальної власності, які перебувають в управлінні організації колективного управління, є майном такої організації.

У контексті спірних правовідносин безпідставним є й посилання суду апеляційної інстанції на те, що належність майнових прав інтелектуальної власності до майна суб`єкта цивільних правовідносин знаходиться поза будь - яким «розумним сумнівом». Так, позивач здійснював колективне управління майновими правами, які передавалися йому в управління авторами та іншими суб`єктами авторського права і (або) суміжних прав, у тому числі, майновими правами іноземних суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав на основі договору з Компанією про взаємне представництво інтересів.

Колективне управління майновими правами не тягне виникнення в організації колективного управління права власності, а, відповідно, й здійснення з власної волі, незалежно від волі інших осіб володіння, користування, розпорядження відповідними об`єктами інтелектуальної власності (майновими правами на них). Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.04.2021 зі справи № 910/17319/19, на яку й посилається скаржник у доводах касаційної скарги.

Згідно з частиною шостою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відповідно до частини четвертої статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Тобто йдеться про врахування судами висновків щодо застосування відповідних норм права, викладених у постановах Верховного Суду, враховуючи статус Верховного Суду як найвищого суду у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом. Близька за змістом права позиція викладена, зокрема у постановах Верховного Суду від 12.11.2020 зі справи № 904/3173/19, від 10.12.2020 зі справи № 902/1414/13.

Висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 22.04.2021 зі справи № 910/17319/19, безпідставно не був врахований у розгляді спору зі справи № 910/15357/19 судом апеляційної інстанції, що призвело до необґрунтованого скасування рішення суду першої інстанції зі справи, яке відповідає закону.

Верховний Суд надав вичерпну відповідь на всі вагомі та визначальні аргументи скаржника, які впливають на кваліфікацію спірних правовідносин.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до статті 312 ГПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Отже, постанову суду апеляційної інстанції слід скасувати, а рішення суду першої інстанції - залишити в силі.

Судові витрати

Судові витрати ГО «Українська агенція з авторських та суміжних прав» з касаційної скарги (зі сплати судового збору з касаційної скарги; понесені у зв`язку з перекладом та нотаріальним засвідченням на вимогу Суду ухвали від 06.07.2021; понесені на оплату поштових відправлень копій касаційної скарги іншим учасникам справи) у загальному розмірі 8795,45 грн. в силу приписів статті 129 ГПК України покладаються на ДО «Українське агентство з авторських та суміжних прав» (позивача у справі) у зв`язку із задоволенням касаційної скарги.

Поворот виконання постанови суду апеляційної інстанції Касаційним господарським судом не здійснюється за відсутності відповідної заяви ГО «Українська агенція з авторських та суміжних прав» та документа, який підтверджував би, що суму, стягнуту за раніше прийнятим рішенням, списано установою банку (частина шоста статті 333 ГПК України), що не позбавляє права названу організацію, за наявності відповідних підстав, звернутися до суду першої інстанції із заявою про поворот виконання постанови суду апеляційної інстанції у відповідності до приписів частин дев`ятої та десятої статті 333 ГПК України.

Керуючись статтями 129 300 308 312 315 ГПК України, Верховний Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу громадської організації «Українська агенція з авторських та суміжних прав» задовольнити.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.05.2021 у справі № 910/15357/19 скасувати.

3. Рішення господарського суду міста Києва від 19.01.2021 у справі № 910/15357/19 залишити в силі.

4. Стягнути з державної організації «Українське агентство з авторських та суміжних прав» на користь громадської організації «Українська агенція з авторських та суміжних прав» 8795,45 грн. судових витрат з касаційної скарги.

5. Видачу відповідного наказу доручити господарському суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя І. Колос

Суддя Т. Малашенкова

Суддя В. Селіваненко