№ 910/16223/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2020 року

м. Київ

Справа № 910/16223/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кондратова І.Д. (головуючий), судді - Стратієнко Л.В., Ткач І.В.,

за участю секретаря судового засідання Півень А.Л.,

представників учасників справи:

позивача - Сульженко А.В.,

відповідача - Свириденко Д.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Тар Альянс" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Паливно-енергетична компанія "Енергоіндустрія"

на рішення Господарського суду міста Києва

(суддя Бойко Р.В.)

від 23.05.2019,

додаткове рішення Господарського суду міста Києва

від 11.06.2019,

та постанову Північного апеляційного господарського суду

(головуючий - Тарасенко К.В., суддів: Разіної Т.І., Іоннікової І.А.)

від 05.09.2019

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тар Альянс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Паливно-енергетична компанія "Енергоіндустрія"

про стягнення 976 818,33 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень.

1.1. У грудні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Тар Альянс" (надалі - "ТОВ "Тар Альянс", позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Паливно-енергетична компанія "Енергоіндустрія" (надалі - ТОВ "ПЕК "Енергоіндустрія", відповідач) про стягнення 976 818,33 грн, з яких: 870 240,00 грн - основного боргу, 83 636,16 грн - пені, 16 623,69 грн - 3% річних та 6 318,48 грн - інфляційних втрат.

1.2. Позовна заява обґрунтована такими обставинами:

1.2.1. 26.02.2016 між ТОВ "Тар Альянс" (орендодавець) та ТОВ "ТЕК "Енергоіндустрія" (орендар) було укладено договір оренди №26/02-2012 (надалі - договір), у відповідності до пункту 1.1 якого орендодавець зобов`язався передати, а орендар прийняти в тимчасове цільове оплатне користування (оренду) майно, належне на праві власності орендодавцю - залізничні цистерни, моделі 15-1566-06 в кількості 14 штук, на строк, встановлений даним договором, оплачувати таке користування та повернути цистерни на умовах даного договору.

1.2.2. У відповідності до пунктів 2.1, 2.3 договору моментом передачі цистерн в оренду та обчислення строку оренди є дата підписання сторонами акту приймання-передачі цистерн від орендодавця до орендаря. Місцем передачі цистерн в оренду є станція Горлівка Донецької залізниці, повернення цистерн з оренди - станція на території України, вказана в інструкціях орендодавця і погоджена сторонами. Кількість і моделі цистерн вказуються в кожному підписаному обома сторонами акті приймання-передачі цистерн та/або заявках орендаря. Акт приймання-передачі цистерн підписується уповноваженими представниками сторін протягом 5 (п`яти) робочих днів після прибуття цистерн до погодженої залізничної станції.

1.2.3. Згідно з пунктами 2.4, 2.5 договору повернення цистерн з користування (оренди) орендодавцю здійснюється аналогічним способом, що і передача цистерн в оренду, на підставі підписаного сторонами акту приймання-передачі цистерн (повернення). Моментом повернення цистерн є дата підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі цистерн (повернення) від орендаря до орендодавця. Акт приймання-передачі (повернення) цистерн підписується уповноваженими представниками сторін протягом 5 (п`яти) робочих днів після прибуття цистерн на погоджену сторонами станцію на території України згідно з транспортною інструкцією орендодавця.

1.2.4. Відповідно до пунктів 3.1, 3.2 договору орендатор сплачує орендодавцю орендну плату за користування цистернами в національній валюті України - гривні, в розмірі, вказаному в додаткових угодах до договору. Орендна плата за користування цистернами, сплачується орендарем на підставі виставленого рахунку від орендодавця, у вигляді передоплати, не пізніше 5 (п`ятого) числа розрахункового місяця.

1.2.5. Додатковою угодою №1 від 26.02.2016 до договору сторонами було погоджено, що розмір орендної плати за один календарний день за одну цистерну моделі 15-1566-06 становить: 210,00 грн з ПДВ.

1.2.6. Пунктом 7.1 договору, в редакції додаткової угоди №4 від 30.12.2016 до договору встановлено, що цей договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками підприємств і діє до 31.12.2017.

1.2.7. На виконання умов договору позивач передав, а відповідач прийняв в оренду залізничні цистерни, моделі 15-1566-06, у загальній кількості 14 штук, №№ цистерн: 70731062, 70731047, 70731203, 70731039, 70731138, 70731021, 70731088, 70731179, 70729231, 70731187, 70731120, 70731211, 70731054, 70731161, що підтверджується підписаними обома сторонами та скріпленими їхніми печатками актами приймання-передачі (передачі в оренду) залізничних цистерн №1 від 04.03.2016 та №2 від 10.03.2016.

1.2.8. Листами №21 від 03.03.2017 та №31 від 17.03.2017 позивач звертався до відповідача з повідомленнями про існування заборгованості останнього по оплаті орендної плати, що утворилася за користування 14 залізничними цистернами згідно договору станом на березень 2017 року.

1.2.9. Проте відповідач не реагував на законні вимоги позивача, у зв`язку з чим ТОВ "Тар Альянс" 29.03.2017 листом №34 повідомило ТОВ "ПЕК "Енергоіндустрія" про те, що в силу невиконання останнім грошових зобов`язань за договором та ненадання відповіді на лист №31 від 17.03.2017, орендодавець вимушений поставити питання дострокового повернення цистерн з оренди, у зв`язку з чим вимагало повернути з оренди 14 залізничних цистерн згідно умов договору, які направити на адресу ТОВ "Тар Альянс" за наступними реквізитами: станція Київ-Петрівка Південно-Західної залізниці, код станції 320609; код отримувача 1313.

1.2.10. 31.03.2017 ТОВ "ПЕК "Енергоіндустрія" підписав акт звірки взаємних розрахунків без зауважень, що на думку позивача, свідчить про вчинення відповідачем дій, що підтверджують існування правовідносин та необхідність виконання зобов`язань.

1.2.11. 11.04.2017 ТОВ "ПЕК "Енергоіндустрія", вказуючи на блокування вантажного сполучення з не контрольованими територіями по рішенню РНБО, просило позивача вивести з оренди порожні цистерни №№70731203, 70731187, 70731179, 70731062, 70731054, 70731039 та повідомити реквізити для відправки таких цистерн. Щодо інших 8 цистерн, у зв`язку із неможливістю руху, просило залишити їх в оренді за договором до вирішення питання відновлення руху.

1.2.12. У відповідь на вказаний лист, ТОВ "Тар Альянс", листом №41 від 13.04.2017, повідомило ТОВ "ПЕК "Енергоіндустрія" реквізити для повернення 6 цистерн, та своє погодження щодо залишення інших 8 цистерн в оренді, згідно з умовами договору.

1.2.13. Згідно з актами приймання-передачі (повернення з оренди) №5 від 02.05.2017, №6 від 03.05.2017, №7 від 10.05.2017, №8 від 15.05.2017 відповідач повернув, а позивач прийняв з оренди залізничні цистерни, моделі 15-1566-06, у загальній кількості 6 штук, №№ цистерн: 70731203, 70731054, 70731062, 70731039, 70731179, 70731187.

1.2.14. Листом №52 від 19.05.2017 ТОВ "Тар Альянс" звернулося до ТОВ "ПЕК "Енергоіндустрія" з претензією, в якій вимагало погасити заборгованість з оплати орендної плати за користування згідно з договором залізничними цистернами у розмірі 248 220,00 грн та нараховані за прострочення виконання такого зобов`язання штрафні санкції і передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України нарахування.

1.2.15. Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.11.2017 у справі №910/16005/17, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.03.2018 та постановою Верховного Суду від 05.07.2018, було задоволено позов ТОВ "Тар Альянс" до ТОВ "ПЕК "Енергоіндустрія" про стягнення заборгованості за договором та стягнуто з останнього в т.ч. заборгованість з оплати орендної плати за користування залізничними цистернами згідно з договором, нараховану за період лютий-червень 2017 року у розмірі 291 900,00 грн.

1.2.16. Листом №29 від 07.08.2018 ТОВ "Тар Альянс" звернулося до ТОВ "ПЕК "Енергоіндустрія" з претензією, в якій вимагало погасити заборгованість з оплати орендної плати за користування залізничними цистернами протягом липня 2017 року - серпня 2018 року у розмірі 717 360,00 грн.

1.2.17. Відповідач заборгованість не сплатив, у зв`язку з чим позивач звернувся з цим позовом.

1.3. ТОВ "ПЕК "Енергоіндустрія" заперечуючи проти задоволення позову стверджувало, що воно не користувалося цистернами, оскільки вони знаходились на непідконтрольній території, тобто поза межами впливу орендаря через причини, за які ТОВ "ПЕК "Енергоіндустрія" не відповідало. Крім того, відповідач вказував, що він ніяких актів оренди не складав та не підписував.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції.

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.05.2019 у справі № 910/16223/18 позовні вимоги ТОВ "Тар Альянс" задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "ПЕК "Енергоіндустрія" на користь ТОВ "Тар Альянс" основного боргу у розмірі 455280,00 грн, пеню у розмірі 32911,75 грн, 3% річних у розмірі 14677,72 грн, інфляційні втрати у розмірі 4433,52 грн та судовий збір у розмірі 7609,55 грн. В іншій частині в задоволенні позову відмовлено (у стягненні основного боргу у розмірі 414960,00 грн, пеню у розмірі 50 724,41 грн, 3% річних у розмірі 1 945,97 грн, інфляційні втрати у розмірі 1 884,96 грн).

2.2. Суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач зобов`язаний сплатити плату за оренду 8 спірних цистерн за період з 01.07.2017 по 28.03.2018 у розмірі 455280,00 грн. Суд зазначив, що така обставина, як фактичне припинення залізничного сполучення з 26.01.2017 та прийняття Радою національної безпеки і оборони України рішення від 15.03.2017 "Про невідкладні додаткові заходи із протидії гібридним загрозам національній безпеці України", введеного в дію Указом Президента України від 15.03.2017 №62/2017, яким припинено переміщення вантажів через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областей, не є підставою для звільнення орендаря від виконання обов`язку по сплаті орендної плати відповідно до частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України, оскільки вже після припинення залізничного сполучення позивач у листі від 29.03.2017 №34 ініціював питання припинення правовідносин оренди за договором шляхом повернення орендованих цистерн, у відповідь на що відповідач у листі № 41 від 13.04.2017 зазначив про неможливість руху 8 спірних цистерн, у зв`язку з чим просив залишити їх в оренді за договором.

2.3. Водночас суд дійшов висновку, що з 29.03.2018 відсутні підстави для стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати в розмірі 414 960,00 грн, нарахованої за період з 29.03.2018 по листопад 2018, оскільки листом №22/03-159 від 22.03.2018, який був вручений 28.03.2018, відповідач повідомив позивача про те, що у зв`язку із блокадою з кінця січня 2017 року залізничного сполучення між територією України та тимчасово непідконтрольною територією Донецької області, а в подальшому - повним припиненням такого сполучення, не може використовувати та не використовує орендоване майно - цистерни, через обставини, за які орендар не відповідає, у зв`язку з чим вважає себе звільненим від сплати орендної плати на підставі частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України.

2.4. Додатковим рішенням від 11.06.2019 заяву ТОВ "Тар Альянс" про ухвалення додаткового судового рішення задоволено частково. Присуджено до стягнення з ТОВ "Паливно-енергетична компанія "Енергоіндустрія" на користь ТОВ "Тар Альянс" відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20 773,69 грн. В іншій частині в задоволенні заяви відмовлено.

2.5. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.09.2019 рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2019 залишено без змін.

2.6. Доводи відповідача, що умовами договору передбачений розрахунок вартості орендної плати саме виходячи з фактичного використання орендованих цистерн, а не за час фактичного перебування орендованих цистерн у орендаря, з огляду на встановлення сторонами порядку розрахунку суми орендної плати, виходячи із вартості одного дня оренди за одну цистерну, судами попередніх інстанцій відхилені, адже жодними положеннями договору не було передбачено таких умов передачі залізничних цистерн в оренду відповідачу, а сам по собі порядок розрахунку орендної плати жодним чином не може змінювати цих обставин.

3. Короткий зміст вимоги касаційних скарг. Узагальнені доводи осіб, які подали касаційні скарги, та виклад позиції інших учасників справи.

3.1. У касаційній скарзі ТОВ "Тар Альянс" просить скасувати судові рішення в частині, в якій було відмовлено в задоволенні позову та ухвалити нове рішення про задоволення позову повністю, посилаючись на неправильне застосування судами норм частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України та порушення норм статей 76- 79, 86, частин 3, 4 статті 80, пункту 1 частини статті 165 Господарського процесуального кодексу України.

3.2. ТОВ "Тар Альянс" вважає, що судами обох інстанцій безпідставно не бралось до уваги те, що 1) наразі відсутні будь-які норми, що забороняють здійснювати переміщення рухомого складу на непідконтрольній території, а Указом Президента України від 15.03.2017 №62/2017 заборонено переміщення вантажів, а не рухомого складу з підконтрольної на непідконтрольну територію та навпаки; 2) відповідач міг передбачити настання негативних наслідків і повинен був це зробити, оскільки припинення переміщення не відбулось в один день, а здійснювалось поступово протягом двох місяців. Окрім того, ТОВ "Тар Альянс" зазначає, що суд не мав право приймати доказ у справі (лист № №22/03-159 від 22.03.2018), оскільки такий доказ був доданий до відповіді на заперечення, а не до відзиву.

3.3. У касаційній скарзі ТОВ "ПЕК "Енергоіндустрія" просить скасувати судові рішення в частині, в якій було задоволено позов та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенню позову повністю, посилаючись на неправильне застосування статті 614, частини 2 статті 628, частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України.

3.4. ТОВ "ПЕК "Енергоіндустрія" вважає, що суди безпідставно не брали до уваги, що договір оренди №26/02-2012 від 26.02.2016 є змішаним договором, оскільки містить в собі елементи перевезення, а предмет договору -користування/перевезення є відправним та визначальним поряд з умовами оплати.

3.5. Скаржник зауважує, що суди встановили, що фактично рух між контрольованою та неконтрольованою територією припинився з січня 2017 року, і спірні цистерни залишилися на колії загального користування - станціях належних AT "Укрзалізниця", проте безпідставно не застосували положення частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України до правовідносин, що виникли до 28.03.2018. Оскільки відповідач вважає, що немає підстав для сплати позивачу орендної плати, то і підстави для задоволення позову в частині стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат також відсутні. Окрім того, відповідач зауважує, що відповідно до статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність лише за наявності її вини, а в цьому випадку вина відповідача відсутня.

3.6. У касаційній скарзі ТОВ "ПЕК "Енергоіндустрія" просить також скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2019 про стягнення судових витрат.

3.7. ТОВ "ПЕК "Енергоіндустрія" у поданому відзиві на касаційну скаргу заперечувало проти задоволення касаційної скарги позивача.

3.8. ТОВ "Тар Альянс" подало відзив на касаційну скаргу ТОВ "ПЕК "Енергоіндустрія", відповідно до якого просило касаційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

4. Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосоване законодавство.

4.1. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, здійснивши розгляд касаційної скарги, обговоривши доводи, наведені скаржниками у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку обставин справи, надану господарськими судами попередніх інстанцій та повноту їх встановлення, з`ясувавши правову природу спірних правовідносин, дослідивши правові норми, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, правильність застосування судами норм матеріального та дотримання норм процесуального права, дійшов висновку, що касаційна скарга ТОВ "ПЕК "Енергоіндустрія" підлягає залишенню без задоволення, а касаційна скарга ТОВ "Тар Альянс" - задоволенню частково з таких підстав.

4.2. Відповідно до пункту 1 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

4.3. Частиною 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

4.4. Відповідно до частини 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

4.5. З огляду на те, що з липня 2017 року в оренді у ТОВ "ПЕК "Енергоіндустрія" перебувало 8 цистерн і цей факт не заперечується сторонами, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для стягнення заборгованості з орендної плати за період з липня 2017 року по 28.03.2018, а також нарахованих за цей період пені, 3% річних та інфляційних втрат, оскільки доказів припинення орендних правовідносин між сторонами надано не було.

4.6. Суди попередніх інстанцій з посиланням на норму частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України дійшли висновку щодо наявності підстав для відмови в стягненні нарахованої орендної плати на період з 29.03.2018 по листопад 2018 року, пені, 3% річних та інфляційних втрат, проте Верховний Суд не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій в цій частині виходячи з такого.

4.7. Відповідно до частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

4.8. При оцінці таких обставин презюмується незмінність умов господарювання (користування майном) чи стану об`єкта оренди, а орендар повинен подати докази наявності тих обставин, на які він посилається в обґрунтування своїх вимог, а також довести, що ці обставини виникли з незалежних від нього причин, зокрема, внаслідок зміни кон`юнктури на ринку товарів, робіт, послуг, з вини орендодавця, через дію непереборної сили чи у зв`язку з природними властивостями майна, що є об`єктом оренди тощо.

4.9. Якщо орендар з незалежних від нього обставин протягом певного часу був повністю позбавлений можливості користуватися орендованим майном, то на підставі цієї ж норми Закону він вправі порушувати питання і про повне звільнення його від внесення орендної плати.

4.10. Верховний Суд звертає увагу, що застосовуючи положення частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України господарські суди не врахували, що за умовами п. 2.1 договору оренди від 26.02.2016, місцем передання цистерн в оренду є станція Горлівка Донецької залізниці.

4.11. Місто Горлівка Донецької області було включено до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, розпорядженнями Кабінету Міністрів України №1275-р від 02.12.2015.

4.12. Тобто, на момент укладення договору оренди № 26/02-2012 від 26.02.2016 відповідачеві було відомо про обставини щодо здійснення антитерористичної операції на території міста Горлівка.

4.13. Верховний Суд не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що надіславши у відповідності до частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України лист № 22/03-159, яким ТОВ "ПЕК "Енергоіндустрія" повідомив про неможливість користування орендованим майном через обставини за які він не відповідає, відповідач звільнився від сплати орендної плати, оскільки виходячи з засад розумності та враховуючи здійснення підприємницької діяльності на власний ризик, відповідач, укладаючи договір оренди та беручи на себе зобов`язання оплачувати користування цистернами та повернути їх на умовах договору, мав усвідомлювати (свідомо допускати) можливість настання вказаних вище обставин.

4.14. З огляду на те, що відповідач, укладаючи договір оренди у 2016 році не міг не знати про те, що місто Горлівка з 2015 року є тимчасово окупованим населеним пунктом, на території якого здійснювалась антитерористична операція, суд касаційної інстанції зазначає, що висновки судів попередніх інстанцій про відмову в стягненні орендної плати за період з 29.03.2018 по листопад 2018 року, а також нарахованих на цю заборгованість 3% річних, інфляційних втрат та пені є такими, що прийняті при неправильному застосуванні частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України.

4.15. За таких обставин, рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції в частині відмови у стягненні 414 960,00 грн основного боргу, 49 574,68 грн - пені, 1 884,96 грн - інфляційних втрат, 1 945,97 грн - 3% річних підлягають скасуванню, а позов в цій частині задоволенню.

Щодо додаткового рішення.

4.16. Відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

4.17. При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

4.18. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України).

4.19. У постанові від 22.11.2019 у справі № 910/906/18 Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду сформувала правовий висновок, що зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

4.20. Як вбачається з оскаржуваних судових рішень, розмір відшкодування витрат сторони на послуги адвоката визначено судом першої інстанції з урахуванням доказів, наявних у матеріалах справи, зокрема: копіями договору про надання правової (професійної правничої) допомоги №0798 від 12.02.2019, укладеного між ТОВ "Тар Альянс" (клієнт) та Адвокатським об`єднанням "Головань і Партнери"; додатку до договору про надання правової (професійної правничої) допомоги №0798; акту здачі-приймання робіт (надання послуг) №44 від 24.05.2019; рахунку на оплату №40 від 24.05.2019.

4.21. Доказів звернення ТОВ "ПЕК "Енергоіндустрія" до суду першої інстанції з відповідним клопотанням про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, з наданням розрахунків, які свідчили б про неправильність розрахунку витрат або про неналежність послуг адвоката, в матеріалах справи відсутні.

4.22. В свою чергу, суд першої інстанції визнав необґрунтованим розрахунок заявлених позивачем витрат на правничу допомогу, оскільки участь представника ТОВ "Тар Альянс" адвоката Кунянського С.М. в судових засіданнях 12.03.2019, 11.04.2019 зводилась виключно до подачі клопотань про оголошення перерви, мотивованих проведенням мирних переговорів між сторонами, що зумовили відкладення відповідних судових засідань, а тому Господарський суд міста Києва вказав, що такі послуги не можуть вважатись професійною правничою допомогою адвоката, пов`язаною із цією справою в розумінні пункту 1 частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України.

4.23. Суд першої інстанції, здійснюючи розподіл понесених позивачем судових витрат на оплату професійної правничої допомоги, вважає обґрунтованим розмір у сумі 40 000,00 грн за 12,3 годин підготовки та участі в судових засіданнях, яка відповідає попередньо заявленій вартості таких послуг позивачем.

4.24. З огляду на викладене, Верховний Суд вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про доведення відповідачем фактичного здійснення ним витрат на професійну правничу допомогу лише у розмірі 40 000,00 грн, та враховуючи, що за результатами розгляду спору позов задоволено частково, обґрунтовано та законно стягнув ці витрати в сумі 20 773,69 грн.

4.25. Але, зважаючи на те, що оскаржувані судові рішення скасовано в частині відмови в задоволенні позову, Верховний Суд вважає за доцільне достягнути з відповідача витрати на правничу допомогу в сумі 19 179,23 грн, яка пропорційна розміру задоволених позовних вимог.

4.26. Доводи ТОВ "ПЕК "Енергоіндустрія", що суди першої та апеляційної інстанцій безпідставно не застосували положення частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України до правовідносин, що виникли до 28.03.2018 з огляду на те, що фактично рух між контрольованою та неконтрольованою територією припинився з січня 2017 року, і спірні цистерни залишилися на колії загального користування - станціях належних AT "Укрзалізниця", та не взяли до уваги, що договір є змішаним договором, оскільки містить в собі елементи перевезення, а предмет договору -користування/перевезення є відправним та визначальним поряд з умовами оплати, судом касаційної інстанції відхиляються, оскільки ці доводи були розглянути та неодноразово відхилені судами попередніх інстанцій.

4.27. Твердження відповідача, що судами попередніх інстанцій не враховано вимоги статті 614 Цивільного кодексу України, оскільки особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність лише за наявності її вини, а в цьому випадку вина відповідача, Верховним Судом відхиляються, оскільки судами попередніх інстанцій встановлено порушення відповідачем зобов`язань щодо сплати орендної плати, а тому відповідно до умов укладеного між сторонами договору та керуючись частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України у позивача були наявні підстави для нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат за порушення виконання відповідачем господарських зобов`язань.

4.28. Аргументи ТОВ "ПЕК "Енергоіндустрія", що в порушення статей 124 126 129 Господарського процесуального кодексу України суди стягнули завищений розмір витрат на послуги адвоката, Верховним Судом відхиляються, оскільки перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо розміру суми, яка підлягає стягненню за витрати на послуги адвоката.

5. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

5.1. Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення та скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

5.2. Згідно з положеннями статті 311 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

5.3. З огляду на викладене, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу ТОВ "ПЕК "Енергоіндустрія" без задоволення, а касаційна скарга ТОВ "Тар Альянс" підлягає задоволенню частково. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій слід скасувати в частині відмови у стягненні 414 960,00 грн основного боргу, 49 574,68 грн - пені, 1 884,96 грн - інфляційних втрат, 1 945,97 грн - 3% річних та прийняти в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити. У решті оскаржувані рішення залишити без змін.

6. Щодо судових витрат.

6.1. Відповідно до частини 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

6.2. Згідно з пунктом 2 частини 1, пунктом 3 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України у разі часткового задоволення позову, судовий збір та пов`язані з розглядом справи судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

6.3. З огляду на висновок про часткове задоволення касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Тар Альянс" Верховний Суд здійснив розподіл судових витрат з урахуванням стягнутої заборгованості по орендній платі, а також пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Керуючись статтями 129, 300, 301, пунктами 1, 3 частини 1 статті 308, статтями 309 311 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Паливно-енергетична компанія "Енергоіндустрія" залишити без задоволення.

2. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тар Альянс" задовольнити частково.

3. Скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.09.2019 у справі № 910/16223/18 в частині відмови у стягненні 414 960,00 грн основного боргу, 49 574,68 грн - пені, 1 884,96 грн - інфляційних втрат, 1 945,97 грн - 3% річних та прийняти в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Паливно-енергетична компанія "Енергоіндустрія" (02140, м. Київ, вул. Лариси Руденко, буд. 6А, офіс 709, кім. 7, код ЄДРПОУ 39395870) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тар Альянс" (юридична адреса: 84609, Донецька обл., м. Горлівка, вул. Умова, б. 1/1, фактична адреса: 04071, м. Київ, вул. Набережно - Лугова, 8, код ЄДРПОУ 33853132) 414 960,00 грн основного боргу, 49 574,68 грн - пені, 1 884,96 грн - інфляційних втрат, 1 945,97 грн - 3% річних.

5. В решті рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2019, додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.09.2019 у справі № 910/16223/18 - залишити без змін.

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Паливно-енергетична компанія "Енергоіндустрія" (02140, м. Київ, вул. Лариси Руденко, буд. 6А, офіс 709, кім. 7, код ЄДРПОУ 39395870) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тар Альянс" (юридична адреса: 84609, Донецька обл., м. Горлівка, вул. Умова, б. 1/1, фактична адреса: 04071, м. Київ, вул. Набережно - Лугова, 8, код ЄДРПОУ 33853132) 7 025,48 грн судового збору за подання позовної заяви, 10 538,23 грн судового збору за подання апеляційної скарги; 14 050,97 грн судового збору за подання касаційної скарги та 19 179,23 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І. Кондратова

Судді Л. Стратієнко

І. Ткач