№ 910/16262/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2021 року

м. Київ

Справа № 910/16262/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Студенець В.І. - головуючий, судді: Баранець О.М., Мамалуй О.О.

за участю секретаря судового засідання: Натаріної О.О.

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Боедем"

на рішення Господарського суду міста Києва

(суддя - Усатенко І.В.)

від 11.06.2020

та постанову Північного апеляційного господарського суду

(головуючий суддя - Тищенко О.В.; судді: Станік С.Р., Тарасенко К.В.)

від 20.10.2020

у справі № 910/16262/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Маквіс Груп"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Боедем"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Олза Аудит"

про зобов`язання провести аудиторську перевірку,

за участю представників учасників справи:

позивача - Горкуша В.В.

відповідача - Шалашова В.І.

третя особа - Закоморна О.М.

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Маквіс Груп" (далі - ТОВ "Маквіс Груп") звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Боедем" (далі - ТОВ "Боедем") про зобов`язання забезпечити аудитору Товариства з обмеженою відповідальністю "Олза Аудит" (далі - ТОВ "Олза Аудит") можливість проведення аудиту фінансової звітності ТОВ "Боедем" за 2016-2019 роки шляхом надання протягом 10 днів з дати набрання судовим рішенням законної сили уповноваженим представникам ТОВ "Маквіс Груп" та ТОВ "Олза Аудит" завірених підписом уповноваженої особи та печаткою ТОВ "Боедем" копій документів та інформації (згідно переліку в резолютивній частині позовної заяви).

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТОВ "Боедем" порушує право ТОВ "Маквіс Груп", як учасника ТОВ "Боедем" на перевірку фінансового стану товариства, а тому звернувся з позовними вимогами про зобов`язання надати документи, необхідні для проведення аудиту товариства.

2. Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.06.2020 у справі №910/16262/19 позовні вимоги задоволено частково, зобов`язано ТОВ "Боедем" в особі генерального директора ТОВ "Боедем" - Черепанова Віктора Олександровича забезпечити аудитору ТОВ "Олза Аудит" можливість проведення аудиту фінансової звітності ТОВ "Боедем" за 2016-2019 роки протягом 10 днів з дати набрання судовим рішенням законної сили. В частині позовних вимог про зобов`язання ТОВ "Боедем" надати протягом 10 днів з дати набрання судовим рішенням законної сили уповноваженим представникам ТОВ "Маквіс Груп" та ТОВ "Олза Аудит" завірених підписом уповноваженої особи та печаткою ТОВ "Боедем" копії документів (згідно переліку) відмовлено.

2.2. Задовольняючи позовні вимоги в частині зобов`язання забезпечити можливість проведення аудиту, суд першої інстанції, встановивши, що позивач є учасником товариства, якому належить 50% статутного капіталу, виходячи із положень статті 41 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", якою встановлено обов`язок, а не право, виконавчого органу товариства протягом 10 днів з дати отримання запиту учасника товариства про такий аудит та примірника договору про проведення аудиту фінансової звітності товариства забезпечити аудитору можливість проведення аудиту та надати завірені підписом уповноваженої особи товариства копії документів відповідно до визначеного в договорі обсягу аудиторських послуг та встановивши, що відповідач відповіді на запит не надав, проведення аудиту не забезпечив, дійшов висновку, що позивач має право вимагати проведення аудиту.

Також місцевий господарський суд, відмовляючи у задоволенні заяви про застосування строку позовної давності до вимоги про проведення звіту за 2016 рік, встановив, що трирічний строк позовної давності на всі заявлені позивачем вимоги станом на дату звернення із позовною заявою не сплив.

Крім того суд першої інстанції зазначив, що оскільки позивач звернувся до відповідача з запитом на проведення аудиту після набрання чинності Законом України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", то його право як учасника вимагати проведення аудиту за роки, до набрання чинності відповідним законом не обмежено. Суд дійшов висновку, що норми Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" розповсюджуються на правовідносини сторін у повному обсязі заявлених вимог.

Відмовляючи в частині позовних вимог щодо зобов`язання надати позивачу та третій особі документів згідно переліку, місцевий господарський суд виходив з того, що документи в силу частини четвертої статті 41 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" надаються саме аудитору, а не учаснику. При цьому встановив, що в матеріалах справи відсутні докази стосовно того, що аудитор звертався до відповідача з вимогою надати йому визначені позивачем в переліку документи і що саме цей перелік буде необхідним та достатнім для проведення аудиту.

2.3. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.10.2020 рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2020 у справі №910/16262/19 залишено без змін.

2.4. Погоджуючись із висновком суду першої інстанції, апеляційний господарський суд зазначив, що рішення місцевого суду є таким, що прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад позиції інших учасників справи

3.1. Не погоджуючись з рішенням Господарського суду міста Києва від 11.06.2020 та постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.10.2020 у справі №910/16262/19, Товариство з обмеженою відповідальністю "Боедем" подало касаційну скаргу, якою просить зазначені судові рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

3.2. Підставами касаційного оскарження Товариство з обмеженою відповідальністю "Боедем" визначило пункти 1, 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

3.3. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставою касаційного оскарження визначено, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

3.4. Товариство з обмеженою відповідальністю "Боедем" посилається на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України та зазначає, що судами попередніх інстанцій не було враховано висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у:

- постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2018 у справі №904/2194/17 та постанові Верховного Суду від 29.04.2020 у справі №922/1859/19 (що саме шляхом пред`явлення до товариства вимоги про проведення аудиторської перевірки учасник (акціонер) товариства реалізує своє корпоративне право, пов`язане з діяльністю й управлінням справами товариства), скаржник вважає, що суди попередніх інстанцій прийшли до передчасних висновків про виникнення обов`язку у ТОВ "Боедем" щодо забезпечення проведення аудиту, так як матеріали справи №910/16262/19 не містять належних доказів існування вимоги про проведення аудиту та доказів отримання такої вимоги ТОВ "Боедем";

- постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17 та від 23.10.2019 у справі №917/1307/18 (щодо застосування частини третьої статті 2, частин третьої, четвертої статті 13 та статей 73 86 Господарського процесуального кодексу України);

- постановах Верховного Суду від 15.05.2018 у справі № 922/2058/17, від 13.11.2018 у справі № 924/127/17, від 15.01.2019 у справі №910/2972/18, від 10.04.2019 у справі №6/8-09, від 13.08.2019 у справі №910/11614/18, від 22.08.2019 у справі №910/15453/17, від 03.09.2019 у справі № 920/903/17, від 19.11.2019 у справі №910/16827/17, постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі №359/2012/15-ц (провадження №14-101цс18) (щодо застосування статей 265 257 261 267 Цивільного кодексу України, оскільки вважає, що позовні вимоги, що стосуються 2016 року подані з пропуском строків позовної давності).

3.5. Пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України визначено в якості підстави касаційного оскарження відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

3.6. Також підставою касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції товариство зазначає пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вважає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування дії в часі Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" в частині проведення аудиторської перевірки на вимогу учасника товариства за періоди до набрання чинності зазначеним законом. При цьому зазначає, що існує висновок Верховного Суду у справі №922/2200/19 щодо пріоритету статуту товариства з обмеженою відповідальністю над Законом України "Про товариство з обмеженою та додатковою відповідальністю", яким також передбачено, що після закінчення зазначеного річного строку такий пріоритет статуту над Законом автоматично припиняється і положення статутів, які не відповідають зазначеному Закону, не застосовуються. Натомість застосовуються норми Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".

3.7. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Маквіс Груп" проти її вимог заперечує та просить оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.

4. Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

Відповідно до Статуту ТОВ "Боедем", затвердженого загальними зборами учасників (протокол №09/11 від 09.11.2011), та відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб-підприємців та громадських формувань, ТОВ "Маквіс Груп" являється учасником ТОВ "Боедем" з часткою у статутному фонді підприємства 50% (14062,50 грн).

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Олза Аудит" (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Маквіс Груп" (замовник) 01.08.2019 укладено договір про надання аудиторських послуг № 6920/67, відповідно до якого виконавець зобов`язується у строк та на умовах договору надавати замовникові послуги, зазначені в пункті 1.2 договору, а замовник прийняти та оплатити такі послуги. Найменування послуг: аудит фінансової звітності ТОВ "Боедем" за 2016-2018 роки. Перелік, обсяг та строки надання послуг визначені у завданні (додаток 1 до договору) (пункту 1.1-1.3 договору).

Відповідно до додатку № 1 до договору послуги надаватимуться за договором: аудит фінансової звітності ТОВ "Боедем" за 2016-2018 роки. Виконавець повинен: провести необхідні процедури, які вимагаються Міжнародними стандартами аудиту з метою виявлення суттєвих викривлень внаслідок помилок або шахрайських дій, які можуть вплинути на рішення користувачів. Ознайомитись з установчими документами; обліковою політикою; юридичними, бухгалтерськими та кадровими документами, зокрема: договори, банківські виписки та касові ордери, накладні та акти виконаних робіт, відомості нарахування та виплати заробітної плати, інші внутрішні документи, пов`язані зі здійсненням господарських операцій; регістри аналітичного та синтетичного обліку тощо. Вартість послуг становить 62720,00 грн.

В подальшому, 26.09.2019 сторонами було підписано додаток № 2 до договору від 01.08.2019 № 6920/67, яким визначено, що послуги, які надаватимуться за договором: аудит фінансової звітності ТОВ "Боедем" за період з 2016-2019 роки, складеної відповідно до Національних положень бухгалтерського обліку. Сторони визначили вартість послуг у сумі 83600,00 грн. В додатку передбачено, що замовник повинен за актом прийому-передачі надати виконавцеві оригінали або завірені керівником копії таких документів: Статут ТОВ "Боедем" (код ЄДРПОУ 14308121) та всі зміни до нього, які відбувалися за період з 01.01.2016 по 31.12.2019; протоколи загальних зборів учасників за період з 01.01.2016 по 31.12.2019; організаційна структура товариства за період з 01.01.2016 по 31.12.2019; положення про керівні органи та структурні підрозділи товариства, посадові інструкції; колективний договір за період з 01.01.2016 по 31.12.2019 у разі наявності; документи про обрання/призначення керівних органів товариства та головного бухгалтера (протоколи, накази); копія паспорту та ідентифікаційного коду керівника і головного бухгалтера; штатний розпис товариства та всі зміни, які відбулись за період 01.01.2016 по 31.12.2019; положення про оплату праці, преміювання; реєстр судових справ станом за період з 01.01.2016 по 31.12.2019; інформація щодо стану розгляду, перелік судових рішень, прийнятих не на користь товариства, ймовірність та суми можливих збитків за різними сценаріями розгляду справ; інформація про дату проведення незалежної оцінки майна товариства та звіти про оцінку; реєстр чинних договорів за період з 01.01.2016 по 31.12.2019; реєстр договорів оренди за період з 01.01.2016 по 31.12.2019; реєстр договорів позики, кредиту, безповоротної фінансової допомоги та інших договорів цивільно-правового характеру за період з 01.01.2016 по 31.12.2019; договори, укладені товариством за період з 01.01.2016 по 31.12.2019, та документи про їх виконання; облікова політика товариства, чинна на 01.01.2016 та всі зміни, які відбувалися за період з 01.01.2016 по 31.12.2019; фінансова звітність товариства за період з 01.01.2016 по 31.12.2019; податкова звітність з податку на прибуток, ПДВ, ЄСВ, ПДФО та інших податків, які складалися товариством за період з 01.01.2016 по 31.12.2019; інформація про відкриті банківські рахунки товариства; банківські виписки з рахунків товариства за період з 01.01.2016 по 31.12.2019; регістри аналітичного та синтетичного обліку щодо узагальнення господарських операцій на бухгалтерських рахунках; загальна оборотно-сальдова відомість по всіх рахунках товариства із зазначенням назв субрахунків за період з 01.01.2016 по 31.12.2019; оборотно-сальдові відомості та картки рахунків у розрізі субрахунків по рахунках 10 "Основні засоби", 11 "Інші необоротні матеріальні активи", 12 "Нематеріальні активи", 13 "Нарахований знос (амортизація)", 15 "Капітальні інвестиції" за період з 01.01.2016 по 31.12.2019; картки обліку основних засобів (03-6), акти приймання-передачі (03-1), акти модернізації (дообладнання) (03-2), акти списання (03-3, 03-4), довідки КБ-2В, акти КБ-3, акти приймання-передачі нематеріальних активів, свідоцтва на торгові марки за період з 01.01.2016 по 31.12.2019; оборотно-сальдові відомості (журнали-ордери) та картки рахунків в розрізі субрахунків по рахунках 20 "Запаси", 22 "МШП", 26 "Готова продукція", 28 "Товари", прибуткові та видаткові накладні, подорожні листи, лімітно-забірні картки, акти списання, видаткові накладні за період з 01.01.2016 по 31.12.2019; річні, вибіркові інвентаризації активів та зобов`язань товариства за період з 01.01.2016 по 31.12.2019; оборотно-сальдові відомості, картки рахунків та аналіз субрахунків грошових коштів (безготівкові, готівкові та електронні гроші, векселі одержані, фінансові інвестиції) за період з 01.01.2016 по 31.12.2019; прибуткові та видаткові накладні й акти, які підтверджують отримані доходи та понесені витрати при здійсненні фінансово-господарської діяльності за період з 01.01.2016 по 31.12.2019; оборотно-сальдові відомості та картки рахунків за субрахунками по рахунках 18 "Довгострокова дебіторська заборгованість", 36 "Розрахунки з покупцями та замовниками", 37 "Дебіторська заборгованість з різними дебіторами", 63 "Кредиторська заборгованість за постачальниками та підрядниками", 68 "Розрахунки з іншими кредиторами", а також картки вказаних вище рахунків, звіти про використання грошових коштів виданих в підзвіт, акти за період з 01.01.2016 по 31.12.2019; реєстр дебіторської та кредиторської заборгованості із зазначенням дати виникнення, терміну прострочення. Інформацію по дебіторській заборгованості щодо якої минув строк позовної давності чи прийнято рішення про неможливість стягнення заборгованості (із зазначенням сум заборгованості); інформацію по кредиторській заборгованості, яка не була погашена товариством та за якою минув строк* позовної давності (із зазначенням сум заборгованості); інформацію про наявність/відсутність нарахування резерв сумнівних боргів. Якщо резерв сумнівних боргів нараховується зазначити яким методом. Вказати суму сумнівної дебіторської заборгованості станом на 31.12.2019; оборотно-сальдові відомості та картки по рахунках 40 "Статутний капітал", 42 "Інший додатковий капітал", 46 "Формування статутного капіталу", перелік безоплатно отриманого та переданого майна, проведених уцінок (дооцінок), акти приймання-передачі майна до статутного капіталу за період з 01.01.2016 по 31.12.2019; оборотно-сальдові відомості (журнали-ордери) та картки за субрахунками по рахунках 65 "Розрахунки за соціальним страхуванням", 66 "Розрахунки із оплати праці" (за субрахунками), відомості нарахування та виплати заробітної плати, штатні розписи, табелі обліку робочого часу, трудові угоди, контракти, накази на відрядження та навчання, накази на матеріальні заохочення та інші виплати, за період з 01.01.2016 по 31.12.2019; оборотно-сальдові відомості та картки по рахунку 64 "Розрахунками за податками та зборами", субрахунки - 641, 643, 644 за період з 01.01.2016 по 31.12.2019; оборотно-сальдові відомості, картки рахунків та аналізи рахунків за субрахунками по рахунках 70 "Доходи від реалізації товарів, робіт, послуг", 71 "Інший операційний дохід", 72 "Дохід від участі в капіталі", 73 "Інші фінансові доходи" за період з 01.01.2016 по 31.12.2019; оборотно-сальдові відомості, картки рахунків та аналізи рахунків за субрахунками по рахунку 90 "Собівартість" за період з 01.01.2016 по 31.12.2019; оборотно-сальдові відомості, картки рахунків та аналізи рахунків за субрахунками по рахунку 91 "Загальновиробничі витрати", 92 "Адміністративні витрати", 93 "Витрати на збут", 94 "Інші операційні витрати", 97 "Інші витрати" за період з 01.01.2016 по 31.12.2019; інформаційну базу бухгалтерської програми обліку господарських операцій на електронному носії.

Позивач 14.08.2019 направив відповідачу запит на отримання документів ТОВ "Боедем" для проведення аудиту фінансової звітності ТОВ "Боедем" у відповідності до статті 41 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", в якому повідомляв про укладення з аудитором договору від 01.08.2019 № 6920/67 та на підставі частини четвертої статті 41 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" просив забезпечити можливість проведення аудиту фінансової звітності ТОВ "Боедем" шляхом надання доступу його представникам на період проведення перевірки до оригіналів документів ТОВ "Боедем" за період з 2016-2018 роки. До запиту долучено оригінал договору від 01.08.2019 № 6920/67.

Судами встановлено, що факт направлення відповідачу вказаного запиту підтверджуються описом вкладення в цінний лист, в якому зазначено про направлення запиту (з вміщенням тексту запиту у описі вкладення) та оригіналу договору від 01.08.2019 № 6920/67 на ім`я ТОВ "Боедем" за адресою: 03180, м. Київ, вул Велика Окружна, 4 та фіскальним чеком.

Між ТОВ "Олза Аудит" та ТОВ "Маквіс Груп" 31.01.2020 укладено додаткову угоду № 1 до договору про надання аудиторських послуг № 6920/67 від 01.08.2019, якою визначили, що виконавець надає послуги з аудиту фінансової звітності ТОВ "Боедем" за 2016-2019 роки, початок перевірки починається не пізніше 14-го дня з дня набрання судовим рішенням законної сили у разі задоволення позову ТОВ "Маквіс Груп" до ТОВ "Боедем" щодо проведення аудиту з дати добровільного надання ТОВ "Боедем" документів для проведення аудиту відповідно до запитуваного переліку (в залежності яка подія настане першою) 30 календарних днів, вартість послуг - 83600,00 грн.

Також, матеріали справи містять запит на отримання документів ТОВ "Боедем" для проведення аудиту фінансової звітності ТОВ "Боедем" у відповідності до статті 41 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю". Запит не датований, проте серед додатків містить додаткову угоду № 1 від 31.01.2020, тобто запит складений не раніше 31.01.2020. В запиті позивач просить забезпечити проведення аудиту та надати документи. Докази направлення запиту матеріали справи не містять.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач порушив корпоративні права ТОВ "Маквіс Груп" на проведення аудиту фінансової звітності ТОВ "Боедем".

5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, яким керувався суд

5.1. Відповідно до положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.2. Підставою касаційного оскарження Товариство з обмеженою відповідальністю "Боедем" зазначає пункт перший частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вважає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладені у

- постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №904/2194/17 та постанові Верховного Суду від 29.04.2020 у справі №922/1859/19 (аналогічні правові висновки також викладені у постановах Верховного Суду від 23.06.2020 у справі №922/2589/19 та від 14.07.2020 у справі №910/8387/19) (що саме шляхом пред`явлення до товариства вимоги про проведення аудиторської перевірки учасник (акціонер) товариства реалізує своє корпоративне право, пов`язане з діяльністю й управлінням справами товариства), скаржник вважає, що суди попередніх інстанцій прийшли до передчасних висновків про виникнення обов`язку у ТОВ "Боедем" щодо забезпечення проведення аудиту, так як матеріали справи №910/16262/19 не містять належних доказів існування вимоги про проведення аудиту та доказів отримання такої вимоги ТОВ "Боедем";

- постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17 та від 23.10.2019 у справі №917/1307/18 (щодо застосування частини третьої статті 2, частин третьої, четвертої статті 13 та статей 73 86 Господарського процесуального кодексу України);

- постановах Верховного Суду від 15.05.2018 у справі № 922/2058/17, від 13.11.2018 у справі № 924/127/17, від 15.01.2019 у справі №910/2972/18, від 10.04.2019 у справі №6/8-09, від 13.08.2019 у справі №910/11614/18, від 22.08.2019 у справі №910/15453/17, від 03.09.2019 у справі №920/903/17, від 19.11.2019 у справі №910/16827/17, постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі №359/2012/15-ц (провадження №14-101цс18) (щодо застосування статей 265 257 261 267 Цивільного кодексу України, оскільки вважає, що позовні вимоги, що стосуються 2016 року подані з пропуском строків позовної давності).

У контексті статті 287 господарського процесуального кодексу України для встановлення подібності правовідносин враховується склад таких правовідносин, а саме: суб`єкт, об`єкт та зміст (взаємні права та обов`язки). Разом з тим наявності простої тотожності цих трьох критеріїв замало і врахування лише їх не завжди є правильним. Тому, судова практика визнає судовими рішеннями у подібних правовідносинах такі рішення, де подібними є: 1) предмети спору, 2) підстави позову, 3) зміст позовних вимог, 4) встановлені судом фактичні обставини, а також має місце 5) однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають з подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19 зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору) та об`єкт (предмет).

Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому, зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (пункт 32 постанови від 27.03.2018 №910/17999/16; пункт 40 постанови від 25.04.2018 №910/24257/16). Такі ж висновки були викладені і в постановах Верховного Суду України від 21.12.2016 у справі №910/8956/15 та від 13.09.2017 у справі №923/682/16.

При цьому, під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (пункт 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі №910/719/19, пункт 5.5 постанови від 19.06.2018 у справі №922/2383/16).

5.3. Верховний Суд, проаналізувавши судові рішення, висновки яких, на думку скаржника, не були враховані судом апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови, встановив таке.

5.4. У справі, що переглядається, предметом спору є матеріально-правова вимога про зобов`язання забезпечити аудитору Товариства з обмеженою відповідальністю "Олза Аудит" можливість проведення аудиту фінансової звітності ТОВ "Боедем" за 2016-2019 роки шляхом надання протягом 10 днів з дати набрання судовим рішенням законної сили уповноваженим представникам ТОВ "Маквіс Груп" та ТОВ "Олза Аудит" завірених підписом уповноваженої особи та печаткою ТОВ "Боедем" копій документів та інформації (згідно переліку в резолютивній частині позовної заяви). Матеріально-правовою підставою позову визначено статті 5, 41 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю". Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТОВ "Боедем" порушує право ТОВ "Маквіс Груп", як учасника ТОВ "Боедем" на перевірку фінансового стану товариства.

5.5. ТОВ "Боедем" вважає, що суди попередніх інстанцій прийшли до передчасних висновків про виникнення обов`язку у ТОВ "Боедем" щодо забезпечення проведення аудиту, так як матеріали справи №910/16262/19 не містять належних доказів існування вимоги про проведення аудиту та доказів отримання такої вимоги ТОВ "Боедем" та судом апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови не було враховано висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №904/2194/17 та постанові Верховного Суду від 29.04.2020 у справі №922/1859/19, що саме шляхом пред`явлення до товариства вимоги про проведення аудиторської перевірки учасник (акціонер) товариства реалізує своє корпоративне право, пов`язане з діяльністю й управлінням справами товариства.

У справі № 904/2194/17 за позовом ТОВ "Новомосковський завод металів та сплавів" до ОСОБА_1 про відшкодування відповідачем грошових коштів, що складають вартість проведеної позивачем аудиторської перевірки, на обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за вимогою ОСОБА_1 на підставі абзацу 2 частини четвертої статті 146 Цивільного кодексу України проведено аудиторську перевірку річної фінансової звітності ТОВ "НЗМС" із залученням професійного аудитора, не пов`язаного майновими інтересами з позивачем чи його учасниками, а тому відповідач зобов`язаний відшкодувати витрати на її проведення, що передбачено приписами абзацу 3 частини четвертої статті 146 цього ж Кодексу.

Припиняючи провадження у справі, господарський суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, зазначив, що проведення аудиту не пов`язано із створенням, діяльністю, управлінням і припиненням діяльності ТОВ "НЗМС", а відтак не підлягає вирішенню в господарських судах України. Витрати позивача на проведення аудиторської перевірки річної фінансової звітності товариства за 2014, 2015 роки із залученням професійного аудитора не пов`язані з майновими інтересами цього товариства або його учасників. Оскільки спірні стосунки не впливають на відносини сторін щодо виникнення, зміни та припинення корпоративних прав, даний спір не є корпоративним та підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки відповідачем у даній справі є фізична особа.

Велика Палата Верховного Суду, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, дійшла висновків, що таке право участі в управлінні справами товариства, як звернення про проведення аудиторської перевірки, надано учаснику (учасникам) товариства з обмеженою відповідальністю законом. При цьому, закон не пов`язує проведення аудиторської перевірки із перевірками товариства податковими та іншими контролюючими органами. Велика Палата зазначила, що у вирішенні спорів за позовами учасників товариств з обмеженою відповідальністю про спонукання товариства провести аудиторську перевірку діяльності та звітності товариства згідно із статтею 146 Цивільного кодексу України належить враховувати, що передбачене зазначеною статтею право учасників спрямоване на контроль діяльності виконавчого органу, а тому є складовою права на управління товариством у передбаченому законом і установчими документами порядку та встановила, що ОСОБА_1 як учасник ТОВ "НЗМС" шляхом пред`явлення до товариства вимоги про проведення аудиторської перевірки реалізувала своє корпоративне право, пов`язане із діяльністю й управлінням справами товариства. З огляду на що дійшла висновку, що товариство, задовольнивши вимогу учасника про проведення аудиторської перевірки, звернулося за належною підвідомчістю до господарського суду за відшкодуванням витрат, пов`язаних з проведенням такої перевірки.

У справі № 922/1859/19 за позовом ОСОБА_2 до ПрАТ "Сахновщинське імені М.О. Ключки" про визнання недійсним рішення, скасування рішення та зобов`язання вчинити дії, Верховний Суд, погоджуючись із задоволенням судами попередніх інстанцій позовних вимог в частині зобов`язання товариства забезпечити аудитору можливість проведення аудиту фінансової звітності ПрАТ "Сахновщинське імені М.О. Ключки" станом на та за рік, що закінчився 31.12.2018 та за перший квартал 2019 року, зазначив, що відповідно до статті 75 Закону України "Про акціонерні товариства" право акціонера вимагати проведення аудиту не залежить від бажання самого товариства чи його посадових осіб або доцільності проведення такої перевірки, натомість обов`язок товариства забезпечити аудитору можливість провести перевірку виникає відповідно до прямої вказівки закону. При цьому Верховний Суд врахував правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі 904/2194/17 стосовно реалізації корпоративного права, пов`язаного із діяльністю й управлінням справами товариства шляхом пред`явлення до товариства вимоги про проведення аудиторської перевірки.

З викладеного вбачається, що у зазначених справах, що розглядались Верховним Судом правовідносини не можна визнати подібними до тих, що є предметом розгляду у справі, щодо якої подана касаційна скарга, оскільки вони є відмінними як за матеріально-правовим регулюванням спірних правовідносин, так і за встановленими фактичними обставинами справи.

5.6. ТОВ "Боедем" зазначає, що судом апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови було застосовано частину третю статті 2, частини третю, четверту статті 13 та статті 73 86 Господарського процесуального кодексу України без урахування висновку щодо застосування даних норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17 та від 23.10.2019 у справі №917/1307/18.

У справі №910/18036/17 за позовом ТОВ "Газ Інвест" до ПАТ КБ "Приватбанк" про зобов`язання відповідача звільнити з під арешту та закрити рахунки, визнання договору припиненим, позовні вимоги обґрунтовані тим, що в межах зведеного виконавчого провадження з примусового виконання наказів Господарського суду Запорізької області № 908/2716/13 від 23.09.2014 та № 908/2718/13 від 07.02.2014 державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Газ інвест", в подальшому державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №45897906, яка входила до зведеного виконавчого провадження №48466787, якою постановлено звільнити з-під арешту кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Газ інвест", що містяться на рахунках у Публічному акціонерному товаристві Комерційний банк "Приватбанк", проте відповідачем на час подання позову арешт з рахунків не знято, чим порушено вимоги Закону України "Про банки і банківську діяльність".

Надаючи правову кваліфікацію доказам, поданим сторонами з урахуванням фактичних і правових підстав позовних вимог та заперечень на них, суди попередніх інстанцій виходили з того, що рахунки позивача закриті відповідачем 23.10.2017 та прийнявши до уваги пункти 6.4. та 6.5. договору, та дійшли висновку про те, що договір № zф1i8c банківського рахунку від 05.06.2008 укладений між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Газ інвест" є припиненим. При цьому Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень, звертаючись до категорії стандарту доказування відзначив, що принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує.

У справі №917/1307/18 спір стосується різного тлумачення сторонами спору дати укладення договору поставки сої, з яким безпосередньо пов`язаний момент виникнення зобов`язання щодо поставки товару. У даній справі Верховним Судом розтлумачено сутність принципу змагальності та неможливість застосування сторонами концепції "негативного доказу" для обґрунтування власної позиції. Так, Верховний Суд зазначив, що принцип змагальності полягає в обов`язку кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження або заперечення власних вимог у спорі. Мається на увазі, що позивач стверджує про існування певної обставини та подає відповідні докази, а відповідач може спростувати цю обставину, подавши власні докази, які вважає більш переконливими. В свою чергу суд, дослідивши надані сторонами докази, та з урахуванням переваги однієї позиції над іншою виносить власне рішення. При цьому сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що їх позиція є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу втрачає сенс уся концепція принципу змагальності.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що правовідносини у справах №910/18036/17 та №917/1307/18 та у даній справі не є подібними ні за предметом позову, ні за підставами позову, ні за змістом позовних вимог, ні за встановленими судом фактичними обставинами, ні за матеріально-правовим регулюванням спірних правовідносин, а застосований принцип змагальності до відповідних правовідносин, пов`язується саме із встановленими судами фактичними обставинами та оцінкою доказів.

5.7. Також ТОВ "Боедем" зазначає, що позовні вимоги, що стосуються 2016 року подані з пропуском строків позовної давності, з огляду на що судом апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови було застосовано статті 265 257 261 267 Цивільного кодексу України, без урахування висновку щодо застосування даних норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 15.05.2018 у справі № 922/2058/17, від 13.11.2018 у справі № 924/127/17, від 15.01.2019 у справі №910/2972/18, від 10.04.2019 у справі №6/8-09, від 13.08.2019 у справі №910/11614/18, від 22.10.2019 у справі №910/15453/17, від 03.09.2019 у справі № 920/903/17, від 19.11.2019 у справі №910/16827/17, постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі №359/2012/15-ц.

У справі №922/2058/17 заявлено позов про визнання недійсним рішення виконавчого комітету Катеринівської сільської ради про видачу свідоцтва про право приватної власності, про зміну типу власності у свідоцтві, визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно, скасування державної реєстрації права приватної власності на комплекс нежитлових будівель та допоміжних споруд та визнання на них права власності за державою. Позовна заява мотивована тим, що за оспорюваними рішеннями та свідоцтвом відбулось вибуття спірного об`єкта нерухомості із державної власності без дозволу суб`єктів управління державним майном, оскільки під час передання спірного майна у відання відповідачу 2 як територіальній профспілковій організації Південної залізниці не переходить право власності на це майно, а лише переходить право користування цим майном без права розпорядження цим майном. Верховний Суд дійшов висновку, що апеляційним судом не було з`ясовано обставин та не досліджено доказів на підтвердження того, коли позивач, як орган, уповноважений розпоряджатись об`єктами державної власності, дізнався та міг дізнатись про вибуття спірного об`єкту з державної власності, а відповідно і про порушене право власності держави на спірний об`єкт нерухомого майна, оскільки апеляційним судом не була надана належна правова оцінка наявним у справі доказам, зокрема листу прокуратури Харківської області від 31.05.2017 № 08-9-17 (з повідомленням позивача про звернення із позовом у даній справі) та листу позивача від 24.07.2017 № 10-25-14423, а тому висновки в частині відсутності пропуску строку позовної давності при зверненні прокурора із позовом у цій справі зроблені без належного дослідження зібраних у справі доказів та з неправильним застосуванням норм статей 256 261 267 Цивільного кодексу України.

Предметом спору у справі №924/127/17 є визнання незаконним та скасування рішення міської ради щодо припинення права користування земельними ділянками. Позовна заява мотивована незаконністю прийняття відповідачем оскаржуваного рішення через порушення ним прав позивача на земельні ділянки. Рішення судів мотивовані пропуском строку позовної давності. Верховний Суд погоджуючись із рішенням судів попередніх інстанцій, що строк позовної давності за вимогами позивача сплив у даній справі зазначив, що суди обґрунтовано виходили із особливостей обчислення строку позовної давності згідно з Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства". Висновки судів про пропуск позивачем строку позовної давності при зверненні із позовом у цій справі, а також про відмову з цих підстав у задоволенні позовних вимог зроблені відповідно до статей 92 96 140-149 Земельного кодексу України, статей 14 44 Податкового кодексу України, статей 15 16 91 92 256 261 267 Цивільного кодексу України, статті 268 Цивільного кодексу України (в редакцій, чинній до 15.01.2012), пунктів 1, 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства", а також відповідно до встановлених обставин справи.

У справі №910/2972/18 за позовом ПАТ "Українська залізниця" до ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" про визнання недійсними умов кредитного договору, позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані пункти договору кредиту за своїм змістом суперечать вимогам актів цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, що є порушенням частини першої статті 203 Цивільного кодексу України та відповідно до частини першої статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання їх недійсними. Верховний Суд підтримав висновки судів попередніх інстанцій про те, що днем початку перебігу строку позовної давності слід вважати день вчинення правочину, з огляду на що строк дійшов висновку, що позовна давність щодо заявлених вимог спливла 29.12.2014 та 28.09.2015.

У справі №6/8-09 за заявою ТОВ "Богам ЛТД" порушено справу про банкрутство ВАТ "Сумського заводу сільськогосподарського машинобудування "Сумсільмаш". Предметом касаційного перегляду у даній справі були ухвала місцевого господарського суду та постанова суду апеляційної інстанції про визнання недійсними результатів аукціону нерухомого майна боржника. Підставою для скасування оскаржуваних рішень та направлення справи на новий розгляд до місцевого суду стало те, що судами обох інстанцій зроблено висновки без належної оцінки обставин справи, в тому числі без дослідження заяви про застосування при розгляді заяви ліквідатора позовної давності згідно з вимогами статті 267 Цивільного кодексу України.

Предметом розгляду у справі №910/11614/18 був спір про зобов`язання відновити суму 1 440 420,24 грн на особовому рахунку позивача, відкритого на виконання договору про організацію перевезення вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізничним транспортом послуги так як, залізницею здійснено нарахування та списання спірної суми за послуги перевезення вантажу позивача, однак відповідач не надавав цих послуг. Відмова у застосуванні до спірних правовідносин наслідків спливу позовної давності мотивована не встановленням обставин пропуску позивачем строку позовної давності. Водночас, Верховний Суд не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, дійшов висновку про сплив спеціальної позовної давності, передбаченої нормами статей 134, 136 Статуту залізниць.

У справі №910/15453/17 АТ "Українська залізниця" звернулася із позовом про визнання недійсними пунктів кредитного договору. Позовні вимоги мотивовано тим, що третя особа, як державне підприємство, у статутному капіталі якого більше 50 % акцій належать державі, при залученні кредитних коштів мала погодити умови оспорюваного кредитного договору із органами центральної виконавчої влади відповідно до передбаченої чинним законодавством процедури. Натомість, оспорювані умови кредитного договору не відповідають умовам, які були погоджені уповноваженими органами, зокрема, щодо сплати комісійних платежів і строку користування кредитом. Попередні судові інстанції дійшли висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог, водночас у задоволенні було відмовлено через сплив позовної давності про застосування якої було заявлено відповідачем у спорі. Верховний Суд погодився із висновком судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позову з огляду на те, що звернення з позовом у цій справі відбулося після спливу позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, і за відсутності доказів поважності причин пропуску позовної давності.

У справі №920/903/17 заявлено позов про визнання незаконним та скасування рішення конкурсного комітету щодо передачі в оренду майна комунальної власності. Позовна заява мотивована порушенням прав позивача на переважене укладення договору оренди приміщення та прядку проведення конкурсу в частині повідомлення позивача про дату його проведення. Суди попередніх інстанцій, встановивши порушення прав позивача, відмовили у задоволенні позову через сплив позовної давності та відсутність поважних причин для захисту порушеного права. Втім Верховний Суд із зазначеними висновками не погодився та зазначив, що судами неправильно застосовано положення частини п`ятої статті 267 Цивільного кодексу України та суди дійшли помилкового висновку про відсутність поважних причин пропуску позовної давності позивачем, оскільки ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.11.2016, якою остаточно вирішено про непідсудність справи адміністративним судам та вказано на її підсудність господарським судам, прийнято після спливу трирічного строку від моменту, з якого, за висновком суду апеляційної інстанції, позивач міг довідатися про порушення свого права.

Предметом спору у справі № 910/16827/17 є визнання недійсним договору про спільну діяльність у будівництві житла та договору про врегулювання відносин сторін до договору про спільну діяльність у будівництві житла. Верховний Суд, враховуючи, що судом апеляційної інстанції встановлені обставини, що прокурор та позивачі у 2009 році могли довідатись у розумінні норм статті 261 Цивільного кодексу України про порушення права, дійшов висновку, що суд апеляційної інстанції повно встановив всі істотні обставини справи, надав їм належну правову оцінку та правильно застосував норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 359/2012/15-ц про визнання розпоряджень, державних актів на право власності на земельні ділянки недійсними, витребування у власність та постійне користування держави земельних ділянок, Верховним Судом було встановлено наявність неоднакового застосування статті 261 Цивільного кодексу України у подібних правовідносинах. Як зазначив Верховний Суд, оскільки суди апеляційної та касаційної інстанцій, встановивши порушення прав Кабінету Міністрів України, не з`ясували та не перевірили, з якого моменту позивач довідався або міг довідатися про порушення свого права, а Велика Палата Верховного Суду, не може встановлювати обставини, збирати і перевіряти докази та надавати їм оцінку, що позбавляє її можливості ухвалити нове рішення у справі, справа направлена на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

З викладеного вбачається, що висновки Верховного Суду у наведених скаржником справах зроблені у правовідносинах, які очевидно не є подібними з тими, що виникли між сторонами у даній справі ні за суб`єктним складом учасників, ні за предметом спору, ні за підставами позову, ні за фактичними обставинами справи, ні за сферою правового регулювання. До того ж судові рішення у справах №922/2058/17, №6/8-09, № 359/2012/15-ц Верховним Судом були скасовані та зазначені справи були направлені на новий розгляд, що у наведеному випадку не означає остаточного вирішення відповідних справ, а, отже, й остаточного формування правового висновку Верховного Суду у таких справах, адже за результатами такого розгляду мають бути встановлені обставини та досліджені докази, які не були, відповідно, встановлені та досліджені під час попереднього судового розгляду, що вплине і на правові висновки судів у таких справах.

5.8. Також підставою касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції товариство зазначає пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вважає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування дії в часі Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" в частині проведення аудиторської перевірки на вимогу учасника товариства за періоди до набрання чинності зазначеним законом. При цьому зазначає, що існує висновок Верховного Суду у справі №922/2200/19 щодо пріоритету статуту товариства з обмеженою відповідальністю над Законом України "Про товариство з обмеженою та додатковою відповідальністю", яким також передбачено, що після закінчення зазначеного річного строку такий пріоритет статуту над Законом автоматично припиняється і положення статутів, які не відповідають зазначеному Закону, не застосовуються. Натомість застосовуються норми Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".

Відповідно до статті 41 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" на вимогу учасника чи учасників, яким сукупно належить 10 і більше відсотків статутного капіталу товариства, проводиться аудит фінансової звітності товариства із залученням аудитора (аудиторської фірми), не пов`язаного (не пов`язаної) майновими інтересами з товариством, посадовими особами товариства чи з його учасниками.

У такому разі учасник (учасники) товариства самостійно укладає з визначеним ним аудитором (аудиторською фірмою) договір про проведення аудиту фінансової звітності товариства, в якому зазначається обсяг аудиторських послуг.

Витрати, пов`язані з проведенням аудиту фінансової звітності, покладаються на учасника (учасників), на вимогу якого проводиться такий аудит, якщо інше не встановлено статутом товариства. Загальні збори учасників товариства можуть ухвалити рішення про відшкодування витрат учасника на аудит фінансової звітності товариства.

Виконавчий орган товариства протягом 10 днів з дати отримання запиту учасника (учасників) про такий аудит та примірника оригіналу договору про проведення аудиту фінансової звітності товариства зобов`язаний забезпечити аудитору можливість проведення аудиту та надати завірені підписом уповноваженої особи товариства копії всіх документів відповідно до визначеного у договорі обсягу аудиторських послуг.

Закон України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" набрав чинності 17.06.2018.

Відповідно до підпункту 2 пункту 6 глави VІІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" внесено зміни у Цивільний кодекс України та виключено статті 140-151 Цивільного кодексу України.

Так, відповідно до частини четвертої статті 146 Цивільного кодексу України (в редакції, що діяла до набрання чинності Законом України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю") порядок проведення аудиторських перевірок діяльності та звітності товариства з обмеженою відповідальністю встановлюється статутом товариства і законом.

На вимогу будь-кого з учасників товариства може бути проведено аудиторську перевірку річної фінансової звітності товариства із залученням професійного аудитора, не пов`язаного майновими інтересами з товариством чи з його учасниками.

Витрати, пов`язані з проведенням такої перевірки, покладаються на учасника, на вимогу якого проводиться аудиторська перевірка, якщо інше не встановлено статутом товариства.

Тобто учасник товариства до прийняття Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" на підставі положень Цивільного кодексу України був наділений правами вимагати проведення аудиторської перевірки фінансової звітності товариства, учасником якого він є. До того ж, стаття 41 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" на підставі якої товариство звернулося із запитом про проведення перевірки, не містить жодних застережень та обмежень періоду проведення аудиторської перевірки фінансової діяльності.

З огляду на викладене та з урахуванням того, що право учасника вимагати проведення аудиторської перевірки було передбачено як статтею 146 Цивільного кодексу України, так і статтею 41 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що право учасника вимагати проведення аудиту за вказані роки ґрунтується на нормах законодавства.

Посилання ТОВ "Боедем" на постанову Верховного Суду від 10.06.2020 у справі №922/2200/19 до уваги не приймаються, оскільки правовідносини у справі №922/2200/19 та у справі, що переглядається, не є подібними. Так у справі №922/2200/19 про визнання недійсним окремих положень статуту, Верховний Суд погодився із висновком суду апеляційної інстанції, що учасники повинні керуватися статутом в частині, що не суперечить нормам Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", оскільки інші його положення в силу вказаного закону не застосовуються.

Доводи касаційної скарги щодо порушення судами пункту 5 частини першої статті 227 Господарського процесуального кодексу України та не зупинено провадження до розгляду справи №759/8676/19 до уваги не приймаються, оскільки судами клопотання про зупинення залишено без розгляду у зв`язку з пропуском строку його подання.

5.9. З врахуванням викладеного та встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки господарських судів про наявність правових підстав для задоволення позову в частині зобов`язання ТОВ "Боедем" забезпечити аудитору ТОВ "Олза Аудит" можливість проведення аудиту фінансової звітності ТОВ "Боедем" за 2016-2019 роки і оскільки під час касаційного провадження не знайшли свого підтвердження доводи скаржника про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, оскаржені судові рішення підлягають залишенню без змін.

В частині відмови у задоволенні позову правильність висновків господарських судів не оскаржується, а тому відповідно до статті 300 Господарського процесуального кодексу України судові рішення в цій частині не є предметом касаційного перегляду.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

6.1. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Зважаючи на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, про те, що судом апеляційної інстанції не було враховано висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду не знайшла свого підтвердження після відкриття касаційного провадження, оскільки правовідносини у зазначених справах не є подібними з правовідносинами у справі, що переглядається, колегія суддів дійшла висновку про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Боедем" в цій частині.

6.2. Щодо касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Боедем" в іншій частині, колегія суддів зазначає таке.

Згідно з частиною першою статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

6.3. З огляду на встановлені судом апеляційної інстанції обставини справи, виходячи із меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що відсутні правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваних рішення місцевого господарського суду та постанови суду апеляційної інстанції.

7. Судові витрати

7.1. З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на ТОВ "Боедем".

Керуючись статтями 236, 238, 240, пунктом 5 частини 1 статті 296, 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Боедем" в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

2. В іншій частині касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Боедем" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.10.2020 у справі №910/16262/19 - без змін.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Головуючий В. Студенець

Судді О. Баранець

О. Мамалуй