ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 квітня 2021 року
м. Київ
Справа № 910/16926/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Жукова С.В. - головуючого, Огородніка К.М., Ткаченко Н.Г.
за участі секретаря: Купрейчук С.П.,
за участі: Боржника (представник ОСОБА_1 ) - Бондарчук І.О. (ордер № 157598 від 31.03.2021); Арбітражного керуючого Алексюка М.І. (посв. № 1979 від 26.11.2019)
Скаржника (представник АТ "Правекс банк") - Ковалєвський Є.В. (дов. № 443 від 12.08.2020)
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Правекс банк"
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.07.2020
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.01.2021
у справі
за заявою ОСОБА_1
про неплатоспроможність фізичної особи, -
ВСТАНОВИВ:
Встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини справи
1. Відповідно до статті 113 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.
2. ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) звернулась до суду із заявою про відкриття провадження у справі про свою неплатоспроможність в порядку Книги четвертої Кодексу України з процедур банкрутства
3. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.12.2019 № 910/16926/19 заяву ОСОБА_1 було прийнято до розгляду, підготовче засідання призначено на 29.01.2020.
4. Ухвалою Господарського суду м. Києва від 21.01.2020 відкрито провадження у справі № 910/16926/19 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 керуючим реструктуризацією фізичної особи ОСОБА_1 призначено арбітражного керуючого Алексюка Миколу Ігоровича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого № 1752 від 28.03.2016). Попереднє засідання призначено на 18.03.2020.
5. Оголошення про відкриття провадження у справі № 910/16926/19 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 було опубліковано на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України 03.02.2020 за № 64516.
6. 21.02.2020 до господарського суду надійшла заява Акціонерного товариства "Правекс банк" з грошовими вимогами до боржника на суму 12854087,09 грн.
6.1. Заява мотивована тим, що боржник має заборгованість за кредитним договором №416-022/07Р (далі - Кредитний договір), згідно з яким Банк надав боржнику як позичальнику кредит у сумі 108 000,00 доларів США строком з 27.07.2007 до 27.07.2027 із сплатою 12,99 відсотків річних (п.п. 1.1, 1.2 Кредитного договору).
6.2. В забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором між Банком та боржником був укладений Договір іпотеки № 416-022/07Р від 27.07.2007, предметом якого є нерухоме майно: двокімнатна квартира, площею 44,70 кв. м, житловою площею 30,10 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та належить боржнику (іпотекодавцю) на підставі договору купівлі-продажу квартири.
6.3. Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 23.09.2010 у справі № 2-2975-1/09 стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Правекс банк" заборгованість за кредитним договором в розмірі 852 993,97 грн та судові витрати в розмірі 1820,00 грн.
6.4. 04.03.2011 на виконання вказаного рішення Святошинським районним судом міста Києва було видано виконавчий лист № 2-402-1/10, за яким постановою ВДВС Святошинського РУЮ у м. Києві від 30.05.2011 відкрито виконавче провадження №26874944.
6.5. Станом на дату звернення із заявою з грошовими вимогами заборгованість складає 525 824,16 дол. США, що за офіційним курсом НБУ станом на 18.02.2020 складає 12854087,09 грн, з яких: 2453115,96 грн - заборгованість за кредитом; 3396714,41 грн - заборгованість за відсотками; 2305609,50 грн - пеня за несвоєчасне погашення кредиту; 4698647,22 грн - пеня за несвоєчасне погашення відсотків.
Короткий зміст та мотиви рішень судів першої та апеляційної інстанцій
7. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.07.2020 визнано кредитором у справі № 910/16926/19 по відношенню до фізичної особи ОСОБА_1 . Акціонерне товариство "Правекс банк" з грошовими вимогами на суму 5849830,37 грн - вимоги, що забезпечені заставою фізичної особи; зобов`язано керуючого реструктуризацією сформувати реєстр вимог кредиторів, оформлений відповідно до вимог Кодексу України з процедур банкрутства; відмовлено Акціонерному товариству "Правекс банк" у визнанні кредиторських вимог до боржника на суму 7004256,72 грн; зобов`язано керуючого реструктуризацією провести збори кредиторів, які мають відбутись не пізніше 27.07.2020.
7.1. Частково задовольняючи заяву Банку, місцевий господарський суд визнав грошові вимоги в сумі 5849830,37 грн, які складаються з заборгованості за кредитом та відсотками за користування кредитом. При цьому суд відмовив у визнанні грошових вимог в загальному розмірі 7004256,72 грн, які складаються з пені за несвоєчасне погашення кредиту та пені за несвоєчасне погашення відсотків. Судове рішення в цій частині мотивоване тим, що грошові вимоги банку забезпечені майном боржника - іпотекою квартири, що є єдиним місцем проживання сім`ї боржника, а відповідно до п. 5 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства, до розміру вимог такого забезпеченого кредитора не включаються штрафні санкції та пеня.
8. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.01.2021 Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Правекс банк" залишено без задоволення.
Ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.07.2020 у справі № 910/16926/19 змінено в частині визнання грошових вимог Акціонерного товариства "Правекс банк".
Викласти пункт 1 (перший) резолютивної частини ухвали Господарського суду міста Києва від 13.07.2020 у справі № 910/16926/19в наступній редакції:
"Визнати грошові вимоги Акціонерного товариства "Правекс банк" на суму 2687671,49 грн - вимоги, що забезпечені заставою майна боржника, 4204,00 - вимоги першої черги".
Викласти пункт 3 (третій) резолютивної частини ухвали Господарського суду міста Києва від 13.07.2020 у справі № 910/16926/19 в наступній редакції.
"Відмовити Акціонерному товариству "Правекс банк" у визнанні грошових вимог до боржника на суму 10166415,60 грн".
В решті ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.07.2020 у справі № 910/16926/19 залишено без змін.
8.1. У наведеній постанові суд апеляційної інстанції, колегія суддів послався на передчасність висновку місцевого господарського суду щодо розміру відсотків, які підлягають визнанню у даній справі про неплатоспроможність, зазначив про те, що ці висновки суд зробив з неправильним застосуванням до спірних правовідносин норм матеріального права та без урахування висновків Верховного Суду у справах з подібними правовідносинами, а здійснений Банком та з яким погодився суд розрахунок відсотків за користування кредитними коштами є неправильним, зважаючи на положення частини 1 статті 1050 та статі 625 Цивільного кодексу України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
9. Акціонерне товариство "Правекс банк" звернулось до касаційного господарського суду зі скаргою на ухвалу господарського суду міста Києва від 13.07.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.01.2021 у цій справі, просить їх скасувати та задовольнити кредиторські вимоги скаржника у повному обсязі.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
10. Обґрунтовуючи наявність підстав для касаційного оскарження скаржник посилається на те, що на сьогодні відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування ст. 3, 7 Закону України «Про Іпотеку» у подібних правовідносинах, а також посилається на те, що суди прийняли оскаржувані рішення на підставі недостовірних доказів наданих боржником.
Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі
11. Адвокат боржника Бондарчук І.О. подано відзив на касаційну скаргу з проханням відмовити у її задоволенні. У відзиві заявлено клопотання про продовження строку надання відзиву.
Провадження у Верховному Суді
12. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 910/16926/19 визначено колегію суддів у складі: Жукова С.В. - головуючого,
Огородніка К.М., Ткаченко Н.Г., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 10.02.2021.
Ухвалою Верховного Суду від 24.12.2021 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Правекс банк" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.07.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.01.2021 у справі № 910/16926/19.
Призначено до розгляду касаційну скаргу Акціонерного товариства "Правекс банк" на 14 квітня 2021 року о 12:15 год. у відкритому судовому засіданні у приміщенні Касаційного господарського суду за адресою: м.Київ, вул. О. Копиленка, 6, в залі судових засідань №330.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
13. Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти них, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржувану постанову залишити без змін, з огляду на таке.
14. Відповідно статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
15. Частиною 1 статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
16. Статтею 113 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.
17. За приписами статті 122 КУзПБ подання кредиторами грошових вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.
18. Абзацом 11 частини першої статті 1 КУзПБ визначено поняття «кредитор» у справі процедурі банкрутства.
19. Згідно з положеннями статті 45 КУзПБ конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
20. Частиною шостою статті 45 КУзПБ встановлено, що заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів. Ухвала господарського суду є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів.
21. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що грошові вимоги заявлені АТ "Правекс банк" на загальну суму 525 824,16 дол. США, що за офіційним курсом НБУ станом на 18.02.2020 складає 12854087,09 грн, з яких: 2453115,96 грн - заборгованість за кредитом; 3396714,41 грн - заборгованість за відсотками; 2305609,50 грн - пеня за несвоєчасне погашення кредиту; 4698647,22 грн - пеня за несвоєчасне погашення відсотків.
22. Відповідно до частини першої статті 1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
23. За приписами частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
24. Отже цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно.
25. Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першою статті 1048 Цивільного кодексу України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення.
26. Натомість наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за частиною першою статті 1050 Цивільного кодексу України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу.
27. Проценти, встановлені статтею 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання.
28. Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.
29. Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.
30. Аналогічні висновки щодо застосування частини першої статті 1050 та статі 625 Цивільного кодексу України у їх взаємозв`язку викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц, від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц, від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16.
31. За змістом частини 2 статті 625, статті 1050 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
32. Правовий аналіз змісту правовідносин, що випливають із права позикодавця на проценти за час дії договору позики, та правовідносин, які склалися внаслідок невиконання позичальником обов`язку повернути грошові кошти у визначений строк, не дає підстав для висновку, що такі правовідносини подібні за змістом.
Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 910/1238/17.
33. При цьому, умови щодо нарахування процентів за правомірне та неправомірне користування кредитними коштами мають визначатися окремими пунктами договору.
34. Як встановлено судами під час розгляду справи, у пункті 7.1.4 кредитного договору сторони погодили право Банку у разі виникнення подій, зазначених у п.п. 4.4, 9.3, 9.4, 9.7 даного договору достроково стягнути заборгованість у повному обсязі за рахунок переданого в іпотеку майна або звернути стягнення на грошові кошти та майно, що належать позичальнику.
35. У відповідності з п. 4.4 кредитного договору сторони дійшли згоди про те, що у випадку виникнення у позичальника прострочення з погашення заборгованості за кредитом та/або за сплатою відсотків за користування кредитом строк кредитування кредитом, зазначений у п. 1.2 даного договору (з 27 липня 2007 року по 27 липня 2027 року), припиняється достроково, на 10-й день місяця, наступного за місяцем, у якому виник факт прострочення.
36. Як встановлено під час розгляду справи кредит повернуто лише частково на суму 7650,00 доларів США. Останнє погашення кредиту боржник здійснила 10.12.2008 та починаючи з січня 2009 року припинила виконувати свої зобов`язання з повернення кредитних коштів, у зв`язку з чим Банк звернувся до Святошинського районного суду м. Києва з позовом про стягнення з боржника як позичальника заборгованості за кредитним договором.
37. Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 23.09.2010 у справі № 2-2975-1/09 стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Правекс банк" заборгованість за кредитним договором в розмірі 852 993,97 грн та судові витрати в розмірі 1820,00 грн.
38. При цьому, суд встановив, що ОСОБА_1 свої зобов`язання по поверненню кредиту та сплаті відсотків з січня 2009 року не виконує, у зв`язку з чим суд вважає необхідним на підставі п.п. 7.1.4, 9.1 Кредитного договору стягнути достроково заборгованість по кредиту в розмірі 100350 доларів США, заборгованість по відсоткам в розмірі 9595 доларів США, пеню на суму непогашеного кредиту в розмірі 283 долари США, пеню на суму несплачених відсотків - 745 доларів США, а всього підлягає стягненню 110973 долари США.
39. Отже, суд першої інстанції, встановивши те, що боржник-позичальниця неналежним чином виконувала свої зобов`язання зі сплати кредиту дійшов вірного висновку про обґрунтованість заявлених Банком грошових вимог в частині основного боргу та відсотків за користування ним.
40. Проте, слід погодитись із висновками суду другої інстанції, який враховуючи правові висновки Великої Палати Верховного Суду наведені у постанові від 28.03.2018 у справі №444/9519/12, правильно встановив, що Банк звернувшись з позовом до Святошинського районного суду м. Києва реалізував своє право на дострокове повернення грошових коштів за Кредитним договором, чим в односторонньому порядку змінив строк виконання основного зобов`язання.
41. Як встановлено судом другої інстанції, за умовами пункту 1.2 кредитного договору кредит надавався позичальнику до 27.07.2027.
42. За умовами п. 10.1 кредитного договору відсотки за користування грошовими коштами нараховуються щомісяця, виходячи з фактичної кількості днів у процентному періоді. Відсотки нараховуються Банком протягом строку користування кредитом відповідно до п. 1.2 даного договору.
43. Отже за умовами кредитного договору сплату відсотків відповідач мав здійснювати щомісячними платежами упродовж строку кредитування (до 27.07.2027).
44. Разом з цим у пункті 7.1.4 кредитного договору сторони передбачили право Банку в односторонньому порядку вимагати дострокового виконання зобов`язань за кредитним договором, зокрема, у разі виникнення прострочення з погашення заборгованості за кредитом та/або відсотків - строк користування кредитом, зазначений у п. 1.2 договору, припиняється достроково, на 10-й день місяця, наступного за місяцем, у якому виник факт прострочення.
45. Як було зазначено вище, у зв`язку з невиконанням позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором щодо своєчасного повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування ними Банк скористався наданим йому частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України та пунктами 4.4, 7.1.4 кредитного договору правом вимоги дострокового виконання зобов`язань за кредитним договором та у серпні 2009 року звернувся до суду із позовом про дострокове стягнення заборгованості в повному обсязі. Таким чином, враховуючи умову п. 4.4 кредитного договору строк кредитування закінчився 10.09.2009.
46. В цій частині, колегія суддів звертається до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 04.06.2020 у справі № 902/5/19, відповідно до якого у разі, якщо сторони бажають врегулювати свої правовідносини щодо стягнення річних у порядку частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України іншим способом, ніж той який передбачено цією нормою, то таке регулювання повинно бути самостійною умовою договору, воно не може ототожнюватися з умовами договору про стягнення процентів за правомірне користування кредитом, передбаченими у порядку статті 1048 Цивільного кодексу України, оскільки законодавець не ототожнює підстави правомірного та неправомірного користування кредитними коштами.
47. Така ж правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 13.05.2019 у справі № 910/18618/17, від 10.11.2020 у справі № 916/4932/15, від 24.09.2020 у справі № 905/2852/16, від 02.07.2020 у справі № 910/18618/17.
48. У постановах Верховного Суду від 23.04.2019 у справі № 910/21939/15 та від 11.07.2019 у справі № 904/2394/18 наведено правовий висновок, відповідно до якого на стадії звернення кредиторів з вимогами до боржника та розгляду зазначених вимог судом принципи змагальності та диспозитивності у справі про банкрутство проявляються у наданні заявником відповідних документів на підтвердження своїх кредиторських вимог та заперечень боржника та інших кредиторів проти них.
49. Особливістю провадження у справах про банкрутство є те, що в межах цього провадження суди розглядають багато різних спорів, щодо яких законодавцем визначено окремі процедури та особливості їх розгляду в межах єдиної процедури банкрутства. Одним з різновидів таких спорів є розгляд спірних вимог конкурсного кредитора, який оспорюється боржником або іншим кредитором боржника. Відтак, при розгляді спірних вимог кредиторів суди повинні керуватися спеціальними нормами законодавства про банкрутство, які визначають обов`язки конкретного кредитора щодо доказування розміру кредиторських вимог, визначають обсяг доказування, предмет доказування спірних кредиторських вимог, право суду відмовити у визнанні спірних вимог внаслідок неподання заявником документів, що їх підтверджують. Такий правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 27.08.2020 у справі № 911/2498/18.
Правового висновку про обґрунтованість відмови судів першої та апеляційної інстанцій у визнанні грошових вимог кредитора-заявника внаслідок неподання таким кредитором належних та достатніх документальних доказів у справу про банкрутство при поданні заяви конкурсним кредитором суди дійшли у справах № 910/21939/15 (постанова Верховного Суду 23.04.2019) та № 904/2104/19 (постанова Верховного Суду 28.07.2020, зокрема, щодо розгляду грошових вимог ПАТ «Алчевський коксохімічний завод»).
50. Така практика є сталою при застосуванні статті 25 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», так при застосуванні статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства.
51. Втім, як встановлено судом апеляційної інстанцій, заява АТ «Правекс Банк» та відповідний розрахунок оскарженої суми, ґрунтуються саме на умовах Кредитного договору якими передбачені нарахування за користування кредитом, та не містять посилань на умови Кредитного договору якими б визначались зобов`язання передбачені за неправомірне користування кредитними коштами в розумінні приписів статті 625 ЦК України.
52. З огляду на викладене висновок суду першої інстанції про те, що заборгованість позичальника (боржника) по відсоткам за користування кредитом підлягає визнанню в повному обсязі є помилковим, а розрахунок відсотків Банку за період з грудня 2008 року по січень 2020 року в сумі 138949,93 доларів США (станом на 18.02.2020 дорівнює 3396714,41 грн) не можна визнати правильним та обґрунтованим.
53. Слід погодитись із висновками суду другої інстанції про те, що з огляду на припинення строку кредитування відповідно до п. 4.4 кредитного договору у зв`язку зі зверненням Банку до суду із позовом до позичальника (боржника) про дострокове стягнення кредитних грошових коштів, обґрунтованими та такими, що підлягають визнанню у даній справі про неплатоспроможність, є грошові вимоги Банку в сумі 110973 доларів США, що станом на 18.02.2020 становить 2687671,49 грн за курсом Національного банку України 24,4456 грн за 1 долар США, в тому числі: 109945 доларів США - основний борг та відсотки за січень-серпень 2009 року, 1028 доларів США - пеня за несвоєчасне повернення кредиту та відсотків. При цьому, грошові вимоги, що складаються з пені в сумі 1028 доларів США підлягають визнанню на підставі рішення Святошинського районного суду м. Києва від 23.09.2010 у справі № 2-2975-1/09, яке набрало законної сили та є обов`язковим до виконання відповідно до ст. 129-1 Конституції України.
54. Водночас, колегія суддів погоджується із висновками попередніх судових інстанцій, що всі заявлені грошові вимоги Банку, що виникли на підставі Кредитного договору є забезпеченими майном боржника, підлягають погашенню за рахунок такого майна позачергово та з урахуванням п. 5 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ.
55. Так, пунктом 5 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ установлено, що протягом п`яти років з дня введення в дію цього Кодексу заборгованість фізичної особи, що виникла до дня введення в дію цього Кодексу, за кредитом в іноземній валюті, який забезпечений іпотекою квартири або житлового будинку, що є єдиним місцем проживання сім`ї боржника, реструктуризується за процедурою неплатоспроможності фізичної особи згідно з планом реструктуризації або з мировою угодою з урахуванням особливостей, встановлених цим пунктом.
Склад і розмір грошових вимог забезпеченого кредитора за зобов`язаннями, які виникли з кредиту в іноземній валюті, який забезпечений іпотекою квартири або житлового будинку, що є єдиним місцем проживання сім`ї боржника, визначаються в національній валюті за курсом, встановленим Національним банком України на дату відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи. До розміру вимог такого забезпеченого кредитора не включаються штрафні санкції та пеня.
56. Тобто, законодавець визначив тимчасові особливості процедури неплатоспроможності фізичної особи згідно з якими до розміру вимог забезпеченого кредитора не включаються штрафні санкції та пеня. При цьому, такі вимоги кредитора мають ґрунтуватись на кредитному договорі в іноземній валюті, який забезпечений іпотекою квартири або житлового будинку, що є єдиним місцем проживання сім`ї боржника.
57. Доводи касаційної скарги про те, що до спірних правовідносин не можуть бути застосовані норми пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ, оскільки матеріалами справи підтверджується та вірно встановлено судом першої інстанції, що квартира, іпотекою якої забезпечені вимоги Банку за Кредитним договором, є єдиним придатним місцем до проживання сім`ї боржника - ОСОБА_1 , оскільки квартира у місті Нікополь, яка перебуває у її співвласності, є однокімнатною, не придатна для виділу в натурі її частини, тобто не придатна для проживання у ній співвласників, що не є однією сім`єю. Інше житло у власності боржника не перебуває, що підтверджується інформацією з державних реєстрів речових прав та прав власності на нерухоме майно станом на 14.08.2019. Реєстрація місця проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 не спростовує фактичні обставини встановлені судами попередніх інстанцій щодо перебування у її власності єдиного місця, придатного до проживання.
58. Крім того, у касаційній скарзі скаржник, зазначаючи про порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, застосовує та оперує понятійними категоріями "обставини справи" і "докази у справі", порушуючи питання, пов`язані із встановленням обставин справи та оцінкою відповідних доказів, що не узгоджується з правилами перегляду судових рішень судом касаційної інстанції як "суду права", а не "суду факту", повноваження якого визначені у статті 300 ГПК України.
59. Перевірка відповідних доводів (аргументів) перебуває поза визначеними цією статтею межами розгляду справи судом касаційної інстанції.
60. Саме лише прагнення здійснити нову перевірку обставин справи та переоцінку доказів у ній не є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
61. Відповідно до пункту 1) частини 1 статті 308 ГПК України, суд касаційної інстанції, за результатами розгляду касаційної скарги, має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
62. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (стаття 309 ГПК України).
63. Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Отже, зазначені рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у цій справі як джерело права.
64. Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації", у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації"), повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.
65. Враховуючи наведене вище, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав задоволення касаційної скарги та необхідність залишення постанови Північного апеляційного господарського суду від 12.01.2021 у справі № 910/16926/19 без змін.
Судові витрати
У зв`язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги АТ КБ «ПриватБанк» та залишенням без змін оскаржених судових рішень, витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги, відповідно до статті 129 ГПК України, покладається на заявника касаційної скарги.
Керуючись статтями 240 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд,-
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Правекс банк" залишити без задоволеня.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.01.2021 у справі №910/16926/19 залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий С.В. Жуков
Судді К.М. Огороднік
Н.Г. Ткаченко