ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 листопада 2022 року
м. Київ
cправа № 910/17496/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Білоуса В.В. - головуючого, Жуков С.В., Погребняка В.Я.
за участю секретаря судового засідання - Кондратюк Л.М.;
за участю представників:
позивачів (скаржників) - адвокат Старчук Є.В., адвокат Буняк В.С.,
відповідач 1 (КМУ) - Трембач О.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "DFT-Південь" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Скарабей"
на постанову Північного апеляційного господарського суду
від 06.09.2022
та на рішення господарського суду м. Києва
від 07.02.2022
у справі № 910/17496/21
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "DFT-Південь" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Скарабей"
до Держави України, яку в спірних правовідносинах представляють Кабінет Міністрів України та Приморський районний суд
про стягнення 13 194 785,43 грн,-
ВСТАНОВИВ:
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "DFT-Південь" (далі - ТОВ "DFT-Південь") та Товариство з обмеженою відповідальністю "Скарабєй" (далі - ТОВ "Скарабєй") звернулися до Господарського суду м. Києва з позовом про стягнення з держави Україна, яку у спірних правовідносинах представляють Кабінет Міністрів України та Приморський районний суд м. Одеси, 10 315 352,73 грн на користь ТОВ "DFT-Південь" та 2 879 432,70 грн на користь ТОВ "Скарабєй" майнової шкоди, заподіяної позивачам неправомірними діями слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси у кримінальному провадженні.
Короткий зміст оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанції
2. Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.02.2022 у справі №910/17496/21 відмовлено у задоволенні позовних вимог повністю.
3. Не погодившись з рішенням місцевого суду, ТОВ "DFT-Південь" та ТОВ "Скарабєй" звернулись до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.
4. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.09.2022 апеляційну скаргу ТОВ "DFT-Південь" та ТОВ "Скарабєй" залишено без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 07.02.2022 у справі № 910/17496/21 залишено без змін.
Рух касаційної скарги
5. 27.09.2022 ТОВ "DFT-Південь" та ТОВ "Скарабей" звернулись із касаційною скаргою від 27.09.2022 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.09.2022 та рішення Господарського суду м. Києва від 07.02.2022 у справі № 910/17496/21, підтвердженням чого є накладна відділення поштового зв`язку на конверті, в якому надійшла касаційна скарга.
6. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги ТОВ "DFT-Південь" та ТОВ "Скарабей" у справі №910/17496/21 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В.В., судді - Картере В. І., судді - Жукова С.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.09.2022.
7. Ухвалою Суду від 19.10.2022, серед іншого, відкрито касаційне провадження у справі № 910/17496/21 за касаційною скаргою ТОВ "DFT-Південь" та ТОВ "Скарабей" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.09.2022 та рішення Господарського суду м. Києва від 07.02.2022 та призначено її розгляд на 15.11.2022 року о 10:00.
8. Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 10.11.2022 № 29.3-02/1931, у зв`язку з відпусткою судді Картере В.І., відповідно до приписів Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 № 30 (зі змінами та доповненнями), призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 910/17496/21.
9. Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.11.2022 для розгляду касаційної скарги ТОВ "DFT-Південь" та ТОВ "Скарабей" визначено колегію суддів у складі: Білоуса В.В. - головуючого, Погребняка В.Я., Жукова С.В.
10. Ухвалою Суду від 14.11.2022 прийнято касаційну скаргу ТОВ "DFT-Південь" та ТОВ "Скарабей" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.09.2022 та рішення господарського суду м. Києва від 07.02.2022 у справі № 910/17496/21 колегією суддів Касаційного господарського суду у складі: Білоуса В.В. - головуючого, Жукова С.В., Погребняка В.Я. до свого провадження.
Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими доводами особи, яка подала касаційну скаргу
11. Не погоджуючись з вказаною постановою ТОВ "DFT-Південь" та ТОВ "Скарабєй" подано касаційну скаргу, в якій скаржник просить оскаржувані постанову апеляційного суду від 06.09.2022 та рішення місцевого суду від 07.02.2022 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Покласти на відповідачів судові витрати на правничу допомогу за послуги адвоката.
12. Аргументи касаційної скарги полягають у наступному.
12.1. Рішенням Вищої ради правосуддя від 17.01.2018 притягнено суддю Приморського районного суду міста Одеси Коваленка В.М. до дисциплінарної відповідальності за незаконно винесену ним ухвалу від 06.06.2017 у справі №522/5603/16-к, в якому Вища рада констатує грубе порушення суддею Коваленко В.М. при постановленні ним ухвалу від 06.06.2017 у справі №522/5603/16-к статті 1 Протоколу Першого Європейської конвенції з прав людини, в частині неповідомлення позивачів про розгляд їх справи 06.06.2017.
12.2. Стаття 58 Конституції України не містить виключення щодо можливого відшкодування шкоди від протиправного рішення слідчого судді, яке не підлягає оскарженню й судовому перегляду, проте є протиправним.
12.3. Суд першої інстанції відступив від правових висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 03.03.2020 у справі № 922/506/19, від 12.03.2019 у справі № 920/715/17, які є релевантними до справи, що розглядається і стверджують правильність позиції позивачів про те, що господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, яке виступає підставою для стягнення шкоди.
12.4. Приморський районний суд міста Одеси є належним відповідачем, адже протиправні дії посадових осіб саме цього органу державної влади завдали шкоди позивачам.
12.5. Кабінет Міністрів України є належним відповідачем від імені держави Україна у спірних правовідносинах, є центральним органом виконавчої влади та представляє державу Україна в відносинах з іншими особами, у тому числі, з питань відшкодування шкоди, спричиненою державою, її органами чи посадовими особами, якщо інший порядок не визначено законом. У той же час, органи Державної казначейської служби України, хоча і є розпорядниками державних коштів, однак не вправі представляти державу в спірних правовідносинах.
13. У судовому засіданні 15.11.2022 представник скаржника підтримав касаційну скаргу.
Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі
14. Відповідачами подано відзиви на касаційну скаргу, в яких вони просять відмовити у задоволенні касаційної скарги, а оскаржувані судові рішення залишити без змін. Крім того, Кабінет Міністрів України просить касаційний перегляд здійснювати за участі особи, яка діє від імені та в інтересах Кабінету Міністрів України.
15. У судовому засіданні 15.11.2022 представник Кабінету Міністрів України заперечив проти касаційної скарги.
Позиція Верховного Суду
16. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
17. Відповідно статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
18. Предметом розгляду у цій справі є вимоги про стягнення з держави Україна, яку у спірних правовідносинах представляють Кабінет Міністрів України та Приморський районний суд м. Одеси, 10 315 352,73 грн на користь ТОВ "DFT-Південь" та 2 879 432,70 грн на користь ТОВ "Скарабєй" майнової шкоди, заподіяної позивачам неправомірними діями слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси у кримінальному провадженні.
19. Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.
19.1. 13.12.2016 слідчим суддею Приморського районного суду м. Одеса Коваленком В.М. чотирма ухвалами у справі №522/5603/16-к задоволено чотири клопотання старшого слідчого в ОВС слідчого відділу УСБУ в Одеській області у кримінальному провадженні №2201516000000297 про надання дозволу на обшук магазину та складських і інших приміщень ТОВ "DFT-Південь" і ТОВ "Скарабєй", а також житлових приміщень посадових осіб вказаних юридичних осіб з метою виявлення та вилучення тютюнових виробів, інших підакцизних товарів, які незаконно ввезені на територію України, документації на вказані товари, записників, нотатків, магнітних та електронних носіїв інформації, на яких містяться відомості про обставини вчинення та знаряддя вчинення кримінального правопорушення, а також інші предмети та документи, які можуть бути використані як докази і мають значення для швидкого повного і неупередженого розслідування кримінального правопорушення. Майно, яке підлягало виявленню та вилученню, було ідентифіковано за допомогою посилання на його "незаконне ввезення на територію України".
19.2. На підставі зазначених ухвал, 21.12.2016 слідчими УСБУ в Одеській області було проведено обшуки у вказаних приміщеннях, під час яких вилучено всі тютюнові вироби, а також алкогольні напої, про що складено відповідні протоколи.
19.3. "DFT-Південь" було оскаржено бездіяльність слідчого УСБУ в Одеській області, яка полягала у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 КПК України під час проведення обшуків на складах та в магазинах ТОВ "DFT-Південь".
19.4. Ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси Коваленка В.М. від 05.01.2017 у справі №522/25805/16-к скаргу задоволено частково; зобов`язано слідчого УСБУ в Одеській області негайно повернути ТОВ "DFT-Південь" тимчасово вилучене майно у вигляді алкогольних напоїв; у задоволенні інших вимог скаржнику відмовлено. Ухвалу обґрунтовано тим, що алкогольні напої не належать до товарів, на вилучення яких надано дозвіл в ухвалі слідчого судді від 13.12.2016 (дозвіл на вилучення тютюнових виробів та іншого підакцизного товару, які незаконно ввезені на територію України).
19.5. Постановами УСБУ в Одеській області від 31.01.2017 вилучені тютюнові вироби визнано речовими доказами та приєднано до кримінального провадження №2201516000000297.
19.6. 02.06.2017 до Приморського районного суд м. Одеси надійшло клопотання старшого слідчого ОВС СВ УСБУ в Одеській області про знищення зазначених речових доказів.
19.7. 06.06.2017 ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси Коваленка В.М. клопотання старшого слідчого в ОВС СВ УСБУ в Одеській області про знищення речових доказів задоволено, постановлено знищити речові докази у вигляді тютюнових виробів, вилучених співробітниками УСБУ в Одеській області 21.12.2016 за адресою місцезнаходження магазинів, складських підсобних приміщень ТОВ "DFT-Південь" і ТОВ "Скарабєй", а також житлових приміщень посадових осіб вказаних юридичних осіб на підставі ухвал слідчого судді Коваленка В.М. від 13.12.2016.
19.8. ТОВ "DFT-Південь" звернулося з апеляційною скаргою на ухвалу слідчого судді про знищення речових доказів від 06.06.2017. Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 21.08.2017 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за вказаною скаргою, оскільки відповідно до чинного кримінально-процесуального кодексу України така ухвала не може бути предметом розгляду в апеляційному порядку.
19.9. В подальшому, за результатами розгляду дисциплінарної справи, Вища рада правосуддя дійшла висновку про те, що прийняття суддею Коваленком В.М. ухвали від 06.06.2017 у справі №522/5603/16-к про задоволення клопотання старшого слідчого в ОВС СВ УСБУ в Одеській області про знищення речових доказів відбулося з грубими порушеннями приписів статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції щодо захисту права власності з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення у справі "East/West Alliance Limited "проти України"), загальних засад кримінального провадження, передбачених статтею 7 КПК України щодо законності кримінального провадження, положень статей 100 135 172 КПК України стосовно належного повідомлення особи про судове засідання та підстав для знищення речових доказів.
19.10. Вищою радою правосуддя, відповідно до вимог статей 34, 49, 50 Закону України "Про Вищу раду правосуддя", статей 106, 109 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" прийнято рішення про притягнення судді Приморського районного суду м. Одеси Коваленка В.М. до дисциплінарної відповідальності та застосування до нього дисциплінарного стягнення у вигляді догани з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом одного місяця.
19.11. У зв`язку з викладеним, ТОВ "DFT-Південь" та ТОВ "Скарабєй" звернулись до суду із вимогами про стягнення на свою користь з держави України, яку в спірних правовідносинах представляють Кабінет міністрів України та Приморський районний суд м. Одеси майнової шкоди.
20. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
21. Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
22. Згідно приписів статей 15 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання чи оспорювання. Одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
23. Частиною першою статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
24. Відповідно до частини другої статті 22 ЦК України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
25. За загальними положеннями, передбаченими статтею 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
26. Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.
27. Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
28. За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України в інших випадках заподіяння шкоди завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173 1174 ЦК України).
29. Статті 1173 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.
30. Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статей 1173 1174 ЦК України.
31. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає цивільну відповідальність за заподіяну шкоду.
32. У спірних деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди (її розмір), протиправність (незаконність) поведінки органу державної влади та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.
33. Законність процесуальних актів і дій (бездіяльності) суддів, вчинених при розгляді конкретної справи, не може перевірятися за межами передбаченого законом процесуального контролю. Намагання зробити це в конкретній справі шляхом подання окремого позову проти судді є протиправним втручанням у здійснення правосуддя й посяганням на процесуальну незалежність (статті 126 129 Конституції України).
34. Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається, і суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом.
35. Органи, які вирішують питання про дисциплінарну відповідальність та відповідальність за порушення присяги судді, не наділені законом повноваженнями оцінювати законність судового рішення.
36. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного суду від 21.11.2018 у справі № 757/43355/16-ц.
37. Частиною першою статті 1 Закону України "Про Вищу раду правосуддя" передбачено, що Вища рада правосуддя є колегіальним, незалежним конституційним органом державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції і законів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів.
38. Відповідно до частини першої статті 3 Закону України "Про Вищу раду правосудця" Вища рада правосуддя, зокрема, забезпечує здійснення дисциплінарним органом дисциплінарного провадження щодо судді; утворює органи для розгляду справ щодо дисциплінарної відповідальності суддів; розглядає скарги на рішення відповідних органів про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді чи прокурора.
39. Вказане дає підставу дійти висновку, про те, що Вища рада правосуддя наділена правом встановлювати наявність чи відсутність у діях судді дисциплінарного проступку виключно в межах процедури дисциплінарного провадження і такі повноваження є дискреційними.
40. Тобто, Вища рада правосуддя не може надавати правову оцінку судовим рішенням чи втручатися у здійснення правосудця.
41. З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що Вища рада правосуддя в силу приписів Закону України "Про судоустрій та статус суддів" та Закону України "Про вищу раду правосуддя" не наділена повноваженнями оцінювати законність судового рішення, у даному випадку ухвали слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси Коваленка В.М. від 06.06.2017 у справі № 522/5603/16-к та не встановлює факт протиправності винесеної ухвали слідчого судді від 06.06.2017.
42. Крім того, колегія суддів погоджується з обґрунтованими висновками судів про неможливість застосування за аналогією Закон України "Про відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю прокуратури або суду" для визначення підстав, меж повноважень та способу дій органів державної влади та місцевого самоврядування, оскільки правом звернення до суду із позовною заявою про відшкодування шкоди на підставі вказаного Закону наділені виключно громадяни. Аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 09.04.2019 у справі № 910/23364/17 та від 31.05.2022 у справі № 910/7906/21.
43. Колегія суддів не погоджується аргументами скаржника п.12.3 постанови про ревалентність обставин справи та відповідно правових висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 03.03.2020 у справі № 922/506/19, від 12.03.2019 у справі № 920/715/17, до справи, що розглядається.
44. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 конкретизувала свої правові висновки щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини" при застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин (подібність відносин), визначивши, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
45. Отже, обставини у наведених справах № 922/506/19, № 920/715/17 та у справі, що розглядається № 910/17496/21 не є подібними. Відтак, аргументи скаржника наведені у п. 12.3. постанови є необґрунтованими.
46. Судами не встановлено факту незаконності чи протиправності винесеної ухвали слідчого судді Приморського районного суду м. Одеса Коваленка В.М. від 06.06.2017, а також дана ухвала не скасована і відповідно до статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є обов`язковою до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.
47. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про відсутність встановлення факту неправомірності дій судді Коваленка В.М., наявності шкоди та як наслідок причинно-наслідкового зв`язку між неправомірними діями судді і заподіяною шкодою, та про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
48. Наведеним спростовуються аргументи касаційної скарги п. 12.4. постанови.
49. Оскільки судами не встановлено порушення прав позивача, суд апеляційної інстанції правомірно відмовив у задоволенні клопотання про застосування наслідків спливу строків позовної давності.
50. Щодо аргументів касаційної скарги п. 12.5. постанови про те, що Кабінет Міністрів України є належним відповідачем, колегія суддів зазначає наступне.
51. Відповідно до пункту 1 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845 (далі - Порядок), Порядок визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення.
52. Казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації) шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що провадить оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, органу прокуратури або суду (підпункт 1 пункту 35 Порядку).
53. Згідно з пунктом 1 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2015 №215, Державна казначейська служба України (Казначейство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів.
54. Таким чином, управління наявними коштами Державного бюджету України, у тому числі в іноземній валюті, коштами державних позабюджетних фондів і позабюджетними коштами установ та організацій, що утримуються за рахунок коштів Державного бюджету України, фінансування його видатків входить до компетенції Державної казначейської служби України.
55. Отже, колегія суддів погоджується із мотивами та висновками судів попередніх інстанцій про те, що Кабінет Міністрів України не є належним відповідачем у справі.
56. В силу приписів частини першої статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
57. Крім того, колегія суддів бере до уваги, що судами встановлено, а і в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження доводів позивачів, які могли б бути прийняті та дослідженні судами попередніх інстанцій в розумінні статей 73 76-79 86 Господарського процесуального кодексу України.
58. Відповідно до частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
59. Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України дійшла висновку, що постанова Північного апеляційного господарського суду від 06.09.2022 та рішення Господарського суду м. Києва від 07.02.2022 у справі № 910/17496/21 прийняті відповідно до фактичних обставин справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстави для її зміни або скасування відсутні.
60. Оскільки підстав для скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції немає, то судовий збір згідно статті 129 ГПК України за подання касаційної скарги покладається на скаржників.
Керуючись статтями 240 300 301 308 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, -
П О С Т А Н О В И В :
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "DFT-Південь" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Скарабей" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.09.2022 та рішення Господарського суду м. Києва від 07.02.2022 у справі № 910/17496/21 залишити без задоволення.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.09.2022 та рішення Господарського суду м. Києва від 07.02.2022 у справі № 910/17496/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. В. Білоус
Судді С. В. Жуков
В. Я. Погребняк