ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 жовтня 2020 року
м. Київ
Справа № 910/17541/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Ткач І.В. - головуючий, Кондратова І.Д., Стратієнко Л.В.,
за участю секретаря судового засідання Співака С.В.,
представники учасників справи:
позивача - Бережной Д.С.,
відповідача-1 - Мисник Н.В., Ананійчук О.А., відповідача-2 - не з`явився,
третьої особи-1 - Крайдуба В.І., третьої особи-2 - не з`явився, третьої особи-3 - Мальцев С.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Кабінету Міністрів України, Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.07.2020
(головуючий суддя Руденко М.А., судді Пономаренко Є.Ю., Дідиченко М.А.)
у справі №910/17541/19 Господарського суду міста Києва
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КС Групп"
до 1. Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк", 2. Міністерства фінансів України
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів:
1. Національний банк України, 2. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, 3. Кабінет Міністрів України
про визнання недійсними договорів,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Стислий виклад позовних вимог
1.1. У грудні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "КС Групп" (далі - ТОВ "КС Групп") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (далі - АТ КБ "Приватбанк") та Міністерства фінансів України (далі - Мінфін України) про:
- визнання недійсним договору про придбання акцій №3/2016 від 20.12.2016 та акта приймання-передавання за договором про придбання акцій №3/2016 від 20.12.2016, укладеного між ПАТ КБ "Приватбанк" від імені якого діяв Фонд гарантування вкладів фізичних осіб в особі уповноваженої особи Фонду на тимчасову адміністрацію у АТ КБ "Приватбанк" та ТОВ "КС Групп", від імені якого діяла уповноважена особа Фонду на тимчасову адміністрацію у ПАТ КБ "Приватбанк";
- визнання недійсним договору купівлі-продажу акцій банку №БВ-744/16/13010-05/131 від 21.12.2016 та акта виконання зобов`язань по договору купівлі-продажу акцій банку №БВ-744/16/13010-05/131 від 21.12.2016, що укладені між Державою в особі Міністерства фінансів України та усіма особами, які станом на 21.12.2016 були власниками простих іменних акцій ПАТ КБ "Приватбанк", від імені яких діяла уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ КБ "Приватбанк" в інтересах та за рахунок якої діяло ПАТ АБ "Укргазбанк" в частині, що стосується прав та інтересів ТОВ "КС Групп".
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що договір про придбання акцій та договір купівлі-продажу акцій банку порушують право власності позивача на грошові кошти, оскільки направлені на незаконне заволодіння його майна, відтак, мають бути визнані недійсними.
2. Стислий виклад ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
2.1. 12 червня 2020 року ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.06.2020 провадження у справі №910/17541/19 закрито.
2.2. Місцевий господарський суд дійшов висновку, що спосіб захисту, обраний позивачем, а саме визнання недійсними правочинів, не відповідає частинам 3 та 4 ст. 5 ГПК України. Тому провадження у даній справі підлягає закриттю на підставі п. 7 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності" від 13.05.2020 №590-ІХ.
2.3. 21 липня 2020 року постановою Північного апеляційного господарського суду ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.06.2020 скасовано. Матеріали справи №910/17541/19 передано для продовження розгляду до Господарського суду міста Києва.
2.4. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач у своїй позовній заяві доводить, що він у спірних правовідносинах не виступає як учасник (акціонер) банку, а при укладенні спірних договорів було порушено вимоги ст. 41-1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", що призвело до безпідставного та незаконного позбавлення його права власності на кошти, розміщенні на рахунках у АТ КБ "Приватбанк".
Тобто, позовні вимоги позивача не були обґрунтовані порушенням його права на акції банку, не мали на меті повернення таких акцій (відновлення статусу учасника банку), а обґрунтовані порушенням його права власності на грошові кошти, розміщені на його депозитних та поточних рахунках у АТ КБ "Приватбанк".
2.5. У зв`язку з цим, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що для встановлення факту, чи є або був позивач учасником банку та чи були порушені права позивача внаслідок виведення неплатоспроможного банку з ринку, суду першої інстанції необхідно було дослідити надані сторонами докази та встановити обставини справи по суті спору, що неможливо зробити на стадії підготовчого провадження.
3. Стислий виклад вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи
3.1. Кабінет Міністрів України звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.07.2020, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.06.2020 залишити в силі.
3.2. Підставами касаційного оскарження судового рішення Кабінет Міністрів України зазначив неправильне застосування судами ст.ст. 204 328 334 ЦК України, ч. 6 ст. 41-1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", п. 7 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності" від 13.05.2020 № №590-IX та порушення ст.ст. 177 182 185 ГПК України.
3.3. АТ КБ "Приватбанк" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.07.2020, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.06.2020 залишити в силі.
3.4. В обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень АТ КБ "Приватбанк" зазначило про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, зокрема, п. 10 ч. 2 ст. 182, п. 2 ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 231 ГПК України. Відповідач зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування ч. 3 ст. 5 ГПК України та п. 7 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності" від 13.05.2020 №590-IX. Скаржник не погоджується з посиланням суду апеляційної інстанції на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 16.06.2020 у справі №911/1465/19 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі №916/3156/17, оскільки правовідносини у вказаних справах не є подібними з цією справою.
3.5. ТОВ "КС Групп" подало відзиви на касаційні скарги, в яких просить постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.07.2020 залишити без змін, а касаційні скарги - без задоволення.
3.6. Позивач вважає, що обов`язковою умовою для закриття провадження у справі через невідповідність обраного позивачем способу захисту права є встановлення судом певної сукупності обставин визначених ч. 3, ч. 4 ст. 5 ГПК України, а саме: чи є або був позивач учасником банку; чи були порушені його права та інтереси внаслідок виведення неплатоспроможного банку з ринку; чи є протиправними (незаконними) індивідуальні акти; чи застосовуються положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення механізмів регулювання банківської діяльності" від 13.05.2020 №590-ІХ до спірних правовідносин.
3.7. Також позивач зауважує на тому, що положення ст. 177 ГПК України визначають повноваження суду під час підготовчого засідання, в перелік який не входить дослідження доказів та встановлення обставин справи по суті спору.
На думку позивача, суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку, що у цій справі суд першої інстанції на стадії підготовчого провадження дійшов до передчасного висновку про невірно обраний позивачем спосіб захисту, оскільки вирішення вищевказаних питань можливе лише на стадії розгляду спору по суті.
3.8. Відзиви від інших учасників справи до Верховного Суду не надійшли.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
4. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
4.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
4.1.1. З урахуванням статті 300 Господарського процесуального кодексу України (тут і далі в редакції, чинній на час подання касаційної скарги), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
4.1.2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
4.2. Щодо суті касаційної скарги
4.2.1. Спір по справі стосується визнання недійсними договорів.
Верховний Суд враховує, що відповідно до положень ст. 2 ГПК України, ст.ст. 15 16 ЦК України, ст. 20 ГК України підставою для захисту прав (охоронюваних законом інтересів) є його порушення, невизнання або оспорення, і задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) зазначеного права відповідачем з урахуванням належності обраного способу судового захисту.
4.2.2. У статті 231 ГПК України наведені загальні підстави для закриття провадження у справі.
Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.
4.2.3. Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 185 ГПК України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.
Верховний Суд вважає за необхідне зауважити на тому, що законодавство наділяє суд можливістю здійснити процесуальну дію у вигляді закриття провадження у справі як в підготовчому засіданні в разі наявності підстав для цього, так і під час розгляду справи по суті.
Наведена правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 16.01.2019 у справі №910/22947/17 та від 10.12.2019 у справі №921/520/18.
4.2.4. 23.05.2020 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності" від 13.05.2020 року №590-ІХ.
Зазначеним законом були внесені зміни до ст. 5 ГПК України, а саме вказану статтю доповнено частинами третьою і четвертою такого змісту:
"3. Єдиним способом захисту прав осіб, які є (були) учасниками банку і права та інтереси яких були порушені внаслідок виведення неплатоспроможного банку з ринку або ліквідації банку на підставі протиправного (незаконного) індивідуального акта Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішення Кабінету Міністрів України, є відшкодування завданої шкоди у грошовій формі.
4. Визнання протиправним (незаконним) індивідуального акта/рішення, зазначеного у частині третій цієї статті, не може бути підставою для застосування способів захисту у вигляді визнання недійсними, нечинними, протиправними та скасування будь-яких рішень, правочинів або інших дій/визнання протиправною бездіяльності, прийнятих, вчинених або допущених у процедурі виведення неплатоспроможного банку з ринку/ліквідації банку".
Відповідно до пункту 7 розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності" судові провадження в господарських справах за позовом учасника та/або колишнього учасника банку про захист прав або інтересів, які були порушені внаслідок виведення банку з ринку на підставі протиправного (незаконного) індивідуального акта Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішення Кабінету Міністрів України, судовий розгляд яких станом на день набрання чинності цим Законом не завершений у судах першої, апеляційної або касаційної інстанцій шляхом ухвалення рішення (ухвали, постанови), у разі невідповідності обраних позивачем способів захисту вимогам частин третьої, четвертої статті 5 Господарського процесуального кодексу України підлягають закриттю у відповідній частині судом, який розглядає справу.
4.2.5. Отже, обов`язковою умовою для закриття провадження у справі через невідповідність обраного позивачем способу захисту права є встановлення судом певної сукупності обставин, визначених частинами 3, 4 ст. 5 ГПК України.
Суду необхідно встановити: 1) чи є або був позивач учасником банку; 2) чи порушені права або інтереси позивача як учасника банку внаслідок виведення неплатоспроможного банку з ринку або ліквідації банку.
4.2.6. Суд апеляційної інстанції встановив, що позивач, звертаючись з вимогами у цій справі, обґрунтовував їх укладенням договорів поза його волею, в примусовому порядку та з порушенням Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Так, позивач у своїй позовній заяві доводить, що він у спірних правовідносинах не виступає як учасник (акціонер) банку, а під час укладення оспорюваних договорів було порушено вимоги ст. 41-1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", що призвело до безпідставного та незаконного позбавлення його права власності на кошти, які розміщені на його рахунках у АТ КБ "Приватбанк". Тобто, позовні вимоги позивача не були обґрунтовані порушенням його права на акції банку або з метою повернення таких акцій (відновлення статусу учасника банку), а обґрунтовані порушенням його права власності на грошові кошти, які розміщені на його депозитних та поточних рахунках у АТ КБ "Приватбанк".
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції правильно зазначив про те, що для правильного застосування до правовідносин сторін вимог частин 3, 4 ст. 5 ГПК України, суду першої інстанції необхідно було дослідити подані сторонами докази та встановити обставини справи по суті спору.
4.2.7. Водночас ухвала суду першої інстанції про закриття провадження у справі була проголошена на стадії підготовчого провадження, тоді як положеннями ст.ст. 177 181 182 ГПК України не передбачено дослідження та встановлення обставин справи під час підготовчого провадження.
Дослідження доказів та встановлення обставин справи здійснюється під час розгляду справи по суті.
Відповідно до ст. 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.
Частиною 1 ст. 209 ГПК України передбачено, що суд, заслухавши вступне слово учасників справи, з`ясовує обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та досліджує в порядку, визначеному в підготовчому засіданні у справі, докази, якими вони обґрунтовуються.
4.2.8. Враховуючи, що в контексті конкретних обставин цієї справи суд першої інстанції закрив провадження у справі на підставі ч. 3, ч. 4 ст. 5 ГПК України, яка передбачає закриття провадження у справі у зв`язку з неналежним способом захисту прав позивача; виходячи із завдань підготовчого провадження, встановлених ГПК України; та неможливість дослідження обставин справи на даній стадії судового процесу, Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що суд першої інстанції був позбавлений можливості надавати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту змісту порушеного права, характеру його правопорушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням. А тому, за відсутності повного і всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідження наданих учасниками справи доказів та надання оцінки всім аргументам учасників справи, що здійснюється судом саме під час розгляду справи по суті, будь-які висновки суду першої інстанції щодо наявності чи відсутності порушення права, за захистом якого звернувся позивач, а також належності та ефективності обраного ним способу захисту на стадії підготовчого провадження є передчасними.
Таким чином, суд першої інстанції не з`ясував певної сукупності обставин для застосування до даних правовідносин сторін частин 3, 4 ст. 5 ГПК України, тому Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про передчасність висновків суду першої інстанції про наявність підстав для закриття провадження у справі на підставі ст. 5 ГПК України.
4.2.9. Верховний Суд погоджується з аргументами АТ КБ "Приватбанк" про безпідставність посилань суду апеляційної інстанції на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 16.06.2020 у справі №911/1465/19 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі №916/3156/17, оскільки правовідносини у вказаних справах не є подібними з цією справою. Водночас посилання суду апеляційної інстанції на зазначені постанови не призвело до прийняття незаконної постанови.
4.2.10. Отже, суд апеляційної інстанції правильно застосував вимоги процесуального права та з урахуванням встановлених обставин дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для скасування ухвали суду першої інстанції про закриття провадження у справі.
5. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
5.1. Верховний Суд вважає висновок господарського суду апеляційної інстанції про передчасність ухвали суду першої інстанції про закриття провадження у справі обґрунтованим. Суд апеляційної інстанції правильно застосував норми процесуального і матеріального права до даних правовідносин сторін.
5.2. Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
5.3. Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційних скарг Кабінету Міністрів України та Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" без задоволення, а постанови суду апеляційної інстанції, - без змін.
6. Судові витрати
6.1. Зважаючи на те, що Верховний Суд залишає касаційні скарги Касаційні скарги Кабінету Міністрів України, Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржників.
Керуючись статтями 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційні скарги Кабінету Міністрів України, Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" залишити без задоволення.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.07.2020 у справі №910/17541/19 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя І. Ткач
Судді І. Кондратова
Л. Стратієнко