ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 жовтня 2022 року
м. Київ
cправа № 910/17629/18 (910/15195/19)
Верховний Суд у складі суддів Касаційного господарського суду:
Огородніка К.М.- головуючого, Банаська О.О., Ткаченко Н.Г.,
за участю секретаря судового засідання Ксензової Г.Є.
за участю представників сторін: Товариства з обмеженою відповідальністю "Остінвест" - Ракітіна С.П.; Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" - Бовкуна В.І.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Остінвест", до якої приєдналося Приватне акціонерне товариство "Айбокс банк",
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.03.2021
у справі № 910/17629/18 (910/15195/19)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста"
до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Остінвест"
2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Бестом"
про визнання договорів недійсними та визнання права застави
в межах справи № 910/17629/18
про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Бестом"
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та обставин справи
У жовтні 2019 року до суду надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства "Фортуна-Банк" (далі - АТ "Фортуна-Банк") в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ "Фортуна-Банк" Кухарева В.В. (далі - Фонд) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Остінвест" та ТОВ "Бестом", в якій позивач просив:
- визнати недійсним договір застави № 04ЗТ/05/2170/ЮР від 09.11.2016, укладений між АТ "Фортуна-Банк" та ТОВ "Бестом" в сумі 10 000 000, 00 грн (далі -Договір застави від 09.11.2016) до договору про надання відкличної відновлювальної кредитної лінії № 04КЛ/05/2170/ЮР, укладеного між АТ "Фортуна-Банк" та ТОВ "Остінвест" (далі - Кредитний договір);
- визнати недійсним договір відступлення прав вимоги від 09.11.2016, укладений між АТ "Фортуна-Банк" та ТОВ "Бестом" (далі - Договір відступлення прав вимоги) до Договору застави від 09.11.2016.
- визнати за позивачем права застави за договором іпотеки (зі змінами до нього) від 31.08.2015, укладений АТ "Фортуна-Банк" та ТОВ "Остінвест", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кара В.В., зареєстрований в реєстрі за № 294 (далі - Договір іпотеки).
Позовні вимоги з посиланням на пункти 5 та 8 частини третьої статті 38 Закону України № 4452-VI від 23.02.2012 "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (далі - Закон № 4452-VI) обґрунтовані тим, що Фонд прийняв рішення від 26.01.2017 "Про запровадження тимчасової адміністрації у АТ "Фортуна-Банк" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку". У подальшому, під час перевірки правочинів, укладених позивачем протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації в банку, комісія з перевірки договорів виявила Договір застави та Договір відступлення прав вимоги, які відповідно до статті 38 Закону № 4452-VI відповідають ознакам нікчемного правочину.
Посилаючись на статті 215 та 216 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), позивач просив застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину, а саме визнати за ним права застави за договором іпотеки.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.02.20 справу № 910/15195/19 за позовом АТ "Фортуна-Банк" до ТОВ "Остінвест", ТОВ "Бестом" про визнання договорів недійсними та визнання права застави направлено за підсудністю до Господарського суду міста Києва для розгляду в межах справи № 910/17629/18 про банкрутство ТОВ "Бестом".
Ухвалою суду від 05.03.2020, серед іншого, прийнято вищезазначену позовну заяву в межах справи № 910/17629/18 про банкрутство ТОВ "Бестом".
14.04.2020 від Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" (далі - ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста") надійшла заява про залучення правонаступника позивача, з огляду на укладення 28.12.2019 між АТ "Фортуна-Банк" та ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" договорів про відступлення права вимоги.
14.04.2020 на стадії підготовчого провадження до суду надійшла заява про зміну предмета позову, відповідно до якої позивач просив: застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину - Договору застави від 09.11.2016 та Договору відступлення прав вимоги, - шляхом визнання ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" іпотекодержателем за Договором іпотеки.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.04.2020, серед іншого, замінено позивача у справі № 910/17629/18 (910/15195/19) з АТ "Фортуна Банк" на його правонаступника - ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста".
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.10.2020 у справі № 910/17629/18 (910/15195/19) у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано жодних доказів та не наведено жодних підстав на підтвердження заявленої вимоги про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, натомість в укладеному Договорі застави від 09.11.2016 сторонами було погоджено усі істотні умови, договір складено в письмовій нотаріальній формі та зареєстровано в реєстрі.
Установивши, що згідно відомостей з державного реєстру речових прав іпотеку за реєстровим № 294 припинено внаслідок повного виконання основного зобов`язання, іпотека припинена 26.01.2017 на підставі листа № 58/07 від 26.01.2017, виданого АТ "Фортуна-Банк" на адресу приватного нотаріуса Кари В.В., та посилаючись на вимоги статті 17 Закону України "Про іпотеку", суд першої інстанції дійшов висновку, що правовідносин, які б випливали із Договору іпотеки починаючи з 26.01.2017 не існує, що унеможливлює задоволення позову ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" про визнання його іпотекодержателем за Договором іпотеки, припиненим у 2017 році.
Короткий зміст оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.03.2021 апеляційну скаргу ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" задоволено, ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.10.2020 у справі № 910/17629/18(910/15195/19) скасовано. Прийнято нове рішення у справі, яким позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Застосовано наслідки недійсності до нікчемного правочину, а саме: Договору застави від 09.11.2016 та Договору відступлення прав вимоги, - шляхом визнання ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" іпотекодержателем за Договором іпотеки.
Постанова суду апеляційної інстанції обґрунтована висновком суду про те, що Договір застави від 09.11.2016, Договір про відступлення прав вимоги та всі банківські операції, які проводились на їх підставі, не породжували жодних правових наслідків, в тому числі і не могли бути підставою для погашення заборгованості за Кредитним договором, оскільки є нікчемними в силу пунктів 2, 5, 8, 9 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI.
Зазначеного висновку апеляційний суд дійшов за результатом дослідження та оцінки таких обставин:
- всупереч вимог рішення Правління Національного банку України (далі - НБУ) від 03.06.2016 № 52-рш/БТ (отриманого АТ "Фортуна-Банк" у встановленому законом порядку та обов`язкового для виконання), цим банком достроково розірвано договір застави майнового права розпорядження депозитним коштами №043Т/05/2170/ЮР від 31.08.2015, укладеного з майновим поручителем ТОВ "Укройлпродукт" на сумі 10 000 000,00 грн (далі - Договір застави від 31.08.2015) та укладено Договір відступлення прав вимог до Договору застави від 09.11.2016 в період існування у банку відповідних заборон, зокрема щодо вивільнення отриманого АТ "Фортуна-Банк" забезпечення за кредитними операціями до повного погашення позичальниками заборгованості. Як наслідок АТ "Фортуна-Банк" протиправно здійснив вивільнення забезпечення за Кредитним договором;
- судом першої інстанції не взято до уваги той факт, що укладений Договір застави від 09.11.2016 та подальше зарахування коштів ТОВ "Бестом" в рахунок погашення заборгованості за кредитом ТОВ "Остінвест" має ознаки фіктивності, визначені статтею 234 ЦК України, оскільки вказана операція позбавлена будь-якого економічного змісту для ТОВ "Бестом". При цьому ТОВ "Бестом" мав перед АТ "Фортуна-Банк" заборгованість у розмірі 38 566 210,00 за кредитним договором № 04КЛ/155/1269/ЮР від 14.11.2012, що станом на 09.11.2016 не була погашена;
- при наявності заборгованості ТОВ "Бестом" перед АТ "Фортуна-Банк" в розмірі 38 566 210, 00 грн та при цьому погашення боржником ТОВ "Бестом" кредитної заборгованості іншого позичальника ( ТОВ "Остінвест") у розмірі 10 000 000, 00 грн, банк прийняв на себе зобов`язання щодо забезпечення та погашення грошового зобов`язання у порядку іншому ніж встановлений законом, що як наслідок призвело до збільшення зобов`язань АТ "Фортуна-Банк". Тобто банк, прийнявши від ТОВ "Бестом" забезпечення у вигляді майнових прав на грошові кошти що знаходяться на депозитному вкладі та прийнявши їх у власність, погасив заборгованість ТОВ "Остінвест", звільнив від обтяження нерухоме майно, що було передано в іпотеку банку ТОВ "Остінвест", при цьому заборгованість ТОВ "Бестом" у розмірі 38 566 210, 00 грн залишилась непогашеною;
- всі погашення заборгованості ТОВ "Остінвест" проводилось за рахунок коштів ТОВ "Бестом" (які вже давно перебували в банку, а не за рахунок залучених коштів), відтак банк прийняв на себе зобов`язання, внаслідок чого виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим, що прямо зазначено у пункті 5 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI, що є ознакою нікчемності правочину.
- ТОВ "Бестом" та АТ "Фортуна-Банк" є пов`язаними особами за ознаками підпункту 3 пункту 1 Глави № 3 Постанови НБУ № 315 від 12.05.2015 (спільна інфраструктура, ТОВ "Бестом" внесені до списку пов`язаних осіб з АТ "Фортуна-Банк" за № 56).У матеріалах справи наявний Звіт про пов`язаних з банком осіб форма № 661-01 від 01.01.2017 підписаний Уповноваженою особою Фонду на здійснення ліквідації АТ "Фортуна-Банк", з якого вбачається що ТОВ "Бестом" та АТ "Фортуна-Банк" є пов`язаними особами, а саме найменування особи, код (номер) особи через яку визначається пов`язаність із банком - Тищенко С.П.;
- банк, підписавши 09.11.2016 Договір застави від 09.11.2016 та Договір відступлення прав вимоги з ТОВ "Бестом", тобто уклав правочин з пов`язаною особою банку, який не відповідає вимогам законодавства України, а отже є фіктивним за статтею 234 ЦК України (пункт 8 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI);
- застосування наслідків недійсності до нікчемного правочину, а саме Договору застави від 09.11.2016 та Договору відступлення прав вимоги, - тягне за собою повернення сторін у первинне становище. Оскільки погашення заборгованості належним чином не відбулося, то підстави для припинення іпотечних правовідносин, що виникли з Договору іпотеки відпали, а іпотека є дійсною;
- доводи ТОВ "Остінвест" про те, що іпотека АТ "Фортуна-Банк" є припиненою з 26.01.2017 та в подальшому цілісний майновий комплекс передано ТОВ "Остінвест" в іпотеку Приватного акціонерного товариства "Айбокс банк" (далі - АТ "Айбокс банк") на підставі Іпотечного договору від 30.01.2017 (зареєстрований за №108), що унеможливлює задоволення вимог ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" про визнання його іпотекодержателем за Договором іпотеки, апеляційним судом відхилено, оскільки визнання позивача іпотекодержателем відновить його порушене право, адже визнання за ним права іпотеки дозволить відновити запис від 31.08.2015 про іпотеку за АТ "Фортуна-Банк" в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
Відповідач-1 - ТОВ "Остінвест" не погодився з постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.03.2021 та подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржувану постанову та залишити без змін ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.10.2020 у цій справі.
Доводи касаційної скарги зводяться до того, що оскаржувана постанова ухвалена з неправильним застосуванням норм матеріального права, а саме положень частин першої, другої статті 234 ЦК України, статті 38 Закону № 4452-VI.
У якості підстави касаційного оскарження постанови скаржник зазначає про неврахування судом апеляційної інстанції правових висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме:
- пункту 2 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI (постанови від 10.09.2019 у справі № 915/495/18, від 02.09.2020 у справі № 904/1939/18);
- пункту 5 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI (постанова 05.12.2018 у справі № 911/3880/15);
- пункту 8 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI (постанови від 02.09.2020 у справі № 904/1939/18, від 24.02.2021 у справі N 910/12044/19);
- положень першої, другої статті 234 ЦК України (постанова від 11.04.2019 у справі № 910/3834/18).
Іншими підставами касаційного оскарження зазначає відсутність правового висновку Верховного Суду щодо питання застосування у подібних правовідносинах частини першої статті 216 ЦК України (щодо застосування наслідків недійсності нікчемного правочину шляхом визнання іпотекодержателем) та пункту 9 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI.
Додатково вказує на незаконність оскаржуваної постанови в частині вирішення питання розподілу судових витрат.
Скаржник стверджує, що апеляційний суд вийшов за межі підстав позову і апеляційної скарги, у зв`язку з чим застосував закон, що не підлягає застосуванню до вказаних правовідносин (пункти 5 та 9 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI), що є неправильним застосуванням норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі
Позивач - ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" подав відзив, в якому просив відмовити у задоволенні касаційної скарги з викладених у відзиві підстав, оскаржувану постанову залишити без змін, вважаючи її законною та обґрунтованою.
Касаційне провадження
19.05.2021 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла вищевказана касаційна скарга ТОВ "Остінвест".
Ухвалою Верховного Суду від 07.06.2021 касаційну скаргу ТОВ "Остінвест" залишено без руху; надано скаржнику строк для усунення недоліків.
На виконання вимог ухвали Верховного Суду від 07.06.2021 до касаційного суду від скаржника надійшла заява про усунення недоліків.
Ухвалою Верховного Суду від 18.06.2021, серед іншого, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Остінвест" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.03.2021 у справі № 910/17629/18 (910/15195/19) та призначено до розгляду на 18.08.2021 о 14:20 год.
Ухвалою Верховного Суду від 18.08.2021 касаційне провадження у справі № 910/17629/18 (910/15195/19) зупинено до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 910/10784/16. Підставою для зупинення слугувала необхідність дотримання єдності судової практики та подібність правовідносин № 910/10784/16 і № 910/17629/18 (910/15195/19) у питанні застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, вчиненого протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку.
Ухвалою Верховного Суду від 17.08.2022 клопотання ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" про поновлення провадження у справі задоволено; поновлено касаційне провадження у справі № 910/17629/18 (910/15195/19) за касаційною скаргою ТОВ "Остінвест" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.03.2021; ухвалено здійснити розгляд касаційної скарги 14.09.2022 о 12:00 год.
У зв`язку з відпусткою судді Жукова С.В., розпорядженням заступника керівника апарату-керівника секретаріату КГС ВС від 12.09.2022 № 29.3-02/1601 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №910/17629/18 (910/15195/19), визначено склад колегії суддів: Огороднік К.М. - головуючий, Банасько О.О., Ткаченко Н.Г., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від12.09.2022.
До початку розгляду справи в суді касаційної інстанції від АТ "Айбокс банк" надійшла заява про приєднання до касаційної скарги ТОВ "Остінвест" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.03.2021 у справі № 910/17629/18 (910/15195/19).
Ухвалою Верховного Суду від 14.09.2022 приєднано заяву АТ "Айбокс банк" до касаційної скарги ТОВ "Остінвест" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.03.2021 у справі № 910/17629/18 (910/15195/19); відкладено розгляд касаційної скарги до 05.10.2022 о 11:00 год.
Ухвалою Верховного Суду від 05.10.2022 відкладено розгляд касаційної скарги на 19.10.2022 о 11:20 год.
Судове засідання 19.10.2022 відбулось за участю представників ТОВ "Остінвест" та ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста", які надали пояснення у справі. Інші учасники справи явку повноважних представників не забезпечили, про час та дату судового засідання були сповіщені належним чином.
Оскільки, явка представників сторін не була визнана обов`язковою, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутністю представників інших учасників справи.
При цьому, суд враховує приписи статті 129 Конституції України, статті 2 ГПК України, за якими своєчасний розгляд справи є одним із завдань судочинства, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права кожного на справедливий розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
31.08.2015 укладено Кредитний договір з датою повернення кредиту 30.08.2016.
Для забезпечення виконання зобов`язань по кредиту 31.08.2015 укладено:
- Договір іпотеки, відповідно до якого позичальник передав Банку в іпотеку: цілісний майновий комплекс, що розташований за адресою: Житомирська область, Овруцький район, смт. Білокамінка, вул. Будівельників, 38;
- договір застави майнових прав № 04ЗТ/05/2170/ЮР, укладений між АТ "Фортуна Банк" та ТОВ "Укройлпродукт" (далі - Договір застави від 31.08.2015). Відповідно до умов цього договору предметом застави є кошти на депозитному рахунку, відкритому АТ "Фортуна Банк" у розмірі 10 000 000,00 грн.
03.06.2016 Правлінням НБУ прийнято рішення №52-тш/БТ щодо заборони вивільнення отриманого забезпечення за кредитними операціями до повного погашення заборгованості перед АТ "Фортуна-Банк".
09.11.2016 між АТ "Фортуна-Банк" та ТОВ "Укройлпродукт" укладено Договір про розірвання Договору застави від 31.08.2015, яким вивільнено заставу.
У той же день між AT "Фортуна-Банк" та ТОВ "Бестом" укладено:
- Договір застави від 09.11.2016, відповідно до якого предмет застави є кошти на депозитному рахунку відкритому AT "Фортуна-Банк" в розмірі 10 000 000,00 грн;
- Договір відступлення прав вимоги, відповідно до якого AT "Фортуна-Банк" в рахунок погашення боргу набув майнові права за Договором застави від 09.11.2016.
Відповідно до інформації, розміщеної на офіційному веб-сайті Фонду, на підставі рішення Правління НБУ від 26.01.2017 року №55-рш/БТ "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Фортуна-банк" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 27.01.2017 № 320 "Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ "Фортуна-Банк" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку".
Згідно з рішенням Правління НБУ від 21.02.2017 № 89-рш "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Фортуна-банк" виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 21.02.2017 № 665 "Про початок процедури ліквідації АТ "Фортуна-банк" та делегування повноважень ліквідатора банку".
Виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення № 521 від 11.03.2019 про зміну уповноваженої особи Фонду на ліквідацію AT "Фортуна-Банк", яким уповноваженою особою Фонду на здійснення ліквідації AT "Фортуна-Банк" призначений Кухарев В.В.
19.06.2019 Наказом АТ "Фортуна-Банк" №16-3 "Щодо заходів, пов`язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів)", визнано нікчемним Договір застави від 09.11.2016 та Договір відступлення прав вимоги.
Виконуючи обов`язки по збереженню активів АТ "Фортуна-Банк", на підставі наказів Уповноваженої особи Фонду Кухарева В.В. від 21.03.2019, від 01.04.2019, 23.04.2019, утворено Комісію з перевірки договорів на виявлення ознаки нікчемності (далі - Комісія).
Комісія провела перевірку договорів, укладених банком на предмет нікчемності за період з 27.01.2016 по 26.01.2017. У ході проведення перевірки на предмет виявлення правочинів, що є нікчемними, у відповідності до частини другої статті 38 Закону № 4452-VI та рішення Фонду № 826 від 26.05.2016 "Про затвердження Порядку виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, а також дій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у разі їх виявлення", виявлено ознаки нікчемності Договору застави від 09.11.2016 та Договору відступлення прав вимог.
Апеляційним судом додатково встановлено, що внаслідок укладення Договору застави від 09.11.2016 та подальшої трансакції щодо зарахування кредитних коштів ТОВ "Бестом" фактично безоплатно за рахунок своїх власних коштів, право вимоги на які передано в заставу, погасило заборгованість ТОВ "Остінвест" за Кредитним договором перед банком. При цьому ТОВ "Бестом" мав перед АТ "Фортуна-Банк" власну заборгованість у розмірі 38 566 210,00 за кредитним договором №04КЛ/155/1269/ЮР від 14.11.2012, що станом на 09.11.2016 не була погашена.
Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду
Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
За результатами касаційного перегляду справи колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга ТОВ "Остінвест", до якої приєдналося АТ "Айбокс банк", підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Предметом касаційного дослідження є питання наявності передбачених частиною третьою статті 38 Закону № 4452-VI підстав нікчемності правочинів та обґрунтованості застосування апеляційним судом наслідків недійсності нікчемного правочину шляхом визнання позивача іпотекодержателем за іпотечним договором.
Відповідно до частини другої статті 215 ЦК України правочин є нікчемним, якщо його недійсність встановлена законом. У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається,
Частина перша статті 236 ЦК України, серед іншого, визначає, що нікчемний правочин є недійсним з моменту його вчинення.
Згідно частини першої статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.
Отже, нікчемний правочин породжує лише наслідки, пов`язані з його недійсністю. Такими наслідками, з огляду на норми статті 216 ЦК України, будуть поновлення сторін у початковому становищі (двостороння реституція) та відшкодування збитків або моральної шкоди, завданих другій стороні або третій особі внаслідок його вчинення.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18) зазначила, що визнання нікчемного правочину недійсним не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин недійсний у силу закону. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та в мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.
Звертаючись до суду з цим позовом, позивач просив застосувати наслідки недійсності нікчемних правочинів та зазначав, що укладені банком договори (Договір застави від 09.11.2016 та Договір про відступлення прав вимоги) є нікчемними відповідно до пунктів 5 та 8 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI.
Отже, у цій справі, що розглядається, існує спір щодо правових наслідків недійсних правочинів, які позивач вважає нікчемними, тому суду необхідно було перевірити відповідні доводи та в мотивувальній частині судового рішення підтвердити чи спростовати обставину нікчемності цих правочинів.
Так, урахувавши доводи апеляційної скарги та обов`язок суду надати правову кваліфікацію спірних правовідносин, виходячи зі встановлених під час розгляду справи фактів, апеляційний суд в оскаржуваній постанові підтвердив обставину нікчемності правочинів на підставі пунктів 2, 5, 8, 9 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI, за результатом чого застосував наслідки недійсності цих нікчемних правочинів.
Однак, такі висновки суду апеляційної інстанції щодо нікчемності правочинів відповідно до всіх зазначених пунктів названого Закону колегія суддів касаційного суду вважає частково помилковими, а в цілому передчасними, ураховуючи таке.
Законом Закону № 4452-VI та Законом України "Про банки і банківську діяльність" установлені правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами. Цими законами також регулюються відносини між Фондом, банками, НБУ, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.
Відповідно до статті 3 Закону № 4452-VI, Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб і виведення неплатоспроможних банків з ринку. Аналіз функцій Фонду, викладених у статтях 4, 26, 27, 37, 38 цього Закону, свідчить про те, що Фонд бере участь у правовідносинах у різних статусах: з одного боку, він ухвалює обов`язкові для банків та інших осіб рішення, а з іншого - здійснює повноваження органів управління банку, який виводиться з ринку, тобто представляє банк у приватноправових відносинах з третіми особами.
За статтею 38 Закону № 4452-VI, Фонд (уповноважена особа) зобов`язаний забезпечити збереження активів і документації банку, зокрема, протягом дії тимчасової адміністрації забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.
Частиною третьої статті 38 Закону № 4452-VI визначено підстави, за якими визнаються нікчемними правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку.
За результатами перевірки, здійсненої відповідно до статті 38 Закону № 4452-VI, виявляються правочини, які є нікчемними в силу приписів (на підставі) закону.
При виявленні таких правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати або встановлювати правочини нікчемними, оскільки відповідний правочин є нікчемним не за рішенням уповноваженої особи Фонду, а відповідно до закону. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення на підставі частини другої статті 215 ЦК України та частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Рішення уповноваженої особи Фонду не є підставою для застосування таких наслідків і є внутрішнім розпорядчим документом, прийнятим уповноваженою особою, що здійснює повноваження органу управління банку.
Така позиція відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним, зокрема, у постановах від 16.05.2018 у справі № 910/24198/16, від 04.07.2018 у справі № 819/353/16, від 05.12.2018 у справі № 826/23064/15, від 27.02.2019 у справі № 826/8273/16.
З огляду на підстави й обґрунтування позовних вимог та самі позовні вимоги, предметом доказування та оцінки у цій справі є наявність передбачених статтею 38 Закону № 4452-VI підстав вважати спірні договори нікчемними правочинами відповідно до ознак, зазначених у позовній заяві та протоколі Комісії, а також підстав для застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.
При цьому у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.01.2022 у справі № 910/10784/16 (до розгляду якої зупинялось касаційне провадження у цій справі) міститься правовий висновок про те, що з огляду на зміст заявлених вимог про наслідки нікчемності договорів, укладених банком, а не про визнання цих договорів нікчемними, не має значення, що в позовній заяві позивач не посилається на усі обставини та підстави, за якими договори визнано нікчемними створеною комісією, оскільки ці факти входять до фактичної сторони справи, яка підлягає встановленню на підставі поданих сторонами доказів, а їх правова кваліфікація входить до повноважень суду.
Наведеним спростовуються доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції, підтверджуючи обставину нікчемності правочинів, вийшов за межі підстав позову і апеляційної скарги, у зв`язку з чим застосував пункти 5 та 9 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI, що не підлягають застосуванню до спірних правовідносин. Щодо цього суд також враховує, що згідно матеріалів справи (а.с. 14, 87, т.с. 1), серед іншого, пункт 5 частини третьої статті 38 зазначеного Закону був наведений як підстава, за якою договори підлягають визнанню нікчемними, як у позовній заяві, так і у відповідному Акті засідання Комісії від 18.06.2019.
Як зазначалось вище, у мотивувальній частині оскаржуваної постанові апеляційний суд підтвердив обставину нікчемності правочинів на підставі пунктів 2, 5, 8, 9 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI.
Перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції зазначених норм права, Верховний Суд дійшов таких висновків.
Щодо встановлення ознак нікчемності правочинів на підставі пункту 2 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, якщо банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим.
Суди попередніх інстанцій встановили, що рішенням Правління НБУ від 26.01.2017 №55-рш/БТ віднесено АТ "Фортуна-банк" до категорії неплатоспроможних.
Однак, апеляційний суд у своїй постанові не здійснив дослідження того, у який період (до дня визнання банку неплатоспроможним чи після) банк взяв на себе зобов`язання, як і не надав суд правової оцінки обставин того, що саме внаслідок укладення спірних договорів банк взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим. Тобто судом апеляційної інстанції взагалі не з`ясовувалось питання того, чи укладення спірних договорів (Договір застави від 09.11.2016 та Договір про відступлення прав вимоги) могло вплинути на визнання банку неплатоспроможним або унеможливити виконання ним грошових зобов`язань перед іншими кредиторами.
Таким чином, без встановлення причинно-наслідкового зв`язку між укладенням спірних договорів та визнанням банку неплатоспроможним, наведені апеляційним судом обґрунтування нікчемності Договору застави від 09.11.2016 та Договору про відступлення прав вимоги на підставі пункту 2 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI є передчасними.
Щодо встановлення ознак нікчемності правочинів на підставі пункту 5 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI
Пунктом 5 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI визначено, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, якщо банк прийняв на себе зобов`язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність".
Дійшовши висновку про наявність ознак нікчемності правочинів на підставі зазначеного пункту, апеляційний суд в оскаржуваній постанові зазначив, що оскільки всі погашення заборгованості ТОВ "Остінвест" проводилось за рахунок коштів ТОВ "Бестом" (які вже давно перебували в банку, а не за рахунок залучених коштів), відтак банк прийняв на себе зобов`язання, внаслідок чого виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим.
Такі висновки касаційний суд вважає суперечливими, оскільки самим судом апеляційної інстанції встановлено, що внаслідок укладення спірних договорів відбулось погашення відповідачем-2 (ТОВ "Бестом") заборгованості Відповідача-1 (ТОВ "Остінвест") перед банком за Кредитним договором.
Також колегія суддів вважає, що встановлені апеляційним судом обставини безоплатного погашення ТОВ "Бестом" за рахунок своїх коштів заборгованості іншої юридичної особи (а саме ТОВ "Остінвест") перед АТ "Фортуна-Банк" у сумі 10 000 000,00 грн, при цьому за одночасного існування перед цим банком власної заборгованості у розмірі 38 566 210,00 грн, не можуть свідчити про прийняття банком на себе нових зобов`язань, а кредитні правовідносини ТОВ "Бестом" та АТ "Фортуна-Банк" не є предметом дослідження у цьому спорі.
Верховний Суд додатково зауважує, що згідно встановлених судами обставин у результаті укладення спірних договорів АТ "Фортуна-Банк" зобов`язань щодо забезпечення виконання грошових вимог на себе не приймав, оскільки за умовами Договору застави від 09.11.2016 він є не зобов`язальною особою, а напроти -отримувачем зобов`язання від заставодавця.
Схожої правової позиції про те, що під час з`ясування наявності обставин щодо нікчемності правочину на підставі пункту 5 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI необхідно дослідити обставини того, чи був банк зобов`язальною особою чи отримувачем зобов`язання від іншої особи в результаті укладення такого правочину, дотримується Верховний Суд у постанові від 05.12.2018 у справі № 911/3880/15, на яку посилався скаржник.
З огляду на викладене, наведені апеляційним судом обґрунтування нікчемності правочинів на підставі пункту 5 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI не отримали підтвердження та були зроблені без урахування правових висновків Верховного Суду щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові від 05.12.2018 у справі № 911/3880/15.
Щодо встановлення ознак нікчемності правочинів на підставі пункту 9 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI
Відповідно до пункту 9 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними у разі здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов`язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.
Аналіз правових висновків Верховного Суду щодо застосування приписів пункту 9 частини 3 статті 38 Закону № 4452-VI (викладені зокрема у постановах від 22.01.2019 у справі № 826/4924/16, від 31.07.2019 у справах №№ 826/1821/16, 826/1792/16, 826/1790/16, 826/3595/16, від 09.09.2019 у справі № 826/2257/16 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.09.2020 у справі № 826/192/17) свідчить про те, що згідно судової практики вказані норми застосовуються до правочинів, укладених неплатоспроможним банком з вкладниками, а обставини збільшення витрат, пов`язаних з виведенням банку з ринку, стосуються збільшення гарантованої суми відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом.
За визначенням, наведеним у статті 2 Закону № 4452-VI, вкладник - це фізична особа (у тому числі фізична особа - підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.
У цій справі, як встановив суд апеляційної інстанції, внаслідок укладення спірних договорів (Договір застави від 09.11.2016 та Договір про відступлення прав вимоги) АТ "Фортуна-Банк", прийнявши від ТОВ "Бестом" забезпечення у вигляді майнових прав на грошові кошти, що знаходяться на депозитному вкладі, та прийнявши їх у власність, погасив заборгованість ТОВ "Остінвест".
Між тим, апеляційним судом не надано правової оцінки обставин того, чи може юридична особа - ТОВ "Бестом" вважатись вкладником у розумінні статті 2 Закону № 4452-VI, що має значення для встановлення обставин щодо збільшення гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами фізичних осіб за рахунок Фонду (як обставин збільшення витрат, пов`язаних з виведенням банку з ринку) з метою з`ясування наявності ознак нікчемності спірних правочинів на підставі пункту 9 частини третьої статті 38 цього Закону.
Більш того, жодних вмотивованих висновків щодо того, яким чином укладення спірних договорів призвело до збільшення витрат, пов`язаних з виведенням неплатоспроможного банку з ринку, мотивувальна частина оскаржуваної постанови не містить.
Також колегія суддів погоджується з доводами касаційної скарги про те, що в порушення процесуальних норм апеляційним судом не враховано обставин того, що ні в позовній заяві та заяві про зміну предмету спору, ні в Акті засідання Комісії від 18.06.2019 не було зазначено наявність визначеної пунктом 9 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI підстави, за якою договори підлягають визнанню нікчемними.
Ураховуючи вищенаведене, Верховний Суд вважає, що внаслідок допущення процесуальних порушень висновки суду апеляційної інстанції про нікчемність правочинів на підставі пункту 9 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI не ґрунтуються на встановлених та доведених обставинах, які підтверджують факт нікчемності цих правочинів в силу закону.
Щодо встановлення ознак нікчемності правочинів на підставі пункту 8 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI
Згідно з пунктом 8 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, якщо банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов`язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.
Апеляційним судом правомірно враховано, що для встановлення нікчемності договору з підстав, зазначених в пункті 8 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI, необхідним є одночасне встановлення двох обставин: укладення банком правочину (договору) з пов`язаною особою банку та невідповідність такого правочину вимогам законодавства України.
Здійснивши правову оцінку наявних у матеріалах справи доказів, суд апеляційної інстанції встановив доведеність пов`язаності ТОВ "Бестом" та АТ "Фортуна-Банк".
У своїх висновках апеляційний суд керувався відомостями витягу зі Звіту про пов`язаних з банком осіб за формою № 661-01 від 01.01.2017 (далі - Звіт № 661-01), підписаного Уповноваженою особою Фонду на здійснення ліквідації АТ "Фортуна-Банк", а також посилався на приписи підпункту 3 пункту 1 глави 3 розділу ІІ Положення про визначення пов`язаних із банком осіб, затвердженого постановою НБУ № 315 від 12.05.2015 (далі - Положення № 315).
Відповідно до пункту 1 глави 2 розділу ІІ Положення № 315 Національний банк може визначати пов`язаною із банком особу відповідно до вимог статті 52 Закону із застосуванням зокрема ознак, зазначених у главі 3 цього розділу. Національний банк може визначати пов`язаною з банком особу, використовуючи одну або декілька ознак одночасно.
Рішення про визначення юридичних або фізичних осіб пов`язаними з банком особами приймає Комітет з питань нагляду та регулювання діяльності банків, нагляду (оверсайту) платіжних систем (далі - Комітет). Національний банк приймає рішення про визначення юридичної або фізичної особи пов`язаною з банком особою кожного разу, коли Національний банк виявляє підстави для цього. Визначення особи не пов`язаною з банком не перешкоджає наступному визначенню такої особи пов`язаною, якщо для цього виникають підстави (абзац 1 пункту 2 глави 2 розділу ІІ Положення № 315).
Ураховуючи вищезазначені норми, колегія суддів зазначає, що встановлення НБУ обставин пов`язаності із банком певної особи здійснюється у відповідності до вимог статті 52 Закону та оформлюється у формі відповідного рішення.
Попри це, цитуючи норми підпункту 3 пункту 1 глави 3 розділу ІІ Положення № 315 та стверджуючи про доведеність пов`язаності ТОВ "Бестом" та АТ "Фортуна-Банк", суд апеляційної інстанції у своїй постанові не встановлював наявності відповідного рішення НБУ про визначення юридичних або фізичних осіб пов`язаними з банком.
Крім того, апеляційний суд не дослідив обставини пов`язаності з банком ТОВ "Бестом", зазначеним у Звіт № 661-01 (підписаному Уповноваженою особою Фонду на здійснення ліквідації АТ "Фортуна-Банк") на предмет їх відповідності положенням статті 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність", яка визначає поняття пов`язаних осіб та містить вимоги до правочинів з ними.
З наведеного колегія суддів вважає, що без дослідження вказаних вище обставин та їх правової оцінки на відповідність вимогам статті 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність", висновки суду апеляційної інстанції щодо доведеності пов`язаності ТОВ "Бестом" та АТ "Фортуна-Банк" є передчасними. Натомість Верховний Суд не може самостійно встановити ці обставити та оцінювати по-новому наявні у матеріалах справи докази, оскільки такі дії виходять за межі повноважень касаційного суду в силу положень статті 300 ГПК України.
Як зазначено вище, пункт 8 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI для віднесення правочину до категорії нікчемних поряд із укладенням такого правочину з пов`язаною особою визначає також невідповідність такого правочину вимогам законодавства України.
Висновки апеляційного суду в частині невідповідності правочинів вимогам законодавства України полягають у встановлені цим судом обставин того, що укладений Договір застави від 09.11.2016 та подальше зарахування коштів ТОВ "Бестом" в рахунок погашення заборгованості за кредитом ТОВ "Остінвест" має ознаки фіктивності, які визначено в статті 234 ЦК України, оскільки вказана операція позбавлена будь-якого економічного змісту для ТОВ "Бестом".
Відповідно до частини першої статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.
У постанові від 11.04.2019 у справі № 910/3834/18 (висновки в якій, на думку скаржника, не було враховано судом при ухваленні оскаржуваної постанови) Верховний Суд у застосуванні приписів статі 234 ЦК України виходив, зокрема, з того, що: у разі, коли на виконання правочину було передано якесь майно, такий правочин не може розцінюватися як фіктивний. Саме лише невчинення сторонами тих чи інших дій на виконання правочину не означає його фіктивності. Визнання фіктивного правочину недійсним потребує встановлення господарським судом умислу його сторін. З урахуванням того, що фіктивний правочин не спрямований на набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків, він не створює цивільно- правових наслідків незалежно від того, чи він був визнаний судом недійсним. У розгляді відповідних справ суд має враховувати, що ознака фіктивності має бути притаманна діям усіх сторін правочину. Якщо хоча б одна з них намагалася досягти правового результату, то даний правочин не може визнаватися фіктивним. Позивач, який вимагає визнання правочину недійсним, повинен довести, що всі учасники правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент його вчинення.
Судом апеляційної інстанції у цій справі встановлено, що внаслідок укладення Договору застави від 09.11.2016 та подальше зарахування коштів ТОВ "Бестом" погасило заборгованість ТОВ "Остінвест" за Кредитним договором перед банком.
З урахуванням вищенаведених правових висновків та норм, Верховний Суд зауважує, що встановлені апеляційним судом обставини свідчать про те, що укладений Договір застави від 09.11.2016 не може бути кваліфікований як фіктивний договір.
Водночас, у дослідженні питання невідповідності спірних правочинів вимогам законодавства України колегія суддів акцентує увагу на такому.
Згідно з частиною четвертою статті 300 ГПК України, яка визначає межі розгляду справи судом касаційної інстанції, суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Керуючись положеннями частини четвертої статті 300 ГПК України, колегія суддів вважає за можливе врахування правових висновків, викладених Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11.01.2022 у справі № 910/10784/16 (до розгляду якої зупинялось касаційне провадження у цій справі, що розглядається).
У вказаній постанові Великої Палати Верховного Суду міститься правовий висновок, згідно якого оцінка дій учасників правочинів з метою встановлення підстав для визнання правочинів нікчемними повинна здійснюватися відповідно до усіх наданих доказів та встановлених фактичних обставин справи, а тому суди повинні робити висновки щодо наявності таких підстав, як у відповідності до загальних принципів цивільного права та принципів ділового обороту, так і усіх положень законодавства, у тому числі локального і індивідуального характеру в кожному конкретному випадку (пункт 7.47 зазначеної постанови).
Також Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові зазначила, що законодавство щодо банківської діяльності охоплює закони загального і спеціального характеру, підзаконні нормативні акти та акти індивідуального характеру, зокрема постанови НБУ.
Відповідно до пункту 3.5 Положення про застосування НБУ заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженим постановою Правління НБУ від 17.08.2012 № 346 (далі - Положення № 346), рішення НБУ про застосування заходів впливу є обов`язковим для виконання, що означає, що усі введені НБУ заборони у банківській діяльності банку, який віднесено до категорії проблемних, повинні бути виконані обов`язково.
Приймаючи рішення про віднесення банку до категорії проблемних, НБУ може зазначити обмеження щодо діяльності такого банку, і така постанова НБУ є обов`язковою для виконання. Застосування НБУ обмежень щодо проведення проблемним банком операцій є формою реалізації регулятором банківських послуг своїх контрольних функцій у межах загального законодавства і порушення таких обмежень є порушенням законодавства.
У цій справі апеляційним судом встановлено, що рішенням Правління НБУ від 03.06.2016 № 52- рш/БТ заборонено АТ "Фортуна-Банк" вивільнення отриманого забезпечення за кредитними операціями до повного погашення заборгованості перед банком.
У той же час, суд апеляційної інстанції встановив, що внаслідок укладення спірних договорів АТ "Фортуна-Банк", прийнявши від ТОВ "Бестом" забезпечення у вигляді майнових прав на грошові кошти що знаходяться на депозитному вкладі та прийнявши їх у власність, погасив заборгованість ТОВ "Остінвест" та звільнив від обтяження нерухоме майно, що було передано останнім в іпотеку банку.
З огляду на вищенаведені правові висновки Великої Палати Верховного Суду та встановлені апеляційним судом обставини (звільнення від обтяження нерухомого майна всупереч визначеної рішенням Правління НБУ заборони), для встановлення у цій справі ознак нікчемності спірних правочинів на підставі пункту 8 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI, необхідним також є з`ясування обставин невідповідності спірних правочинів вимогам законодавства України, у тому числі нормативно-правових актів локального і індивідуального характеру.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційний суд при ухваленні оскаржуваної постанови, помилково застосувавши до спірних правовідносин положення статті 234 ЦК України та не дослідивши належним чином питання невідповідності спірних правочинів вимогам законодавства України, дійшов передчасного висновку про наявність ознак нікчемності зазначених правочинів на підставі пункту 8 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI.
За таких обставин, в цілому висновок суду апеляційної інстанції щодо нікчемності правочинів на підставі вимог частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI Верховний Суд вважає таким, що зроблений без належного дослідження обставин справи та оцінки наявних у ній доказів, що, у свою чергу, призвело в подальшому до передчасних висновків про наявність підстав для застосування наслідків недійсності до нікчемного правочину шляхом визнання позивача іпотекодержателем за іпотечним договором.
Крім того, зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що надаючи оцінку доводам ТОВ "Остінвест", зокрема про те, що цілісний майновий комплекс в подальшому передано в іпотеку АТ "Айбокс Банк" на підставі Іпотечного договору від 30.01.2017, суд не дослідив питання залучення цієї особи (АТ "Айбокс Банк") до розгляду спору у цій справі, не з`ясував правового зв`язку між спірним майном (зробивши висновки про чинність первісної іпотеки) та зазначеною особою (нового іпотекодержателя за поясненнями відповідача-1), що може мати значення для вирішення питання належності суб`єктного складу цього спору.
Порушення апеляційним судом норм процесуального права унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення цієї справи, такі недоліки не можуть бути усунуті Верховним Судом самостійно в силу меж розгляду справи судом касаційної інстанції.
Загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне та обґрунтоване рішення у справі неможливо.
Згідно з положеннями статті 236 ГПК законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Від повноти встановлення відповідних обставин справи та правильної оцінки доказів залежить обґрунтованість висновків суду при ухвалені судом рішення по суті спору.
Оскаржувана постанова у справі таким вимогам не відповідає, враховуючи суперечливість та передчасність висновків за результатом дослідження та оцінки апеляційним судом зібраних у справі доказів та обставин справи, що входять до предмета доказування у цьому спорі, а також неправильне застосування судом наведених норм законодавства, зокрема й без врахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів АТ "Айбокс банк", яке приєдналося до касаційної скарги ТОВ "Остінвест", та їх відображення у мотивувальній частині цієї постанови, касаційний суд враховує, що ці доводи частково є відмінними, однак суд надає оцінку лише тим аргументам, що є тотожними вимогам і доводам скаржника. Вказане пояснюється тим, що АТ "Айбокс банк" самостійно не подавало касаційну скаргу на судове рішення з викладенням власних вимог та доводів, натомість взяло участь у касаційному провадженні шляхом приєднання до поданої касаційної скарги іншого учасника справи.
З урахуванням вищезазначеного, суд касаційної інстанції вважає частково обґрунтованими підстави касаційного оскарження та погоджується з тими доводами заявника касаційної скарги, які відповідають висновкам суду, наведеним у мотивувальній частині цієї постанови.
Щодо оскарження постанови у частині вирішення питання розподілу судових витрат
Доводи касаційної скарги, окрім іншого, зводяться до незаконності постанови суду апеляційної інстанції в частині розподілу судових витрат.
У оскаржуваній постанові апеляційний суд дійшов висновку про стягнення з ТОВ "Остінвест" (відповідач-1) на користь ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" (позивач) судового збору за розгляд апеляційної скарги у розмірі 11 526, 00 грн.
З матеріалів справи вбачається та судами встановлено, що первісний позов містив 3 вимоги немайнового характеру (визнання недійсним Договору застави від 09.11.2016, визнання недійсним Договору відступлення прав вимоги, визнання за позивачем права застави за договором іпотеки), за який позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 5 763, 00 грн (платіжні доручення № 374114 від 18.09.2019 на суму 3 842, 00 грн та № 379809 від 18.09.2019 на суму 1 921, 00 грн (а.с. 34-35, т.с.1)).
За тим, правонаступником позивача було подано заяву про зміну предмета позову, яка містила одну позовну вимогу немайнового характеру (застосування наслідків нікчемності договорів).
Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України "Про судовий збір".
Відповідно до підпункту 4 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду, апеляційних скарг у справі про банкрутство становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (підпункт 2 пункту 2 частини другої статті 4 зазначеного Закону).
Позов подано у 2019 році.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2019 встановлено у розмірі 1 921 грн.
Ураховуючи викладене, за подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.10.2020 у справі № 910/17629/18 (910/15195/19) розмір судового збору складає 2 881, 50 грн (1 921,00 грн х 150%).
Згідно пункту 2 частини першої статті 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина чотирнадцята статті 129 ГПК України).
У цій справі апеляційний суд скасував ухвалу суду першої інстанції та прийняв нове рішення, яким задовольнив позовні вимоги про застосування наслідків недійсності до нікчемного правочину.
З наведеного колегія суддів погоджується з доводами скаржника про необґрунтоване стягнення з ТОВ "Остінвест" на користь ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" судового збору у розмірі 11 526, 00 грн, що свідчить про невірне застосування судом вищезазначених норм права.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
За змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.
Зважаючи на допущені судом апеляційної інстанції порушення норм процесуального права щодо неповного дослідження зазначених вище обставин та доказів у справі, а також неправильне застосування норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваної постанови з направленням матеріалів цієї справи на новий розгляд до апеляційного суду.
При новому розгляді справи суду апеляційної інстанції необхідно врахувати викладене у цій постанові; вжити всі передбачені чинним законодавством заходи для всебічного, повного та об`єктивного встановлення обставин справи, прийняти або відхилити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи. З врахуванням встановленого дослідити обґрунтованість заявлених позивачем вимог та в залежності від встановленого і відповідно до вимог чинного законодавства вирішити спір з належним обґрунтуванням мотивів та підстав такого вирішення у судовому рішенні.
Розподіл судових витрат
Оскільки за результатами касаційного перегляду оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню з направленням справи для нового розгляду до суду апеляційної інстанції, то розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.
Керуючись статтями 240 300 301 308 310 314 315 317 ГПК України, Верховний Суд,-
ПОСТАНОВИВ :
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Остінвест", до якої приєдналося Приватне акціонерне товариство "Айбокс банк", задовольнити частково.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.03.2021 у справі № 910/17629/18 (910/15195/19) скасувати.
3. Справу № 910/17629/18 (910/15195/19) передати на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя К.М. Огороднік
Судді О.О. Банасько
Н.Г. Ткаченко