ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 квітня 2024 року
м. Київ
cправа № 910/1834/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кондратової І.Д. - головуючої, суддів - Баранеця О.М., Губенко Н.М.
розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу TRIANTAL INVESTMENTS LTD
на ухвалу Господарського суду міста Києва
(суддя - Шкурдова Л.М.)
від 09.10.2023
та постанову Північного апеляційного господарського суду
(головуючий - Буравльов С.І., судді - Шапран В.В., Андрієнко В.В.)
від 08.02.2024
у справі за позовом 1. ОСОБА_1 ;
2. TRIANTAL INVESTMENTS LTD
до: 1. Міністерства фінансів України;
2. Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;
3. Публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Укргазбанк";
4. Національного банку України;
5. Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку;
6. Акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк";
7. Товариства з обмеженою відповідальністю "Солід Дніпро";
8. Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмет спору, на стороні відповідачів - Кабінет Міністрів України,
про визнання недійсним договору купівлі-продажу акцій Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" № БВ-744/16/13010-05/131 від 21.12.2016 та зобов`язання вчинити дії,
та за зустрічним позовом Акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк"
до 1. ОСОБА_1 ;
2. TRIANTAL INVESTMENTS LTD;
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійний вимог на предмет спору за зустрічним позовом на стороні позивача: 1. Міністерства фінансів України;
2. Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;
3. Публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Укргазбанк";
4. Національного банку України;
5. Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку;
6. Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України";
за участю третьої особи 7, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору за зустрічним позовом на стороні відповідачів Товариства з обмеженою відповідальністю "Солід Дніпро"
про визнання відсутнім права вимагати повернення акцій Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" та визнання відсутнім права власності на акції,
Рух справи та короткий зміст заяви
1. Господарський суд міста Києва розглядає справу за позовом ОСОБА_1 та TRIANTAL INVESTMENTS LTD (далі - Компанія) до Міністерства фінансів України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - ФГВФО), Публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Укргазбанк", Національного банку України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" (далі - АТ КБ "Приватбанк"), Товариства з обмеженою відповідальністю "Солід Дніпро" та Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" про визнання недійсним договору купівлі-продажу акцій АТ КБ "Приватбанк" від 21.12.2016 №БВ-744/16/13010-05/131 та зобов`язання вчинити дії, пов`язані з недійсністю договору.
2. Також АТ КБ "Приватбанк" звернулось до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 та Компанії, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, про визнання відсутнім права у ОСОБА_1 вимагати у Держави Україна в особі Міністерства фінансів України повернення 31 634 582 простих іменних акцій АТ КБ "Приватбанк"; визнання відсутнім права у ОСОБА_1 вимагати визнання права власності на 31 634 582 простих іменних акцій АТ КБ "Приватбанк", що належали ОСОБА_1 до моменту укладання договору купівлі-продажу акцій АТ КБ "Приватбанк" від 21.12.2016 №БВ-744/16/13010-05/131; визнання відсутнім права у Компанії вимагати у Держави Україна в особі Міністерства фінансів України повернення 12 766 758 простих іменних акцій АТ КБ "Приватбанк"; визнання відсутнім права у Компанії вимагати визнання права власності на 12 766 758 простих іменних акцій АТ КБ "Приватбанк", що належали Компанії до моменту укладання договору купівлі-продажу акцій АТ КБ "Приватбанк" від 21.12.2016 №БВ-744/16/13010-05/131.
3. У жовтні 2023 року Компанія звернулась до суду першої інстанції із заявою про забезпечення доказів шляхом витребування у Кабінету Міністрів України та Міністерства фінансів України належним чином завіреної копії виписки по рахунку в цінних паперах, які перебували у власності Держави Україна станом на 21.12.2016, що буде містити інформацію стосовно акцій, емітованих АТ КБ "Приватбанк" (із зазначенням типу, форми випуску, номінальної вартості, кількості тощо) та інші документи, які додаються до такої виписки.
4. Заява обґрунтована таким:
- предметом розгляду є визнання недійсним договору купівлі-продажу акцій АТ КБ "Приватбанк", тому процес переходу права власності на акції Банку є важливим для розгляду справи та входить до предмету доказування;
- документи, які необхідно витребувати, містять банківську таємницю, доступ до яких Компанія не може отримати, оскільки доступ до них обмежений;
- необхідно зібрати всі докази, які є належними, допустимими, достовірними, вірогідними й такими, що прямо стосуються питань, які входять до предмету доказування та сприятимуть повному, всебічному й об`єктивному з`ясуванню всіх обставин справи.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
5. Господарський суд міста Києва ухвалою від 09.10.2023 заяву Компанії про забезпечення доказів у справі № 910/1834/19 повернув без розгляду.
6. Ухвала суду першої інстанції мотивована таким:
- у заяві не зазначено місце проживання чи перебування ОСОБА_1 , що суперечить пункту 3 частини першої статті 111 ГПК України;
- Компанія не надала доказів надіслання (надання) заяви про забезпечення доказів іншим учасникам справи всупереч вимогам статті 170 ГПК України, що згідно з частиною четвертою вказаної норми є підставою для її повернення без розгляду.
7. Північний апеляційний господарський суд постановою від 08.02.2024 ухвалу суду першої інстанції залишив без змін.
8. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції та зазначив:
- пункт 3 частини першої статті 111 ГПК України передбачає зазначення відомостей щодо місця проживання чи перебування фізичної особи лише у випадку, якщо вони відомі скаржнику;
- твердження заявника про необізнаність з місцем проживання чи перебування ОСОБА_1 не заслуговують на увагу, оскільки при поданні спільного позову ОСОБА_1 з TRIANTAL INVESTMENTS LTD, ОСОБА_1 вказував своє місце проживання. Заяв про зміну адреси місця проживання чи перебування ОСОБА_1 не подавав;
- частини перша - третя статті 170 ГПК України містять загальні вимоги до всіх без виключення заяв поданих з процесуальних питань, у тому числі, і заяви про забезпечення доказів;
- суд першої інстанції, повертаючи заяву, керувався частиною першою статті 170 ГПК України, а не частиною другою, як зазначає скаржник.
Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу та виклад позиції іншого учасника справи
9. 14.02.2024 Компанія звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати та направити заяву про забезпечення доказів до Господарського суду міста Києва для продовження розгляду.
10. У касаційній скарзі Компанія посилається на порушення судами норм процесуального права, а саме:
- пункту 3 частини першої статті 111 ГПК України, оскільки у заявника відсутня будь-яка інформація щодо місця проживання чи перебування ОСОБА_1 ;
- статті 170 ГПК України, оскільки суди помилково вказали на необхідність надсилання заяви про забезпечення доказів іншим учасникам справи з огляду на те, що розгляд цієї справи не перебуває на стадії виконання судового рішення;
- частини третьої статті 13 та статей 73 74 76 ГПК України, оскільки поверненням заяви про забезпечення доказів фактично обмежили заявника у праві довести ті обставини, на які він посилається, як на підставу своїх позовних вимог.
11. У касаційній скарзі скаржник також посилається на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 01.02.2024 у цій справі з зазначеного питання.
12. 18.03.2023 до Верховного Суду від АТ КБ "Приватбанк" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому сторона заперечує проти її вимог.
13. Відзив на касаційну скаргу обґрунтовано таким:
- позовна заява підписана спільно ОСОБА_1 та Компанією і містить адресу місця проживання позивача 1 - 39 Кі Уілсон 1201, Женева, Швейцарія, а тому твердження Компанії щодо відсутності відомостей щодо адреси місця проживання або місцеперебування позивача 1 не відповідають дійсності. ОСОБА_1 не робив заяв про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи, тому у Компанії не було підстав стверджувати про зміну такої адреси та не зазначати останню відому йому адресу;
- у своїй позовній заяві Компанія не повідомляла суд про відсутність у неї певних доказів та/або про неможливість подання таких доказів у встановлений законом строк з об`єктивних причин. При цьому механізм забезпечення доказів, встановлений розділом 8 глави 5 ГПК України, може бути застосований виключно у випадку, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений, або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим. Компанія у такий спосіб намагається усунути недоліки, допущені при подані позову поза межами строків, передбачених статтями 80 81 ГПК України;
- оскільки заява про забезпечення доказів не містила клопотання заявника про її розгляд без повідомлення інших учасників справи (стаття 112 ГПК України) та з огляду на обов`язок сторони виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу та сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи (стаття 42 ГПК України), а також з урахуванням принципу змагальності та рівності сторін, суд першої інстанції цілком обґрунтовано та законно залишив відповідну заяву про забезпечення доказів без розгляду;
- положення статей 169 і 170 ГПК України підлягають застосуванню у взаємозв`язку, оскільки норми статті 169 передбачають загальний перелік та порядок подачі заяв та клопотань, а норми статті 170 ГПК України - форму та їх зміст.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосоване законодавство
14. Розглянувши подану касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що вона підлягає задоволенню з огляду на таке.
15. Вимоги до заяви про забезпечення доказів встановлені у статті 111 ГПК України, згідно з пунктом 3 частини першої якої передбачено, що у заяві про забезпечення доказів зазначаються повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) іншої сторони (сторін), якщо вона відома заявнику, а також якщо відомо відомості, що її ідентифікують: її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України, відомі номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти.
16. Наслідки недотримання вимог статті 111 ГПК України передбачені абзацом першим частини четвертої, згідно з яким суд, встановивши, що заяву про забезпечення доказів подано без додержання вимог цієї статті, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.
17. Водночас зі змісту пункту 3 частини першої статті 111 ГПК України вбачається, що відомості про місце проживання або перебування фізичної особи зазначається у заяві про забезпечення доказів у разі, коли така інформація відома заявнику.
18. Наведене положення закону не встановлює обов`язкової вимоги щодо відображення відомостей про місце проживання або перебування фізичної особи, оскільки передбачає можливість не зазначати такі дані (у разі, коли такі відомості не відомі заявнику).
19. Компанія зазначала в апеляційній скарзі, що у неї відсутня будь-яка інформація щодо місця проживання чи перебування ОСОБА_1 . Надісланий Компанією лист іншому позивачу на адресу, зазначену в позові, повернувся з причин неможливості його вручення.
20. Суд апеляційної інстанції, відхиляючи такий довід Компанії, вказав, що інформація про місце проживання чи перебування ОСОБА_1 була зазначена у спільно поданій з Компанією позовній заяві.
21. Відповідно до частини першої статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
22. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частина друга статті 2 ГПК України).
23. Згідно зі статтею 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
24. Повернення заяви про забезпечення доказів з підстави не зазначення в ній адреси сторони, якщо така була відома суду, без наведення будь-якої аргументації щодо необхідності таких відомостей є надмірним формалізмом та порушенням принципу пропорційності, оскільки пункт 3 частини першої статті 111 ГПК України не встановлює відповідного обов`язку, а передбачає можливість надання відомостей стосовно місцезнаходження іншої сторони у разі обізнаності заявника з ними (аналогічний висновок зробив Верховний Суд у постанові від 01.02.2024 у цій справі).
25. У справі, що розглядається, у суду були наявні відомості щодо місця проживання (перебування) ОСОБА_1 (наведено у позовній заяві), а тому повернення заяви з підстави не зазначення у заяві про забезпечення доказів такої адреси (що в силу пункту 3 частини 1 статті 111 ГПК України не є обов`язком сторони) є порушенням принципу пропорційності (забезпечення розумного балансу), оскільки суд не навів мотивів, яким чином відсутність в заяві про забезпечення доказів адреси сторони перешкоджає розгляду відповідної заяви. А тому у вказаній частині приймаються доводи скаржника та відхиляються заперечення АТ КБ "Приватбанк".
26. Згідно з частиною другою статті 170 ГПК України письмова заява, клопотання чи заперечення підписується заявником або його представником. До заяви, скарги, клопотання чи заперечення, що подається на стадії виконання судового рішення, у тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надсилання (надання) іншим учасникам справи (провадження) з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.
27. Приписи статей 169 170 ГПК України не містять обов`язку особи, яка звернулася з клопотанням у справі, надавати докази його надсилання іншим учасникам справи, за винятком абзацу 2 частини другої статті 170 ГПК України, а саме до заяви, скарги, клопотання чи заперечення, які подаються на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження) (пункт 4.50. постанови Верховного Суду від 26.07.2023 у справі №924/681/22).
28. Верховний Суд у постанові від 26.07.2023 у справі № 924/681/22 застосував частину другу статті 170 ГПК України, яку було змінено згідно із Законом № 460-IX від 15.01.2020 в редакції Закону № 3200-IX від 29.06.2023. Наведені зміни стосуються можливості надсилання процесуальних документів за допомогою засобів Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи і не змінюють суті норми.
29. Верховний Суд у постанові від 01.11.2023 у справі № 707/1372/21 сформував висновок, що законодавець зобов`язав учасника справи у разі звернення до суду першої, апеляційної чи касаційної інстанцій із заявою, скаргою, клопотанням чи запереченням на стадії виконання судового рішення надати суду докази їх надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження) (абзац другий частини другої статті 183 ЦПК України) (положення абзацу другого у статті 170 ГПК України і статті 183 ЦПК України, у відповідній редакції, однакові). Суд касаційної інстанції, з урахуванням того, що вимоги абзацу другого частини другої статті 183 ЦПК України учасник справи має виконувати лише на стадії виконання судового рішення, зазначив, що помилковими є висновки суду апеляційної інстанції про повернення без розгляду клопотання про призначення судової експертизи, поданого до початку розгляду апеляційної скарги по суті, з тих підстав, що суду апеляційної інстанції не надано доказу надіслання такого клопотання іншим учасникам справи.
30. Верховний Суд у постанові від 01.02.2024 у цій справі сформував висновок, що норма абзацу другого частини другої статті 170 ГПК України урегульовує порядок подання заяв, клопотань та заперечень з встановленням обов`язку заявника надати докази їх надсилання іншим учасникам справи виключно на стадії виконання судового рішення, у тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень. Стадія судового розгляду, на якій подається клопотання, є ключовим у вирішенні питання щодо правильного застосування абзацу другого частини другої статті 170 ГПК України.
31. Компанія подала заяву про забезпечення доказів у цій справі не на стадії виконання судового рішення і не в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, а під час підготовчого провадження, а тому висновок суду першої інстанції, що Компанія мала надати докази надсилання клопотання про забезпечення доказів іншим учасникам справи, є помилковим. Відповідно, необґрунтованим є висновок щодо наявності підстав для повернення заяви про забезпечення доказів на підставі частини четвертої статті 170 ГПК України, оскільки положення частини другої статті 170 ГПК не покладають на заявника обов`язок надати докази надсилання заяви про забезпечення доказів іншим учасникам справи на стадії підготовчого засідання.
32. Суд апеляційної інстанції помилково зазначив, що суд першої інстанції керувався частиною першою, а не частиною другою статті 170 ГПК України, оскільки в ухвалі наявне безпосереднє посилання на частину другу статті 170 ГПК України і її цитування та висновок, що до заяви не додано доказів її надсилання іншим учасникам справи (недотримання частини другої статті 170 ГПК України), що є підставою для повернення її без розгляду згідно з частиною четвертою статті 170 ГПК України. Наведене вказує на повернення заяви на підставі частини четвертої статті 170 ГПК України, у зв`язку з недотриманням частини другої вказаної статті.
33. АТ КБ "Приватбанк" у відзиві на касаційну скаргу наголошує, що Компанія не заявляла окремого клопотання про розгляд заяви в судовому засіданні, а тому для дотримання принципів рівності та змагальності сторін з огляду на положення статей 42 112 ГПК України щодо обов`язку сторони сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи, мав надати докази надсилання заяви.
34. Спеціальна норма статті 111 ГПК України (заява про забезпечення доказів) не встановлює обов`язку заявника надсилати його іншим учасникам справи. Загальна норма щодо порядку подання клопотань та заперечень (стаття 170 ГПК України) не передбачає необхідності надавати докази надсилання клопотання про забезпечення доказів іншим учасникам справи.
35. Принцип рівності, передбачений статтею 7 ГПК України полягає в тому, що правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин.
36. Змагальність сторін, закріплена у статті 13 ГПК України, передбачає, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом (частина друга); кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (частина третя); кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина п`ята).
37. Зі змісту наведених норм вбачається, що принципи рівності та змагальності не передбачають обов`язку учасника справи надсилати всі заяви, які він подає до суду і спеціальні норми ГПК України, які регулюють порядок подання заяви про забезпечення доказів, теж не встановлюють відповідного обов`язку, а тому заперечення АТ КБ "Приватбанк" щодо недотримання статей 42 112 ГПК України та порушення принципів рівності і змагальності сторін визнаються необґрунтованими.
38. Заперечення АТ КБ "Приватбанк" щодо недоведеності підстав для задоволення заяви про забезпечення доказів не розглядаються, оскільки підлягають з`ясуванню під час вирішення заяви про забезпечення доказів по суті заявленої вимоги.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
39. Пунктом 2 частини першої статті 308 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
40. Відповідно до частини шостої статті 310 ГПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.
41. Суди попередніх інстанцій порушили положення статей 111 170 ГПК України, оскільки дійшли помилкового висновку щодо наявності підстав для повернення заяви без розгляду, у зв`язку з відсутністю у ній відомостей про адресу сторони і не наданням доказів її надсилання іншим учасникам, що призвело до порушення вказаних норм та принципу пропорційності і до ухвалення помилкових рішень у справі.
42. З огляду на викладене, Верховний Суд вважає наведені у касаційній скарзі доводи достатніми для скасування оскаржуваних судових актів та направленням справи для продовження розгляду заяви Компанії про забезпечення доказів по суті.
Розподіл судових витрат
43. У зв`язку із скасуванням судових рішень і передачею справи для розгляду заяви про забезпечення доказів, розподіл судових витрат у справі, в тому числі понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 129, 300, 301, пунктом 2 частини першої статті 308, статтями 310 314 315 317 ГПК України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу TRIANTAL INVESTMENTS LTD задовольнити.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.02.2024 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.10.2023 у справі №910/1834/19 скасувати, а справу передати для продовження розгляду заяви про забезпечення доказів.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуюча І. Кондратова
Судді О. Баранець
Н. Губенко