№ 910/1864/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2023 року

м. Київ

cправа № 910/1864/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Білоуса В.В. - головуючого, Васьковського О. В., Погребняка В.Я.

за участю секретаря судового засідання - Кондратюк Л.М.;

за участю представників сторін:

скаржника - адвокат Шипілов О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Північного апеляційного господарського суду

від 07.11.2022

та на ухвалу Господарського суду м. Києва

від 11.07.2022

у справі № 910/1864/18

за заявою ОСОБА_2

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Український торговий дім "Каділлак, Шевролє "

про банкрутство,-

ВСТАНОВИВ:

1. Ухвалою Господарського суду м.Києва від 12.03.2018 було відкрито провадження у справі про банкрутство ТОВ "Український торговий дім "Каділак, Шевролє".

2. Постановою Господарського суду м.Києва від 13.06.2018 ТОВ "Український торговий дім "Каділак, Шевролє" було визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Ухвалою Господарського суду м.Києва від 11.07.2022 задоволено заяву ліквідатора ТОВ "Український торговий дім "Каділлак, Шевролє" арбітражного керуючого Струця М.П. про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на керівника боржника; покладено на керівника банкрута - ОСОБА_1 субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями ТОВ "Український торговий дім "Каділлак, Шевролє"; стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Український торговий дім "Каділлак, Шевролє" 1 548 072 грн, 71 коп.

4. Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 звернулася до Північного апеляційного господарського із апеляційною скаргою.

5. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.11.2022 у цій справі апеляційну скаргу залишено без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Рух касаційної скарги

6. 26.11.2022 ОСОБА_1 звернулась до Верховного Суду із касаційною скаргою ВИХ. №845 від 25.11.2022 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.11.2022 та на ухвалу Господарського суду м. Києва від 11.07.2022 у справі № 910/1864/18, підтвердженням чого є відтиск календарного штемпелю відділення поштового зв`язку на конверті, в якому надійшла касаційна скарга.

7. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 у справі № 910/1864/18 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В.В., судді - Васьковського О.В., судді - Погребняка В. Я, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.11.2022.

8. Ухвалою Верховного Суду від 12.12.2022 відкрито касаційне провадження у справі № 910/1864/18 за касаційною скаргою ОСОБА_1 ВИХ. №845 від 25.11.2022 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.11.2022 та на ухвалу Господарського суду м. Києва від 11.07.2022; призначено розгляд касаційної скарги на 17.01.2023 о 10:30 год.

Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими аргументами особи, яка подала касаційну скаргу.

9. Не погоджуючись з ухваленою постановою, ОСОБА_1 подано касаційну скаргу в якій остання просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та ухвалу суду першої інстанції і передати справу на новий розгляд .

10. Касаційну скаргу мотивовано наступним.

10.1 Судами попередніх інстанцій не встановлено наявність чи відсутність вигоди в діях ОСОБА_1 та дій щодо захисту нею інтересів боржника під час перебування її на посаді в період з 2015 по 2018 рік. При цьому, судами попередніх інстанцій не враховано правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 12.11.2020 у справі № 916/1105/16 та від 22.04.2021 у справі № 915/1624/16 щодо необхідності прийняття до уваги положень частини першої статті 215 Господарського кодексу України та щодо того, що звіт за результатами проведеного аналізу фінансово - господарського стану боржника не є безумовним доказом доведення боржника до банкрутства.

10.2 Судами попередніх інстанцій не враховано, що ОСОБА_1 вчинялися дії щодо оскарження результатів процедури розмитнення автомобіля для уникнення незаконних відшкодувань боржником.

10.3 Судами попередніх інстанцій залишено поза увагою те, що ліквідатором не було надано доказів стійкої неплатоспроможності боржника з 22.07.2015, тобто коли ОСОБА_1 зайняла посаду керівника товариства. Також, судами залишено поза увагою те, що щодо ОСОБА_1 відсутні кримінальні провадження які були б відкриті з приводу приховування банкрутства, фіктивного банкрутства, або умисного доведення до банкрутства, а також відсутні неправомірні дії у процедурах неплатоспроможності пов`язані з розпорядженням майном боржника, які б завдали істотної шкоди інтересам кредиторів та держави, оскільки ліквідатор включив в ліквідаційну масу все наявне майно банкрута.

11. Представник скаржника в судовому засіданні 17.01.2023 підтримав касаційну скаргу з підстав викладених у ній.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

12. Ліквідатором ТОВ "Український торговий дім "Каділлак, Шевролє" подано відзив на касаційну скаргу в якому останній просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Розгляд клопотань Верховним Судом

13. Ліквідатором ТОВ "Український торговий дім "Каділлак, Шевролє" подано клопотання про розгляд касаційної скарги без його участі у судовому засіданні.

14. Представник скаржника в судовому засіданні 17.01.2023 не заперечив проти вказаного клопотання.

15. Колегія суддів зазначає, що ухвалою від 12.12.2022 доведено до відома учасників справи, що нез`явлення їх представників в судове засідання не є перешкодою для розгляду касаційної скарги, а тому Суд вважає за можливе розглядати касаційну скаргу.

Позиція Верховного Суду

16. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника скаржника, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

17. Відповідно статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

18. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

19. Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

19.1 В ході виконання своїх повноважень, ліквідатором 30.08.2018 до господарського суду було подано заяву про зобов`язання попереднього керівника банкрута - ОСОБА_1 передати ліквідатору бухгалтерську та іншу документацію банкрута, печатки і штампи, матеріальні та інші цінності банкрута.

19.2 Ухвалою господарського суду м.Києва від 24.09.2018 було зобов`язано ОСОБА_1 передати ліквідатору бухгалтерську та іншу документацію банкрута, печатки і штампи, матеріальні та інші цінності банкрута протягом 10 днів.

19.3 Як зазначено ліквідатором, ОСОБА_1 не було передано ліквідатору арбітражному керуючому Струцю М.П. на виконання вимог зазначеної ухвали печаток, штампів та документів у повному обсязі.

19.4 У зв`язку з чим, 13.08.2019 було відкрито кримінальне провадження за номером 12019100060003457 у зв`язку з невиконанням ухвали суду від 24.09.2018.

19.5 З метою вивчення фінансового стану банкрута та проведення аналізу щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства ліквідатором були подані запити до Головного управління статистики у м.Києві та Головного управління ДПС у м. Києві щодо надання копії звітності банкрута за період з 12.03.2015 по 13.06.2018.

19.6 Головне управління статистики у м.Києві №09.2-02/574-20 від 17.02.2020 повідомило, що банкрут подавав до Головного управління статистики у м.Києві фінансову та статистичну звітність за 1-3 квартали 2015 року та надало вказану звітність.

19.7 Згідно з відповіддю Головного управління ДПС у м.Києві №12909/АК/26-15-04-12-19 від 11.03.2020 станом на 11.03.2020 надано електронні копії наявної податкової та фінансової звітності за період з 12.03.2015 по 13.06.2018, зокрема податкові декларації з податку на додану вартість, фінансові звіти суб`єкта малого підприємництва, декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належить резиденту України і знаходяться за її межами та звіти про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

19.8 Остання фінансова та податкова звітність боржника згідно з відповіддю Головного управління ДПС у м.Києві була подана за 2015 рік.

19.9 За результатами проведеного аналізу вищевказаної документації ліквідатором було подано звіт про аналіз щодо виявлення ознак неплатоспроможності товариства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства станом на 05.06.2020, згідно з яким ліквідатором встановлено наявність ознак доведення ТОВ "Український торговий дім "Каділлак, Шевролє" до банкрутства. У вказаному звіті зазначено: основні засоби банкрута зношені на 95,71 %; коефіцієнт поточної (загальної) ліквідності свідчить про те, що банкрут був нездатний відповідати по своїх зобов`язаннях; частка власних оборотних коштів в їх загальній сумі у відсотках має від`ємний результат та вказує на те, що банкрут не мав змоги проводити незалежну фінансову політику, тобто перебував в стані неплатоспроможності; коефіцієнт фінансової автономії на звітну дату становив менше граничного значення, тобто функціонування банкрута залежало від залучення позикових коштів.

19.10 З огляду на вищевикладене, можна зробити висновок, що фінансовий стан банкрута був незадовільним, оскільки більшість економічних показників та коефіцієнтів, що характеризують ліквідність та фінансову стійкість нижче нормативних значень. Зокрема, чітко видно залежність банкрута від позикових коштів, оскільки власних оборотних коштів було недостатньо для погашення своїх зовнішніх зобов`язань.

19.11 У ході проведеного аналізу на предмет наявності (відсутності) ознак фіктивного, навмисного або прихованого банкрутства ліквідатором було встановлено таке: керівництвом банкрута були прийняті нераціональні управлінські рішення, які негативно впливали на виробничу, торговельну, іншу статутну діяльність підприємства, що призвели до фінансових збитків та втрат; відсутність спрямування отримуваних грошових засобів та інвестицій на закупівлю товарів, робіт, послуг, безпосередньо незадіяних у виробничо-господарській діяльності; здійснено заплутування та приховування звітності, знищення документів або інформації, унаслідок чого неможлива ефективна робота підприємства тощо, надання неправдивої інформації про фінансово-господарський стан підприємства, яка створює оманливе враження про нормальний фінансовий стан підприємства і таким чином приховує стійку фінансову неспроможність; ненадання звітності до податкового органу та Головного управління статистики у м. Києві від 30.09.2015 свідчить про неправомірні дії посадових осіб банкрута щодо незабезпечення бухгалтерського та управлінського обліку підприємства.

19.12 З матеріалів справи вбачається, що протягом ліквідаційної процедури банкрута було виявлено переміщення банкрутом через державний кордон України транспортного засобу, а саме: ввезення автомобіля марки CADILLAC SRX, ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_1 , що наразі знаходиться на території митниці.

19.13 Згідно класифікаційного рішення Київської митниці ДФС №КТ-100000000-0115-2015 ТОВ "Український торговий дім "Каділлак, Шевролє" було відмовлено в митному оформлені вищезазначеного автомобіля, у зв`язку з чим 22.09.2015 він був вилучений за протоколом про порушення митних правил №0734/1000/15, однак 30.11.2016 постановою Київського апеляційного адміністративного суду у справі № 826/27842/15 було скасоване класифікаційне рішення №КТ-100000000-0115-2015.

19.14 Після винесення вказаної постанови Київського апеляційного адміністративного суду у справі за № 826/27842/15 ОСОБА_1 не було вчинено дій, необхідних для закінчення процедури розмитнення автомобіля, а отже і набуття банкрутом права власності на такий автомобіль.

19.15 Невиконання банкрутом зобов`язань з поставки даного автомобіля на користь ОСОБА_2 , яка є ініціюючим кредитором у справі № 910/1864/18, стало підставою для винесення 20.06.2017 Господарським судом м.Києва рішення про стягнення з банкрута на користь ОСОБА_3 (в подальшому змінила прізвище на ОСОБА_4 ) коштів у розмірі 94 996,90 доларів США, що станом на 20.06.2017 за офіційним курсом НБУ становило 2 472 116,30 грн та 6 890,00 грн судового збору.

19.16 У подальшому, ОСОБА_1 , як керівником банкрута, не було укладено фінансово вигідних, прибуткових, сприятливих для поліпшення фінансового становища банкрута правочинів і, як наслідок, підприємство не отримувало прибутку, при цьому, не вживаючи належних заходів щодо запобігання банкрутства і застосування досудових заходів відновлення платоспроможності.

19.17 Будучи засновником (учасником) банкрута і його керівником, ОСОБА_1 була обізнана щодо усієї фінансово-господарської діяльності банкрута, фінансової звітності банкрута, його неплатоспроможності, брала безпосередню участь в управлінні та прийнятті рішень щодо діяльності банкрута, тощо.

19.18 З огляду на майно та кошти, включені до ліквідаційної маси банкрута, було частково погашено кредиторську заборгованість банкрута, а саме: 1) повністю погашено вимоги І черги у сумі 21 144,00 грн; 2) частково погашено вимоги IV черги у розмірі 938 795,17 грн з належних 2 479 006,30 грн; 3) повністю не погашено вимоги VI черги у розмірі 7 864,14 грн.

19.19 Таким чином, загальний розмір непогашеної кредиторської заборгованості банкрута становить 1 548 072,71 грн.

20. Відповідно до частини другої статті 89 Господарського кодексу України посадові особи відповідають за збитки, завдані ними господарському товариству. Відшкодування збитків, завданих посадовою особою господарському товариству її діями (бездіяльністю), здійснюється у разі, якщо такі збитки були завдані: діями, вчиненими посадовою особою з перевищенням або зловживанням службовими повноваженнями; діями посадової особи, вчиненими з порушенням порядку їх попереднього погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення подібних дій, встановленої установчими документами товариства; діями посадової особи, вчиненими з дотриманням порядку їх попереднього погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення відповідних дій, встановленої товариством, але для отримання такого погодження та/або дотримання процедури прийняття рішень посадова особа товариства подала недостовірну інформацію; бездіяльністю посадової особи у випадку, коли вона була зобов`язана вчинити певні дії відповідно до покладених на неї обов`язків; іншими винними діями посадової особи.

21. Статтею 174 Господарського кодексу України перебачено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, внаслідок заподіяння шкоди суб`єкту або суб`єктом господарювання.

22. Згідно статті 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

23. Статтею 225 Господарського кодексу України унормовано, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

24. Згідно статті 11 Цивільного кодексу України, підставою виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

25. Відповідно до частин першої, другої статті 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

26. За змістом положень статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

27. З аналізу вищезазначених норм вбачається, що однією з підстав виникнення є заподіяння шкоди (збитків) іншій особі, а для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, збитків (шкоди); причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками (шкодою); наявності вини особи, яка заподіяла збитки (шкоду).

28. Статтею 4 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що засновники (учасники, акціонери) боржника, власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, центральні органи виконавчої влади, органи Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень зобов`язані своєчасно вживати заходів для запобігання банкрутству боржника. У разі виникнення ознак банкрутства керівник боржника зобов`язаний надіслати засновникам (учасникам, акціонерам) боржника, власнику майна (органу, уповноваженому управляти майном) боржника відомості щодо наявності ознак банкрутства.

29. Санація боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство - це система заходів щодо відновлення платоспроможності боржника, які може здійснювати засновник (учасник, акціонер) боржника, власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, інші особи з метою запобігання банкрутству боржника шляхом вжиття організаційно-господарських, управлінських, інвестиційних, технічних, фінансово-економічних, правових заходів відповідно до законодавства до відкриття провадження у справі про банкрутство.

30. Загальні підстави для притягнення до субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у справі про банкрутство визначені Кодексом України з процедур банкрутства Цивільним кодексом України Господарським кодексом України.

31. Частиною першою статті 619 Цивільного кодексу України передбачено, що договором або законом може бути передбачена поряд із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи.

32. Згідно частини першої статті 215 Господарського кодексу України у випадках, передбачених законом, суб`єкт підприємництва-боржник, його засновники (учасники), власник майна, а також інші особи несуть юридичну відповідальність за порушення вимог законодавства про банкрутство, зокрема фіктивне банкрутство, приховування банкрутства або умисне доведення до банкрутства.

33. Згідно частини третьої статті 13 Конституції України власність зобов`язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.

34. Частиною третьою статті 215 Господарського кодексу України визначено, що умисним банкрутством визнається стійка неплатоспроможність суб`єкта підприємництва, викликана цілеспрямованими діями власника майна або посадової особи суб`єкта підприємництва, якщо це завдало істотної матеріальної шкоди інтересам держави, суспільства або інтересам кредиторів, що охороняються законом.

35. Відповідно до частини другої статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства під час здійснення своїх повноважень ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.

36. Обов`язок виявлення наявності ознак доведення до банкрутства юридичної особи-боржника покладено саме на ліквідатора банкрута, що пов`язано з виконанням ліквідатором банкрута повноважень визначених статтею 61 Кодексу України з процедур банкрутства.

37. Приписи частини п`ятої статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства не встановлюють ознак доведення до банкрутства, які можуть стати підставою для покладення субсидіарної відповідальності на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника.

38. Саме детальний аналіз ліквідатором фінансового становища банкрута у поєднанні з дослідженням ним підстав виникнення заборгованості боржника перед кредиторами у справі про банкрутство, дозволить ліквідатору банкрута виявити наявність чи відсутність дій засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника щодо доведення до банкрутства юридичної особи.

39. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ліквідатором було здійснено реалізацію ліквідаційної маси банкрута, що підтверджується долученими до заяви протоколами електронних аукціонів, актами про придбання майна на них та меморіальними ордерами про сплату переможців аукціонів коштів за майно банкрута, яке було реалізовано. Проведені аукціони не були оскаржені.

40. Крім того, ліквідатором були проведені розрахунки з кредиторами, що підтверджується платіжним дорученням № 10 від 09.12.2021 на суму 17 620,00 грн, отримувач - ОСОБА_2 (призначення платежу - поповн. карт. рах № НОМЕР_2 ОСОБА_2 , Погаш. кредит. Вимог І черги (судові витрати) у спр. № 910/1864/18, зг. ухв. суд від 16.05.18, Без ПДВ), платіжним дорученням №13 від 29.12.2021 на суму 3 524,00 грн, отримувач - Головне управління ДПС у м.Києві (призначення платежу - Погаш. кредит. Вимог І чер. у спр. №910/1864/18 про банкрутство ТОВ "Український торговий дім "Каділлак, Шевролє", зг. ухвали суду від 16.05.2018, Без ПДВ), платіжним дорученням №12 від 09.12.2021 на суму 913 387,57 грн, отримувач - ОСОБА_2 (призначення платежу - поповн. карт. рах № НОМЕР_2 ОСОБА_2 , Погаш. кредит. Вимог ІV черги (основн. борг) у спр. № 910/1864/18, зг. ухв. суд від 16.05.18, Без ПДВ), видатковим касовим ордером від 28.01.2022 на суму 25 407,60 грн, виданий кредитору ОСОБА_2 на підставі ухвали господарського суду м.Києва від 16.05.2018 у справі № 910/1864/18, якою визнано кредиторські вимоги ОСОБА_3 (в подальшому змінила прізвище на ОСОБА_4 ) з грошовими вимогами на суму 2 496 626,30 грн, з яких 17 620,00 грн - вимоги першої черги, 2 479 006,30 грн - вимоги четвертої черги.

41. Отже, як було встановлено судами попередніх інстанцій, загальний розмір непогашеної кредиторської заборгованості банкрута становить 1 548 072,71 грн.

42. Встановлення ознак доведення до банкрутства визначається Методичними рекомендаціями щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємств та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, затверджених наказом Міністерства економіки України від 19.01.2006 №14 (у редакції наказу Міністерства економіки України від 26.10.2010 №1361) (надалі - Методичні рекомендації).

43. Згідно з п.2 розділу І Методичних рекомендацій об`єктом аналізу є фінансово-господарський стан підприємств, зокрема фінансові, виробничі та інвестиційні аспекти діяльності.

44. Пунктом 3 розділу І Методичних рекомендацій визначено, що суб`єктами аналізу є власники, органи, уповноважені управляти майном, або особи, які заінтересовані в отриманні інформації щодо діяльності підприємства (державний орган з питань банкрутства, арбітражний керуючий, орган податкової служби, керівництво).

45. Абзацом 2 п.3.2 Розділу ІІІ Методичних рекомендацій передбачено, що під час визначення ознак доведення до банкрутства аналізується рівень забезпечення зобов`язань кредиторів за період проведення аналізу.

46. Згідно з абз.8 п.3.2 розділу ІІІ Методичних рекомендацій у рзі встановлення, що зазначені показники погіршилися протягом періоду, який аналізується, з`ясовується причина погіршення цих показників шляхом перевірки фінансово-господарських договорів підприємства.

47. Відповідно до абз.9 п.3.2 Розділу ІІІ Методичних рекомендацій економічними ознаками дій з доведення до банкрутства може вважатися такий фінансово-економічний стан боржника, коли виконання умов договорів призвело до погіршення показників оцінки його фінансового стану, зокрема: підписання та виконання завідомо невигідних для підприємства (у тому числі фіктивних) договорів; необґрунтованої виплати грошових коштів, необґрунтованої передачі третім особам майна; прийняття нераціональних управлінських рішень, які негативно впливають на виробничу, торговельну, іншу статутну діяльність підприємства, що призводить до фінансових збитків та втрат; заплутування звітності, знищення документів або інформації, унаслідок чого неможлива ефективна робота підприємства тощо; невжиття заходів керівництвом щодо стягнення заборгованості (повнота та своєчасність проведеної претензійно-позовної роботи) - відмова від грошових (майнових) вимог; несвоєчасність (невжиття заходів) щодо розв`язання проблем у виробничому процесі, нездійснення господарської діяльності тощо.

48. Абзацом 10 п.3.2 розділу ІІІ Методичних рекомендацій визначено, що навмисне погіршення фінансово-господарського стану підприємства можна визначити за такими основними ознаками: зменшення розміру, приховування та заниження оцінки майна, яке знаходиться у розпорядженні підприємства (передача активів іншій особі); штучне збільшення розміру кредиторської та дебіторської заборгованості (залишення за боржником лише кредиторської заборгованості без відповідного забезпечення) та інші, подібні дії.

49. Згідно з абз.1 п.3.2 розділу ІІІ Методичних рекомендацій визначення ознак дій з доведення до банкрутства здійснюється за період, що починається за три роки до дати порушення справи про банкрутство, у разі наявності ознак неправомірних дій відповідальних осіб боржника, що призвели до його стійкої фінансової неспроможності, у зв`язку з чим боржник був не в змозі задовольнити в повному обсязі вимоги кредиторів або сплатити обов`язкові платежі.

50. Пунктом 4 розділу І Методичних рекомендацій визначено, що активи це ресурси, контрольовані підприємством в результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до надходження економічних вимог у майбутньому. Доведення до банкрутства - умисне, з корисливих мотивів, іншої особистої заінтересованості або в інтересах третіх осіб вчинення громадянином-засновником (учасником) або службовою особою суб`єкта господарської діяльності дій, що призвели до стійкої фінансової неспроможності суб`єкта господарської діяльності, якщо це завдало великої матеріальної шкоди державі чи кредитору.

51. Згідно з положеннями ст.8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації. Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органи (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів. Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе уповноважений орган (посадова особа), яка здійснює керівництво підприємством, або власник відповідно до законодавства та установчих документів. Керівник підприємства зобов`язаний створити необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечити неухильне виконання всіма підрозділами, службами та працівниками, причетними до бухгалтерського обліку, правомірних вимог бухгалтера щодо дотримання порядку оформлення та подання до обліку первинних документів. Головний бухгалтер або особа, яка забезпечує ведення бухгалтерського обліку підприємства: забезпечує дотримання на підприємстві встановлених єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку, складання і подання у встановлені строки фінансової звітності; організує контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій.

52. Відповідно до статті 10 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства зобов`язані проводити інвентаризацію активів і зобов`язань, під час якої перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан і оцінка.

53. Статтею 11 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підприємства зобов`язані складати фінансову звітність на підставі даних бухгалтерського обліку. Фінансова звітність підписується керівником (власником) підприємства або уповноваженою особою у визначеному законодавством порядку та бухгалтером або особою, яка забезпечує ведення бухгалтерського обліку підприємства.

54. Дослідивши відповіді Головного управління статистики у м.Києві № 09.2-02/574-20 від 17.02.2020 та Головного управління ДПС у м.Києві № 12909/АК/26-15-04-12-19 від 11.03.2020 на запити ліквідатора, звіт, наданий арбітражним керуючим Струцем М.П., про аналіз щодо виявлення ознак неплатоспроможності товариства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства станом на 05.06.2020, судами попередніх інстанцій встановлено, що матеріалами справи підтверджуються висновки, викладені за результатом проведеного аналізу, а саме: керівництвом банкрута були прийняті нераціональні управлінські рішення, які негативно впливали на виробничу, торговельну, іншу статутну діяльність підприємства, що призвели до фінансових збитків та втрат; відсутність спрямування отримуваних грошових засобів та інвестицій на закупівлю товарів, робіт, послуг, безпосередньо незадіяних у виробничо-господарській діяльності; здійснено заплутування та приховування звітності, знищення документів або інформації, унаслідок чого неможлива ефективна робота підприємства тощо, надання неправдивої інформації про фінансово-господарський стан підприємства, яка створює оманливе враження про нормальний фінансовий стан підприємства і таким чином приховує стійку фінансову неспроможність; ненадання звітності до податкового органу та органу статистики після 30.09.2015 свідчить про неправомірні дії посадових осіб банкрута щодо незабезпечення бухгалтерського та управлінського обліку підприємства.

55. Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства, у разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями.

56. Аналіз положень абзацу 2 частини другої статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства, дає підстави дійти до висновку, що заява про покладення субсидіарної відповідальності може бути подана ліквідатором до суду у разі, коли буде встановлена недостатність майна боржника для повного задоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство.

57. Субсидіарна відповідальність у справах про банкрутство є самостійний цивільно-правовий вид відповідальності, який покладається на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника при наявності підтвердження вини вказаних осіб у доведенні юридичної особи (боржника у справі про банкрутство) до стану неплатоспроможності.

58. Про те, що субсидіарна відповідальність у справах про банкрутство є самостійний цивільно-правовий вид відповідальності свідчить і те, що законодавство не пов`язує можливість покладення субсидіарної відповідальності в порядку частини другої статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства на третіх осіб з наявністю вироку у кримінальній справі щодо таких осіб про встановлення в їх діях (бездіяльності) кримінального правопорушення, оскільки в даному випадку особи в силу спеціального припису Кодексу притягуються до цивільної відповідальності у формі солідарного стягнення (аналогічний висновок про застосування норм права викладений у постанові Верховного Суду від 09.10.2019 по справі № 910/21232/16).

59. Водночас, притаманною ознакою цивільно-правової відповідальності є те, що особа, яка є відповідачем, повинна доказати відсутність своєї вини.

60. З вищевикладеного можна дійти висновку, що після визнання боржника банкрутом, за наявності ознак доведення до банкрутства юридичної особи-боржника, погашення заборгованості банкрута є неможливим внаслідок дій та (або) бездіяльності засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, до поки такі особи не доведуть протилежного.

61. Визначене частиною другою статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства господарське правопорушення, за вчинення якого засновники (учасники, акціонери), керівник боржника та інші особи, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, можуть бути притягнуті до субсидіарної відповідальності поряд з боржником у процедурі банкрутства у разі відсутності майна боржника, має обґрунтовуватися судами шляхом встановлення судами складу такого правопорушення (об`єкта, об`єктивної сторони, суб`єкта та суб`єктивної сторони).

62. Об`єктом цього правопорушення є суспільні відносини у певній сфері, у цьому випадку - права кредиторів на задоволення їх вимог до боржника у справі про банкрутство за рахунок активів боржника, що не можуть бути задоволені внаслідок відсутності майна у боржника.

63. Об`єктивну сторону такого правопорушення складають дії або бездіяльність певних фізичних осіб, пов`язаних з боржником, що призвели до відсутності у нього майнових активів для задоволення вимог кредиторів.

64. На відміну Кримінального кодексу України та Кодексу України про адміністративні правопорушення, у положеннях яких законодавець чітко визначив диспозицію кримінального та адміністративного порушення з доведення до банкрутства та фіктивного банкрутства, частина друга статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства має власну диспозицію (зміст) правопорушення: "банкрутство боржника з вини його засновників чи інших осіб, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника-юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника…". Однак, законодавцем не конкретизовано, які саме дії чи бездіяльність складають об`єктивну сторону такого правопорушення.

65. Суб`єктами правопорушення (субсидіарної відповідальності), що може бути покладена у справі про банкрутство за заявою ліквідатора, є засновники (учасники, акціонери) або інші особи, у тому числі керівник боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, за умови існування вини цих осіб у банкрутстві боржника, тобто вчиненні суб`єктом (суб`єктами) субсидіарної відповідальності винних дій, що призвели до банкрутства боржника.

66. При цьому Кодекс України з процедур банкрутства не встановлює заборони для покладення субсидіарної відповідальності на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі на керівника боржника, повноваження яких до та на час порушення/здійснення провадження у справі про банкрутство припинились, оскільки одним із визначальним для цієї відповідальності є причинно-наслідковий зв`язок між діями/бездіяльністю цих осіб та наслідками у вигляді доведення боржника до банкрутства та банкрутства, за умови винних дій цих осіб (суб`єктивна сторона).

67. Наведена правова позиція наведена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 16.06.2020 у справі № 910/21232/16, від 14.07.2020 у справі № 904/6379/16, від 10.12.2020 у справі № 922/1067/17.

68. Вирішуючи питання щодо вини (форми вини) суб`єкта субсидіарної відповідальності, слід виходити з обов`язків та повноважень суб`єктів відповідальності щодо боржника, покладених на них законом та/або статутом, враховуючи при цьому положення частин першої, третьої статті 4 Кодексу України з процедур банкрутства.

69. Судами попередніх інстанцій встановлено, що Статутом ТОВ "Український торговий дім "Каділлак, Шевролє" (в редакції 2010р.), який було затверджено Установчими зборами Засновників 16.12.2010р. та зареєстровано 22.12.2010 визначено, що вищим органом управління Товариством є Загальні збори учасників. Загальні збори учасників повноважні приймати рішення з усіх питань діяльності Товариства.

70. Згідно з п.12.1 Статуту виконавчим органом Товариства, що здійснює поточне керівництво діяльністю Товариства, є Дирекція, яку очолює Генеральний директор.

Відповідно до п.12.2 Статуту Дирекція вирішує усі питання діяльності Товариства, крім тих, які віднесено до компетенції Загальних зборів Учасників. Загальні збори учасників можуть прийняти рішення про передачу частини прав, що належать їм, до компетенції Дирекції.

71. Пунктом 12.5 Статуту визначено, що Генеральний директор керує поточними справами Товариства та в межах, визначених цим Статутом, має право без довіреності виконувати дії від імені Товариства, укладати та підписувати правочини, угоди, договори, видавати довіреності, представляти інтереси Товариства в державних установах та організаціях, у відносинах з іншими підприємствами, установами, організаціями різних форм власності та фізичними особами.

72. Згідно з п.10.2 Статуту посадовими особами Товариства є Генеральний директор та Голова Ревізійної комісії. Посадові особи відповідають за шкоду, заподіяну Товариству в межах і порядку, відповідно до чинного законодавства України.

73. Особи, які виступають від імені юридичної особи, зобов`язані діяти не лише в межах своїх повноважень, а й добросовісно і розумно. Між господарським товариством та його посадовою особою (зокрема директором чи генеральним директором) у процесі діяльності складаються відносини довірчого характеру, у зв`язку з чим протиправна поведінка зазначеної особи може виражатися не лише у невиконанні нею обов`язків, прямо встановлених установчими документами товариства, чи перевищенні повноважень при вчиненні певних дій від імені товариства, а й у неналежному чи недобросовісному виконанні таких дій без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю чи при зловживанні своїм розсудом, прийнятті очевидно необачних чи марнотратних рішень.

74. Недодержання принципу добросовісності перетворюється на винну поведінку, оскільки протиправне порушення суб`єктивних цивільних прав особи є прямим наслідком дій зобов`язаної особи, яка, зважаючи на конкретні обставини, могла усвідомлювати характер своїх дій як таких, що можуть завдати шкоди.

75. Банкрутство (неплатоспроможність) не є одномоментним процесом, а суд лише констатує цей стан, до якого призводять дії (бездіяльність) у широкому часовому проміжку.

76. Окрім того, однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України). Тож дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

77. Будь-яка господарська операція, дія (бездіяльність) суб`єкта господарювання повинна мати розумне пояснення мети та мотивів її здійснення, які мають відповідати інтересам цієї юридичної особи.

78. Очевидно, що ненадання ліквідатору керівниками банкрута первинних фінансових документів боржника за умови істотного розміру заборгованості в структурі активів боржника є бездіяльністю, яка не відповідає інтересам цієї юридичної особи, є недобросовісною, вчинена на шкоду кредиторам банкрута.

79. Тобто бездіяльність органів управління товариства, яка також полягає і у ненаданні первинних документів ліквідатору, утруднює реалізацію активів боржника, дослідження обставин, що мають відношення до наповнення ліквідаційної маси, що також доводить наявність причинного зв`язку між діями щодо приховування документів та доведенням боржника до банкрутства.

80. З огляду на викладене, аргументи скаржника (пункти 10.1, 10.3 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими, а тому відхиляються Судом.

81. Також, судами попередніх інстанцій встановлено, що ліквідатор у межах своїх повноважень здійснив повернення майна боржника (Cadillac SRX, номер кузова НОМЕР_1 ) з подальшим включенням його до ліквідаційної маси.

82. Разом з тим, невиконання взятих на себе зобов`язань ТОВ "Український торговий дім "Каділлак, Шевролє" перед ОСОБА_5 за контрактом № 21/05/2015 від 21.05.2015 купівлі-продажу вказаного транспортного засобу, що встановлено рішенням Печерського районного суду м.Києва від 20.06.2017 у справі № 757/45825/16-ц, стало у тому числі підставою відкриття провадження у справі у справі № 910/1864/18 про банкрутство товариства.

83. При цьому, скаржником не зазначається про вжиття заходів, як керівником та засновником боржника, які мали наслідком повернення вказаного автомобіля у власність банкрута, тоді як повернення вказаного майна боржника (Cadillac SRX, номер кузова НОМЕР_1 ) з подальшим включенням його до ліквідаційної маси було здійснено саме ліквідатором.

84. Самі по собі дії ОСОБА_1 щодо оскарження результатів процедури розмитнення автомобіля в цьому випадку не мали наслідком виконання зобов`язань за контрактом № 21/05/2015 від 21.05.2015 чи повернення вказаного майна боржнику.

85. З огляду на викладене, аргументи скаржника (пункт 10.2 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими, а тому відхиляються Судом.

86. Безпідставними є також посилання скаржника на неврахування судами попередніх інстанцій правових висновків викладених у постановах Верховного Суду від 12.11.2020 у справі № 916/1105/16 та від 22.04.2021 у справі № 915/1624/16 щодо необхідності прийняття до уваги положень частини першої статті 215 Господарського кодексу України, оскільки в оскаржуваних судових судами враховано, зокрема, як положення статті 215 Господарського кодексу України так і правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 09.12.2021 у справі № 916/313/20 щодо необхідності прийняття до уваги положень вказаної норми під час вирішення судами спорів у подібних правовідносинах.

87. Окрім того, у постанові Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 915/1624/16, на яку посилається скаржник, викладено правовий висновок про те, що звіт за результатами проведеного аналізу фінансово-господарського стану боржника складений у відповідності до Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності не є безумовним доказом доведення боржника до банкрутства, а його наявність (або його недоліки) чи відсутність не є визначальним критерієм притягнення винних осіб до субсидіарної відповідальності, оскільки встановлення підстав для її покладення належить до дискреційних повноважень суду, які здійснюються судом за результатами сукупної оцінки всіх наявних у справі доказів, в тому числі й цього звіту, який є лише одним із засобів доказування.

88. Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

89. Відповідно до частини першої статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

90. Згідно статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

91. Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

92. З огляду на сукупність встановлених судами попередніх інстанцій обставин у цій справі та зміст правових висновків викладених у постанові Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 915/1624/16, аргументи скаржника щодо неврахування судами попередніх інстанцій правових висновків викладених у наведеній постанові Верховного Суду, в контексті цієї справи, фактично зводяться до намагання здійснити переоцінку доказів та прохання надати нову оцінку доказам у справі, що в силу вимог статті 300 Господарського процесуального кодексу України виходить за межі повноважень Верховного Суду.

93. Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

94. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, позиція суду касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

95. У справі, що розглядається, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

96. Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

97. Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

98. Оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції та ухвала суду першої інстанції таким вимогам закону відповідають.

99. Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.

100. Вказані вимоги судами першої та апеляційної інстанцій при ухваленні оскаржуваних ухвали та постанови були дотримані.

101. Оскільки підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції та ухвали суду першої інстанції немає, то судовий збір за подачу касаційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись статтями 240 300 301 304 308 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 15.01.2020 № 460-IX, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 ВИХ. №845 від 25.11.2022 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.11.2022 та на ухвалу Господарського суду м. Києва від 11.07.2022 у справі № 910/1864/18 залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.11.2022 та ухвалу Господарського суду м. Києва від 11.07.2022 у справі № 910/1864/18 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. В. Білоус

Судді О. В. Васьковський

В. Я. Погребняк