№ 910/18852/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2021 року

м. Київ

Справа № 910/18852/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Зуєва В. А.,

секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,

за участю представників:

позивача - Камишевої К. В. (адвокат),

відповідача - Самсоновича О. А. (адвокат),

третьої особи - не з`явилися,

розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Боранд Трейд" на рішення Господарського суду міста Києва від 02.07.2020 (суддя Чинчин О. В.) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2020 (головуючий - Агрикова О. В., судді Мальченко А. О., Чорногуз М. Г.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Боранд Трейд"

до Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк",

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, - Товариства з обмеженою відповідальністю "Мастейн",

про визнання договору недійсним.

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. У грудні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Боранд Трейд" (далі - ТОВ "Боранд Трейд", Товариство, Поручитель) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк", Банк, Кредитор), третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Мастейн" (далі - ТОВ "Мастейн", Боржник), про визнання недійсним укладеного між сторонами договору поруки від 20.10.2016 № 4М14186И/П (далі - договір поруки № 4М14186И/П, оспорюваний договір, оспорюваний правочин) з посиланням на положення статей 215 230 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

2. Позовна заява обґрунтовується тим, що: 1) оспорюваний договір укладено внаслідок обману позивача відповідачем, так як Поручитель мав намір отримати прибуток від реалізації активів Боржника або набути право власності на ці активи, а Банк запевнив Товариство, що кредитні зобов`язання попередніх боржників забезпеченні ліквідними активами, у тому числі корпоративними правами, товарами в обороті, цінними паперами тощо, проте після завершення процесу переоформлення боргів рішенням Національного банку України від 18.12.2016 № 498-р АТ КБ "ПриватБанк" визнано неплатоспроможним, та відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.2016 № 961 "Деякі питання забезпечення стабільності фінансової системи" Банк перейшов у власність держави; 2) дії Товариства з отримання кредитних коштів за кредитним договором від 20.10.2016 № 4Б16091Г (далі - кредитний договір від 20.10.2016) були спрямовані на залучення таких коштів для погашення зобов`язань боржників перед АТ КБ "ПриватБанк"; 3) Кредитор не виконав зобов`язання щодо передачі Поручителю документів, які посвідчували права заставодержателя на активи, якими забезпечені зобов`язання Боржника, а така поведінка Банку свідчить про відсутність у нього намірів виконувати свої зобов`язання за договором поруки № 4М14186И/П як на момент його укладення, так і протягом значного періоду часу після укладення; 4) якщо б позивач на момент укладення кредитного договору від 20.10.2016 та договору поруки № 4М14186И/П знав би про відсутність забезпечень, то не вчинив би оспорюваний правочин.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.07.2020, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2020, у задоволенні позову відмовлено повністю.

4. Рішення та постанова мотивовані посиланням на положення статей 3 15 16 203 204 215 230 553 554 556 558 627 638 1054 ЦК України, статті 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статей 2 13 73 74 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), з урахуванням яких суди дійшли висновку про необґрунтованість позовних вимог з огляду на недоведеність позивачем належними і допустимими доказами наявності обставин, які би свідчили про введення Банком Товариства в оману під час вчинення оспорюваного правочину, недоведеність самого факту обману, недоведеність наявності умислу в діях відповідача та істотного значення обставин, щодо яких особу введено в оману. При цьому суд першої інстанції зазначив, що Поручитель помилково стверджує про мету укладення ним кредитного договору від 20.10.2016, вважаючи його наслідком необхідність укладення договорів поруки, у той час як всі наявні у матеріалах справи докази підтверджують зворотне - позивач отримав кредит для фінансування своєї поточної господарської діяльності, натомість договори поруки укладалися позивачем не внаслідок отримання ним кредиту, а внаслідок його вільного волевиявлення.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погоджуючись з рішенням місцевого суду та постановою апеляційної інстанції, ТОВ "Боранд Трейд" звернулося з касаційною скаргою, в якій просить зазначені судові рішення скасувати і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

6. На обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на неправильне застосування та порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, а саме статей 215 230 512 517 556 ЦК України, статей 13 81 ГПК України, наголошуючи на наявності підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 3, 4 статті 287 цього Кодексу, оскільки: 1) на теперішній час відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми частини 1 статті 230 ЦК України у подібних правовідносинах, а саме під час реструктуризації (трансформації) банком свого корпоративного кредитного портфеля та у зв`язку з ненаданням банком під час вчинення правочину інформації, яка в подальшому стала підставою для законної відмови банку у виконанні своїх обов`язків за таким правочином; 2) суд першої інстанції необґрунтовано відхилив клопотання Товариства про витребування від Банку доказів (відповідних документів та інформації), які охороняються банківською таємницею, мають значення для правильного вирішення спору та об`єктивно не могли бути подані позивачем.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

7. АТ КБ "ПриватБанк" у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення з мотивів, викладених у оскаржуваних судових рішеннях.

Розгляд справи Верховним Судом

8. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.02.2021 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Боранд Трейд" на рішення Господарського суду міста Києва від 02.07.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2020 у справі № 910/18852/19 та призначено розгляд справи у судовому засіданні на 23.02.2021 о 15:00.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

9. 20.10.2016 між ТОВ "Боранд Трейд" (Позичальник) та АТ КБ "ПриватБанк" (Банк) укладено кредитний договір № 4Б16091Г, за умовами пункту 1.1 якого Банк за наявності вільних коштів зобов`язується надати Позичальнику кредит у формі відновлювальної кредитної лінії з лімітом 4800000000 грн для фінансування поточної діяльності в обмін на зобов`язання Позичальника щодо повернення кредиту, сплати відсотків, винагороди у визначені цим договором терміни (в редакції додаткової угоди).

10. Відповідно до пункту А.6 кредитного договору від 20.10.2016 за користування кредитом позичальник сплачує відсотки за фіксованою ставкою в розмірі 10,5 % річних.

11. Пунктом А.7 кредитного договору від 20.10.2016 передбачено, що при порушенні позичальником будь-якого із зобов`язань погашення/повернення кредиту, позичальник сплачує Банку відсотки за користування кредитом за фіксованою ставкою в розмірі 21 % річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

12. 20.10.2016 між ТОВ "Боранд Трейд" (Поручитель) та Банком (кредитор) укладено договір поруки № 4М14186И/П, предметом якого є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання ТОВ "Мастейн" своїх зобов`язань за кредитними договорами від 11.02.2014 № 4М14186И і від 20.02.2014 № 4М14187И.

13. Згідно з пунктом 8 договору поруки № 4М14186И/П до поручителя, що виконав обов`язки боржника за кредитним договором, переходять всі права кредитора за кредитним договором і договору(ам) застави (іпотеки), укладеним у цілях забезпечення виконання зобов`язань боржника перед кредитором за кредитним договором у частині виконаного зобов`язання.

14. Пунктом 10 договору поруки № 4М14186И/П передбачено, що кредитор зобов`язаний у випадку виконання поручителем обов`язку боржника за кредитним договором передати поручителю впродовж 5 робочих днів банку з моменту виконання обов`язків належним чином посвідчені копії документів, що підтверджують обов`язки боржника за кредитним договором.

15. На підтвердження виконання позивачем обов`язку ТОВ "Мастейн" за кредитними договорами від 11.02.2014 № 4М14186И і від 20.02.2014 № 4М14187И позивачем надано копії платіжного доручення від 21.10.2016 № 2330 на суму 79056,22 грн і платіжного доручення від 21.10.2016 № 2331 на суму 103624,50 грн.

16. З метою отримання документів, що підтверджують забезпечення зобов`язань боржників Банку, позивач звертався до Господарського суду міста Києва з відповідними позовами у межах справ №№ 910/14421/17, 910/14435/17, 910/14437/17, 910/14440/17, 910/14443/17, 910/14586/17, 910/14740/17, 910/17577/17, 910/17578/17, 910/17583/17, 910/17586/17, 910/14444/17, 910/14630/17, 910/186/18, 910/1689/18, у задоволенні яких було відмовлено.

Позиція Верховного Суду

17. Відповідно до частини 1 статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

18. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

19. ТОВ "Боранд Трейд" у поданій касаційній скарзі посилається на наявність підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 3 і 4 частини 2 статті 287 ГПК України, а саме: якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.

20. Зокрема, Товариство посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми частини 1 статті 230 ЦК України у подібних правовідносинах, а саме під час реструктуризації (трансформації) банком свого корпоративного кредитного портфеля та у зв`язку з ненаданням банком під час вчинення правочину інформації, яка в подальшому стала підставою для законної відмови такого банку і виконанні своїх обов`язків за таким правочином.

21. Дослідивши доводи касаційної скарги, відзиву на неї, матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження у справі № 910/18852/19 у частині підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, з огляду на таке.

22. В Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.

Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.

23. При цьому право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").

24. У рішенні ЄСПЛ від 02.03.1987 у справі "Monnell and Morris v. the United Kingdom" (§ 56) зазначається, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них.

25. Отже, право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем процесуальних фільтрів доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це викликано виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду". При цьому процесуальні обмеження зазвичай вводяться для забезпечення ефективності судочинства, а право на доступ до правосуддя, як відомо, не є абсолютним правом, і певні обмеження встановлюються законом з урахуванням потреб держави, суспільства чи окремих осіб (схожий висновок викладено в ухвалі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 910/4647/18).

26. Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку). Якщо ухвала про відкриття касаційного провадження мотивована також іншими підставами, за якими відсутні підстави для закриття провадження, касаційне провадження закривається лише в частині підстав, передбачених цим пунктом.

27. Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають з подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.

28. Водночас зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.

Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19).

29. Відповідно до частини 1 статті 230 ЦК України, на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування якої у подібних правовідносинах посилається скаржник на обґрунтування підстави касаційного оскарження, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина 1 статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

30. Скаржник на обґрунтування укладення оспорюваного договору внаслідок обману з боку АТ КБ "ПриваБбанк" наголошує на запевненнях останнього у тому, що кредитні зобов`язання попередніх боржників Банку забезпечено ліквідними активами, тому дії позивача з отримання кредитних коштів за кредитним договором від 20.10.2016 нібито були спрямовані на залучення таких коштів для погашення зобов`язань боржників Банку в рамках реалізації плану "трансформації" кредитного портфеля Банку, ініційованого Національним банком України. При цьому у зв`язку з тривалим невиконанням відповідачем умов пунктів 8, 10 договору поруки № 4М14186И/П позивач вважав, що Банк не мав на меті передати Поручителю документи, які підтверджували наявність забезпечення зобов`язань боржників у вигляді цінних для Товариства активів, а лише використовував інформацію про такі активи для спонукання позивача укласти кредитний договір і договори поруки з метою реалізації плану "трансформації" кредитного портфеля Банку, чим ввів позивача в оману щодо істотних умов договору поруки № 4М14186И/П.

31. Відхиляючи зазначені аргументи Товариства та відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій правомірно зазначили про помилковість тверджень Поручителя щодо мети укладення ним кредитного договору від 31.10.2016, вважаючи його наслідком необхідність укладення договорів поруки, оскільки усі наявні у матеріалах справи докази підтверджують зворотне - позивач отримав кредит виключно для фінансування своєї поточної господарської діяльності, натомість договори поруки укладалися позивачем не внаслідок отримання ним кредиту, а внаслідок його вільного волевиявлення.

32. Колегія суддів відхиляє доводи скаржника про те, що оскаржувану постанову ухвалено судом апеляційної інстанції за умов відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права (частини 1 статті 230 ЦК України) у подібних правовідносинах, з огляду на таке.

33. Вимоги про визнання правочинів недійсними, заявлені на підставі статті 230 ЦК України, можуть бути задоволені за умови доведеності позивачем фактів обману і наявності їх безпосереднього зв`язку з волевиявленням другої сторони щодо вчинення правочину. Під обманом слід розуміти умисне введення в оману представника підприємства, установи, організації або фізичної особи, що вчинила правочин, шляхом: повідомлення відомостей, які не відповідають дійсності; заперечення наявності обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину; замовчування обставин, що мали істотне значення для правочину. Отже, обман - це певні винні, навмисні дії сторони, яка намагається запевнити іншу сторону про такі властивості й наслідки правочину, які насправді наступити не можуть. При цьому особа, яка діяла під впливом обману, повинна довести не лише факт обману, а й наявність умислу в діях іншої особи та істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення. Суб`єктом введення в оману є сторона правочину як безпосередньо, так і через інших осіб за домовленістю (схожу правову позицію наведено у постановах Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 910/12959/18, від 02.12.2020 у справі № 910/18185/19, від 02.12.2020 у справі № 910/60/20 (зі спору про визнання недійсним договору поруки, укладеного за участю Банку)).

34. Водночас у постанові Верховного Суду від 19.11.2020 у справі № 910/18288/19, предметом позову в якій є визнання недійсним договору поруки від 16.11.2016 № 4А13453И/П з підстав його укладення внаслідок обману зі сторони АТ КБ "ПриватБанк", викладено такий правовий висновок:

"Зміст договору поруки не містить жодних положень відносно наявності "високоліквідних активів", наданих в забезпечення виконання зобов`язань боржника за кредитними договорами від 25.07.2013 № 4А13453И, від 08.10.2013 № 4А13632И, від 17.02.2014 № 4А14192И та від 24.12.2014 № 4А14405И. Крім того, позивачем не надано і будь-яких інших документів, які б вказували на існування певних домовленостей відносно наявності багатократного забезпечення або ж засвідчували сам факт існування таких активів та передання їх в забезпечення виконання зобов`язань боржника. Саме по собі невиконання кредитором обов`язку з передачі поручителю, який виконав основне зобов`язання за боржника, документів, що підтверджують обов`язки останнього за кредитними договорами чи його інших поручителів (в т. ч. майнових) за договорами поруки, застави (іпотеки), не може свідчити про наявність факту обману. Посилання позивача на неможливість отримання прибутку за наслідками виконання взятих на себе згідно договору поруки обов`язків не є підставою для застосування положень статті 230 ЦК України, адже недосягнення мети, з якої виходив позивач при укладенні такого правочину, не може свідчити про введення його в оману з боку іншої сторони".

35. Наведеним повністю спростовується твердження скаржника про відсутність на теперішній час висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми частини 1 статті 230 ЦК України у подібних правовідносинах.

36. Колегія суддів зауважує, що аналогічні за змістом касаційні скарги ТОВ "Боранд Трейд" у справах №№ 910/18850/19, 910/18853/19, 910/18741/19 також обґрунтовувалися відсутністю висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми частини 1 статті 230 ЦК України у подібних правовідносинах, а саме під час реструктуризації (трансформації) банком свого корпоративного кредитного портфеля та у зв`язку з ненаданням банком під час вчинення правочину інформації, яка в подальшому стала підставою для законної відмови банку у виконанні своїх обов`язків за таким правочином, тоді як у вказаних справах Верховним Судом ухвалено постанови від 09.02.2021, від 10.02.2021 та від 16.02.2021, якими закрито касаційне провадження у зазначених справах у частині підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України.

37. Зміст оскаржуваних рішення та постанови переконливо свідчить про те, що, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий та апеляційний господарські суди дійшли обґрунтованого висновку про недоведеність позивачем належними і допустимими доказами наявності обставин, які би свідчили про введення Банком Товариства в оману під час укладення договору поруки № 4М14186И/П, недоведеність самого факту обману, недоведеність наявності умислу в діях відповідача та істотного значення обставин, щодо яких особу введено в оману.

38. Отже, суд апеляційної інстанції фактично переглянув рішення місцевого господарського суду відповідно до висновку щодо застосування норми права (частини 1 статті 230 ЦК України) у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.11.2020 у справі № 910/18288/19, від 02.12.2020 у справі № 910/18185/19, від 02.12.2020 у справі № 910/60/20, що у розумінні пункту 4 частини 1 статті 296 ГПК України є достатньою підставою для закриття касаційного провадження у справі № 910/18852/19 у частині підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України.

39. Разом з тим стосовно іншої зазначеної скаржником підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України, колегія суддів зазначає наступне.

40. Дійсно, у розумінні пункту 4 частини 2 статті 287 ГПК України підставою касаційного оскарження є, зокрема, визначене пунктом 3 частини 3 статті 310 цього Кодексу процесуальне порушення, яке полягає в необґрунтованому відхиленні судом клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, які мають значення для правильного вирішення справи.

41. На обґрунтування вказаної підстави скаржник посилається на те, що суд першої інстанції необґрунтовано відмовив Товариству в задоволенні клопотання про витребування від Банку доказів (відповідних документів та інформації), які охороняються банківською таємницею, мають значення для правильного вирішення спору та об`єктивно не могли бути подані позивачем.

42. Колегія суддів вважає зазначені доводи скаржника бездоказовими нічим не підкріпленими припущеннями, оскільки насправді матеріали справи, у тому числі наявні у ній ухвали суду першої інстанції, оскаржуване рішення, протоколи судових засідань від 05.02.2020, від 04.06.2020 та від 02.07.2020 не містять жодних відомостей щодо подання позивачем до Господарського суду міста Києва клопотання про витребування від Банку доказів (відповідних документів та інформації), які охороняються банківською таємницею.

Крім того, матеріали справи не містять доказів подання Товариством відповідного клопотання до суду апеляційної інстанції.

Наведеним повністю спростовується недоречне твердження скаржника про порушення місцевим господарським судом положень статті 81 ГПК України.

43. Отже, інша зазначена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України, також не отримала свого підтвердження під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних рішення та постанови саме з цієї підстави.

44. Колегія суддів зауважує, що статтею 296 ГПК України визначено вичерпний перелік підстав закриття касаційного провадження, серед яких відсутня така підстава, як непідтвердження підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 цього Кодексу, якою (підставою) у розумінні пункту 3 частини 3 статті 310 ГПК України є необґрунтоване відхилення судом клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, які мають значення для правильного вирішення справи.

45. За таких обставин у разі, коли після відкриття касаційного провадження виявилося, що передбачена пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України підстава не отримала підтвердження, Верховний Суд має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а не закривати касаційне провадження у відповідній частині.

46. Наведене випливає з положень другого речення пункту 4 частини 1 статті 296 ГПК України, за змістом якого, якщо ухвала про відкриття касаційного провадження мотивована також іншими підставами, за якими відсутні підстави для закриття провадження, касаційне провадження закривається лише в частині підстав, передбачених цим пунктом.

47. Верховний Суд погоджується з викладеними у відзиві на касаційну скаргу позивача доводами відповідача, обґрунтованість та відповідність яких чинному законодавству і фактичним обставинам справи підтверджується раніше наведеними висновками.

48. Отже, суди першої та апеляційної інстанцій, дослідивши зібрані у справі докази в їх сукупності, зважаючи на недоведеність вчинення оспорюваного правочину внаслідок введення Банком Товариства в оману, що зумовлює відсутність порушення прав позивача, дійшли правильного висновку щодо відсутності підстав для визнання недійсним договору поруки № 4М14186И/П.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

49. Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

50. Зважаючи на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала свого підтвердження після відкриття касаційного провадження, колегія суддів на підставі пункту 4 частини 1 статті 296 цього Кодексу дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження у справі № 910/18852/19 у частині зазначеної підстави касаційного оскарження.

51. За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

52. Відповідно до частини 1 статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

53. Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, місцевий та апеляційний господарські суди дійшли правильного висновку про необґрунтованість позовних вимог, як наслідок, оскаржувані рішення і постанову ухвалено з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

54. Ураховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України колегія суддів вважає, що викладені у касаційній скарзі доводи не отримали підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій щодо відмови у задоволенні позову.

55. З огляду на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу позивача необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.

Розподіл судових витрат

56. Судовий збір за подання касаційної скарги у порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 296 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Закрити касаційне провадження у справі № 910/18852/19 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Боранд Трейд" у частині підстави, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Боранд Трейд" у частині підстави, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 02.07.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2020 у справі № 910/18852/19 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю. Я. Чумак

Судді Т. Б. Дроботова

В. А. Зуєв