26.06.2025

№ 910/19573/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2025 року

м. Київ

cправа № 910/19573/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Студенець В.І. - головуючий, судді: Бакуліна С.В., Кондратова І.Д.,

за участю секретаря судового засідання: Натаріної О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" та Національного банку України

на постанову Північного апеляційного господарського суду

(головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Сітайло Л.Г., Майданевич А.Г.)

від 18.03.2025

у справі № 910/19573/21

за позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк"

до Кабінету Міністрів України, Міністерства фінансів України,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Національний банк України,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Державна іпотечна установа, Міністерство економіки України, Приватне акціонерне товариство "Українська фінансова житлова компанія",

про стягнення номінальної вартості облігацій,

за участю представників учасників справи:

позивача - Шутов О.О.,

відповідача-1 - Полець Д.М.,

відповідача-2 - Іщенко Р.А.,

третьої особи-1 -Шутов О.О.,

третьої особи-2 - Гузієнко Я.М.,

третьої особи-3 - Дяченко В.С.,

третьої особи-4 - не з`явилися,

третьої особи-5 - Зайончковська В.В.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" (далі - ПАТ "Дельта Банк", позивач) звернулося до суду з позовом про стягнення з Кабінету Міністрів України, як гаранта за Державною гарантією від 26.12.2013 №15010-03/128, на користь позивача заборгованість Державної іпотечної установи по оплаті:

- номінальної вартості облігацій серії "А3", ISIN UA4000178438 в кількості 4565 шт., емітентом яких є Державна іпотечна установа, в сумі 456 500 000,00 грн;

- номінальної вартості облігацій серії "В3", ISIN UA4000178446 в кількості 536 шт., емітентом яких є Державна іпотечна установа, в сумі 53 600 000,00 грн;

- номінальної вартості облігацій серії "С3", ISIN UA4000178453 в кількості 2700 шт., емітентом яких є Державна іпотечна установа, в сумі 270 000 000,00 грн.

На стадії підготовчого засідання ПАТ "Дельта Банк" подано заяву про зміну предмета позову, в якій останнє просило стягнути з Кабінету Міністрів України, як гаранта за Державною гарантією від 26.12.2013 №15010-03/128, виданою останнім в особі Міністерства фінансів України, на користь позивача заборгованість Державної іпотечної установи по оплаті:

1.2. Обґрунтовуючи позовні вимоги, ПАТ "Дельта Банк" посилається на те, що всупереч порядку та умовам, визначеним Проспектом емісії облігацій, її емітентом - Державною іпотечною установою не виконані зобов`язання щодо сплати номінальної вартості облігацій, у зв`язку з чим, з метою задоволення своїх вимог, позивач звернувся до особи, яка надала державну гарантію у забезпечення виконання зобов`язань емітента в частині сплати номінальної вартості облігацій, однак виплата відповідачем здійснена так і не була.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.09.2024 у справі №910/19573/21 позов задоволено. Стягнуто з Кабінету Міністрів України, як гаранта за Державною гарантією від 26.12.2013 №15010-03/128, виданою Кабінетом Міністрів України в особі Міністерства фінансів України, на користь ПАТ "Дельта Банк" заборгованість Державної іпотечної установи по оплаті:

- номінальної вартості облігацій серії "А3", ISIN UA400178438 в кількості 4565 штук, емітентом яких є Державна іпотечна установа, в сумі 456 500 000,00 грн;

- номінальної вартості облігацій серії "В3", ISIN UA400178446 в кількості 536 штук, емітентом яких є Державна іпотечна установа, в сумі 53 600 000,00 грн;

- номінальної вартості облігацій серії "С3", ISIN UA400178453 в кількості 2700 штук, емітентом яких є Державна іпотечна установа, в сумі 270 000 000,00 грн.

Ухвалюючи вказане рішення, суд першої інстанції виходив з того, що враховуючи підставу звернення до суду з даним позовом, а саме наявність укладеної 26.12.2013 між Кабінетом Міністрів України в особі Міністра фінансів України (гарант) та Державною іпотечною установою (емітент) Державної гарантії за зобов`язаннями Державної іпотечної установи №15010-03/128, у зв`язку з відсутністю виконання зі сторони Державної іпотечної установи свого зобов`язання, виконання такого зобов`язання покладається на гаранта, який повинен сплатити грошову суму відповідно до умов гарантії. Враховуючи доведеність підстав стягнення з Кабінету Міністрів України як гаранта за Державною гарантією від 26.12.2013 №15010-03/128, виданої Кабінетом Міністрів України в особі Міністерства фінансів України, на користь ПАТ "Дельта Банк" заборгованості Державної іпотечної установи по оплаті номінальної вартості облігацій серії "А3", серії "В3" та серії "С3", місцевий господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги у справі №910/19573/21 є доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

2.2. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2025 у справі №910/19573/21 рішення Господарського суду міста Києва від 17.09.2024 скасовано. Прийняти нове рішення, яким у позові відмовлено.

Ухвалюючи постанову, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що звернення з позовом до гаранта, за умови, що вимога позивача може бути, за певних умов, задоволена шляхом зарахування зустрічної вимоги Державної іпотечної установи, є передчасною, а відтак позов не підлягає задоволенню.

3. Короткий зміст вимог касаційних скарг та узагальнений виклад позиції інших учасників справи

3.1. Не погоджуючись із постановою апеляційної інстанції, ПАТ "Дельта Банк" та Національний банк України звернулися до Верховного Суду з касаційними скаргами, в яких просять скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2025 у справі №910/19573/21, а рішення Господарського суду міста Києва від 17.09.2024 залишити в силі.

3.2. На обґрунтування своєї правової позиції ПАТ "Дельта Банк" із посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України вказує, що судом апеляційної інстанції застосовано норми права без урахування висновків щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду:

- від 23.04.2024 у справі №910/20302/21, від 11.07.2023 у справі №910/18432/21, від 23.10.2023 у справі №910/18566/21 (щодо застосування у системному взаємозв`язку положень частин першої, другої, четвертої статті 598, пункту 4-1 частини першої статті 602 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), пункту 8 частини другої статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб");

- від 13.03.2018 у справі № 910/23398/16, від 02.03.2018 у справі № 910/8297/17, від 20.03.2018 у справі № 910/3226/17, від 29.08.2018 у справі № 910/3361/17 (щодо застосування статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб");

- від 17.05.2024 у справі № 910/17772/20 (щодо застосування положень статей 562 - 565 ЦК України).

Також позивач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, а саме: частини четвертої статті 75 та частини четвертої статті 236 ГПК України.

3.3. Національний банк України в обґрунтування вимог касаційної скарги також із посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України вказує, що судом апеляційної інстанції застосовано норми права без урахування висновків щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду:

- від 08.06.2022 у справі №910/9397/20, від 25.09.2019 у справі №910/21645/17, від 15.09.2019 у справі №910/21683/17, від 01.08.2023 у справі №910/9833/21, від 08.11.2023 у справі №916/1489/22, від 05.02.2020 у справі №910/7570/19, від 23.04.2024 у справі №910/20302/21 (щодо застування статей 601 602 ЦК України, пункту 8 частини другої статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб");

- від 01.12.2020 у справі №910/683/19 (щодо застосування частини третьої статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб");

- від 11.07.2023 у справі №910/18432/21 (щодо застосування пункту 8 частини другої статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб");

- від 17.05.2024 у справі №910/17772/20 (щодо застосування статті 565 ЦК України).

3.4. Міністерство фінансів України 08.05.2025 через «Електронний суд» подало до Суду відзив на касаційні скарги, в якому просить касаційні скарги залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

3.5. Державна іпотечна установа 09.05.2025 через «Електронний суд» подала до Суду пояснення на касаційні скарги, які просить врахувати при розгляді останніх.

3.6. Кабінет Міністрів України 20.05.2025 (згідно з поштовими відмітками на конверті) подав до Суду відзив на касаційні скарги, в якому просить касаційні скарги залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Кабінет Міністрів України 17.06.2025 подав до Суду клопотання про закриття касаційного провадження у справі у порядку статей 169 170 296 ГПК України.

4. Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій, та мотиви, з яких виходили суди при ухваленні оскаржуваних судових рішень

4.1. Між ПАТ "Дельта Банк" (Банк) та Державною іпотечною установою (Клієнт) 27.02.2013 укладено договір банківського рахунку №26/995-070 (далі - Договір банківського рахунку), за умовами якого Банк відкриває Клієнту поточний рахунок у національній валюті №26502000000995 та отримує плату за обслуговування рахунку згідно з тарифами банку на банківські послуги.

Згідно з пунктом 1.2 Договору банківського рахунку Банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок грошові кошти, що надходять клієнту, виконувати розпорядження клієнта щодо перерахування відповідних сум з рахунків та проводити інші операції за рахунком у межах законодавства України.

За умовами Договору банківського рахунку Клієнт має право:

- самостійно розпоряджатись грошовими коштами на рахунку з дотриманням вимог чинного законодавства України, за винятком примусового списання грошових коштів та випадків накладання арешту або тимчасового призупинення операцій по рахунку, що здійснюється уповноваженими на це органами (пункт 3.2.1);

- вимагати своєчасного і повного здійснення розрахунків за його платіжними документами та надання інших обумовлених цим договором послуг. За умовами Договору банківського рахунку, Банк зобов`язується своєчасно здійснювати розрахункові операції Клієнта, згідно з вимогами чинного законодавства України та нормативно-правових актів Національного банку України (пункт 3.3.1);

- за розпорядженням Клієнта видати або перерахувати з рахунку грошові кошти в день надходження до Банку відповідного розрахункового документа, за умови його подання в операційний час (пункт 3.3.2).

Відповідно до пункту 3.3.6 Договору банківського рахунку Банк зараховує грошові кошти, що надійшли на рахунок Клієнта, в день їх отримання, якщо під час проведення контролю за реквізитами розрахункових документів не виявлено розбіжностей, дата їх надходження збігається з датою валютування та призначення платежу відповідає вимогам законодавства України, за умови їх отримання Банком протягом операційного часу. При отриманні коштів після операційного часу - зараховує їх не пізніше наступного робочого дня.

Пунктом 6.3 Договору банківського рахунку встановлено, що сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання своїх зобов`язань за цим договором у випадку настання та дії обставин, що знаходяться поза межами контролю сторін, та які сторони не могли передбачити або запобігти (обставини непереборної сили). До таких обставин за цим договором належать військові дії, незалежно від факту оголошення війни, повстання, стихійні лиха, пожежі, рішення повноважних державних органів України та інші, віднесені законодавством України до обставин непереборної сили.

Відповідно до пунктів 6.3.3, 6.3.4 Договору банківського рахунку у випадку настання обставин, визначених пунктом 6.3 цього договору, строк виконання зобов`язань переноситься на термін дії таких обставин, але не більше як на один календарний місяць. Якщо обставини, визначені пунктом 6.3 цього договору, будуть діяти більше одного календарного місяця, сторони проводять переговори з метою з`ясування можливих варіантів виконання зобов`язань за цим договором.

Договір банківського рахунку набуває чинності з моменту підписання та діє протягом одного року. У випадку відсутності заяви Банку/Клієнта про розірвання договору в термін 30 календарних днів до дати його припинення, термін дії цього договору вважається продовженим на кожний наступний календарний рік на тих самих умовах, якщо сторони не передбачили іншого (пункт 7.1 Договору банківського рахунку).

4.2. У 2013 році правлінням Державної іпотечної установи прийнято рішення про закрите (приватне) розміщення облігацій серії "Z2", "A3", "B3", "C3", "D3".

Згідно з пунктом 4.2 Проспекту емісії облігації серії "Z2", "A3", "B3", "C3", "D3" Державної іпотечної установи мають параметри випуску облігацій, а саме:

- характеристика облігацій:

серія "Z2" - іменні, відсоткові, з додатковим забезпеченням;

серія "A3" - іменні, відсоткові, з додатковим забезпеченням;

серія "B3" - іменні, відсоткові, з додатковим забезпеченням;

серія "C3" - іменні, відсоткові, з додатковим забезпеченням;

серія "D3" - іменні, відсоткові, з додатковим забезпеченням;

- кількість облігацій: 50 000 штук відсоткових іменних облігацій, у тому числі: серія "Z2" - 10 000 штук; серія "A3" - 10 000 штук; серія "B3" - 10 000 штук; серія "C3" - 10 000 штук; серія "D3" - 10 000 штук;

- номінальна вартість облігацій (серій "Z2", "A3", "B3", "C3", "D3"): 100 000,00 грн;

- загальна номінальна вартість випуску облігацій: 5 000 000 000,00 грн, в тому числі: серія "Z2" - 1 000 000 000,00 грн; серія "A3" - 1 000 000 000,00 грн; серія "B3" - 1 000 000 000,00 грн; серія "C3" - 1 000 000 000,00 грн; серія "D3" - 1 000 000 000,00 грн.

Відповідно до пункту 4.4 Проспекту емісії мета використання фінансових ресурсів, залучених від емісії облігацій Державної іпотечної установи під державну гарантію відповідає статутній меті та предмету діяльності та полягає, зокрема в рефінансуванні та кредитуванні іпотечних кредитів (банків і небанківських фінансових установ, які проводять діяльність з надання забезпечених іпотекою кредитів).

Джерелами погашення та виплати доходу за облігаціями Державної іпотечної установи під державну гарантію будуть виступати кошти, отримані Емітентом в результаті статутної діяльності Установи після розрахунків з бюджетом та сплати інших обов`язкових платежів. Установа зобов`язується не використовувати кошти залучені від випуску облігацій Державної іпотечної установи під державну гарантію, для формування і поповнення статутного капіталу Установи та покриття її збитків від статутної діяльності.

Згідно з пунктом 4.6.1 Проспекту емісії, облігації розміщуються шляхом закритого (приватного) продажу на території України серед інвесторів - 100 найбільших банків України, в переліку (пункт 4.6.3 Проспекту емісії) яких є ПАТ "Дельта Банк".

За змістом пункту 4.8 Проспекту емісії виплата відсоткового доходу здійснюється за рахунок коштів емітента в національній валюті депозитарною установою, з якою власник облігацій уклав договір про обслуговування рахунку у цінних паперах. Виплата відсоткового доходу за облігаціями здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок власника облігацій. Виплата відсоткового доходу за облігаціями здійснюється з періодичністю один раз на півроку. Виплата відсоткового доходу здійснюється на підставі реєстру власників, який складає Центральний депозитарій ПАТ "НДУ" на момент завершення операційного дня, що передує даті початку відповідної виплати (даті останньої виплати).

Пунктом 4.9 Проспекту емісії передбачено, що погашення облігацій здійснюється протягом одного банківського дня:

серія "АЗ" - 12.12.2018;

серія "ВЗ" - 18.11.2020;

серія "СЗ" - 15.12.2020.

За пунктом 4.9.1 Проспекту емісії дострокове погашення облігацій відповідної серії може бути здійснене за рішенням емітента у разі дострокового викупу 100% облігацій цієї серії; таке рішення приймається правлінням установи.

Погашення облігацій здійснюється за рахунок коштів емітента в національній валюті України - гривні - депозитарною установою, з якою власник облігацій уклав договір про обслуговування рахунку у цінних паперах.

Погашення облігацій у сумі їх номінальної вартості здійснюється на підставі даних реєстру власників облігацій, який складається Національним депозитарієм ПАТ "НДУ" на день, що передує даті погашення та видається на дату погашення.

Погашення облігацій здійснюється шляхом зарахування коштів, переказаних Установою на грошовий рахунок, відкритий Центральним депозитарієм ПАТ "НДУ" в Розрахунковому центрі, з подальшим переказом коштів з цього рахунку на рахунки депозитарних установ, з якими власники облігацій уклали договір про обслуговування рахунку у цінних паперах, з метою їх подальшого перерахування власникам облігацій.

Погашення облігацій здійснюється власниками облігацій серій "Z2", "А3", "В3", "СЗ", "D3" з урахуванням діючого законодавства України.

Для пред`явлення облігацій для погашення власники таких облігацій переводять належні їм облігації з особистих рахунків у цінних паперах на рахунок Емітента в Центральному депозитарії ПАТ "НДУ" з 9 години до 11 години дня погашення облігацій.

4.3. Між Державною іпотечною установою та ПАТ "Дельта Банк" 24.03.2014 укладено договір купівлі-продажу цінних паперів від 24.03.2014 №ДД-205/2014, за яким Банком придбано облігації серії "A3" у кількості 2 000 шт. загальною вартістю 204 142 460,00 грн.

Між Державною іпотечною установою та ПАТ "Дельта Банк" укладено 27.03.2014 договір купівлі-продажу цінних паперів від 27.03.2014 №ДД-230/2014, за умовами якого Банком придбано облігації серії "A3" у кількості 2998 шт. загальною вартістю 306 231 339,58 грн.

На виконання пункту 2.4 вказаних договорів Банком перераховано на рахунок Державної іпотечної установи №26502000000995, відкритий в ПАТ "Дельта Банк", вартість облігацій серії "A3" у сумі 204 142 460,00 грн за договором від 24.03.2014 №ДД-205/2014 та в сумі 306 231 339,58 грн за договором від 27.03.2014 №ДД-230/2014 (обставини встановлені в межах справи №910/19882/21).

4.3.1. Між Державною іпотечною установою (Емітент) та ПАТ "Дельта Банк" (Покупець) 05.09.2014 укладено договір купівлі-продажу цінних паперів №ДД-750/2014 на придбання іменних відсоткових, з додатковим забезпеченням, облігацій серії "ВЗ", ISIN UA 4000178446 в кількості 4 500 шт., загальною вартістю 457 847 280,00 грн.

Між Державною іпотечною установою (Емітент) та ПАТ "Дельта Банк" (Покупець) 08.09.2014 укладено договір купівлі-продажу цінних паперів №ДД-751/2014 про придбання іменних відсоткових, з додатковим забезпеченням, облігацій серії "ВЗ", ISIN UA4000178446 в кількості 4 500 шт., загальною вартістю 457 841 280,00 грн.

Між Державною іпотечною установою (Емітент) та ПАТ "Дельта Банк" (Покупець) 09.09.2014 укладено договір купівлі-продажу цінних паперів №ДД-758/2014 про придбання іменних відсоткових, з додатковим забезпеченням, облігацій серії "ВЗ", ISIN UA4000178446 в кількості 1 000 шт., загальною вартістю 101 847 950,00 грн.

За умовами вищевказаних договорів купівлі-продажу цінних паперів Емітент зобов`язується передати у власність Покупця, а останній зобов`язується прийняти та оплатити іменні відсоткові, з додатковим забезпеченням, облігації серії "ВЗ", код ЦП (ISIN) UA4000178446, в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Емітента № НОМЕР_1 в ПАТ "Дельта Банк", код установи банку 380236, код за ЄДРПОУ 33304730 до кінця операційного дня.

4.3.2. Між Державною іпотечною установою та ПАТ "Дельта Банк" 09.09.2014 укладено договір купівлі-продажу цінних паперів №ДД-759/2014 (далі - Договір купівлі-продажу цінних паперів), за умовами якого Банком придбано облігації серії "С3" у кількості 2 700 шт., загальною вартістю 274 989 465,00 грн (номінальна вартість однієї облігації - 100 000,00 грн), код (ISIN) UA4000178453.

На виконання пункту 2.4 вказаного Договору купівлі-продажу цінних паперів Банком перераховано на рахунок Державної іпотечної установи №265020000009955 вартість облігацій серії "С3" у сумі 274 989 465,00 грн (обставини встановлені в межах справи №910/18432/21).

4.4. Між ПАТ "Дельта Банк" та Національним банком України 23.04.2014 та 12.09.2014 укладено договори застави облігацій Державної іпотечної установи №132/04-14/ДІУ та №42/ДІУ, на підставі яких облігації серії "АЗ" (з міжнародним ідентифікаційним номером (кодом) UА4000178438 у загальній кількості 4 565 шт.), облігації серії "ВЗ" (з міжнародним ідентифікаційним номером (кодом) UА4000178446 у загальній кількості 10 000 шт.) та облігації серії "СЗ2 (з міжнародним ідентифікаційним номером (кодом) UА4000178446 у загальній кількості 2 700 шт.) передані в заставу Національному банку України з метою забезпечення виконання зобов`язань ПАТ "Дельта Банк" перед Національним банком України за кредитними договорами від 23.04.2014 №132/04-14/КТ та від 12.09.2014 №42.

4.5. Північним апеляційним господарським судом у справі №910/6514/17 11.11.2019 постановлено ухвалу про затвердження мирової угоди від 01.10.2019, що укладена між Національним банком України, ПАТ "Дельта Банк" та АБ "Укргазбанк", відповідно до умов якої, в рахунок погашення заборгованості ПАТ "Дельта Банк" за Кредитним договором №42 у власність Національного банку перейшли облігації Державної іпотечної установи (серія "ВЗ") з міжнародним ідентифікаційним номером UА4000178446 (дата погашення 18.11.2020) у кількості 9 464 штук.

На виконання зазначеної ухвали Північного апеляційного господарського суду, а також положень пунктів 7, 8 Мирової угоди 21.11.2019 облігації Державної іпотечної установи серії "ВЗ" у кількості 9 464 штук вибули з власності ПАТ "Дельта Банк" та перераховані з рахунків відкритих для ПАТ "Дельта Банк" на рахунки Національного банку, як нового власника облігацій.

Постановою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 15.01.2020 зазначена вище ухвала апеляційного суду залишена без змін, а касаційна скарга Державної іпотечної установи - без задоволення.

4.6. Як встановлено реєстром власників іменних цінних паперів Банк є власником іменних відсоткових облігацій:

- серії "АЗ" (з міжнародним ідентифікаційним номером (кодом) UА4000178438 у загальній кількості 4 565 шт., загальною номінальною вартістю 456 500 000,00 грн;

- серії "ВЗ" (з міжнародним ідентифікаційним номером (кодом) UА4000178446) у загальній кількості 536 шт., загальною номінальною вартістю 53 600 000,00 грн;

- серії "СЗ" (з міжнародним ідентифікаційним номером (кодом) UА4000178446) у загальній кількості 2700 шт., загальною номінальною вартістю 270 000 000,00 грн.

4.7. Між Кабінетом Міністрів України в особі Міністра фінансів України Колобова Юрія Володимировича (гарант) та Державною іпотечною установою (емітент) 26.12.2013 укладено Державну гарантію за зобов`язаннями Державної іпотечної установи №15010-03/128 в забезпечення виконання емітентом гарантованих зобов`язань.

Згідно з пунктом 2.2 Державної гарантії, у разі невиконання емітентом гарантованих зобов`язань гарант зобов`язується сплатити власникам облігацій суму номінальної вартості облігацій за умови дотримання власниками облігацій строків і порядку пред`явлення вимоги про виконання гарантом зобов`язань за державною гарантією.

Державна гарантія для кожної серії облігацій набуває чинності з дати державної реєстрації відповідного випуску облігацій та проспекту емісії облігацій (пункт 5.1 Державної гарантії).

Відповідно до пункту 4.1 Державної гарантії Гарант зобов`язується виконати зобов`язання за Державною гарантією тільки після того, як настав факт невиконання, та до Гаранта буде направлена вимога власника Облігацій, відповідно до положень пункту 4.4 цієї Державної гарантії.

Згідно з пунктом 4.15 власник облігацій не може вимагати задоволення своєї вимоги від Гаранта, якщо ця вимога може бути задоволена шляхом зарахування зустрічної вимоги до Емітента.

Вказані положення також кореспондуються з пунктом 4.15 Проспекту.

4.8. Постановою правління Національного банку України від 02.03.2015 №150 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних" ПАТ "Дельта Банк" віднесено до категорії неплатоспроможних.

На підставі цієї Постанови виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02.03.2015 №51 "Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк", яким з 03.03.2015 розпочато процедуру виведення ПАТ "Дельта Банк" з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації строком на три місяці з 03.03.2015 до 02.06.2015 включно та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича.

Рішенням від 08.04.2015 №71 виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб тимчасову адміністрацію в ПАТ "Дельта Банк" запроваджено до 02.09.2015 включно, а рішенням від 03.08.2015 №147 тимчасову адміністрацію в ПАТ "Дельта Банк" продовжено до 02.10.2015.

Відповідно до постанови правління Національного банку України від 02.10.2015 №664 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02.10.2015 №181 "Про початок процедури ліквідації АТ "Дельта Банк" та делегування повноважень ліквідатора банку", згідно з яким розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Дельта Банк" строком з 05.10.2015 до 04.10.2017, призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Банку провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Кадирова Владислава Володимировича.

Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 11.01.2016 прийнято рішення про затвердження Реєстру вимог кредиторів ПАТ "Дельта Банк".

Із витягу з Переліку (Реєстру) вимог кредиторів ПАТ "Дельта Банк", затвердженого Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 11.01.2016 (з урахуванням змін №1, затверджених рішенням №291 Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 03.03.2016) вимоги Державної іпотечної установи акцептовані на загальну суму 3 332 921 190,01 грн та включені до сьомої черги погашення.

Фондом гарантування вкладів фізичних осіб 19.01.2016 офіційно оприлюднено оголошення про задоволення вимог кредиторів другої та третьої черги ПАТ "Дельта Банк".

4.9. Державна іпотечна установа звернулася до Банку з заявою від 12.12.2018 №5924/15/28, якою повідомила Банк про зарахування зустрічних однорідних вимог, а саме: вимог до Банку за Договором банківського рахунку на суму 475 635 475,70 грн та вимог Банку до Державної іпотечної установи про сплату відсоткового доходу за десятий відсотковий період за облігаціями серії "A3" у розмірі 19 135 475,70 грн та погашення облігацій серії "А3" у сумі 456 500 000,00 грн, згідно з Проспектом емісії в загальному розмірі 475 635 475,70 грн. Водночас у передостанньому абзаці зазначеного листа Державна іпотечна установа вказала про зарахування на загальну суму 475 635 476,00 грн.

Листом від 13.12.2018 №5943/15/1 Державна іпотечна установа звернулася до Банку із заявою, якою повідомила Банк про зарахування зустрічних однорідних вимог, а саме: вимог Державної іпотечної установи до Банку за Договором банківського рахунку на суму 475 635 475,70 грн та вимог Банку до Державної іпотечної установи про сплату відсоткового доходу за десятий відсотковий період за облігаціями серії "A3" у розмірі 19 135 475,70 грн та погашення облігацій серії "А3" у сумі 456 500 000,00 грн, згідно з Проспектом емісії в загальному розмірі 475 635 475,70 грн.

У відповідь на вищевказані заяви Банк повідомив Державну іпотечну установу про відсутність правових підстав для задоволення звернення щодо зарахування зустрічних однорідних вимог у період після затвердження ліквідаційної маси, оскільки це може призвести до порушення прав інших кредиторів Банку.

4.10. Банком 14.01.2019 пред`явлено до погашення облігації серії "А3" в кількості 4 565 штук.

У відповіді Державної іпотечної установи від 15.02.2019 №2170/15/1 позивачу відмовлено в задоволенні вимог щодо погашення номінальної вартості облігацій.

4.11. Банком 18.02.2019 направлено вимогу гаранту (Кабінету Міністрів України) про погашення номінальної вартості облігацій серії "А3".

Позивач 03.05.2019 отримав лист від Міністерства фінансів України, направленого за дорученням Кабінету Міністрів України, яким відмовлено позивачу в задоволенні його вимог до прийняття рішення у справі №910/683/19.

4.12. Державна іпотечна установа, посилаючись на положення статті 601, частини 4-1 статті 602 ЦК України, пункту 8 частини другої статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", звернулась до ПАТ "Дельта Банк" із заявою про зарахування однорідних зустрічних вимог від 18.11.2020 №4955/15/1.

Листом від 30.11.2020 №3019 ПАТ "Дельта Банк" повідомило Державну іпотечну установу про відсутність правових підстав для задоволення заяви від 18.11.2020 №4955/15/1 щодо зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 55 678 650,88 грн, оскільки пунктом 8 частини другої статті 46 закону, в редакції, яка є чинною на поточну дату (18.11.2020) забороняється зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, припиненням зобов`язань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірного списання), прощення боргу, поєднання боржника і кредитора в одній особі внаслідок укладення будь-яких правочинів з іншими особами, крім банку, зарахування на вимогу однієї із сторін.

4.13. Позивачем пред`явлено вимогу від 24.11.2020 №2976 до погашення облігації серії "ВЗ" в кількості 536 штук.

Банком 29.12.2020 направлено вимогу гаранту про погашення номінальної вартості облігацій серії "В3".

У відповіді Державної іпотечної установи від 12.01.2021 Банку відмовлено у задоволенні вимог щодо погашення номінальної вартості облігацій.

4.13.1. Банком пред`явлено вимогу від 18.12.2020 №3161 до погашення облігації серії "С3" в кількості 2700 штук.

Банком 26.01.2021 направлено вимогу гаранту про погашення номінальної вартості облігацій серії "С3".

4.14. Державна іпотечна установа направила на адресу ПАТ "Дельта Банк" заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог, а саме:

- заява про зарахування зустрічних однорідних вимог від 10.12.2021 №4967/15/1 щодо погашення облігацій серії "А3" в кількості 4565 шт, в сумі 456 500 000,00 грн;

- заява про зарахування зустрічних однорідних вимог від 06.09.2022 №1816/15/1 щодо погашення облігацій серії "B3" в кількості 536 шт, в сумі 53 600 000,00 грн;

- заява про зарахування зустрічних однорідних вимог від 06.09.2022 №1819/15/1 щодо погашення облігацій серії "С3" в кількості 2700 шт, в сумі 270 000 000,00 грн.

4.15. Звертаючись до суду першої інстанції з даним позовом, ПАТ "Дельта Банк" посилається на невиконання гарантом своїх зобов`язань за Державною гарантією, у зв`язку з чим просить стягнути з Кабінету Міністрів України в особі Міністерства фінансів України заборгованість Державної іпотечної установи по оплаті: номінальної вартості облігацій серії "А3", ISIN UA4000178438 в кількості 4 565 шт., емітентом яких є Державна іпотечна установа, в сумі 456 500 000,00 грн; номінальної вартості облігацій серії "В3", ISIN UA4000178446 в кількості 536 шт., емітентом яких є Державна іпотечна установа, в сумі 53 600 000,00 грн; номінальної вартості облігацій серії "С3", ISIN UA4000178453 в кількості 2 700 шт., емітентом яких є Державна іпотечна установа, в сумі 270 000 000,00 грн.

4.16. Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з такого:

- на підставі пункту 4.9 Проспекту емісії у Державної іпотечної установи виникло зобов`язання зі сплати позивачу суми номінальної вартості облігацій серії «А3», «В3» та «С3», яке Державна іпотечна установа не виконувало з підстав викладених в численних позовах про визнання його зобов`язань перед позивачем припиненими, які судами залишені без задоволення;

- необґрунтованими є доводи відповідачів про те, що у зв`язку з заявами Державної іпотечної установи про зарахування зустрічних однорідних вимог у позивача відсутні правові підстави вимагати стягнення грошових коштів в рахунок погашення заборгованості по сплаті номінальної вартості облігацій серії «А3», «В3», «С3», оскільки, як вже зазначалось вище, на момент вчинення Державною іпотечною установою таких правочинів із зарахування зустрічних однорідних вимог існувала заборона на таке зарахування;

- враховуючи підставу звернення до суду з даним позовом, а саме наявність укладеної 26.12.2013 між Кабінетом Міністрів України в особі Міністра фінансів України (гарант) та Державною іпотечною установою (емітент) Державної гарантії за зобов`язаннями Державної іпотечної установи №15010-03/128, у зв`язку з відсутністю виконання зі сторони Державної іпотечної установи свого зобов`язання, виконання такого зобов`язання покладається на гаранта, який повинен сплатити грошову суму відповідно до умов гарантії.

4.17. Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, виходив з такого:

- між позивачем та відповідачем виникли грошові зобов`язання на підставі правовідносин позики, до яких застосовуються загальні правила позики;

- Державна іпотечна установа будучи боржником за зобов`язаннями щодо погашення облігацій є одночасно і кредитором Банку, вимоги якого включені до сьомої черги Реєстру акцептованих вимог кредиторів, а відтак здійснення Державною іпотечною установою зарахування зустрічних однорідних вимог є законним та можливим;

- на момент настання події (звернення Державної іпотечної установи з заявами про зарахування зустрічних однорідних вимог, які в свою чергу є односторонніми правочинами, не визнанні недійсними судом) чинними є (діють) приписи закріплені пунктом 8 частини другої статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", в редакції Закону України від 30.06.2021 №1588-ІХ, які є спеціальними нормами та дозволяють здійснювати зарахування зустрічних однорідних вимог боржника, який одночасно є кредитором банку, що ліквідується;

- зважаючи на те, що вимога позивача може бути згідно з пунктом 8 частини другої статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", у редакції від 30.06.2021 №1588-IX, задоволена шляхом зарахування зустрічної вимоги Державної іпотечної установи, відсутні підстави для виконання гарантом зобов`язань за Державною гарантією;

- звернення з позовом до гаранта, за умови, що вимога позивача може бути, за певних умов, задоволена шляхом зарахування зустрічної вимоги Державної іпотечної установи, є передчасною, а позов не підлягає задоволенню.

5. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Розгляд клопотань

5.1. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.04.2025 для розгляду касаційної скарги Національного банку України у справі №910/19573/21 визначено колегію суддів у складі: Студенець В.І. (головуючий), Бакуліна С.В., Кібенко О.Р.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.04.2025 для розгляду касаційної скарги Національного банку України у справі №910/19573/21 визначено колегію суддів у складі: Студенець В.І. (головуючий), Кібенко О.Р., Кондратова І.Д.

Відповідно до протоколу передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 22.04.2025 касаційну скаргу ПАТ "Дельта Банк" у справі №910/19573/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: Студенець В.І. (головуючий), Кібенко О.Р., Кондратова І.Д.

Ухвалами Верховного Суду від 23.04.2025 відкрито касаційні провадження у справі №910/19573/21 за касаційними скаргами ПАТ "Дельта Банк" та Національного банку України на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2025 у справі №910/19573/21; справу призначено до судового розгляду.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.06.2025 для розгляду касаційної скарги Національного банку України у справі №910/19573/21 визначено колегію суддів у складі: Студенець В.І. (головуючий), Бакуліна С.В., Кондратова І.Д.

Відповідно до протоколу передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 05.06.2025 касаційну скаргу ПАТ "Дельта Банк" у справі №910/19573/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: Студенець В.І. (головуючий), Бакуліна С.В., Кондратова І.Д.

5.2. Об`єктом касаційного оскарження є постанова Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2025 у справі №910/19573/21, якою у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі.

5.3. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

6. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій з посиланням на норми права, якими керувався Суд

6.1. Дослідивши наведене у касаційній скарзі, у межах доводів та підстав касаційного оскарження, Верховний Суд відзначає таке.

6.2. Касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, наведених скаржником і які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначається підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.

Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства, закріплених у частині третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

6.3. Так, касаційне провадження у цій справі відкрито на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, за змістом якої підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Отже, відповідно до положень норм ГПК України (пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України) касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

6.3.1. ПАТ "Дельта Банк" вказує, що судом апеляційної інстанції застосовано норми права без урахування висновків щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, а саме:

- від 23.04.2024 у справі №910/20302/21, від 11.07.2023 у справі №910/18432/21, від 23.10.2023 у справі №910/18566/21;

- від 13.03.2018 у справі № 910/23398/16, від 02.03.2018 у справі № 910/8297/17, від 20.03.2018 у справі № 910/3226/17, від 29.08.2018 у справі № 910/3361/17;

- від 17.05.2024 у справі № 910/17772/20.

6.3.2. Національний банк України, у свою чергу, вважає, що судом апеляційної інстанції застосовано норми права без урахування висновків щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду:

- від 01.12.2020 у справі №910/683/19;

- від 11.07.2023 у справі №910/18432/21;

- від 17.05.2024 у справі №910/17772/20.

6.3.3. Що ж до визначення подібності правовідносин, то в силу приписів статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, в якій визначено критерій подібності правовідносин.

Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 Велика Палата конкретизувала свої висновки щодо тлумачення змісту поняття "подібні правовідносини", що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін «подібні правовідносини», зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.

З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.

У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів.

Отже, для касаційного перегляду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховних Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.03.2023 у справі №154/3029/14-ц зазначила, що правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ. З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності та необхідності застосування правових висновків Великої Палати Верховного Суду в кожній конкретній справі.

6.4. Оцінюючи доводи та мотиви касаційних скарг, колегія суддів вважає, що причиною звернення до Верховного Суду стало питання щодо:

- наявності/відсутності правових підстав для стягнення номінальної вартості облігацій, ураховуючи що:

(1) стягувачем є особа, відносно якої триває процедура ліквідації;

(2) вимоги пред`явлені до гаранта за Державною гарантією, в якій емітент є боржник і одночасно кредитором Банку (який ліквідується), та вимоги якого включені до сьомої черги Реєстру акцептованих вимог кредиторів;

(3) частина спірних облігацій знаходиться у заставі.

З огляду на наведене колегія суддів відзначає таке.

6.5. Щодо суті позовних вимог

6.5.1. Відносини, що виникають під час розміщення, обігу цінних паперів і провадження професійної діяльності на фондовому ринку, з метою забезпечення відкритості та ефективності функціонування фондового ринку регулюються Законом України "Про цінні папери та фондовий ринок".

Згідно з частиною першою статті 3 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" (зараз і надалі в редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин) цінним папером є документ установленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право, визначає взаємовідносини емітента цінного папера (особи, яка видала цінний папір) і особи, що має права на цінний папір, та передбачає виконання зобов`язань за таким цінним папером, а також можливість передачі прав на цінний папір та прав за цінним папером іншим особам.

Наведені положення закону корелюються із приписами статті 194 ЦК України.

Пунктом 2 частини п`ятої статті 3 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" визначено, що боргові цінні папери - цінні папери, що посвідчують відносини позики і передбачають зобов`язання емітента або особи, яка видала неемісійний цінний папір, сплатити у визначений строк кошти, передати товари або надати послуги відповідно до зобов`язання. До боргових цінних паперів відносяться, зокрема, облігації.

Відповідно до частини першої статті 7 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" облігація - цінний папір, що посвідчує внесення його першим власником грошей, визначає відносини позики між власником облігації та емітентом, підтверджує зобов`язання емітента повернути власникові облігації її номінальну вартість у передбачений проспектом емісії (для державних облігацій України - умовами їх розміщення) строк та виплатити доход за облігацією, якщо інше не передбачено проспектом емісії (для державних облігацій України - умовами їх розміщення).

Отже, відносинам, які виникають при обігу цінних паперів, зокрема, облігацій, притаманні властивості правовідносин позики, а саме:

1) передача однією стороною (власником (першим власником) облігацій) іншій стороні (емітенту) грошових коштів (грошей);

2) обов`язок сторони, яка одержала грошові кошти (емітента) повернути стороні, яка надала такі грошові кошти (власникові (першому власникові) облігацій) таку ж суму грошових коштів (вартість облігацій) та сплатити дохід за такими облігаціями.

Колегія суддів ураховує, що грошові зобов`язання, як і будь-які інші цивільно-правові або господарські зобов`язання, можуть виникати з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України і статтею 174 ГК України.

З аналізу норм пункту 2 частини першої статті 195 ЦК України та Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" вбачається, що облігація, як цінний папір, є документом, який посвідчує (підтверджує) відносини позики між власником облігації та емітентом.

Отже, з урахуванням наведеного вище та з огляду на зміст (правову природу) укладеного між ПАТ "Дельта Банк" та Державною іпотечною установою договорів купівлі-продажу цінних паперів, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованих висновків, що між позивачем та відповідачем виникли грошові зобов`язання на підставі правовідносин позики, до яких мають застосовуватись загальні правила позики, зокрема, які визначені у параграфі 1 Глави 71 ЦК України, з урахуванням особливостей відносин, що виникають під час розміщення, обігу цінних паперів.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.07.2019 у справі № 910/10553/18, від 09.08.2023 у справі № 910/18289/21, від 24.10.2023 у справі № 910/18566/21 та інших.

Так, згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Частиною першою статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

6.5.2. Як встановлено судами попередніх інстанцій ПАТ "Дельта Банк" є власником іменних відсоткових облігацій, емітентом яких є Державна іпотечна установа.

Звертаючись до суду з позовом, ПАТ "Дельта Банк" просило стягнути з Кабінету Міністрів України в особі Міністерства фінансів України заборгованість Державної іпотечної установи по оплаті номінальної вартості облігацій серії "А3" у кількості 4 565 шт., облігацій серії "В3" у кількості 536 шт., облігацій серії "С3" у кількості 2 700 шт., на підставі укладеної між Кабінетом Міністром України, як гарантом, та Державною іпотечною установою, як емітентом, Державної гарантії. В обґрунтування позову позивач вказував, що Державна іпотечна установа не виконала свої зобов`язання зі сплати номінальної вартості облігацій, строк оплати яких настав.

Судом апеляційної інстанції під час розгляду справи встановлено, що дійсно Державна іпотечна установа є боржником ПАТ «Дельта Банк» щодо сплати номінальної вартості облігацій, власником яких є Банк, та строк оплати яких за договорами купівлі-продажу цінних паперів настав.

Водночас судом встановлено і те, що ПАТ "Дельта Банк" невдовзі після укладення спірних договорів купівлі-продажу цінних паперів та до настання строку оплати номінальної вартості спірних облігацій було віднесено до категорії неплатоспроможних (постанова правління Національного банку України від 02.03.2015 №150). За таких обставин, оскільки Державна іпотечна установа мала свій рахунок у ПАТ «Дельта Банк», вимоги останньої були акцептовані на загальну суму 3 332 921 190,01 грн та включені до сьомої черги погашення вимог кредиторів ПАТ "Дельта Банк" (Реєстр вимог кредиторів від 11.01.2016 з подальшими змінами і доповненнями).

Апеляційний суд з огляду на положення Державної гарантії, яка виключала можливість задоволення вимог гарантом, якщо така вимога могла бути задоволена шляхом зарахування зустрічної вимоги до емітента, дійшов висновку про відмову у задоволенні позову. При цьому суд вказав, що ПАТ "Дельта Банк" віднесено до категорії неплатоспроможних, а Державна іпотечна установа є і боржником (за зобов`язаннями щодо погашення облігацій), і одночасно - кредитором Банку (вимоги якого включені до сьомої черги Реєстру акцептованих вимог кредиторів), а відтак позов у даній справі є передчасним, адже у спірних правовідносинах є законним та можливим здійснення зарахування зустрічних однорідних вимог у порядку пункту 8 частини другої статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", в редакції Закону України від 30.06.2021 №1588-ІХ.

6.5.3. Колегія суддів, ураховуючи особливості спірних правовідносин, що виникли між учасниками спору під час обігу цінних паперів, відзначає таке.

З матеріалів справи вбачається, що у даній справі з позовом звернулась уповноважена особа Фонду на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» до гаранта за зобов`язаннями Державної іпотечної установи щодо сплати номінальної вартості спірних облігацій.

Отже, для правильного вирішення спору необхідним є встановлення настання/ненастання у спірних правовідносинах гарантійного випадку відповідно до положень Державної гарантії, Проспекту та з огляду на особливості нормативно-правового регулювання спірних правовідносин.

У контексті наведеного Суд відзначає, що за умовами пункту 2.2 Державної гарантії у разі невиконання емітентом гарантованих зобов`язань гарант зобов`язується сплатити власникам облігацій суму номінальної вартості облігацій за умови дотримання власниками облігацій строків і порядку пред`явлення вимоги про виконання гарантом зобов`язань за державною гарантією.

Згідно з пунктом 4.15 Державної гарантії власник облігацій не може вимагати задоволення своєї вимоги від Гаранта, якщо ця вимога може бути задоволена шляхом зарахування зустрічної вимоги до Емітента.

Вказані положення також кореспондуються з пунктом 4.15 Проспекту.

З аналізу вказаної норми вбачається, що визначальним для обґрунтованої вимоги кредитора (Банку) до гаранта є відсутність можливості задоволення таких вимог шляхам зарахування зустрічних вимог.

Відтак, оскільки в особі Державної іпотечної установи (емітента за Державною гарантією) поєднані два відмінних правових статуси: кредитора та боржника Банку (який ліквідовується), що не заперечується сторонами, у даній справі важливе значення мають обставини щодо наявності/відсутності передумов для задоволення вимог Банку шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог у правовідносинах з емітентом.

6.5.4. З огляду на наведене колегія суддів відзначає, що правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків визначені Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Відповідно до статті 29 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд, зокрема, набуває прав кредитора банку на всю (загальну) суму, що підлягає відшкодуванню вкладникам такого банку відповідно до цього Закону.

За змістом статті 37 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" вбачається, що Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду в разі делегування їй всіх або частини повноважень Фонду має право, зокрема, заявляти від імені банку позови майнового та немайнового характеру до суду.

Кошти, одержані в результаті ліквідації та продажу майна (активів) банку, спрямовуються Фондом/уповноваженою особою Фонду на задоволення вимог кредиторів у відповідній черговості (стаття 52 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").

Суд відзначає, що норми права, що визначають порядок дій Фонду (уповноваженої особи Фонду) як ліквідатора банку, зокрема щодо вжиття заходів, спрямованих на задоволення вимог кредиторів банку, що ліквідується (у тому числі, звернення стягнення на майно Банку, звернення до суду з вимогами (позовами) до боржників Банку тощо), є процесуальними, процедурними нормами.

Відповідно, до правовідносин, учасником яких є Фонд (уповноважена особа Фонду) як ліквідатор неплатоспроможного банку (який вчиняє дії з виявлення недостатності майна для розрахунків з кредиторами, виявлення нікчемних та сумнівних правочинів, протиправної діяльності пов`язаних з банком осіб, збитків, звернення з вимогами до боржників банку, пов`язаних з банком осіб, звернення з позовом до суду, тощо) має застосовуватися редакція закону, яка була чинною станом на момент вчинення Фондом відповідних дій.

Так, стаття 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" регламентує наслідки початку процедури ліквідації, а також алгоритм дій Фонду після початку процедури ліквідації банку.

Зокрема, пунктом 8 частини другої статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено особливості здійснення зарахування зустрічних вимог під час здійснення ліквідації неплатоспроможного банку.

Колегія суддів відзначає, що оскільки положення пункту 8 частини другої статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" регулюють порядок здійснення Фондом (уповноваженою особою Фонду) дій у процесі здійснення ліквідації банку, зокрема, дій щодо можливості/неможливості здійснення зарахування зустрічних однорідних вимог боржника, який одночасно є кредитором банку, відповідно, до таких правовідносин має застосуватись редакція даної норми закону, яка є чинною на момент вчинення Фондом відповідних дій.

Зокрема, цією нормою у редакції чинній на момент звернення з відповідним позовом до суду (відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення механізмів виведення банків з ринку та задоволення вимог кредиторів цих банків" від 30.06.2021 № 1588-IX), передбачено, що: "Забороняється зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, припинення зобов`язань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірного списання), прощення боргу, поєднання боржника і кредитора в одній особі внаслідок укладення будь-яких правочинів з іншими особами, крім банку, зарахування на вимогу однієї із сторін. Обмеження, встановлені цим пунктом, не поширюються на правочини, зобов`язання за якими припиняються у процедурі ліквідаційного неттінгу, що здійснюється в порядку, встановленому статтею 54-1 цього Закону, та припинення зобов`язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог боржника, який одночасно є кредитором банку, що ліквідується.

Зарахування зустрічних однорідних вимог боржника, який одночасно є кредитором банку, що ліквідується, здійснюється під час задоволення Фондом відповідної черги акцептованих вимог кредиторів, до якої віднесені вимоги такого кредитора, за заявою кредитора банку і в сумі, що не перевищує суму акцептованих вимог за заявою банку".

З аналізу вказаної норми вбачається, що абзацом першим пункту 8 частини другої статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" законодавцем встановлено право боржника, на припинення зобов`язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог який одночасно є кредитором банку, що ліквідується. Водночас абзац другий пункту 8 частини другої статті 46 вказаного Закону унормовує порядок реалізації такого права.

Як вбачається з обставин, які визнаються учасниками справи, вимоги Державної іпотечної установи акцептовані Фондом на загальну суму 3 332 921 190,01 грн і включені до сьомої черги, як вимоги юридичної особи. Натомість в рамках процедури ліквідації ПАТ «Дельта Банк» Фондом здійснюється задоволення вимог кредиторів третьої черги.

Тобто на момент здійснення задоволення вимог кредиторів ПАТ «Дельта Банк» третьої черги відсутня процесуальна можливість реалізації права на припинення зобов`язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог боржника (який є одночасно і кредитором Банку) у порядку пункту 8 частини другої статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Разом з тим, така заборона на припинення зобов`язання шляхом зарахуванням зустрічних однорідних вимог, що існує на момент задоволення Фондом інших вимог кредиторів (іншої черги акцептованих вимог кредиторів), не нівелює беззаперечне право боржника, який одночасно є кредитором банку, на припинення зобов`язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, у порядку визначеному законом.

У розрізі наведеного колегія судів відзначає, що порядок реалізації права на припинення зобов`язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог не є тотожним самій сутті такого права, яке закріпленого в абзаці першому пункту 8 частини другої статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". А відтак таке право за відсутності прямої вказівки в законі не скасовується, зокрема, у разі задоволення Фондом іншої черги задоволення вимог кредиторів, ніж тієї до якої належить боржник.

Отже, черга задоволення акцептованих вимог кредиторів впливає на порядок реалізації такого права, а не на наявність самого права як такого.

6.5.6. Ураховуючи наведене вище у своїй сукупності, з огляду на те, що Державна іпотечна установа, будучи боржником за зобов`язаннями щодо погашення облігацій, є одночасно і кредитором Банку, вимоги якого включені до сьомої черги Реєстру акцептованих вимог кредиторів, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що у правовідносинах, що склались між Банком та емітентом (Державною іпотечною установою), зарахування зустрічних однорідних вимог судом є можливим у порядку визначеному пунктом 8 частини другої статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Позивач не довів, а судом не встановлено відсутності у емітента такого права на момент розгляду справи судом.

Отже, з огляду на положення пункту 4.5 Держаної гарантії (що виключає право Банку на задоволення вимог за рахунок гаранта, у разі якщо такі можуть бути задоволені шляхом зарахування зустрічної вимоги до емітента), суд апеляційної інстанції дійшов заснованого на законі висновку, що на момент розгляду справи у суду відсутні правові підстави для стягнення номінальної вартості облігацій з гаранта за зобов`язаннями емітента.

Доводи касаційних скарг у відповідній частині наведених висновків Суду не спростовують.

Суд відхиляє посилання скаржників про неврахування постанов Верховного Суду від 23.04.2024 у справі №910/20302/21, від 11.07.2023 у справі №910/18432/21, від 23.10.2023 у справі №910/18566/21, від 08.06.2022 у справі №910/9397/20, від 25.09.2019 у справі №910/21645/17, від 15.09.2019 у справі №910/21683/17, від 01.08.2023 у справі №910/9833/21, від 08.11.2023 у справі №916/1489/22, від 05.02.2020 у справі №910/7570/19 (щодо застосування у системному взаємозв`язку положень частин першої, другої, четвертої статті 598, пункту 4-1 частини першої статті 602 ЦК України, пункту 8 частини другої статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"), а також від 17.05.2024 у справі №910/17772/20 (щодо застосування статті 565 ЦК України), адже ухвалене у справі судове рішення їм не суперечить. Доводи скаржників про їх неврахування зводяться до власного трактування таких висновків (без урахування предмета спору та конкретних обставин справи, що існували на момент ухвалення відповідних рішень), що вочевидь не може бути підставою для скасування оскаржуваних судових рішень у відповідності до приписів статей 236 310 ГПК України.

При цьому колегія суддів відзначає, що у жодній із наведених скаржниками справах предметом спору не було стягнення номінальної вартості цінних паперів (облігацій), у тому числі, з гаранта за зобов`язаннями емітента.

Верховний Суд виходить з того, що неврахуванням висновку Верховного Суду є саме неврахування висновку щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції для обґрунтування мотивувальної частини постанови. Неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі.

Разом з тим, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції приписів норм права, скаржниками не доведено суперечності висновків суду апеляційної інстанції у справі, що переглядається, з висновками, наведеними Верховним Судом у постановах, на які посилається скаржник.

З огляду на викладене посилання скаржників на неврахування судом апеляційної інстанції наведених висновків Верховного Суду не знайшли своє підтвердження під час касаційного перегляду справи.

6.6. Щодо перебування частини спірних облігацій під заставою

Як встановлено судами попередніх інстанцій частина спірних облігації, які випущені Державною іпотечною установою та є власністю Банку, перебувають у заставі Національного банку України (з метою забезпечення виконання зобов`язань ПАТ "Дельта Банк" за кредитними договорами).

Вказуючи на незаконність постанови суду апеляційної інстанції, Національний банк України у касаційній скарзі наголошує на тому, що рішення про відмову у стягненні номінальної вартості облігацій порушують його право на позачергове задоволення своїх вимог (які включені до 7 черги акцептованих вимог кредиторів банку) за рахунок заставного майна.

Колегія суддів відзначає, що права заставодержателя у процесі продажу активів банку у процесі його ліквідації захищаються положеннями частини третьої статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", за яким майно банку, що є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовуються виключно для позачергового задоволення вимог заставодержателя. Заставодержатель має право звернути стягнення на заставне майно у порядку, встановленому законодавством або договором застави, та отримати задоволення своїх вимог за рахунок заставного майна за ціною, визначеною суб`єктом оціночної діяльності, який визначений Фондом.

Отже, кошти отримані від продажу заставного майна, спрямовуються в акцептованому розмірі на задоволення вимог заставодержателя, який також має право звернути стягнення на заставне майно за ціною, визначеною суб`єктом оціночної діяльності.

У розрізі наведеного колегія суддів відзначає, що предметом спору у даній справі є стягнення номінальної вартості облігацій з гаранта за зобов`язаннями Державної іпотечної установи.

Правовими підставами позову, що визначені самим позивачем, є стаття 7 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок», статті 526 530 610 612 ЦК України, що визначають загальні цивільно-правові наслідки порушення зобов`язання його сторонами.

При цьому правовою підставою позову не є частина третя статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Тобто позов у даній справі не направлений на стягнення/реалізацію заставного майна у порядку, встановленому законодавством та договором застави.

Варто відзначити, що права на цінні папери (речові права) та права за цінними паперами (зобов`язальні права) не є тотожними.

Тобто право на отримання номінальної вартості облігацій, що випливає з договірних відносин (зобов`язальних прав), не є тотожним поняттю «права власності» на такі облігації.

Отже, Національний банк України у даному випадку помилково вважає, що спір у даній справі щодо стягнення номінальної вартості облігацій є спором про стягненням заставного майна у процесі здійснення ліквідації Банку, вартість якого, у свою чергу, встановлюється у порядку частини третьої статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

За таких обставин, доводи касаційної скарги Національного банку відхиляються Судом як необґрунтовані.

При цьому Суд відзначає, що Національний банк України не позбавлений можливості захистити свої права/законні інтереси у порядку частини третьої статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

З огляду на наведене Суд відхиляє посилання скаржників на неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду, зазначених у розділі 4 даної постанови, а саме щодо застосування статті 52 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", оскільки судові рішення у вказаних справах приймались за відмінними предметами та підставами позову, а також за різних обставин справи та поданих на їх підтвердження доказів.

6.7. Ураховуючи наведене у цій постанові через призму встановлених обставин справи та мотивів, з яких виходив суд апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваного судового рішення, з огляду на межі касаційного оскарження, колегія суддів дійшла висновку, що підстава касаційного оскарження, визначена скаржниками, не знайшли свого підтвердження.

Зазначене в сукупності свідчить про відсутність правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Крім того, Суд відхиляє доводи позивача про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права як необґрунтовані. При цьому слід врахувати, що скаржник не визначав підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України.

Враховуючи спірний характер правовідносин сторін, наведена міра обґрунтування даного судового рішення є достатньою у світлі конкретних обставин справи, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

7. Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

7.1. Доводи скаржників про порушення судом апеляційної інстанції норм права при ухваленні оскаржуваного судового рішення за результатом перегляду справи в касаційному порядку не знайшли свого підтвердження з мотивів, викладених у розділі 6 цієї постанови.

7.2. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

7.3. Верховний Суд, переглянувши оскаржуване судове рішення в межах наведених у касаційних скаргах доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, дійшов висновку про необхідність залишення касаційних скарг без задоволення, а судового рішення суду апеляційної інстанції - без змін, як такого, що ухвалене із додержанням норм права.

8. Судові витрати

8.1. Судовий збір, сплачений у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, покладається на скаржників, оскільки Суд касаційні скарги залишає без задоволення, а судове рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 129 300 308 309 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" та Національного банку України залишити без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2025 у справі №910/19573/21 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Студенець

Судді С. Бакуліна

І. Кондратова