ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 лютого 2021 року
м. Київ
Справа № 910/21943/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Сухового В.Г.,
за участю секретаря судового засідання - Савінкової Ю.Б.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Водостічні системи"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 12 жовтня 2020 року (головуючий - Сулім В. В., судді - Гаврилюк О. М., Ткаченко Б. О.) і рішення Господарського суду міста Києва від 26 червня 2018 року (суддя Морозов С. М.) у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Водостічні системи"
до: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Афінаж", 2. Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія",
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб,
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - 1. Публічного акціонерного товариства "Укрінбанк", від імені якого діє уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Караченцев А.Ю., 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвест ресурс"
про визнання договору недійсним
(у судовому засіданні взяли участь представники: позивача Ананійчук О.А.; відповідача-2 - Пилип В.М.; третьої особи - 1 - Гамоля О.Ф.)
Історія справи
Фактичні обставини справи, встановлені судом
1. 14.08.2013 між Публічним акціонерним товариством "Укрінбанк" (далі - ПАТ "Укрінбанк", банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Водостічні системи" (далі - ТОВ "Водостічні системи", позивач, позичальник) укладений кредитний договір № 4976 про відкриття відновлювальної кредитної лінії (далі - кредитний договір), відповідно до умов якого позивачеві видано кредитні кошти зі сплатою відсотків за користування ними, зі строком погашення до 13.08.2017.
2. Постановою Національного банку України (далі - НБУ) №934 від 24.12.2015 ПАТ "Укрінбанк" віднесено до категорії неплатоспроможних та згідно з рішенням Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) від 24.12.2015 №239 у банку запроваджено тимчасову адміністрацію й призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації.
3. 22.03.2016 НБУ прийнято постанову №180 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Укрінбанк". Того ж дня Фондом було прийнято рішення №385 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Укрінбанк" та делегування повноважень ліквідатора банку".
4. Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.03.2016 у справі №826/1162/16, залишеною без змін ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2016 та Вищого адміністративного суду України від 31.08.2016, визнано незаконними та скасовано постанову НБУ №934 від 24.12.2015 про віднесення ПАТ "Укрінбанк" до категорії неплатоспроможних та рішення Фонду №239 від 24.12.2015 про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Укрінбанк".
5. Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.04.2016 у справі № 826/5325/16, залишеною без змін ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2016 та Вищого адміністративного суду України від 23.11.2016, визнані протиправними та скасовані постанова НБУ №180 про відкликання ліцензії та ліквідацію банку та рішення Фонду №385 про ліквідацію банку.
6. Рішенням загальних зборів акціонерів ПАТ "Укрінбанк" від 13.07.2016 змінено назву ПАТ "Укрінбанк" на Публічне акціонерне товариство "Укрінком" (ПАТ "Укрінком"), затверджено нову редакцію статуту, змінені види діяльності товариства за класифікацією видів економічної діяльності (виключено "діяльність комерційних банків" за КВЕД: 64.19), призначені голова правління та члени правління; проведені відповідні реєстраційні дії.
7. 13.01.2017 між ПАТ "Укрінком" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Афінаж" (далі - ТОВ "Афінаж", відповідач-1) укладено договір про відступлення права вимоги №13/01/17-1 (далі - Договір №13/01/17-1), відповідно до якого первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає права вимоги за кредитним договором №4976 зі всіма додатками, додатковими угодами, додатковими договорами, договорами про внесення змін та доповненнями до них, договорами забезпечення тощо, який укладений між ПАТ "Укрінбанк" та ТОВ "Водостічні системи". Згідно з пунктом 1.3 договору відступлення №13/01/17-1 сторони погодили суму заборгованості боржника (позивача) за кредитним договором станом на дату укладення договору.
8. Відповідно до рішення загальних зборів акціонерів ПАТ "Укрінком" від 28.03.2017, назва товариства змінена на ПАТ "Українська інноваційна компанія" (далі - відповідач-2).
9. Постановою Верховного Суду України від 24.10.2017 у справі №826/1162/16 скасовані рішення судів попередніх інстанцій та відмовлено в задоволенні позовних вимог про визнання незаконними та скасування постанови НБУ про неплатоспроможність банку та рішення Фонду про введення тимчасової адміністрації
Короткий зміст позовних вимог
10. У грудні 2017 року ТОВ "Водостічні системи" звернулося до суду з позовом до ТОВ "Афінаж" та ПАТ "Українська інноваційна компанія" про визнання недійсним договору №13/01/17-1.
11. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що спірний правочин відступлення прав вимоги вчинений поза межами процедури виведення неплатоспроможного банку з ринку, а отже суперечить закону та призводить до штучного виведення активів банку, позбавляє Фонд можливості виконати покладені на нього Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" обов`язки та створює для позивача негативні наслідки у вигляді безпідставних вимог про стягнення коштів за кредитним договором на користь інших осіб, а не Фонду. Вказане є підставою для визнання договору недійсним відповідно до статей 203 215 Цивільного кодексу України.
Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції
12. Рішенням Господарського суду міста Києва від 26 червня 2018 року у позові відмовлено.
13. Суд першої інстанції виходив з наступних мотивів:
14. Позивачем не доведено обставину невідповідності та/або суперечності спірного правочину нормам матеріального права на момент його укладення, оскільки:
a. Спірний правочин (Договір №13/01/17-1) було укладено 13.01.2017, тобто поза межами строку введення тимчасової адміністрації до ПАТ «Укрінбанк», яка була введена строком на три місяці (з 25.12.2015 по 24.03.2016);
b. Станом на час укладення спірного правочину постанова Правління НБУ № 934 від 24.12.2015р. «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Укрінбанк» до категорії неплатоспроможних» та рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №239 від 24.12.2015р. «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "УКРІНБАНК" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку» були визнані незаконними та скасовані згідно ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2016р. у справі № 826/1162/16;
c. Зміна кредитора в зобов`язанні відбулася у відповідності до чинного законодавства, оскільки ПАТ "Українська інноваційна компанія" є правонабувачем ПАТ «Укрінбанк» у зв`язку з відновленням повноважень органів управління останнього на підставі зборів акціонерів ПАТ «Укрінбанк», а тому мала всі права та повноваження на укладення спірного правочину з ТОВ «Афінаж».
Короткий зміст оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції
15. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 12 жовтня 2020 року змінено мотивувальну частину рішення суду першої інстанції та викладено її в редакції постанови апеляційного суду. Резолютивна частина рішення суду першої інстанції залишена без змін.
16. Мотиви, зазначені судом апеляційної інстанції, є наступними:
17. Позивачем не доведено наявність в нього порушеного права, яке б виникло як логічний наслідок укладення спірного правочину уступки права вимоги. Навпаки, укладення оскаржуваного договору жодним чином не вплинуло на обсяг прав позивача, який як мав статус боржника за Кредитним договором, так і продовжує після укладення договору мати такий же статус й такі ж самі зобов`язання перед кредитором, тобто спірний договір ніяк не погіршує становище позивача та не зачіпає його інтереси.
18. Більше того, спірний правочин не може порушувати прав Позивача, оскільки Відповідач-1 отримав за спірним договором той самий обсяг прав, який належав банку як первісному кредитору (ст. 514 Цивільного кодексу України), на Позивача не було покладено жодних додаткових зобов`язань, окрім тих, що вже існували у нього, а невиправдання очікувань Позивача, пов`язаних з ухиленням від повернення кредитних коштів, у зв`язку із ліквідацією банку, не можна розцінювати як погіршення його становища та розширення відповідальності.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
19. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати з підстав, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
20. Ухвалою Верховного Суду від 22.12.2020 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою з підстав, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України.
Аргументи учасників справи
Доводи касаційної скарги позивача (узагальнено)
21. Висновок судів про те, що відповідно до статей 512 514 ЦК України ТОВ "Афінаж" на підставі оспорюваного договору отримало від ПАТ "Українська інноваційна компанія" той самий обсяг прав за кредитним договором, що належав первісному кредитору - ПАТ "Укрінбанк" суперечить правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду у справі № 925/698/16, Верховного Суду у справах №№910/10651/16, 913/549/17, 910/7828/17.
22. Предметом дослідження судами у вказаних справах було питання правонаступництва саме від ПАТ "Укрінбанк" до ПАТ "Українська інноваційна компанія" і відповідно до правового висновку касаційного суду переходу прав і обов`язків від банківської установи ПАТ "Укрінбанк" до юридичної особи, яка не має статусу банку - ПАТ "Українська інноваційна компанія" не відбулося. Оскільки банківську установу - ПАТ "Укрінбанк" не було припинено або змінено у встановленому законом порядку на ПАТ "Укрінком" (а потім на ПАТ "Українська інноваційна компанія") відсутні і юридичні підстави набуття ТОВ "Афінаж" права відповідної вимоги до ТОВ "Водостічні системи".
23. Право позивача на оспорювання укладеного між відповідачами правочину регламентовано частиною 3 статті 215 ЦК України, висновки про застосування якої наведено Верховним Судом у справах №№ 6-605цс16, 439/212/14-ц, 5006/5/39б/2012, 904/3938/18. Інтерес заінтересованої особи (у даному випадку - позивача) в оспорюванні правочину полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона правочину перебувала у конкретному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.
Щодо відзиву на касаційну скаргу
24. 25.01.2021 до Верховного Суду відповідачем-2 подано відзив на касаційну скаргу, який містить клопотання про поновлення строку для подання відзиву з тих підстав, що 13.01.2021 у одного з працівників Адвокатського об`єднання "Де Рігоре Юріс", яке надає відповідачу-2 правову допомогу, виявлено та лабораторно підтверджено діагноз COVID-19. У зв`язку з чим усі працівники об`єднання направлені на самоізоляцію та повернулися до роботи 18.01.2021.
25. Верховний Суд не визнає дану причину поважною, оскільки ухвала Верховного Суду від 22.12.2020, якою було встановлено строк для подання відзиву до 18.01.2020, була отримана ПАТ "Українська інноваційна компанія" 05.01.2021, що підтверджується наявним у справі рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0101615644200. Отже, відповідач-2 мав достатньо часу для підготовки відзиву у встановлений судом строк з моменту отримання ухвали суду до 13.01.2021, або принаймні міг підготувати та направити відзив безпосередньо 18.01.2021. Жодних об`єктивних перешкод для вчинення процесуальної дії у межах строку заявником не наведено. У зв`язку з чим Верховний Суд клопотання про поновлення строку для подання відзиву відхиляє, відзив відповідача-2 на касаційну скаргу залишає без розгляду на підставі частини 2 статті 118 ГПК України.
Позиція Верховного Суду
Оцінка аргументів касаційної скарги і висновків суду апеляційної інстанції
26. Згідно з частиною першою статті 26 ГПК України Верховний Суд переглядає у касаційному порядку судові рішення, ухвалені судами першої та апеляційної інстанцій.
27. Відповідно до частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
28. Частинами першою та другою статті 300 ГПК України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Частина третя цієї статті передбачає, що у суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
29. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 236 ГПК України).
30. Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ГПК України).
31. Відповідно до статті 282 ГПК України у мотивувальній частині постанови апеляційного суду, серед іншого, зазначаються мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу.
32. У відповідності до частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
33. Відповідно до статті 45 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Велика Палата Верховного Суду у визначених законом випадках здійснює перегляд судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права.
34. Верховний Суд звертає увагу, що одним із аргументів на підтримку власної правової позиції Позивачем було обрано посилання на правові позиції Великої Палати Верховного Суду, висловленої, зокрема, у справі № 925/698/16.
35. Крім цього, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2019 апеляційне провадження у справі №910/21943/17 зупинялось до перегляду судового рішення у подібних правовідносинах у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду у справі №925/698/16.
36. Однак після винесення Великою Палатою рішення у даній справі та поновлення апеляційного провадження, правові позиції, висловлені в Постанові від 10.12.2019 у справі № 925/698/16 не знайшли свого відображення у мотивувальній частині постанови суду апеляційної інстанції, пов`язані з цим аргументи Позивача залишились поза увагою.
37. Виходячи з цього, Верховний Суд вважає на необхідне доповнити мотивувальну частину постанови суду апеляційної інстанції посиланнями на висновки щодо застосування норм права, висловлені Великою Палатою у Постанові від 10.12.2019 року у справі № 925/698/16, оскільки вказані висновки прямо стосуються правовідносин у даній справі.
38. Так, у своїй Постанові від 10.12.2019 року у справі № 925/698/16 Велика Палата зазначила таке.
39. Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки (частина перша статті 11 ЦК України). Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти (пункти 1 та 4 частини другої статті 11 ЦК України). Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства (частини перша статті 14 ЦК України). У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події (частина шоста статті 11 ЦК України).
40. Юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. Особливості припинення банку як юридичної особи встановлюються законом (частини перша та четверта статті 104 ЦК України). Частинам першій та четвертій статті 104 ЦК України кореспондує частина перша статті 59 та частина перша статті 91 ГК України. Частині першій статті 104 ЦК України також кореспондує частина перша статті 79 Закону про акціонерні товариства.
41. Відповідно до змісту положень банківського законодавства лише реорганізація банку передбачає правонаступництво. Способи реорганізації банку передбачені статтею 26 Закон про банки. До реорганізації не застосовуються норми законодавства щодо припинення юридичної особи.
42. Зміна назви акціонерного товариства (банку) без зміни його організаційно-правової форми, виключення з його назви слова «банк», виключення з видів його діяльності «діяльності комерційних банків» (КВЕД: 64.19) не є ані перетворенням цієї юридичної особи в розумінні статті 108 ЦК України (статті 87 Закону про акціонерні товариства), ані виділом в розумінні статті 109 ЦК України (статті 86 Закону про акціонерні товариства), ані припиненням шляхом злиття, приєднання або поділу в розумінні статті 106 ЦК України (статей 83-85 Закону про акціонерні товариства). Попри те, що правовий висновок щодо застосування норм права у справі № 914/3587/14 (постанова від 24 квітня 2019 року) Велика Палата Верховного Суду зробила стосовно зміни найменування (типу) акціонерних товариств з відкритого або закритого на публічне або приватне, Велика Палата Верховного Суду не бачить підстав відходити від правового висновку, зробленого у мотивувальній частині зазначеного судового рішення (пункт 50), відповідно до якого сама лише зміна найменування (типу) юридичної особи не означає її реорганізації, зокрема, перетворення, якщо при цьому не змінюється організаційно-правова форма такої особи.
43. Отже, перехід прав та обов`язків від ПАТ «Український інноваційний банк» до ПАТ «УКРІНКОМ» та наступних осіб, які заявляли про своє отримання прав та обов`язків цього банку, не міг відбуватись лише на підставі виключення кредитною установою із своєї назви слова «банк» та виключення з видів своє діяльності «банківської діяльності» без дотримання вимог банківського законодавства.
44. Правочину між ПАТ «Український інноваційний банк» та ПАТ «УКРІНКОМ» щодо передачі прав та обов`язків банку не відбулось, правонаступництва в розумінні процедури реорганізації також. Іншої передбаченої статтею 512 ЦК України зміни кредитора в особі ПАТ «Український інноваційний банк» на ПАТ «УКРІНКОМ» (ПАТ «Українська інноваційна компанія») не доведено.
45. Аналогічні за змістом висновки в частині відсутності переходу прав та обов`язків від ПАТ «Український інноваційний банк» до ПАТ «УКРІНКОМ» висловлені Верховним Судом у справах №№910/10651/16, 913/549/17, 910/7828/17.
46. У той же час, Верховний Суд зауважує, що наведені вище правові висновки Великої Палати Верховного Суду щодо відсутності правонаступництва між ПАТ «Український інноваційний банк» та ПАТ «УКРІНКОМ» (ПАТ «Українська інноваційна компанія») не спростовують обґрунтованих висновків суду апеляційної інстанції про те, що правочин відступлення прав вимоги кредитного боргу сам по собі не порушує прав та законних інтересів позивача, як боржника за кредитним договором (пункт 17 Постанови).
47. Відповідно до усталених правових висновків Верховного Суду (постанови від 03.04.2019 у справі №910/9828/17, від 12.08.2020 у справі № 921/353/19) за загальним правилом заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, оскільки не впливає на характер, обсяг і порядок виконання ним своїх обов`язків, не погіршує становища боржника та не зачіпає його інтересів.
48. У разі заміни кредитора законодавчо передбачено способи захисту інтересів як боржника (стаття 518 ЦК України), якому надається право висувати проти вимоги нового кредитора ті ж саме заперечення, які він мав проти первісного кредитора (наприклад зустрічні вимоги до первісного кредитора, заперечення, пов`язанні із простроченням первісного кредитора, наявністю обставин непереборної сили тощо), так і нового кредитора (стаття 519 ЦК України), перед яким старий кредитор буде відповідати у зобов`язанні за недійсність переданої йому вимоги.
49. Згідно зі статтею 4 ГПК України та статтями 15 16 ЦК України підставою для захисту господарським судом цивільного права чи охоронюваного законом інтересу є його порушення, невизнання або оспорення. Відтак, задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) зазначеного права відповідачем з урахуванням належності обраного способу судового захисту (зокрема, шляхом визнання недійсним правочину).
50. Гарантоване статтею 55 Конституції України та ГПК України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
51. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушеного права особи, за захистом якого вона звернулася, чи охоронюваного законом інтересу, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.
52. Так, доводи ТОВ "Водостічні системи", з якими він у заявленому позові пов`язує недійсність правочину, зводяться до заперечення правомірності дій відповідачів поза межами процедури виведення неплатоспроможного банку з ринку, що, за твердженням позивача, призвело до порушення прав та інтересів Фонду. У той же час позивач звертається з даним позовом від власного імені, а не від імені Фонду, проте не наводить обґрунтування щодо порушення його власних прав та інтересів внаслідок укладення правочину.
53. У зв`язку з чим Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги в пункті 23 Постанови. При цьому Верховний Суд не оцінює висновки Верховного Суду у наведених скаржником постановах, оскільки вони зроблені у правовідносинах, які очевидно не є подібними з тими, що виникли між сторонами у даній справі ні за складом учасників, ні за обставинами справи, ні за сферою правового регулювання.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
54. Відповідно до положень статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
55. Під час касаційного розгляду Верховним Судом було констатовано ненадання судом апеляційної інстанції правової оцінки та відповіді на істотний аргумент позивача, який стосується спірних правовідносин.
56. Проте, як описано вище, зазначене не вплинуло на правильність та законність прийнятого ним рішення. За таких обставин Суд вважає доцільним залишити оскаржуване судове рішення без змін, однак з урахуванням мотивів та висновків, що наведені у цій постанові. У зв`язку з чим касаційна скарга задоволенню не підлягає.
57. Касаційний суд також керується, зокрема, і принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 03.12.2003 у справі "Рябих проти Росії", від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 18.11.2004 у справі "Праведная проти Росії", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано.
Щодо судових витрат
58. Оскільки Верховний Суд не приймає нового рішення по суті спору, судовий збір за подання касаційної скарги покладається на скаржника.
59. Керуючись статтями 300 301 306 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
П О С Т А Н О В И В :
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Водостічні системи" залишити без задоволення.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 12 жовтня 2020 року у справі № 910/21943/17 залишити без змін з урахуванням мотивів, наведених у даній постанові.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Міщенко І.С.
Судді Берднік І.С.
Суховий В.Г.