ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 вересня 2020 року
м. Київ
Справа № 910/22516/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Міщенко І. С.
за участю секретаря судового засідання - Мазуренко М. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.09.2019 (головуючий суддя Жук Г. А., судді Дикунська С. Я., Мальченко А. О.)
і додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2019 (головуючий суддя Жук Г. А., судді Дикунська С. Я., Мальченко А. О.)
у справі № 910/22516/17
за позовом Відкритого недержавного пенсійного фонду "Причетність"
до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб
третя особа - Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації ПАТ "Міський Комерційний Банк" Оберемко Роман Анатолійович
про стягнення 1 123 850,05 грн
(у судовому засіданні взяли участь представники: позивача - Олійник О. С., відповідача - Заплішна О. Д.)
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. Відкритий недержавний пенсійний фонд "Причетність" (далі - позивач, ВНПФ "Причетність") звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - відповідач, Фонд) про стягнення 1 123 850,05 грн.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, в порушення вимог ч. 2 ст. 48 Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1057-IV), не вчиняє дії з повернення пенсійних активів ВНПФ "Причетність", внесених на строковий депозитний рахунок, згідно з договором строкового банківського вкладу від 19.12.2013 № 695/840-ЮО/Д. Окрім того на суму заборгованості із повернення вкладу та процентів, позивачем нараховано інфляційні втрати та три відсотки річних.
3. Відповідач проти позову заперечує, з тих підстав, що між ним та позивачем відсутні будь-які договірні відносини та грошові зобов`язання, а зобов`язаною особою з повернення пенсійних активів за договором банківського владу є саме банк. Також вважає, що ст. 1212, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) не застосовуються до спірних правовідносин, а позивач не має статусу вкладника в розумінні положень Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон № 4452-VI).
Короткий зміст судових рішень
4. Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.06.2018 в задоволенні позову відмовлено.
5. Суд першої інстанції з посиланням на приписи ст. ст. 29, 46 Закону № 4452-VI, ст.ст. 48, 51 Закону України № 1057-IV, ст.ст. 1058 1212 ЦК України зазначив, що у відносинах із повернення вкладу зобов`язаною особою є банк, а не Фонд, та дійшов висновку про недоведення позивачем обставин набуття відповідачем належних недержавному пенсійному фонду коштів, у зв`язку з чим визнав позовні вимоги необґрунтованими.
6. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.09.2019 рішення Господарського суду міста Києва від 06.06.2018 у справі № 910/22516/17 скасовано, ухвалено нове рішення, яким позов задоволено повністю.
Стягнуто з Фонду на користь ВНПФ "Причетність" 578 957,47 грн заборгованості з повернення основної суми вкладу, 411 511,66 грн інфляційних витрат, нарахованих на суму неповернутого вкладу, 42 528,34 грн три відсотки річних, нарахованих на суму неповернутого вкладу, 51 012,83 грн заборгованості по відсоткам, 3 270,12 грн інфляційних втрат, нарахованих за неповернення відсотків, 3 748,39 грн три відсотки річних, нарахованих за неповернення відсотків, 16 857,75 грн судового збору, понесеного стороною у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції, 25 286,62 грн судового збору, понесеного стороною у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції.
7. Ухвалюючи таке рішення, апеляційний суд дійшов висновку про те, що недержавні пенсійні фонди не є власниками пенсійних активів та, відповідно, отриманого прибутку від інвестиційної діяльності, пов`язаної з депозитним розміщенням у банківських установах цих активів. Натомість фізичні особи - учасники ВНПФ "Причетність" є єдиними власниками активів фонду, в тому числі і грошових коштів, розміщених на строковому депозитному рахунку.
8. Отже, розпорядження пенсійними активами позивача, що розміщені на депозитному рахунку ПАТ "Міський комерційний банк", може здійснюватися виключно в порядку, встановленому Законом № 1057-IV, частинами першою, другою статті 48 якого унормовано імперативні заборони включення пенсійних активів фонду до ліквідаційної маси банку та використання пенсійних активів у цілях, не вказаних у Законі України "Про недержавне пенсійне забезпечення". З огляду на викладене відповідач не мав правових підстав вчиняти будь-яких дій з пенсійними активами позивача, окрім їх повернення останньому для подальшого використання відповідно до частини першої статті 48 Закону № 1057-IV.
9. Додатковою постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2019 заяву ВНПФ «Причетність» про розподіл судових витрат задоволено частково. Стягнуто з Фонду на користь ВНПФ «Причетність» 30 000 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції, 15 000 витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції.
10. Суд апеляційної інстанції при ухваленні додаткової постанови надав оцінку усім доданим до заяви доказам, з урахуванням ступеню складності справи, аргументації позиції позивача під час розгляду справи, врахувавши наявні в матеріалах справи заяви відповідача щодо заперечень на рахунок неспівмірності заявлених до стягнення судових витрат на правничу допомогу, керуючись критерієм розумності розміру адвокатських витрат, дійшов висновку про часткове задоволення заяви позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
11. Фонд подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.09.2019 та додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2019, залишити в силі рішення Господарського суду міста Києва від 06.06.2018 у справі №910/22516/17.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (узагальнено)
12. Скаржник посилається на те, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано статті 22 1166 1212 ЦК України, статті 216 217 224 225 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статтю 17 Закону № 4452-VI; не враховано правові висновки, викладені в постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 826/20917/13-а, від 07.09.2018 у справі № 826/16001/14, від 23.11.2018 у справах № 826/16003/14, № 826/4595/15, від 24.07.2019 у справі № 826/1145/15.
13. Позивач у розумінні Закону № 4452-VI був кредитором ПАТ "Міський комерційний банк", вимоги якого підлягали задоволенню в порядку черговості за рахунок реалізації активів банку за умови звернення з відповідною заявою про включення до реєстру акцептованих вимог кредиторів. Суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку, про те, що Фонд допустив бездіяльність щодо невиокремлення коштів, необхідних для повернення активів позивача та неправомірно включив їх до ліквідаційної маси ПАТ "Міський комерційний банк".
14. Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запобігання негативному впливу на стабільність банківської системи" від 04.07.2014 № 1586-VII, який набрав чинності з 11.07.2014 (далі - Закон № 1586-VII), статтю 50 Закону № 4452-VI викладено в новій редакції: "Активи недержавного пенсійного фонду (крім депозитів), зберігачем яких є банк, не включаються до ліквідаційної маси такого банку. Повернення цих активів здійснюється відповідно до Закону України "Про недержавне пенсійне забезпечення". При цьому суд апеляційної інстанції в порушення частини 6 статті 11 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) не звернувся до Верховного Суду для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності вказаного вище Закону 1586-VII стосовно викладення в новій редакції частини, яка стосується активів недержавних пенсійних фондів.
15. Фонд не може нести додаткову майнову відповідальність за збереження пенсійних активів у зв`язку з відсутністю відповідного закону, який регулював би порядок передачі пенсійних активів, адже положення Закону № 1057-IV не передбачають механізм повернення пенсійних активів з неплатоспроможного банку за рахунок Фонду.
16. Апеляційний суд безпідставно ототожнив ПАТ "Міський комерційний банк" з банком-зберігачем ВНПФ "Причетність", а тому необґрунтовано прирівняв умови розміщення коштів за депозитним договором до умов договору про обслуговування пенсійного фонду зберігачем. Позивачем не доведено наявність правових підстав для відшкодування збитків зі сторони Фонду.
17. Також скаржник посилається на невідповідність оскаржуваної додаткової постанови вимогам ст.ст. 126 129 244 ГПК України.
Позиція інших учасників справи
18. Позивач подав відзиви та додаткові пояснення, в яких просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.09.2019 та додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2019 залишити без змін. Посилається на правильність висновків апеляційного господарського суду та, зокрема, на те, що оскаржуване рішення прийнято з дотриманням верховенства права, відповідає практиці Європейського суду з прав людини.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
19. У відповідності до пункту 2.1 Розділу І Статуту ВНПФ «Причетність», затвердженого рішенням зборів засновників фонду - протокол № 15 від 07.10.2016 та погоджено рішенням Ради фонду - протокол № 45 від 07.10.2016 останній створений з метою провадження діяльності з недержавного пенсійного забезпечення шляхом накопичення пенсійних внесків на користь учасників Фонду з подальшим управлінням пенсійними активами, а також здійсненням пенсійних виплат учасникам Фонду у встановленому Законом порядку.
20. Предмет діяльності ВНПФ «Причетність» - сукупність організаційних, юридичних та інших передбачених законом дій, спрямованих на здійснення недержавного пенсійного забезпечення фізичних осіб: акумулювання, збереження і примноження пенсійних коштів з метою забезпечення прав учасників Фонду щодо отримання ними пенсійних виплат відповідно до вимог Закону (п.п. 2.2 Статуту ВНПФ «Причетність»)
21. У відповідності до п.п. 2.3 Статуту ВНПФ «Причетність» діяльність з недержавного пенсійного забезпечення є для Фонду виключним видом діяльності.
22. Згідно з пунктом 22.2 Статуту ВНПФ "Причетність" пенсійні активи фонду складаються з: активів у грошових коштах; активів у цінних паперах; інших активів згідно із законодавством.
23. Активи фонду за положеннями пунктів 22.7, 22.8 Статуту ВНПФ "Причетність" можуть формуватися виключно внаслідок операцій, пов`язаних з провадженням фондом діяльності з недержавного пенсійного забезпечення, відповідно до Закону. Інвестиційна діяльність з активами фонду здійснюється згідно із законом та інвестиційною декларацією Фонду.
24. За змістом інвестиційної декларації ВНПФ "Причетність" до складу його активів належать, зокрема, пенсійні активи в грошових коштах, які розміщені на банківських депозитних рахунках (пункт 6.2. інвестиційної декларації).
25. 19.12.2013 між ВНПФ "Причетність" (вкладник), від імені якого діяло Товариство з обмеженою відповідальністю «Всеукраїнська управляюча компанія» (далі - ТОВ "Всеукраїнська управляюча компанія"), і ПАТ "Міський комерційний банк" (банк) уклали договір банківського вкладу "Стандартний" № 695/840-ЮО/Д (далі - договір).
26. Вказаним договором передбачені такі умови:
- вкладник передає банку, а банк приймає від вкладника на строковий депозитний рахунок № НОМЕР_1 (далі - рахунок або рахунок вкладника), грошові кошти в сумі 24 957,47 доларів США на умовах дійсного договору строком на 365 днів до 19.12.2014 (п. 1.1 (в редакції додаткової угоди №1 від 19.12.2013));
- банк зобов`язується повернути вкладнику суму вкладу, що надійшла на рахунок, і проценти на неї на умовах та в порядку, встановлених цим договором (п. 1.4);
- вкладник перераховує грошову суму зазначену у п. 1.1. цього договору з власного поточного рахунку на рахунок, зазначений у договорі, протягом трьох банківських днів з дня неналежного оформлення цього договору (п. 2.1);
- внесення/повернення грошових коштів на/з депозитний/ного рахунок/ку підтверджується випискою з рахунку, засвідченою штампом банка та підписом уповноваженого працівника банку. У виписці зазначаються: найменування банку, номер рахунку, грошові кошти, зараховані на рахунок та списані з рахунку, залишок грошових коштів на рахунку, а також дата зарахування та списання грошових коштів з рахунку (п. 2.3);
- проценти на вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня що передує його поверненню вкладникові або списання з рахунку вкладника. Проценти нараховуються щомісячно в кожний останній робочий день місяця і в день закінчення дії договору (п. 2.9);
- сплата нарахованих процентів здійснюється в кінці дії договору шляхом перерахування на поточний рахунок вкладника, зазначений у розділі 7 цього договору, якщо інше не передбачено цим договором (п. 2.12);
- у випадку дострокового розірвання цього договору, або після закінчення строку вкладу, визначеному в п. 1.1, сплатити проценти і повернути вклад шляхом перерахування на поточний рахунок вкладника (п. 3.4.4);
- договір вважається укладеним з дня надходження коштів на вкладний рахунок. Строк дії договору збігається з датою повернення вкладу, визначеної в п. 1.1 цього договору (п. 5.1).
27. На підставі депозитного договору від 19.12.2013 № 695/840-ЮО/Д ВНПФ "Причетність" розміщено на строковому депозитному рахунку пенсійні активи фонду в розмірі 24 957,47 доларів США. Наведені обставинами учасниками справи не заперечуються.
28. На підставі постанови Правління Національного банку України від 20.11.2014 №732 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Міський комерційний банк" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 20.11.2014 №124 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Міський комерційний банк", згідно з яким з 21.11.2014 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу на здійснення тимчасової адміністрації.
29. Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 19.03.2015 №187 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Міський комерційний банк", виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 20.03.2015 №64 про початок процедури ліквідації ПАТ "Міський комерційний банк" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку.
30. Після закінчення строку дії договору позивач листом від 05.03.2015 № 01/66 звернувся до відповідача з вимогою повернути позивачу пенсійні активи, яка мотивована з посиланням на приписи ч. 2 ст. 48 Закону № 1057-IV. Вказана вимога згідно повідомлення про вручення рекомендованого відправлення № 0103248336491 отримана відповідачем 10.03.2015. Вказана вимога залишена відповідачем без задоволення, що і стало причиною звернення з цим позовом.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
31. 08.02.2020 набрав чинності Закон України від 15.01.2020 № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон України від 15.01.2020 № 460-IX).
32. Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
33. Оскільки касаційну скаргу подано до набрання чинності Законом України від 15.01.2020 № 460-IX, касаційний розгляд здійснюється відповідно до положень ГПК України у редакції, яка була чинною до 08.02.2020.
34. Відповідно до положень статті 300 ГПК України (у зазначеній редакції) переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (1). Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (2). У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається (3). Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (4).
Щодо суті касаційної скарги
35. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 910/22513/17, яка була ухвалена у подібних правовідносинах і до ухвалення якої зупинялося провадження у цій справі, викладено такий висновок щодо суті спору:
« 6.1. Згідно із частинами першою-третьою статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
6.2. Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
6.3. Згідно із статтею 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (стаття 610 ЦК України).
6.4. Відповідно до статті 609 ЦК України зобов`язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов`язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу
6.5. Згідно із частиною першою статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків та моральної шкоди.
6.6. Відповідно до частини першої статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
6.7. Згідно із частинами першою, другою статті 1 Закону України «Про інвестиційну діяльність» (далі - Закон 1560-XII) інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об`єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) та/або досягається соціальний та екологічний ефект. Такими цінностями можуть бути: кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні папери.
6.8. Відповідно до частини першої статті 5 Закону 1560-XII суб`єктами (інвесторами і учасниками) інвестиційної діяльності можуть бути громадяни і юридичні особи України та іноземних держав, а також держави. Недержавні пенсійні фонди здійснюють інвестиційну діяльність відповідно до законодавства, що визначає особливості їх діяльності.
6.9. Згідно із частиною першою статті 19 Закону 1560-XII державні гарантії захисту інвестицій - це система правових норм, які спрямовані на захист інвестицій та не стосуються питань фінансово-господарської діяльності учасників інвестиційної діяльності та сплати ними податків, зборів (обов`язкових платежів). Державні гарантії захисту інвестицій не можуть бути скасовані або звужені стосовно інвестицій, здійснених у період дії цих гарантій.
6.10. Відповідно до частин другої-четвертої статті 37 Закону 4452-VI фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень має право вчиняти будь-які дії та приймати рішення, що належали до повноважень органів управління і органів контролю банку. Уповноважена особа Фонду діє від імені банку в межах повноважень Фонду. На виконання своїх повноважень уповноважена особа Фонду діє без довіреності від імені банку, має право підпису будь-яких договорів (правочинів), інших документів від імені банку.
6.11. Згідно із частиною другою статті 46 Закону 4452-VI з дня початку процедури ліквідації банку: припиняються всі повноваження органів управління банку; строк виконання всіх грошових зобов`язань банку та зобов`язання щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) вважається таким, що настав.
6.12. Відповідно до частини другої статті 48 Закону № 1057-IV пенсійні активи не можуть включатися до ліквідаційної маси зберігача пенсійного фонду та інших банків.
6.13. Згідно із частиною п`ятою статті 50 Закону 4452-VI (у редакції, чинній на день укладення депозитного договору) активи недержавних пенсійних фондів, іпотечні активи, що перебувають в управлінні банку або є забезпеченням виконання зобов`язань за сертифікатами з фіксованою дохідністю, емітентом яких є банк, не включаються до ліквідаційної маси банку. Розпорядження цими активами здійснюється відповідно до законів України «Про недержавне пенсійне забезпечення», «;Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати».
6.14. Відповідно до абзацу третього частини п`ятої статті 50 Закону 4452-VI (у редакції, чинній з 11 липня 2014 року) активи недержавного пенсійного фонду (крім депозитів), зберігачем яких є банк, не включаються до ліквідаційної маси такого банку. Повернення цих активів здійснюється відповідно до Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення».
6.15. З наведених норм права та встановлених судами обставин вбачається, що між позивачем та третьою особою [ПАТ «Український бізнес банк»] виникли договірні зобов`язання за депозитним договором. За цим договором у третьої особи виникло зобов`язання повернути позивачу кошти депозитного вкладу, яке вона не виконала.
6.16. Надані позивачем у депозит кошти відносились до інвестиційних пенсійних активів позивача як недержавного пенсійного фонду, тому відповідно до наведених норм статті 48 Закону № 1057-IV та статті 50 Закону 4452-VI (у редакції, чинній на день укладення депозитного договору) підлягали поверненню третьою особою позивачу.
6.17. Внаслідок початку процедури ліквідації банку та призначення відповідачем уповноваженої особи на ліквідацію остання почала виконувати повноваження органу управління банку та діяти від його імені, проте зобов`язання третьої особи повернути позивачу депозитні кошти (пенсійні активи) продовжило існувати і його зміст ніяким чином не змінився.
6.18. На час прийняття судами попередніх інстанцій рішень у цій справі процедура ліквідації банку завершена не була, юридична особа банку припинена не була. До моменту завершення ліквідації та припинення юридичної особи банку грошові договірні зобов`язання такого банку з повернення пенсійних активів продовжують існувати. Кредитори такого банку мають право вимагати від банку виконання ним зазначених договірних обов`язків у порядку, визначеному Законами № 1057-IV та № 4452-VI.
6.19. Отже, висновок апеляційного суду із застосуванням статті 1166 ЦК України та статті 16 Закону 4452-VI про заподіяння відповідачем шкоди позивачу в розмірі невиконаного договірного зобов`язання з повернення депозитних коштів є помилковим, оскільки обставина невиконання банком грошового договірного зобов`язання з повернення пенсійних активів не перетворює таке договірне зобов`язання банку в деліктне зобовязання його органу управління (повноваження якого виконує відповідач в особі уповноваженої особи) з відшкодування шкоди в розмірі цього грошового зобов`язання.
6.20. Також для відшкодування шкоди відповідно до статті 1166 ЦК України та статті 16 Закону 4452-VI необхідна наявність у потерпілого відповідних майнових втрат. Оскільки на час прийняття судами попередніх інстанції судових рішень у цій справі договірні зобов`язання третьої особи перед позивачем з повернення депозитних коштів (пенсійних активів) продовжували існувати, не можна говорити про наявність у позивача майнових втрат у розмірі цих зобов`язань внаслідок дій відповідача.
6.21. За цих обставин Велика Палата Верховного Суду вважає, що апеляційний суд неправильно застосував норми статті 1166 ЦК України та статті 16 Закону № 4452-VI та стягнув з відповідача спірні кошти.
6.22. Велика Палата Верховного Суду також погоджується з висновками місцевого суду про неможливість застосування до спірних відносин норм статті 1212 ЦК України з огляду на таке.
6.23. Згідно із статтею 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
6.24. Норми даної статті підлягають застосуванню, коли одна сторона безпідставно утримує майно іншої сторони та при цьому в неї відсутнє відповідне договірне зобов`язання з повернення цього майна. У цій справі депозитні кошти були передані позивачем третій особі на підставі договору, отже, набуті нею на правовій підставі. У третьої особи виникло невиконане нею договірне зобов`язання повернути зазначені вище кошти, обставин заволодіння цими коштами відповідачем судами не встановлено, що виключає застосування до спірних відносин норм статті 1212 ЦК України.
6.25. Із цих же підстав Велика Палата Верховного Суду відхиляє аргумент позивача щодо порушення відповідачем його права на мирне володіння майном, передбачене статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки на час прийняття рішень судами попередніх інстанцій невиконані договірні зобов`язання третьої особи перед позивачем з повернення депозитних коштів (пенсійних активів) продовжували існувати, при цьому у справі відсутні докази звернення позивача до суду щодо примусового виконання третьою особою цього зобов`язання. У свою чергу уповноважена особа відповідача у право на мирне володіння позивачем своїм майном не втручалась, а відповідно до норм Закону 4452-VI виконувала функції органу управління третьої особи, діючи від її імені».
36. Окрім цього у зазначеній постанові Великої Палати Верховного Суду зазначено таке:
« 7.15. З наведених норм права [положення Законів №№ 4452-VI, 1057-IV, 1560-XII] вбачається, що недержаний пенсійний фонд може займатись виключно діяльністю з недержавного пенсійного забезпечення. Активи такого пенсійного фонду можуть формуватися виключно внаслідок операцій, пов`язаних з провадженням недержавного пенсійного забезпечення, та формуються за рахунок пенсійних внесків та інших надходжень до пенсійного фонду. До таких активів належать активи в грошових коштах, які можуть бути використані виключно для цілей інвестиційної діяльності фонду, а саме інвестування з метою отримання доходу на користь учасників фонду відповідно до інвестиційної декларації.
7.16. Отже, до активів пенсійного фонду (пенсійних активів) належать всі активи такого пенсійного фонду, сформовані внаслідок операцій, пов`язаних із провадженням недержавного пенсійного забезпечення, яке є виключним видом діяльності такого фонду.
7.17. Зазначені активи недержавних пенсійних фондів (пенсійні активи), які були проінвестовані до 11 липня 2014 року, не повинні були включатись до ліквідаційної маси банку та мали повертатись банками недержавним пенсійним фондам під час проведення тимчасової адміністрації або ліквідації такого банку».
37. Колегія суддів, беручи до уваги подібність правовідносин, з яких виник спір у справах № 910/22513/17 і № 910/22516/17, погоджується з викладеними у постанові від 16.06.2020 у справі № 910/22513/17 висновками і не вбачає підстав для відступу від них.
38. Суд також відхиляє доводи позивача щодо неподібності правовідносин у цих справах у зв`язку, зокрема, із ліквідацією ПАТ "Міський комерційний банк" на час касаційного розгляду цієї справи, оскільки в цьому контексті з урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції (стаття 300 ГПК України) важливим є існування і встановлення певної обставини саме на час прийняття судами попередніх інстанцій судових рішень (вказане узгоджується, зокрема, із зазначеним у пунктах 6.18 і 6.20 постанови від 16.06.2020 у справі № 910/22513/17). Окрім цього, як вбачається з тексту окремої думки суддів у справі № 910/22513/17 (сам позивач додав її копію до своїх пояснень), станом на дату ухвалення постанови у цій справі (16.06.2020) ПАТ «Український бізнес банк» (третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача у зазначеній справі) також вже було ліквідоване (припинене).
39. Таким чином, рішення суду першої інстанції у цій справі ухвалене у відповідності з положеннями законодавства, а висновки, які містяться у ньому, узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеними в постанові від 16.06.2020 у справі № 910/22513/17, ухваленій у подібних правовідносинах. Суд апеляційної інстанції це законне рішення скасував, неправильно застосувавши норми матеріального права.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
40. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.
41. Згідно зі статтею 312 ГПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
42. Враховуючи вищевикладене, Касаційний господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції з мотивів, викладених у цій постанові.
43. У зв`язку зі скасуванням постанови Північного апеляційного господарського суду від 09.09.2019 скасуванню підлягає також додаткова постанова Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2019.
Розподіл судових витрат
44. У зв`язку з тим, що касаційна скарга Фонду підлягає задоволенню, судовий збір, сплачений Фондом за подання касаційної скарги, належить стягнути з ВНПФ "Причетність" у сумі 33 715,50 грн.
Керуючись статтями 300 301 308 312 314 315 317 ГПК України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб задовольнити.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.09.2019 і додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2019 у справі № 910/22516/17 скасувати.
3. Рішення Господарського суду міста Києва від 06.06.2018 у справі № 910/22516/17 залишити в силі.
4. Стягнути з ВІДКРИТОГО НЕДЕРЖАВНОГО ПЕНСІЙНОГО ФОНДУ "ПРИЧЕТНІСТЬ" (84313, Донецька обл., місто Краматорськ, ВУЛИЦЯ ОЛЕКСИ ТИХОГО, будинок 10, код ЄДРПОУ 33320710) на користь ФОНДУ ГАРАНТУВАННЯ ВКЛАДІВ ФІЗИЧНИХ ОСІБ (04053, місто Київ, ВУЛИЦЯ СІЧОВИХ СТРІЛЬЦІВ, будинок 17, код ЄДРПОУ 21708016) 33 715 (тридцять три тисячі сімсот п`ятнадцять) грн 50 коп. судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги.
5. Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідний наказ.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий О. В. Случ
Судді Н. О. Волковицька
І. С. Міщенко