25.01.2023

№ 910/23597/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2022 року

м. Київ

cправа № 910/23597/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакової І.В. (головуючий), Бенедисюка І.М., Селіваненка В.П.,

за участю секретаря судового засідання Пасічнюк С.В.,

представників учасників справи:

позивача - товариства з обмеженою відповідальністю "ІТ Експерт" - Ізвєков В.В., адвокат (ордер від 13.09.2022 №1040633), Шкелебей О. В., адвокат (ордер від 13.09.2022 №1294037),

відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Ключові системи" - не з`явився,

відповідача - фізичної особи-підприємця Чорноуса Сергія Олександровича - Сергет В.В., адвокат (ордер від 18.08.2021 №1030008),

відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Айфін" - не з`явився,

відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Ліга Закон" - Осійчук Т.М., адвокат (ордер б/д №1267675),

відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Інформаційно-аналітичний центр "Ліга" - не з`явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Ліга Закон" та фізичної особи-підприємця Чорноуса Сергія Олександровича

на рішення господарського суду міста Києва від 12.10.2021 (суддя Підченко Ю.О.) і

постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.07.2022 (головуючий - суддя Скрипка І.М., судді Михальська Ю.Б., Іоннікова І.А.),

у справі №910/23597/17

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ІТ Експерт" (далі - ТОВ "ІТ Експерт")

до: товариства з обмеженою відповідальністю "Ключові системи"(далі - ТОВ "Ключові стстеми");

фізичної особи-підприємця Чорноуса Сергія Олександровича (далі - Підприємець);

товариства з обмеженою відповідальністю "Айфін" (далі- ТОВ "Айфін");

товариства з обмеженою відповідальністю "Ліга Закон" (далі - ТОВ "Ліга Закон");

товариства з обмеженою відповідальністю "Інформаційно-аналітичний центр "Ліга" (далі - ТОВ "Інформаційно-аналітичний центр "Ліга")

про визнання інформації недостовірною та спростування недостовірної інформації.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

ТОВ "ІТ Експерт" звернулося до суду з позовом до відповідачів, в якому просило:

- визнати недостовірною інформацію наступного змісту: «Систематичні проблеми в роботі прийомного шлюзу ДФС дивним чином співпали з активним відновленням роботи програмного забезпечення «М.Е.Doc». […] Одночасно деякі спеціалісти районних відділень ДФС рекомендують використовувати ПЗ «М.Е.doc», в якому все працює. […] Виходячи з викладеного вище, а також зважаючи на відсутність адекватної реакції ДФС на проблеми подання електронної звітності, ми маємо підстави вважати, що розробниками ПЗ «М.Е.doc» здійснюється втручання у роботу державних інформаційних систем», поширену в мережі Інтернет ТОВ «Ключові системи", Підприємцем, ТОВ "Айфін" та ТОВ "Ліга-Закон".

- зобов`язати Підприємця спростувати недостовірну інформацію у той самий спосіб, в який вона була поширена, а саме шляхом публікації на веб-сайті https://sonata.biz.ua/ резолютивної частини рішення суду з цієї справи, яка має бути набрана тим самим шрифтом та розміщена під заголовком «Спростування недостовірної інформації щодо ТОВ "ІТ Експерт";

- зобов`язати ТОВ «Інформаційно-аналітичний центр «Ліга» спростувати недостовірну інформацію у той самий спосіб, в який вона була поширена, а саме шляхом публікації на сайті http://buh.ligazakon.ua резолютивної частини рішення суду з цієї справи, яка має бути набрана тим самим шрифтом та розміщена під заголовком «Спростування недостовірної інформації щодо ТОВ «ІТ Експерт»;

- зобов`язати ТОВ «Ключові системи» спростувати недостовірну інформацію у той самий спосіб, в який вона була поширена, а саме шляхом публікації на сайті http://ksystems.com.ua/ резолютивної частини рішення суду з цієї справи, яка має бути набрана тим самим шрифтом та розміщена під заголовком «Спростування недостовірної інформації щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «ІТ Експерт».

Позов мотивовано тим, що поширення неправдивих відомостей про програмне забезпечення М.Е.doc та його розробника завдає шкоди діловій репутації позивача, чим порушує особисті немайнові права, зокрема, право на недоторканість ділової репутації.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.10.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.07.2022 позовні вимоги ТОВ «ІТ Експерт» задоволено повністю.

Судові рішення обґрунтовані тим, що поширена відповідачами інформація не є оціночним судженням, а відповідає ознакам фактичного твердження, оскільки ґрунтується на фактичних даних, які відповідачі мали можливість перевірити на предмет їх дійсності під час оприлюднення. При цьому суди зазначили про те, що поширена відповідачами спірна інформація не відповідає дійсності, не узгоджується з наявними у матеріалах справи фактичними даними, відповідно є недостовірною.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

ТОВ "Ліга Закон", посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 12.10.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.07.2022 у справі №910/23597/17, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Підприємець зазначає, що судові рішення ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права що призвело до постановлення незаконного та необґрунтованого рішення суду, а тому просить рішення господарського суду міста Києва від 12.10.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.07.2022 у справі №910/23597/17 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи осіб, які подали касаційні скарги

ТОВ "Ліга Закон" зазначає про те, що:

- позивач за наданою йому невиключною ліцензію має право продавати копії твору, розповсюджувати твір, комерційно використовувати твір, однак виключне право на використання твору залишається у автора. Автором є фізична особа Линник Олеся Сергіївна, яка володіє виключними правами на комп`ютерну програму "М.Е.DОС" та є законним власником на вказане програмне забезпечення;

- судами попередніх інстанцій було взято до уваги та встановлено обставини, які мають значення для справи на підставі недопустимого доказу, а саме Висновку експерта №202/17 та висновку від 28.03.2018 №2473 в якому не зазначено реквізитів та строку дії свідоцтва експерта, яким здійснено експертне дослідження, а також експерт Стратулат Н.В., який проводив експертне дослідження, не входить до реєстру атестованих судових експертів. Зазначене є підставою для скасування судових рішень на підставі пункту 4 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України);

- також суди не дослідили зібрані у справі докази та визнали їх неналежними, не взяли до уваги надані відповідачами докази, що призвело до неможливості встановлення фактичних обставин справи та є підставою для скасування рішення суду із направленням справи на новий розгляд;

- судами попередніх інстанцій застосовано статтю 277 Цивільного кодексу України без урахування висновків викладених у подібних правовідносинах, а саме у постановах Верховного Суду від 17.07.2019 у справі №756/3363/16-ц, від 24.04.2019 у справі № 209/1936/17, від 05.10.2021 у справі №757/41356/18-ц, від 21.01.2019 у справі №640/593/17 стосовного того, що звернення до правоохоронних органів із заявою, в якій міститься та чи інша інформація є реалізацією ним свого конституційного права, визначеного статтею 40 Конституції України, що не є поширенням недостовірної інформації;

- суди дійшли висновку про визнання інформації такою, що порушує ділову репутацію позивача за відсутності будь-яких доказів на підтвердження таких обставин, та неправильно застосували статтю 94 Цивільного кодексу України та порушили частину першу статті 74 ГПК України;

- представник ТОВ "Ліга Закон" отримала копію ухвали про розгляд справи у режимі відеоконференції 24.07.2022, тобто через 3 дні після розгляду справи по суті, та враховуючи що у клопотаннях про відкладення розгляду справи представники наголошували на тому, що останні знаходяться за кордоном, суд апеляційної розглянув справу по суті та позбавив ТОВ "Ліга Закон" права на судовий захист, що є підставою для скасування судового рішення на підставі частини першої статті 310 ГПК України.

Підприємець зазначає про те, що:

- судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосовано норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 10.07.2018 у справі №910/15148/17 та від 19.07.2018 у справі №910/5117/17 про те, що для задоволення позову у справах про захист гідності та честі фізичної особи , а також ділової репутації юридичної особи є сукупність усіх обставин юридичного складу правопорушення. У апеляційній скарзі Підприємець наголошував про відсутність наявності всіх чотирьох складових юридичного складу правопорушення, проте суд апеляційної інстанції вказані висновки Верховного Суду, щодо застосування частин першої та другої статті 30 Закону України "Про інформацію" та частини першої статті 277 Цивільного кодексу України не врахував та не усунув недоліки рішення суду, що є підставою для оскарження судового рішення на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України;

- суди прийшли до висновку про те, що поширена інформація не є оціночним судженням, тобто може бути перевірена на предмет її відповідності дійсності, а також є такою, що завдає шкоди діловій репутації позивача, не дослідивши зібрані у справі докази та визнавши їх неналежними доказами у справі всупереч попередніх висновків суду з приводу прийняття, належності та допустимості таких доказів. Зокрема суд першої інстанції визнав, що надані свідками у заявах відомості є достатніми та такими, що не викликають у суду сумнівів щодо їх змісту, достовірності та повноти проте зазначив, що такі заяви не можна вважати належними та допустимими доказами у справі, суд апеляційної інстанції недоліків рішення суду першої інстанції не усунув, що є підставою для скасування судових рішень та направлення справи на новий розгляд на підставі пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України;

- суди взяли до уваги та обґрунтували судові рішення пославшись на недопустимий доказ, а саме на висновок експерта від 22.09.2017 №202/17 та висновок від 28.03.2018 №2473 в якому не зазначено реквізитів та строку дії свідоцтва експерта, яким здійснено експертне дослідження, а також експерт Стратулат Н.В., який проводив експертне дослідження, не входить до реєстру атестованих судових експертів. Зазначене є підставою для скасування судових рішень на підставі пункту 4 частини третьої статті 310 ГПК України;

- суд безпідставно відмовив у призначенні судової експертизи, зазначивши, що для встановлення обставин, які мають істотне значення для справи відсутня необхідність у спеціальних знаннях та навичках, проте така ж експертиза вже була призначена раніше (експертизу не вдалось провести через відсутність необхідних об`єктів експертного дослідження) і суд вирішив, що для встановлення обставин по справі необхідні спеціальні знання та навички. Отже судами було необґрунтовано відхилено клопотання Підприємця, що є підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд на підставі пункту 3 частини третьої статті 310 ГПК України;

- суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні клопотання представника Підприємця про відкладення розгляду справи та розглянув справу по суті за відсутності Підприємця та його представника не повідомленого про час та місце судового засідання належним чином, що також є підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд на підставі пункту 5 частини першої статті 310 ГПК України.

Позиція інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "ІТ Експерт" заперечив проти доводів касаційних скарг, зазначаючи про їх незаконність та необґрунтованість, і просив скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Також у відзиві на касаційні скарги ТОВ "ІТ Експерт" просить стягнути пропорційно з Підприємця та ТОВ "Ліга Закон" судові витрати які ним понесені чи будуть понесені під час касаційного перегляду справи №910/23597/17.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Лист-звернення розробників програмного забезпечення та інших суб`єктів електронної звітності поширений 19.07.2017 містив, зокрема, таку інформацію:

- "Систематичні проблеми в роботі прийомного шлюзу ДФС дивним чином співпали з активним відновленням роботи програмного забезпечення «М.Е.Doc». […] Одночасно деякі спеціалісти районних відділень ДФС рекомендують використовувати ПЗ «М.Е.doc», в якому все працює. […] Виходячи з викладеного вище, а також зважаючи на відсутність адекватної реакції ДФС на проблеми подання електронної звітності, ми маємо підстави вважати, що розробниками ПЗ «М.Е.doc» здійснюється втручання у роботу державних інформаційних систем".

- вирішуючи спір за заявленими вимогами позивача про визнання недостовірною інформації та про зобов`язання відповідачів її спростувати, суд першої інстанції враховував приписи абзацу 1 пункту 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи", за якими: юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про спростування недостовірної інформації, є сукупність таких обставин як:

- поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб;

- поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача;

- поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності;

- поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Відповідно до встановлених судом першої інстанції обставин поширення спірної інформації відбулося у відкритий спосіб та ця інформація стала відома необмеженому колу осіб, оскільки її було розміщено в мережі Інтернет за наступними посиланнями:

-://sonata.biz.ua/topic/2087

-://clone.sonata.biz.ua/download/doc1.pdf

-://ksystems.com.ua/wp-content/uploads/2017/07/zvernennya.pdf

-://ksystems.com.ua/zvernennya-rozrobnikiv-programnogo-z/

-https://buh.ligazakon.net/news/162500_obrashchenie-k-premer-ministru-po-povodu-resheniya-problem-s-predstavleniem-otchetnost.

В частині встановлення належності відповідачів у справі, суд першої інстанції правильно враховував пункт 12 постанови пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" та зазначив, що ТОВ "Айфін" є одним із авторів поширеної інформації, про що свідчить підпис директора на листі-зверненні, а власником веб-сайту є ТОВ "Інформаційно-аналітичний центр "Ліга", саме він є належним відповідачем у справі, оскільки укладений між ТОВ "Інформаційно-аналітичний центр "Ліга" та ТОВ «Ліга Закон» договір не передбачає передачі права власності на доменне ім`я, лише право користування.

Відхиляючи доводи відповідачів про те, що у спірному тексті відсутня оцінка підприємницької, громадської чи професійної діяльності ТОВ «ІТ Експерт», немає навіть оціночних суджень щодо програмного забезпечення, немає доказів, що спірна інформація на момент її розміщення стосується ділової репутації позивача, оскільки позивач зареєстрував свої права на комп`ютерну програму лише 26.07.2017, а отримав свідоцтво 31.08.2017, суд першої інстанції дійшов наступних висновків:

- у поширеній відповідачами інформації йдеться не лише про розробників програмного забезпечення М.Е.doc., а й про саме програмне забезпечення, яке позивач має право розповсюджувати та використовувати під знаком для товарів і послуг «medoc» відповідно до ліцензійного договору від 01.11.2013 №0111/1, ліцензійного договору від 10.01.2016 №0110/10 та рішення Державної служби інтелектуальної власності України від 16.02.2016;

- поширена інформація стосується особи позивача станом на момент її поширення, оскільки відповідно до ліцензійного договору йому належить право продавати копії твору, розповсюджувати твір, комерційно використовувати твір тощо; позивач також має ліцензію на використання знака «medoc» відповідно до ліцензійного договору від 10.01.2016 №0110/10 та рішення Державної служби інтелектуальної власності України від 16.02.2016; крім того, позивач є власником (реєстрантом) веб-сайту medoc.ua, що підтверджується копією сертифіката про реєстрацію доменного імені;

- позивач отримав статус розробника (виробника) програмного забезпечення М.Е.doc. з моменту набуття майнових прав на нього - 01.11.2013, свідоцтво від 31.08.2017 додатково підтверджує визнання цього статусу позивача з боку держави, а розроблення програмного забезпечення відноситься до основних видів діяльності позивача;

- у відповідях на адвокатські запити позивача ТОВ «Інтелект-Софт» та ТОВ «Інтелект-Сервіс» повідомляють, що вони не є розробниками програмного забезпечення М.Е.doc.

В частині встановлення обставин, що поширена інформація відповідачами є недостовірною, тобто такою, яка не відповідає дійсності, суд першої інстанції виходив з наступного:

- розрізняючи факти та оціночні судження, слід виходити з того, що існування фактів можна довести, а правдивість критичного висловлювання не підлягає доведенню;

- поширена відповідачами спірна інформація містить твердження про те, що «деякі спеціалісти районних відділень ДФС рекомендують використовувати ПЗ М.Е.doc, в якому все працює»; при цьому в оскаржуваному рішенні вказано, що жодних фактичних даних, які б підтверджували дійсність таких доводів до матеріалів справи долучено не було і суд наразі не в змозі пересвідчитися чи дійсно спеціалісти районних відділень надавали такі рекомендації; копії заяв свідків, які подані відповідачами не можна вважати належними та допустимими доказами у справі;

- відповідачі також не надали достатні та допустимі докази на підтвердження існування обставин, які б свідчили, що розробники програмного забезпечення М.Е.doc, у тому числі позивач, здійснювали у період з 14.07.2018 по 19.07.2018 втручання в державні інформаційні системи, які здійснюють реєстрацію податкових накладних та приймання електронної звітності;

- листом Департаменту кіберполіції Національної поліції України від 26.07.2017 №4457/38/03-2017 лише проінформовано, що за фактом несанкціонованого втручання в роботу автоматизованих систем підприємств, установ та організацій державного і приватного секторів України здійснюється досудове розслідування за ознаками кримінального правопорушення передбаченого частиною другою статті 361 Кримінального кодексу України, в ході роботи ДФС;

- в Україні діє принцип презумпції невинуватості, за яким щодо особи, яка підозрюється у вчиненні злочину або правопорушення, припускається невинуватість до того часу, поки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому законодавством, і встановлено вироком суду, який набрав законної сили. У статті 62 Конституції України закріплено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Поширення щодо особи недостовірної інформації про вчинення нею злочину порушує презумпцію невинуватості особою і є підставою для спростування такої інформації;

- у своєму листі-зверненні відповідачі фактично вказують на вчинення розробниками програмного забезпечення М.Е.doc злочину, відповідальність за вчинення якого передбачена статтею 361 Кримінального кодексу України;

- до листа-звернення на ім`я Прем`єр-міністра України від 19.07.2019 відповідачі не додали жодних документів, які б підтверджували причетність розробників програмного забезпечення М.Е.doc до некоректної роботи державних інформаційних систем;

Місцевим господарським судом також прийняті до уваги експертні висновки, зокрема, надані позивачем Висновок експерта від 22.09.2017 № 202/17 за результатами проведення експертного дослідження телекомунікаційних систем (обладнання) та засобів та Висновок за результатами проведення семантико-текстуальної (лінгвістичної) експертизи від 28.03.2018 № 2473.

Крім того, під час розгляду справи в суді першої інстанції було проведено судово-лінгвістичну (семантико-текстуальну) експертизу, за результатами якої складено Висновок від 30.08.2018 № 15738/15739/18-39.

За результатами проведеного дослідження експерт Ткачук І.А. зробив висновок, що вказані висловлювання у контексті звернення розробників програмного забезпечення та інших суб`єктів електронної звітності на ім`я Прем`єр-міністра України Гройсмана В.Б. від 19.07.2017 містять негативну інформацію стосовно діяльності розробників програмного забезпечення М.Е.doc та викладені у формі тверджень про конкретні факти (фактичні дані), а не оціночних суджень.

З огляду на встановлені обставини, суди дійшли висновку, що:

- поширена відповідачами спірна інформація не є оціночним судженням, а відповідає ознакам фактичного твердження, оскільки ґрунтується на фактичних даних, які відповідачі мали можливість перевірити на предмет їх дійсності під час оприлюднення; при цьому, поширена відповідачами спірна інформація не відповідає дійсності, не узгоджується з наявними у матеріалах справи фактичними даними, відповідно є недостовірною;

- поширена недостовірна інформація принижує статус позивача в очах суспільства, партнерів та клієнтів, а також дискредитує ведення його господарської діяльності; а той факт, що у читачів поширеної інформації створилося викривлене враження про програмне забезпечення і компанію-розробника підтверджують коментарі до поширеної інформації, що судом враховано одним з доказів того, що інформація негативно вплинула на ділову репутацію позивача; а поширення відповідачами інформації у засобах масової інформації негативно вплинуло на репутацію комерційного (фірмового) найменування М.Е.doc;

- внаслідок поширення відповідачами спірної інформації відбулося порушення особистих немайнових прав позивача, оскільки спірна інформація шкодить його діловій репутації та дискредитує останнього;

- позовні вимоги в частині визнання вказаної інформації недостовірною підлягають задоволенню;

- спростування недостовірної інформації як спосіб захисту повністю відповідає змісту порушеного права, що полягає в поширенні цієї недостовірної інформації.

Межі та порядок розгляду справи судом касаційної інстанції

Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

Позов - це вимога позивача до відповідача, спрямована через суд, про захист порушеного або оспорюваного суб`єктивного права та охоронюваного законом інтересу, яке здійснюється у визначеній законом процесуальній формі.

За змістом статті 45 ГПК України сторони - це суб`єкти матеріально-правових відносин, які виступають на захист своїх інтересів і на яких поширюється законна сила судового рішення. Позивачем є особа, яка має право вимоги (кредитор), а відповідачем - особа, яка повинна виконати зобов`язання (боржник). Вирішуючи переданий на розгляд господарського суду спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, тобто встановити, чи є особа, за позовом якої (або в інтересах якої) відкрито провадження у справі, належним позивачем.

Особа, яка звертається до суду з позовом, реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 4 Господарського процесуального кодексу України право на судовий захист, вказує у позові власне суб`єктивне уявлення про її порушене право та/або охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Позивач, звертаючись до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке його право та/або охоронюваний законом інтерес порушене особою, до якої пред`явлений позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права/інтересу. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.

Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права та/або інтересу позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги.

Подібний правовий висновок Верховного Суду викладений у постановах від 05.12.2018 у справі №916/1813/16, від 19.09.2019 у справі №924/831/17, від 28.11.2019 у справі №910/8357/18, від 15.06.2022 у справі №916/700/21, від 22.09.2022 у справі №924/1146/21.

Суд зауважує також, що у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17 викладено уточнювальний правовий висновок про те, що відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Близькі за змістом правові висновки викладено в постанові Верховного Суду від 27.05.2021 зі справи № 910/8072/20.

Причиною виникнення даного спору є поширення у мережі Інтернет за посиланнями інформації, яка, на думку позивача, є недостовірною та такою, що порушує особисті немайнові права ТОВ "ІТ Експерт".

Верховний Суд звертає увагу на те, що він неодноразово і послідовно викладав правову позицію щодо юридичного складу правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист, зокрема ділової репутації юридичної особи, а також про спростування недостовірної інформації.

Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист гідності та честі фізичної особи, ділової репутації фізичної та юридичної особи, а також про спростування недостовірної інформації, є сукупність таких обставин, як:

- поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб;

- поширена інформація стосується певної юридичної особи, тобто позивача;

- поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності;

За відсутності хоча б однієї з наведених обставин підстави для задоволення позовних вимог відсутні, також про це зазначено і у постанові Верховного Суду від 10.07.2018 у справі №910/15148/17 та від 19.07.2018 у справі № 910/5117/17.

Отже, у розгляді у судовому порядку такої категорії спорів, як спростування недостовірної інформації обов`язковому встановленню підлягає, зокрема обставина, що поширена інформація стосується певної юридичної особи, тобто позивача, отже судам необхідно було встановити, чи поширена інформація стосується саме особи позивача у справі, оскільки у спірній інформації відсутнє посилання на ТОВ "ІТ Експерт", а є лише посилання на розробника програмного забезпечення "M.E.doc". Окрім того, у справі наявні ліцензійні договори з іншими юридичними особами, які не були досліджені судами попередніх інстанцій.

Разом з тим, суди зазначаючи про те, що саме ТОВ "ІТ Експерт" має статус розробника (виробника) програмного забезпечення "M.E.doc" мали першочергово встановити автора програмного забезпечення "M.E.doc", тобто ким було створено твір та хто має право володіти, користуватися і розпоряджатися ним.

Також, суди мали встановити вид ліцензійного договору від 01.11.2013 №0111/1 укладеного між автором та ТОВ "ІТ Експерт", обсяг наданих ТОВ "ІТ Експерт" повноважень, та чи має він відповідно до наданих повноважень право звернення до суду за захистом прав та законних інтересів на спірний твір у тому числі з вимогою про захист ділової репутації.

Однак суди, неповно дослідивши права, інтереси та обов`язки якої особи можуть бути порушені внаслідок поширення спірної інформації передчасно ухвалили рішення про задоволення позовних вимог стосовно ТОВ "ІТ Експерт".

З огляду на визначені статтею 2 ГПК України основні засади (принципи) господарського судочинства, колегія суддів Касаційного господарського суду бере до уваги аргументи касаційної скарги про те, що попередніми судовими інстанціями порушені норми матеріального та процесуального права, оскільки не повністю встановлено фактичні обставини справи.

Частиною п`ятою статті 236 ГПК України передбачено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.

Відповідно до частин першої та другої статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Оскаржувані судові рішення цим вимогам відповідають не повною мірою.

Верховний Суд у прийнятті даної постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з приписами пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Пунктом 1 частини третьої статті 310 ГПК України передбачено, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

Зважаючи на викладене, ухвала та постанова у справі підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідити наявні у справі докази, у тому числі зазначені у даній постанові, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті і, в залежності від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Оскільки справа направляється на новий розгляд, розподіл судових витрат у ній не здійснюється.

Керуючись статтями 300 308 310 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Ліга Закон" та фізичної особи-підприємця Чорноуса Сергія Олександровича задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 12.10.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.07.2022 у справі № 910/23597/17 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І.Булгакова

Суддя І. Бенедисюк

Суддя В. Селіваненко