ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 травня 2023 року
м. Київ
cправа № 910/2802/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Волковицька Н. О. - головуючий, Могил С. К., Случ О. В.,
розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліферунг ЛТД"
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.05.2022 (суддя Кирилюк Т. Ю.) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.01.2023 (Кропивна Л. В. - головуючий, судді Пашкіна С. А., Алданова С. О.) у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліферунг ЛТД"
до 1) Національного банку України,
2) Державного підприємства "Сетам",
3) Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України
про визнання недійсними акта та свідоцтва, витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання права власності,
1. Короткий зміст позовних вимог та судових рішень у справі
1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Ліферунг ЛТД" (далі - ТОВ "Ліферунг ЛТД" ) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Національного банку України, Державного підприємства "Сетам", Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про:
- визнання недійсним акта 9 від 08.10.2021 № 63990450/;
- визнання недійсним свідоцтва від 07.12.2021, зареєстрованого в реєстрі за № 2208;
- витребування з чужого незаконного володіння Національного банку України на користь ТОВ "Ліферунг ЛТД" та визнання за ним права власності на нерухоме майно, а саме піонерського табору "Сокіл", загальною площею 1979, 2 кв.м., що знаходиться за адресою: Київська область, місто Ірпінь, вулиця Комінтерна, будинок 63.
1.2. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.03.2022 позовну заяву залишено без руху, встановлено строк на усунення недоліків позовної заяви п`ять днів з дня вручення цієї ухвали.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.05.2022 № 910/2802/22, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.01.2023, позовну заяву з доданими до неї документами повернуто ТОВ "Ліферунг ЛТД" у зв`язку з неусуненням позивачем зазначених судом недоліків позовної заяви.
Ухвала аргументована тим, що позивач вважається повідомленими про недоліки у позовній заяві, адже ухвала направлена судом на адресу позивача, що зазначена у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Рекомендоване повідомлення про вручення № 0105478385753, яке повернулось до суду першої інстанції разом з ухвалою, містить відмітку від 13.05.2022 про відсутність адресата за вказаною адресою, отже в розумінні вимог статей 120 242 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) строк на усунення недоліків позовної заяви становив до 18.05.2022 включно, проте позивачем у визначений строк недоліки позовної заяви не усунуто.
1.3. Додатково апеляційний господарський суд зазначив, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. При цьому, сам лише факт неотримання кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018 у справі № 910/23064/17, від 24.07.2018 у справі № 906/587/17). Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв`язку вимог Правил, факт неотримання скаржником процесуальних документів, які направлені за належною адресою, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та повернулися до суду у зв`язку з їх неотриманням адресатом, залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб`єктивний характер, тому він несе ризик настання несприятливих наслідків в результаті невжиття заходів до отримання інформації про рух справи.
Позивач не вживав заходів до отримання інформації про рух справи, а тому він несе ризик настання несприятливих наслідків в результаті невжиття заходів до отримання інформації про рух справи. Крім того, позивач мав можливість дізнатися про рух справи № 910/2802/22 на сайті Єдиного державного реєстру судових рішень та на сайті Судової влади України, які є доступними для учасників процесу.
2. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу та відзивів на касаційну скаргу
2.1. Не погоджуючись із ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.05.2022 та постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.01.2023, ТОВ "Ліферунг ЛТД" звернулося із касаційною скаргою у якій просить скасувати оскаржені судові рішення та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Скаржник стверджує, що суд першої інстанції направив ухвалу про залишення позовної заяви без руху не на адресу, зазначену позивачем для листування (вул. Євгена Коновальця, 7/9, м. Київ, 03150). Таким чином, судом першої інстанції не забезпечено можливості позивачу виконати вимоги ухвали від 31.03.2022 про залишення без руху позовної заяви, а тому повернення позову без розгляду є помилковим.
У свою чергу, суд апеляційної інстанції стверджуючи, що позивач мав можливість дізнатися про рух справи на сайті Єдиного державного реєстру судових рішень, не врахував, що публічний доступ до реєстру внаслідок введення воєнного стану був обмежений. Вказаний доступ поновлено лише 20.06.2022, про що зазначено у офіційному повідомленні на вебпорталі Судова влада України.
У інформаційних повідомленнях щодо прийнятих процесуальних рішень, які розміщувалися на вебпорталі Судова влада України, також не було відображено жодної інформації щодо ухвали Господарського суду міста Києва від 31.03.2022.
2.2. У відзивах на касаційну скаргу Національний банк України та Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України вказують на безпідставність доводів скаржника, оскільки суд першої інстанції направив ухвалу від 31.03.2022 адресу позивача, що зазначена у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а позивач не отримав її з причин відсутності адресата, відсутні підстави для скасування оскаржених рішень. Крім того, у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.12.2022 у справі № 910/1730/22 вказано на те, що ГПК України не передбачено обов`язок суду повторно направляти на адреси учасників справи процесуальні документи, які раніше вже повернулися до суду з відміткою про неможливість вручення з огляду на відсутність адресата за його місцезнаходженням. Позивач не позбавлений права та можливості ознайомитися з матеріалами справи і зробити з них необхідні йому витяги (копії), або звернутися із відповідним запитом до суду.
2.3. Національний банк України також подав клопотання про закриття касаційного провадження у справі з посиланням на пункт 5 частини першої статті 296 ГПК України. Відповідно до зазначеної норми, суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними. Однак, як слідує зі змісту касаційної скарги та ухвали про відкриття касаційного провадження, підставою касаційного оскарження є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що відповідає змісту абзацу другого частини другої статті 287 ГПК України, а не пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України. У зв`язку із цим, колегія суддів відмовляє у задоволенні зазначеного клопотання.
3. Позиція Верховного Суду
3.1. За змістом статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
3.2. Здійснивши розгляд касаційної скарги у письмовому провадженні, дослідивши наведені у ній доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
3.3. За змістом статей 2 7 13 ГПК України основними засадами господарського судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін; правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності всіх фізичних осіб незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного і соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин; суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частини 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.12.2022 у справі № 910/1730/22, на яку посилається також Національний банк України у відзиві на касаційну скаргу зазначено, що порядок вручення судових рішень визначено у статті 242 ГПК України, за змістом пункту 4 частини шостої якої днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду. Таким чином, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв`язку та / або адреси електронної пошти, необхідність зазначення яких у процесуальних документах передбачена статтями 162 165 258 263 290 295 ГПК України, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (близький за змістом висновок викладено у постановах Верховного Суду від 12.04.2021 у справі № 910/8197/19, від 09.12.2021 у справі № 911/3113/20).
3.4. Як убачається з матеріалів справи юридичною адресою ТОВ "Ліферунг ЛТД" у позовній заяві було зазначено: вул. СКД, 24, офіс. 7, м. Суми, Сумська обл., 40024. Аналогічна інформація про юридичну особу міститься і у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Однак адресою для листування ТОВ "Ліферунг ЛТД" у позовній заяві було заначено: вул. Євгена Коновальця, 7/9, м. Київ, 03150.
У матеріалах справи відсутні відомості про направлення ухвали Господарського суду міста Києва від 31.03.2022 про залишення позовної заяви ТОВ "Ліферунг ЛТД" без руху на адресу, яку сам позивач надав суду для листування, а тому відсутні підстави вважати, що позивач був повідомлений про прийняття відповідного рішення у передбачений процесуальним законодавством спосіб.
У свою чергу, апеляційний господарський суд, залишаючи без змін ухвалу Господарського суду міста Києва про повернення позовної заяви, помилково вказав на те, що позивач мав можливість дізнатися про рух справи № 910/2802/22 на сайті Єдиного державного реєстру судових рішень та на сайті Судової влади України.
Як слідує із повідомлення, розміщеного на вебпорталі Судова влада, Державна судова адміністрація України з 20.06.2022 відновила загальний доступ до Єдиного державного реєстру судових рішень та роботу сервісу "Стан розгляду справ". Єдиний державний реєстр судових рішень було закрито для загального доступу 24.02.2022.
Таким чином, на момент постановлення ухвал Господарського суду міста Києва від 31.03.2022 та від 23.05.2022, позивач був позбавлений можливості дізнатися про прийняття вказаних процесуальних документів з Єдиного державного реєстру судових рішень та з сервісу "Стан розгляду справ", розміщеного на вебпорталі Судова влада України. Обставин відображення інформації щодо ухвали Господарського суду міста Києва від 31.03.2022 про залишення позовної заяви ТОВ "Ліферунг ЛТД" без руху на вебпорталі Судова влада України судами попередніх інстанцій також не встановлено.
3.5. Зважаючи на викладене, оскільки ухвала Господарського суду міста Києва від 31.03.2022 про залишення без руху позовної заяви ТОВ "Ліферунг ЛТД" фактично не була направлена на адресу, яку сам позивач вказав як можливу для направлення процесуальних рішень, а тому відсутні підстави вважати, інших фактичних доказів повідомлення позивача про наявність зазначеної ухвали судами не встановлено, колегія суддів вважає необґрунтованими висновки судів про наявність підстав для повернення позовної заяви ТОВ "Ліферунг ЛТД" лише внаслідок неусунення недоліків позовної заяви.
4. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги та норми права, якими керувався суд
4.1. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю і передати справу для продовження розгляду.
4.2. Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі (частина 6 статті 310 ГПК України).
4.3. Ураховуючи наведене, касаційна скарга ТОВ "Ліферунг ЛТД" підлягає задоволенню, а оскаржувані судові рішенню- скасуванню з передачею справи до суду першої інстанції зі стадії відкриття провадження.
5. Розподіл судових витрат
5.1. З огляду на висновок щодо суті касаційної скарги судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, підлягають розподілу за результатами вирішення спору.
Керуючись статтями 300 301 304 308 310 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліферунг ЛТД" задовольнити.
Ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.05.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.01.2023 у справі № 910/2802/22 скасувати, справу передати до Господарського суду міста Києва зі стадії відкриття провадження.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Н. О. Волковицька
Судді С. К. Могил
О. В. Случ