ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 липня 2024 року
м. Київ
cправа № 910/2803/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Міщенка І. С. - головуючого, Берднік І. С., Зуєва В. А.,
за участю секретаря судового засідання - Кравченко О. В.,
розглядаючи у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі"
на постанови Північного апеляційного господарського суду від 17.04.2024 (Іоннікова І. А. - головуюча, судді: Михальська Ю. Б., Тищенко А. І.) у справі
за позовом Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фомальгаут"
про стягнення 3 914 315, 88 грн,
(за участю представників Позивача - Халимон С. В. та Відповідача - Боренко О. В.)
ВСТАНОВИВ:
Узагальнений зміст і підстави позовних вимог
1. У лютому 2022 року Приватне акціонерне товариство "ДТЕК Київські електромережі" (далі - "Позивач", ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фомальгаут" (далі - "Відповідач", ТОВ "Фомальгаут") про стягнення заборгованості за необліковану електричну енергію у сумі 3 914 315, 58 грн, з яких: 3 251 428, 15 грн - основний борг за необліковану електричну енергію (період нарахування 6 місяців з 20.06.2019 по 19.12.2019) згідно з актом про порушення від 19.12.2019 № 0002953, 184 721, 72 грн - 3 % річних та 478 165, 71 грн - інфляційних втрат.
2. Позовні вимоги обґрунтовувало, зокрема, тим, що 19.12.2019 уповноваженими представниками Позивача в присутності представника Відповідача на об`єкті останнього, розташованому за адресою: м. Київ, вул. Качалова, 3, зафіксовано порушення підпункту 3 пункту 8.4.2 Правил роздрібного ринку електричної енергії (далі - ПРРЕЕ), затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 14.03.2018 № 312, порушення продемонстровано споживачу: порушена схема підключення засобу обліку електричної енергії шляхом встановлення перемички, яка шунтує струмові кола засобу обліку, а саме: до клемної колоди КП-25, внаслідок чого спожита електрична енергія недовраховується. При цьому похибка електролічильника становить 37,9 %. Виявлені порушення зафіксовано в акті про порушення від 19.12.2019 № 0002953 та підтверджено фотофіксацією. Ураховуючи наведене та відповідно до положень підпункту 1 пункту 8.4.8 та пункту 8.4.10 ПРРЕЕ необлікований обсяг електричної енергії, донарахованої споживачу (період нарахування 6 місяців з 20.06.2019 по 19.12.2019), за розрахунком Позивача склав 1 410 763 кВТ*год на суму 3 251 428, 15 грн.
3. Крім цього, ураховуючи те, що Відповідач у строк, визначений відповідно до положень пункту 8.2.7 ПРРЕЕ, тобто до 20.03.2020, рахунок на оплату вартості необлікованої енергії на суму 3 251 428,15 грн не сплатив, Позивач відповідно до положень статей 526 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) також заявив до стягнення 3 % річних у сумі 184 721, 72 грн та інфляційну складову боргу у сумі 478 165,71 грн за період з 21.03.2020 по 10.02.2022.
Розгляд справи у судах
4. Розглядаючи заявлений позов та його підстави, суди попередніх інстанцій встановили, що з липня 2007 року між сторонами цього спору існують договірні правовідносини постачання електричної енергії. Зокрема, з 01.01.2019 розподіл електричної енергії на об`єкт Відповідача - виробничу базу за адресою: м. Київ, вул. Качалова, 3, здійснюється на підставі договору споживання про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії, до умов якого приєднано ТОВ "Фомальгаут" згідно з пунктом 4 Постанови НКРЕКП від 14.03.2018 № 312, на умовах договору постачання електричної енергії № 86024 з особовим рахунком № 2086024.
5. 19.12.2019 уповноваженими представниками Позивача в присутності представника споживача - директора ТОВ "Фомальгаут" Кублицького В. А. на об`єкті за адресою: м. Київ, вул. Качалова, 3 зафіксовано порушення підпункту 3 пункту 8.4.2 ПРРЕЕ, порушення продемонстровано споживачу: порушена схема підключення засобу обліку електричної енергії шляхом встановлення перемички, яка шунтує струмові кола засобу обліку, а саме: до клемної колоди КП-25, внаслідок чого спожита електрична енергія недовраховується. Похибка електролічильника становить 37,9 %. Виявлені порушення зафіксовано в акті про порушення від 19.12.2019 № 0002953.
6. Того ж дня представниками ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" усунуто порушення ПРРЕЕ, про що складено акт № 002953/1 технічної перевірки засобів обліку електричної енергії понад 1000В, акт № 002953/2 про невідповідність розрахункового засобу обліку метрологічним характеристикам, вимогам Правил улаштування електроустановок (далі - ПУЕ) та ПРРЕЕ та акт про усунення порушення ПРРЕЕ від 19.12.2019 № 002953. Вказані акти підписані директором ТОВ "Фомальгаут" Кублицьким В. А. без зауважень.
7. Судами також установлено, що в акті про порушення від 19.12.2019 № 0002953, з яким був ознайомлений представник споживача, зазначено, що проведення засідання комісії з розгляду акта про порушення відбудеться 16.01.2020 о 15:00 год. за адресою: м. Київ, вул. Новокостянтинівська, 1а.
8. 16.01.2020, 06.02.2020 та 13.02.2020 за участю представника споживача - Положенцева Т. В. (за довіреністю від 15.01.2020) відбулися засідання комісії з розгляду акта про порушення від 19.12.2019 № 0002953, за результатами якого прийнято рішення, а саме складено відповідний протокол від 13.02.2020 № 12003.
9. Відповідно до зазначеного протоколу від 13.02.2020 № 12003 комісією з розгляду акта про порушення ПРРЕЕ прийнято рішення провести нарахування згідно з пунктом 8.4.10 та за формулою № 4 порядку, визначеному главою 8.4 розділу VIII ПРРЕЕ, з використанням наступних даних: потужність 800 кВт (згідно з умовами договору); тривалість роботи струмоприймачів протягом доби 24 год., 7 днів на тиждень, Кв=0,6; період нарахування з 20.06.2019 по 19.12.2019 за 6 місяців.
10. Згідно із проведеним Позивачем розрахунком вартість недоврахованої електроенергії, що підлягає оплаті, склала 3 251 428,15 грн.
11. Представник Відповідача був присутній на засіданні 13.02.2020, але відмовився від підпису протоколу № 12003, у зв`язку з чим Позивачем було направлено на адресу споживача копію протоколу, розрахунок та рахунок на оплату від 13.02.2020 № 2086024/акт002053.
12. Виходячи із вказаних обставин, Господарський суд міста Києва з обґрунтуваннями позову погодився. Рішенням від 27.07.2022, яке Північний апеляційний господарський суд своєю постановою від 26.01.2023 залишив без змін, позовні вимоги задовольнив частково (часткове задоволення позову пов`язано із неправильним обрахунком Позивачем розміру 3 % річних).
13. За наслідками здійснення касаційного провадження у цій справі Верховний Суд постановою від 27.06.2023 вказані рішення судів попередніх інстанцій скасував, а справу направив на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
14. Суд касаційної інстанції виснував, що у спірних правовідносинах для правильного обрахунку кількісті днів, протягом яких споживання електричної енергії здійснювалося з порушенням вимог ПРРЕЕ, судам необхідно було встановити або дату останнього контрольного огляду засобу комерційного обліку, або дату останньої технічної перевірки, якщо таку перевірку було проведено після останнього контрольного огляду засобу комерційного обліку.
15. Водночас, касаційний суд констатував, що суди попередніх інстанцій не звернули уваги як на положення пункту 1.1.2 ПРРЕЕ, так і на положення підпункту 1 пункту 8.4.8 глави 8.4 розділу VIII ПРРЕЕ щодо порядку обрахунку кількості днів, та не надали належної правової оцінки наявному у справі акту технічної перевірки та/або опламбування засобів обліку електричної енергії вище 1000 В від 18.12.2019 № 2086024/1. Верховний Суд пояснив, що зазначивши про те, що 18.12.2019 проведена технічна перевірка опломбування засобів обліку електричної енергії та цілісність пломб без їх розпломбування, суди попередніх інстанцій належним чином не дослідили та не проаналізували зміст акта перевірки від 18.12.2019, не встановили, який комплекс робіт вчинено Позивачем 18.12.2019, а також не звернули уваги на мету проведеного 18.12.2019 комплексу робіт, що впливає на визначення проведених робіт, як то технічна перевірка або контрольний огляд засобу комерційного огляду. Також суди не зазначили конкретних норм чинного законодавства (ПРРЕЕ), які визначають різновиди технічної перевірки та ставлять в залежність від виду технічної перевірки застосування, зокрема, підпункту 1 пункту 8.4.8 глави 8.4 розділу VIII ПРРЕЕ.
16. Тобто, касаційний суд підсумував, що у спірних правовідносинах суди надали неповну юридичну оцінку документам, наявним у справі, не з`ясували усіх фактичних обставин справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, неправильно застосували положення ПРРЕЕ, що призвело до передчасних висновків про задоволення позовних вимог у частині стягнення основного боргу за необліковану електричну енергію (період нарахування 6 місяців з 20.06.2019 по 19.12.2019) у сумі 3 251 428,15 грн.
17. На виконання вказівок суду касаційної інстанції під час нового розгляду справи місцевий господарський суд встановив, що перевірка на об`єкті Відповідача уповноваженими представниками Позивача проводилась не тільки 19.12.2019, а і 18.12.2019 і тривала два дні.
18. Так, 18.12.2019 Позивачем було виявлено втрати електроенергії в мережі, у зв`язку з чим було направлено персонал для рейдової перевірки засобів обліку електричної енергії, у тому числі ТОВ "Фомальгаут" за адресою: м. Київ, вул. Качалова, 3.
19. За результатами цієї перевірки було складено акт № 2086024/1 технічної перевірки та/або опломбування засобів обліку електричної енергії вище 1000В від 18.12.2019, в якому зазначено технічний стан засобів обліку електричної енергії. А за результатами другого дня перевірки виявлено порушення ПРРЕЕ та складено акт про порушення № 002953 від 19.12.2019, в якому безпосередньо зафіксовано, що споживачем порушена схема підключення засобу обліку електричної енергії шляхом встановлення перемички, яка шунтує струмові кола засобу обліку, а саме: до клемної колоди КП-25, внаслідок чого спожита електрична енергія недовраховується. Похибка електролічильника становить 37,9%.
20. За висновком місцевого суду обсяг робіт, який необхідно було виконати представникам Позивача для виявлення відповідного порушення потребував більше одного робочого дня, а тому за встановлених обставин зроблений Позивачем розрахунок необлікованої електричної енергії є правильним, позовні вимоги у цій частині обґрунтованими.
21. Оскільки Відповідач вчасно не сплатив надісланий йому рахунок на оплату необлікованої електричної енергії, підставними є і вимоги ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" щодо стягнення з ТОВ "Фомальгаут" 3 % річних та інфляційних. Водночас, за розрахунком суду обґрунтованою до стягнення є сума 3% річних у розмірі 184 711,49 грн, що має наслідком часткове задоволення цієї вимоги.
22. Виходячи з таких обставин та висновків, Господарський суд міста Києва рішенням від 16.10.2023 позов у цій справі задовольнив частково. Стягнув з Відповідача на користь Позивача основну заборгованість у розмірі 3 251 428, 15 грн, 3 % річних у сумі 184 711, 49 грн та інфляційні втрати у розмірі 478 165, 71 грн. В іншій частині у задоволенні позову відмовив.
23. Додатковим рішенням від 20.11.2023 Господарський суд міста Києва присудив до стягнення з Відповідача на користь Позивача 29 999, 92 грн витрат на професійну правничу допомогу.
24. За наслідками апеляційного перегляду справи Північний апеляційний господарський суд постановою від 17.04.2024 рішення місцевого господарського суду від 16.10.2023 скасував та прийняв нове рішення про відмову у позові.
25. Постанову мотивував аргументами про те, що суд першої інстанції не в повній мірі дослідив акт № 2086024/1 технічної перевірки та/або опломбування засобів обліку електричної енергії вище 1000 В від 18.12.2019, надав неповну юридичну оцінку документу, у зв`язку з чим помилково прийшов до висновку, що перевірка засобів обліку електричної енергії на об`єкті Відповідача проводилась два дні з 18.12.2019 по 19.12.2019.
26. Апеляційний суд пояснив, що згідно з п. 5.2.27 Кодексу комерційного обліку електричної енергії, затвердженого Постановою НКРЕКП 14.03.2018 № 311 (у редакції постанови НКРЕКП від 20.03.2020 № 716) факт проведення технічної перевірки вузла обліку має бути зафіксований в акті технічної перевірки, який повинен, зокрема, містити інформацію про технічні параметри та покази лічильників на момент їх пломбування. Акт технічної перевірки вузла обліку складається у двох примірниках представниками оператора системи у присутності замовника або уповноваженої ним особи та підписується ними. Один примірник акта технічної перевірки передається замовнику.
27. Матеріали цієї справи містять два окремі самостійні акти технічних перевірок з різними датами: акт № 2086024/1 технічної перевірки та/або опломбування засобів обліку електричної енергії вище 1000 В від 18.12.2019 та акт технічної перевірки засобів обліку електричної енергії вище 1000 В № 002953/1 від 19.12.2019.
28. При цьому, у акті № 2086024/1 технічної перевірки та/або опломбування засобів обліку електричної енергії вище 1000 В від 18.12.2019, зазначено: "Всі встановлені пломби не мають механічних пошкоджень і мають чіткий відбиток клейма. Пломбувальний матеріал механічних пошкоджень не має. Індикатори дії впливу постійного (змінного) магнітного або електричного полів, електромагнітних полів високої частоти, в стані, що свідчить відсутність впливу постійного (змінного) магнітного або електричного полів на засіб обліку на момент складання цього акта".
29. За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку, що технічна перевірка, яка проводилась на об`єкті Відповідача 18.12.2019 є закінченою в повному обсязі, оскільки її результат зафіксований та відображений у акті № 2086024/1 технічної перевірки та/або опломбування засобів обліку електричної енергії вище 1000 В від 18.12.2019.
30. Суд апеляційної інстанції вказав, що відповідно до пп. 1 п. 8.4.8 глави 8.4 розділу VIII ПРРЕЕ, на яку посилається Позивач як на підставу позову та проведення розрахунку вартості необлікованої електричної енергії, кількість днів, протягом яких споживання електричної енергії здійснювалося з порушенням вимог цих Правил, визначається виходячи з кількості робочих днів електроустановки споживача (крім випадків фіксації засобами комерційного обліку кількості днів, протягом яких споживання електричної енергії здійснювалося з порушенням вимог цих Правил): 1) у разі виявлення у споживача порушень, зазначених у підпунктах 1-3 (у частині пошкодження засобів вимірювальної техніки та/або пломб) або у підпункті 4 пункту 8.4.2 цієї глави, - з дня останнього контрольного огляду засобу комерційного обліку або технічної перевірки (якщо технічну перевірку було проведено після останнього контрольного огляду засобу комерційного обліку) до дня виявлення порушення, але не більше загальної кількості робочих днів у шести календарних місяцях, що передували дню виявлення порушення.
31. Водночас, задовольняючи позовні вимоги, зокрема в частині стягнення 3 251 428,15 грн основного боргу за необліковану електричну енергію (період нарахування 6 місяців з 20.06.2019 по 19.12.2019), суд першої інстанції не звернув увагу на положення пп. 1 п. 8.4.8 глави 8.4 розділу VIII ПРРЕЕ щодо порядку обрахунку кількості днів, та не надав належної правової оцінки акту технічної перевірки та/або опламбування засобів обліку електричної енергії вище 1000 В від 18.12.2019 № 2086024/1.
32. За вказаних обставин та міркувань, апеляційний суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог про стягнення вартості електричної енергії, необлікованої внаслідок порушення ПРРЕЕ енергії у розмірі 3 251 428, 15 грн. Враховуючи, що позовні вимоги про стягнення 3 % річних та інфляційних втрати є похідними від позовних вимог про стягнення боргу за необліковану електричну енергію, за висновком апеляційного суду вони теж не підлягають задоволенню.
33. Що стосується порушення строків оплати та прострочення виконання грошових зобов`язань зі сторони Відповідача, про які в своєму позові вказує Позивач, апеляційний суд виснував, що в матеріалах цієї справи відсутні докази належного направлення та отримання Відповідачем рахунку на оплату вартості необлікованої електричної енергії, а також відсутні докази для встановлення обставини про дату надходження поштового відправлення до поштового відділення споживача у відповідності до п. 8.2.7 ПРРЕЕ.
34. Тобто, Позивачем не доведено настання строків оплати та відповідно не доведено прострочення виконання грошового зобов`язання Відповідачем.
35. Звідси апеляційний суд підсумував, що суд першої інстанції надав неповну юридичну оцінку доказам, наявним у справі, не з`ясував усіх фактичних обставин справи, у зв`язку з чим неправильно застосував положення пункту 8.4.8 глави 8.4 розділу VIII ПРРЕЕ, а також дійшов помилкового висновку щодо доведеності Позивачем настання строків оплати грошового зобов`язання, що призвело до передчасних висновків про задоволення позовних вимог у частині стягнення основного боргу за необліковану електричну енергію та нарахованих на неї 3 % річних та інфляційних втрат.
36. Іншою постановою від 17.04.2024 Північний апеляційний господарський суд скасував додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 20.11.2023 як невід`ємну частину скасованого основного рішення від 16.10.2023.
Касаційна скарга та її узагальнені доводи
37. Не погодившись із постановами апеляційного господарського суду, ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та залишити в силі рішення і додаткове рішення місцевого господарського суду.
38. Підстави касаційного оскарження - приписи пунктів 1, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
39. Скаржник стверджує, що при прийнятті оскаржуваної постанови, якою скасовано рішення місцевого господарського суду, апеляційний господарський суд неправильно застосовував положення п.п. 1 п. 8.4.8 глави 8.4 розділу VIII ПРРЕЕ та не врахував висновку щодо правильного застосовування цієї норми, який викладено у постановах Верховного Суду від 05.07.2022 у справі № 927/819/21 (загальне правило, визначене у п.п. 1 п. 8.4.8 глави 8.4 розділу VIII ПРРЕЕ, щодо кількості днів не застосовується, якщо має місце фіксація засобами комеруційного обліку кількості днів, протягом яких споживання електричної енергії здійснювалося з порушенням вимог цих Правил. У такому разі розрахунок вартості необлікованої електричної енергії здійснюється виходячи з цієї кількості днів, а не з дня останнього контрольного огляду засобу комерційного обліку або технічної перевірки) та від 12.08.2020 у справі № 908/1103/19 (вирішуючи спір про нарахування енергопостачальником споживачу плати за недовраховану електроенергію внаслідок порушення споживачем ПРРЕЕ, суди повинні дослідити обставини щодо вчинення споживачем такого порушення, а також перевірити правильність розміру нарахування за недовраховану електроенергію).
40. У цій частині пояснює, що відмовляючи у позові з підстав визначення Позивачем неправильного періоду часу, протягом якого Відповідачем здійснювалося споживання електроенергії з порушенням ПРРЕЕ, суд апеляційної інстанції не врахував наявних у справі доказів, які підтверджують фіксацію засобами комерційного обліку кількості таких днів, а саме графіків (зміни) струмів при використанні Відповідачем перемичок та таблиці "Порівняння значень струмів по фазах за 2019 рік (інформація з АСКОЕ): споживач ТОВ "Фомальгаут" лічильник № 83982985", які доводять, що порушення ПРРЕЕ Відповідачем почалося ще 16.05.2019 і закінчилося 19.12.2019. Окремо наполягає, що навіть у випадку якщо такий період становить один день, то суд самостійно мав перевірити правильність розрахунку Позивача і задовольнити позов частково. Окремо наголошує і на неналежному дослідженні апеляційним судом актів перевірок від 18.12.2019 та від 19.12.2019 та акта про порушення ПРРЕЕ № 002953 від 19.12.2019.
41. Також скаржник стверджує, що судом апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови, якою скасовано рішення місцевого господарського суду було неправильно застосовано п. 8.2.7. глави 8.4. розділу VIII ПРРЕЕ та не враховано висновків Верховного Суду щодо його правильного застосування, які наведено у постановах від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, від 27.07.2022 у справі № 908/3468/13, від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-6, від 04.03.2021 у справі № 910/6835/20, від 21.01.20201 у справі № 910/16249/19, від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19 (направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника).
42. У цій частині скаржник підкреслює, що він 14.02.2020 на дійсну адресу Відповідача надіслав рекомендований лист від 13.02.2020 № 01/03/4-168 з копіями протоколу, розрахунку вартості електроенергії та рахунком на оплату, що підтверджується списком згрупованих поштових відправлень, а тому в розумінні наведеного висновку Верховного Суду таке повідомлення ТОВ "Фольмагаут" у спірних правовідносинах було належним.
43. В свою чергу в частині оскарження постанови апеляційного господарського суду, якою було скасовано додаткове рішення місцевого господарського сулу скаржник посилається на приписи статей 232 244 284 ГПК України, висновки Верховного Суду щодо дотримання вказаних норм, які викладено у постановах від 20.12.2019 у справі № 240/6150/18, від 16.04.2018 у справі № 923/631/15, від 23.01.2020 у справі № 927/229/19, від 23.01.2020 у справі № 910/20089/17, від 23.12.2021 у справі № 925/81/21 згідно з якими у разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу та просить скасувати оскаржувану постанову як похідну від постанови апеляційного суду, якою було скасовано рішення місцевого суду по суті.
Касаційне провадження
44. Верховний Суд ухвалою від 30.05.2024 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" на постанови Північного апеляційного господарського суду від 17.04.2024 у цій справі з підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1 і 4 частини другої статті 287 ГПК України.
45. ТОВ "Фомальгаут" у встановлений судом строк подало відзив на касаційну скаргу, у якому заперечило проти наведених у ній доводів. Наголосило, що вважає подану скаргу безпідставною та необґрунтованою, а постанови апеляційного суду такими, що прийняті з неухильним дотриманням правових норм. У зв`язку з цим у задоволенні касаційної скарги просить відмовити, оскаржувані постанови залишити без змін.
46. Дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов таких висновків.
47. Як вже вказувалось, однією з підстав для відкриття касаційного провадження у цій справі стали положення пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України.
48. Згідно з вказаним пунктом підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
49. Тобто, відповідно до положень згаданої норми, касаційний перегляд з указаних підстав може відбутися за наявності таких складових:
(1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду;
(2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
50. Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, який було сформульовано у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема і пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.
При цьому, з-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.
Подібність правовідносин суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).
51. Не можна посилатися на неврахування висновку Верховного Суду як на підставу для касаційного оскарження, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення (див. зокрема підхід в частині оцінювання спірних правовідносин на предмет подібності, який застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 у справі № 199/8324/19).
52. Водночас суд касаційної інстанції зазначає, що слід виходити також з того, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції на обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.
53. Враховуючи наведене, проаналізувавши обставини правовідносин у даній справі та у справах, на неврахування правового висновку в яких посилається скаржник у касаційній скарзі, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що правовідносини у порівнюваних справах подібними не являються з огляду на таке.
54. Так, ключові особливості спірних правовідносин цієї справи полягають в проведенні уповноваженими представниками Позивача на об`єкті Відповідача двох технічних перевірок 18.12.2019 і 19.12.2019, за результатами яких складено відповідно акти технічних перевірок № 2086024/1 та № 002953/1. При цьому, акт № 2086024/1 від 18.12.2019 свідчить про те, що станом на день його складення жодних порушень ПРРЕЕ на об`єкті Відповідача не виявлено, в той час як згідно з актом № 002953/1, що був складений на наступний день на об`єкті Відповідача зафіксовано порушення п.п. 3 п. 8.4.2 ПРРЕЕ.
55. Оцінивши вказані докази, суд апеляційної інстанції виснував, що у спірних правовідносинах мали місце дві окремі технічні перевірки, які завершились складення відповідних актів, а тому здійснене Позивачем нарахування вартості необлікованої електричної енергії за останні шість календарних місяців, що передували дню виявлення порушення є безпідставним, адже відповідно до п.п. 1 п. 8.4.8 глави 8.4 розділу VIII ПРРЕЕ кількість днів, протягом яких споживання електричної енергії здійснювалося з порушенням вимог цих Правил, визначається виходячи з кількості робочих днів електроустановки споживача з дня останнього контрольного огляду засобу комерційного обліку або технічної перевірки (якщо технічну перевірку було проведено після останнього контрольного огляду засобу комерційного обліку) до дня виявлення порушення.
56. ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" вказаний висновок апеляційного господарського суду вважає неправильним і стверджує про те, що його зроблено без урахування висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 05.07.2022 у справі № 927/819/21, згідно з яким (загальне правило, визначене у п.п. 1 п. 8.4.8 глави 8.4 розділу VIII ПРРЕЕ, щодо кількості днів не застосовується, якщо має місце фіксація засобами комерційного обліку кількості днів, протягом яких споживання електричної енергії здійснювалося з порушенням вимог цих Правил. У такому разі розрахунок вартості необлікованої електричної енергії здійснюється виходячи з цієї кількості днів, а не з дня останнього контрольного огляду засобу комерційного обліку або технічної перевірки.
57. Але, із постанови Верховного Суду від 05.07.2022 у справі № 927/819/21 вбачається, що вказаний висновок суд касаційної інстанції надавав за встановлених судами попередніх інстанцій обставин фіксації засобами комерційного обліку кількості днів, протягом яких споживання електричної енергії у спірних правовідносинах здійснювалося з порушенням вимог ПРРЕЕ. В обставинах тієї справи було чітко встановлено, що засобами комерційного обліку зафіксовано, що електромагнітна дія на лічильник мала місце лише один день (18.12.2020), що визнавало та не оспорювало Чернігівобленерго і саме тому Верховний Суд вказав про не застосовування за таких обставин загального правила щодо кількості днів, визначеного у п.п. 1 п. 8.4.8 глави 8.4 розділу VIII ПРРЕЕ.
58. Водночас у даній справі № 910/2803/22 судами не було встановлено обставин фіксації засобами комерційного обліку кількості днів, протягом яких споживання Відповідачем електричної енергії у спірних правовідносинах здійснювалося з порушенням вимог ПРРЕЕ, а тому посилання скаржника на постанову Верховного Суду від 05.07.2022 у справі № 927/819/21 нерелевантне.
59. Докази ж, які на думку скаржника, підтверджують фіксацію засобами комерційного обліку кількість днів, протягом яких споживання Відповідачем електричної енергії у спірних правовідносинах здійснювалося з порушенням вимог ПРРЕЕ (графіки (зміни) струмів при використанні перемичок та таблиці "Порівняння значень струмів по фазах за 2019 рік (інформація з АСКОЕ): споживач ТОВ "Фомальгаут" лічильник № 83982985") були подані у справу вже після закриття підготовчого провадження на її новому розгляді і з ухвалених судами попередніх інстанцій рішень не вбачається, що такі взагалі були прийняті судами. Більше того, у постанові Верховного Суду від 05.07.2022 у справі № 927/819/21 відсутні висновки щодо можливості прирівнювання даних з АСКОЕ до даних засобів комерційного обліку, мова про які йде у п.п. 1 п. 8.4.8 глави 8.4 розділу VIII ПРРЕЕ.
60. Звідси посилання скаржника в обґрунтування наявності підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України на постанову суду касаційної інстанції від 05.07.2022 у справі № 927/819/22 колегія суддів вважає необґрунтованим та відхиляє.
61. Так само необґрунтованим вважає колегія суддів й посилання скаржника в обґрунтування наявності підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України на постанову суду касаційної інстанції від 12.08.2020 у справі № 908/1103/19, оскільки в межах спору у тій справі питання обрахунку днів, протягом яких споживання електричної енергії здійснювалося з порушенням вимог ПРРЕЕ і кількість яких була зафіксована засобами комерційного обліку взагалі не піднімалося, і відповідно висновків щодо такого питання вказана постанова Верховного Суду взагалі не містить.
62. Процитований же скаржником у скарзі загальний висновок суду касаційної інстанції із постанови від 12.08.2020 у справі № 908/1103/19 (вирішуючи спір про нарахування енергопостачальником споживачу плати за недовраховану електроенергію внаслідок порушення споживачем ПРРЕЕ, суди повинні дослідити обставини щодо вчинення споживачем такого порушення, а також перевірити правильність розміру нарахування за недовраховану електроенергію) підставою для касаційного перегляду постанови апеляційного господарського суду у даній справі не є, оскільки ключовою відмінністю спірних правовідносин у цій справі є також недоведеність Позивачем настання строку оплати за грошовим зобов`язанням, а у справі № 908/1103/19 така особливість місця не мала.
63. За необґрунтованістю відхиляються судом касаційної інстанції у частині підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України посилання скаржника на постанови Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, від 27.07.2022 у справі № 908/3468/13, від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-6, від 04.03.2021 у справі № 910/6835/20, від 21.01.20201 у справі № 910/16249/19 та від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19, оскільки жодна із вказаних постанов не містить висновків щодо правильності застосовування п. 8.2.7. глави 8.4. розділу VIII ПРРЕЕ.
64. Так, у постанові від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 Верховний Суд висновував щодо застосовування приписів статті 47 Закону України "Про прокуратуру" в частині належності повідомлення Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокурорів про її засідання, а в постановах від 27.07.2022 у справі № 908/3468/13, від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-6, від 04.03.2021 у справі № 910/6835/20, від 21.01.20201 у справі № 910/16249/19 та від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19 надавав висновки щодо застосовування приписів статей 120 242 ГПК України в частині належності надсилання судових рішень на адреси учасників судового провадження, які були вказані в процесуальних документах самими учасниками. Звідси посилання скаржника на постанови суду касаційної інстанції у згаданих справах до спірних правовідносин справи № 910/2803/22 нерелевантні.
65. Колегія суддів у цій частині вважає доцільним звернути увагу скаржника на правовому висновку, який викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.03.2023 у справі № 154/3029/14-ц, згідно з яким правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ.
66. Щодо ж згаданого Позивачем і частково цитованого у скарзі висновку Верховного Суду із постанови від 16.08.2023 у справі № 925/423/22, то посилання на нього судом касаційної інстанції бути прийняті також не можуть, оскільки касаційна скарга не містить аргументів про неврахування судом попередньої інстанції саме такого висновку.
67. Колегія суддів наголошує, що положення ГПК України покладають обов`язок з визначення та доведення того, якого висновку Верховного Суду не було враховано при прийнятті оскаржуваного рішення, саме на скаржника, що, з урахуванням положень статті 290 ГПК України, зобов`язує останнього, а не суд, у скарзі повно викласти та детально описати невідповідність оскаржуваного судового рішення практиці Верховного Суду із застосування конкретної норми. Верховний Суд не наділений повноваженнями за скаржника доповнювати касаційну скаргу міркуваннями та обґрунтуванням підстав касаційного оскарження, яких не виклав сам скаржник. В іншому випадку вказане би призводило до порушення таких принципів господарського процесу, як змагальність та диспозитивність.
68. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
69. Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають із подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.
70. Зважаючи на те, що постанови суду касаційної інстанції, на які посилається скаржник у касаційній скарзі в обґрунтування наявності підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, для касаційного оскарження постанови апеляційного господарського суду, якою було скасовано рішення місцевого господарського суду, прийняті касаційним судом у неподібних справі № 910/2803/22 правовідносинах, колегія суддів Верховного Суду на підставі наведеного вище пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України дійшла висновку про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.04.2014, якою було скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2023 у цій справі.
71. Як вказувалося вище ще однією підставою для касаційного оскарження постанови апеляційного господарського суду, якою було скасовано рішення місцевого господарського суду скаржником визначено приписи пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України. На обґрунтування цієї підстави Позивачем у касаційній скарзі наведено доводи про неповне дослідження судом попередньої інстанції наявних у справі доказів.
72. У цій частині Верховний Суд виходить з того, що у розумінні пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України підставою касаційного оскарження є передбачене пунктом 1 частини третьої статті 310 цього Кодексу процесуальне порушення, яке полягає у недослідженні судом зібраних у справі доказів.
73. Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
74. Таким чином, за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права у виді недослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
75. Натомість зміст касаційної скарги переконливо свідчить про те, що доводи Позивача зводяться здебільшого до посилань на необхідність переоцінки наявних у справі доказів, але, як виснувано вище, скаржник при цьому належним чином не обґрунтував у своїй касаційній скарзі наявність хоча б однієї з підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 ГПК України.
76. За таких обставин колегія суддів не бере до уваги доводи скаржника про неповне дослідження судом апеляційної інстанції зібраних у справі доказів за умови відсутності підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 ГПК України.
77. Звідси інша зазначена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України (щодо недослідження зібраних у справі доказів), також не отримала підтвердження під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду, якою було скасовано рішення місцевого господарського суду.
78. Щодо ж доводів касаційної скарги в частині оскарження постанови апеляційного господарського суду, якою було скасовано додаткове рішення господарського суду першої інстанції колегія суддів Верховного Суду зазначає таке.
79. Відповідно до частини першої статті 232 ГПК України судовими рішеннями є ухвали, рішення, постанови, судові накази.
80. Стаття 244 ГПК України передбачає можливість суду ухвалити додаткове рішення у разі, якщо 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
81. Згідно з частиною третьою статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
82. Відповідно до статті 284 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
83. За загальним правилом у судовому рішенні повинні бути розглянуті усі заявлені вимоги, а також вирішено всі інші, в тому числі процесуальні питання. Неповнота чи невизначеність висновків суду щодо заявлених у справі вимог, а також не вирішення окремих процесуальних питань, зокрема, розподілу судових витрат, є правовою підставою для ухвалення додаткового судового рішення. Тобто додаткове рішення - це акт правосуддя, яким усуваються недоліки судового рішення, пов`язані з порушенням вимог щодо його повноти. Водночас додаткове рішення не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні. Тобто додаткове рішення є невід`ємною частиною рішення у справі. У разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу.
84. Такі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 20.12.2019 у справі № 240/6150/18, від 16.04.2018 у справі № 923/631/15, від 23.01.2020 у справі № 927/229/19, від 23.01.2020 у справі №910/20089/17 та від 23.12.2021 у справі № 925/81/21.
85. Посилаючись на наведені норми процесуального права та висновки Верховного Суду щодо їх дотримання, скаржник у касаційній скарзі стверджує про те, що постанова апеляційного господарського суду, якою скасовано додаткове рішення місцевого господарського суду є похідною невід`ємною частиною постанови апеляційного господарського суду, якою скасовано рішення місцевого господарського суду і оскільки остання, на думку ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" є незаконною і має бути скасована, то скасуванню підлягає й перша.
86. Водночас вище у цій постанові Верховний Суд не знайшов підстав для скасування постанови апеляційного господарського суду, якою було скасовано рішення місцевого господарського суду, а тому, відповідно, не вбачає колегія суддів і підстав для скасування постанови апеляційного господарського суду, якою скасовано додаткове рішення місцевого господарського суду з наведених скаржником обґрунтувань.
87. За викладеного, заявлені у касаційній скарзі підстави касаційного оскарження постанов апеляційного господарського суду свого підтвердження в межах здійснення касаційного провадження не знайшли. Неправильного застосування чи порушення судом попередньої інстанції норм матеріального та процесуального права скаржником суду касаційної інстанції не доведено.
Висновки за результатами касаційного провадження
88. З огляду на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження, колегія суддів на підставі пункту 5 частини першої статті 296 цього Кодексу дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" у частині зазначеної підстави касаційного оскарження.
89. За змістом пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
90. Відповідно до частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
91. Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, колегія суддів вважає, що викладені у касаційній скарзі доводи не отримали підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновку суду попередньої інстанції щодо відмови у задоволенні позову та відсутності підстав для ухвалення додаткового судового рішення місцевим судом, в зв`язку з чим немає підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних постанов апеляційного господарського суду.
Судові витрати
92. В порядку приписів статті 129 ГПК України судові витрати за подання касаційної скарги залишаються за скаржником.
Керуючись статтями 296 300 301 306 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційне провадження у справі № 910/2803/22 за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.04.2024, якою скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2023 в частині підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.
2. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі" в частині підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України залишити без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.04.2024, якою скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2023 у справі № 910/2803/22 залишити без змін.
3. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.04.2024, якою скасовано додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 20.11.2023 у справі № 910/2803/22 залишити без задоволення, а зазначену постанову апеляційного господарського суду без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Міщенко І. С.
Судді Берднік І. С.
Зуєв В. А.