№ 910/3338/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2022 року

м. Київ

Справа № 910/3338/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кібенко О.Р. - головуючий, Бакуліна С.В., Стратієнко Л.В.

розглянув у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинь-зерно-продукт"

на рішення Господарського суду міста Києва від 21.04.2021 (суддя Алєєва І.В.)

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.07.2021 (колегія суддів: Козир Т.П., Станік С.Р., Шаптала Є.Ю.)

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинь-зерно-продукт" (далі - ТОВ "Волинь-зерно-продукт")

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК Лібрейл" (далі - ТОВ "ТК Лібрейл")

про стягнення 217 871,99 грн.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Обставини, встановлені судами попередніх інстанцій

1. 04.09.2018 ТОВ "Волинь-зерно-продукт" (за договором - замовник) та ТОВ "ТК Лібрейл" (за договором - виконавець) уклали договір на транспортно-експедиційне обслуговування №0410/2018-ВЗП (далі - Договір).

2. Відповідно до п.1.1. Договору виконавець зобов`язався надати замовнику транспортно-експедиційні послуги, пов`язані з навантаженням, сертифікацією, митним оформленням і відправкою зернових, олійних культур та мінеральних добрив, а також продуктів їх переробки, з усіх дирекцій залізниць "Укрзалізниці" за реквізитами останнього.

3. Пунктом 4.2. Договору визначено, що оплата замовником здійснюється на розрахунковий рахунок виконавця в наступній пропорції: 80% в якості попередньої оплати згідно встановленого рахунку; 20% оплачується протягом 3-х банківських днів після відправлення вантажу за реквізитами замовника. Оплата здійснюється відповідно до виставленого рахунку.

4. Згідно з п.2.1.25. Договору виконавець зобов`язався після завершення відвантаження передати замовнику оригінали наступних документів: оригінали рахунків-фактур; податкові накладні, згідно здійснених оплат; акти виконаних робіт згідно фактичних виконаних робіт; 4 екземпляри з.д. накладних - квитанції про прийом вантажу (копія, належним чином завірена виконавцем).

5. Відповідач на виконання умов Договору надав позивачу послуги, на загальну суму 1 798 329,98 грн, що підтверджується актами надання послуг. Позивач на виконання умов Договору здійснив оплату товару в повному обсязі, а саме у розмірі 1 798 329, 98 грн, що підтверджується платіжними дорученнями: від 12.10.2018 №43823; від 19.10.2018 №43850; від 22.10.2018 №43855; від 24.10.2018 №43881; від 29.10.2018 №43959; від 30.10.2018 №43970; від 31.10.2018 №43980; від 01.11.2018 №44021; від 02.11.2018 №V5371; від 20.11.2018 №44379.

6. Відповідач направив податкові накладні для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН), однак їх реєстрація була зупинена (відповідно до відомостей позивача з Електронного кабінету платника податків).

7. За результатами розгляду поданих відповідачем документів комісія, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному державному реєстрі платників податків, ухвалила рішення про відмову в реєстрації податкових накладних: від 11.10.2018 №34, від 18.10.2018 №57, від 18.10.2018 №58, від 18.10.2018 №59, від 18.10.2018 №60, від 22.10.2018 №77, від 22.10.2018 №78, від 22.10.2018 №83, від 22.10.2018 №84, від 22.10.2018 №85, від 24.10.2018 №98, від 26.10.2018 №109, від 30.10.2018 №135, від 31.10.2018 №134.

8. На ухвалені рішення про відмову в реєстрації податкових накладних відповідач подав скарги до Державної фіскальної служби України (далі - ДФС), які згідно з рішеннями від 21.11.2018 та 28.12.2018 залишені без задоволення.

9. Рішення контролюючого органу про відмову в реєстрації податкових накладних в судовому порядку не оскаржувались.

10. 18.06.2020 позивач направив відповідачу вимогу про реєстрацію податкових накладних та відшкодування збитків у сумі 217 871,99 грн. Відповідач отримав вимогу 23.06.2020, однак залишив її без відповіді та задоволення.

Короткий зміст та підстави позовних вимог

11. У березні 2021 року ТОВ "Волинь-зерно-продукт" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до ТОВ "ТК Лібрейл" про стягнення збитків у розмірі 217 871,99 грн.

12. Позовні вимоги мотивовані тим, що на виконання умов Договору відповідач надав позивачу транспортно-експедиційні послуги на загальну суму 1 798 329,98 грн, а позивач здійснив оплату у повному обсязі; відповідач направив для реєстрації відповідні податкові накладні, за результатами розгляду яких було прийнято рішення про відмову у їх реєстрації. Відповідач подав скарги до ДФС, які залишені без задоволення, однак відповідач не оскаржив їх в судовому порядку, чим завдав позивачу збитки у заявленій сумі, оскільки він не може включити суми податку на додану вартість до податкового кредиту та, відповідно, зменшити податкові зобов`язання за зазначену суму.

Короткий зміст оскаржуваних рішень

13. Господарський суд міста Києва рішенням від 21.04.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.07.2021 у задоволенні позову відмовив.

14. Рішення судів попередніх інстанцій мотивоване тим, що:

- нереєстрація податкової накладної в ЄРПН не є правопорушенням у сфері господарювання, що виключає можливість притягнення учасника господарських правовідносин до відповідальності у вигляді стягнення збитків або штрафних санкцій;

- позивач не довів факту порушення відповідачем зобов`язань за Договором, не надав доказів на підтвердження понесення ним реальних збитків в розмірі суми, яку останній не зміг зарахувати до податкового кредиту за ПДВ у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем свого зобов`язання з реєстрації податкових накладних на товар у ЄРПН;

- відповідач склав та направив податкові накладні до органу фіскальної служби, однак контролюючим органом було прийнято рішення про відмову в їх реєстрації, яке відповідач оскаржував в адміністративному порядку, а тому посилання позивача на бездіяльність відповідача є безпідставним;

- права позивача в разі нездійснення відповідачем реєстрації податкових накладних, підлягають захисту шляхом подання позивачем, разом з податковою декларацією, за відповідний звітний податковий період, заяви зі скаргою на дії відповідача; у цьому випадку податковим органом здійснюється перевірка дотримання вимог податкового законодавства та вживаються заходи щодо усунення виявленого порушення;

- необхідним елементом для стягнення збитків є доведеність протиправних дій відповідача, а саме, доведення факту порушення правил складання та реєстрації у встановлений спосіб податкових накладних; зазначений факт повинен бути підтверджений належними та допустимими доказами, якими, зокрема, може бути акт (довідка) перевірки, рішення відповідного контролюючого органу, складеного за результатами перевірки; таких доказів судам не надано.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу, інших заяв учасників справи

15. 12.08.2021 ТОВ "Волинь-зерно-продукт" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 21.04.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.07.2021, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

16. Скаржник зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для правозастосовної практики (пп."а" п.2 ч.3 ст.287 Господарського процесуального кодексу України, далі - ГПК). На думку скаржника, висновки судів в оскаржуваних судових рішеннях суперечать практиці Верховного Суду при розгляді подібних справ, чим порушується формування єдиної правозастосовчої практики, а відтак касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

17. У касаційній скарзі скаржник посилається на пункти 1 та 3 ч.2 ст.287 ГПК та зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права (статті 224 225 Господарського кодексу України (далі - ГК), статті 198 201 Податкового кодексу України (далі - ПК), ст.22 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) та ст.236 ГПК) без урахування висновку щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 03.08.2018 у справі №917/877/17, від 03.12.2018 у справі №908/76/18; обґрунтовуючи зазначену підставу касаційного оскарження, скаржник стверджує, що:

- суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що нездійснення реєстрації податкової накладної, відмова контролюючого органу в їх реєстрації не є порушенням з боку відповідача правил здійснення господарської діяльності; нереєстрація податкової накладної не є правопорушенням у сфері господарювання, що виключає можливість притягнення учасника господарських правовідносин до відповідальності у вигляді стягнення збитків або штрафних санкцій; права позивача в разі нездійснення відповідачем реєстрації податкових накладних, підлягають захисту шляхом подання позивачем, разом з податковою декларацією, за відповідний звітний податковий період заяви зі скаргою на дії відповідача; у цьому випадку податковим органом здійснюється перевірка дотримання вимог податкового законодавства та вживаються заходи щодо усунення виявленого порушення; необхідним елементом для стягнення збитків є доведеність протиправних дій відповідача;

- суди не врахували, що підстав для подання позивачем такої скарги відповідно до п.201.10 ст.201 ПК та проведення перевірки передбаченої пп.78.1.9 п.78.1 ст.78 ПК немає, оскільки відповідач не порушив порядку заповнення та граничних термінів при складанні та направленні для реєстрації відповідних податкових накладних;

- при порушенні контрагентом (продавцем) за Договором обов`язку щодо складення та реєстрації податкових накладних належним способом захисту для заявника (покупця) може бути звернення до суду з позовом про відшкодування завданих збитків (постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі №908/1568/18 та Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 у справі №917/877/17);

- в Єдиному державному реєстрі судових рішень відсутні будь-які відомості, щодо оскарження відповідачем в судовому порядку рішень контролюючого органу про відмову в реєстрації податкових накладних; бездіяльністю відповідач втратив можливість оскарження в судовому порядку рішень про відмову в реєстрації податкових накладних;

- позивач не зміг скористатися правом на зменшення податкового зобов`язання шляхом віднесення суми податку на додану вартість у розмірі 217 871,99 грн до складу податкового кредиту, що призвело до збитків для нього;

- висновки судів попередніх інстанції про те, що порушення відповідачем порядку реєстрації податкових накладних в ЄРПН жодним чином не позбавляє позивача права на включення спірної суми до податкового кредиту, а також наявність акта перевірки як належного та допустимого доказу протиправних дій відповідача, приймаючи до уваги порядок, встановлений ПК, не ґрунтується на нормах чинного законодавства.

18. Обґрунтовуючи підставу, передбачену п.3 ч.2 ст.287 ГПК, скаржник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування у подібних правовідносинах абз.24 п.201.10 ст.201 ПК, зокрема, чи є необхідним елементом для стягнення збитків та доведення факту порушення правил складання та реєстрації у встановлений спосіб податкових накладних подання позивачем заяви зі скаргою на продавця товарів/послуг у разі зупинення реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з п.201.16 ст.201 ПК та відмови у їх реєстрації.

19. Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Надходження касаційної скарги на розгляд Верховного Суду

20. Верховний Суд ухвалою від 21.10.2021 відкрив касаційне провадження у справі №910/3338/21, розгляд касаційної скарги призначив у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо обов`язку реєстрації податкових накладних

21. Спірний Договір є договором транспортно-експедиційних послуг.

22. Відповідно до абзаців 1, 3 ч.1 ст.929 ЦК за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантаж. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

23. Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами (ч.3 ст.929 ЦК).

24. У Договорі сторони прямо не передбачили яка сторона повинна здійснювати реєстрацію податковий накладних у ЄРПН. Однак чинне законодавство передбачає, що таку реєстрацію податковий накладних у ЄРПН здійснює платник податку.

25. Відповідно до п.201.1 ст.201 ПК на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в ЄРПН у встановлений цим Кодексом термін.

26. Пунктом 201.10 ст.201 ПК передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів / послуг платник податку - продавець товарів / послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в ЄРПН та надати покупцю за його вимогою.

27. Пункт 2.1.25. Договору передбачає обов`язок ТОВ "ТК Лібрейл" як виконавця передати скаржнику оригінали податкових накладних після завершення відвантаження товару.

28. Чинне законодавство не передбачає реєстрації податкової накладної в ЄРПН покупцем послуг. Тому Верховний Суд приходить до висновку, що обов`язок скласти та зареєструвати в ЄРПН податкову накладну покладено на ТОВ "ТК Лібрейл" як продавця послуг за Договором в розумінні ст.201 ПК (який є експедитором відповідно до ст.929 ЦК).

Щодо підстав виникнення податкового кредиту

29. Відповідно до п.14.1.181 ст.14 ПК податковий кредит - сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розд.V цього Кодексу.

30. За змістом пп."а" п.198.1 ст.198 ПК до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені / нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі ввезення їх на митну територію України) та послуг.

31. Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів / послуг, не підтверджені зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з ЄРПН, є для отримувача товарів / послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму ПДВ на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної. Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів / послуг, зазначені в податкових накладних / розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування в ЄРПН, але не пізніше ніж, зокрема, через 365 календарних днів з дати складення податкової накладної.

32. Як вже зазначалось, згідно з п.201.10 ст.201 ПК на продавця товарів / послуг покладено обов`язок в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в ЄРПН, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов`язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту.

33. Стаття 201 ПК передбачає, що у разі невиконання продавцем покладених на нього обов`язків щодо складання та реєстрації податкових накладних у ЄРПН, платник ПДВ має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця за формою згідно з додатком 8 до такої декларації відповідно до наказу Міністерства Фінансів України від 28.01.2016 №21.

34. Разом з тим, звернення покупця послуг зі скаргою на продавця, який не виконав передбаченого наведеною нормою обов`язку, відповідно до п.201.10 ст.201 ПК у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, не надає покупцю права на включення суми податку з цих операцій до складу податкового кредиту, а можливість подання скарги на цього продавця є лише підставою для проведення документальної позапланової перевірки його контролюючим органом.

35. Тому Верховний Суд не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що відповідно до абз.15 п.201.10 ст.201 ПК порушення ТОВ "ТК Лібрейл" порядку реєстрації податкових накладних в ЄРПН не позбавляє скаржника права на включення спірної суми до податкового кредиту, а зумовлює її нарахування необхідністю долучення до податкової декларації за звітний податковий період заяви зі скаргою на відповідача з долученням певного пакета документів, не ґрунтуються на нормах чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства.

36. Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 03.08.2018 у справі №917/877/17, на яку посилається ТОВ "Волинь-зерно-продукт" як на підставу касаційного оскарження.

Щодо відмови у реєстрації податково накладної

37. Суди встановили, що ТОВ "ТК Лібрейл" направило податкові накладні для реєстрації в ЄРПН, однак їх реєстрація була зупинена на підставі п.201.16 ст.201 ПК.

38. Відповідно до п.201.16 ст.201 ПК реєстрація податкової накладної / розрахунку коригування в ЄРПН може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

39. Відповідно 3 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №117, який був чинний станом на момент ухвалення ДФС відповідних рішень про зупинення (далі - Порядок про зупинення), податкові накладні / розрахунки коригування (крім розрахунків коригування, складених у разі зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику), що подаються на реєстрацію в Реєстрі до проведення моніторингу, за результатами якого можливе зупинення їх реєстрації, перевіряються відповідно до таких ознак:

1) податкова накладна, яка не підлягає наданню отримувачу (покупцю) та/або складена за операцією, що є звільненою від оподаткування;

2) обсяг постачання, зазначений платником податку в податкових накладних / розрахунках коригування (крім розрахунків коригування, поданих на реєстрацію у місяці, іншому ніж місяць, в якому вони складені), зареєстрованих у Реєстрі в поточному місяці, з урахуванням поданої на реєстрацію в Реєстрі податкової накладної / розрахунку коригування, становить менше 500 тис. гривень за умови, що обсяг постачання товарів/послуг, зазначений в них у поточному місяці за операціями з одним отримувачем - платником податку, не перевищує 50 тис. гривень, та керівник - посадова особа такого платника податку є особою, яка займає аналогічну посаду не більше ніж у трьох (включно) платників податку;

3) одночасно значення показників D та P, розрахованих у наведеному у цьому підпункті, мають такі розміри: D > 0,05, Р<РмЧ1,4, де: D - розрахункова величина, яка дорівнює S/T; S - загальна сума сплачених за останні 12 календарних місяців, що передують місяцю, в якому складено податкову накладну / розрахунок коригування, сум єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків і зборів (крім суми податку на додану вартість, сплаченої під час ввезення товарів на митну територію України) платником податку та його відокремленими підрозділами; T - загальна сума постачання товарів/послуг на митній території України, що оподатковуються за ставками 0, 20 і 7 відсотків, зазначеними платником податку в податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих у Реєстрі за останні 12 календарних місяців, що передують місяцю, в якому складено податкову накладну / розрахунок коригування; P - сума податку на додану вартість, зазначена платником податку в податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих у Реєстрі у звітному (податковому) періоді, з урахуванням поданої на реєстрацію в Реєстрі податкової накладної / розрахунку коригування; Рм - найбільша місячна сума податку на додану вартість, зазначена у податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих платником податку в Реєстрі за останні 12 календарних місяців, що передують місяцю, в якому складено податкову накладну / розрахунок коригування. Значення показника D за останні 12 календарних місяців обраховується ДФС станом на перше число календарного місяця та кожного 10 числа стає доступним платнику податку в електронному кабінеті.

40. У разі коли за результатами моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну / розрахунок коригування, відповідає критеріям ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється (п.6 Порядку про зупинення).

41. У разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в ЄРПН контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації та містить в тому числі пропозицію щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в ЄРПН відповідно до переліку, визначеного п.14 Порядку про зупинення (пункти 12-14 зазначеного Порядку).

42. Відповідно до п.21 Порядку про зупинення підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування є: (і) ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено; (іі) ненадання платником податку копій документів відповідно до пп.4 п.13 цього Порядку; (ііі) надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

43. Пунктом 27 Порядку про зупинення передбачено, що рішення про відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в ЄРПН може бути оскаржено в адміністративному або судовому порядку.

44. Скаржник зазначає, що ДФС ухвалила рішення про відмову в реєстрації податкових накладних на підставі саме ненадання відповідачем документів, визначених в п.14 Порядку про зупинення. При цьому такі рішення не були оскаржені.

45. Зупинення органами ДФС реєстрації податкової накладної та наступне подання пояснень і відповідних документів є частиною процедури реєстрації, яка надає можливість органами ДФС упевнитись в законності господарської операції, на підставі якої платник податків отримує право на податковий кредит. Тому той факт, що відповідач не подав копій документів фактично призвело до відмови органами ДФС у реєстрації податкової накладної. Це унеможливило отримання позивачем податкового кредиту відповідно до п.198.6 ст.198 ПК.

Щодо завдання збитків у зв`язку з неотриманням податкового кредиту

46. Скаржник вважає, що через те, що відповідач не оскаржив рішення ДФС про зупинення реєстрації податкових накладних йому завдано збитків, оскільки він не зміг скористатися правом на зменшення податкового зобов`язання шляхом віднесення суми податку на додану вартість у розмірі 217 871,99 грн до складу податкового кредиту.

47. Відповідно до частин 1, 2 ст.22 ЦК особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) витрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

48. Відповідно до ч.1 ст.225 ГК до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

49. Тобто, збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником (п.6.14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі №925/1196/18).

50. Підставою для відшкодування збитків відповідно до п.1 ст.611 ЦК та ст.224 ГК є порушення зобов`язання.

51. Доведення факту наявності таких збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв`язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача. Причинний зв`язок як обов`язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає факт того, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки (пункти 6.15 та 6.16 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі №925/1196/18).

52. Зважаючи на зазначені норми, для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає (п.14 постанови Верховного Суду від 03.08.2018 у справі №917/877/17, на яку посилається скаржник як на підставу касаційного оскарження).

53. Відповідач не виконав вимог ст.201 ПК та Порядку про зупинення, що призвело до відмови у реєстрації податкових накладних. У зв`язку з цим скаржник був позбавлений права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання на суму 217 871,99 грн.

54. При цьому хоча обов`язок продавця зареєструвати податкову накладну є обов`язком платника податку у публічно-правових відносинах, а не обов`язком перед покупцем, невиконання такого обов`язку фактично завдало позивачу збитків (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі №908/1568/18).

55. Тому має місце прямий причинно-наслідковий зв`язок між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов`язку зареєструвати податкові накладні та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача та, відповідно, зменшення податкового зобов`язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи. Отже, наявні усі елементи складу господарського правопорушення.

56. У зв`язку з цим Верховний Суд вважає помилковими висновки судів попередніх інстанцій про відсутність у позивача права на стягнення збитків у зв`язку з порушенням останнім обов`язку щодо реєстрації податкових накладних

Щодо витрат на правничу допомогу

57. У касаційній скарзі скаржник заявив клопотання про відшкодування понесених витрат на правничу допомогу.

58. Верховний Суд вбачає за можливе задовольнити вказане клопотання, з огляду на таке.

59. Статтею 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

60. Право особи на отримання правової допомоги під час розгляду справи господарськими судами гарантоване ст.131-2 Конституції України, ст.16 ГПК, відповідними нормами Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

61. Сторона, на користь якої ухвалене судове рішення, має право на відшкодування витрат на правову допомогу як складової судових витрат (п.12 ч.3 ст.2, ст.123 ГПК).

62. Відповідно до ч.2 ст.126 ГПК для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

63. За змістом ч.4 ст.126 ГПК розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

64. Відповідно до ч.5 ст.129 ГПК під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

65. Водночас розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч.8 ст.129 ГПК).

66. На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу понесених під час розгляду справи скаржник надав: копію договору про надання правової допомоги від 10.12.2018 №1012/30419 та додаток від 24.12.2020 №6; ордер серії АС №1015231; попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат; копію платіжного доручення від 28.12.2020 №30893. Зазначені документи підтверджують отримання скаржником професійної правничої допомоги на суму 5 675,40 грн.

67. За відсутності заперечень відповідача щодо розміру витрат на правову допомогу та зважаючи на викладене, Верховний Суд вважає, що витрати скаржника на професійну правничу допомогу були необхідними для здійснення представництва його інтересів під час судового розгляду цієї справи, а розмір таких витрат є розумний, обґрунтований та виправданий та відповідає вимогам частин 4, 5 ст.126 ГПК.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

68. Відповідно до частин 1 та 2 ст.300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

69. Згідно з ч.1 ст.311 ГПК суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених ст.300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

70. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення (ч.2 ст.311 ГПК).

71. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (ч.3 ст.311 ГПК).

72. Зважаючи на викладене, Верховний Суд приходить до висновку, що рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення - про задоволення позову.

Судові витрати

73. Якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч.14 ст.129 ГПК).

74. У разі задоволення позову судовий збір покладається на відповідача (ч.4 ст.129 ГПК),

75. За таких обставин, з ТОВ "ТК Лібрейл" на користь ТОВ "Волинь-зерно-продукт" підлягає стягненню судовий збір у розмірі: 3 268,08 грн за подання позову, 4902,12 грн за подання апеляційної скарги та 6 536,16 грн за подання касаційної скарги, сплачені ТОВ "Волинь-зерно-продукт".

Керуючись статтями 300 301 308 311 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинь-зерно-продукт" задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 21.04.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.07.2021 у справі №910/3338/21 скасувати й ухвалити нове рішення.

3. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинь-зерно-продукт" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК Лібрейл" про стягнення 217 871,99 грн задовольнити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК Лібрейл" (м. Київ, вул. І. Павла ІІ, буд. 7, оф.4, ідентифікаційний код юридичної особи 41068112) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинь-зерно-продукт" (Волинська область, Луцький район, с. Рованці, вул. Промислова, 5-А, ідентифікаційний код юридичної особи 31496816) збитки у розмірі 217 871 (двісті сімнадцять тисяч вісімсот сімдесят однієї) грн 99 коп.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК Лібрейл" (м. Київ, вул. І. Павла ІІ, буд. 7, оф.4, ідентифікаційний код юридичної особи 41068112) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинь-зерно-продукт" (Волинська область, Луцький район, с. Рованці, вул. Промислова, 5-А, ідентифікаційний код юридичної особи 31496816) судові витрати: 3 268 (три тисячі двісті шістдесят вісім) грн 08 коп. судового збору за подання позовної заяви, 4 902 (чотири тисячі дев`ятсот дві) грн 12 коп. судового збору за подання апеляційної скарги та 6 536 (шість тисяч п`ятсот тридцять шість) грн 16 коп. судового збору за подання касаційної скарги; 5 675 (п`яти тисяч шістсот сімдесят п`ять) грн 40 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

6. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ на виконання цієї постанови.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. Кібенко

Судді С. Бакуліна

Л. Стратієнко