ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 липня 2020 року
м. Київ
Справа № 910/3504/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В. - головуючого, Мачульського Г. М., Кушніра І. В.,
секретар судового засідання - Астапова Ю. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Заступника Генерального прокурора на постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.02.2019 та рішення Господарського суду міста Києва від 17.07.2018 у справі
за позовом Заступника Генерального прокурора в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України до: Фонду державного майна України; Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву та Товариства з обмеженою відповідальністю "ППМГ", за участю третьої особи - державного підприємства "Агроінвест", про визнання незаконними та скасування наказів, витребування майна з чужого незаконного володіння,
за участю представників:
прокуратури - Савицька О. В.;
позивача - не з`явилися;
відповідача-1 - не з`явилися;
відповідача-2 - не з`явилися;
відповідача-3 - Лисий М. І., Очкас Ю. А.;
третьої особи - не з`явилися,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. У березні 2018 року Заступник Генерального прокурора звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України до: Фонду державного майна України (далі - ФДМУ); Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву (далі - РВ ФДМУ по місту Києву) та Товариства з обмеженою відповідальністю "ППМГ" (далі - ТОВ "ППМГ"), третя особа - державне підприємство "Агроінвест" (далі - ДП "Агроінвест"), про визнання незаконними та скасування наказу ФДМУ від 24.10.2012 № 3714 "Про перелік об`єктів, що підлягають приватизації", наказу РВ ФДМУ по м. Києву від 09.11.2012 № 1612 "Рішення про приватизацію нежитлових приміщень (вул. Хрещатик, 24, Літ. "А")", визнання недійсним договору купівлі-продажу нежилих приміщень державної власності від 06.02.2013, укладеного між РВ ФДМУ по місту Києву та ТОВ "КПШ" про продаж нежилих приміщень з № 1 по № 31 (групи приміщень № 180) (в літ. "А") загальною площею 516 м2, які розташовані в місті Києві по вул. Хрещатик, 24 та витребування вказаних приміщень у ТОВ "ППМГ" на користь Міністерства аграрної політики та продовольства.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що Генеральною прокуратурою України встановлено незаконне вибуття з державної власності спірного нерухомого майна (нежилих приміщень з № 1 по № 31 (групи приміщень № 180) (в літ. "А") загальною площею 516 м2, які розташовані в місті Києві по вул. Хрещатик, 24, що належить до державної власності, уповноваженим органом управління яким було Мінагрополітики України, та яке перебувало на балансі ДП "Агроінвест".
Прокурор зазначив, що в ході проведення розслідування у кримінальному провадженні № 42013000000000273 висновками судових експертиз встановлено, що вартість нежитлових приміщень, що були об`єктом приватизації станом на момент передачі в оренду становила 13 774 650 грн, а не 8 243 000 грн (за якою передано майно в оренду), у зв`язку з чим невід`ємні поліпшення, здійснені орендарем становили 18,34 % від ринкової вартості майна, відповідно, частка поліпшень становила менше 25 %, необхідних для приватизації державного майна шляхом викупу, тому у ТОВ "КПШ" не виникло права на викуп спірного нерухомого майна. Крім того висновками експертів було встановлено, що станом на момент проведення оцінки об`єкта приватизації його ціна складала 15 125 200 грн (без ПДВ), проте продаж було здійснено за 10 879 000 грн, що свідчить про заниження вартості об`єкта приватизації при його продажу на 4 246 200 грн. Також прокурор вказав на те, що в ході проведення розслідувань в межах кримінального провадження висновками експертизи встановлено, що факт проведення ремонтних робіт та здійснення невід`ємних поліпшень у спірному приміщенні не підтверджується, а ухвалами Шевченківського районного суду міста Києва встановлено внесення завідомо неправдивих відомостей про виконання ремонтних робіт у спірному приміщенні керівниками підприємств - підрядників та звільнено зазначених осіб від кримінальної відповідальності за закінченням строків давності.
Прокурор акцентував, що приватизація спірного об`єкта була проведена з порушеннями вимог чинного законодавства, зокрема, об`єкт продано за заниженою ціною, вартість невід`ємних поліпшень з урахуванням дійсної вартості об`єкту приватизації становила менше 25 %, що не надавало ТОВ "КПШ" права на приватизацію нерухомого майна шляхом викупу в порядку положень статті 18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".
2. Фактичні обставини справи, встановлені судами
2.1. Розпорядженням Ради Міністрів УРСР від 16.11.1957 № 1280-р Міністерству сільського господарства УРСР наказано відселити підвідомчі йому організації з будинку по вул. Чекістів, 7 в новобудову Міністерства промисловості будівельних матеріалів УРСР по вул. Хрещатик, 24-28 у місті Києві.
2.2. Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів УРСР від 16.09.1991 № 187-р нежитлову будівлю у місті Києві по вул. Хрещатик, 24 передано Міністерству сільськогосподарської політики УРСР, правонаступником якого є Міністерство аграрної політики та продовольства України, для розміщення центрального апарату Міністерства.
2.3. Наказом від 08.02.2011 Мінагрополітики України, яке було уповноваженим органом управління державним майном - нежитловою будівлею по вул. Хрещатик, 24, вказану нежитлову будівлю площею 11 646 м2 передано на баланс ДП "Агроінвест", про що складено акт приймання-передачі 01.03.2011.
2.4. У серпні 2011 року ТОВ "КПШ" звернулося до РВ ФДМ України по місту Києву з листом про передачу ТОВ "КПШ" в оренду нежитлових приміщень загальною площею 516,6 м2 за адресою: місто Київ, вул. Хрещатик, 24, які перебувають на балансі ДП "Агроінвест" з метою використання під приміщення закладу громадського харчування.
2.5. Згідно листів ДП "Агроінвест" від 19.08.2011 № 414/54-19 та Мінагрополітики України від 30.08.2011 № 37-11-1-15/13122, Міністерство та ДП "Агроінвест" не заперечували щодо надання в оренду нежитлових приміщень, площею 516,6 м2 у будівлі по вул. Хрещатик, 24 у місті Києві.
2.6. 13.10.2011 між РВ ФДМ України по місту Києву (орендодавець) і ТОВ "КПШ" (орендар) укладено договір оренди № 5978 нерухомого майна, що належить до державної власності, за умовами якого, з урахуванням внесених відповідними договорами змін від 27.10.2011, 09.07.2012, 26.07.2012, орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежилі приміщення, загальною площею 516,60 м2 (на 1-му поверсі 113,70 м2, антресолі 1- 94,50 м2, антресолі 2 - 308,40 м2), розміщене за адресою: місто Київ, вул. Хрещатик, 24, літ. "А" в будівлі, що перебуває на балансі ДП "Агроінвест", вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку станом на 31.07.2011 становить 8 243 000 грн.
2.7. На підставі акта приймання-передачі орендованого майна від 13.10.2011 РВ ФДМ України передало, а ТОВ "КПШ" прийняло в строкове платне користування зазначене майно.
2.8. ТОВ "КПШ" зверталось до РВ ФДМУ по місту Києву, Мінагрополітики та ДП "Агроінвест" з листами про надання дозволу на здійснення ТОВ "КПШ" у орендованих приміщень невід`ємних поліпшень. Листами від 24.11.2011 № 37-31-15/18043 та від 25.11.2011 № 510/15-54 Мінагрополітики та ДП "Агроінвест" повідомили ТОВ "КПШ", що не заперечують проти здійснення орендарем невід`ємних поліпшень згідно поданого переліку будівельних робіт з метою підтримання об`єкту оренди в належному стані.
2.9. РВ ФДМУ по місту Києву листами від 13.03.2012 № 30-09/2266 та від 26.09.2012 № 30-09/8808 надано згоду ТОВ "КПШ" на здійснення невід`ємних поліпшень орендованого нерухомого майна відповідно з представленим описом передбачуваних поліпшень та кошторисною документацією, виконаною ТОВ "Фіброліт 7", загальна вартість робіт яких згідно кошторису витрат становить 2 649 161 грн з ПДВ, а також додатковий дозвіл на здійснення додаткових невід`ємних поліпшень, відповідно до документації, виконаної ТОВ "САНА ЮГ", вартість яких згідно кошторису становить 15 611 грн з ПДВ. 19.04.2012 ТОВ "КПШ" було надано РВ ФДМУ по місту Києву акти виконаних робіт та документів на підтвердження здійснення оплати виконаних робіт.
2.10. 28.04.2012 ТОВ "КПШ" листом № 45-1/04 звернулося до РВ ФДМУ по місту Києву про здійснення приватизації шляхом викупу орендованого нерухомого майна у відповідності до положень статті 18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", вказуючи на здійснення ним невід`ємних поліпшень на загальну суму 2 649 160,99 грн з ПДВ.
2.11. Оскільки, Мінагрополітики України було уповноваженим органом управління спірним майном, яке перебувало на балансі ДП "Агроінвест", РВ ФДМУ по місту Києву 03.05.2012 звернулося з відповідними листами до Мінагрополітики України та ДП "Агроінвест" з метою отримання пропозицій щодо можливості приватизації зазначеного майна та включення його до переліку об`єктів державної власності групи А, що підлягають приватизації.
2.12. Листами від 10.05.2012 № 37-31-7/7870 та від 14.05.2012 № 284/54-10 Мінагрополітики України та ДП "Агроінвест" вказали, що не заперечують проти приватизації орендованих ТОВ "КПШ" приміщень загальною площею 516,6 м2 за адресою: місто Київ, вул. Хрещатик, 24 літ. "А".
2.13. На підставі заяви ТОВ "КПШ" від 07.07.2012 про включення до переліку об`єктів, що підлягають приватизації нежилих приміщень площею 516,60 м2 у місті Києві по вул. Хрещатик, 24, літ. "А" шляхом викупу, надіслало на адресу ФДМУ лист від 22.10.2012 № 30-03/9935 з проханням включити зазначений об`єкт до переліку об`єктів державної власності групи А, що підлягають приватизації шляхом викупу.
2.14. Згідно переліку додатків, з вказаним листом до ФДМУ було надіслано всю документацію по зазначеному об`єкту нерухомості, в тому числі і щодо здійснення невід`ємних поліпшень, зокрема, листування щодо можливості здійснення поліпшень, кошториси, акти обстеження, договори про виконання ремонтних робіт, акти приймання-передачі виконаних робіт, довідки про вартість виконаних робіт, підсумкові відомості ресурсів, платіжні доручення, аудиторський висновок та інші.
2.15. Наказом ФДМУ від 24.10.2012 № 3714 прийнято рішення про приватизацію об`єкта державної власності групи А - нежитлових приміщень, загальною площею 516,6 м2, що орендуються ТОВ "КПШ" за адресою: 01001, місто Київ, вул. Хрещатик, 24, літ. "А" та знаходяться на балансі ДП "Агроінвест", а також включено зазначений об`єкт до переліку об`єктів державної власності групи А, що підлягають приватизації шляхом викупу.
2.16. Відповідно до зазначеного вище Наказу ФДМУ та положень Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" Наказом РВ ФДМУ від 09.11.2012 №1612 наказано здійснити приватизацію шляхом викупу об`єкта державної власності групи А - нежитлових приміщень, загальною площею 516,6 м2., що орендуються ТОВ "КПШ", за адресою: 01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 24, літ. "А" та знаходяться на балансі ДП "Агроінвест".
2.17. З метою встановлення ціни продажу об`єкта приватизації РВ ФДМУ по місту Києву замовлено у ТОВ "Консалтинговий центр "Маркон" здійснення оцінки вартості спірних нежитлових приміщень, за результатами якої ТОВ "Консалтинговий центр "Маркон" складено звіт, згідно якого вартість майна з поліпшеннями станом на 30.11.2012 становить 12 985 000 грн (15 582 000 грн з ПДВ), частка орендаря 2 106 000 (2 527 200 грн з ПДВ), частка державного майна - 10 879 000 грн (13 054 800 грн з ПДВ).
2.18. У лютому 2013 року Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз на підставі листа директора ТОВ "Консалтинговий центр "Маркон" було проведено рецензування звіту про оцінку вартості нежитлових приміщень, виконаного ТОВ "Консалтинговий центр "Маркон", за результатами якого складено висновок експертного дослідження від 08.02.2013 № 745/13-43. Згідно цього висновку, звіт про оцінку вартості нежитлових приміщень загальною площею 516,6 м2, за адресою: місто Київ, вул. Хрещатик, 24 літ "А" в цілому відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, але має незначні недоліки, щодо описання характеристики об`єкта оцінки, що не вплинули на достовірність оцінки та може використовуватись з метою, зазначеною у звіті.
2.19. Також, на замовлення РВ ФДМУ по місту Києву Експертною радою Українського товариства оцінювачів у січні 2013 року було проведено рецензування звіту про оцінку вартості нежитлових приміщень, виконаного ТОВ "Консалтинговий центр "Маркон", за результатами якого складено рецензію на звіт від 29.01.2013 № 4-ЕР, згідно якої зазначений звіт відповідає нормативним вимогам, проте має незначні недоліки, що не вплинули на достовірність оцінки.
2.20. 06.02.2013 між РВ ФДМУ по місту Києву (продавець) і ТОВ "КПШ" (покупець) укладено договір купівлі-продажу нежилих приміщень державної власності шляхом викупу за ціною 13 054 800 грн (з ПДВ).
2.21. 19.02.2013 покупцем сплачено повну вартість об`єкта приватизації в розмірі 13 054 800 грн, що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням від 19.02.2013 № 218 та не заперечується сторонами.
2.22. Згідно акта приймання-передачі нежилих приміщень державної власності від 20.02.2013 № 1380 зазначене нерухоме майно було передано ТОВ "КПШ".
2.23. 28.02.2013 між ТОВ "КПШ"(продавець) і ТОВ "ППМГ"(покупець) укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, за умовами якого ТОВ "КПШ" передало у власність, а ТОВ "ППМГ" прийняло нерухоме майно - нежилі приміщення загальною площею 516,6 м2 по вул. Хрещатик, 24, літ. "А" у місті Києві. За ТОВ "ППМГ" проведено державну реєстрацію права власності на вказане нерухоме майно.
3. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.07.2018 (суддя Маринченко Я. В.), залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.02.2019 (колегія суддів: Пономаренко Є. Ю., Сулім В. В., Дідиченко М. А.), у задоволенні позову відмовлено.
Судові рішення мотивовані тим, що позивачем не доведено обставин порушення процедури приватизації спірного майна шляхом викупу.
Відхиляючи доводи прокурора про нездійснення поліпшення спірного майна та заниження його вартості, суди виходили з наявності чинного звіту про оцінку вартості об`єкта приватизації, складеного ТОВ "Консалтинговий центр "Маркон" у 2012 році, який було неодноразово рецензовано на замовлення як РВ ФДМУ по місту Києву, так і ТОВ "КПШ".
Наявність інших звітів (дані яких є суперечливими один одному), на які посилався прокурор, не спростовує оцінки вартості об`єкта приватизації, визначеної звітом ТОВ "Консалтинговий центр "Маркон".
Стосовно посилань прокурора на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 31.01.2018 у справі № 1-кп/761/1047/2018 та ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 08.02.2018 у справі № 761/1046/2018 якими, на думку прокурора, встановлено факт невиконання робіт ТОВ "Фіброліт 7" та ТОВ "Сана Юг" з поліпшення орендованого ТОВ "КПШ" майна, суди зазначили, що вказаними ухвалами встановлено факт внесення керівниками зазначених товариств завідомо неправдивих відомостей до актів виконаних робіт, зокрема, щодо їх обсягу. Проте, судами не досліджувалось питання проведення будівельних робіт, їх обсяг та не надавалась оцінка зазначеним обставинам, а є лише посилання на висновки експертизи від 25.10.2017 № 17.
Суди дійшли висновку, що орендар - ТОВ "КПШ" повністю виконало вимоги пункту 1 частини 1 статті 18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", здійснивши, за згодою орендодавця, поліпшення орендованого майна (об`єкта малої приватизації групи "А") загальною вартістю 2 527 200 грн, а РВ ФДМУ при прийнятті спірних наказів було дотримано порядок їх прийняття, тому правові підстави для визнання їх незаконними та скасування відсутні.
Враховуючи встановлення судом обставин відсутності порушення вимог приватизаційного законодавства, відсутні відповідно і підстави для визнання недійсним договору купівлі-продажу нежилих приміщень державної власності від 06.02.2013, укладеного між РВ ФДМУ по місту Києву та ТОВ "КПШ", а також для витребування майна у ТОВ "ППМГ".
При цьому суди зазначили, що на час укладення зазначеного договору власником спірних приміщень була держава Україна в особі РВ ФДМУ по місту Києву, тому витребувати майно в порядку статті 388 ЦК України може саме ФДМУ. В свою чергу, ані прокурором, ані позивачем не надано доказів які б підтверджували наявність у Міністерства аграрної політики та продовольства України майнових прав на оспорюване майно станом як на момент укладення договору купівлі - продажу, так і на час розгляду справи судом.
Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.
Щодо заяви ТОВ "ППМГ" про застосування строку позовної давності, суди зазначили про неможливість її застосування з огляду на необґрунтованість заявлених позовних вимог.
4. Короткий зміст доводів і вимог касаційної скарги
4.1. У касаційній скарзі прокурор зазначає, що внаслідок порушення вимог статей 76-79 ГПК України, суди неправильно застосували положення статей 15, 18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та дійшли помилкового висновку про те, що ТОВ "ППМГ" набуло право на приватизацію орендованого майна.
За твердженням прокурора, суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки наявним у справі доказам у їх сукупності, взявши до уваги лише доводи відповідача щодо оцінки вартості майна та проведення ТОВ "КПШ" невід`ємних поліпшень, не врахувавши при цьому надані прокурором докази про те, що невід`ємні поліпшення спірного майна не проводились, а його вартість на момент передачі в оренду та приватизації була занижена.
Судами також безпідставно відхилено висновки експертів, проведених у межах розслідування кримінального провадження № 42013000000000273 та ухвали Шевченківського районного суду міста Києва від 31.01.2018 у справі № 1-кп/761/1047/2018 та від 08.02.2018 у справі № 761/1046/2018, в основу яких покладено висновок експертизи від 25.10.2017 № 17, якою підтверджено, що будівельні роботи ТОВ "Сана Юг" і ТОВ "Фіброліт 7" не проводилися взагалі.
Прокурор наголошує, що рецензії КНІСЕ й Українського товариства оцінювачів не є належними та допустимими доказами відповідно до статті 7-1 Закону України "Про судову експертизу" та статей 76 77 ГПК України, які б спростовували доводи прокурора про продаж спірного майна за заниженою ціною.
Щодо висновків судів попередніх інстанцій про недоведеність порушення прав Міністерства аграрної політики та продовольства України у спірних правовідносинах, прокурор пославшись на положення статті 141 ГК України, статей 317 326 ЦК України та статей 1, 3, 4, 6, 7 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" зазначив, що законодавцем чітко встановлені правомочності ФДМУ (регіональних відділень), які обмежені лише функціями розпорядження та управління державним майном. Наявність у РВ ФДМУ свідоцтва про право власності не робить його автоматично власником спірного майна у розумінні статті 317 ЦК України.
Посилаючись на зазначені обставини, просить просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
5.1. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "ППМГ" просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін з підстав їх законності та обґрунтованості. ТОВ "ППМГ" наголошує, що суди дійшли правильного висновку про те, що належним позивачем у даній справі має бути ФДМУ чи його регіональне відділення. Натомість вимоги прокурора щодо витребування спірного майна на користь Міністерства аграрної політики та продовольства України не ґрунтуються на вимогах закону, оскільки Міністерство є органом управління спірним майном і не виступало його продавцем, крім того відсутні докази порушення прав Міністерства у зв`язку з відчуженням спірного нерухомого майна. ТОВ "ППМГ" акцентує, що у даній справі прокурором не доведено необхідності захисту інтересів держави в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України та не обґрунтовано підстав звернення до суду щодо участі у справі з наданням належних доказів, які б підтверджували встановлення прокурором наявності підстав для представництва у відповідності до статті 23 Закону України "Про прокуратуру".
5.2. ФДМУ подав відзив на касаційну скаргу, який Верховним Судом не може бути прийнятий до розгляду з огляду на наступне. В ухвалі Верховного Суду від 22.04.2019 про призначення справи до розгляду визначено строк для подання відзивів на касаційну скаргу - до 12.05.2019. Як вбачається зі штампу на конверті, в якому відзив було надіслано до Верховного Суду, він був переданий на поштове відділення 14.05.2019. Згідно з частиною 2 статті 118 ГПК України заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Згідно з частиною 1 статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Проте колегія суддів Верховного Суду не вважає зазначені в клопотанні про поновлення строку для подання відзиву причини поважними, оскільки передбачений процесуальним законодавством строк для підготовки відзиву відповідачу-1 був забезпечений, складність справи і великий обсяг інформації є обставинами, що існують для всіх учасників справи, які діють в рамках встановлених законом або судом строків, і не можуть встановлювати більш сприятливі умови лише для відповідача-1, що суперечило б принципу рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом. А посилання на складну та тривалу внутрішню процедуру проходження поштової кореспонденції, не є поважною причиною для поновлення строку для подачі відзиву.
З урахуванням вищевказаного, відзив відповідача-1 на касаційну скаргу прокуратури залишається без розгляду.
6. Позиція Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій
6.1. Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
6.2. Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, які з`явилися у судове засідання, перевіривши наведені обставини, Верховний Суд у межах перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи, викладені у касаційній скарзі, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, зважаючи на таке.
6.3. Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Перший протокол, Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколу є втручання держави в право на мирне володіння майном, зокрема й позбавлення особи права власності на майно шляхом його витребування.
Перший протокол ратифікований Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" і з огляду на приписи частини першої статті 9 Конституції України, статті 10 ЦК України застосовується судами України як частина національного законодавства.
При цьому розуміння змісту норм Конвенції та Першого протоколу, їх практичне застосування відбувається через практику (рішення) Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовується українськими судами як джерело права.
6.4. Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (рішення від 23.09.1982 у справі "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції", рішення від 21.02.1986 у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства") положення статті 1 Першого протоколу містить три правила: перше правило має загальний характер і проголошує принцип мирного володіння майном; друге - стосується позбавлення майна і визначає певні умови для визнання правомірним втручання у право на мирне володіння майном; третє - визнає за державами право контролювати використання майна за наявності певних умов для цього. Зазначені правила не застосовуються окремо, вони мають тлумачитися у світлі загального принципу першого правила, але друге та третє правило стосуються трьох найважливіших суверенних повноважень держави: права вилучати власність у суспільних інтересах, регулювати використання власності та встановлювати систему оподаткування.
Згідно вказаної практики ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23.09.1982, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21.02.1986, "Щокін проти України" від 14.10.2010, "Сєрков проти України" від 07.07.2011, "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23.11.2000, "Булвес" АД проти Болгарії" від 22.01.2009, "Трегубенко проти України" від 02.11.2004, "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2014) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно "суспільний", "публічний" інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.
Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний.
Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.
Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися "значною свободою (полем) розсуду". Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.
Критерій пропорційності передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" - це наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар". Одним із елементів дотримання критерію пропорційності при втручанні в право особи на мирне володіння майном є надання їй справедливої та обґрунтованої компенсації.
6.5. Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 357/9328/15-ц та у постановах Верховного Суду від 26.07.2018 у справі № 926/1111/15, від 05.02.2020 у справі № 297/616/17 та від 17.06.2020 у справі № 922/2246/19.
6.6. У відповідності з положеннями статті 1 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" (у редакції, що була чинною на час прийняття спірного рішення про приватизацію) управління об`єктами державної власності - здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб`єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об`єктів, пов`язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.
6.7. Об`єктами управління державної власності є, зокрема державне майно, передане в оренду, лізинг, концесію (частина 1 статті 3 Закону України "Про управління об`єктами державної власності"; у редакції, що була чинною на час прийняття спірного рішення про приватизацію).
6.8. Суб`єктами управління об`єктами державної власності є: Кабінет Міністрів України; центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері управління об`єктами державної власності; центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку; міністерства та інші органи виконавчої влади; Фонд державного майна України; органи, що забезпечують діяльність Президента України, Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України; органи, які здійснюють управління державним майном відповідно до повноважень, визначених окремими законами; державні господарські об`єднання, державні холдингові компанії, інші державні господарські організації; Національна академія наук України, галузеві академії наук (частина 1 статті 4 Закону України "Про управління об`єктами державної власності"; у редакції, що була чинною на час прийняття спірного рішення про приватизацію).
6.9. Відповідно до положень частини 1 статті 11 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" у редакції, що була чинною на час прийняття спірного рішення про приватизацію, викуп застосовується щодо об`єктів малої приватизації, які не продано на аукціоні, за конкурсом, а також у разі, якщо право покупця на викуп об`єкта передбачено законодавчими актами.
6.10. Викуп (приватизація) об`єкта оренди регулюється положеннями статті 289 Господарського кодексу України (у редакції, чинній на час винесення рішення про приватизацію та укладення договору купівлі-продажу), згідно частини 1 якої орендар має право на викуп об`єкта оренди, якщо таке право передбачено договором оренди.
6.11. Зі змісту оскаржуваних судових рішень не вбачається судового дослідження умов договору оренди № 5978 нерухомого майна, що належить до державної власності, укладеного 13.10.2011 між РВ ФДМ України по місту Києву і ТОВ "КПШ", щодо наявності в договорі умов продажу/викупу об`єкта оренди. Як і не встановлено обставин щодо дійсного власника майна на час укладення зазначеного договору оренди.
6.12. Відповідно до положень статті 18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" у редакції, що була чинною на час прийняття спірного рішення про приватизацію, приватизація об`єктів групи А здійснюється з урахуванням таких особливостей:
1) у разі прийняття рішення про приватизацію орендованого державного майна (будівлі, споруди, нежитлового приміщення) орендар одержує право на викуп такого майна, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання для цілей оренди майна;
2) продаж нежитлових приміщень, будівель та споруд, які згідно із законодавством можуть бути об`єктами приватизації, незалежно від підпорядкування здійснюється державними органами приватизації відповідно до законодавства з питань приватизації.
6.13. Дотримання зазначених законодавчих вимог є обов`язковою вимогою для виникнення права на приватизацію державного майна, і дотримання цих вимог сторонами, починаючи з умов договору оренди № 5978, підлягало достеменному встановленню судами попередніх інстанцій.
6.14. Згідно з частиною 1 статті 73, частиною 1 статті 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
6.15. Відповідно до вимог статті 104 ГПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.
6.16. Оскаржувані судові рішення не містять належних мотивувань відхилення висновків експертів від 10.11.2017 № 21764/17-45, від 25.10.2017 № 17 та від 30.10.2015 № 3086/3087/15-42, які, за твердженням прокурора, підтверджують те, що невід`ємні поліпшення спірного майна не проводились, а його вартість на момент передачі в оренду та приватизації була заниженою.
6.17. Водночас суди передчасно відхилили посилання прокурора на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 31.01.2018 у справі № 1-кп/761/1047/2018 та ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 08.02.2018 у справі № 761/1046/2018 якими, на думку прокуратури, встановлено факт невиконання робіт ТОВ "Фіброліт 7" і ТОВ "Сана Юг" з поліпшення орендованого ТОВ "КПШ" майна, зазначивши, що вказаними ухвалами встановлено факт внесення керівниками зазначених товариств завідомо неправдивих відомостей до актів виконаних робіт, зокрема, щодо їх обсягу, проте, судами не досліджувалось питання проведення будівельних робіт, їх обсяг та не надавалась оцінка зазначеним обставинам, а є лише посилання на висновки експертизи від 25.10.2017 № 17, оскільки зазначені обставини підлягають оцінці в сукупності з дотриманням вимог приватизаційного законодавства та всіх наявних у справі висновків експертів з належним мотивуванням прийняття чи відхилення кожного з них.
6.18. Зазначене у сукупності свідчить, що суди неналежним чином дослідили доводи прокуратури, які стосуються основного предмету доказування у даній справі, а саме, чи дійсно мало місце порушення приватизаційного законодавства, яке регулювало спірні правовідносини, при прийнятті оскаржуваних наказів ФДМУ і РВ ФДМУ та укладенні на їх підставі спірного договору купівлі-продажу нежилих приміщень державної власності від 06.02.2013, та дійшли передчасних висновків про відмову в позові.
7. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
7.1. Відповідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Оскаржувані судові рішення зазначеним вимогам не відповідають.
7.2. Згідно положень статей 308 310 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд. Підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є, зокрема, порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
7.3. За таких обставин оскаржувані судові рішення є такими, що ухвалені із порушенням норм процесуального права, тому підлягають скасуванню із передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
7.4. Під час нового розгляду справи місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене, у повній мірі дослідити всі зібрані у справі докази у їх сукупності, надати належну правову оцінку встановленим обставинам та аргументам учасників справи, всебічно і повно з`ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і залежно від встановленого прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.
8. Розподіл судових витрат
8.1. Відповідно до статті 129 ГПК України у зв`язку із скасуванням попередніх судових рішень і передачею справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі, у тому числі й сплаченого за подання апеляційної та касаційної скарг, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 300 301 306 308 310 314 315 316 317 ГПК України Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Заступника Генерального прокурора задовольнити частково.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.02.2019 та рішення Господарського суду міста Києва від 17.07.2018 у справі № 910/3504/18 скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Є. Краснов
Суддя Г. Мачульський
Суддя І. Кушнір