№ 910/3567/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/3567/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ємця А. А. (головуючий), Бенедисюка І. М., Малашенкової Т. М.,

розглянув у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Київський вітамінний завод» (Акціонерного товариства «Київський вітамінний завод»)

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.04.2024 (суддя Котков О. В.),

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.04.2024 (колегія суддів: Поліщук В. Ю. (головуючий) Доманська М. Л., Пантелієнко В. О.)

у справі № 910/3567/24

за позовом Мерк Шарп Енд Доме Елелсі (Merck Sharp&Dohme LLC), (далі - позивач)

до Приватного акціонерного товариства «Київський вітамінний завод» (Акціонерного товариства «Київський вітамінний завод») (далі - ПрАТ «Київський вітамінний завод», відповідач 1);

Міністерства охорони здоров`я України (далі - відповідач 2)

про захист порушеного права інтелектуальної власності та зобов`язання вчинити дії.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У березні 2024 року Мерк Шарп Енд Доме Елелсі. (Merck Sharp&Dohme LLC) звернулося до Суду з позовом до ПрАТ «Київський вітамінний завод» та Міністерства охорони здоров`я України, в якій позивач просить суд:

- зобов`язати ПрАТ «Київський вітамінний завод» припинити порушення прав Мерк Шарп енд Доме Елелсі. на винаходи за патентами України № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2;

- заборонити ПрАТ «Київський вітамінний завод» використовувати винаходи за патентами України № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 у лікарському засобі «ІНФОРМАЦІЯ_1»;

- визнати недійсним наказ Міністерства охорони здоров`я України № 76 від 15 січня 2024 року «Про державну реєстрацію (перереєстрацію) лікарських засобів (медичних імунобіологічних препаратів) та внесення змін у реєстраційні матеріали», в частині державної реєстрації лікарського засобу «ІНФОРМАЦІЯ_1»;

- визнати недійсними реєстраційні посвідчення № UA/20339/01/01, № UA/20339/01/02 на лікарський засіб «ІНФОРМАЦІЯ_1».

1.1. 29.03.2024 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла заява про забезпечення позову, в якій просить суд:

- заборонити Міністерству охорони здоров`я України вносити зміни до Державного реєстру лікарських засобів України стосовно лікарського засобу «ІНФОРМАЦІЯ_1»;

- заборонити ПрАТ «Київський вітамінний завод» здійснювати будь-які дії з передачі прав власності на лікарський засіб «ІНФОРМАЦІЯ_1».

1.2. Подана заява обґрунтована тим, що відповідач-1 може у будь-який час з моменту отримання копії позовної заяви та доданих до неї документів та до винесення судом рішення передати право власності на зареєстрований лікарський засіб будь-якій іншій особі (особам). Фактично, це може призвести до необхідності залучати до участі у справі нових учасників процесу, а також до порушення розумних строків розгляду справи і, утруднення ефективного захисту прав позивача. Тому незастосування такого заходу забезпечення позову як вносити зміни до Державного реєстру лікарських засобів України в частині лікарського засобу «ІНФОРМАЦІЯ_1» призведе до позбавлення позивача оперативного та вчасного захисту належних йому прав інтелектуальної власності, а невжиття запропонованих позивачем заходів забезпечення позову зробить неможливим виконання рішення суду, оскільки може бути змінено як заявника спірного лікарського засобу, так і назву і форму випуску останнього.

Узагальнений зміст ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

2. Господарський суд міста Києва ухвалою від 04.04.2024 у справі № 910/3567/24 заяву позивача про вжиття заходів забезпечення позову зокрема, заборонив МОЗ України вносити зміни до Державного реєстру лікарських засобів України стосовно лікарського засобу «ІНФОРМАЦІЯ_1», заборонив ПрАТ «Київський вітамінний завод» здійснювати будь-які дії з передачі прав власності на лікарський засіб «ІНФОРМАЦІЯ_1».

2.1. Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що застосування обраного заявником заходу забезпечення позову направлено, насамперед, на забезпечення дійсної ефективності судового захисту та упередження можливості додаткового порушення прав та законних інтересів позивача. При цьому, дослідивши збалансованість інтересів сторін, суд дійшов висновку, що застосування такого заходу до забезпечення позову не порушує прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб.

2.2. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.04.2024 залишено без змін ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.04.2024 у цій справі.

2.2. Суд апеляційної інстанції залишаючи ухвалу суду першої інстанції без змін погодився з висновками суду першої інстанції та зазначив, що у даному випадку, застосування обраного заявником заходу забезпечення позову направлено, насамперед, на забезпечення дійсної ефективності судового захисту, забезпечення ефективного вирішення існуючого спору та реального виконання рішення суду у разі задоволення судом позову, тому ухвала суду першої інстанції є законною, обґрунтованою та вмотивованою.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

3. ПрАТ «Київський вітамінний завод», посилаючись на порушення судом першої та апеляційної інстанції норм процесуального права, просить суд касаційної інстанції скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.04.2024, ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.04.2024 в частині заборони ПрАТ «Київський вітамінний завод» здійснювати будь-які дії з передачі прав власності на лікарський засіб «ІНФОРМАЦІЯ_1» та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні заяви про забезпечення позову у цій частині.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4. У касаційній скарзі ПрАТ «Київський вітамінний завод» наводить підставу оскарження судових рішень, зазначену у пункті 2 частини другої статті 287 ГПК України, а саме: порушення норм процесуального права (невірно застосовано статті 136 137 ГПК України).

Доводи інших учасників справи

5. Позивач у відзиві на касаційну скаргу просив залишити постанову апеляційної інстанції без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, зазначаючи, зокрема, про дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

5.1. Інші учасники цієї справи правом на подання письмового відзиву на касаційну скаргу, передбаченим статтею 295 ГПК України, не скористалися.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

6. Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

6.1. Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.

6.1. Предметом касаційного оскарження є ухвала суду першої інстанції про забезпечення позову та постанова, якою залишена вказана ухвала без змін.

6.2. Перевіряючи правильність застосування судом апеляційної інстанції норм права при постановленні оскаржуваного судового рішення, Верховний Суд зазначає таке.

6.3. Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

6.4. Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

6.5. Близькі за змістом висновки щодо застосування статей 136 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 23.06.2018 у справі № 916/2026/17, від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19 тощо.

6.6. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 травня 2021 року у справі

№ 914/1570/20 виснувала про те, що під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. Важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення.

6.7. У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

6.8. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Відповідні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20.

6.9. Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів наявні підстави вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

6.10. Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (такий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі № 914/970/18 та від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20).

6.11. Розгляд справи по суті - це безпосередньо вирішення спору судом з винесенням відповідного рішення, у свою чергу забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача. Такі заходи здійснюються до вирішення справи по суті з метою створення можливості реального та ефективного виконання рішення суду.

6.12. Отже, вирішуючи питання щодо забезпечення позову, суд насамперед повинен з`ясувати зміст позовних вимог, а також правові підстави позову, оскільки суд, який не вирішує спір по суті, у будь-якому випадку не може застосувати такий захід забезпечення позову, який за змістом є тотожним задоволенню заявлених позовних вимог (див. ухвалу Верховного Суду від 07.08.2018 у справі № 906/824/17 та постанову від 21.01.2019 у справі № 902/483/18).

6.13. Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 136 ГПК України, згідно з приписами якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

6.14. Задовольняючи заяву про забезпечення позову судами попередніх інстанцій для висновку стосовно обґрунтованого припущення взято до уваги, що невжиття запропонованих заходів до забезпечення позову може унеможливити виконання рішення господарського суду у цій справі, оскільки, наразі відповідач наділений правом здійснювати будь-які дії з передачі прав власності на спірний лікарський засіб, внаслідок чого може бути змінено як власне заявника спірного лікарського засобу, так і назву та форму випуску останнього.

6.15. Проте скаржник не погоджуючись із прийнятими рішеннями у справі на підтвердження доводів, які містяться у касаційній скарзі про відсутність підстав для забезпечення позову, зазначив, що ухвала господарського суду міста Києва про забезпечення позову від 04.04.2024 у справі № 910/3567/24 в частині заборони АТ «Київський вітамінний завод» здійснювати будь-які дії з передачі прав власності на лікарський засіб «ІНФОРМАЦІЯ_1» будь-якій іншій особі є незаконною, адже прийнята з порушенням норми процесуального права - ч. 11 ст. 137 ГПК України, за неправильного застосування (незастосування норми ч. 1 ст. 316 ЦК України та абз. 2 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про лікарські засоби», які підлягали застосуванню судом для встановлення дійсного змісту «поняття передача права власності на лікарський засіб»), за неправильного установлення обставин, які мають значення для справи (суд не встановив, що вжитий захід забезпечення позову в частині Відповідачу-1 здійснювати будь-які дії з передачі прав власності на лікарський засіб «ІНФОРМАЦІЯ_1» будь-якій іншій особі є тотожним задоволенню позовної вимоги про заборону використовувати винаходи за патентами України №№ НОМЕР_1 та НОМЕР_2 у лікарському засобі "ІНФОРМАЦІЯ_1"; натомість при обґрунтуванні ризиків невжиття запропонованих заходів до забезпечення позову суд взагалі ототожнив зміни до матеріалів реєстраційного досьє (тобто те, правом на що Відповідач-1 реально наділений, - правом зміни заявника спірного лікарського засобу, назви та форми випуску лікарського засобу) з передачею прав власності на лікарський засіб.

6.16. Крім того, скаржник у касаційній скарзі посилається на постанову Верховного Суду від 03.11.2020 року у справі № 910/7716/10, яка не є релевантною до даного спору між Позивачем та Відповідачем-1, адже така практика:

по-перше, стосується заборони передачі права власності на об`єкт інтелектуальної власності, а не права власності на товар,

по-друге, застосовувана у спорах про визнання охоронюваних документів недійсними, а не у спорах про заборону використання об`єктів інтелектуальної власності.

6.17. При цьому колегія суддів враховує позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (провадження

№ 14-16цс20), відповідно до якої у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.

6.18. На предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

6.19.1. З огляду на викладене, Верховний Суд відхиляє наведені скаржником твердження про нерелевантність постанови Верховного Суду від 03.11.2020 року у справі № 910/7716/20 (в постанові суду апеляційної інстанції та ухвалі суду першої інстанції судами здійснено описку у номері справи вказавши № 910/7716/10 проте правильний № 910/7716/20), з огляду на те що у справі правовідносини є подібними до цієї справи, оскільки у зазначеній постанові Верховний Суд встановивши обставини справи зазначив, що існує ймовірність передачі ТОВ "ВК "Перетворення" іншій особі/особам права власності на знак за Свідоцтвом України № 271798 повністю або відносно частини зазначених у свідоцтві товарів і послуг, а Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України на підставі наданих ТОВ "ВК "Перетворення" або іншою особою документів, може внести до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг відомості стосовно власника та статусу знаку для товарів і послуг за Свідоцтвом України № 271798 і здійснити публікацію про це в офіційному бюлетені "Промислова власність".

6.19.2. Зазначені обставини призведуть до необхідності залучення до участі у справі осіб, прав і інтересів яких стосуватиметься вирішення даного спору, неможливості виконання рішення суду, у випадку задоволення позову, в зв`язку із наявністю нових власників згаданих свідоцтв на знак для товарів і послуг, а також може зумовити необхідність звернення позивача з іншим позовом для захисту його порушених прав.

6.19.3. Безконтрольне розширення кола осіб, прав і інтересів яких стосується вирішення цього спору, та/або передача права власності на зареєстрований за оспорюваним свідоцтвом знак для товарів і послуг іншій особі, яка не бере участі в даному судовому процесі, може не лише утруднити, але й зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Аналогічна правова позиція викладена і в постановах Верховного Суду від 16.08.2018 зі справи № 910/5916/18 та від 05.08.2019 у справі № 910/16586/18.

6.19.4. Обрані Компанією заходи до забезпечення позову (щодо заборони ТОВ "ВК "Перетворення" передавати повністю або частково виключні майнові права інтелектуальної власності на знак для товарів і послуг за свідоцтвом України від 25.02.2020 № 271798 іншим особам, відмовлятися від свідоцтва України на знаки для товарів та послуг від 25.02.2020 № 271798 та заборони Міністерству вносити будь-які зміни до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг стосовно власника та статусу знака для товарів і послуг за названими свідоцтвами України) співвідносяться з предметом позову, а отже, й існує прямий зв`язок між заходами до забезпечення позову і предметом позову. Таким чином, наведені заходи до забезпечення позову спроможні забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

6.19.5. У справі які переглядається позивачем також заявлено про вжиття заходів забезпечення позову у вигляді заборони АТ «Київський вітамінний завод» здійснювати будь-які дії з передачі прав власності на лікарський засіб «ІНФОРМАЦІЯ_1» будь-якій іншій особі, яка співвідноситься з предметом позову, а отже, й існує прямий зв`язок між заходами до забезпечення позову і предметом позову, які спроможні забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

6.20. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22 сформовано наступну правову позицію, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову;

6.21. Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами;

6.22. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 12.02. 2020 у справі № 381/4019/18);

6.23. Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії".

6.24. Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що:

- предметом позову є матеріально-правові вимоги позивача до відповідачів, зокрема, заборонити Акціонерному товариству «Київський вітамінний завод» використовувати винаходи за патентами України № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 у лікарському засобі "ІНФОРМАЦІЯ_1"; визнати недійсним наказ Міністерства охорони здоров`я України від 15.01.2024 № 76 «Про державну реєстрацію (перереєстрацію) лікарських засобів (медичних імунобіологічних препаратів) та внесення змін у реєстраційні матеріали», в частині державної реєстрації лікарського засобу "ІНФОРМАЦІЯ_1"; визнати недійсними реєстраційні посвідчення № UA/20339/01/01, № UA/20339/01/02 на лікарський засіб "ІНФОРМАЦІЯ_1", тобто подано позов немайнового характеру;

- позивачу належать виключні права на виготовлення та реалізацію продуктів з використанням речовин та способу, які є об`єктами винаходів за Патентами України № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2, та права перешкоджати неправомірному використанню винаходів;

- Наказом МОЗ України від 15.01.2024 № 76 зареєстровано лікарський засіб «ІНФОРМАЦІЯ_1», виробництва АТ «Київський вітамінний завод»: у формі ситагліптину фосфату моногідрату еквівалентно 50 мг ситагліптину та 500 мг метформіну гідрохлориду (реєстраційне посвідчення № UA/20339/01/01) та формі ситагліптину фосфату моногідрату еквівалентно 50 мг ситагліптину та 1000 мг метформіну гідрохлориду (реєстраційне посвідчення № UA/20339/01/02);

- в лікарському засобі «ІНФОРМАЦІЯ_1» використано діючу речовину, права на яку належать позивачу. Позивач не надавав відповідачам дозволу на використання винаходів за патентами України № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 у вказаному вище лікарському засобі. За вказаних обставин, державна реєстрація лікарського засобу «ІНФОРМАЦІЯ_1» відбулася з порушенням чинного законодавства України;

- заходи забезпечення позову, які заявник просить вжити у заяві про забезпечення позову, зокрема, заборона АТ «Київський вітамінний завод» здійснювати будь-які дії з передачі прав власності на лікарський засіб «ІНФОРМАЦІЯ_1» стосуються охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача чи інших учасників справи;

- передача прав власності на лікарський засіб «ІНФОРМАЦІЯ_1» призведе до неефективності обраного заявником способу судового захисту, може значно ускладнити або навіть зробити неможливим виконання рішення суду у випадку задоволення позову, вжиття таких заходів є адекватним змісту порушеного права, на відновлення якого поданий позов.

6.25. Таким чином судами попередніх інстанцій правомірно застосовано статті 136 137 ГПК України щодо наявності правових підстав для забезпечення позову в цій справі. Так, судами встановлено наявність існування спору між позивачем та відповідачами. Позивачем у справі доведено наявність ризику щодо виконання рішення суду чи поновлення його порушених прав у разі задоволення позову та обґрунтовано співмірність обраного виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами. Крім того, судом встановлено, що позивач дійсно звернувся до суду з метою захисту порушених його прав, оскільки є власником патенту України № НОМЕР_1 на винахід «ІНФОРМАЦІЯ_2», яким захищено сполуку ситагліптин, а також застосування цієї сполуки для виготовлення лікарського засобу для лікування, в тому числі, діабету типу 2, та патенту України № НОМЕР_2 на винахід «ІНФОРМАЦІЯ_3», яким захищено сполуку дигідрофосфат ситагліптину, та спосіб лікування діабету 2 типу. Вказаними патентами захищено активну діючу речовину оригінального лікарського засобу «ЯНУМЕТ», а лікарський засіб «ІНФОРМАЦІЯ_1» є генеричним та біоеквівалентним по відношенню до лікарського засобу «ЯНУМЕТ».

6.26. З огляду на викладене доводи касаційної скарги скаржника не знайшли своє підтвердження для скасування оскаржуваних судових рішень і ухвалення нового рішення, з мотивів викладених у цій постанові.

6.27. У справі "Трофимчук проти України" (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

6.28. Колегія суддів касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, ураховуючи доводи касаційної скарги та відзиву.

6.29. Верховний Суд, враховуючи рішення ЄСПЛ від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" та від 28.10.2010 у справі "Трофимчук проти України", зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

7. Доводи скаржника про порушення судами попередніх інстанцій норм права при ухваленні оскаржуваних судових рішень за результатами перегляду справи в касаційному порядку не знайшли свого підтвердження з мотивів, викладених у цій постанові.

7.1. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

7.2. За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

7.3. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставами для відкриття касаційного провадження, дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін, як таких, що ухвалені із додержанням норм права.

Судові витрати

8. Судовий збір за подання касаційної скарги покладається на скаржника, оскільки Касаційний господарський суд касаційну скаргу залишає без задоволення, а оскаржувану ухвалу апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 129 300 308 309 315 317 ГПК України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Київський вітамінний завод», залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.04.2024 у справі № 910/3567/24, залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.04.2024 у справі № 910/3567/24 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя А. Ємець

Суддя І. Бенедисюк

Суддя Т. Малашенкова