ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 лютого 2022 року
м. Київ
cправа № 910/389/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кондратова І.Д. - головуючий, судді - Губенко Н.М., Стратієнко Л.В.,
за участю секретаря судового засідання Коровай Л.В.,
за участю представників учасників справи:
позивача - Зарубіної Т.М. (адвокат);
третьої особи 1 - Маляра С.В. (адвокат)
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Печерська мрія»
на постанову Північного апеляційного господарського суду
(головуючий - Владимиренко С.В., судді - Демидова А.М., Ходаківська І.П.)
від 05.10.2021
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-експлуатаційне підприємство «Щорса, 32»
до Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»
за участю третьої особи-1 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Печерська мрія»,
за участю третьої особи-2 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Акціонерного товариства «Київгаз»
про зобов`язання вчинити дії,
1. Короткий зміст позовних вимог та заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу
1.1. У січні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Житлово-експлуатаційне підприємство «Щорса, 32» (надалі - Товариство, позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (надалі - АТ «НАК «Нафтогаз України», відповідач) про зобов`язання відповідача перевести заборгованість за поставлений газ за договором №1087/1920-ТЕ-41 про постачання природного газу від 27.09.2019 року на опалення житлових будинків по вул. Євгена Коновальця, 32-В та 32-Г в розмірі 1 689 487,53 грн на власника належного співвласникам на праві спільної сумісної власності обладнання прибудинкової котельні та іншого обладнання, що розміщується за адресою: м. Київ, вул. Євгена Коновальця, 32-В та 32-Г - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Печерська мрія» (надалі - ОСББ, третя особа) на підставі ст.ст. 15 16 203 204 ЦК України, ст. ст. 20 187 188 ГК України та ст. 22 Закону України «Про теплопостачання».
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що станом на 30.09.2020 у позивача наявна заборгованість перед відповідачем по Договору №1087/1920-ТЕ-41 про постачання природного газу від 27.09.2019 за природний газ, який постачається через газотранспортну мережу оператором газорозподільчої мережі (ГРМ) АТ «Київгаз» по двом котельням, розташованим за адресами: м. Київ, вул. Євгенія Коновальця, буд. 32-А, буд. 32-В.
1.3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.06.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.10.2021, відмовлено у задоволенні позову про зобов`язання відповідача перевести заборгованість за поставлений природний газ за договором №1087/1920-ТЕ-41 про постачання природного газу від 27.09.2019 на опалення житлових будинків по вул. Євгенія Коновальця, 32-В та №32-Г - 1 689 487,53 грн на власника належного співвласникам на праві спільної сумісної власності обладнання прибудованої котельні та іншого обладнання, що розміщується за адресою: м. Київ, вул. Євгенія Коновальця, 32-В та 32-Г - ОСББ «Печерська мрія».
1.4. 22.06.2021 ОСББ подало заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення з Товариства 72 750,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
1.5. В обґрунтування заяви третя особа посилалася на понесення витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції на суму 72 750,00 грн, хоча попередній розрахунок було надано на суму 46 500,00 грн. На доказ надання правової (правничої) допомоги заявником надано копії: договорів про надання професійної правничої допомоги № 2303/20 від 23.03.2021 та №2605/21 від 26.05.2021, акти приймання-передачі послуг від 18.06.2021 та квитанції прибуткового касового ордера від 18.06.2021 та від 22.06.2021.
1.6. 12.07.2021 Товариство подало заперечення проти заяви ОСББ про розподіл судових витрат, в якому просило відмовити у задоволенні вимог про відшкодування судових витрат на правничу допомогу.
1.7. В обґрунтування поданого заперечення позивач стверджував, що:
- надані третьою особою докази не підтверджують понесення третьою особою витрат на правничу допомогу в розмірі 72 750,00 грн;
- в заяві про розподіл судових витрат та акті наданих послуг ОСББ посилається на договір № 2303/2020 про надання правничої (правової) допомоги від 23.03.2020, проте в матеріалах справи такий договір відсутній;
- в актах приймання - передачі наданих послуг немає жодного посилання на цю справу;
- час участі в судових засіданнях, що зазначені в акті наданих послуг, не відповідають кількості часу, витраченому адвокатом при розгляді цієї справи;
- квитанції до прибуткового касового ордеру підтверджують, що оплата в розмірі 65 250,00 грн здійснювалась за правові послуги, які були надані у червні 2020 року;
- заявлені третьою особою витрати не відповідають принципу розумності, є необґрунтованими та явно завищеними, а тому мають бути зменшені.
2. Короткий зміст додаткового рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
2.1. Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 12.07.2021 у справі №910/389/21 частково задоволено заяву ОСББ. Стягнуто з Товариства на користь третьої особи 45 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
2.2. Суд першої інстанції вказав, що вартість наданих послуг в сумі 45 000,00 грн відповідно до наданих позивачем актів приймання-передачі послуг є співмірною складності справи, витраченого адвокатом часу. Вказаний розмір складається з таких дій: написання пояснень третьої особи (12000,00 грн), участь у судових засіданнях (5 судових засідань по 3 годи (15*1500) (22500,00 грн), вивчення матеріалів справи (3000,00 грн), участь у судовому засіданні (7500,00 грн).
2.3. Суд першої інстанції зазначив, що не можуть бути покладені на позивача витрати щодо надання консультацій по справі (6000,00 грн), аналіз законодавства та актуальної судової практики щодо спірних правовідносин (3000,00 грн), вивчення позовної заяви з додатками (7500,00 грн), вивчення відзиву на позову заяву (3000,00 грн), оскільки ці дії вчинялись з метою формування аргументів і заперечень проти позову та реалізації права третьої особи подати заяву по суті справи у формі пояснення, а тому охоплюється та є складовими відповідної послуги. Такі дії представника, як написання додаткових пояснень третьої особи (6000,00 грн), написання пояснень третьої особи з окремих питань (1500,00 грн), збір доказів (1500,00 грн), підготовка до судових дебатів (2250,00 грн), є діями, вчинення яких не зумовлювалось об`єктивною необхідністю реагування на поведінку позивача, і, на думку суду, фактично є невиправданим та не обґрунтованим завищенням вартості витрат на правову допомогу.
2.4. 05.10.2021 Північний апеляційний господарський суд ухвалив постанову, якою апеляційну скаргу Товариства задовольнив частково, додаткове рішення суду першої інстанції скасував та ухвалив нове додаткове рішення, яким заяву задовольнив частково. Стягнув з Товариства на користь ОСББ 3 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
2.5. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що:
- наданий ОСББ акт приймання-передачі послуг на суму 65 250,00 грн по договору №2303/20 від 23.03.2020 не може бути доказом наданих послуг (виконаних робіт), оскільки в матеріалах справи відсутній такий договір;
- матеріали справи №910/389/21 не містять належних та допустимих доказів вивчення адвокатом Маляром С.А. матеріалів справи №910/389/21, оскільки в акті від 18.06.2021 приймання-передачі послуг по договору №2605/21 про надання правової допомоги від 26.05.2021 відсутнє посилання на цю справу;
- адвокат Маляр С.А. був присутній у судовому засіданні 16.06.2021, проте з урахуванням часу очікування, витратив на участь у судовому засіданні лише 2 години, а тому до стягнення підлягає лише 3 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу. Підстава (підстави) відкриття касаційного провадження
3.1. 08.11.2021 ОСББ звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати та залишити додаткове рішення суду першої інстанції в силі.
3.2. В уточненій касаційній скарзі скаржник підставами касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції визначає:
- пункт 4 частини 2 статті 287 ГПК України щодо порушення норм частини 3 статті 2, частин 6 та 7 статті 270 ГПК України, оскільки суд не дослідив зібрані у справі докази (журнал судового розгляду, пояснення учасників справи та матеріали аудиофіксації та договір №2303/20, з якого стає зрозуміло, що такий укладено саме 23.03.2020);
- пункт 3 частини 2 статті 287 ГПК України, оскільки суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми частин 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», і відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування цієї норми права у подібних правовідносинах.
3.3. У відзиві на касаційну скаргу позивач просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції без змін. Товариство стверджує, що висновки, які викладено у постанові є правильними, а розмір витрат на правову допомогу таким, що відповідає критеріям, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
4. Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосоване законодавство
4.1. Верховний Суд, здійснивши розгляд касаційної скарги, проаналізувавши доводи, наведені скаржником у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, надану господарськими судами попередніх інстанцій юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши дотримання норм процесуального права, вважає, що додаткове рішення суду першої інстанції необхідно залишити в силі з таких підстав.
4.2. Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
4.3. Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).
4.4. У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 вказано, що метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості: ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
4.5. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
- попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);
- визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
- розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).
4.6. Згідно зі статтею 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
4.7. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
4.8. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
4.9. Зокрема, згідно з ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
4.10. Відповідно до частин 5, 6 цієї статті, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
4.11. Відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
4.12. За практикою Верховного Суду (пункти 4.12 - 4.14 постанови від 30.11.2020 у справі № 922/2869/19) під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:
- має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у ч. 4 ст. 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;
- з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 ст. 129 ГПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
4.13. При цьому, такий критерій, як обґрунтованість та пропорційність (співмірність) розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, суд має враховувати як відповідно до п. 4 ч. 4 ст. 126 ГПК України (у разі недотримання - суд за клопотанням іншої сторони зменшує розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу), так і відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 129 цього Кодексу (у разі недотримання - суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи відмовляє у відшкодуванні витрат повністю або частково при здійсненні розподілу).
4.14. Тобто критерії, визначені ч. 4 ст.126 ГПК України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами ч. 4 ст. 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені ч. 5 ст. 129 ГПК України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.
4.15. З огляду на вказані критерії, Верховний Суд вважає, що перш за все суд має визначити, чи були судові витрати, зазначені заявником, фактично понесені, тобто, чи є обґрунтованим визначений розмір; і, по-друге, чи є підстави для відмови стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу витрат повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 ст. 129 ГПК України.
4.16. Суд першої інстанції встановив, що на підтвердження понесених витрат позивач надав копію договорів про надання правничої (правової) допомоги; копії свідоцтв про право на заняття адвокатською діяльністю; ордери; прибуткові касові ордери та акти приймання-передачі послуг до договору від 18.06.2021.
4.17. Апеляційний господарський суд виходив з того, що наданий третьою особою 1 до матеріалів даної справи акт приймання-передачі послуг по договору №2303/20 про надання правової допомоги від 23.03.2020 не може бути доказом наданих послуг (виконаних робіт), оскільки в матеріалах справи відсутній такий договір. Також суд апеляційної інстанції відмовив у стягненні за договором № 2605/21 про надання правової допомоги від 26.05.2021 на суму 4 500 грн, яка складається з 3 000,00 грн за участь в судовому засіданні та 1 500,00 грн за вивчення матеріалів справи, оскільки в акті від 18.06.2021 приймання - передачі послуг по договору № 2605/21 про надання правової допомоги від 26.05.2021 відсутнє посилання на цю справу та крім того, адвокатом Маляром С.А., враховуючи час очікування, на участь у судовому засіданні 16.06.2021 було витрачено 2 години.
4.18. Верховний Суд не погоджується з такими доводами суду апеляційної інстанції, оскільки допущені адвокатом в оформленні документів про надання правничої допомоги недоліки не можуть бути підставою для відмови у стягненні фактично понесених витрат на правничу допомогу, а свідчать лише про наявність недоліків при оформленні адвокатом документів. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 21.01.2021 у справі №747/839/18.
4.19. У будь-якому випадку, певні дефекти чи недоліки в оформленні документів, які свідчать про надання правничої допомоги, не можуть спростовувати факт надання правничої допомоги та нівелювати процесуально встановлену можливість на відшкодування судових витрат (п. 3.15 постанови ВС від 27.01.2022 у справі № 921/221/21).
4.20. З огляду на те, що суд апеляційної інстанції не врахував зазначеного вище висновку та не надав будь-яких обґрунтувань наявності розумних сумнівів щодо фактичності надання адвокатом оплатної правничої допомоги третій особі 1, Верховний Суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для стягнення витрат на правову допомогу на підставі договорів про надання правової допомоги в сумі 45 000,00 грн.
4.21. Суд касаційної інстанції також погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність підстав для стягнення витрат на правову допомогу на підставі договору про надання правової допомоги № 2605/21 за вивчення матеріалів справи, оскільки відсутність посилання в акті приймання - передачі послуг на цю справу не свідчить про ненадання таких послуг.
4.22. Крім того, суд касаційної інстанції вважає правильним висновок місцевого господарського суду про наявність підстав для стягнення витрат на правову допомогу за участь в судовому засіданні 16.06.2021, оскільки, як зазначено в пункті 3.49 постанови Верховного Суду від 21.05.2021 у справі №910/7586/19, такі стадії, як прибуття до суду чи іншої установи та очікування є складовими правничої допомоги, які в комплексі з іншими видами правничої допомоги сприяють забезпеченню захисту прав та інтересів клієнта.
4.23. З огляду на викладене, Верховний Суд не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про наявність підстав для стягнення правової допомоги лише в сумі 3 000,00 грн, оскільки обставини встановлені судом першої інстанції свідчать про правильність висновків щодо розміру задоволених витрат на професійну правничу допомогу.
4.24. За таких обставин, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а додаткове рішення місцевого господарського суду залишенню в силі.
5. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
5.1. Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.
5.2. Відповідно до статті 312 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
5.3. Оскільки суд апеляційної інстанції скасував судове рішення, яке відповідає закону, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції та залишення в силі додаткового рішення суду першої інстанції.
6. Розподіл судових витрат
6.1. У відзиві на касаційну скаргу позивач просив суд стягнути витрати на правову допомогу в розмірі 20 500,00 грн.
6.2. Відповідно до частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
6.3. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору (частина 2 статті 129 ГПК України).
6.4. Частиною 4 статті 129 ГПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
6.5. З огляду на те, що при розгляді спору по суті позивачу було відмовлено в задоволенні позову, то і витрати на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції в сумі 20 500,00 грн також покладаються на позивача.
Керуючись статтями 123, 126, 129, 300, 301, пунктом 4 частини 1 статті 308, статтями 312 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Печерська мрія» задовольнити.
2. Скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.10.2021 у справі № 910/389/21, а додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2021 залишити в силі.
3. Витрати на професійну правничу допомогу в сумі 20 500,00 грн покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Житлово-експлуатаційне підприємство «Щорса, 32».
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий І. Кондратова
Судді Н. Губенко
Л. Стратієнко