№ 910/4273/22

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/4273/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Студенець В.І. - головуючий, судді: Баранець О.М., Губенко Н.М.,

за участю секретаря судового засідання: Натаріної О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід енерго Збут"

на рішення Господарського суду міста Києва

(суддя - Ковтун С.А.)

від 12.12.2022

та постанову Північного апеляційного господарського суду

(головуючий суддя - Ткаченко Б.О., судді: Гаврилюк О.М., Євсіков О.О.)

від 08.06.2023

у справі № 910/4273/22

за позовом Публічного акціонерного товариства "Центренерго"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід енерго збут"

про стягнення 3 583 008, 00 грн,

за участю представників учасників справи:

позивача - Гавкалюк В.В.,

відповідача - Вовк С.С.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Публічне акціонерне товариство "Центренерго" (далі - ПАТ "Центренерго", позивач) звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід енерго збут" (далі - ТОВ "Захід енерго збут", відповідач) про стягнення 3 583 008, 00 грн штрафу.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежним чином виконував зобов`язання за договором купівлі-продажу електричної енергії на ринку двосторонніх договорів від 12.04.2021. Зокрема, відповідач в період з 02 по 30 червня 2021 року не здійснив оплати та відмовився від відбору обсягу електричної енергії. За твердженням позивача, за умовами договору відмова від відбору електричної енергії є підставою для покладення на відповідача штрафу у розмірі 20% від обсягу невідібраної електричної енергії. Виходячи з визначеної договором ціни за 1 МВт.г., розмір штрафу за кожен день невідібраної електричної енергії становить 123 552 грн, а за весь період (з 02.06.2021 по 30.06.2021) - 3 583 008 грн.

2. Короткий зміст ухвалених судових рішень за результатами розгляду справи по суті спору

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.12.2022, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.06.2023, позов задоволено повністю. Суд стягнув з ТОВ "Захід енерго збут" на користь ПАТ "Центренерго" 3 583 008, 00 грн штрафу.

2.2. Суди попередніх інстанцій виходили з того, що обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, належним чином доведені і відповідачем не спростовані, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад позиції інших учасників справи

3.1. Не погоджуючись з рішенням Господарського суду міста Києва від 12.12.2022 та постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.06.2023, ТОВ "Захід енерго Збут" подало касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким у позові відмовити.

3.2. Підставою касаційного оскарження ТОВ "Захід енерго Збут" визначило пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), оскільки вважає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування:

- підпункту 16 пункту 1 Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 у правовідносинах щодо нарахування та стягнення штрафних санкцій за договорами, укладеними між учасниками ринку електричної енергії;

- частини четвертої статті 231 Господарського кодексу України (далі - ГК України) у правовідносинах, базою нарахування штрафу у яких є "вартість обсягу електричної енергії, від відбору якого відмовився покупець".

3.3. У відзиві на касаційну скаргу ПАТ "Центренерго" просило залишити останню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки вони ухвалені судами за результатами повного з`ясування всіх обставин справи, на підставі повного та всебічного дослідження всіх доказів у їх сукупності, прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Також від Публічного акціонерного товариства "Центренерго" надійшло клопотання про закриття касаційного провадження, відкритого на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, щодо застосування частини четвертої статті 231 ГК України у подібних правовідносинах, що виникли з договору, укладеного за результатами проведення аукціону. При цьому ПАТ "Центренерго" зазначає, що Верховний Суд ухвалою від 24.05.2023 у справі № 910/4276/22 закрив касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід енерго Збут", оскільки правова позиція щодо застосування статті 231 ГК України викладена в постанові Верховного Суду в справі № 904/5770/18. Крім того, Верховний Суд ухвалою від 19.06.2023 у справі № 910/4272/22 відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід енерго Збут", оскільки існує сформована практика суду касаційної інстанції щодо застосування норми частини четвертої статті 231 ГК України у подібних правовідносинах стосовно порушеного скаржником питання, а саме у постановах Верховного Суду від 17.09.2020 у справі № 922/3548/19, від 23.04.2019 у справі № 904/3565/18, від 25.06.2018 у справі № 912/2483/17, від 29.05.2018 у справі № 910/23003/16, від 19.09.2019 у справі № 904/5770/18, від 04.05.2023 у справі № 910/21298/21, у яких розглядались, зокрема, вимоги про стягнення пені, штрафу за порушення виконання негрошового зобов`язання, розмір яких установлений умовами договору.

4. Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій, та мотиви, з яких виходили суди при ухваленні судових рішень

4.1. ПАТ "Центренерго" (продавець) та ТОВ "Захід енерго Збут" (покупець) 12.04.2021 уклали договір № 20/21-49-РДД купівлі-продажу електричної енергії на ринку двосторонніх договорів (далі - Договір). Предметом договору є електрична енергія в обсягах та за ціною, що визначається за результатами аукціону з продажу електричної енергії, за двосторонніми договорами на підставі відповідного аукціонного свідоцтва та на умовах, що визначені у цьому договорі.

Договір укладений за результатами електронного аукціону з продажу електричної енергії за двосторонніми договорами, що відбувся 12.04.2021. За результатами цього аукціону організатором аукціону - Товарною біржою "Українська енергетична біржа", оформлено аукціонне свідоцтво № 03-ЕР-120421-11-1-4, що є документом, що засвідчує факт купівлі-продажу певного обсягу електричної енергії за певною ціною. Відповідно до аукціонного свідоцтва ТОВ "Захід енерго Збут" купило електричну енергію за графіком продажу в обсязі 29280 МВт.г. за середньозваженою ціною 1287 грн (без податку на додану вартість) за 1 МВт.г, загальною вартістю 37 683 360 грн (без податку на додану вартість) з періодом відпуску/відбору з 01.05.2021 по 30.06.2021.

Відповідно до пункту 2.1 Договору продаж еклектичної енергії здійснюється шляхом відпуску продавцем електричної енергії в Об`єднану енергосистему України, з якої покупець зобов`язався здійснити її відбір. Такий відпуск та відбір електричної енергії здійснюється відповідно до графіку, що визначається у додатку № 1. Абзац 1 пункту 2.1 договору містить посилання на підпункт 23 пункту 3 Порядку проведення електронних аукціонів з продажу електричної енергії за двосторонніми договорами, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 05.06.2019 № 499, що містить визначення терміну "графік продажу", яким є години доби за рівнем навантаження протягом доби, в які здійснюється виконання двосторонніх договорів (BASE - виконання протягом 24 годин на добу; OFFPEAK - виконання з 00.00 до 08.00 і з 20.00 до 24.00 у робочі дні, а також з 00.00 до 24.00 у вихідні дні; PEAK - виконання з 08.00 до 20.00 у робочі дні).

Ціна та об`єм електричної енергії зазначена у додатку № 1 до Договору та відповідає умовам аукціону: обсяг 29280 МВт.г. за ціною 1287 грн (з акцизним податком та без податку на додану вартість) за 1 МВт.г., загальна вартість 37 683 360 грн (з акцизним податком та без податку на додану вартість), вартість з податком на додану вартість 45 220 032 грн.

За приписами пункту 3.3 Договору період відпуску/відбору розпочинається з 1 травня та закінчується 30 червня, і цей період розподілений на 12 таких етапів:

-1 етап: 1-5 число місяця (травень) відпуску/відбору;

-2 етап: 6-10 число місяця (травень) відпуску/відбору;

-3 етап: 11-15 число місяця (травень) відпуску/відбору;

-4 етап: 16-20 число місяця (травень) відпуску/відбору;

-5 етап: 21-25 число місяця (травень) відпуску/відбору;

-6 етап: 26-31 число місяця (травень) відпуску/відбору;

-7 етап: 1-5 число місяця (червень) відпуску/відбору;

-8 етап: 6-10 число місяця (червень) відпуску/відбору;

-9 етап: 11-15 число місяця (червень) відпуску/відбору;

-10 етап: 16-20 число місяця (червень) відпуску/відбору;

-11 етап: 21-25 число місяця (червень) відпуску/відбору;

-12 етап: 26-30 число місяця (червень) відпуску/відбору.

Оплата електроенергії має авансовий характер за кожен етап відбору/відпуску. Зокрема, відповідно до пункту 3.2 Договору, оплата за електричну енергію проводиться покупцем грошовими коштами у національній валюті України на розрахунковий рахунок продавця, зазначений у розділі 10 цього договору шляхом перерахування грошових коштів не пізніше ніж за 2 (два) банківських дні до початку періоду відпуску/відбору у розмірі не меншому, ніж вартість електричної енергії, що підлягає відпуску/відбору в цілому за такий етап.

Згідно з пунктом 3.5 Договору у випадку неоплати покупцем електричної енергії або часткової оплати у строки, визначені цим договором, продавець має право в односторонньому порядку призупинити виконання своїх зобов`язань в частині відпуску електричної енергії або відпустити обсяг електричної енергії, що відповідає сумі здійсненої оплати.

Датою оплати покупцем електричної енергії є дата зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця (пункт 3.6 Договору).

Реєстрація узгоджених обсягів електричної енергії підлягала здійсненню позивачем та відповідачем на електронній платформі Оператора системи передачі відповідно до графіку (пункт 2.4 Договору). Такою електронною платформою є Система управління ринком "Market management system".

Обсяги відпуску/відбору електричної енергії відповідно до зареєстрованих обсягів електричної енергії фіксуються у акті купівлі-продажу електричної енергії, що складається протягом 3-х робочих днів місяця, наступного за місяцем купівлі-пораджу електричної енергії (пункт 2.6 Договору).

Отже, за умовами договору відпуск/відбір електричної енергії здійснюється за таким алгоритмом:

- реєстрація сторонами відповідно до Правил ринку узгоджених обсягів електричної енергії на електронній платформі Оператора системи передачі відповідно до графіку (пункт 2.4 Договору). Така реєстрація відповідно до Правил ринку, затверджених постановою Національної комісії що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 307 повинна бути здійснена до закриття воріт для реєстрації обсягів електричної енергії (закриваються о 10:00 за один день до торгового дня), що відповідають розрахунковим періодам торгового дня, тобто реєстрація здійснюється на кожен окремий торговий день (розділ ІІ Правил ринку). За Правилами ринку (пункт 2.2.7) учасники ринку, які подали повідомлення для реєстрації неоднакових обсягів електричної енергії, отримують від Оператора систем передачі автоматичне повідомлення на електронній платформі про те, що надані повідомлення про реєстрацію є недійсними із зазначенням причини відхилення. Після повідомлення учасників ринку реєстрація неоднакових обсягів відміняється;

- здійснення оплати електроенергії шляхом сплати авансу не пізніше ніж за 2 (два) банківських дні за кожен етап відбору/відпуску у розмірі не меншому, ніж вартість електричної енергії, що підлягає відпуску/відбору в цілому за такий етап (пункт 3.2 Договору).

Наслідком невиконання продавцем зобов`язання щодо відпуску обсягів електричної енергії, є обов`язок повернення сплачених покупцем грошових коштів (пункт 4.2. Договору).

Наслідком повної або часткової відмови покупця від відбору зазначеного у додатку № 1 обсягу електричної енергії (що може проявлятися як в активних діях або бездіяльності покупця) на відповідний період та (або) у разі порушення пункту 3.2 цього Договору (внаслідок чого продавець припиняє відпуск або зменшує його обсяги згідно з пунктом 3.5 цього Договору), є обов`язок покупця сплатити продавцю штраф у розмірі 20% (двадцять відсотків) вартості такого обсягу електричної енергії, від відбору якого відмовився покупець (пункт 4.4 Договору).

4.2. Позивач 31.05.2021 о 16 год. 27 хв. у електронній платформі "Market management system" зареєстрував за версією 1 обсяг відпуску/відбору відповідачем по даті 02.06.2021 "обсяг за годину PEAK, МВт" та "обсяг за годину OFFPEAK, МВт" на цю добу з показниками - 149 МВт.г. та 134 МВт.г. Такі ж самі показники у платформі за версією 1 зареєстровані відповідачем 31.05.2021 о 17 год. 01 хв. В подальшому, 01.06.2021 о 09 год. 35 хв. відповідач змінив зареєстрований "обсяг за годину PEAK, МВт" та "обсяг за годину OFFPEAK, МВт" по даті 02.06.2021 з показниками - 0 МВт.г. та 0 МВт.г., зареєструвавши їх у платформі за версією 2. У зв`язку з цим 01.06.2021 о 09 год. 56 хв. позивач вніс зміни, вказавши такі ж показники. Відбір електричної енергії 02.06.2021 відповідачем не відбувся.

В подальшому, відбір електричної енергії відповідачем також не відбувся внаслідок реєстрації ним обсягів відбору на кожну добу з показником 0 МВт.г. Зокрема, 01.06.2021 о 18 год. 03 хв. відповідач у електронній платформі "Market management system" зареєстрував за версією 1 обсяг відпуску/відбору ним по даті 03.06.2021 "обсяг за годину PEAK, МВт" та "обсяг за годину OFFPEAK, МВт" на цю добу з показниками 0 МВт.г. та 0 МВт.г. Водночас позивачем 02.06.2021 о 08 год. 05 хв. зареєстровані були у електронній платформі "Market management system" за версією 1 "обсяг за годину PEAK, МВт" та "обсяг за годину OFFPEAK, МВт" на цю добу з показниками - 149 МВт.г. та 134 МВт.г. Позивач 02.06.2021 о 09 год. 17 хв. за версією 2 привів показники відбору до зареєстрованих відповідачем даних, змінив зареєстрований "обсяг за годину PEAK, МВт" та "обсяг за годину OFFPEAK, МВт" на цю добу з показниками - 0 МВт.г. та 0 МВт.г.

По датах 04.06.2021, 05.06.2021, 07.06.2021, 08.06.2021, 09.06.2021, 10.06.2021, 11.06.2021, 15.06.2021, 16.06.2021, 17.06.2021, 18.06.2021, 19.06.2021, 23.06.2021, 24.06.2021, 25.06.2021, 26.06.2021, 27.06.2021 відповідач першим у електронній платформі "Market management system" зареєстрував за версією 1 "обсяг за годину PEAK, МВт" та "обсяг за годину OFFPEAK, МВт" на ці дати з показниками - 0 МВт.г. та 0 МВт.г. Подальша реєстрація ПАТ "Центренерго" обсягів відпуску електричної енергії на ці дати на платформі MMS відповідала зареєстрованим показникам ТОВ "Захід енерго Збут".

По датам 06.06.2021, 12.06.2021, 13.06.2021, 14.06.2021, 20.06.2021, 21.06.2021, 22.06.2021, 28.06.2021, 29.06.2021, 30.06.2021 першим у електронній платформі "Market management system" реєстрацію за версією 1 "обсяг за годину PEAK, МВт" та "обсяг за годину OFFPEAK, МВт" з показниками - 0 МВт.г. та 0 МВт.г. здійснило ПАТ "Центренерго". ТОВ "Захід енерго Збут" зареєструвало обсяги відбору електричної енергії на ці дати на платформі MMS відповідно до зареєстрованих показників ПАТ "Центренерго".

Щодо всіх вказаних вище дат відповідач не здійснив авансову оплату електричної енергії в порядку, врегульованому пунктом 3.2 Договору.

5. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Розгляд клопотань

5.1. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.07.2023 для розгляду касаційної скарги у справі №910/4273/22 визначено колегію суддів у складі: Студенець В.І. (головуючий), Баранець О.М., Кондратова І.Д.

Ухвалою Верховного Суду від 31.07.2023 відкрито касаційне провадження у справі №910/4273/22 за касаційною скаргою ТОВ "Захід енерго Збут" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.06.2023 у справі №910/4273/23.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.08.2023 для розгляду касаційної скарги у справі №910/4273/22 визначено колегію суддів у складі: Студенець В.І. (головуючий), Кібенко О.Р., Кондратова І.Д.

Ухвалою Верховного Суду від 30.08.2023 зупинено касаційне провадження у справі №910/4273/22 за касаційною скаргою ТОВ "Захід енерго Збут" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.06.2023 у справі №910/4273/23 до прийняття відповідного судового рішення об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у справі №911/1359/22.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.06.2024 для розгляду касаційної скарги у справі №910/4273/22 визначено колегію суддів у складі: Студенець В.І. (головуючий), Бакуліна С.В., Баранець О.М.

Ухвалою Верховного Суду від 02.07.2024 поновлено касаційне провадження у справі №910/4273/22 за касаційною скаргою ТОВ "Захід енерго Збут" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.06.2023 у справі №910/4273/23.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.07.2024 для розгляду касаційної скарги у справі №910/4273/22 визначено колегію суддів у складі: Студенець В.І. (головуючий), Баранець О.М., Кібенко О.Р.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.09.2024 для розгляду касаційної скарги у справі №910/4273/22 визначено колегію суддів у складі: Студенець В.І. (головуючий), Бакуліна С.В., Баранець О.М.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.09.2024 для розгляду касаційної скарги у справі №910/4273/22 визначено колегію суддів у складі: Студенець В.І. (головуючий), Баранець О.М., Губенко Н.М.

5.2. ПАТ «Центренерго» 18.07.2024 через «Електронний суд» подало клопотання про долучення судової практики Верховного Суду за аналогічними справами.

ТОВ «Захід енерго Збут» 24.07.2024 через «Електронний суд» подало до Суду письмові пояснення.

ТОВ «Захід енерго Збут» 18.09.2024 через «Електронний суд» подало до Суду клопотання про передачу справи №910/4273/22 на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду.

ПАТ «Центренерго» 30.09.2024 через «Електронний суд» подало до Суду заперечення на клопотання про передачу справи на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду.

5.3. Об`єктом касаційного оскарження є рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2022 та постанова Північного апеляційного господарського суду від 08.06.2023 у справі №910/4273/23, якими задоволено позовні вимоги про стягнення штрафу у повному обсязі.

5.4. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

6. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій з посиланням на норми права, якими керувався Суд

6.1. Дослідивши наведене у касаційній скарзі, у межах доводів та підстав касаційного оскарження, Верховний Суд відзначає таке.

6.2. Касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, наведених скаржником і які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначається підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.

Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства, закріплених у частині третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

6.3. Так, касаційне провадження у цій справі відкрито на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України.

Відповідно до приписів пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Зі змісту положень пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України вбачається, що дана норма спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин, та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору. Близька за змістом правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 09.11.2021 зі справи № 904/8389/17, від 06.12.2021 зі справи №904/6340/19, від 14.12.2021 зі справи № 910/3359/20.

Відповідно до частини четвертої статті 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» єдність системи судоустрою забезпечується, зокрема єдністю судової практики.

Єдність судової практики є фундаментальною засадою здійснення судочинства і визначається тим, що має гарантувати стабільність правопорядку, об`єктивність і прогнозованість правосуддя. Застосування ж судами різних підходів до тлумачення законодавства, навпаки, призводить до невизначеності закону, його суперечливого та довільного застосування. Також єдність судової практики є складовою вимогою принципу правової визначеності.

Відповідно до вимог частини першої статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

Створення і функціонування Верховного Суду має забезпечити послідовне, стале, однакове та зрозуміле правозастосування при розгляді спорів.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, зокрема, у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина четверта статті 300 ГПК України).

Згідно з частиною шостою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відповідно до частини четвертої статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Тобто йдеться про врахування судами висновків щодо застосування відповідних норм права, викладених у постановах Верховного Суду, враховуючи статус Верховного Суду як найвищого суду у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом. Близька за змістом права позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 12.11.2020 зі справи № 904/3173/19, від 10.12.2020 зі справи № 902/1414/13, від 26.08.2021 зі справи № 910/15357/19.

Отже, у разі оскарження судових рішень на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, по-перше, слід з`ясувати відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а по-друге, наявність/відсутність подібності правовідносин та наявність/відсутність неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Що ж до визначення подібних правовідносин, то в силу приписів статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, в якій визначено критерій подібності правовідносин.

6.4. Так, ТОВ «Захід енерго збут, посилаючись на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, зазначає, що на даний час відсутній висновок Верховного Суду, щодо питання застосування частини четвертої статті 231 ГК України та підпункту 16 пункту 1 Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 у правовідносинах щодо нарахування та стягнення штрафних санкцій за договорами, укладеними між учасниками ринку електричної енергії.

З огляду на що колегія суддів відзначає таке.

6.5. Статтею 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, а відповідно до пункту 1 частини другої цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (частина перша статті 174 ГК України).

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Як встановлено судами попередніх інстанцій між сторонами спору укладено двосторонній Договір купівлі-продажу електричної енергії за результатами проведення аукціону.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" (далі - Закон, чинний на момент виникнення спірних правовідносин) учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються, зокрема, двосторонні договори купівлі-продажу електричної енергії (двосторонній договір).

Учасники ринку мають право вільно обирати контрагентів за двосторонніми договорами, укладати ці договори у довільній формі та на умовах, що визначаються за домовленістю сторін з урахуванням обмежень, встановлених Законом (стаття 66 Закону).

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач порушив умови Договору (пункт 3.2) щодо своєчасної та повної оплати вартості електричної енергії відповідно до умов Договору за період часу з 02.06.2021 по 30.06.2021, що останнім не заперечувалось. Крім того, починаючи з 02.06.2021 відповідач не здійснював відбір електроенергії, внаслідок чого мало місце порушення ним зобов`язань за договором, яке виразилося у відмові від відбору обсягів електричної енергії. А відтак позивач на підставі домовленості сторін, погодженої у пункті 4.4 Договору, обґрунтовано завив вимоги про стягнення з відповідача штрафу.

Верховний Суд відзначає, що особливості господарсько-правової відповідальності визначені ГК України.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Так, за частиною першою статті 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (частини перша та друга статті 217 ГК України).

Відповідно до частини першої статті 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За наведеними вище положеннями ГК України господарське правопорушення може полягати як у порушенні нормативно встановлених правил здійснення господарської діяльності, так і у порушенні договірних зобов`язань. Господарсько-правова відповідальність за порушення договірних зобов`язань також поділяється на встановлену законом і договірну. Необхідною умовою застосування такої відповідальності є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов`язаної сторони, виду правопорушення, за вчинення якого застосовується відповідальність, штрафні санкції і конкретний їх розмір.

Стаття 231 ГК України регулює розмір штрафних санкцій, встановлених Законом щодо окремих видів зобов`язань. Тобто визначений розмір штрафних санкцій, зміна яких за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

З аналізу положень статті 231 ГК України вбачається, що нею передбачено можливість законодавчого встановлення щодо окремих видів зобов`язань штрафних санкцій, що мають імперативний характер (тобто, їх розмір не може бути змінений за згодою сторін та не залежить від їх волевиявлення), а також можливість законодавчого встановлення щодо окремих видів зобов`язань штрафних санкцій, розмір яких може бути змінений сторонами за умовами договору.

Отже, частина четверта статті 231 ГК України наділяє сторін правом застосування штрафних санкцій, у разі якщо їх розмір законом не визначено, у розмірі, визначеному умовами господарського договору, а також надає сторонам право встановлювати різні способи визначення штрафних санкцій, - у відсотковому відношенні до суми зобов`язання (виконаної чи невиконаної його частини) або у певній визначеній грошовій сумі, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У контексті доводів касаційної скарги колегія суддів звертається до постанови Верховного Суду від 19.09.2019 у справі №904/5770/18, де сформовано правовий висновок щодо питання застосування частини четвертої статті 231 ГК України у подібних правовідносинах (спір виник з договору купівлі-продажу та внаслідок порушення відповідачем умов Договору, що стало підставою для звернення позивача з позовом про стягнення штрафу). Так, суд касаційної інстанції зазначив, що:

«Застосування до боржника, який порушив господарське зобов`язання, штрафних санкцій у вигляді пені або штрафу, передбачених частиною четвертою статті 231 ГК України, можливо, оскільки суб`єкти господарських відносин при укладанні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов`язань встановленням договірної санкції за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань і пеня застосовується за порушення будь-яких господарських зобов`язань, а не тільки невиконання грошового зобов`язання».

Дана правова позиція щодо застосування норми частини четвертої статті 231 ГК України у подібних правовідносинах є сталою та послідовною, що підтверджується низкою постанов Верховного Суду, зокрема у постановах Верховного Суду від 17.09.2020 у справі № 922/3548/19, від 23.04.2019 у справі № 904/3565/18, від 25.06.2018 у справі № 912/2483/17, від 29.05.2018 у справі № 910/23003/16, від 19.09.2019 у справі № 904/5770/18, від 04.05.2023 у справі № 910/21298/21 тощо, у яких розглядались, зокрема, вимоги про стягнення пені, штрафу за порушення виконання негрошового зобов`язання, розмір яких установлений умовами договору.

Отже, розмір штрафу за порушення як грошових, так і негрошових зобов`язань може встановлюватись в договорі за згодою сторін.

Поряд з цим Верховний Суд враховує, що пункт 4.4 Договору, яким покладається на відповідача відповідальність у вигляді сплати штрафу (зокрема, за порушення пункту 3.2 Договору та за відмову покупця від відбору електричної енергії) відповідачем не оспорюється, а відтак у силу вимог статті 204 ЦК України презюмується правомірність вказаного правочину.

З огляду на наведе вище колегія суддів відзначає, що наразі сформований правовий висновок Верховного Суду щодо застосування частини четвертої статті 231 ГК України, і здійснене судами попередніх інстанцій у даній справі правозастосування зроблено з урахуванням саме такого висновку. Висновки судів попередніх інстанцій у цій справі у повній мірі відповідають (не суперечать) висновкам Верховного Суду, викладеним у наведених вище постановах Верховного Суду.

Підстав для формування аналогічного, чи то відмінного правового висновку у спірних правовідносинах колегія суддів не вбачає. Скаржником також не наводились аргументовані і переконливі доводи щодо необхідності відступлення від правової позиції, викладеної Верховним Судом у наведених постановах, як і не визначалась така підстава касаційного оскарження.

Водночас Суд відхиляє посилання скаржника на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 10.12.2019 у справі № 904/4156/18, оскільки в згаданій справі сторони не погодили розмір штрафних санкцій за порушення виконання грошового зобов`язання у договорі, а лише зазначили про їх нарахування відповідно до частини шостої статті 231 ГК України.

За таких обставин, доводи касаційної скарги у цій частині не знайшли свого підтвердження.

6.6. Щодо відсутності висновків Верховного Суду у питанні застосування підпункту 16 пункту 1 Постанови НКРЕКП № 332 у правовідносинах щодо нарахування та стягнення штрафних санкцій за Договорами, укладеними між учасниками ринку електричної енергії, Суд зазначає таке.

Так, НКРЕКП 25.02.2022 прийняло Постанову № 332, відповідно до преамбули якої відповідно до законів України "Про ринок електричної енергії", "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг", ураховуючи Протокол наради щодо обговорення заходів стабілізації учасників ринку електричної енергії під час особливого періоду з метою забезпечення операційної безпеки функціонування основної частини ОЕС України від 25 лютого 2022 року, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг постановила:

- на період дії особливого періоду Оператору системи передачі (який виконує функцію Адміністратора розрахунків) не застосовувати до виробників електричної енергії, які надають послуги на балансуючому ринку електричної енергії, заходи, передбачені пунктом 1.7.5 глави 1.7 розділу І Правил ринку, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14 березня 2018 року №307. Виробники електричної енергії, які надають послуги на балансуючому ринку електричної енергії, набувають статусу "Дефолтний" при тривалості статусу "Переддефолтний" більше семи робочих днів (пункт 1);

- оператору системи передачі (у ролі Адміністратора розрахунків) та Оператору ринку забезпечити щоденне спостереження за ринком електричної енергії з метою виявлення ознак маніпулювання (у тому числі у частині виникнення значних обсягів негативних небалансів), про результати такого спостереження щоденно інформувати Міністерство енергетики України та Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Постановою НКРЕКП від 27.02.2022 № 333 Постанову № 332 доповнено пунктами 3-5, зокрема пунктом 5 рекомендовано учасникам ринку електричної енергії на період дії особливого періоду зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії".

У подальшому до Постанови НКРЕКП № 332 вносились зміни та доповнення, зокрема, постановою від 26.04.2022 № 413 пункти 1-12 змінено пунктом 1, зміст якого змінено та доповнено підпунктом 16, відповідно до якого на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування надано настанови - зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", між учасниками ринку електричної енергії".

У контексті наведеного, через призму доводів касаційної скарги, колегія суддів звертається до правових висновків об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладених у постанові від 19.04.2024 у справі №911/1359/22, де об`єднана палата висловила правову позицію щодо застосування підпункту 16 пункту 1 Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 №332 (у питанні стягнення коштів у зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язань за двостороннім договором купівлі-продажу електричної енергії в частині повернення коштів за електричну енергію) такого змісту:

« 8.13.9. Об`єднана палата констатує, що постанова №332 від 25.02.2022 (у редакції від 26.04.2022) прийнята НКРЕКП (Регулятором) в межах своїх повноважень, а тому її положення, у тому числі, підпункт 16 пункту 1, відповідно до якого на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування зупиняється нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії, є обов`язковими до виконання всіма учасниками ринку та мають застосовуватись останніми у своїй господарській діяльності.

…8.13.31. Згідно з пунктом 5 Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 №332 (у редакції Постанови НКРЕКП від 27.02.2022 №333) рекомендовано учасникам ринку електричної енергії на період дії особливого періоду зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії".

8.13.32. Згідно з підпунктом 16 пункту 1 Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 №332 (у редакції Постанови НКРЕКП від 26.04.2022 №413) на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування надати такі настанови - зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії.

8.13.33. Отже, з урахування дії на території України воєнного стану, для учасників ринку електричної енергії, якими укладено типові договори відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» та постанов НКРЕКП, пункт 5 Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 №332 (у редакції Постанови НКРЕКП від 27.02.2022 №333) - це бажана з точки зору держави модель поведінки, яка має обов`язковий характер для учасників ринку електричної енергії.

8.13.34. Підпункт 16 пункту 1 Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 (у редакції Постанови НКРЕКП від 26.04.2022 №413) - це імперативна норма, якою держава вказала учасниками ринку електричної енергії, що на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування зупиняється нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії».

8.13.35. Отже, Об`єднана палата доходить висновку про те, що рішення Регулятора щодо порядку застосування норм про відповідальність учасників на ринку електроенергії не суперечать нормам Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України про відповідальність у договірних відносинах з огляду на те, що Регулятор в силу Закону наділений повноваженнями унормовувати договірні відносини суб`єктів господарювання, що проводять свою діяльність у сфері енергетики, у тому числі в частині відповідальності за невиконання (неналежне виконання) договірних зобов`язань на ринку електричної енергії.

8.13.36. При цьому Об`єднана палата наголошує на тому, що такі рішення Регулятора не скасовують встановлену нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України відповідальність за порушення договірних зобов`язань для учасників ринку електроенергії, та не встановлюють мораторію для застосування цієї відповідальності, позаяк Регулятор, який наділений повноваженнями нормативного регулювання договірних відносин на ринку електроенергії, з метою забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії, під час особливого періоду, в межах наданих йому Законом повноважень тимчасово зупинив нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії.

8.13.37. Об`єднана палата звергає увагу, що норми постанови №332 від 25.02.2022 (у редакції від 27.02.2022 №333, у редакції від 26.04.2022 ) прийняті Регулятором в межах своїх повноважень.

8.13.38. Таким чином, хоча постанова НКРЕКП №332 від 25.02.2022 має нижчу юридичну силу порівняно з Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України, втім її норми є обов`язковими до виконання всіма учасниками ринку та мають застосовуватись останніми у своїй господарській діяльності на ринку електроенергії, зокрема, які уклали між собою двосторонні договори відповідно до статті 66 Закону України "Про ринок електричної енергії", що також обумовлено положеннями статті 179 Господарського кодексу України, яка встановлює нормативне обмеження вільного розсуду сторін господарського договору при визначенні його умов у разі укладання типового договору.

…8.13.43. Об`єднана палата також виходить з того, що Регулятор визначив модель поведінки як зупинення нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" між учасниками ринку електричної енергії, та вказав чітко визначений період, а саме на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування, а не скасував нарахування та стягнення штрафних санкцій або увільнив від їх нарахування або стягнення».

Проаналізувавши зміст вищенаведеної постанови, у контексті встановлених обставин справи, колегія суддів відзначає, що у справі № 911/1359/22 предметом позову було стягнення штрафних санкцій за невиконання договірних зобов`язань у березні 2022 року, у той час як у справі № 910/4273/22, що розглядається, предметом позову є стягнення штрафних санкцій за невиконання зобов`язань у червні-вересні 2021 року, тобто до початку повномасштабного російського вторгнення та введення воєнного стану в Україні.

Аналізуючи зміст положення підпункту 16 пункту 1 Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 (у редакції Постанови НКРЕКП від 26.04.2022 № 413) про зупинення нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», щодо його застосування до випадків порушення договірних зобов`язань, які мали місце до початку повномасштабного російського вторгнення та введення воєнного стану в Україні, суд касаційної інстанції бере до уваги положення ГК України та ЦК України, які регламентують застосування штрафних санкцій.

Так, за частиною другою статті 217 ГК України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина перша статті 230 ГК України).

Реалізація господарсько-правової відповідальності може відбуватися як у судовому, так і у позасудовому порядку.

Реалізація (застосування) в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання включає застосування загальної та скороченої позовної давності, передбаченої ЦК України, якщо інші строки не встановлено ГК України (стаття 223 ГК України), а також припинення нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання (які мають строковий характер), якщо інше не встановлено законом або договором, через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (частина шоста статті 232 ГК України).

Суд наголошує, що відповідно до наведених законодавчих приписів відповідальність у вигляді штрафу за правопорушення у сфері господарювання, як і право кредитора на позов, так і обов`язок порушника поновити порушене право, виникає та існує саме внаслідок невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Колегія суддів ураховує, що положеннями підпункту 16 пункту 1 Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 чітко визначений період, на який поширюється дія цього положення, а саме на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування. Водночас у справі, що переглядається, спірні правовідносини виникли у червні 2021 року.

При цьому Суд ураховує, що дія норми щодо зупинення нарахування та стягнення штрафних санкції до електропостачальників, передбачена Постановами НКРЕКП №332 №413, дійсно не містить пряму вказівку про надання їй зворотної сили у часі, що дозволило б її застосовувати до початку воєнного стану, тобто на порушення чи прострочення, що сталися у попередні періоди.

Відтак, враховуючи специфіку та спрямованість цієї Постанови НКРЕКП №332, де йдеться саме про період воєнного стану та 30 днів після його припинення або скасування, відсутні підстави невиправданого розширення тлумачення Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 щодо розповсюдження її дії на правовідносини, які виникли у попередні періоди.

Отже, враховуючи вищенаведені приписи законодавства, виходячи з системного аналізу правового регулювання спірних правовідносин, суд касаційної інстанції зазначає, що положення підпункту 16 пункту 1 Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 №332 щодо настанови про зупинення на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування стосуються виключно нарахування та стягнення штрафних санкцій саме за цей період та, відповідно, їх дія не може бути поширена щодо штрафних санкцій, право на нарахування яких виникло раніше.

Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 26.06.2024 у справі № 908/818/22, від 02.07.2024 у справі №908/815/22, від 03.07.2024 у справі №908/816/22, від 03.07.2024 у справі №908/817/22, від 12.09.2024 у справі №910/4264/22 тощо.

Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював і Конституційний Суд України. Зокрема, згідно з висновками щодо тлумачення змісту статті 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13.05.1997 №1-зп, від 09.02.1999 №1-рп/99, від 05.04.2001 №3-рп/2001, від 13.03.2012 №6-рп/2012, в узагальненому вигляді відзначено, що закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

При цьому суд касаційної інстанції враховує як загальні засади права доступу до правосуддя, передбачені статтею 55 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статтею 4 ГПК України, так і позицію Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у справі № 911/1359/22, в якій суд касаційної інстанції прямо зазначив, що підпункт 16 пункту 1 Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 не скасовує відповідальності за порушення договірних зобов`язань для учасників ринку електроенергії та не встановлює мораторію для застосування цієї відповідальності.

З огляду на викладене суд касаційної інстанції відхиляє доводи касаційної скарги щодо неврахування судами попередніх інстанцій підпункту 16 пункту 1 Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332, а саме щодо наявності заборони стягнення будь-яких штрафних санкцій упродовж періоду дії воєнного стану незалежно від періоду виникнення права на їх нарахування.

Враховуючи наведене, доводи скаржника у цій частині також не знайшли свого підтвердження.

6.7. Щодо заявленого клопотання про передачу справи на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду колегія суддів зазначає таке.

Згідно з частиною другою статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.

Відступленням від висновку слід розуміти або повну відмову Верховного Суду від свого попереднього висновку на користь іншого або ж конкретизацію попереднього висновку із застосуванням відповідних способів тлумачення юридичних норм (пункт 45 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі №823/2042/16).

Основним завданням Верховного Суду відповідно до частини першої статті 36 Закону "Про судоустрій і статус суддів" є забезпечення сталості та єдності судової практики. Відтак, для відступу від правової позиції, раніше сформованою Верховним Судом, необхідно встановити, що існує об`єктивна необхідність такого відступу саме у конкретній справі.

Так, у поданому клопотанні заявник просить відступити від висновків Верховного Суду, викладених у справах №908/814/22, №908/815/22, №908/816/22, №908/817/22, №908/818/22, № 908/813/22.

Однак з огляду на мотиви даної Постанови, наведені вище, колегія суддів відзначає, що Товариство не наводить вагомих та достатніх аргументів, які б свідчили про необхідність передання справи на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з метою відступу від уже сформованої усталеної судової практики.

При цьому відзначаю, що висновки у наведених справах з урахуванням встановлених обставин справи не суперечать висновкам об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладених у постанові від 19.04.2024 у справі №911/1359/22.

З урахуванням наведеного клопотання Товариства про передачу справи на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не підлягає задоволенню.

6.8. Отже, зазначене в сукупності свідчить про відсутність правових підстав для скасування ухвалених судових рішень з підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України.

Враховуючи спірний характер правовідносин сторін, наведена міра обґрунтування даного судового рішення є достатньою у світлі конкретних обставин справи, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

6.9. Касаційний господарський суд зазначає, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.

Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а, отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.

Верховний Суд у прийнятті цієї постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини №41984/98 від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", №24465/04 від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", №3236/03 від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у цій справі скаржник не зазначив й не обґрунтував.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04) зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Колегія суддів касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а інші доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують вказаного висновку.

7. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

7.1. Доводи скаржника про порушення судами попередніх інстанцій норм права при ухваленні оскаржуваних судових рішень за результатами перегляду справи в касаційному порядку не знайшли свого підтвердження з мотивів, викладених у розділі 6 цієї Постанови.

7.2. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

7.3. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін, як таких, що ухвалені із додержанням норм права.

8. Судові витрати

8.1. Судовий збір, сплачений у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, покладається на скаржника, оскільки Суд касаційну скаргу залишає без задоволення, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 129 300 302 308 309 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід енерго Збут" про передачу справи №910/4273/22 на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду відмовити.

2. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід енерго Збут" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.06.2023 у справі № 910/4273/22 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Студенець

Судді О. Баранець

Н. Губенко