№ 910/434/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2020 року

м. Київ

Справа № 910/434/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т. Б. - головуючого, Пількова К. М., Чумака Ю. Я.,

здійснивши перегляд у порядку письмового провадження постанови Північного апеляційного господарського суду від 04.11.2019 (судді: Калатай Н. Ф., Мартюк А. І., Зубець Л. П.) і рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2019 (суддя Головіна К. І.)

за касаційною скаргою фізичної особи-підприємця Короля Олексія Олександровича

у справі

за позовом фізичної особи-підприємця Короля Олексія Олександровича

до Дніпровського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві, Головного управління Національної поліції у місті Києві та Державної казначейської служби України,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів (Дніпровського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві та Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві) - Міністерство внутрішніх справ України та Чернишов Євген Володимирович ,

про стягнення шкоди, завданої незаконними діями органів державної влади у сумі 868 694,55 грн,

В С Т А Н О В И В:

1. Короткий зміст позовних вимог і заперечень

1.1. У січні 2019 року фізична особа-підприємець (далі - ФОП) Король Олексій Олександрович звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Дніпровського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві (далі - Дніпровське РУ ГУ МВС України в м. Києві), Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві (далі - ГУ МВС України в м. Києві), Головного управління Національної поліції у місті Києві (далі - ГУ Національної поліції у м. Києві) та Державної казначейської служби України про стягнення із Державного бюджету України шляхом списання коштів з рахунку Державної казначейської служби України на користь позивача 868 694,65 грн у рахунок відшкодування шкоди, завданої Дніпровським РУ ГУ МВС України в м. Києві та ГУ Національної поліції у м. Києві, з яких: 261 431,29 грн - реальні збитки, 557 263,36 грн - упущена вигода, 50 000,00 грн - моральна шкода.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в результаті дій слідчого Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві у кримінальному провадженні № 120141000413198, відкритому за заявою представника Товариства з обмеженою відповідальністю "НСК "Прометей" (далі - ТОВ "НСК "Прометей") Чернишова Є. В. за ознаками правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 190 Кримінального кодексу України, у позивача незаконно вилучено нерухоме майно (обладнання), яке у подальшому було втрачено і не повернуто позивачеві, у зв`язку з чим позивачеві завдано матеріальну шкоду (ринкова вартість втраченого майна, упущена вигода) та моральну шкоду у сумах, заявлених до стягнення.

1.2. У відзиві на позов Дніпровське РУ ГУ МВС України в м. Києві, ГУ МВС України в м. Києві, ГУ Національної поліції у м. Києві заперечили проти задоволення позовних вимог, наголосили, що у Кримінальному кодексі України не передбачено можливості відшкодування моральної шкоди органами досудового розслідування навіть у разі визнання незаконними дій або бездіяльності слідчого під час кримінального провадження, та акцентували, що немає підстав для стягнення шкоди з відповідачів за відсутності належних і допустимих доказів на підтвердження причинно-наслідкового зв`язку між діями та наслідками.

1.3. Державна казначейська служба України у відзиві на позов зазначила про необґрунтованість і безпідставність позовних вимог, наголосила, що жодних прав та інтересів позивача не порушувала, шкоди не завдавала, тому не може нести відповідальність за шкоду, завдану позивачеві внаслідок дій інших осіб; доказів на підтвердження наявності причинного зв`язку між шкодою та протиправною поведінкою відповідачів і вини відповідачів у спричиненні шкоди позивач не надав.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.07.2019 у позові відмовлено.

Аргументуючи судове рішення, місцевий господарський суд виходив із недоведеності позивачем наявності у діях (бездіяльності) відповідачів складу цивільного правопорушення та дійшов висновку, що позивач у цьому випадку обрав неправильний і неефективний спосіб захисту, адже майно, вилучене під час обшуку, передано на відповідальне зберігання за цивільно-правовою угодою фізичній особі Чернишову Є. В. , який, за висновком суду, і має нести відповідальність за втрату цього майна.

2.2. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.11.2019 рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2019 змінено. Викладено резолютивну частину рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2019 у справі № 910/434/19 у такій редакції:

"1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути Державного бюджету України через Державну казначейську службу України (01601, м. Київ, вул. Бастіонна, будинок 6, ідентифікаційний код 37567646) на користь фізичної особи-підприємця Короля Олексія Олександровича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) матеріальну шкоду в сумі 115 628 (сто п`ятнадцять тисяч шістсот двадцять вісім) грн 80 коп. та витрати за проведення експертизи в сумі 798 (сімсот дев`яносто вісім) грн 64 коп.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

5. Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України і може бути оскаржено в порядку та строк, встановлені статтями 254 256 257 ГПК України".

Апеляційний господарський суд виходив із того, що згідно зі статтями 1173 1174 1176 Цивільного кодексу України особою, відповідальною перед потерпілим за шкоду, завдану органами державної влади, їх посадовими та службовими особами, відповідно до положень статей та відповідачем у справі є держава, яка набуває і здійснює свої цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом; таким органом у цій справі є, зокрема, Дніпровське РУ ГУ МВС України в м. Києві як особа, відповідальна у спірний період за збереження та повернення тимчасового вилученого майна. Суд установив наявність тих умов, з якими положення законодавства у цьому випадку пов`язують можливість притягнення органу державної влади до відповідальності у виді стягнення збитків. Надавши оцінку наявним у справі доказам, дослідивши розрахунок заявлених до стягнення збитків, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що матеріальні збитки, які має бути відшкодовано, становлять 115 629,80 грн, і стягнув цю суму збитків на користь позивача. Водночас суд визнав необґрунтованими і недоведеними позовні вимоги у частині стягнення упущеної вигоди та моральної шкоди.

3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечення на неї

3.1. ФОП Король О. О., не погоджуючись із ухваленими у справі судовими рішеннями, подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2019 повністю, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.11.2019 - у частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення реальних збитків у повній сумі станом на момент розгляду справи, упущеної вигоди та моральної шкоди, та прийняти у цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Підставами для скасування судових рішень в оскарженій частині ФОП Король О. О. вважає неправильне застосування і незастосування судами норм матеріального права (статей 22 23 623 1166 1167 1192 Цивільного кодексу України, статей 224-225 Господарського кодексу України, пунктів 1, 3 частини 1 статті 169, частини 5 статті 171 Кримінального процесуального кодексу України, статей 3, 4 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду") та порушення норм процесуального права (статті 236 Господарського процесуального кодексу України), що, на його думку, призвело до ухвалення незаконного рішення в частині визначення розміру реальних збитків, які належить відшкодувати позивачеві.

Зокрема, скаржник наголошує, що розмір реальних збитків, завданих позивачеві на час розгляду справи, становить 261 431,29 грн, тобто суму, заявлену до стягнення, що підтверджується звітом оцінки майна від 22.11.2018 № 22-11-18, виконаного Товариством з обмеженою відповідальністю "Експертне бюро Шашкова" (далі - ТОВ "Експертне бюро Шашкова"), та при цьому посилається на постанови Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 908/1108/17, від 08.02.2018 у справі № 662/925/15ц. Окрім цього, скаржник вважає необґрунтованою відмову судів у стягненні на користь позивача упущеної вигоди і моральної шкоди, оскільки факт завдання і розмір цієї шкоди позивач довів.

3.2. Від Міністерства внутрішніх справ України надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому міністерство не погоджується із доводами, наведеними у касаційній скарзі ФОП Король О. О., зазначає про їх необґрунтованість, а також про законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції про відмову у позові.

3.3. Від Дніпровського РУ ГУ МВС України у м. Києві надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач просить відмовити у її задоволенні через необґрунтованість і безпідставність.

4. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду

4.1. Переглянувши оскаржені у справі судові рішення, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи і заперечення на неї, перевіривши наявні матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

4.2. Як свідчать матеріали справи та установили суди, згідно з витягом із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 18.04.2007 здійснено державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності - ФОП Короля О. О., запис № 22240000000044478.

Позивач, з метою здійснення підприємницької діяльності упродовж 2013-2014 років придбав у певних осіб обладнання на загальну суму 115 628,80 грн, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями договору купівлі-продажу від 05.09.2013 № 05/9, договору поставки від 01.08.2014 № 5а, видатковими накладними від 09.09.2013 № Чуб-32909, від 26.08.2014 № КН-0000083 до цих договорів, видатковими накладними від 21.02.2013 № РН-0000023, від 25.02.2013 № 374, від 12.02.2014 № 301, від 05.03.2014 № 466, товарним чеком від 04.05.2014.

01.10.2014 ФОП Король О. О. - орендар і ПП "ДТР Холдінг" - орендодавець уклали договір про оренду нежитлових приміщень, предметом якого є оренда позивачем нежитлового приміщення площею 311 м2 за адресою: м. Київ, пр-т Визволителів, 3-А. Це приміщення було передано позивачеві в орендне користування згідно з підписаним актом прийому-передачі нежитлових приміщень від 01.10.2014.

02.10.2014 старший слідчий слідчого відділу Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві Приходько І. М. за заявою представника ТОВ "НСК "Прометей" Чернишова Є. В. відкрив кримінальне провадження № 120141000413198 за ознаками правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 190 Кримінального кодексу України. У заяві Чернишов Є. В. зазначив, що у вересні 2014 року позивач заволодів технікою для ремонту автотранспорту, належною ТОВ "НСК "Прометей".

24.10.2014 за результатами проведеного досудового розслідування у кримінальному провадженні № 120141000413198 старший слідчий слідчого відділу Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві Приходько І. М. виніс постанову про закриття цього кримінального провадження у зв`язку із відсутністю у діях Короля О. О. складу кримінального правопорушення.

20.11.2014 прокуратура Дніпровського району міста Києва винесла постанову про скасування постанови слідчого про закриття кримінального провадження та скасувала постанову слідчого слідчого відділу Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві від 24.10.2014 про закриття кримінального провадження, а матеріали зазначеного кримінального провадження направила слідчому відділу для подальшого розслідування.

Ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва від 29.12.2014 у справі № 755/32955/14-к за клопотанням слідчого слідчого відділу Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві Приходька І. М. надано дозвіл на проведення обшуку у приміщеннях автомайстерні "Ангар", розташованої за адресою: м. Київ, пр-т Визволителів, 3-А , з метою виявлення належного ТОВ "НСК "Прометей" майна, здобутого Королем О. О. в результаті вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 190 Кримінального кодексу України.

Суди попередніх інстанцій установили, що за змістом протоколу обшуку від 30.12.2014, проведеного слідчим слідчого відділу Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві у приміщенні автомайстерні "Ангар", під час обшуку було виявлено та вилучено таке майно: світильник VYRTYCH VIPET-I-PC-EP 2x58W (Чехія) у кількості 10 шт.; лампа люмінесцентна 36W у кількості 235 шт.; сейф 2-х дверний (колір сірий) у кількості 1 шт.; сейф (колір рожевий) у кількості 1 шт.; підйомник 2-х стійковий електрогідравлічний Ritian QJY-4, 5-2C2 380V (колір синій) у кількості 1 шт.; підйомник 4-х стійковий електрогідравлічний з мотором 380V Y90L-2 DL1036759 та траверсою в комплекті (колір сірий) у кількості 1 шт.; підйомник 4-х стійковий 380V із мотором 380V Y90L-2 в комплекті з траверсою (колір синій) у кількості 1 шт.; підйомник Beissbarth Zippo заводський номер P109041418 у кількості 1 шт.; домкрат підкатний 4 т, червоний у кількості 2 шт.; домкрат підкатний 4 т сірий у кількості 1 шт.; станок дископравильний SiriusGrad у кількості 1 шт.; мийка високого тиску Expert 330540551208 у кількості 1 шт.; пневматична установка для збору відпрацьованого масла ємністю 90 л, Flexbimec (колір червоний) у кількості 1 шт.; стійка трансмісійна у кількості 1 шт.; гідравлічний прес Fenix 20 т, PL-PS92001 (колір червоний) у кількості 1 шт.; гідравлічна стяжка пружин 2200LB у кількості 1 шт.; стенд розвалу-сходження Beissbarth в комплекті (з фіксатором керма, педалі, поворотними кругами 2 од, датчиками 4 од, монітором) у кількості 1 шт.; стенд для чищення форсунок "Спрут форсаж турбо" (колір червоний) у кількості 1 шт.; шиномонтажний стенд Beissbarth MS50, заводський номер 2526060297753 у кількості 1 шт.; шиномонтажний стенд Beissbarth MS50 із техноролером, заводський номер 25260603000732 у кількості 1 шт.; стенд балансування, Beissbarth Microtec 850А, заводський номер 614405081323933 у кількості 1 шт.; азотна установка Nitro Profi у кількості 1 шт.; установка компресорна PM-3129.05 у кількості 1 шт.; установка компресорна PM-3128 в кількості 1 шт.; установка універсальна УПС 400/800 (30708) з мотором АИР90LA8 та частотним перетворювачем у кількості 1 шт.; тарілка віддаюча для УПС 400/800 у кількості 1 шт.; візок інструментальний 6 шафа на колесах (колір синій) у кількості 1 шт.; фен промисловий у кількості 1 шт.

Зазначене майно (права власності на яке позивач і Чернишов Є. В. не підтвердили у повному обсязі належними доказами) згідно з постановою про визнання речових доказів та передачу їх на збереження представнику потерпілого від 30.12.2014, винесеною старшим слідчим слідчого відділу Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві Приходьком І. М. у кримінальному провадженні № 120141000413198, визнано речовими доказами та передано представникові ТОВ "НСК "Прометей" Чернишову Є. В. , прийнято ним на відповідальне зберігання у складському приміщенні за адресою:

м. Київ, пр-т Возз`єднання, 21. 12.01.2015 це майно зберігач ( Чернишов Є. В. ) перемістив до складського приміщення за іншою адресою - м. Київ, вул. Механізаторів, 5-А , що підтверджується зберігальними записками Чернишова Є. В. на ім`я старшого слідчого СВ Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві Приходька І. М. від 30.12.2014, від 12.01.2015.

Згідно з постановою про скасування постанови слідчого про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання представникові потерпілого від 25.05.2015, винесеною заступником прокурора Дніпровського району м. Києва, постанову старшого слідчого слідчого відділу Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві Приходька І. М. про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання представникові потерпілого від 30.12.2014 у кримінальному провадженні № 120141000413198 скасовано в частині передачі речових доказів на відповідальне зберігання представникові ТОВ "НСК "Прометей" Чернишову Є. В. і зобов`язано повернути ці речові докази Королю О. О .

Ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 14.07.2015 у справі № 755/6146/15-к старшому слідчому слідчого відділу Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві Приходьку І. М. надано дозвіл на тимчасовий доступ до речей, вилучених під час обшуку 30.12.2014 за адресою: м. Київ, пр-т Визволителів, 3-А , та дозвіл на їх вилучення у представника ТОВ "НСК "Прометей" Чернишова Є. В., за адресою: м . Київ, вул. Механізаторів, 5-А.

На виконання ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 14.07.2015 у справі № 755/6146/15-к слідчий слідчого відділу Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві Сегень А. Р. здійснив виїзд за адресою: м. Київ, вул. Механізаторів, 5-А , проте вилучених під час обшуку від 30.12.2014 речей за цією адресою не виявив, що підтверджується доповідною запискою заступника начальника слідчого відділу Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві та рапортом прокурора Дніпровського району м. Києва від 27.08.2015.

Ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва від 02.04.2018 у справі № 755/28635/14-к задоволено скаргу Короля О. О. на бездіяльність слідчого Дніпровського управління поліції Національної поліції у м. Києві щодо неповернення тимчасово вилученого майна у кримінальному провадженні № 12014100040013198 від 02.10.2014 та зобов`язано повернути Королю О. О. майно, вилучене у кримінальному провадженні № 12014100040013198 під час обшуку 30.12.2014 за адресою: м . Київ , пр-т Визволителів, 3-А, а саме: верстат балансувальний (підстава виникнення права власності - видаткова накладна від 21.02.2013; верстат шиномонтажний (підстава виникнення права власності - видаткова накладна від 21.02.2013; підіймач 4-стійковий електрогідравлічний 4Т QJY-4000В (підстава виникнення права власності - договір купівлі-продажу від 05.09.2013 № 05/9, видаткова накладна від 09.09.2013 № Чуб-32909); підкатний домкрат 4т ТВ4004В (підстава виникнення права власності - договір купівлі-продажу від 05.09.2013 № 05/9, видаткова накладна від 09.09.2013 № Чуб-32909); траверса гідравлічні GL-М3 (підстава виникнення права власності - договір купівлі-продажу від 05.09.2013 № 05/9, видаткова накладна № Чуб-32909 від 09.09.2013); верстат для рихтування литих дисків "Сіріус Град" (підстава виникнення права власності - товарний чек від 04.05.2014); компресор АIRСАSТ, 94779, Р-500 (підстава виникнення права власності - видаткова накладна від 25.02.2013 № 374); стенд розвал-сходження BЕІSSBARTH.ПЦ-3000РС (підстава виникнення права власності - видаткова накладна від 25.02.2013 № 374); підіймач "ножничний" (підстава виникнення права власності - видаткова накладна від 12.02.2014 № 301); підіймач автомобільний 2-х ст. (підстава виникнення права власності - видаткова накладна від 05.03.2014 № 466); підіймач автомобільний 4-х ст. (підстава виникнення права власності - видаткова накладна від 05.03.2014 № 466); прес гідравлічний 20 т, РL-РS92001 (підстава виникнення права власності - договір поставки від 01.08.2014 № 5а); стійка трансмісійна 0,5 РL - ЕН901 (підстава виникнення права власності - договір поставки від 01.08.2014 № 5а).

Згідно з постановою про закриття кримінального провадження від 03.08.2018 кримінальне провадження № 12014100040013198 закрито слідчим Дніпровського управління поліції Національної поліції у м. Києві на підставі пункту 2 частини 1 статті 284 Кримінального процесуального кодексу України у зв`язку із відсутністю у діях Короля О. О. складу кримінального правопорушення.

Господарські суди також установили, що 22.12.2014 між позивачем - орендодавцем і ФОП Оселедьком С. В. - орендар укладено договір оренди обладнання, предметом якого є орендне користування строком на 5 років окремого рухомого майна (згідно з переліком, наведеним у пункті 1.1 договору) загальною вартістю 115 000,00 грн. За умовами цього договору майно мало бути передано орендареві не пізніше 05.01.2015.

4.3. Предметом позову у цій справі є вимога позивача про стягнення із Державного бюджету України шкоди у сумі 868 694,65 грн, завданої позивачеві у зв`язку із втратою належного йому майна, вилученого у ході досудового розслідування та не повернутого йому. Заявлена до стягнення сума складається з ринкової вартості майна - 261 431,29 грн, упущеної вигоди - 557 263,36 грн і моральної шкоди - 50 000,00 грн.

4.4. Згідно зі статтею 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками згідно з частиною 2 цієї статті є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За загальними положеннями, наведеними у статті 1166 цього Кодексу, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені у статті 1176 Цивільного кодексу України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою для покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких наведено у частині 1 статті 1176 Цивільного кодексу України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування положень частини 1 статті 1176 зазначеного Кодексу в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини 6 цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173 1174 Цивільного кодексу України).

Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 цього Кодексу.

Статті 1173 1174 Цивільного кодексу України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Втім, ці норми не заперечують обов`язкової наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.

Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у виді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 2 статті 2, частини 1 статті 170 цього Кодексу учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Держава бере участь у справі як відповідач через відповідні органи державної влади, зазвичай, орган, діями якого завдано шкоду.

Дії (бездіяльність) відповідного органу (у цьому випадку Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві), внаслідок яких (якої) було завдано шкоди, є основним предметом доказування та, відповідно, встановлення у цій справі, оскільки відсутність такого елемента делікту свідчить про відсутність інших складових цієї правової конструкції та про відсутність самого заподіяння шкоди як юридичного факту, внаслідок якого виникають цивільні права та обов`язки (стаття 11 Цивільного кодексу України).

У статті 16 Кримінального процесуального кодексу України визначено, що позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Згідно з частиною 1 статті 167 Кримінального процесуального кодексу України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині 2 цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.

Водночас у частині 4 статті 168 цього Кодексу унормовано, що після тимчасового вилучення майна уповноважена службова особа зобов`язана забезпечити схоронність такого майна в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.11.2012 № 1104 (далі - Порядок), визначено правила зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, та схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження.

Відповідно до пункту 27 Порядку схоронність тимчасово вилученого майна забезпечується згідно з пунктами 1 - 26 цього Порядку до повернення майна власнику у зв`язку з припиненням тимчасового вилучення майна або до постановлення слідчим суддею, судом ухвали про накладення арешту на майно.

За змістом частини 1 статті 169 Кримінального процесуального кодексу України тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено: 1) за постановою прокурора, якщо він визнає таке вилучення майна безпідставним; 2) за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна; 3) у випадках, передбачених частиною 5 статті 171, частиною 5 статті 173 цього Кодексу; 4) у разі скасування арешту.

Отже, обов`язок належно зберігати тимчасово вилучене майно та негайно повернути тимчасово вилучене майно після винесення прокурором відповідної постанови прямо передбачено у чинному законодавстві.

За змістом статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

У частинах 1, 2 статті 321 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" ратифіковано Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) та, зокрема, Перший протокол до неї.

За змістом статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити у дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

При цьому згідно зі статтею 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинено особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

У статті 1192 Цивільного кодексу України визначено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, диспозитивність, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості є одними з основних засад судочинства, закріпленими у статті 124 Конституції України, статтях 2 7 13 14 Господарського процесуального кодексу України.

Принцип диспозитивності передбачає, зокрема, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи та в межах заявлених вимог і на підставі доказів, а збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України.

У частині 2 статті 80 цього Кодексу визначено, що позивач або особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

За змістом частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, а суд з огляду на положення частини 1 статті 86 цього Кодексу оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Переглядаючи справу в порядку статті 269 Господарського процесуального кодексу України та надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, апеляційний господарський суд урахував наведені норми законодавства, дослідив матеріали справи та наявні у ній докази, установив, що внаслідок дії (бездіяльності) Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві позивачеві було завдано збитків; згідно із зазначеними положеннями Цивільного кодексу України особою, відповідальною перед потерпілим за шкоду, завдану органами державної влади, їх посадовими та службовими особами, та відповідачем у справі є держава, яка набуває і здійснює свої цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом; таким органом у цій справі є Дніпровське РУ ГУ МВС України в м. Києві як особа, відповідальна у спірний період за збереження та повернення тимчасово вилученого майна. Суд апеляційної інстанції обґрунтовано наголосив, що визначений у законі обов`язок повернути майно держава Україна у спірних правовідносинах не виконала, не надала жодних гарантій повернення майна, не встановила строку повернення такого майна, у зв`язку з чим наявні підстави для стягнення із Державного бюджету України заподіяних позивачеві збитків.

Під час апеляційного розгляду справи суд апеляційної інстанції дослідив розрахунок заявлених до стягнення збитків і дійшов висновку, що сума, яку належить стягнути з держави на користь позивача, становить 115 628,80 грн (вартість втраченого обладнання, виходячи із вартості, за якою таке майно було придбано позивачем).

Як уже зазначалося, позивач у позові просив стягнути на його користь 261 431,29 грн ринкової вартості втраченого майна та послався при цьому на звіт від 22.11.2018 № 22-11-18, виконаний на замовлення позивача ТОВ "Експертне бюро Шашкова". Апеляційний господарський суд надав оцінку зазначеному звіту та відхилив його як неналежний доказ у справі. Суд апеляційної інстанції зазначив, що при визначенні ринкової вартості майна станом на 22.11.2018 оцінювач узяв до уваги дані щодо вартості аналогічного майна, отримані з інтернет-ресурсів, на той час як надані позивачем на підтвердження факту придбання спірного майна докази (договір купівлі-продажу від 05.09.2013 № 05/9, договір поставки від 01.08.2014 № 5а, видаткові накладні від 09.09.2013 № Чуб-32909, від 26.08.2014 № КН-0000083 до цих договорів, видаткові накладні від 21.02.2013 № РН-0000023, від 25.02.2013 № 374, від 12.02.2014 № 301, від 05.03.2014 № 466, товарний чек від 04.05.2014) не містять ідентифікуючих ознак щодо обладнання (маркувань, заводського номеру, у деяких випадках - щодо виробника продукції та відомостей, які би дали змогу визначити точне найменування обладнання), року його виготовлення та відомостей щодо експлуатації, які би надали змогу достовірно ідентифікувати обладнання за виробником і точним найменуванням, а також установити ступінь амортизації такого обладнання, що є визначальним для встановлення ринкової вартості цього обладнання станом на 22.11.2018.

Водночас, як установив суд апеляційної інстанції, про те, що під час вилучення спірного майна було вилучено саме те обладнання, стосовно якого позивач надав відповідні докази його придбання, свідчить, зокрема, ухвала слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 02.04.2018 у справі № 755/28635/14-к, згідно з якою зобов`язано повернути Королю О. О. майно, вилучене під час обшуку 30.12.2014 за адресою: м. Київ, пр-т Визволителів, 3-А , із зазначенням як переліку такого майна, так і підстав його набуття.

Поза тим апеляційний господарський суд визнав необґрунтованими і недоведеними позовні вимоги у частині стягнення з держави на користь позивача 557 263,36 грн упущеної вигоди та 50 000,00 грн моральної шкоди.

Як установив суд апеляційної інстанції і свідчать матеріали справи, сума упущеної вигоди, виходячи із розрахунку позивача, становить суму орендної плати, яку він мав отримати за укладеним із ФОП Оселедьком С. В. договором оренди обладнання від 22.12.2014 за період із 22.12.2014 по 22.12.2019, при цьому за умовами зазначеного договору майно мало бути передано не пізніше 05.01.2015, утім, як зауважив суд апеляційної інстанції, бездіяльність Дніпровського РУ ГУ МВС України у м. Києві у цьому випадку полягала у неповерненні позивачеві спірного майна після винесення прокурором постанови від 25.05.2015; дії слідчого щодо вилучення майна незаконними визнані не були, а господарський суд не наділений повноваженнями здійснювати оцінку законності прийнятого слідчим суддею Дніпровського районного суду м. Києва рішення про надання дозволу старшому слідчому слідчого відділу Дніпровського РУ ГУ МВС України у м. Києві про проведення обшуку в автомайстерні "Ангар", як і не наділений повноваженнями здійснювати перевірку правомірності дій слідчого у кримінальному провадженні. Крім того, на час укладення договору оренди позивач був обізнаний про те, що триває кримінальне провадження щодо спірного майна, та мав усвідомлювати можливість тимчасового вилучення цього майна у кримінальному провадженні, а тому, укладаючи такий договір, діяв на власний ризик.

Поза тим, як уже зазначалося, позивач також просив стягнути на його користь 50 000,00 грн моральної шкоди, наголошуючи, зокрема, що зазнав значних душевних страждань; внаслідок неправомірних дій посадових осіб ФОП Король О. О. утратив засоби для існування, члени сім`ї та друзі позивача втратили до нього довіру, їх відносини суттєво погіршилися, відбувалися регулярні непорозуміння та, як наслідок, йому довелось упродовж тривалого часу відновлювати стосунки з близькими людьми.

За змістом статті 23 Цивільного кодексу України моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, потрібно розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв`язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.

Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Апеляційний господарський суд дослідив обставини та матеріали справи і дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову і в частині стягнення моральної шкоди, зважаючи на недоведеність позивачем факту спричинення йому моральної шкоди у заявленій сумі. Суд наголосив, що належних і достатніх доказів у розумінні положень статей 76 78 79 Господарського процесуального кодексу України, які би свідчили про наявність зазначених обставин, позивач не надав і в матеріалах справи немає.

4.5. Викладені у касаційній скарзі аргументи скаржника не може бути взято до уваги, оскільки їм уже надав оцінку суд апеляційної інстанції, такі твердження не спростовують викладеного та установленого апеляційним господарським судом; вони стосуються переоцінки доказів у справі, що не належить до компетенції суду касаційної інстанції.

Щодо наведених у касаційній скарзі ФОП Короля О. О. посилань на постанови Верховного Суду від 19.06.2018 № 908/1108/17 (про стягнення збитків, завданих джерелом підвищеної небезпеки), від 08.02.2018 № 662/928/15ц (про стягнення шкоди з урахуванням інфляційних втрат за період із 29.05.2007 по 01.05.2015) колегія суддів зазначає, що у зазначених судових рішеннях і судових рішеннях у справі № 910/434/19, яку розглядає Верховний Суд, не є подібними предмет спору та фактичні обставини, що формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права.

5. Висновки Верховного Суду

5.1. За змістом статті 300 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній до 08.02.2020, яка діяла на час відкриття касаційного провадження у цій справі), в якій визначено межі розгляду справи судом касаційної інстанції, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права; суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Суд касаційної інстанції використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки правильності застосування норм матеріального і процесуального права судами першої та апеляційної інстанцій (частина 7 статті 301 цього Кодексу).

5.2. За змістом статті 309 Господарського процесуального кодексу України (у зазначеній редакції) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

5.3. Ураховуючи наведені положення законодавства та обставини, установлені апеляційним господарським судом, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені у статті 300 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів зазначає, що постанову у справі необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

6. Розподіл судових витрат

6.1. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України необхідно покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини 1 статті 308, статтями 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця Короля Олексія Олександровича залишити без задоволення.

Постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.11.2019 у справі № 910/434/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Б. Дроботова

Судді К. М. Пільков

Ю. Я. Чумак