ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 січня 2021 року
м. Київ
Справа № 910/553/19 (04/14-10/5026/2337/2011)
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Білоуса В.В. - головуючого, Жукова С.В., Ткаченко Н.Г.
за участю секретаря судового засідання - Кондратюк Л.М.;
за участю представників сторін:
АТ "Сбербанк" - Кошлій Р.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Арбітражного керуючого - ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Сван-1" Юдицького О.В.
на постанову Північного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Грека Б.М.- головуючого, Ходаківської І.П., Пантелієнка В.О.
від 30.09.2020
та на рішення Господарського суду Черкаської області
у складі судді Скиби Г.М.
від 21.10.2019
у справі № 910/553/19 (04/14-10/5026/2337/2011)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сван-1"
до Держави Україна в особі Київського апеляційного господарського суду
про стягнення 117 935 982,77 грн
у справі за заявою Публічного акціонерного товариства "Сбербанк"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сван-1"
про визнання банкрутом,-
ВСТАНОВИВ:
1. Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 25.10.2011 порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Сван-1", введено процедуру розпорядження майном боржника та мораторій на задоволення вимог кредиторів.
2. Постановою Господарського суду Черкаської області від 01.11.2017 боржника визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців.
3. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.04.2018 постанову Господарського суду Черкаської області від 01.11.2017 скасовано, справу направлено до суду першої інстанції на стадію розпорядження майном.
4. Постановою Верхового суду від 01.08.2018 постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.04.2018 скасовано.
5. 04.07.2019 з Господарського суду міста Києва у справу про банкрутство Боржника надійшла справа за позовом Боржника до держави Україна про стягнення 117 935 982,77 грн. шкоди.
Короткий зміст оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанції
6. Рішенням Господарського суду Черкаської області від 21.10.2019 у справі №910/553/19 (04/14-10/5026/2337/2011) відмовлено повністю в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Сван-1" до Держави Україна в особі Київського апеляційного господарського суду.
7. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Сван-1" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило суд скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 21.10.2019 у справі № 910/553/19 (04/14-10/5026/2337/2011), стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сван-1" з держави Україна в особі Київського апеляційного господарського суду кошти у сумі 117 935 982,77 грн.
8. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 30.09.2020 у цій справі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сван-1" залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Черкаської області від 21.10.2019 у справі №910/553/19 (04/14-10/5026/2337/2011) залишено без змін.
Надходження касаційної скарги до Верховного Суду
9. 02.11.2020 арбітражний керуючий - ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю "Сван-1" Юдицький О.В. через Північний апеляційний господарський суд звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою № 02-01/16029/04-14-10-2337 від 30.10.2020 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.09.2020 та на рішення Господарського суду Черкаської області від 21.10.2019 у справі № 910/553/19 (04/14-10/5026/2337/2011), підтвердженням чого є відтиск календарного штемпелю відділення поштового зв`язку на конверті, в якому надійшла касаційна скарга.
10. 12.11.2020, відповідно до підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, касаційну скаргу арбітражного керуючого - ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Сван-1" Юдицького О.В. № 02-01/16029/04-14-10-2337 від 30.10.2020 разом зі справою № 910/553/19 (04/14-10/5026/2337/2011) надіслано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
11. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги арбітражного керуючого - ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Сван-1" Юдицького О.В. у справі № 910/553/19 (04/14-10/5026/2337/2011) визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В.В., судді - Ткаченко Н.Г., судді - Жукова С.В., що підтверджується витягом з протоколу передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 19.11.2020.
12. Ухвалою Верховного Суду від 08.12.2020 відкрито касаційне провадження у справі № 910/553/19 (04/14-10/5026/2337/2011) за касаційною скаргою арбітражного керуючого - ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Сван-1" Юдицького О.В. № 02-01/16029/04-14-10-2337 від 30.10.2020 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.09.2020 та на рішення Господарського суду Черкаської області від 21.10.2019; призначено розгляд касаційної скарги на 26.01.2021 о 10:00 год.
Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими аргументами особи, яка подала касаційну скаргу.
13. Не погоджуючись з прийнятою постановою, арбітражним керуючим - ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю "Сван-1" Юдицьким О.В. подано касаційну скаргу, в якій останній просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції та задовольнити позов.
14. Касаційну скаргу мотивовано наступним.
14.1 Київський апеляційний господарський суд своїми неодноразовими запитами витребовував у Господарського суду Черкаської області матеріали (оригінали) всієї справи, що було обов`язковою підставою для направлення справи до Київського апеляційного господарського суду згідно вимог Господарського процесуального кодексу України. Суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що з огляду на приписи статей 8 19 129 Конституції України, пунктів 1.1.2, 1.1.4, 1.4.7, 2.4.21, 2.4.23 Інструкції з діловодства в господарських судах України затвердженої Наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 № 28 у Київського апеляційного господарського суду не було правових підстав витребувати всі матеріали справи № 925/100/15.
14.2 Судами попередніх інстанцій не враховано, що справа № 925/100/15 про банкрутство не слухалась через тривалі, систематичні витребування Київським апеляційним господарським судом матеріалів справи, а процедура розпорядження майном у вказаній справі тривала 36 місяців, внаслідок чого позивач був позбавлений можливості задовольнити свої вимоги в межах справи про банкрутство № 925/100/15.
14.3 Судами попередніх інстанцій не враховано, що згідно приписів статті 1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
14.4 Судом апеляційної інстанції не враховано правові висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 242/4741/16-ц.
14.5 Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 10.07.2017 у справі № 925/100/15 було встановлено, що справа про банкрутство не слухалася через тривалі, систематичні витребування Київським апеляційним господарським судом оригіналу справи.
Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі
15. Учасники справи не скористалися своїм правом на подання відзиву на касаційну скаргу.
16. Представник Акціонерного товариства "Сбербанк" в судовому засіданні 26.01.2021 підтримав касаційну скаргу з підстав викладених в ній.
Розгляд клопотань Верховним Судом
17. 21.01.2021 від арбітражного керуючого - ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Сван-1" Юдицького О.В. на електронну пошту суду надійшла заява про розгляд касаційної скарги за наявними у справі матеріалами без участі в судовому засіданні 26.01.2021 представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Сван-1" у зв`язку із його участю в судовому засіданні іншого суду.
18. Представник Акціонерного товариства "Сбербанк" в судовому засіданні 26.01.2021 розгляд вказаної заяви залишив на розсуд суду.
19. Ухвалою від 08.12.2020 доведено до відома учасників справи, що нез`явлення їх представників в судове засідання не є перешкодою для розгляду касаційної скарги.
20. З огляду на викладене, колегія суддів вважає за можливе розглядати касаційну скаргу арбітражного керуючого - ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Сван-1" Юдицького О.В. № 02-01/16029/04-14-10-2337 від 30.10.2020 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.09.2020 та на рішення Господарського суду Черкаської області від 21.10.2019 у справі № 910/553/19 (04/14-10/5026/2337/2011) без участі представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Сван-1" в судовому засіданні 26.01.2021.
Позиція Верховного Суду
21. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника Акціонерного товариства "Сбербанк", обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм права дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
22. Законом України від 15.01.2020 № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон) зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України.
23. Вказаний Закон набрав чинності 08.02.2020.
24. Прикінцевими та перехідними положеннями цього Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
25. З огляду на викладене, в цьому випадку при розгляді вказаної касаційної скарги підлягають застосуванню норми Господарського процесуального кодексу України в редакції чинній з 08.02.2020, в редакції Закону від 15.01.2020 № 460-IX.
26. Відповідно статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги..
27. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.
28. Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.
28.1 Позивач мотивував свої вимоги тим, що він є конкурсним кредитором Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Сван", оскільки заборгованість останнього перед Боржником становить 56 155 718,16 грн, та виникла до дня порушення провадження в справі № 925/100/15 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Сван".
28.2 За твердженням позивача загальна сума боргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Сван" перед позивачем станом на 30.04.2015 - дату порушення провадження у справі № 925/100/15 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Сван" становить 56 155 718,16 грн., які складаються із наступних сум: 510 000 грн. - безспірні вимоги позивача до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Сван" за рішенням Господарського суду Черкаської області від 16.12.2013 у справі № 925/1689/13, з яких: 500 000 грн. - частина суми боргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Сван" перед позивачем за Договором №15/03 про переведення боргу від 15.03.2008 та 10 000 грн. - сплачений Боржником судовий збір; 5 476 427,55 грн. - залишок суми боргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Сван" перед позивачем за Договором №15/03 про переведення боргу від 15.03.2008; 3 352 775,88 грн. - інфляційні нарахування на суму боргу; 381 672,67 грн. - 3% річних від простроченої суми; 46 436 842,06 грн. - пені за прострочення грошового зобов`язання на підставі п.5.2. Договору.
28.3 22.05.2018 позивач звернувся до Господарського суду Черкаської області з заявою про визнання вказаних вимог в справі № 925/100/15 про банкрутство.
28.4 Позивач зазначає, що Київський апеляційний господарський суд своїми неодноразовими запитами витребовував у Господарського суду Черкаської області матеріали (оригінали) всієї справи, що було обов`язковою підставою для направлення справи до Київського апеляційного господарського суду згідно вимог Господарського процесуального кодексу України. Отже, справа про банкрутство не слухалась через тривалі, систематичні витребування Київським апеляційним господарським судом оригіналу справи.
28.5 За твердженням позивача розпорядження майном в справі про банкрутство № 925/100/15, станом на останню дату витребування апаратом Київського апеляційного господарського суду оригіналу господарської справи з Господарського суду Черкаської області, тривала надмірний строк внаслідок незаконних систематичних дій Київського апеляційного господарського суду.
28.6 Відтак, внаслідок дії мораторію, позивач вказує, що він позбавлений можливості задовольнити в рамках справи про банкрутство свої вже визнані судом (в інших процесах - позовних провадженнях, що передували порушенню справи про банкрутство) вимоги через неправомірні дії Відповідача по блокуванню слухання справи.
28.7 Позивач як кредитор - звернувся в процедуру ліквідації в Київський апеляційний господарський суд з заявою від 03.12.2018 про визнання судом кредиторських вимог на суму 117 935 982,77 грн шкоди. Боржник вважає, що внаслідок неправомірних дій КАГС йому завдано наступної шкоди: 56 155 718,16 грн - заявлено 22.05.2018; сума боргу з урахуванням індексу інфляції складає 117 935 982,77 грн.
28.8 Листом від 26.12.2018 Київський апеляційний господарським суд (далі - Відповідач, КАГС) відмовив у визнанні вимог позивача з тих мотивів, що ці вимоги нічим не підтверджені.
29. Аргументи скаржника (пункти 14.1 - 14.3 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими, а тому відхиляються Судом з огляду на таке.
29.1 Судами попередніх інстанцій вірно зазначено, що особа, звертаючись з позовом стосовно неправомірності дій чи бездіяльності компетентного органу, має довести неправомірність дій чи бездіяльності такого органу відповідними доказами, оскільки просте посилання на неправомірність не може вважатись достатнім.
29.2 Відповідно до статті 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
29.3 Згідно із частинами 1, 2 статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються.
29.4 Незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України. Вплив на суддю у будь-який спосіб забороняється. Суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права (частини 1, 2 статті 126, частина 1 статті 129 Конституції України).
29.5 Відповідно до частин 1, 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
29.6 Згідно з частиною 2 статті 114 Господарського процесуального кодексу України, встановлений судом процесуальний строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.
29.7 При цьому, обґрунтованість тривалості провадження повинна оцінюватися з урахуванням конкретних обставин справи та критеріїв, викладених у прецедентній практиці ЄСПЛ. Зокрема, складності справи та поведінки заявника та держорганів.
Відповідно до п. 99 рішення ЄСПЛ "Кениг проти Федеративної Республіки Німеччина" розумний строк розгляду в сенсі пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод оцінюється з огляду на обставини справи. Вивчаючи розумність строків процесу, саме визначення розумних строків має здійснюватись під час розгляду кожної конкретної справи.
29.8 Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач ставить питання про визнання протиправними дій КАГС та бездіяльності держави України, що, на думку позивача, спричинило порушення розумних строків розгляду справи та спричинило позивачу шкоду, при цьому, ця шкода визначена як борг з урахуванням індексу інфляції.
29.9 Протиправна бездіяльність суб`єкта владних повноважень - це зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи в нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість та межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи (правова позиція Верховного Суду України, викладена у постанові від 13.06.2017 у справі № п/800/490/15).
29.10 Суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про те, що протиправну дію або бездіяльність суб`єкта владних повноважень слід розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, що полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. При цьому, для встановлення протиправності дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень потрібно з`ясувати, які дії відповідно до закону він мав вчинити, проте не вчинив, чи яке рішення повинен був прийняти, але не прийняв.
29.11 Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
29.12 На підставі вказаної норми відшкодуванню за рахунок держави підлягає шкода у випадку встановлення факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю державної влади.
29.13 Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 Цивільного кодексу України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.
29.14 У пунктах 5.6 і 5.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 920/715/17 (провадження № 12-199гс18) зазначено, що шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 Цивільного кодексу України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт. За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 Цивільного кодексу України в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173 1174 Цивільного кодексу України).
29.15 Відповідно до статті 1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
29.16 Статтею 1174 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
29.17 У пункті 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 по справі № 242/4741/16-ц (провадження № 14-515цс19) міститься висновок про те, що з урахуванням того, що саме на державу покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовою або службовою особою, є держава як учасник цивільних відносин, як правило, в особі органу, якого відповідач зазначає порушником своїх прав.
29.18 Крім того, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12.03.2019 у справі № 920/715/17 (провадження № 12-199гс18) зазначила, що необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 Цивільного кодексу України. Дії (бездіяльність) ГУ НП у Сумській області, внаслідок яких (якої) було завдано шкоди, є основним предметом доказування та, відповідно встановлення у цій справі, оскільки відсутність такого елемента делікту свідчить про відсутність інших складових цієї правової конструкції та відсутність самого заподіяння шкоди як юридичного факту, внаслідок якого виникають цивільні права та обов`язки (статті 11 Цивільного кодексу України).
29.19 Разом з тим, судами попередніх інстанцій встановлено, що у матеріалах справи № 910/553/19 (04/14-10/5026/2337/2011) відсутні докази, які підтверджували б факт допущення відповідачем протиправних дій або бездіяльності, та існування причинно-наслідкового зв`язку між такими діями або бездіяльністю та шкодою, спричиненою на думку позивача, останньому.
29.20 Окрім того, з системного аналізу приписів процесуального закону прямо вбачається наявність повноважень у господарського суду апеляційної інстанції на витребування матеріалів справи з місцевого господарського суду.
29.21 З огляду на викладене вище, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.
30. Аргументи скаржника (пункт 14.4 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими, а тому відхиляються Судом з огляду на таке.
30.1 Судом першої інстанції в оскаржуваному судовому рішенні зазначено про те, що відшкодування можливе лише з казначейських рахунків Державної казначейської служби України, але позивач не заявляв клопотань про залучення Державної казначейської служби України до участі у справі в якості відповідача чи третьої особи без самостійних вимог.
30.2 Разом з тим, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 242/4741/16-ц викладена правова позиція яка полягає в наступному.
30.2.1 З урахуванням того, що саме на державу покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне вказати, що належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовою або службовою особою, є держава як учасник цивільних відносин, як правило, в особі органу, якого відповідач зазначає порушником своїх прав. Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для відступу від висновку Верховного Суду України, який міститься у постанові від 08 листопада 2017 року у справі № 761/13921/15-ц (провадження № 6-99цс17), оскільки Верховний Суд України не робив висновку про обов`язкове залучення ДКСУ та неможливість задоволення позову у разі незалучення цього органу. Велика Палата Верховного Суду також вважає, що в ухвалі Верховного Суду від 04 вересня 2019 року, якою справа передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду, міститься помилкове посилання на постанову Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 910/23967/16, оскільки в тій справі зроблений висновок про повернення сум виконавчого збору, надміру сплачених до Державного бюджету України, а не про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовою або службовою особою, і не зроблено висновку про обов`язкове залучення ДКСУ та неможливість задоволення позову у разі незалучення.
30.2.2 Держава бере участь у справі як відповідач через відповідні органи державної влади, зазвичай, орган, діями якого завдано шкоду. Разом із тим, залучення або ж незалучення до участі у таких категоріях спорів ДКСУ чи її територіального органу не впливає на правильність визначення належного відповідача у справі, оскільки відповідачем є держава, а не Державна казначейська служба України чи її територіальний орган.
30.2.3 Порядок виконання судових рішень про стягнення коштів з державного органу визначений Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" від 05 червня 2012 року № 4901-VI, яким встановлено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
30.2.4 ДКСУ та її територіальний орган можуть бути залучені до участі у справі з метою забезпечення завдань цивільного судочинства, однак їх незалучення не може бути підставою для відмови у позові.
30.2.5 Враховуючи вищевикладене, Велика Палата Верховного Суду вважає помилковим висновок суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позову з підстав незалучення відповідного територіального органу ДКСУ. Відмовивши у задоволенні позову з формальних міркувань, апеляційний суд не переглянув справу по суті.
30.3 У справі № 910/553/19 (04/14-10/5026/2337/2011) суд першої інстанції, зазначивши про те, що відшкодування можливе лише з казначейських рахунків Державної казначейської служби України, але позивач не заявляв клопотань про залучення Державної казначейської служби України до участі у справі в якості відповідача чи третьої особи без самостійних вимог, дійшов висновку про відмову в задоволенні позову саме з тих підстав, що у матеріалах справи відсутні докази, які підтверджували б факт допущення відповідачем протиправних дій або бездіяльності, та існування причинно-наслідкового зв`язку між такими діями або бездіяльністю та шкодою, спричиненою на думку позивача, останньому, а не з підстав незалучення відповідного територіального органу ДКСУ в якості відповідача чи третьої особи.
30.4 Хоча висновок суду першої інстанції про те, що відшкодування можливе лише з казначейських рахунків Державної казначейської служби України, але позивач не заявляв клопотань про залучення Державної казначейської служби України до участі у справі в якості відповідача чи третьої особи без самостійних вимог і є помилковим, вказане не призвело до ухвалення помилкового ріщення.
31. Аргументи скаржника (пункт 14.5 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими, а тому відхиляються Судом з огляду на таке.
31.1 В ухвалі Господарського суду Черкаської області від 10.07.2017 у справі № 925/100/15 зазначено наступне:" Суддею Боровиком С.С. встановлено, що Київський апеляційний господарський суд своїми запитами №2628/15 від 25.06.2015, №3956/15 від 09.09.2015, №5051/15 від 13.11.2015, №5830/15 від 22.12.2015, №240/16 від 25.01.2016, №1268/16 від 22.03.2016, №3238/16 від 27.07.2016, №5578/16 від 19.12.2016, №449/17 від 06.02.2017, №1998/17 від 15.05.2017, №2075/17 від 18.05.2017, витребовував у господарського суду Черкаської області матеріали (оригінали) всієї справи, що було обов`язковою підставою для направлення справи до Київського апеляційного господарського суду згідно вимог Господарського процесуального кодексу України. В подальшому, 26.06.2017 з Київського апеляційного господарського суду надійшов запит №2566/17 від 21.06.2017 справи №925/100/15, на виконання якого господарським судом Черкаської області 26.06.2017 було надіслано копії матеріалів оскарження для їх розгляду у встановленому законодавством порядку. Проте, 10.07.2017 перед початком судового засідання з Київського апеляційного господарського суду надійшов черговий запит №09-16/2567/17 від 03.07.2017 з вимогою про термінове надіслання оригіналу ухвали від 06.06.2017 Київського апеляційного господарського суду разом із матеріалами справи №925/100/15, що спричинить неможливість своєчасного розгляду справи суддею Боровиком С.С. в судовому засіданні із викликом представників сторін.".
31.2 Із змісту вказаної ухвали не вбачається про встановлення обставин які б свідчили саме про неправомірність дій Київського апеляційного господарського суду щодо витребування матеріалів справи, наявність шкоди та причинного зв`язку між неправомірними діями і заподіяною шкодою.
32. Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
33. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, позиція суду касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
34. У справі, що розглядається, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів попередніх інстанцій.
35. Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
36. Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.
37. Оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції таким вимогам закону відповідають.
38. Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.
39. Вказані вимоги судами першої та апеляційної інстанцій при ухваленні оскаржуваних рішення та постанови були дотримані.
Керуючись статтями 240 300 301 304 308 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 15.01.2020 № 460-IX, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,
П О С Т А Н О В И В :
1. Касаційну скаргу арбітражного керуючого - ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Сван-1" Юдицького О.В. № 02-01/16029/04-14-10-2337 від 30.10.2020 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.09.2020 та на рішення Господарського суду Черкаської області від 21.10.2019 у справі № 910/553/19 (04/14-10/5026/2337/2011) залишити без задоволення.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.09.2020 та рішення Господарського суду Черкаської області від 21.10.2019 у справі № 910/553/19 (04/14-10/5026/2337/2011) залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. В. Білоус
Судді С. В. Жуков
Н. Г. Ткаченко