ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 вересня 2020 року
м. Київ
Справа № 910/5699/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Мачульського Г.М. - головуючого, Краснова Є.В., Пількова К.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕМА КІДС"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.11.2019 (колегія суддів: Сулім В.В. - головуючий, Пономаренко Є.Ю., Майданевич А.Г.) та на рішення Господарського суду міста Києва від 27.08.2019 (суддя Котков О.В.)
за позовом керівника Маріупольської місцевої прокуратури № 2 в інтересах держави в особі Департаменту освіти Маріупольської міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вема Кідс"
про стягнення штрафу та пені,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1. Звернувшись в інтересах держави в особі Департаменту освіти Маріупольської міської ради (далі - позивач) керівник Маріупольської місцевої прокуратури № 2 (далі - прокурор) просив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вема Кідс" (далі - відповідач) 667 471,57 грн штрафних санкцій за договором поставки товару №2993 від 24.07.2018, з яких: штраф - 598 629,12 грн та пеня - 68 842,45 грн.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав належним чином зобов`язання за договором поставки щодо своєчасної поставки товару, у зв`язку з чим відповідно до п.7.2.1. договору з відповідача підлягає стягненню пеня у розмірі 0,1% від вартості несвоєчасно поставленого товару та штраф у розмірі 20% за прострочення
2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.08.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.11.2019, позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача штраф - 598 629,12 грн та пеню - 68 842,35 грн, в іншій частині позову відмовлено.
2.2. Судові рішення мотивовані тим, що відповідачем було порушено строки поставки товару і ним не було доведено, що він не зміг виконати своє зобов`язання в силу причин, що не залежали від його волі. При розрахунку пені було допущена помилка і в стягненні 0,10 грн суд першої інстанції відмовив.
3. Короткий зміст вимог касаційних скарг та узагальнюючи доводи інших учасників справи
3.1. В касаційній скарзі відповідач просить вказані судові рішення скасувати, позов прокурора залишити без розгляду, посилаючись на те, що суди невірно застосували норми Закону України "Про прокуратуру" та статті 226 Господарського процесуального кодексу України. Прокурором не було обґрунтовано порушення інтересів держави у справі, не наведено підстав представництва ним позивача у суді, а тому позов прокурора слід було залишити без розгляду як такий, що поданий особою, яка не має процесуальної дієздатності.
3.2. Прокурором подано пояснення, де він зазначає про наявність всіх підстав для пред`явлення позовної заяви. Позов був поданий для захисту інтересів держави в контексті забезпечення громадянам прав на освіту, та в контексті надходження коштів до бюджету, розпорядником яких є позивач і який не вжив належних заходів для стягнення сум штрафних санкцій з відповідача.
4. Мотивувальна частина
4.1. 08.02.2020 набрав чинності Закон України від 15.01.2020 № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон України від 15.01.2020 № 460-IX).
Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Оскільки касаційну скаргу відповідачем у справі подано до набрання чинності Законом України від 15.01.2020 №460-IX, касаційний розгляд здійснюється відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України у редакції, яка була чинною до 08.02.2020.
Касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача на постанову та рішення у даній справі відкрито ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.12.2019 і одночасно зупинено до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №912/2385/18.
З огляду на усунення обставини, які зумовили зупинення провадження у цій справі, а саме оприлюдненням повного тексту постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, ухвалою від 30.07.2020 провадження у справі №908/1162/18 було поновлено.
4.2. Як встановлено судами, 24.07.2018 між Департаментом освіти Маріупольської міської ради (замовник) та ТОВ "Вема кідс" (постачальник) укладено договір поставки товару № 2993 (далі - договір), відповідно до умов якого, постачальник передає у власність замовнику, а замовник приймає та оплачує товар по цінах, в кількості, асортименті що вказані в додатку № 1 (специфікації), що є невід`ємною частиною цього договору.
Згідно п. 1.2. договору, найменування товару: Комплекти посібників для навчальних кабінетів початкової школи за кодом ДК 021:2015 22470000-5 - Посібники.
Строк (термін ) поставки до 31.10.2018 (п. 2.1. договору).
Відповідно до п. 2.2. договору, місце поставки: 87500. Донецька область, м. Маріуполь, пр. Миру 70. Фактичне місце поставки узгоджено сторонами - згідно додатку 2 до договору (дислокація).
Передача товару здійснюється за товарними накладними, що є підставою для оплати замовником (п. 2.3. договору).
Згідно п. 2.5. договору, датою поставки товару є дата, коли товар був переданий в повному обсязі у власність замовника в місці поставки призначення, що підтверджується відповідними документами, з цього моменту зобов`язання постачальника щодо поставки товару вважається виконаними у повному обсязі.
Пунктом 4.1. договору встановлено, що ціна договору становить 2 993 160,00 грн.
Додатковою угодою №1 від 23.08.2018 до договору внесено зміни в п.2.1. договору поставки №2993 від 24.07.2018 та до додатку №1 (специфікації) та визначено, що строк (термін) поставки до 27.08.2018 року, загальна вартість товару 2 993 145,60 грн.
Судами у справі встановлено, що відповідач в обумовлені договором строки товар позивачу не поставив.
4.3. Внаслідок непоставки товару Департамент освіти Маріупольської міської ради звернувся до відповідача з претензією № 39.10-44614-39.1 від 28.08.2018 про сплату пені за несвоєчасну поставку товару або повідомити про обставини, що є підставою для звільнення від відповідальності за порушення умов договору.
В листі №004/10 від 03.10.2018 відповідач заперечив проти нарахованих штрафних санкцій, оскільки, на думку відповідача, мали місце форс-мажорні обставини - пожежа у виробничо-складських приміщеннях, які стали обґрунтованою причиною для затримки поставки товару, на підтвердження чого надав акт про пожежу від 07.08.2018 року, складений у складі комісії провідного інспектора Ірпінського МВ Яцишина О.О., керуючого ТОВ "Фабрика Рент" Терещенко В.В. та директора ТОВ "Вема кідс" Гуральчука Г .Я.
Департамент освіти Маріупольської міської ради повторно звернувся до відповідача з претензією № 39-52569-39.1 від 03.10.2018 про сплату нарахованих штрафу та пені за неналежне виконання зобов`язань за договором поставки № 2993 від 24.07.2018.
Відповідач в свою чергу вищевказану претензію залишив без відповіді.
В подальшому, на виконання умов договору поставки № 2993 від 24.07.2018 відповідач поставив, а Департамент освіти Маріупольської міської ради прийняв товар на загальну суму 2 993 145,60 грн, що підтверджується видатковою накладною №ВК000000142 від 16.10.2018 (наявна в матеріалах справи).
Відповідно до ч.1 ст.617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Разом з тим, судами встановлено, що відповідач, посилаючись на пожежу, як на обставину непереборної сили, не довів виключний та невідворотний характер зазначеної події, та не надав доказів, що саме через настання цієї обставини він був позбавлений можливості виконати зобов`язання за договором, оскільки в акті про пожежу від 07.08.2018 вказано, що пожежею знищено вторинну сировину (паралон) на площі 16 м2, а також пошкоджено закопченням димом стелі складського-виробничого приміщення на площі в 12,6 м2, тоді як предметом договору є поставка посібників.
4.4. Відповідно до приписів статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у відповідній редакції переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (ч.1).
В касаційній скарзі відповідач посилається на те, що прокурор не мав права подавати позов в інтересах позивача.
Стаття 53 ГПК України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Відповідно до частини четвертої статті 53 цього кодексу прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII "Про прокуратуру", який набрав чинності 15.07.2015. Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (ч.1). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (ч.3). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абз. 1-3 ч.4). У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження (ч.7).
4.5. В постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 уточнено висновки, зроблені у постановах: Великої Палати Верховного Суду від 15 жовтня 2019 року у справі № 903/129/18; Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 927/246/18, від 16 квітня 2019 у справах № 910/3486/18 та № 925/650/18, від 17 та 18 квітня 2019 року у справах № 923/560/18 та № 913/299/18 відповідно, від 13 травня 2019 року у справі № 915/242/18; Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 0440/6738/18. А також відступлено від висновків, викладених в постанові Верховного Суду від 17 квітня 2019 року у справі № 923/560/18; постанові Верховного Суду від 16 квітня 2019 року у справі № 925/650/18; постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 909/569/18; постанова Верховного Суду від 07 грудня 2018 у справі № 924/1256/17.
У вказаній вище постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 висловлену такі правові позиції, які згідно приписів статті 236 ГПК України суди повинні враховувати.
Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо. Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим. Якщо суд після відкриття провадження у справі з урахуванням наведених учасниками справи аргументів та наданих доказів установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, суд залишає позовну заяву, подану прокурором в інтересах держави в особі компетентного органу, без розгляду відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України.
4.6. Суди попередніх інстанцій при перевірці вказаних прокурором у позові підстав представництва інтересів держави в особі позивача зазначили наступне.
Укладаючи договір поставки №2993 від 24.07.2018 на визначених у ньому умовах сторони розраховують або на належне його виконання, або на справедливу компенсацію (штрафні санкції) у випадку порушення його умов, і ці санкції з одного боку, зможуть компенсувати завдану другою стороною шкоду порушенням взятих на себе зобов`язань, а з іншого - стимулювати сторону до належного та вчасного цих зобов`язань виконання.
За договором поставки №2993 від 24.07.2018 передбачалась поставка школам на замовлення Департаменту освіти Маріупольської міської ради комплектів посібників до початку навчального року, тобто, від вчасного та повного виконання його умов відповідачем безпосередньо залежало матеріальне забезпечення початку навчального процесу у школах. Натомість, несвоєчасною поставкою комплектів посібників у школи міста Маріуполя, відповідач порушив нормальний початок навчального процесу у школах, чим безпосередньо завдав шкоди інтересам держави, в особі Департаменту освіти Маріупольської міської ради, яка (держава) згідно Конституції України гарантувала усім рівне право на освіту та зобов`язувалась її забезпечити. Відповідно до ст.53 Конституції України, кожен має право на освіту. Повна загальна середня освіта є обов`язковою.
Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам.
Компетентним органом щодо захисту зазначених інтересів держави у бюджетній сфері, згідно з Положенням, затвердженим рішенням Маріупольської міської ради від 19.04.2017 №7/17-1341 є Департамент освіти Маріупольської міської ради (позивач), який є головним розпорядником бюджетних коштів, і як розпорядник бюджетних коштів, забезпечує в межах повноважень ефективне і цільове використання бюджетних коштів.
Так, відповідно до ч.3 ст.26 Бюджетного кодексу України, Департамент освіти Маріупольської міської ради, як розпорядник бюджетних коштів мав би організувати внутрішній контроль для забезпечення дотримання законності та ефективності використання бюджетних коштів, досягнення результатів відповідно до встановленої мети, завдань, планів і вимог щодо діяльності бюджетної установи та її підвідомчих установ.
Всупереч покладеним обов`язкам Департаментом освіти Маріупольської міської ради не було вжито достатніх та належних заходів до стягнення суми штрафних санкцій за невиконання умов договору поставки №2993 від 24.07.2018 у примусовому порядку з відповідача, оскільки відповідний позов до суду пред`явлено не було.
При цьому листування у претензійному порядку стягнення штрафних санкцій не гарантує та не забезпечує.
4.7. В якості причин не звернення позивача з відповідним позовом прокурором вказано те, що Департамент освіти Маріупольської міської ради звернувся до Маріупольської місцевої прокуратури №2 з листом № 39-4412-39.1 від 27.02.2019, в якому просив останню забезпечити представництво інтересів Департаменту освіти Маріупольської міської ради в суді з метою стягнення сум штрафних санкцій за укладеним договором з ТОВ "Вема кідс", зазначаючи про неможливість самостійного звернення до суду з позовом, у зв`язку з відсутністю бюджетних асигнувань на сплату судового збору в необхідному розмірі, на підтвердження чого надано копію кошторису на 2019 рік, відповідно до якого коштів на сплату судового збору не передбачено. Вказаний лист був отриманий прокуратурою 28.02.2018 за вх. № 910вх-19.
4.8. Отже, оскільки позивач як орган, на якого покладено відповідні повноваження забезпечення ефективного і цільового використання бюджетних коштів для організації освітнього процесу для громадян, що являє собою державні інтереси, не належним чином здійснював свої повноваження, що проявилось у неподанні позову самостійно до відповідача, а причини такого неподання протягом розумного строку полягають у відсутності бюджетного фінансування на сплату судового збору за подання позову (об`єктивна причина, що перешкоджає такому зверненню), про що позивач повідомив прокуратуру, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанції, що вказане є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації"), у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації", повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.
Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до частини 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Отже вказані рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у даній справі як джерело права.
Враховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду вважає, що судами вірно було застосовано норми права, відповідно до правових позицій Верховного Суду, що підлягають врахуванню згідно приписів процесуального законодавства і фундаментальних порушень не встановлено, відтак підстав скасовувати оскаржені рішення немає, а касаційна скарга відповідача має бути залишена без задоволення як необґрунтована.
Керуючись статтями 300 301 308 309 315 317 Господарського процесуального кодексу України,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вема Кідс" залишити без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.11.2019 у справі Господарського суду міста Києва № 910/5699/19, залишити без змін.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Г.М. Мачульський
Судді Є.В. Краснов
К.М. Пільков