ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 листопада 2022 року
м. Київ
cправа № 910/5704/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кролевець О.А. - головуючий, Бакуліна С.В., Стратієнко Л.В.,
за участю секретаря судового засідання - Крапивної А.М.,
за участю представників:
Закритої акціонерної компанії з обмеженою відповідальністю «Емселба Лімітед» - не з`явився,
Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбент» - Цирулевська М.В.,
Дочірнього підприємства «Компанія Інтерсервіс» - Забродський В.В.,
Товариства з обмеженою відповідальністю «Даш-Бент Інвест» - Забродський В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Закритої акціонерної компанії з обмеженою відповідальністю «Емселба Лімітед»
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.06.2022
(головуючий суддя - Ткаченко Б.О., судді - Гаврилюк О.М., Барсук М.А.)
та рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2021
(суддя - Бондарчук В.В.)
у справі №910/5704/21
за позовом Закритої акціонерної компанії з обмеженою відповідальністю «Емселба Лімітед»
до 1)Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбент»;
2)Дочірнього підприємства «Компанія Інтерсервіс»
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-1 - Товариство з обмеженою відповідальністю «Даш-Бент Інвест»
ВСТАНОВИВ:
Історія справи
1. Закрита акціонерна компанія з обмеженою відповідальністю «Емселба Лімітед» («Emselba Limited») (далі - ЗАКзОВ «Емселба Лімітед», позивач) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбент» (далі - ТОВ «Укрбент», відповідач-1) та Дочірнього підприємства «Компанія Інтерсервіс» (далі - ДП «Компанія Інтерсервіс», відповідач-2) про (з урахуванням заяви про залишення без розгляду позову в частині визначення розміру частки ЗАКзОВ «Емселба Лімітед» у статутному капіталі ТОВ «Даш-Бент Інвест» у розмірі 100 %, що в сумі становить 2 500 000,00 грн):
- визнання договору безоплатного відчуження частки (корпоративних прав), укладеного 03.04.2018 між ДП «Компанія Інтерсервіс» та ТОВ «Укрбент», договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Даш-Бент Інвест» (далі - ТОВ «Даш-Бент Інвест», третя особа) у розмірі 90 % від загального розміру статутного капіталу, що складає 2 250 000,00 грн;
- переведення на ЗАКзОВ «Емселба Лімітед» («Emselba Limited») прав та обов`язків покупця частки ТОВ «Даш-Бент Інвест» у розмірі 90% від загального розміру статутного капіталу, що складає 2 250 000,00 грн;
- визначення розміру статутного капіталу ТОВ «Даш-Бент Інвест» у сумі 2 500 000,00 грн.
2. Позов мотивовано тим, що договір безоплатного відчуження частки (корпоративних прав) від 03.04.2018 є удаваним, оскільки між відповідачами насправді укладено договір купівлі-продажу.
3. Удаваність договору, на думку позивача, підтверджується тим, що: сторони спірного договору є суб`єктами господарювання, а укладення договору безоплатного відчуження частки (корпоративних прав) є таким, що не направлено на досягнення економічних і соціальних результатів та отримання прибутку, що передбачає підприємництво; баланс ТОВ «Даш-Бент Інвест» станом на 31.12.2017 становив понад 12 млн. грн, крім того, ТОВ «Даш-Бент Інвест» є власником 90,0055% акцій ПАТ «Дашуківські бентоніти», баланс якого становить понад 120 млн. грн.
4. Удаваний правочин, за доводами позивача, укладений з метою ухилення від обов`язку щодо вчинення дій на реалізацію переважного права позивача на придбання частки у статутному капіталі ТОВ «Даш-Бент Інвест», ураховуючи, що ЗАКзОВ «Емселба Лімітед» («Emselba Limited»), є учасником третьої особи.
5. Позивач наголошує на тому, що у зв`язку з визнанням договору удаваним (договором купівлі-продажу), права покупця (ТОВ «Укрбент») необхідно перевести на ЗАКзОВ «Емселба Лімітед».
6. Також позивач посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 01.10.2019 у справі № 909/1294/15, висновок якої підтверджує, на думку позивача, його позицію щодо удаваності спірного договору.
Короткий зміст оскаржуваних рішення та постанови судів попередніх інстанцій
7. Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.09.2021 у справі №910/5704/21 у задоволенні позовних вимог ЗАКзОВ «Емселба Лімітед» відмовлено повністю.
8. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що умовами спірного договору безоплатного відчуження (передачі) частки (корпоративних прав) від 03.04.2018 не передбачено набуття відповідачем-1 у власність частки у статутному капіталі третьої особи за винагороду/оплату на користь відповідача-2, а позивачем не надано суду належних доказів на підтвердження того, що ТОВ «Укрбент» сплатило на користь ДП «Компанія Інтерсервіс» грошові кошти за відчуження (передачу) частки (корпоративних прав) у статутному капіталі ТОВ «Даш-Бент Інвест».
9. На переконання суду першої інстанції, обставини, за яких можна дійти беззаперечного висновку, що оспорюваний договір дарування укладено між відповідачами з метою приховати інший правочин, у даному випадку, договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Даш-Бент Інвест», не підтверджені наявними в матеріалах справи доказами та спростовані встановленими судом обставинами.
10. Суд першої інстанції зазначає, що статут ТОВ «Даш-Бент Інвест» не містить заборони на відчуження учасником товариства своєї частки у статутному капіталі товариства третім особам, проте встановлює, що учасники товариства користуються переважним правом саме придбання (купівлі) частки (її частини) учасника, тому, саме придбання (купівля) такої частки (її частини) має здійснюватися з дотриманням правила щодо надання переважного права за придбання такої частки учасниками товариства.
11. Також місцевий господарський суд наголошує на тому, що статутом ТОВ «Даш-Бент Інвест» та чинним законодавством не встановлено обмежень щодо укладання договорів дарування учасником свої частки в статутному капіталі.
12. За висновками суду першої інстанції, зважаючи на недоведеність доводів позивача про удаваність спірного договору, не підлягають задоволенню і похідні вимоги про переведення на ЗАКзОВ «Емселба Лімітед» («Emselba Limited») прав та обов`язків покупця частки ТОВ «Даш-Бент Інвест» та визначення розміру статутного капіталу.
13. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.06.2022 у даній справі залишено без змін рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2021.
14. Постанова мотивована тим, що позивачем в розумінні ст. ст. 76 - 79 Господарського процесуального кодексу України не було доведено належними, допустимими доказами, що правовою природою оспорюваного позивачем правочину є саме правочин купівлі - продажу, як не доведено і формальність оспорюваного правочину та ненастання правових наслідків за ним, як не доведено і існування дійсного наміру ДП «Компанія Інтерсервіс» передати ТОВ «Укрбент» частку у статутному капіталі ТОВ «Даш-Бент Інвест» саме на оплатній основі та вартість такої передачі саме у заявленому позивачем розмірі. Крім того, матеріалами справи не підтверджується, як не встановлено і за наслідками розгляду справи судом апеляційної інстанції, що сторони оспорюваного позивачем договору дарування мали певну домовленість щодо відчуження частки саме на оплатній основі, навпаки, відповідачами доведено зрозумілий мотив укладення договору дарування.
15. Оскільки прав та охоронюваних законом інтересів позивача, про захист яких він просить суд у позові, відповідачами не порушено, і суд першої інстанції відмовив позивачеві в позові по суті у зв`язку з безпідставністю позовних вимог, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що питання порушення позовної давності (за даних обставин) не впливає на суть винесеного рішення і відповідно, позовна давність при вирішенні даного спору застосуванню не підлягає.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
16. Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить Суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2021, постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.06.2022 у справі №910/5704/21 та прийняти нове рішення, яким визнати спірний договір безоплатного відчуження частки (корпоративних прав) договором купівлі-продажу; перевести на позивача права та обов`язки покупця частки в розмірі 90% статутного капіталу, що складає 2 250 000,00 грн; та визначити розмір частки позивача у статутному капіталі ТОВ «Даш-Бент Інвест» в розмірі 100%, що в сумі становить 2 250 000,00 грн.
17. Підставою касаційного оскарження позивач зазначає п. 1 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
18. Скаржник наголошує на прийнятті судами попередніх інстанцій рішень без урахування висновків щодо застосування норми права, викладених у постановах: Верховного Суду: від 01.10.2019 у справі № 909/1294/15 (щодо безпідставності безоплатного дарування частки у статутному капіталі); від 13.10.2021 у справі №912/3747/20 (щодо мотивів передачі в дар майна); від 31.03.2021 у справі №923/875/19 (щодо добросовісного використання своїх прав, зокрема в частині повідомлення учасника/акціонера про продаж своєї частки/акції).
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
19. У відзивах на касаційну скаргу ДП «Компанія Інтерсервіс», ТОВ «Даш-Бент Інвест», ТОВ «Укрбент» просять залишити судові рішення судів попередніх інстанцій без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
20. У клопотанні про закриття касаційного провадження ТОВ «Укрбент» просить, на підставі ст. 296 ГПК України, закрити касаційне провадження за касаційною скаргою ЗАКзОВ «Емселба Лімітед», оскільки підстава касаційного оскарження зазначена позивачем у скарзі не підтвердилась.
21. Представник позивача звернувся до Суду із заявою про залишення касаційної скарги без розгляду та повернення касаційної скарги і повернення судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги, у зв`язку з тим, що позивач змінив своє рішення щодо подання касаційної скарги.
22. Також представником позивача подана заява про проведення судового засідання без участі представника скаржника.
Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
23. Відповідно до статуту Товариства з обмеженою діяльністю «Даш-Бент Інвест» (редакція затверджена загальними зборами учасників ТзОВ «Даш-Бент Інвест», оформлених протоколом №01/04/2018 від 02.04.2018) учасниками товариства є: Дочірнє підприємство «Компанія Інтерсервіс» (90% в статутному капіталі) та Закрита акціонерна компанія з обмеженою відповідальністю «Емселба Лімітед» («Emselba Limited») (10% в статутному капіталі).
24. 03 квітня 2018 року між Дочірнім підприємством «Компанія Інтерсервіс» (відчужувач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрбент» (набувач) укладено договір безоплатного відчуження (передачі) частки (корпоративних прав).
25. Відповідно до п. 1.1 договору відчужувач зобов`язався безоплатно передати у власність набувача належну йому на праві приватної власності частку, а також корпоративні права, що з неї випливають, у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Даш-Бент Інвест», яка становить 90 % статутного капіталу товариства, що складає 2 250 000,00 грн, а набувач зобов`язується безоплатно прийняти таку частку в статутному капіталі товариства в порядку, визначеному даним договором.
26. Згідно з п. 2.1 договору право власності на частку та корпоративні права, що з неї випливають, переходять до набувача з моменту набрання чинності даним договором. Наслідком набрання чинності даним договором є проведення державної реєстрації відповідних змін до установчих документів (статуту) товариства, пов`язаних із зміною складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Даш-Бент Інвест».
27. Пунктом 2.2 договору передбачено, що з моменту укладення даного договору відчужувач втрачає всі права та обов`язки щодо належної йому частки у статутному капіталі ТзОВ «Даш-Бент Інвест» у розмірі 90%. Відповідно з моменту набрання чинності даним договором набувач набуває прав та обов`язків учасника даного товариства як власника частки, яка становить 90% статутного капіталу товариства.
28. У пункті 5.1 договору сторони погодили, що у випадку настання обставин, передбачених в п. 2.1 даного договору, мають місце такі юридично значимі наслідки: усі права та обов`язки відчужувача як власника частки переходять до набувача; відчужувач втрачає усі права та обов`язки як власника частки, що становить 90 % статутного капіталу товариства, а набувач набуває відповідні права та обов`язки; набувач як власник частки, що становить 90% статутного капіталу товариства, стає новим учасником товариства і набуває правосуб`єктності, що випливає із цього.
29. Даний договір є укладеним та набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за ним. Даний договір є, в тому числі, актом прийому-передачі частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Даш-Бент Інвест» (п. 7.1. та п. 7.2. договору).
30. 03 квітня 2018 року відбулися загальні збори учасників ТОВ «Даш-Бент Інвест», оформлені протоколом № 03/04/2018, на яких були присутні: ДП «Компанія Інтерсервіс» та ТзОВ «Укрбент», представники ЗАКзОВ «Емселба Лімітед» («Emselba Limited») на збори учасників не з`явилися, та на яких були прийняті рішення, зокрема:
у зв`язку з укладенням договору безоплатного відчуження (передачі) частки (корпоративних прав) у статутному капіталі товариства визначити та затвердити наступний склад учасників ТзОВ «Даш-Бент Інвест» та розмір їх часток: ТзОВ «Укрбент», частка в статутному капіталі 90%, внесок до статутного капіталу - 2 250 000,00 грн та ЗАКзОВ «Емселба Лімітед» («Emselba Limited»), частка в статутному капіталі 10%, внесок до статутного капіталу - 250 000,00 грн.
31. Позивач вважаючи, що договір безоплатного відчуження (передачі) частки (корпоративних прав) від 03.04.2018 є удаваним, оскільки укладений між відповідачами -1 та -2 з метою приховування реального правочину, а саме договору купівлі-продажу частки (корпоративних прав) у статутному капіталі ТзОВ «Даш-Бент Інвест» та порушує права позивача на переважне право на купівлю частки, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.
Позиція Верховного Суду
32. Згідно зі ст. 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
33. Суб`єктивне право на захист ? це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
34. Водночас під порушенням права слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
35. Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову. Предмет і підстава позову сприяють з`ясуванню наявності та характеру спірних правовідносин між сторонами, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов`язку.
36. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, предмет та підстави позову, докази, які, на її думку, підтверджують заявлені вимоги. Обов`язок надання правового аналізу заявлених вимог, доказів на їх підтвердження та спростування доводів учасників справи покладений на господарський суд.
37. Положеннями ч.ч. 1 - 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
38. Позов мотивовано тим, що договір дарування є удаваним договором та є прихованим договором купівлі-продажу, що порушує переважне право позивача як учасника на викуп частки ТОВ «Даш-Бент Інвест».
39. Згідно зі ст. 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.
40. Верховний Суд неодноразово зазначав, що за удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. За удаваним правочином права та обов`язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. У такій ситуації існують два правочини: один - удаваний, а інший - той, який сторони дійсно мали на увазі. Отже, удаваний правочин своєю формою прикриває реальний правочин.
41. Таким чином, правова природа договору не залежить від його назви, а визначається з огляду на зміст, тому оцінюючи відповідність волі сторін та укладеного договору фактичним правовідносинам, суд повинен надати правову оцінку його умовам, правам та обов`язкам сторін для визначення спрямованості як їх дій, так і певних правових наслідків.
42. Тому доведення удаваності правочину відбувається не лише шляхом аналізу змісту укладеного правочину (удаваність якого доводиться позивачем), а за допомогою інших, непрямих доказів (зняття обдарованим готівки з банківського рахунку, укладення ним договору займу, публікація оголошень про продаж предмету, який потім був подарований, відсутність родинних чи інших зв`язків, відсутність зрозумілого мотиву укладення договору дарування майна тощо).
43. Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі ст. 235 ЦК України, має визначити правочин, який насправді вчинили сторони, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин.
44. Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
45. Статтею 717 ЦК України передбачено, що за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність. Договір, що встановлює обов`язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування.
46. Договір дарування, як і договір купівлі-продажу мають споріднену правову спрямованість - передачу відповідного майна у власність іншої особи. Основною ознакою договору дарування є передача майна у власність обдаровуваного саме на безоплатній основі. Натомість відносини купівлі-продажу передбачають передачу відповідного майна у власність іншої особи на оплатній основі.
47. Верховний Суд у постанові від 01.10.2019 у справі № 909/1294/15 зазначив, що правочин дарування позбавлений економічного сенсу і може бути вчинений лише за наявності дружніх, родинних чи будь-яких інших відносин, які б могли пояснити такий правочин.
48. Позивач, заявляючи вимогу про визнання правочину удаваним, має довести: 1) факт укладення правочину, який, на його думку, є удаваним; 2) спрямованість волі сторін в удаваному правочині на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж тих, що передбачені насправді вчиненим правочином, тобто відсутність у сторін іншої мети, ніж намір приховати насправді вчинений правочин; 3) настання між сторонами інших прав та обов`язків, ніж тих, що передбачені удаваним правочином.
49. Суд, розглядаючи питання щодо удаваності правочину, має встановити мотиви передачі в дар майна, зокрема у випадках коли дарувальник та обдаровуваний не перебувають у родинних відносинах.
50. Згідно з ч. 1 ст. 202, ч. 3 ст. 203 ЦК України головним елементом угоди (правочину) є вільне волевиявлення та його відповідність внутрішній волі сторін, які спрямовані на настання певних наслідків, тому основним юридичним фактом, який підлягав встановленню судом у цій справі є дійсна спрямованість волі сторін при укладенні договорів дарування та з`ясування питання про те, чи не укладені ці угоди з метою приховати іншу угоду та яку саме.
51. За приписами ст. 53 Закону України «Про господарські товариства» (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства. Відчуження учасником товариства з обмеженою відповідальністю своєї частки (її частини) третім особам допускається, якщо інше не встановлено статутом товариства. Учасники товариства користуються переважним правом купівлі частки (її частини) учасника пропорційно до розмірів своїх часток, якщо статутом товариства чи домовленістю між учасниками не встановлений інший порядок здійснення цього права. Купівля здійснюється за ціною та на інших умовах, на яких частка (її частина) пропонувалася для продажу третім особам. Якщо учасники товариства не скористаються своїм переважним правом протягом місяця з дня повідомлення про намір учасника продати частку (її частину) або протягом іншого строку, встановленого статутом товариства чи домовленістю між його учасниками, частка (її частина) учасника може бути відчужена третій особі.
52. Згідно з п. 8.8, п. 9.1.4 статуту ТОВ «Даш-Бент Інвест», затвердженого рішенням загальних зборів учасників товариства, оформленого протоколом № 01/04/2018 від 02.04.2018, учасник має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному чи кільком іншим учасникам та третім особам. Учасники користуються переважним правом купівлі частки (її частини) учасника, який її відступив пропорційно до розмірів їх часток у статутному капіталі. Купівля здійснюється за ціною та на інших умовах, на яких частка (її частина) пропонується до продажу третім особам. Якщо учасники не скористуються своїм переважним правом протягом 1 місяця з дня повідомлення про намір учасника продати свою частку (її частину), частка (її частина) учасника може бути відчужена третім особам.
53. Верховний Суд констатує, що власник майна має право вільно володіти, користуватися та розпоряджатися власним майном. Водночас, якщо законодавством передбачено переважне право інших осіб на купівлю певного майна, то власник майна, який вчинив правочин дарування, має довести розумні мотиви такого правочину. За відсутності таких мотивів (зокрема, у випадку дарування майна, яке має значну вартість, сторонній особі) правочин може бути визнаний судом удаваним.
54. Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 23.02.2022 у справі № 922/2182/21, від 03.11.2022 у справі № 912/3747/20.
55. Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
56. Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.
57. Верховний Суд також зазначає, що у п.п. 1 - 3 ч. 1 ст. 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.
58. За приписами ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
59. Суди попередніх інстанцій, досліджуючи питання дійсної спрямованості волі сторін при укладенні спірного договору дарування, дослідили матеріали справи надали оцінку та взяли до уваги пояснення сторін, доводи відповідачів та третьої особи щодо намірів та мотивів саме безоплатного передання в дар частки у статутному капіталі ТОВ «Даш-Бент Інвест» (в тому числі, доводам щодо однієї і тієї ж особи, яка здійснює вирішальний вплив (контроль) на діяльність відповідачів, третьої особи та ПАТ «Дашуківські бентоніти», відомості стосовно чого містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань), які не спростовані позивачем.
60. Судами попередніх інстанцій не взято до уваги доводи позивача щодо вартості відчужуваної частки у статутному капіталі ТОВ «Даш-Бент Інвест», з посиланням на річні баланси за 2017 рік ТОВ «Даш-Бент Інвест» та ПАТ «Дашуківські бентоніти», оскільки останні не підтверджують ні вартість відчужуваної частки, ні оплатність спірного договору дарування.
61. Доводи позивача не підтверджують наявності у відповідачів мотиву здійснити продаж частки у статутному капіталі ТОВ «Даш-Бент Інвест» та не містять відомостей щодо факту та обставин передачі відповідачем-1 відповідачеві -2 грошових коштів за подаровану частку.
62. З огляду на визначені ст. 300 ГПК України, межі розгляду справи судом касаційної інстанції, та враховуючи встановлені судами попередніх інстанцій обставини недоведеності позивачем укладення відповідачами договору з метою приховати інший правочин - договір купівлі-продажу частки ТОВ «Даш-Бент Інвест» та відсутності у сторін іншої мети, ніж намір приховати насправді вчинений правочин і настання між сторонами інших прав та обов`язків, ніж тих, що передбачені спірним правочином, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог позивача.
63. Верховним Судом відхиляються доводи позивача щодо неврахування судами попередніх інстанцій висновків, викладених у постановах Верховного Суду: від 01.10.2019 у справі № 909/1294/15 (щодо безпідставності безоплатного дарування частки у статутному капіталі); від 13.10.2021 у справі № 912/3747/20 (щодо мотивів передачі в дар майна); від 31.03.2021 у справі №923/875/19 (щодо добросовісного використання своїх прав, зокрема в частині повідомлення учасника/акціонера про продаж своєї частки/акції).
64. У справі № 923/875/19, яка переглядалась Верховним Судом, предметом позову були вимоги про переведення прав покупця за договором купівлі-продажу корпоративних прав. Верховний Суд, залишаючи без змін судові рішення судів попередніх інстанцій вказав на те, що позивач надав свою згоду на купівлю частки третьою особою і тим самим відмовився від реалізації свого переважного права.
65. У справі № 909/1294/15, що переглядалась Великою Палатою Верховного Суду, предметом позову були вимоги про визнання недійсними рішень загальних зборів учасників, скасування державної реєстрації змін до статуту товариства. Ухвалюючи нове рішення про задоволення позову Велика Палата Верховного Суду взяла до уваги аргументи скаржника про відсутність доказів, які могли б підтвердити достовірність факту відчуження ним корпоративних прав на основі вільного волевиявлення, зокрема укладеного сторонами цивільно-правового договору дарування, спрямованого на безоплатне відчуження частки у статутному капіталі ТОВ «Моноліттрансбуд», чи іншого договору, спрямованого на таке відчуження на оплатній основі. Крім того, Велика палата зазначила, що тлумачення вчинених сторонами дій як таких, що передбачали безоплатний перехід до ОСОБА_1 частки в статутному капіталі ТОВ «Моноліттрансбуд» у розмірі 100 % (дарування), не відповідає принципам справедливості та пропорційності, адже створює істотний економічний дисбаланс для ОСОБА_2 ; така безоплатна передача є для позивача вочевидь економічно недоцільною дією, вона позбавляє позивача права власності на частку 100 % у товаристві; тому для нього зазначена безоплатна передача не має економічного сенсу; якщо тлумачити дії сторін як правочин щодо дарування, то це означало б, що позивач раптово, без будь-якого економічного обґрунтування та власного інтересу вирішив значно погіршити своє становище; у такому випадку права й обов`язки сторін договору виглядали б вочевидь непропорційно; за поясненнями позивача, між ним і ОСОБА_1 відсутні дружні, родинні чи будь-які інші відносини, які б могли пояснити такий правочин. З огляду на викладене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що оспорювані рішення загальних зборів учасників та державна реєстрація змін до статуту ТОВ «Моноліттрансбуд», внаслідок чого ОСОБА_2 було виведено зі складу учасників товариства, а його частка у розмірі 100% статутного капіталу перейшла у власність ОСОБА_1 , були здійснені без належних правових підстав.
66. У справі, що переглядається, судами попередніх інстанцій встановлено, що між відповідачами укладено договір дарування частки. Суди попередніх інстанцій, досліджуючи питання дійсної спрямованості волі сторін при укладенні спірного договору дарування, надали оцінку та взяли до уваги пояснення відповідачів та третьої особи, в яких наведено мотиви вчинення правочину.
67. З огляду на наведене, у справі, що переглядається, та у зазначених вище справах суди дійшли відповідних висновків не у зв`язку з неоднаковим застосуванням норм права, а у зв`язку з наявністю різних фактичних обставин у вказаних справах, що формують зміст правовідносин, та їх різної оцінки судами у кожному конкретному випадку в межах своїх дискреційних повноважень.
68. Крім того, у постанові від 01.10.2019 у справі № 909/1294/15 висновки Верховного Суду зроблені при оцінці вірогідності дарування порівняно із вірогідністю купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства.
69. У постанові від 13.10.2021 у справі № 912/3747/20 Верховний Суд, направляючи справу на новий розгляд зазначив, що позивач, заявляючи вимогу про визнання правочину удаваним, має довести: 1) факт укладення правочину, який, на його думку, є удаваним; 2) спрямованість волі сторін в удаваному правочині на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж тих, що передбачені насправді вчиненим правочином, тобто відсутність у сторін іншої мети, ніж намір приховати насправді вчинений правочин; 3) настання між сторонами інших прав та обов`язків, ніж тих, що передбачені удаваним правочином. Крім того, зазначив про необхідність дослідження питання дійсної спрямованості волі сторін при укладенні договору дарування, мотиви вчинення ними правочину.
70. Як зазначалося вище, судами попередніх інстанцій у справі, що переглядається, встановлено, що між відповідачами укладено договір дарування частки. Суди попередніх інстанцій, досліджуючи питання дійсної спрямованості волі сторін при укладенні спірного договору дарування, надали оцінку та взяли до уваги пояснення відповідачів та третьої особи, в яких наведено мотиви вчинення правочину.
71. ТОВ «Укрбент» звернулося до Суду з клопотанням про закриття касаційного провадження, в якому відповідач-1 просить Суд, на підставі ст. 296 ГПК України, закрити касаційне провадження у справі № 910/5704/21, оскільки підстава касаційного оскарження зазначена позивачем у скарзі не підтвердилась.
72. Відповідач-1 зазначає, що справи №909/1294/15, № 923/875/19 не є подібними зі справою № 910/5704/21, судами при розгляді зазначеної справи враховано висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 13.10.2021 у справі №912/3747/20.
73. Верховним Судом залишається без задоволення клопотання ТОВ «Укрбент» про закриття касаційного провадження з огляду на вище зазначене.
74. 16 листопада 2022 року представником позивача до Верховного Суду подані заяви про залишення касаційної скарги без розгляду та повернення касаційної скарги і повернення судового збору.
75. У заявах представник позивача, у зв`язку з тим, що Закрита акціонерна компанія з обмеженою відповідальністю «Емселба Лімітед» змінила своє рішення щодо подання касаційної скарги, просить Суд залишити касаційну скаргу без розгляду, повернути касаційну скаргу скаржнику та повернути сплачений судовий збір.
76. Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 292 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до надіслання ухвали про відкриття касаційного провадження від особи, яка подала скаргу, надійшла заява про її відкликання.
77. Ухвалою Верховного Суду від 12.09.2022 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Закритої акціонерної компанії з обмеженою відповідальністю «Емселба Лімітед» та призначено розгляд справи на 27.10.2022.
78. Оскільки нормами ст. 292 ГПК України регламентовані підстави повернення касаційної скарги, Верховний Суд кваліфікував заяву представника позивача як заяву про відкликання касаційної скарги.
79. Згідно з ч. 3 ст. 298 ГПК України особа, яка подала касаційну скаргу, має право відкликати її до постановлення ухвали про відкриття касаційного провадження.
80. Статтею 118 ГПК України передбачено, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
81. Оскільки представником Закритої акціонерної компанії з обмеженою відповідальністю «Емселба Лімітед» подано заяву про відкликання касаційної скарги після постановлення ухвали про відкриття касаційного провадження, то на підставі ч. 2 ст. 118 ГПК України суд касаційної інстанції залишає зазначену заяву без розгляду.
82. Крім того, відповідно до договору про надання правової допомоги № АО-06/21 від 26.01.2021 та довіреності від 02.02.2021 у Стеценка Т.М. відсутні повноваження на відкликання, відмову від касаційної скарги.
83. Оскільки заява скаржника про залишення касаційної скарги без розгляду Верховним Судом залишається без розгляду, не підлягає задоволенню заява про повернення судового збору.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
84. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
85. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
86. Статтею 309 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
87. Враховуючи вище викладене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Закритої акціонерної компанії з обмеженою відповідальністю «Емселба Лімітед» без задоволення, а судових рішень судів попередніх інстанцій - без змін.
Розподіл судових витрат
88. З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати в порядку ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Закритої акціонерної компанії з обмеженою відповідальністю «Емселба Лімітед» залишити без задоволення.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.06.2022 та рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2021 у справі № 910/5704/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. А. Кролевець
Судді С. В. Бакуліна
Л. В. Стратієнко