ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 жовтня 2022 року
м. Київ
cправа № 910/6306/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Сухового В. Г. - головуючого, Багай Н. О., Берднік І. С.,
за участю секретаря судового засідання - Денисевича А. Ю.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.02.2022 (головуючий суддя Пономаренко Є. Ю., судді Кропивна Л. В., Барсук М. А.) та рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2021 (суддя Стасюк С. В.),
та на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.02.2022 (головуючий суддя Пономаренко Є. Ю., судді Кропивна Л. В., Барсук М. А.)
у справі № 910/6306/21
за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг
про стягнення 311 342 049,80 грн,
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
1. У квітні 2021 року Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (далі - КП "Київтеплоенерго", Позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" (далі - ТОВ "Євро-Реконструкція", Відповідач) про стягнення 311 342 049,80 грн, з яких 298 712 397,05 грн за послуги з транспортування теплової енергії, 5 320 664,09 грн пені, 1 267 895,13 грн 3 % річних, 6 041 093,53 грн інфляційних втрат.
2. Позов обґрунтовано неналежним виконанням Відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором № 5 про надання послуг з транспортування теплової енергії від 01.06.2017 (далі - Договір) в частині здійснення повної та своєчасної оплати за надані послуги у період з 01.10.2020 по 28.02.2021.
3. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.05.2021 залучено до участі у справі у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП).
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
4. Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.09.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.02.2022, у позові відмовлено повністю.
5. Судові рішення мотивовано тим, що Відповідач у своїй діяльності у сфері теплопостачання зобов`язаний виконувати імперативні рішення НКРЕКП, відтак правові підстави для застосування до нього тарифів, визначених Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 23.09.2020 № 1487 (зі змінами), відсутні.
6. Додатковою постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.02.2022 заяву ТОВ "Євро-Реконструкція" про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у справі № 910/6306/21 задоволено повністю. Стягнуто з КП "Київтеплоенерго" на користь ТОВ "Євро-Реконструкція" 135 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.
Короткий зміст вимог касаційної скарги поданої Позивачем
7. КП "Київтеплоенерго" подало до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.02.2022 та рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2021 скасувати, і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі; судові витрати у повному обсязі покласти на Відповідача.
8. Підставою касаційного оскарження зазначених судових рішень скаржник зазначає пункти 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України, посилаючись на те, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права, зокрема, положення частини третьої статті 6, частини першої статті 627, частини першої статті 632 Цивільного кодексу України, абзацу 2 частини четвертої статті 179, статей 189 - 191 Господарського кодексу України, статей 1, 11, 12 Закону України "Про ціни і ціноутворення", підпункту 8 пункту 3.2 Глави 3 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з транспортування теплової енергії магістральними і місцевими (розподільчими) тепловими мережами, затверджених постановою НКРЕКП № 308 від 22.03.2017 (далі - Ліцензійні умови з транспортування теплової енергії), оскільки відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування цих норм права у подібних правовідносинах, враховуючи те, що у разі законодавчої зміни органу ліцензування господарської діяльності з транспортування теплової енергії, оплату наданих послуг з транспортування теплової енергії необхідно здійснювати за державною регульованою ціною (тарифом), яка встановлюється таким уповноваженим органом, та можливості обмеження зобов`язань замовника (споживача) послуг з транспортування теплової енергії щодо оплати вартості цих послуг розміром експлуатаційних витрат на транспортування власної теплової енергії тепловими мережами інших суб`єктів господарювання, які закладаються таким замовником як надавачем житлово-комунальних послуг у тариф на теплову енергію (ціну послуг з постачання теплової енергії) для кінцевих споживачів житлово-комунальних послуг.
9. Також, скаржник вказав на те, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права, зокрема, положення статті 632 Цивільного кодексу України, статей 189 191 Господарського кодексу України, статей 10 - 12 Закону України "Про ціни і ціноутворення", статей 1, 15, 20 Закону України "Про теплопостачання" без урахування висновків щодо застосування цих норм права, викладених у постановах Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 917/35/19, від 15.10.2019 у справі № 917/1324/18, від 15.07.2019 у справі № 917/743/18, від 21.01.2020 у справі № 925/1391/18, від 03.07.2019 у справі № 917/2094/17 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 904/7024/17.
10. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 31.05.2022 відкрито касаційне провадження у справі № 910/6306/21 за касаційною скаргою КП "Київтеплоенерго" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.02.2022 та рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2021 з підстав, передбачених пунктами 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України, та призначено касаційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні.
11. Крім цього, КП "Київтеплоенерго" звернулось до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на додаткову постанову суду апеляційної інстанції від 16.02.2022, у якій просить, у разі задоволення касаційної скарги поданої на судові рішення по суті спору, скасувати додаткову постанову і залишити заяву ТОВ "Євро-Реконструкція" про винесення додаткової постанови про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у справі № 910/6306/21 без задоволення. В іншому випадку - зменшити розмір витрат Відповідача на професійну правничу допомогу адвоката, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, які підлягають розподілу між сторонами, до 1 000,00 грн.
12. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, КП "Київтеплоенерго" посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме, положень статей 1, 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", статей 2 123 124 126 129 ГПК України, без урахування висновків щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18, від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19, від 23.11.2021 у справі № 873/126/21, від 21.12.2021 у справі № 915/1253/20, від 22.12.2021 у справі № 873/121/21, від 29.09.2020 у справі № 910/7127/19, від 22.06.2022 у справі № 904/7334/21.
13. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06.07.2022 відкрито касаційне провадження у справі № 910/6306/21 за касаційною скаргою КП "Київтеплоенерго" на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.02.2022 з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, та призначено касаційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні.
14. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13.07.2022 вирішено розглядати подані КП "Київтеплоенерго" касаційні скарги спільно в одному касаційному провадженні.
Позиція інших учасників справи у відзиві на касаційну скаргу
12. ТОВ "Євро-Реконструкція" через електронний суд направило до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, подану на судові рішення по суті справи, у якому заперечило доводи касаційної скарги, посилаючись на обґрунтованість та правомірність висновків судів попередніх інстанцій, у зв`язку з чим просить залишити скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін. Крім цього, у відзиві заявлено вимогу про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу, яку Відповідач очікує понести у зв`язку з розглядом справи у суді касаційної інстанції, та яка не буде перевищувати фіксованого розміру гонорару, зокрема, 20 000,00 грн. Докази понесення таких витрат буде подано додатково.
14. Також, ТОВ "Євро-Реконструкція" надано відзив на касаційну скаргу, подану на додаткову постанову суду апеляційної інстанції, у якому вказало на необґрунтованість доводів касаційної скарги, тому просить залишити таку касаційну скаргу без задоволення.
15. НКРЕКП направила до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, подану на судові рішення по суті спору, у якому вказала на те, що тариф на транспортування теплової енергії, встановлений КМДА для Позивача, є складовою тарифу на теплову енергію й відповідно на послуги з постачання теплової енергії та послуги з постачання гарячої води, які встановлюються НКРЕКП для ТОВ "Євро-Реконструкція". Отже, в межах дії укладеного між сторонами Договору не може бути застосовано інший тариф за надані послуги з транспортування теплової енергії, ніж тариф, що враховано у кінцевому чинному тарифі для ТОВ "Євро-Реконструкція".
16. КП "Київтеплоенерго" подало до Верховного Суду заяву в порядку статті 221 ГПК України, в якій повідомило, що за результатами касаційного перегляду оскаржуваних судових рішень просить вирішити питання про розподіл судових витрат понесених на професійну правничу допомогу, докази понесення яких будуть надані після ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції у строки, визначені частиною 8 статті 129 ГПК України.
17. Крім цього, КП "Київтеплоенерго" надало до суду касаційної інстанції письмові пояснення, у яких наголошено на необхідності врахування при вирішенні цієї справи правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 03.07.2019 у справі № 917/2094/17, від 15.07.2019 у справі № 917/743/18, від 15.10.2019 у справі № 917/1324/18, від 21.01.2020 у справі № 925/1391/18, які за змістовним (спірним є питання застосування тарифу), суб`єктним (спір виник між теплотранспортуючим та теплопостачальним підприємствами) та об`єктним (спір щодо оплати та розрахунків за послуги з транспортування теплової енергії) критеріями є подібними до даних правовідносин, а у разі наміру колегії суддів відступити від правових висновків у наведених справах, вказав на необхідність вирішення питання про передачу цієї справи на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
18. ТОВ "Євро-Реконструкція" 19.09.2022 подано до суду касаційної інстанції клопотання про залучення до матеріалів справи доказів на підтвердження понесення судових витрат у суді касаційної інстанції.
19. КП "Київтеплоенерго" 03.10.2022 надано до Верховного Суду клопотання про зменшення розміру витрат Відповідача на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції.
20. Крім цього, КП "Київтеплоенерго" та ТОВ "Євро-Реконструкція" подавали до суду касаційної інстанції пояснення та додаткові пояснення, з викладенням у них доводів, які не були предметом розгляду у судах першої чи апеляційної інстанцій.
Фактичні обставини справи встановлені судами
21. Як встановлено судами попередніх інстанцій, між КП "Київтеплоенерго" (Підприємство) та ТОВ "Євро-Реконструкція" (Товариство) укладено Договір № 5 про надання послуг з транспортування теплової енергії від 01.06.2017 (далі - Договір), за умовами пункту 1.1 якого Підприємство зобов`язується транспортувати теплову енергію, яка виробляється Товариством і постачається споживачам зони теплопостачання Товариства, тепловими мережами, які перебувають у господарському віданні Підприємства, а Товариство зобов`язується оплачувати за послуги з транспортування теплової енергії у порядку та на умовах, визначених Договором.
22. Згідно з пунктом 4.1 Договору тариф на транспортування теплової енергії за 1 Гкал встановлюється НКРЕКП.
23. Відповідно до пунктів 4.2 - 4.4 Договору загальна сума вартості транспортування теплової енергії Товариства за цим Договором складається із сум вартості щомісячного транспортування теплової енергії Товариства мережами Підприємства, яка визначається згідно з пунктом 4.7 Договору. Товариство зобов`язується до 8 числа місяця, наступного за звітним місяцем, надавати нарочно Підприємству Форму № 2-НКП-тепло (місячна), що подається до НКРЕКП, підписану уповноваженою особою. Підприємство протягом 4 календарних днів після отримання Форми № 2-НКП-тепло (місячна) передає нарочно Товариству Акт про надання послуг з транспортування теплової енергії за формою наведеною у Додатку 3 до цього Договору у двох екземплярах. Товариство протягом 4 календарних днів розглядає проект Акту про надання послуг з транспортування теплової енергії за звітний місяць та підписує його зі своєї сторони та один примірник надсилає Підприємству або у цей же строк надає обґрунтовані заперечення, з урахуванням пункту 3.3.3 Договору.
24. За умовами підпункту 3.3.3 Договору сторони погодили, що Товариство зобов`язується щомісяця підписувати та повертати Підприємству один екземпляр Акта про надання послуг з транспортування теплової енергії протягом 4 календарних днів з дня їх отримання або в цей же термін надати обґрунтовані письмові заперечення. Заперечення не можуть стосуватися визначення обсягу теплової енергії, що транспортувалась мережами підприємства, якщо цей обсяг співпадає з фактичним корисним відпуском теплової енергії, згідно пункту 1 (код рядка 005) Форми № 2-НКП-тепло (місячна), форми акту про надання послуг з транспортування теплової енергії, якщо вона співпадає з затвердженою Договором формою і датою акту про надання послуг з транспортування теплової енергії, якщо вона співпадає з останнім днем календарного місяця, в якому надавалися послуги.
25. Відповідно до пункту 4.5 Договору Товариство зобов`язалось до 15 числа місяця наступного за місяцем, в якому здійснювалось транспортування теплової енергії, сплачувати підприємству 30 % від вартості місячного транспортування теплової енергії, який визначається на підставі прогнозного обсягу теплової енергії, передбаченого пунктом 1.2 Договору. Товариство зобов`язалося здійснити остаточну оплату за надані за відповідний місяць послуги з транспортування теплової енергії протягом 10 календарних днів з моменту підписання сторонами Акта про надання послуг з транспортування теплової енергії, за вирахуванням здійсненої попередньої оплати.
26. Для визначення обсягів теплової енергії, що транспортується тепловими мережами Підприємства та інших необхідних даних керуватися даними Звіту про транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами Форма № 2-НКП-тепло (місячна). Окрім цього, сторони домовилися, що місячний обсяг теплової енергії, що транспортується тепловими мережами Підприємства є фактичним корисним відпуском теплової енергії, обсяг якої встановлюється згідно з пунктом 1 (код рядка 005) Форми № 2-НКП-тепло (місячна) (пункти 4.6, 4.7 Договору).
27. Додатковою угодою № 1 від 01.06.2018 до Договору сторони погодили, що Договір набуває чинності з моменту підписання та діє до 31.05.2019 включно, а в частині розрахунків - до повного виконання. Якщо протягом 30 днів до терміну закінчення цього Договору жодна із сторін не попередить письмово іншу сторону про намір його розірвати, Договір вважається автоматично продовженим на тих же умовах на кожний наступний календарний рік.
28. Сторонами суду не надано докази розірвання чи припинення Договору та підтверджено його дію у період з 01.10.2020 по 28.02.2021.
29. Позивач 12.11.2020 надіслав Відповідачу два примірники підписаних Актів про надання послуг з транспортування теплової енергії за жовтень 2020 року на суму 16 918 167,74 грн, із зазначенням у графі "Тариф на транспортування теплової енергії (ціна)" - 378,32 грн/Гкал".
30. У відповідь Відповідач надав заперечення до акта за жовтень 2020 року, зазначивши, що в структурі тарифів на теплову енергію ТОВ "Євро-Реконструкція" (Додаток 1 до постанови НКРЕКП № 77 від 14.01.2020, у редакції постанови НКРЕКП № 623 від 17.03.2020) експлуатаційні витрати на транспортування власної теплової енергії тепловими мережами інших суб`єктів господарювання становлять - 89,74 грн/Гкал. Тарифи на теплову енергію, її виробництво та постачання, послугу з постачання теплової енергії для ТОВ "Євро-Реконструкція" встановлені постановою НКРЕКП № 623 від 17.03.2020, з урахуванням вимог Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, затвердженого постановою НКРЕКП № 1174 від 25.06.2019 (далі - Порядок № 1174).
31. В подальшому Позивач направив Відповідачу: лист від 15.12.2020 з Актом про надання послуг з транспортування теплової енергії за листопад 2020 року на суму 51 955 290,91 грн із зазначенням тарифу на транспортування теплової енергії - 378,32 грн/Гкал; лист від 11.01.2021 з Актом про надання послуг з транспортування теплової енергії за грудень 2020 року на суму 71 458 443,55 грн із зазначенням тарифу на транспортування теплової енергії - 378,32 грн/Гкал; лист від 11.02.2021 з Актом про надання послуг з транспортування теплової енергії за січень 2021 року на суму 88 194 256,56 грн із зазначенням тарифу на транспортування теплової енергії - 418,49 грн/Гкал та лист від 15.03.2021 з Актом про надання послуг з транспортування теплової енергії за лютий 2021 року на суму 86 523 477,08 грн із зазначенням тарифу на транспортування теплової енергії - 418,49 грн/Гкал.
32. Відповідач у відповідь на всі вказані вище акти надав заперечення, в яких вказував, що експлуатаційні витрати на транспортування власної теплової енергії тепловими мережами інших суб`єктів господарювання становлять - 89,74 грн/Гкал.
33. Позивач, звертаючись до суду з позовом про стягнення з Відповідача заборгованості за наданні послуг з транспортування теплової енергії за тарифами зазначеними у спірних актах, вказав на те, що встановлення тарифів на транспортування теплової енергії для нього віднесено до повноважень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), який своїм Розпорядженням від 23.09.2020 № 1487 "Про встановлення тарифів на теплову енергію, виробництво теплової енергії, транспортування теплової енергії, постачання теплової енергії, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води КП виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго", зареєстрованим в Центральному міжрегіональному управлінні Міністерства юстиції (м. Київ) від 29.09.2020 за №№224/227, 225/228, 226/229, 227/230, 228/231, 229/232, 230/233, 231/234, 232/235, 233/236, 234/237, 235/238, 236/239, 237/240, 238/241, 239/242, 240/243, 241/244, 242/245, 243/246 (дата оприлюднення 01.10.2020), визначив тариф на транспортування теплової енергії з урахуванням витрат на утримання та ремонт центральних пунктів КП "Київтеплоенерго" у розмірі 378,32 грн/Гкал без ПДВ, а з 01.01.2021 (в редакції розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 29.12.2020 № 2077), у розмірі 418,49 грн/Гкал без ПДВ, тому саме за такими тарифами Відповідач зобов`язаний здійснити оплату наданих послуг з транспортування теплової енергії за спірний період.
34. Відповідач, у свою чергу, вважає, що тариф за послуги з транспортування теплової енергії, який застосовується до нього, встановлюється НКРЕКП у структурі тарифу на послуги з постачання теплової енергії (централізованого опалення та централізованого постачання гарячої для споживачів ТОВ "Євро-Реконструкція"), який визначено як експлуатаційні витрати на транспортування власної теплової енергії тепловими мережами інших суб`єктів господарювання, і складає - 89,74 грн за 1 Гкал.
35. Отже, спірним є питання щодо того, який саме тариф застосовується у правовідносинах сторін за надані послуги транспортування теплової енергії тепловими мережами, які перебувають у господарському віданні Позивача, у спірний період з 01.10.2020 по 28.02.2021.
36. Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що Відповідач є ліцензіатом НКРЕКП з виробництва та постачання теплової енергії, а також є виконавцем комунальних послуг, і тарифи, за якими він здійснює свою діяльність, встановлюються НКРЕКП відповідно до Порядку № 1174.
37. В свою чергу, тарифи, за якими Позивач здійснює свою діяльність, встановлюються Київською міською державною адміністрацією відповідно до Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 869 від 01.06.2011 "Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на комунальні послуги" (далі - Порядок № 869).
38. Посилаючись на положення Закону України "Про теплопостачання" та пункт 3 частини другої статті 6 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", суд вказав на те, що Відповідач є теплопостачальною організацією та виконавцем комунальних послуг для споживачів його зони теплопостачання, а у спірних правовідносинах, Відповідач є теплогенеруючою організацією (виробляє теплову енергію) та теплопостачальною організацією (постачає теплову енергію споживачам), надавачем житлово-комунальних послуг споживачам; Позивач, у свою чергу, є теплотранспортуючою організацією, яка має у господарському віданні теплові мережі, через які здійснюється транспортування виробленої Відповідачем теплової енергії споживачам житлово-комунальних послуг, а не Відповідачу, у зв`язку з чим дійшов висновку, що Відповідач як теплогенеруюча організація не є споживачем у розумінні Закону України "Про теплопостачання" та Закону України "Про житлово-комунальні послуги" за послугою транспортування теплової енергії Позивачем, адже така послуга не споживається (отримується) самим Відповідачем.
39. При цьому судом враховано, що Позивачем не надано належних і допустимих доказів того, що послуги з транспортування теплової енергії за Договором були використані Відповідачем для власних виробничих технологічних потреб, а не у зв`язку з постачанням теплової енергії кінцевим споживачам житлово-комунальних послуг.
40. Зі змісту Розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 1487 (з урахуванням внесених змін Розпорядженням № 2077) вбачається, що тарифи на транспортування теплової енергії, було встановлено саме для споживачів Позивача. Відповідач, у свою чергу, не може вважатись споживачем таких послуг, оскільки такі послуги ним не споживаються, а відтак, немає підстав для застосування тарифу, відмінного від закріпленого у Договорі, тому вартість послуги з транспортування теплової енергії, яка надається на підставі Договору та не споживається самим Відповідачем, повинна визначатись на підставі тарифів, що встановлені відповідними нормативними актами НКРЕКП.
41. За таких обставин, суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості за надані послуги з транспортування теплової енергії, яку розраховано з урахуванням тарифів на транспортування, встановлених Розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 1487 (з урахуванням внесених змін Розпорядженням № 2077).
42. При цьому судом апеляційної інстанції відхилено посилання Позивача на те, що за відсутності підстав для стягнення заборгованості за тарифами встановленим Розпорядженням Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 1487 (з урахуванням внесених змін Розпорядженням № 2077), позов підлягав задоволенню виходячи з тарифу, встановленого НКРЕКП, оскільки відповідних заяв про зміну підстав позову Позивач до суду не подавав, у зв`язку з чим відсутні підстави для дослідження обставин обґрунтованості позовних вимог, розрахованих та заявлених до стягнення згідно тарифів, встановлених НКРЕКП.
43. Крім цього, судом апеляційної інстанції зазначено, що Відповідач у період з 01.10.2020 по 28.02.2021 надавав власним споживачам послуги відповідно до умов чинних укладених договорів про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, які укладено до 01.05.2019 та постачання теплової енергії для споживачів, відповідно до умов чинних укладених договорів на постачання теплової енергії, які укладено після 01.05.2019.
44. Тарифи на послугу з централізованого опалення та постачання гарячої води для споживачів, договори з якими укладено до 01.05.2019, встановлено постановою НКРЕКП № 1823 від 11.12.2018. В структурі цього тарифу експлуатаційні витрати на транспортування власної теплової енергії тепловими мережами інших суб`єктів господарювання становлять - 89,74 грн/Гкал (без ПДВ).
45. Постановами НКРЕКП № 2246 від 30.11.2020 та № 40 від 13.01.2021 Відповідачу було встановлено тарифи на теплову енергію, її виробництво, постачання, які застосовуються до споживачів за договорами, укладеними за новою класифікацією житлово-комунальних послуг, а саме, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води. В структурі цих тарифів експлуатаційні витрати на транспортування власної теплової енергії тепловими мережами інших суб`єктів господарювання становлять - 378,32 грн/Гкал (без ПДВ).
46. З цього суд дійшов висновку, що витрати на транспортування власної теплової енергії тепловими мережами Позивача є складовою тарифу на теплову енергію, її виробництво та постачання й відповідно на певну житлово-комунальну послугу, яку Відповідач надає своїм споживачам.
47. При цьому судом вказано на те, що Законом України "Про житлово-комунальні послуги" від 09.11.2017 № 2189-VIII, який набрав чинності з 01.05.2019, визначено нову класифікацію житлово-комунальних послуг та нову систему взаємовідносин, що виникатимуть у процесі надання та споживання цих послуг; передбачено різні моделі договірних відносин у сфері комунальних послуг; визначено особливості укладання, зміни і припинення договорів про надання комунальних послуг у багатоповерховому будинку; змінено підходи до формування тарифів на комунальні послуги та нарахування плати споживачам.
48. Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" виконавець комунальної послуги - це суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору.
49. Комунальні послуги - це послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами (пункт 2 частини першої статті 5 вказаного Закону).
50. За приписами статті 12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Порядок та особливості укладання, зміни і припинення договорів про надання житлово-комунальних послуг визначаються статтями 13 - 15 цього Закону.
51. Відповідно до статей 21, 22 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" виконавець послуги з постачання теплової енергії та послуги з постачання гарячої води повинен забезпечити постачання теплоносія безперервно, з гарантованим рівнем безпеки, обсягу, температури та величини тиску.
52. Ціною послуги з постачання теплової енергії є тариф на теплову енергію для споживача, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.
53. Послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом. Послуга з постачання гарячої води надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання гарячої води, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.
54. При цьому пунктом 3 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (в редакції, чинній на момент подання позову) визначено наступне.
55. Договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом.
56. У разі якщо договорами про надання комунальних послуг, укладеними до введення в дію цього Закону, передбачено більш ранній строк їх припинення, такі договори вважаються продовженими на той самий строк і на тих самих умовах.
57. Договори про надання комунальних послуг, у тому числі із співвласниками багатоквартирних будинків, які не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, мають бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг протягом п`яти місяців з дня завершення заходів щодо запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), передбачених карантином, встановленим Кабінетом Міністрів України.
58. Отже, для споживачів, які не уклали договори відповідно до цього Закону, залишаються в силі договори на послуги централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води за тарифами, які діяли станом на 01.05.2019, та які не можуть бути змінені.
59. Аналізуючи наведені положення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що після 01.05.2019 органи місцевого самоврядування та НКРЕКП не можуть встановлювати (у тому числі за результатами коригування) тарифи на комунальні послуги, що надаються за договорами, укладеними до введення в дію Закону України "Про житлово-комунальні послуги".
60. Зазначене підтверджується листом Департаменту комунальних послуг та комунального обслуговування Міністерства розвитку та територій України від 12.08.2020 за №7/9.1.1/13871-20, зі змісту якого вбачається позиція профільного міністерства щодо неможливості застосування нових тарифів до моменту укладення нових договорів з врахуванням приписів Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 09.11.2017 № 2189-VIII.
61. Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 1487 (з урахуванням внесених змін Розпорядженням № 2077) встановлено тарифи за новими видами комунальних послуг і вони підлягають застосуванню за умови укладення нових договорів.
62. Джерелом фінансування наданих Позивачем послуг з транспортування теплової енергії для Відповідача є кінцевий тариф на послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води та кінцевий тариф на теплову енергію, до структури якого входять такі складові: тариф на виробництво теплової енергії, тариф на постачання теплової енергії та експлуатаційні витрати за послугу з транспортування власної теплової енергії тепловими мережами Позивача (як іншого суб`єкта господарювання).
63. У розмірі експлуатаційних витрат, які враховані у кінцевому тарифі Відповідача на послугу з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води за спірний період, враховано витрати повної собівартості послуги Позивача на транспортування теплової енергії відповідно до Розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) № 2340 від 22.12.2018 на рівні 89,74 грн за 1 Гкал без ПДВ.
64. Ціною послуги з постачання теплової енергії є тариф на теплову енергію для споживача, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії (статті 20 Закону України "Про теплопостачання", частини п`ятої статті 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").
65. Таким чином, тарифи затверджуються уповноваженими органами та застосовуються до споживачів теплової енергії.
66. Враховуючи наведене, тариф на транспортування теплової енергії є частиною тарифу на теплову енергію, встановлену Відповідачу, як ліцензіату НКРЕКП.
67. Той факт, що виконавчий орган Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) встановлює тариф на транспортування теплової енергії для Позивача не спростовує зазначеного висновку. Виробник/постачальник теплової енергії та особа, що здійснює транспортування теплової енергії, можуть не збігатись. Відповідач здійснює виробництво та постачання, але не має можливості здійснювати транспортування теплової енергії, у зв`язку з чим, на підставі частини четвертої статті 19 Закону України "Про теплопостачання", між сторонами було укладено договір на транспортування теплової енергії.
68. У той же час, для споживача тариф (ціна) послуги включає як витрати на виробництво, так і на постачання, і транспортування теплової енергії. Окремі складові тарифу затверджуються для різних ліцензіатів з метою їх включення в загальний тариф (ціну) за теплову енергію і, відповідно, на житлово-комунальну послугу для споживача.
69. Доказів зміни виконавчим органом Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) тарифів на послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води Позивачем не надано.
70. Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції визнав обґрунтованою відмову суду першої інстанції у задоволенні позову.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій
71. В силу приписів частин першої - третьої статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
72. Предметом спору у даній справі є вимога про стягнення заборгованості за транспортування теплової енергії у період з 01.10.2020 по 28.02.2021, а також нарахованих на неї інфляційних, 3 % річних та пені, розмір яких залежить від тарифу на транспортування теплової енергії.
73. Спірним у даній справі є питання щодо того, який саме тариф підлягає застосуванню при визначенні заборгованості за послуги з транспортування теплової енергії місцевими (розподільними) тепловими мережами, які перебувають у користуванні суб`єкта господарювання (ліцензіата), який одержав відповідну ліцензію на транспортування теплової енергії такими тепловими мережами.
74. Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.
75. Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
77. Згідно з частиною першою статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
78. Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, укладений між сторонами Договір № 5 про надання послуг з транспортування теплової енергії від 01.06.2017 за своєю правовою природою є договором про надання послуг.
79. При цьому відносини у сфері транспортування теплової енергії регулюються Законом України "Про теплопостачання". У преамбулі цього Закону зазначено, що ним визначено основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об`єктах сфери теплопостачання та врегульовано відносини, пов`язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, функціонування систем теплопостачання, створення і удосконалення ринку теплової енергії.
80. Положеннями частини першої статті 1 Закону України "Про теплопостачання" визначено, що сфера теплопостачання - сфера діяльності з виробництва, транспортування, постачання теплової енергії споживачам;
суб`єкти відносин у сфері теплопостачання - фізичні та юридичні особи незалежно від організаційно-правових форм та форми власності, які здійснюють виробництво, транспортування, постачання теплової енергії, теплосервісні організації, споживачі, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування;
транспортування теплової енергії - господарська діяльність, пов`язана з передачею теплової енергії (теплоносія) за допомогою мереж на підставі договору;
теплогенеруюча організація - суб`єкт господарської діяльності, який має у своїй власності або користуванні теплогенеруюче обладнання та виробляє теплову енергію;
теплотранспортуюча організація - суб`єкт господарської діяльності, який здійснює транспортування теплової енергії;
теплопостачальна організація - суб`єкт господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії.
81. Судами вірно встановлено, що Відповідач є теплогенеруючою та теплопостачальною організацією, яка не є теплотранспортуючою організацією, а тому транспортування теплової енергії, виробленої Відповідачем, здійснюється тепловими мережами, які перебувають у господарському віданні Позивача, як теплотранспортуючої організації, на підставі Договору про надання послуг транспортування теплової енергії.
82. Відповідно до частини першої статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
83. Згідно з частиною першою статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
84. Таким чином, Відповідач як замовник послуги з транспортування теплової енергії зобов`язаний оплачувати надані послуги у порядку та на умовах, визначених Договором, та/або умовах, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
85. При цьому, Верховний Суд вважає передчасними висновки судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позову з тих підстав, що за умовами Договору тариф на транспортування теплової енергії встановлюється НКРКП, а тому тарифи на такі послуги, затверджені виконавчим органом Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), не можуть бути застосовані при визначенні загальної суми вартості наданих Позивачем послуг з транспортування теплової енергії, виходячи з наступного.
86. Відповідно до частини першої статті 5 Закону України "Про теплопостачання" регулювання відносин у сфері теплопостачання має особливості, визначені цим Законом. Ці особливості викликані такими об`єктивними умовами функціонування систем теплопостачання, зокрема, наявністю поділу господарської діяльності у сфері теплопостачання на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.
87. За приписами статті 15 Закону України "Про теплопостачання" діяльність у сфері теплопостачання підлягає державному регулюванню. Державне регулювання діяльності у сфері теплопостачання провадиться у формі: ліцензування певних видів господарської діяльності в цій сфері; регулювання тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії з урахуванням змін цін на енергоносії та інших витрат; здійснення контролю за діяльністю суб`єктів відносин у сфері теплопостачання та застосування відповідних санкцій за порушення ними умов і правил здійснення господарської діяльності у сфері теплопостачання. Державне регулювання у сфері теплопостачання здійснюється: Кабінетом Міністрів України; Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг; Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями відповідно до закону.
88. Загальні засади формування тарифів на теплову енергію визначено положеннями статті 20 Закону України "Про теплопостачання", зокрема, тарифи на теплову енергію повинні забезпечувати відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб`єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Встановлення тарифів на теплову енергію нижче розміру економічно обґрунтованих витрат на її виробництво, транспортування та постачання не допускається. Тарифи повинні враховувати собівартість теплової енергії і забезпечувати рентабельність суб`єкта господарювання. Рентабельність визначається органом, уповноваженим встановлювати тарифи.
89. Зі змісту наведених норми вбачається, що регулювання діяльності у сфері теплопостачання провадиться шляхом видачі ліцензії на певний вид діяльності та встановлення уповноваженим органом тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.
90. Відповідно до положень частини першої статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, а у випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.
91. За змістом статей 189 191 Господарського кодексу України та статей 10, 11 Закону України "Про ціни і ціноутворення" суб`єкти господарювання використовують у своїй діяльності вільні та державні регульовані ціни. Державні регульовані ціни запроваджуються Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади, державними колегіальними органами та органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень у встановленому законодавством порядку.
92. Отже, згідно із положеннями зазначених норм права, тарифи на послуги із транспортування теплової енергії не можуть встановлюватись на розсуд сторін. Тобто, вартість транспортування теплової енергії не є договірною, а тариф на транспортування теплової енергії відповідно до статті 12 Закону України "Про ціни і ціноутворення" є державною регульованою ціною.
93. При цьому правовий аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку, що затверджений уповноваженим органом тариф на послуги із транспортування теплової енергії є обов`язковим та має застосовуватись учасниками таких правовідносин. Аналогічні правові висновки щодо обов`язковості застосування державних регульованих цін, у разі їх затвердження уповноваженим органом, викладені у постанові Верховного Суду від 15.07.2019 у справі № 917/743/18 у подібних правовідносинах, на яку посилається скаржник в обґрунтування підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України.
94. Разом з тим, з урахуванням зазначених законодавчих положень та правових висновків Верховного Суду, суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки доводам Позивача, що у спірний період, за який заявлено до стягнення заборгованість за послуги з транспортування теплової енергії, саме виконавчий орган Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) є уповноваженим органом, який законодавчо наділений повноваженнями на формування тарифів для суб`єкта господарювання (ліцензіата, Позивача), який має відповідну ліцензію на транспортування теплової енергії магістральними і місцевими (розподільними) тепловими мережами.
95. При цьому судами вірно було встановлено, що тарифи на транспортування та/або постачання теплової енергії визначаються органом місцевого самоврядування відповідно до вимог Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 869 від 01.06.2011 "Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на комунальні послуги".
96. Втім, при вирішенні питання, який саме тариф повинен застосовуватись у спірних правовідносинах, суди не врахували положення цього Порядку та не з`ясували, на яких суб`єктів поширюються тарифи на транспортування теплової енергії, встановлені для ліцензіата - суб`єкта господарювання, який одержав відповідну ліцензію на транспортування теплової енергії магістральними і місцевими (розподільними) тепловими мережами.
97. До того ж, як зазначає Позивач, за умовами укладеного між сторонами Договору, сторони погодили, що остаточний розрахунок за надані послуги з транспортування теплової енергії здійснюється Відповідачем на підставі ціни транспортування 1 Гкал теплової енергії, затвердженої уповноваженим органом. Проте, зазначеним доводам Позивача суди не надали належної правової оцінки, а отже, висновок судів попередніх інстанцій щодо відсутності правових підстав для застосування у спірний період тарифу, затвердженого уповноваженим органом - Київською міською радою (Київської міської державної адміністрації), є передчасним, здійсненим без належної правової оцінки, як неведених норм матеріального права, так і умов укладеного сторонами Договору.
98. Положеннями частини другої статті 25 Закону України "Про теплопостачання" унормовано, що теплопостачальні, теплотранспортні і теплогенеруючі організації зобов`язані: при зміні тарифів на теплову енергію повідомляти споживача письмово або в засобах масової інформації в порядку, встановленому законодавством; забезпечувати надійне постачання обсягів теплової енергії відповідно до умов договору, а також норм і правил.
99. З огляду на зазначене, судами також не досліджувались умови та порядок застосування у спірний період тарифів на транспортування теплової енергії, які затверджені уповноваженим органом, виходячи з умов укладеного між сторонами Договору та положень нормативно-правих актів цивільного законодавства, якими урегульовано умови та порядок встановлення чи зміни тарифів.
100. Таким чином, господарські суди попередніх інстанцій, не дослідили у повному обсязі обставини справи, які входять до предмету доказування, з урахуванням договірних відносин, які склалися між сторонами, та імперативних приписів норм матеріального права, якими врегульовано спірні правовідносини.
101. За таких обставин, передбачені пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України підстави касаційного оскарження знайшли своє часткове підтвердження під час касаційного перегляду цієї справи.
102. Верховним Судом не приймаються аргументи сторін, викладені у їх поясненнях та додаткових поясненнях під час касаційного перегляду справи, оскільки в них викладено доводи, які не були предметом дослідження судами попередніх інстанцій, та не можуть бути оцінені судом касаційної інстанції в силу імперативних положень частини другої та третьої статті 300 ГПК України.
103. Відповідно до положень статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
104. У зв`язку з наведеним, рішення та постанова судів попередніх інстанцій зазначеним вимогам процесуального закону не відповідають, оскільки суди не надали належної юридичної оцінки обставинам, які входять до предмета доказування у даних правовідносинах, невірно застосували положення норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, без урахуванням висновків Верховного Суду щодо застосування цих норм права, які підлягають врахуванню відповідно до частини четвертої статті 236 ГПК України, допустили порушення норм процесуального права, що, у свою чергу, унеможливлює надання висновку щодо застосування норм матеріального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, на обґрунтування підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, тому ухвалені у справі судові рішення не можна визнати законними і обґрунтованими.
105. Беручи до уваги те, що суди попередніх інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального права та порушили норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а відповідно до частини другої статті 300 ГПК України Верховний Суд не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, судові рішення попередніх інстанцій підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
Висновки Верховного Суду
106. Згідно пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
107. Відповідно до пункту 1 частини третьої та частини четвертої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
108. З урахуванням наведеного касаційна скарга КП "Київтеплоенерго" підлягає частковому задоволенню, оскаржувані судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій - скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
109. Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене і в залежності від встановлених обставин вирішити спір відповідно до норм матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
110. Відповідно до положень статей 126 129 ГПК України розподіл судових витрат здійснюється за результатами розгляду справи по суті, у зв`язку з чим підлягає задоволенню касаційна скарга КП "Київтеплоенерго" на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.02.2022.
Щодо судових витрат
111. У зв`язку з направлення справи на новий розгляд, відповідно до статті 129 ГПК України, розподіл судових витрат судом не здійснюється.
112. За результатами нового розгляду має бути вирішено й питання щодо розподілу судових витрат у справі.
Керуючись статтями 300 301 308 310 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційні скарги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" задовольнити частково.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.02.2022, додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.02.2022 та рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2021 у справі № 910/6306/21 скасувати.
3. Справу № 910/6306/21 передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. Суховий
Судді Н. Багай
І. Берднік