ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 квітня 2020 року
м. Київ
Справа № 910/6762/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Колос І.Б. (головуючий), Бенедисюка І.М., Малашенкової Т.М.,
розглянув у порядку письмового провадження
касаційну скаргу приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь»
на рішення господарського суду міста Києва від 22.07.2019 (суддя Нечай О.В.)
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.11.2019 (колегія суддів: Ткаченко Б.О. (головуючий), Сулім В.В., Майданевич А.Г.)
зі справи № 910/6762/19
за позовом приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» (далі - ПрАТ «Металургійний комбінат «Азовсталь»)
до акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Донецька залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі -АТ «Українська залізниця» в особі філії)
про стягнення 500 399,55 грн.
1. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
ПрАТ «Металургійний комбінат «Азовсталь» звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до АТ «Українська залізниця» в особі філії про стягнення 500 399,55 грн. штрафу за несвоєчасну доставку вантажу.
Позовні вимоги обґрунтовані простроченням відповідачем зобов`язання з доставки вантажу.
У розгляді справи місцевим господарським судом відповідач заявив про пропуск позивачем позовної давності для звернення з відповідним позовом до суду, у зв`язку з чим просив суд застосувати наслідки спливу позовної давності.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
Рішенням господарського суду міста Києва від 22.07.2019 зі справи № 910/6762/19, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.11.2019, у задоволенні позову в частині вимог про стягнення 457 975,45 грн. штрафу відмовлено, з підстав пропуску позивачем позовної давності для звернення з відповідною позовною вимогою до суду. В частині вимоги про стягнення 42 424,10 грн. штрафу - у позові відмовлено, з посиланням на необґрунтованість заявлених позовних вимог у зазначеній частині.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
ПрАТ «Металургійний комбінат «Азовсталь», посилаючись на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, подало касаційну скаргу, в якій просить суд касаційної інстанції рішення та постанову зі справи скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.
2. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
За твердженням ПрАТ «Металургійний комбінат «Азовсталь», судові рішення попередніх інстанцій ухвалені з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права; неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи; недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суди визнали встановленими; невідповідністю висновків, викладених у судових рішеннях обставинам справи; без з`ясування всіх обставин справи, належної оцінки доводів позивача.
Суд першої інстанції, в порушення приписів статті 129 Конституції України, статей 16 925 Цивільного кодексу України, статей 2 3 4 5 11 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив незаконне рішення у справі, порушивши право позивача на судовий захист його майнових прав.
Судом порушені норми процесуального права, а саме, приписи статей 2 3 11 86 226 Господарського процесуального кодексу України, що призвело до ухвалення необґрунтованого рішення про відмову в позові у справі в частині вимог про стягнення 42 424,10 грн., яке грубо порушує конституційні та майнові права позивача.
Доводи інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу АТ «Українська залізниця» в особі філії просило Касаційний господарський суд залишити судові рішення попередніх інстанцій без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, посилаючись на їх законність, обґрунтованість та ухвалення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
3. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Протягом травня 2018 року - червня 2018 року АТ «Укрзалізниця» до станції призначення Сартана позивачу доставлено вантаж за такими залізничними накладними та у такі строки, а саме:
від 19.05.2018 (дата відправки) № 34962050 - 31.05.2018 (дата прибуття вантажу); від 20.05.2018 № 34966598 - 31.05.2018; від 20.05.2018 № 34972679 - 31.05.2018; від 20.05.2018 № 34973685 - 31.05.2018; від 21.05.2018 № 34981977 - 31.05.2018; від 20.05.2018 № 34966663 - 31.05.2018; від 20.05.2018 № 34973693 - 31.05.2018; від 20.05.2018 № 34972810 - 31.05.2018; від 18.05.2018 № 34943332 - 31.05.2018; від 23.05.2018 № 32008567 - 01.06.2018; від 10.05.2018 № 34834796 - 01.06.2018; від 10.05.2018 № 34842740 - 01.06.2018; від 10.05.2018 № 34842757 - 01.06.2018; від 17.05.2018 № 34930412 - 01.06.2018; від 19.05.2018 № 34955732 - 01.06.2018; від 20.05.2018 № 34971150 - 01.06.2018; від 19.05.2018 № 34963694 - 01.06.2018; від 19.05.2018 № 34963074 - 01.06.2018; від 20.05.2018 № 34972943 - 01.06.2018; від 20.05.2018 № 34973057 - 01.06.2018; від 20.05.2018 № 34973123 - 01.06.2018; від 21.05.2018 № 34989269 - 01.06.2018; від 20.05.2018 № 34974519 - 01.06.2018; від 20.05.2018 № 34974493 - 01.06.2018; від 20.05.2018 № 34974162 - 01.06.2018; від 20.05.2018 № 34974071 - 01.06.2018; від 20.05.2018 № 34973727 - 01.06.2018; від 20.05.2018 № 34973651 - 01.06.2018; від 20.05.2018 № 34973529 - 01.06.2018; від 22.05.2018 № 32003501 - 01.06.2018; від 20.05.2018 № 34964064 - 02.06.2018; від 15.05.2018 № 34904284 - 02.06.2018; від 23.05.2018 № 32017915 - 02.06.2018; від 22.05.2018 № 34992909 - 02.06.2018; від 24.05.2018 № 32029019 - 02.06.2018; від 22.05.2018 № 34995407 - 02.06.2018; від 17.05.2018 № 34930156 - 02.06.2018; від 17.05.2018 № 34933366 - 02.06.2018; від 20.05.2018 № 34972133 - 02.06.2018; від 20.05.2018 № 34972190 - 02.06.2018; від 22.05.2018 № 34995423 - 02.06.2018; від 20.05.2018 № 34971473 - 02.06.2018; від 19.05.2018 № 34954354 - 04.06.2018; від 23.05.2018 № 32004673 - 04.06.2018; від 26.05.2018 № 32055394 - 04.06.2018; від 22.05.2018 № 34992057 - 04.06.2018; від 18.05.2018 № 34950055 - 04.06.2018; від 18.05.2018 № 34950048 - 04.06.2018; від 24.05.2018 № 32029688 - 04.06.2018; від 20.05.2018№ 34969402 - 04.06.2018; від 24.05.2018 № 32023053 - 05.06.2018; від 23.05.2018 № 32012056 - 05.06.2018; від 24.05.2018 № 32027351 - 05.06.2018; від 24.05.2018 № 32029126 - 05.06.2018; від 20.05.2018 № 34970319 - 05.06.2018; від 20.05.2018 № 34970392 - 05.06.2018; від 25.05.2018 № 32046146 - 05.06.2018; від 25.05.2018 № 32046195 - 05.06.2018; від 25.05.2018 № 32046732 - 05.06.2018; від 25.05.2018 № 32044760 - 05.06.2018; від 25.05.2018 № 32037947 - 05.06.2018; від 20.05.2018 № 34967307 - 05.06.2018; від 25.05.2018 № 32044687 - 05.06.2018; від 22.05.2018 № 32003642 - 05.06.2018; від 20.05.2018 № 34974196 - 05.06.2018; від 24.05.2018 № 32031353 - 05.06.2018; від 20.05.2018 № 34967273 - 05.06.2018; від 25.05.2018 № 32041535 - 06.06.2018; від 24.05.2018 № 32025538 - 06.06.2018; від 26.05.2018 № 32056996 - 06.06.2018; від 20.05.2018 № 34973024 - 06.06.2018; від 26.05.2018 № 32053589 - 06.06.2018; від 25.05.2018 № 32046823 - 06.06.2018; від 27.05.2018 № 32064032 - 06.06.2018; від 26.05.2018 № 32060410 - 06.06.2018; від 27.05.2018 № 32071839 - 06.06.2018; від 25.05.2018 № 32045890 - 06.06.2018.
Зазнаючи про прострочення відповідачем зобов`язання з доставки вантажу, позивач звернувся з даним позовом до суду про стягнення 500 399,55 грн. штрафу на підставі статті 116 Статуту залізниць України.
Судами попередніх інстанцій у розгляді справи встановлено, що у графі 49 накладних № 34962050, № 34995407, № 34930156, № 34992057, № 32029688, № 32041535, № 32025538, № 32056996, № 32053589 містяться відмітки про затримку вагонів та про продовження термінів доставки вантажу.
З урахуванням відміток про затримку вагонів та про продовження термінів доставки вантажу за накладними № 34962050, № 34995407, № 34930156, № 34992057, № 32029688, № 32041535, № 32025538, № 32056996, № 32053589, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про необґрунтованість позовних вимог в частині вимоги про стягнення 42 424,10 грн. штрафу за вказаними накладними.
В частині вимоги про стягнення 457 975,45 грн. штрафу, суди дійшли висновку про пропуск позивачем позовної давності для звернення з даною вимогою до суду.
4. ДЖЕРЕЛА ПРАВА
Цивільний кодекс України (далі - ЦК України):
стаття 256:
- позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу;
стаття 257:
- загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки;
частини перша та друга статті 258:
- для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю;
- позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог у зв`язку з перевезенням вантажу, пошти (стаття 925 цього Кодексу);
частина перша статті 261:
- перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила;
частина друга, третя статті 264:
- позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач;
- після переривання перебіг позовної давності починається заново.
Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується;
частина перша статті 265:
- залишення позову без розгляду не зупиняє перебігу позовної давності;
стаття 267:
- особа, яка виконала зобов`язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності;
- заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності;
- позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення;
- сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові;
- якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту;
стаття 525:
- одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом;
частина перша статті 526:
- зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться;
стаття 909:
- за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату;
- договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі;
- укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами);
- законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу;
частина перша статті 919:
- перевізник зобов`язаний доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк;
стаття 920:
- у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами);
стаття 925:
- до пред`явлення перевізникові позову, що випливає із договору перевезення вантажу, пошти можливим є пред`явлення йому претензії у порядку, встановленому законом, транспортними кодексами (статутами);
- позов до перевізника може бути пред`явлений відправником вантажу або його одержувачем у разі повної або часткової відмови перевізника задовольнити претензію або неодержання від перевізника відповіді у місячний строк;
- до вимог, що випливають із договору перевезення вантажу, пошти, застосовується позовна давність в один рік з моменту, що визначається відповідно до транспортних кодексів (статутів).
Господарський кодекс України (далі - ГК України):
стаття 307:
- за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату;
- договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень;
- вантажовідправник і перевізник у разі необхідності здійснення систематичних впродовж певного строку перевезень вантажів можуть укласти довгостроковий договір, за яким перевізник зобов`язується у встановлені строки приймати, а вантажовідправник - подавати до перевезення вантажі у погодженому сторонами обсязі;
- залежно від виду транспорту, яким передбачається систематичне перевезення вантажів, укладаються такі довгострокові договори: довгостроковий - на залізничному і морському транспорті, навігаційний - на річковому транспорті (внутрішньому флоті), спеціальний - на повітряному транспорті, річний - на автомобільному транспорті. Порядок укладення довгострокових договорів встановлюється відповідними транспортними кодексами, транспортними статутами або правилами перевезень;
- умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов`язань;
стаття 313:
- перевізник зобов`язаний доставити вантаж до пункту призначення у строк, передбачений транспортними кодексами, статутами чи правилами. Якщо строк доставки вантажів у зазначеному порядку не встановлено, сторони мають право встановити цей строк у договорі;
- перевізник звільняється від відповідальності за прострочення в доставці вантажу, якщо прострочення сталося не з його вини;
- розмір штрафів, що стягуються з перевізників за прострочення в доставці вантажу, визначається відповідно до закону;
- сплата штрафу за доставку вантажу з простроченням не звільняє перевізника від відповідальності за втрату, нестачу або пошкодження вантажу, що сталися внаслідок прострочення.
Закон України «Про залізничний транспорт»:
частина перша статті 23:
- у разі невиконання або неналежного виконання зобов`язань за договором про організацію перевезень вантажів перевізники несуть відповідальність за неповну і несвоєчасну подачу вагонів і контейнерів для виконання плану перевезень, а вантажовідправники - за невикористання наданих транспортних засобів у порядку та розмірах, що визначаються Статутом залізниць України. Перевізники також несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України.
Статут залізниць України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457 (далі - Статут):
пункт 6:
накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення;
пункт 23:
- відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів);
- станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем;
- дата приймання і видачі вантажу засвідчується на накладній календарним штемпелем станції. В разі проведення митного контролю дата видачі вантажу ставиться після закінчення митних операцій;
- для посвідчення прийняття вантажу до перевезення станція видає відправнику квитанцію;
- форма накладної і порядок її заповнення, а також форма квитанції затверджуються Мінтрансом;
- під час перевезення масових вантажів у випадках, передбачених Правилами, допускається оформлення однієї накладної (комплекту перевізних документів) на перевезення цілого маршруту або групи вагонів чи комплекту контейнерів;
- станції видають вантажовідправникам бланки накладних (комплектів перевізних документів) за плату згідно з тарифом;
пункт 41:
- залізниці зобов`язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни;
- терміни доставки вантажів і правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються Правилами, виходячи з технічних можливостей залізниць;
- обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення;
- вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки;
- у разі затримки подачі вагонів (контейнерів) під вивантаження внаслідок зайнятості вантажного фронту або з інших причин, залежних від одержувачів, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо він прибув на станцію призначення до закінчення встановленого терміну доставки;
пункт 116:
- за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб`єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі:
10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби;
20 відсотків провізної плати - за прострочення на три доби;
30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб;
- зазначений штраф не сплачується, якщо вантаж не було вивезено одержувачем із станції впродовж доби після одержання повідомлення про прибуття вантажу або якщо в цей же термін одержувач не розкредитує перевізні документи на вантаж, що прибув;
- Залізниця не несе відповідальності за порушення термінів доставки, якщо порушення сталося внаслідок стихійного лиха або з інших, не залежних від залізниці обставин.
Правила обчислення термінів доставки вантажу, які затверджені наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644:
підпункт 1.1.1 пункту 1.1:
- у разі перевезення вантажною швидкістю залізниці надається термін доставки вантажу: одна доба на кожні повні та неповні 320 км щодо маршрутних відправок, та одна доба на кожні повні та неповні 200 км щодо вагонних відправок;
пункт 1.2:
- термін доставки вантажу визначається, виходячи з відстані, за яку обчислюється провізна плата;
пункт 2.1:
- обчислення терміну доставки починається з 24-ї години дати приймання вантажу до перевезення, зазначеної в перевізних документах. При прийманні від відправника вантажу до перевезення раніше дня, на який призначено навантаження, термін доставки обчислюється з 24-ї години того дня, на який призначено навантаження, про що в накладній робиться відмітка в графі "Навантаження призначено на число місяць";
пункт 2.4:
- терміни доставки вантажів, які обчислюються згідно з пунктом 1, збільшуються, зокрема, на одну добу на операції, пов`язані з відправленням і прибуттям вантажу;
пункт 2.9:
- у разі затримки вантажу в процесі перевезення термін доставки збільшується на термін:
виконання митних та інших адміністративних правил;
тимчасової перерви в перевезенні, яка трапилася не з вини залізниці;
необхідний для ветеринарного огляду та напування тварин;
вивантаження зайвої маси, виправлення навантаження або упаковки, а також на перевантаження, які трапилися з вини відправника;
інших затримок, які трапились з вини відправника чи одержувача;
- про причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки, та тривалість цієї затримки повинна бути зроблена відмітка в перевізних документах, яка завіряється підписом працівника станції;
пункт 2.10:
- вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки.
Правила видачі вантажів, які затверджені наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 (далі - Правила видачі вантажів):
пункт 8:
- після проведення розрахунків за перевезення вантажу, оформленого накладною у паперовому вигляді, накладна видається одержувачу під розписку в примірнику накладної, що залишається у залізниці. Оформлення видачі вантажу, що прибув з електронною накладною (із накладенням електронного цифрового підпису), здійснюється згідно з додатком 3 до Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 N 644, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за N 863/5084 (у редакції наказу Міністерства інфраструктури України від 08 червня 2011 року N 138) (далі - Правила оформлення перевізних документів). При цьому в разі потреби накладна видається одержувачу в паперовому вигляді;
- датою фактичної видачі вантажу вважається дата його вивозу з території станції в разі вивантаження засобами залізниці або дата подачі вагона під вивантаження, якщо воно здійснюється одержувачем на місцях загального або незагального користування.
Правила складання актів, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334 (далі - Правила складання актів):
пункту 1.2:
- накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи-одержувача; накладна є одночасно договором застави вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення; накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу разом з вантажем;
пункт 3:
- акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу та вантажобагажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності:
утрати документів, прикладених відправником до накладної;
затримки вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вивантаження (перевантаження) з причин, що залежать від одержувача, власника залізничної під`їзної колії, порту, підприємства;
неочищення вагонів від залишків вантажу та сміття після вивантаження засобами одержувача;
неочищення зовнішньої поверхні цистерн та бункерних напіввагонів після наливу і зливу;
подачі залізницею неочищених вагонів під завантаження засобами відправника, порту, пристані;
відсутності пломб, запірно-пломбувальних пристроїв (далі - ЗПП) на вагоні (контейнері), якщо в перевізних документах є відмітка про пломби (ЗПП), пошкодження пломб (ЗПП) або заміни їх, а також виявлення в процесі перевезення або на станції призначення пломб (ЗПП) на вагонах (контейнерах) з нечіткими відбитками;
пошкодження або втрата наданих залізницею перевізних пристосувань;
відмови вантажовласника від підписання: облікової картки виконання плану перевезень вантажів, накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами (контейнерами);
самовільного зайняття залізницею вагонів і контейнерів, що належать підприємствам, організаціям, установам або орендовані ними;
затримки вагонів (контейнерів), пов`язаної з митним оформленням вантажу, а також затримки через недодання чи неналежне оформлення відправником документів, необхідних для виконання митних, санітарних та інших правил;
в інших випадках для засвідчення обставин, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, якщо при цьому не потрібне складання комерційного акта;
- акт загальної форми підписується особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання акта, але не менше як двома особами;
- один примірник акта загальної форми, складеного під час перевезення, додається до перевізних документів, другий залишається на станції, яка його склала;
пункт 4:
- комерційні акти складаються:
на місцях загального користування - у день вивантаження або в день видачі вантажу одержувачу;
при вивантаженні на місцях незагального користування - у день здачі вантажу одержувачу, у цьому разі перевірка повинна здійснюватись до вивантаження або в процесі вивантаження чи зразу ж після нього;
- у разі перевірки маси вантажу зважуванням на вагонних вагах, якщо маса тари приймається за трафаретом на вагоні, комерційний акт складається в день зважування вагона з вантажем; якщо маса тари вагона визначається зважуванням його після вивантаження, комерційний акт складається в день зважування порожнього вагона;
на вантаж, що перебуває у дорозі - у день виявлення обставин, що підлягають оформленню комерційним актом;
- у разі неможливості скласти комерційні акти в указані терміни вони складаються у всіх випадках не пізніше наступної доби.
Господарський процесуальний кодекс України (далі - ГПК України в редакції, чинній станом на час розгляду справи судами попередніх інстанцій):
частина перша статті 13:
- судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності (частина перша);
частина перша статті 74:
- кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх, зокрема, вимог;
частина перша статті 76:
- належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування;
частина перша статті 77:
- обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування;
стаття 79:
- достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування;
- питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання;
стаття 86:
- суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів;
- жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності;
- суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
ГПК України (в редакції, яка діяла на момент подання касаційної скарги):
частини перша та друга статті 300:
- переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права;
- суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази;
пункт 2 частини першої статті 308:
- суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково та передати справу повністю або частково на новий розгляд, у тому числі за встановленою підсудністю або для продовження розгляду;
частина четверта статті 310:
- справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
5. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
Згідно з доводами касаційної скарги позивач не погоджується з судовими рішеннями попередніх інстанцій, зокрема, в частині застосування позовної давності до спірних правовідносин.
Так, відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
Положеннями статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, а статті 258 - до окремих вимог встановлено позовну давність в один рік.
Частиною третьою статті 925 ЦК України, яка є загальною нормою, визначено, що до вимог, що випливають із договору перевезення вантажу, пошти, застосовується позовна давність в один рік з моменту, що визначається відповідно до транспортних кодексів (статутів).
Що ж стосується перевезення вантажів залізницею, то відповідно до пункту 136 Статуту позови до залізниць можуть бути пред`явлені у шестимісячний термін, що обчислюється відповідно до вимог статті 134 цього Статуту, яким передбачено також і 6-місячний строк для пред`явлення претензії, з визначенням певних умов, обставин, підстав та строку його обчислення.
За приписами пункту 134 Статуту претензії до залізниць можуть бути заявлені протягом шести місяців. Зокрема, згідно з пунктом «а» частини другої цієї статті, зазначені терміни обчислюються з дня видачі вантажу, багажу або вантажобагажу - для претензій про відшкодування за псування, пошкодження або недостачу вантажу, багажу та вантажобагажу.
Частиною п`ятою статті 307 ГК України, яка кореспондується з частиною четвертою статті 909 та статтею 920 ЦК України встановлено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів за цими перевезеннями визначаються транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Отже, пункти 134, 136 Статуту є спеціальними нормами, які регулюють питання перебігу строку позовної давності за позовами про відшкодування збитків внаслідок недостачі вантажобагажу. Статут залізниць України затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457 (зі змінами).
Господарський кодекс України, прийнятий Верховною Радою України 16.01.2003 за № 436-IV і набрав чинності з 01.01.2004; статтею 315 ГК України передбачено певні особливості обчислення строків позовної давності за договором перевезення, також він є спеціальним законом, який повинен застосовуватися до правовідносин сторін переважно щодо норм права, як такий, що прийнятий пізніше та містить порядок обчислення строків позовної давності.
Відтак, положення пунктів 134, 136 Статуту слід застосовувати у системному зв`язку з положенням статті 315 ГК України таким чином, що строк позовної давності починає свій перебіг з дня одержання відповіді на претензію позивача або з дня закінчення строку, встановленого частиною третьою статті 315 ГК України для відповіді на претензію. Враховуючи, що дотримання претензійного порядку не є обов`язковим, то у вирішенні питання про початок перебігу позовної давності в розумінні цієї норми ГК України слід виходити з того, що такий перебіг починається після закінчення строку пред`явлення претензії і строку її розгляду (частини друга, третя статті 315 ГК України) незалежно від того, чи пред`являлася відповідна претензія до перевізника.
При цьому відсутність відомостей щодо звернення позивача до відповідача з претензією не впливає на порядок обчислення позовної давності, оскільки визначений законом строк, в межах якого особа має право звернутися з позовом до суду, не може поглинатися строком на реалізацію права на досудове врегулювання спору.
Аналогічну правову позицію висловив Касаційний господарський суд у постановах: від 11.04.2019 зі справи № 905/729/18, від 13.08.2019 зі справи № 910/11614/18, від 10.09.2019 зі справи № 905/2303/18, а також об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 04.03.2020 зі справи № 905/487/19.
Таким чином, позов до перевізника у даній справі може бути пред`явлений протягом 6 місяців після спливу 6-місячного строку, передбаченого для пред`явлення претензії, та 3-місячного строку, передбаченого для надання відповіді на претензію, що узгоджується з положеннями пунктів 134, 136 Статуту та статті 315 ГК України, про що обґрунтовано зазначено у розгляді справи судами попередніх інстанцій.
Як встановили суди попередніх інстанцій, враховуючи пункт «д» статті 134 Статуту та відсутність у матеріалах справи претензії до відповідача про сплату штрафу, спеціальний строк позовної давності почав перебіг з дня видачі вантажу (відбитку календарного штемпеля на кожній накладній про видачу вантажу) та закінчується через 6 місяців + 90 днів (45 днів на пред`явлення претензії + 45 днів на розгляд претензії).
З огляду на вказане, враховуючи видачу вантажу у період з 31.05.2018 по 06.06.2018, строк на звернення з позовом до суду сплив до 06.03.2019.
Судами встановлено, що 11.02.2019, в межах позовної давності, позивач звертався до суду з позовною заявою до відповідача з тим же предметом (стягнення суми штрафу у розмірі 500 399,55 грн.)та з тих саме підстав (порушення відповідачем строків доставки вантажу за названими вище накладними), проте ухвалою господарського суду міста Києва від 16.04.2019 у справі № 910/1956/19 вказану позовну заяву було залишено без розгляду.
Повторно позивач звернувся з позовом з цим же позовом до суду 21.05.2019, посилаючись на поважність причин пропуску позовної давності.
Відмовляючи в задоволення вимоги про стягнення 457 975,45 грн. штрафу (за накладними, в яких не було відмітки про затримку вантажу), суди виходили з того, що позивачем пропущений строк позовної давності для звернення з відповідною позовною вимогою до суду, а наведені ним причини пропуску позовної давності самі по собі не вважаються поважними, з огляду на те, що залишення позову без розгляду не зупиняє перебігу позовної давності (частина перша статті 265 ЦК України), а доказів скасування ухвали господарського суду міста Києва від 16.04.2019 у справі № 910/1956/19 про залишення позову без розгляду чи інших поважних причин, матеріали справи не містять.
Водночас судами попередніх інстанцій залишено поза увагою те, що відповідно до частин другої, третьої статті 264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
При цьому, правила переривання перебігу позовної давності суд застосовує незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, за наявності доказів, що підтверджують факт такого переривання.
Пред`явлення позову до суду - це реалізація позивачем права на звернення до суду. Саме з цією процесуальною дією пов`язується початок процесу у справі.
Відповідно до вимог процесуального законодавства суддя відкриває провадження у справі не інакше як на підставі позовної заяви, поданої і оформленої в порядку, встановленому процесуальним кодексом (за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження).
За змістом приписів статті 264 ЦК України перебіг позовної давності шляхом пред`явлення позову може перериватися у разі звернення позивача до суду, в тому числі, й направлення позовної заяви поштою, здійсненого з додержанням вимог процесуального законодавства (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 29.05.2018 зі справи № 903/509/17, від 11.09.2018 зі справи № 904/191/18).
Проте, суди попередніх інстанцій залишили поза увагою дослідження обставин, чи мало місце переривання перебігу позовної давності, у зв`язку з пред`явленням позивачем позову 11.02.2019, який в подальшому було залишено судом без розгляду, відповідно, чи існують підстави вважати, що позивач звернувся з до суду з позовом у справі № 910/6762/19 з пропуском позовної давності.
В частині вимоги про стягнення з відповідача штрафу за несвоєчасну доставку вантажу за накладними від 19.05.2018 № 34962050, від 22.05.2018 № 34995407, від 17.05.2018 № 34930156, від 22.05.2018 № 34992057, від 24.05.2018 № 32029688, від 25.05.2018 № 32041535, від 24.05.2018 № 32025538, від 26.05.2018 № 32056996, від 26.05.2018 № 32053589, судами попередніх інстанцій відмовлено у задоволенні позову, з посиланням на його необґрунтованість у цій частині.
Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що за зазначеними вище спірними накладними, з урахуванням приписів пункту 2.9 Правил обчислення термінів доставки вантажу, наявні відмітки в розділі 49 накладних про затримку вагонів та про продовження термінів доставки вантажу.
Статтею 3 Закону України «Про залізничний транспорт» визначено, що законодавство про залізничний транспорт загального користування складається із Закону України «Про транспорт», Закону України «Про залізничний транспорт», Статуту залізниць України та інших актів законодавства України. Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування є обов`язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.
Пунктом 6 Статуту визначено накладну як основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил оформлення перевізних документів, і наданий залізниці відправником разом з вантажем; відповідно до пункту 1.2 Правил оформлення перевізних документів накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи -одержувача; накладна є одночасно договором застави вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення; накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу разом з вантажем.
Додатком № 1 до Правил оформлення перевізних документів визначено форму накладної як перевізного документа на залізниці із розшифруванням даних, що вносяться до її граф; додатком № 2 до цих Правил зазначено форму відомості вагонів.
Згідно із статтею 26 Закону України «Про залізничний транспорт» обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності перевізників вантажу засвідчуються актами; порядок і терміни складення актів визначаються Статутом. Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами складання актів.
Згідно зі статтею 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Правила складання актів затверджені наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334.
За приписами частини першої статті 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Статтею 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.
Згідно з частиною першою статті 231 ГК законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
Нарахування штрафу за несвоєчасну доставку вантажу здійснюється в залежності від кількості повних прострочених діб, але не менш, ніж двох діб. Встановлений статтею 116 Статуту штраф застосовується у разі прострочення доставки вантажу на дві доби (більше ніж на 48 годин), на три доби (більше ніж на 72 години) і на чотири доби (більше ніж на 96 годин). Якщо прострочення доставки вантажу допущено залізницею менш ніж на дві доби (не більше 48 годин), що обчислюється з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення, то підстави для нарахування передбаченої статтею 116 Статуту штрафу відсутні.
Відповідно до пункту 2.9 Правил обчислення термінів доставки вантажу, у разі затримки вантажу в процесі перевезення термін доставки збільшується на термін: вивантаження зайвої маси, виправлення навантаження або упаковки, а також на перевантаження, які трапилися з вини відправника або інших затримок, які трапились з вини відправника чи одержувача.
Про причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки, та тривалість цієї затримки повинна бути зроблена відмітка в перевізних документах, яка завіряється підписом працівника станції.
Водночас слід відзначити, що перелік причин затримки, визначених у пункті 2.9 Правил обчислення термінів доставки вантажу, не є вичерпним.
Відповідно до пункту 3 Правил складання актів, акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу та вантажобагажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності: утрати документів, прикладених відправником до накладної; затримки вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вивантаження (перевантаження) з причин, що залежать від одержувача, власника залізничної під`їзної колії, порту, підприємства; неочищення вагонів від залишків вантажу та сміття після вивантаження засобами одержувача; неочищення зовнішньої поверхні цистерн та бункерних напіввагонів після наливу і зливу; подачі залізницею неочищених вагонів під завантаження засобами відправника, порту, пристані; відсутності пломб, запірно-пломбувальних пристроїв (далі - ЗПП) на вагоні (контейнері), якщо в перевізних документах є відмітка про пломби (ЗПП), пошкодження пломб (ЗПП) або заміни їх, а також виявлення в процесі перевезення або на станції призначення пломб (ЗПП) на вагонах (контейнерах) з нечіткими відбитками; пошкодження або втрата наданих залізницею перевізних пристосувань; відмови вантажовласника від підписання: облікової картки виконання плану перевезень вантажів, накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами (контейнерами); самовільного зайняття залізницею вагонів і контейнерів, що належать підприємствам, організаціям, установам або орендовані ними; затримки вагонів (контейнерів), пов`язаної з митним оформленням вантажу, а також затримки через недодання чи неналежне оформлення відправником документів, необхідних для виконання митних, санітарних та інших правил; в інших випадках для засвідчення обставин, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, якщо при цьому не потрібне складання комерційного акта.
Згідно з пунктом 4 Правил складання актів, комерційні акти складаються на місцях загального користування - у день вивантаження або в день видачі вантажу одержувачу; при вивантаженні на місцях незагального користування - у день здачі вантажу одержувачу, у цьому разі перевірка повинна здійснюватись до вивантаження або в процесі вивантаження чи зразу ж після нього. У разі перевірки маси вантажу зважуванням на вагонних вагах, якщо маса тари приймається за трафаретом на вагоні, комерційний акт складається в день зважування вагона з вантажем; якщо маса тари вагона визначається зважуванням його після вивантаження, комерційний акт складається в день зважування порожнього вагона; на вантаж, що перебуває у дорозі - у день виявлення обставин, що підлягають оформленню комерційним актом. У разі неможливості скласти комерційні акти в указані терміни вони складаються у всіх випадках не пізніше наступної доби.
Отже, наведені норми покладають обов`язок на відповідача у разі настання обставин, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності Залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, скласти комерційні акти чи акти загальної форми, в залежності від обставин, та внести про даний факт відповідні відомості до накладної, незалежно від стану перевізного процесу.
У даному випадку, судами попередніх інстанцій не враховано те, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина перша статті 77 ГПК України). Так, судами не досліджені обставини наявності/відсутності актів загальної форми, в тому числі, у розрізі спірних накладних та їх відповідності (актів загальної форми) Правилам складання актів, тобто не надано належної правової оцінки причинам затримки доставки вантажу та наявності підстав для продовження термінів доставки відповідно до Правил обчислення термінів доставки вантажу.
Зазначене є необхідною передумовою для перерахунку штрафу з урахуванням приписів пункту 2.9 Правил обчислення термінів доставки вантажу та статті 116 Статуту.
Наявність відмітки у перевізних документах про затримку вантажу, не звільняє відповідача від обов`язку довести ті обставини, на які останній посилається у підтвердження своїх заперечень проти позову, у даному випадку, обставини наявності підстав у розумінні пункту 2.9 Правил обчислення термінів доставки вантажу для збільшення терміну доставки вантажу.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.12.2019 у справі № 910/3745/19.
Отже, виходячи із приписів Правил складання актів, наявність відмітки у накладній не може автоматично свідчити про наявність/відсутність обставин, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності Залізниці.
Враховуючи вищевикладене, судами попередніх інстанцій передчасно зроблено висновок про відсутність підстав для нарахування штрафу за несвоєчасну доставку вантажу за накладними № 34962050, № 34995407, № 34930156, № 34992057, № 32029688, № 32041535, № 32025538, № 32056996, № 32053589 (з посиланням на відмітки на них про продовження термінів доставки та збільшення термінів доставки вантажу згідно з пунктом 2.9 Правил обчислення термінів доставки вантажу), оскільки господарські суди не в повній мірі дослідили всі обставини справи щодо наявності/відсутності обставин, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності Залізниці за вказаними накладними.
Таким чином, наведені скаржником у касаційній скарзі аргументи про порушення судами попередніх інстанцій норм права при постановленні оскаржуваних рішень знайшли своє підтвердження під час розгляду касаційної скарги.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
З огляду на наведене Суд дійшов висновку про те, що при вирішенні даного спору попередні судові інстанції не дотримались вимог статей 86 236 ГПК України щодо прийняття судового рішення на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що унеможливило встановлення усіх фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а тому судові рішення зі справи підлягають скасуванню як такі, що прийняті з порушенням норм процесуального права.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Касаційна скарга ПрАТ «Металургійний комбінат «Азовсталь» підлягає частковому задоволенню.
Рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню, з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи судам слід взяти до уваги викладене у цій постанові, вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об`єктивного встановлення обставин справи, прав і обов`язків сторін, і в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір з належним обґрунтуванням мотивів та підстав такого вирішення у судовому рішенні, ухваленому за результатами судового розгляду.
За результатами нового розгляду має бути вирішено й питання щодо розподілу судових витрат зі справи.
Керуючись статтями 300 308 310 315 ГПК України, Касаційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 22.07.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.11.2019 зі справи № 910/6762/19 скасувати.
3. Справу передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя І. Колос
Суддя І. Бенедисюк
Суддя Т. Малашенкова