ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 листопада 2022 року
м. Київ
cправа № 910/791/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Багай Н. О.
секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,
за участю представників:
позивача - Письмака О. Є. (адвокат),
відповідача - не з`явилися,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Світодар" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.05.2022 (суддя Борисенко І. І.) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.08.2022 (головуючий - Ткаченко Б. О., судді Алданова С. О., Зубець Л. П.) у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Світодар"
до Державної установи "Національний науковий центр "Інститут кардіології імені академіка М. Д. Стражеска" Національної академії медичних наук України
про зобов`язання здійснити перерахунок.
Короткий зміст і підстави позовних вимог
1. У січні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Світодар" (далі - ТОВ "Світодар", Товариство, Орендар, позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державної установи "Національний науковий центр "Інститут кардіології імені академіка М. Д. Стражеска" Національної академії медичних наук України (далі - ДУ "ННЦ "Інститут кардіології імені академіка М. Д. Стражеска" НАМН України, Установа, Орендодавець, відповідач) про зобов`язання відповідача здійснити перерахунок орендної плати за укладеним між сторонами договором оренди нерухомого майна, що знаходиться на балансі ДУ "ННЦ "Інститут кардіології імені академіка М. Д. Стражеска" НАМН України, від 04.11.2019 (далі - договір оренди від 04.11.2019, Договір) та встановити орендну плату на рівні фактичних витрат на утримання майна, з посиланням на положення пункту 14 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
При цьому в прохальній частині позовної заяви не зазначено як періоду проведення перерахунку розміру орендної плати за Договором, так і розміру такого перерахунку.
2. Позовна заява обґрунтовується неможливістю використання Товариством нежитлових приміщень загальною площею 693,4 м2, розташованих в нежитловій будівлі літ. В - "Віварій" (частина 1-го поверху будівлі загальною площею 416 м2 та частина 2-го поверху будівлі загальною площею 277 м2) за адресою: м. Київ, вул. Народного ополчення, 5 (далі - орендовані приміщення, об`єкт оренди, займані приміщення), через запроваджені Урядом України обмеження та заборони, спричинені коронавірусом, внаслідок чого позивач звертався до Установи з проханням зменшити орендну плату, проте Орендодавець повідомив про відсутність підстав для зменшення розміру орендної плати.
Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій
3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.05.2022, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.08.2022, у задоволенні позову відмовлено повністю.
4. Рішення та постанова мотивовані посиланням на положення статей 13, 16, 651, 762 і пункту 14 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (в редакції, чинній з 16.07.2020), статей 20 283 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статей 16, 17 Закону України від 03.10.2019 № 157-IX "Про оренду державного та комунального майна" (введеного в дію з 01.02.2020) (далі - Закон України № 157-IX), положень постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" (далі - постанова КМУ № 211), постанови Кабінету Міністрів України від 15.07.2020 № 611 "Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину" (далі - постанова КМУ № 611), пункту 127 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483 (далі - Порядок № 483), статей 74 76 77 86 236 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), застосовуючи які місцевий та апеляційний господарські суди дійшли висновку про необґрунтованість та недоведеність позовних вимог з огляду на те, що: 1) з урахуванням правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 910/7495/16 та в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.05.2019 у справі № 914/1248/18, від 27.08.2019 у справі № 914/2264/17, від 08.07.2021 у справі № 910/8040/20, від 26.08.2021 у справі № 910/13397/20, Орендар на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством, має довести неможливість користування орендованими приміщеннями з незалежних від нього причин як умову для зменшення розміру орендної плати в зв`язку зі встановленням карантину, проте матеріали справи не містять доказів щодо звернення Товариства до Установи в період з 11.03.2020 (дата встановлення карантину) до 27.07.2020 з проханням здійснити будь-які заходи для встановлення факту неможливості користування орендованими приміщеннями з метою зменшення розміру орендної плати, що унеможливлює здійснення сторонами спільного (комісійного) обстеження орендованих приміщень з метою отримання доказів дійсного призупинення Орендарем діяльності у вказаний період у займаних приміщеннях та складання задля фіксації таких обставин відповідного акта, який міг би бути підставою для звільнення від внесення орендної плати; 2) Товариство орендує державне майно за різним цільовим призначенням, що не передбачено постановою КМУ № 611, якою чітко визначено перелік категорій орендарів, що мають право на отримання повного звільнення від сплати орендної плати або надання знижок, а отже, позивач не має підстав для перерахунку орендної плати в цілому; 3) позивач здійснював поліпшення орендованих приміщень як до початку, так і після запровадження карантину, та в позивача відсутній відповідний персонал, ліцензія на здійснення медичної практики; 4) за змістом пункту 127 Порядку № 483, яким передбачено вичерпний перелік випадків для внесення змін до договору оренди в частині зменшення суми орендної плати (призупинення її нарахування тощо) протягом строку його дії, передумовою зменшення розміру орендної плати або тимчасового звільнення Орендаря від сплати орендної плати має бути рішення Орендодавця, що в подальшому має бути оформлено відповідними змінами до договору оренди від 04.11.2019, тоді як сторонами не було погоджено вказаних змін, а Товариство, звертаючись до Установи з відповідною заявою (листом від 27.07.2020 № 27/07), не надало доказів на підтвердження невикористання об`єкта оренди в період дії карантину.
При цьому апеляційний суд додатково зазначив, що обраний позивачем спосіб захисту є неефективним з огляду на вимоги положень ЦК України та Конвенції з прав людини та основоположних свобод і статті 1 Першого Протоколу до цієї Конвенції.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду та постановою суду апеляційної інстанції, ТОВ "Світодар" звернулося з касаційною скаргою, в якій просить зазначені судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову повністю.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
6. На обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, наголошуючи, що суди не врахували висновків щодо застосування положень частини 4 статті 762 і пункту 14 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України в подібних правовідносинах, викладеного в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.11.2021 у справі № 910/14244/20.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
7. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просить відмовити в її задоволенні з мотивів, викладених в оскаржуваних рішенні та постанові.
Розгляд справи Верховним Судом
8. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.10.2022 (з урахуванням ухвали від 14.11.2022 про виправлення описки) відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Світодар" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.05.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.08.2022 у справі № 910/791/22 і призначено розгляд цієї справи в судовому засіданні на 29.11.2022.
Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
9. 04.11.2019 між ДУ "ННЦ "Інститут кардіології імені академіка М. Д. Стражеска" НАМН України (Орендодавець) та ТОВ "Світодар" (Орендар) укладено договір оренди нерухомого майна, що знаходиться на балансі Установи, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Леончук І. А та зареєстрований в реєстрі за № 1442, за умовами пунктів 1.1, 1.2, 2.1, 3.1, 3.3, 10.1 якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно - нежитлові приміщення загальною площею 693,4 м2, розташованих в нежитловій будівлі літ. В - "Віварій" (частина 1-го поверху будівлі загальною площею 416 м2 та частина 2-го поверху будівлі загальною площею 277 м2) за адресою: м. Київ, вул. Народного ополчення, 5 (далі - майно), що передане в оперативне управління Орендодавцю на підставі постанови Президії НАМН України від 17.05.2008 № 3/4 та знаходиться на балансі Орендодавця. Майно передається в оренду з метою здійснення та розміщення (згідно додатків № 4 та № 5 пункту ІІ договору оренди): медичної практики (центр цереброваскулярних хвороб) - 106,4 м2; офісних приміщень (кабінети директора, бухгалтерії тощо) - 342,7 м2; іншого використання (коридори, туалети, душові, складські, тощо) - 244,3 м2. Орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати нотаріального посвідчення договору, підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі майна. Орендна плата за користування майном визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 (зі змінами) або за результатами конкурсу на право оренди державного майна і становить без ПДВ за базовий місяць оренди (вересень 2019 року) - 100 143,20 грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється в порядку, визначеному чинному законодавством. Експлуатаційні витрати, відшкодування за спожиті комунальні послуги та податку на землю сплачуються Орендарем додатково відповідно до окремо укладеного між сторонами договору. Усі витрати за користування телефонами, послугами інтернет сплачуються Орендарем самостійно. Цей договір укладений строком на десять років та діє з 04.11.2019 по 03.11.2029 включно. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов цього договору оренди після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, цей договір вважається подовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором, але за умови отримання письмового дозволу Національної академії медичних наук України. Зазначені дії оформляються додатковою угодою, яка є невід`ємною частиною цього договору.
10. 07.07.2020 Товариство отримало від Установи лист-претензію № 2.1-08/285, зі змісту якого вбачається, що відповідач вказує на наявність заборгованості позивача за користування нежитловими приміщеннями за договором оренди від 04.11.2019.
11. Листом від 27.07.2020 № 27/07 ТОВ "Світодар" звернулося до ДУ "ННЦ "Інститут кардіології імені академіка М. Д. Стражеска" НАМН України з проханням зменшити розмір орендної плати за договором оренди від 04.11.2019 до розміру фактичних витрат Орендодавця на утримання об`єкта оренди, враховуючи постанову КМУ № 211.
12. Листом від 04.08.2020 № 2/1-08/312 відповідач повідомив позивача про відсутність підстав для зменшення розміру орендної плати до розміру фактичних витрат на утримання об`єкта оренди за договором оренди від 04.11.2019 на період дії карантину.
13. Фонд державного майна України (далі - ФДМУ) листом від 13.08.2020 № 10-16-16181 (публічний документ) рекомендував орендодавцям надавати передбачені постановою КМУ № 611 звільнення та знижки орендарям, які звернулися до регіональних відділень з письмовим зверненням про їх застосування.
14. Листом від 04.03.2021 № 10-16-4698, направленим на запит Установи, ФДМУ повідомив, що постанова КМУ № 611 не регулює питання порядку надання передбачених нею звільнень та знижок, а також чітко визначає перелік категорій орендарів, які мають право на отримання повного звільнення від сплати орендної плати або надання знижок. Крім того, норми переліку (додатку 2 до постанови КМУ № 611) не застосовуються до тих орендарів, які отримали згоду на здійснення поліпшень і не завершили такі поліпшення станом на дату початку карантину, крім орендарів, які здійснюють поліпшення в закладах освіти державної форми власності.
Лист ФДМУ від 04.03.2021 № 10-16-4698 має роз`яснювальний характер, тому відповідач не зобов`язаний доводити його зміст до відома позивача.
Позиція Верховного Суду
15. Згідно з положеннями частини 1 статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
16. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши в межах вимог касаційної скарги наведені у ній доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.
17. В основу оскаржуваних судових рішень покладено висновок місцевого та апеляційного господарських судів про недоведеність позивачем належними та допустимими доказами наявності передбачених частиною 4 статті 762 ЦК України підстав для зменшення розміру орендної плати за Договором у період дії карантину, запровадженого постановою КМУ № 211, оскільки матеріали справи не містять доказів щодо звернення Товариства до Установи в період з 11.03.2020 (дата встановлення карантину) до 27.07.2020 (далі - спірний період) з проханням здійснити будь-які заходи для встановлення факту неможливості користування орендованими приміщеннями з незалежних від позивача причин з метою зменшення розміру орендної плати, що унеможливлює здійснення сторонами спільного (комісійного) обстеження орендованих приміщень з метою отримання доказів дійсного призупинення Орендарем діяльності у вказаний період у займаних приміщеннях та складання задля фіксації таких обставин відповідного акта, який міг би бути підставою для звільнення від внесення орендної плати. Крім того, Товариство орендує державне майно за різним цільовим призначенням, що не передбачено постановою КМУ № 611, якою чітко визначено перелік категорій орендарів, що мають право на отримання повного звільнення від сплати орендної плати або надання знижок, а отже, позивач не має підстав для перерахунку орендної плати в цілому. Водночас за змістом пункту 127 Порядку № 483, яким передбачено вичерпний перелік випадків для внесення змін до договору оренди в частині зменшення суми орендної плати (призупинення її нарахування тощо) протягом строку його дії, передумовою зменшення розміру орендної плати або тимчасового звільнення Орендаря від сплати орендної плати має бути рішення Орендодавця, що в подальшому має бути оформлено відповідними змінами до договору оренди від 04.11.2019, тоді як сторонами не було погоджено вказаних змін, а Товариство, звертаючись до Установи з відповідної заявою (листом від 27.07.2020 № 27/07), не надало доказів на підтвердження невикористання об`єкта оренди в період дії карантину.
При цьому в оскаржуваній постанові апеляційний суд наголосив на врахуванні при вирішенні цього спору висновків щодо застосування норм частин 4, 6 статті 762 і пункту 14 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (в редакції, чинній з 16.07.2020) та положень постанов КМУ № 211 і № 611, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 910/7495/16 та в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.05.2019 у справі № 914/1248/18, від 27.08.2019 у справі № 914/2264/17, від 08.07.2021 у справі № 910/8040/20, від 26.08.2021 у справі № 910/13397/20.
18. Товариство у поданій касаційній скарзі посилається на наявність підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, а саме якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
19. Колегія суддів, повністю погоджуючись із зазначеними вище висновками судів першої та апеляційної інстанцій, відхиляє доводи скаржника про неврахування судами висновків щодо застосування норм частини 4 статті 762 і пункту 14 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України в подібних правовідносинах, викладеного в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.11.2021 у справі № 910/14244/20, з огляду на таке.
20. Згідно з частинами 4, 6 статті 762 ЦК України, на неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування яких у подібних правовідносинах посилається скаржник на обґрунтування підстави касаційного оскарження, наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
21. Відповідно до пункту 14 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (в редакції, чинній з 16.07.2020), на неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування якого у подібних правовідносинах також посилається скаржник на обґрунтування підстави касаційного оскарження, з моменту встановлення карантину, введеного постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 11.03.2020 № 211 (із наступними змінами і доповненнями), і до його відміни (скасування) в установленому законом порядку, плата за користування нерухомим майном (його частиною) підлягає зменшенню за вимогою наймача, який здійснює підприємницьку діяльність з використанням цього майна, впродовж усього часу, коли майно не могло використовуватися в підприємницькій діяльності наймача в повному обсязі через запроваджені обмеження та (або) заборони. У випадку, визначеному абзацом першим цього пункту, розмір плати за користування майном не може перевищувати сукупний (пропорційно до орендованої площі) обсяг витрат, які наймодавець здійснив або повинен буде здійснити за відповідний період для внесення плати за землю, сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, і сплати вартості комунальних послуг. Зазначені витрати покладаються на наймача як плата за користуванням майном за відповідний період пропорційно площі нерухомого майна, яку він наймає відповідно до договору, якщо договором не передбачений обов`язок наймача самостійно сплатити ці витрати повністю або частково. Ця норма не поширюється на суб`єктів господарювання, які впродовж дії карантину фактично здійснювали діяльність з використанням цього майна в своїй господарській діяльності в повному обсязі, а також на договори найму майна, яке належить територіальній громаді
22. Колегія суддів наголошує, що в пункті 4.4 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.11.2021 у справі № 910/14244/20 (зі спору, що виник з подібних орендних правовідносин), якою касаційну скаргу ДУ "ННЦ "Інститут кардіології імені академіка М. Д. Стражеска" НАМН України задоволено частково, судові рішення судів попередніх інстанцій про задоволення позову скасовано з передачею справи на новий розгляд, спочатку процитовано висновки Верховного Суду щодо застосування норм частин 4, 6 статті 762, пункту 14 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України та пункту 2 постанови КМУ № 611, викладені в постановах від 08.05.2018 у справі № 910/7495/16, від 22.05.2019 у справі № 914/1248/18, від 27.08.2019 у справі № 914/2264/17, від 08.07.2021 у справі № 910/8040/20, від 26.08.2021 у справі № 910/13397/20, а в подальшому зазначено таке:
"Отже, зважаючи на викладене та наведені положення законодавства, обставини стосовно неможливості використання орендарем (у наведеному випадку позивачем) з незалежних від нього причин у своїй господарській діяльності спірного орендованого майна відповідно до наведеного висновку Верховного Суду, підлягають достеменному дослідженню та встановленню на загальних підставах, як і підлягають правовій оцінці та дослідженню відповідні заперечення відповідача з цього приводу (у тому числі стосовно того, що у період із 11.03.2020 до 27.07.2020 позивач не звертався з проханням звільнити чи зменшити орендну плату або з метою фіксування припинення своєї господарської діяльності; позивач здійснював поліпшення орендованого приміщення, як до початку, так і під час спірного періоду; у позивача відсутній відповідний персонал, ліцензія на здійснення медичної практики), чого, проте судами зроблено не було.
Звідси висновки судів у цій справі, яка переглядається, щодо підстав для звільнення позивача від сплати орендної плати не відповідають наведеному висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 08.07.2021 у справі № 910/8040/20, та, з огляду на зазначене, є передчасними….
Зважаючи на викладене, висновки судів попередніх інстанцій у справі, в якій подано касаційну скаргу, стосовно того, що період дії Постанови № 611 не розповсюджується на спірні правовідносини (стосовно зменшення орендареві розміру орендної плати саме у зв`язку із запровадженням карантину) не відповідають зазначеному висновку Верховного Суду, при цьому обставини щодо наявності або відсутності підстав для застосування до позивача положень зазначеної постанови з урахуванням мети використання державного майна у наведеному випадку також підлягають дослідженню судами попередніх інстанцій з огляду на визначену процесуальним законом компетенцію".
23. Оскільки судами першої та апеляційної інстанції з посиланням на правові висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 08.05.2018 у справі № 910/7495/16, від 22.05.2019 у справі № 914/1248/18, від 27.08.2019 у справі № 914/2264/17, від 08.07.2021 у справі № 910/8040/20 і від 26.08.2021 у справі № 910/13397/20, достовірно встановлено недоведеність дійсного призупинення Орендарем діяльності в спірний період у займаних приміщеннях, відсутність включення Товариства, як орендаря державного майна з різним цільовим призначенням (медична практика (центр цереброваскулярних хвороб), офісні приміщення), до передбаченого постановою КМУ № 611 переліку категорій орендарів, які мають право на отримання повного звільнення від сплати орендної плати або надання знижок, а також обставини здійснення позивачем поліпшень орендованих приміщень як до початку, так і після запровадження карантину, відсутності в Орендаря відповідного персоналу та ліцензії на здійснення медичної практики, що в сукупності свідчить про недоведеність передбачених частиною 4 статті 762 ЦК України підстав для зменшення розміру орендної плати за договором оренди від 04.11.2019 у період дії карантину, то колегія суддів вважає, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень судами якраз було встановлено зазначені фактичні обставини, відсутність достеменного дослідження та встановлення яких слугувала підставою для ухвалення Верховним Судом постанови від 16.11.2021 про передачу справи № 910/14244/20 на новий розгляд до суду першої інстанції.
Наведеним повністю спростовуються необґрунтовані доводи скаржника про наявність у нього права на отримання перерахунку розміру орендної плати за Договором.
24. Верховний Суд також наголошує на правильності та неспростовності висновку місцевого та апеляційного господарських судів про те, що за змістом пункту 127 Порядку № 483 (чинного з 17.06.2020), яким передбачено вичерпний перелік випадків для внесення змін до договору оренди в частині зменшення суми орендної плати (призупинення її нарахування тощо) протягом строку його дії, передумовою зменшення розміру орендної плати або тимчасового звільнення Орендаря від сплати орендної плати має бути рішення Орендодавця, що в подальшому має бути оформлено відповідними змінами до договору оренди від 04.11.2019, тоді як сторонами не було погоджено вказаних змін, а Товариство, звертаючись до Установи з відповідної заявою (листом від 27.07.2020 № 27/07), не надало доказів на підтвердження невикористання об`єкта оренди в період дії карантину.
25. Зважаючи на викладене колегія суддів вважає помилковим посилання скаржника на неврахування судами попередніх інстанцій висновків щодо застосування норм частини 4 статті 762 і пункту 14 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України в подібних правовідносинах, викладених в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.11.2021 у справі № 910/14244/20, оскільки висновок суду першої інстанції про відмову в позові цілком відповідає зазначеному правовому висновку Верховного Суду, на неврахуванні якого (висновку) безпідставно наполягає скаржник.
26. Таким чином, зазначена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження, однак наразі виключається можливість закриття касаційного провадження з огляду на те, що суд апеляційної інстанції переглянув рішення місцевого господарського суду відповідно до висновку щодо застосування норм частини 4 статті 762 і пункту 14 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України в подібних правовідносинах, викладеного в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.11.2021 у справі № 910/14244/20, на неврахуванні якого (висновку) помилково наголошує скаржник.
27. Водночас, зважаючи на те, що в прохальній частині позовної заяви Товариство не зазначило як періоду проведення перерахунку розміру орендної плати за договором оренди від 04.11.2019, так і конкретного розміру такого перерахунку, колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про те, що обраний позивачем спосіб захисту своїх прав у виді абстрактних (неконкретизованих) позовних вимог про зобов`язання відповідача здійснити перерахунок орендної плати за цим договором та встановити на невизначений строк орендну плату на рівні фактичних витрат на утримання майна є неефективним способом цивільних прав орендаря з огляду на вимоги положень ЦК України та Конвенції з прав людини та основоположних свобод і статті 1 Першого Протоколу до цієї Конвенції.
Адже в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 921/530/18 викладено висновок про те, що в разі зміни договору судом відповідне договірне зобов`язання змінюється саме з моменту набрання рішенням суду законної сили.
28. Отже, суди першої та апеляційної інстанції, дослідивши зібрані у справі докази в їх сукупності, враховуючи недоведеність позивачем неможливості користування орендованими приміщеннями та недоведеність їх фактичного невикористання з незалежних від нього причин, а саме в зв`язку із запровадженням карантину, як передбаченої частиною 4 статті 762 ЦК України підстави для зменшення розміру орендної плати за договором оренди від 04.11.2019, дійшли правильного висновку про необґрунтованість позовних вимог.
29. З мотивів, наведених раніше в цій постанові, Верховний Суд погоджується з обґрунтованими доводами відповідача, викладеними у відзиві на касаційну скаргу.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
30. Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
31. За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
32. Відповідно до частини 1 статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
33. Наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження, що зумовлено здійсненням апеляційним судом перегляду рішення місцевого господарського суду відповідно до висновку щодо питання застосування норм частини 4 статті 762 і пункту 14 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України в подібних правовідносинах, викладеного в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.11.2021 у справі № 910/14244/20, що, в свою чергу, виключає як закриття касаційного провадження в частині зазначеної підстави, так і скасування оскаржуваних рішення та постанови.
34. Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, місцевий та апеляційний господарські суди дійшли правильного висновку про необґрунтованість позовних вимог, як наслідок, оскаржувані рішення та постанову ухвалено з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
35. Зважаючи на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, колегія суддів вважає за необхідне залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.
36. Ураховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі не отримали підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновку судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позову, в зв`язку з чим немає підстав для задоволення касаційної скарги і скасування оскаржуваних рішення та постанови.
37. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.
Розподіл судових витрат
Керуючись статтями 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Світодар" залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 05.05.2022 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.08.2022 у справі № 910/791/22 залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Ю. Я. Чумак
Судді Т. Б. Дроботова
Н. О. Багай