ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 квітня 2021 року
м. Київ
Справа № 910/8901/16
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кібенко О. Р. - головуючого, Кондратової І. Д., Стратієнко Л. В.,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.12.2020 (колегія суддів у складі: Алданової С. О., Мартюк А. І., Майданевича А. Г.)
за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Інко-Профіт"
на дії державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Шеремета Олександра Вікторовича (далі - державний виконавець)
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інко-Профіт" (далі - ТОВ "Інко-Профіт")
до Публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" (нове найменування - Акціонерне товариство "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз"; далі - ДАТ "Чорноморнафтогаз")
про стягнення коштів.
Історія справи
Фактичні обставини справи
1. 08.06.2017 державний виконавець відкрив виконавче провадження № 54070761 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 16.08.2016 № 910/8901/16 про стягнення з ДАТ "Чорноморнафтогаз" на користь ТОВ "Інко-Профіт" 3 407 344,86 грн.
2. 25.04.2020 державний виконавець повернув виконавчий документ стягувачу. Послався на підстави, передбачені п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону "Про виконавче провадження" (законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення).
3. В обґрунтування цих підстав вказав, що Закон від 22.11.2018 № 2618-VIII "Про внесення змін до деяких законів України щодо відновлення діяльності Державного акціонерного товариства "Чорноморнафтогаз" (далі - Закон № 2618-VIII) доповнив:
- Закон "Про трубопровідний транспорт" ст. 22 такого змісту: на період тимчасової окупації ДАТ "Чорноморнафтогаз" відкриває поточний рахунок із спеціальним режимом використання для: 1) проведення розрахунків із забезпечення виробничої, інвестиційної діяльності, діяльності щодо захисту майнових прав та законних інтересів у судах (арбітражах); 2) погашення заборгованості за договорами, укладеними до початку тимчасової окупації території України, яка підтверджена судовим рішенням, що набрало законної сили, та постановою про відкриття виконавчого провадження, а також заборгованості перед бюджетом. Поточний рахунок із спеціальним режимом використання відкривається в уповноваженому банку, визначеному Кабінетом Міністрів України за пропозицією Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України". На такий рахунок зараховуються кошти, що надходять від господарської діяльності ДАТ "Чорноморнафтогаз", у тому числі відшкодування з бюджету. На кошти, що знаходяться на поточному рахунку із спеціальним режимом використання, не може бути звернуто стягнення за зобов`язаннями ДАТ "Чорноморнафтогаз";
- розділ ХІІІ "Перехідні та прикінцеві положення" Закону "Про виконавче провадження" п. 1-2 такого змісту (з урахуванням Закону від 19.12.2019 № 399-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо продовження заходів, пов`язаних із відновленням діяльності ДАТ "Чорноморнафтогаз"; далі - Закон № 399-ІХ): тимчасово, до 31.12.2022, підлягають зняттю арешти та заборони відчуження майна ДАТ "Чорноморнафтогаз" у виконавчих провадженнях (крім рішень про виплату заробітної плати, вихідної допомоги, інших виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв`язку з трудовими відносинами, про відшкодування матеріальної (майнової) шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, про стягнення аліментів, про стягнення заборгованості із сплати внесків до фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування і заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування).
Короткий зміст вимог скарги на дії державного виконавця
4. 07.07.2020 ТОВ "Інко-Профіт" звернулося в Господарський суд міста Києва зі скаргою на дії державного виконавця, в якій заявило вимоги:
- визнати незаконними дії державного виконавця щодо винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 25.04.2020 у виконавчому провадженні № 54070761;
- скасувати постанову державного виконавця про повернення виконавчого документа стягувачу від 25.04.2020 у виконавчому провадженні № 54070761.
5. В обґрунтування вимог скарги стягувач посилався на неправомірність оскаржуваної постанови державного виконавця. Зазначав, що:
- посилання державного виконавця на положення Закону "Про трубопровідний транспорт" як на підставу для закриття виконавчого провадження та повернення виконавчого документа стягувачу, є помилковими; цей Закон забороняє здійснювати стягнення лише з поточного рахунку зі спеціальним режимом використання і передбачає зняття арештів та заборон відчуження майна боржника; таким чином Закон не встановлює заборон щодо звернення стягнення на майно чи кошти, які знаходяться на інших рахунках;
- оскільки ДАТ "Чорноморнафтогаз" є державним підприємством, то державний виконавець замість повернення виконавчого документа повинен був вчинити дії відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", яка передбачає, що у разі якщо рішення суду про стягнення коштів з державного підприємства не виконано протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, його виконання здійснюється за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду;
- згідно з ч. 3 ст. 4 Закону "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" виконавець мав подати до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику в сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування стягувачу коштів і повідомити про це стягувача.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
6. Господарський суд міста Києва ухвалою від 03.09.2020 у задоволенні скарги відмовив з таких підстав:
- пункт 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону "Про виконавче провадження", яким передбачене тимчасове зняття заборон та арештів з майна, у тому числі і грошових коштів (які теж є майном) у виконавчих провадженнях, є підставою для повернення виконавчого документа стягувану, оскільки унеможливлює стягнення, а тому дії державного виконавця є правомірними;
- погашення заборгованості ДАТ "Чорноморнафтогаз", яка підтверджена судовим рішенням, що набрало законної сили, здійснюється з поточного рахунку ДАТ "Чорноморнафтогаз" із спеціальним режимом використання; на кошти, що знаходяться на поточному рахунку із спеціальним режимом використання, не може бути звернено стягнення за зобов`язаннями цього боржника;
- у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня закінчення строку дії відповідної заборони (ч. 5 ст. 12 Закону "Про виконавче провадження"); тобто, після зняття заборон стягувач має право повторно ппред`явити виконавчий документ до виконання.
- стягувач не позбавлений права звернутися до органу державної виконавчої служби із заявою про відкриття виконавчого провадження та вимогою про направлення керівником відповідного органу державної виконавчої служби повідомлення у порядку ч. 3 ст. 4 Закону "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".
7. Північний апеляційний господарський суд постановою від 22.12.2020 ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.09.2020 скасував, скаргу стягувача на дії державного виконавця задовольнив; визнав неправомірними дії державного виконавця щодо винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 25.04.2020 у виконавчому провадженні № 54070761 та скасував її.
8. Ухвалюючи постанову, суд апеляційної інстанції послався на положення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ст. 129-1 Конституції України, ст. ст. 1, 3, 5, 10, 13, 18, 34, 37, 74, п. 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону "Про виконавче провадження", ст. 22 Закону "Про трубопровідний транспорт", Закону "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", ст. ст. 2, 4 Закону "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", ст. 17 Закону "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", ст. ст. 18 326 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 12.08.2019 у справі № 905/2986/16, від 19.03.2019 у справі № 13/156-10, рішення Конституційного Суду України від 15.05.2019 № 2-р(ІІ)/2019, від 25.04.2012 № 11-рп/2012 та судову практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), та виходив з такого:
- право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист, що неухильно повинно дотримуватись в демократичній державі;
- рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2016 у справі № 910/8901/16, яке набрало законної сили, є обов`язковим до виконання та повинно бути виконане;
- стягувач через законодавчі обмеження не має можливості домогтися виконання рішення в порядку, який встановлений Законом "Про виконавче провадження";
- потрібно керуватися інтересами стягувача, оскільки він вправі очікувати від держави вчинення всіх дій, які б наближали його до виконання судового рішення; у цьому сенсі наявність невиконаного судового рішення не вселятиме стягувачеві надію, що Україна як держава робить усе, аби наблизити стягувача до бажаної ним законної мети - виконання судового рішення, як стадії реалізації права стягувача на справедливий суд у розумінні Конвенції;
- частина 2 ст. 4 Закону "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" передбачає, що виконання рішення суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи здійснюється за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду, у разі якщо дане рішення не виконано протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. Ніяких інших умов для застосування, в тому числі визначених ч. 3 ст. 4 цього Закону, крім спливу шестимісячного строку з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, цей Закон не вимагає та не передбачає. Тобто, названа норма підлягає застосуванню саме після спливу шестимісячного строку з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження (правові висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 12.08.2019 у справі № 905/2986/16, від 19.03.2019 у справі № 13/156-10);
- факт невиконання рішення суду протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження є самостійною і безумовною підставою для переходу до процедури виконання рішення за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду;
- Закон № 2618-VIII не встановлює жодних обмежень щодо застосування Закону "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" у частині подання необхідних документів та відомостей до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування, яке повинно вчинятися в рамках виконавчого провадження саме на стадії примусового виконання рішення суду, судовий контроль за виконанням якого покладено на суд;
- оскільки боржником у цій справі є державне підприємство, примусове виконання судового рішення про стягнення коштів з якого відкрито 08.06.2017, за наявності передбаченої п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону "Про виконавче провадження" підстави для повернення виконавчого документа стягувачу, державний виконавець повинен був здійснити встановлені Законом "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" заходи для виконання судового рішення у справі № 910/8901/16;
- матеріали справи не містять доказів того, що державним виконавцем дотримані вимоги ст. 4 Закону "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", що, з врахуванням принципу обов`язковості судових рішень, свідчить про неправомірність його дій з винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу.
Короткий зміст наведених у касаційній скарзі вимог
9. 22.01.2021 ДАТ "Чорноморнафтогаз" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.12.2020, в якій просить її скасувати, а ухвалу суду першої інстанції залишити в силі.
Доводи учасників справи
10. Скаржник посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції положень ст. 4 Закону "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", ст. 22 Закону "Про трубопровідний транспорт", ст. 37, п. 1-2 розділу ХІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону "Про виконавче провадження", Закону від 02.10.2019 № 145-IX "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" (далі - Закон № 145-ІХ). При цьому, зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування зазначених норм права у подібних правовідносинах (п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК). Також, відсутній висновок щодо застосування норм Закону № 2618-VIII.
11. Доводи скаржника зводяться до наступних заперечень:
11.1. Стаття 4 Закону "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" має застосовуватися лише у випадку, якщо законом встановлена необмежена у часі заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, проведення інших виконавчих дій стосовно боржника. Тоді як п. 3 розділу III "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 145-ІХ встановлює такі заборони на строк у три роки з дня набрання цим законом чинності. Закон №399-ІХ також містить тимчасові заборони (до 31.12.2022). Після закінчення дії цих заборон, кредитори не позбавлені права звернутися до органів виконавчої служби для примусового виконання рішень судів.
11.2. Стаття 22 Закону "Про трубопровідний транспорт" обмежує примусове стягнення лише з поточного рахунку із спеціальним режимом використання; нею не встановлена заборона стягнення коштів з інших поточних рахунків, відкритих ДАТ "Чорноморнафтогаз" в установах банків. Таким чином, встановлені законом заборони стосуються лише частини майна боржника, що також виключає застосування Закону "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".
Надходження касаційної скарги на розгляд Верховного Суду
12. Верховний Суд ухвалою від 15.03.2021 відкрив касаційне провадження, розгляд касаційної скарги призначив у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
13. Ухвалою від 14.04.2021 Верховний Суд відмовив у задоволенні клопотання ДАТ "Чорноморнафтогаз" про передачу справи № 910/8901/16 на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Щодо застосування ст. 4 Закону "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень"
14. Стаття 4 Закону "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" встановлює особливості виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства. У ч. 1 цієї статті визначено, що таке виконання здійснюється в порядку, визначеному Законом "Про виконавче провадження", з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.
15. Статтею 2 Закону "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" закріплено, що держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є:
- державний орган;
- державні підприємство, установа, організація;
- юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства.
16. ДАТ "Чорноморнафтогаз" не є державним підприємством, як помилково зазначив суд апеляційної інстанції, а є юридичною особою іншої організаційно правової форми - державним акціонерним товариством. Щодо юридичних осіб Закон "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" застосовується у разі, коли примусова реалізація майна такої юридичної особи забороняється відповідно до законодавства.
17. Закон № 2618-VIII вніс зміни до Закону "Про трубопровідний транспорт" та Закону "Про виконавче провадження" шляхом їх доповнення ст. 22 та п. 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону "Про виконавче провадження" відповідно, які стосуються:
- відкриття поточного рахунку із спеціальним режимом використання, на який зараховуються кошти, що надходять від господарської діяльності ДАТ "Чорноморнафтогаз", у тому числі відшкодування з бюджету, на період тимчасової окупації (на кошти, що знаходяться на цьому рахунку, не може бути звернено стягнення за зобов`язаннями ДАТ "Чорноморнафтогаз"; на кошти, що обліковуються за цими ра хунками, не накладається арешт, а операції за ними не підлягають зупиненню);
- тимчасового зняття арештів та заборони відчуження майна ДАТ "Чорноморнафтогаз" (з урахуванням Закону № 399-ІХ - до 31.12.2022) у виконавчих провадженнях (крім рішень про виплату заробітної плати, вихідної допомоги, інших виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв`язку з трудовими відносинами, про відшкодування матеріальної (майнової) шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, про стягнення аліментів, про стягнення заборгованості із сплати внесків до фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування і заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування).
18. Закон № 145-ІХ, на положення якого посилається скаржник (п. 3 розділу ІІІ "Прикінцеві та перехідні положення"):
- заборонив вчиняти виконавчі дії відповідно до Закону "Про виконавче провадження" щодо об`єктів права державної власності, які на день набрання чинності цим Законом були включені до переліків, затверджених Законом України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" (в тому числі ДАТ "Чорноморнафтогаз"), протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом, крім стягнення грошових коштів і товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами.
19. Скаржник посилається на те, що встановлені заборони є тимчасовими, тому відповідно до Закону "Про виконавче провадження" лише після їх зняття стягувач має повторно звернутися з виконавчим документом.
20. Верховний Суд відхиляє цей аргумент з огляду на таке.
21. Принцип обов`язковості судових рішень встановлений як в Конституції України (ст. 129- 1), так і в ГПК (ст. ст. 2, 18).
22. Тривале невиконання рішення та відсутність засобів захисту прав стягувача на національному рівні спричиняє порушення п. 1 ст. 6, ст. 13 Конвенції та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції.
23. Частина 3 ст. 4 Закону "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" передбачає, що протягом десяти днів з дня встановлення державним виконавцем факту наявності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до п. п. 2- 4, 9 ч. 1 ст. 37 Закону "Про виконавче провадження", крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, але не пізніше строку, встановленого частиною другою цієї статті, керівник відповідного органу державної виконавчої служби подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування стягувачу коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України, про що повідомляє в установленому порядку стягувача.
24. Це правило діє незалежно від того, чи є заборони тимчасовими, оскільки інших умов для застосування, крім наявності заборон та спливу шестимісячного строку з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, ч. 2 ст. 4 зазначеного Закону не передбачає. Тобто, названа норма підлягає застосуванню саме після спливу шестимісячного строку з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. Аналогічні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 12.08.2019 у справі № 905/2986/16 (п. 43) та від 19.03.2019 у справі № 13/156-10.
25. Скаржник також стверджує, що Закон "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" застосовується лише тоді, коли на все майно юридичної особи не можна звернути стягнення (тобто є заборона примусової реалізації всього її майна). Тоді як ст. 22 Закону "Про трубопровідний транспорт" обмежує примусове стягнення лише з поточного рахунку із спеціальним режимом використання, нею не встановлена заборона стягнення коштів з інших поточних рахунків, відкритих ДАТ "Чорноморнафтогаз" в установах банків. Таким чином, державний виконавець може звертати стягнення на грошові кошти ДАТ "Чорноморнафтогаз", які знаходяться на цих рахунках.
26. Стаття 22 цього Закону встановлює, що на період тимчасової окупації ДАТ "Чорноморнафтогаз" відкриває поточний рахунок із спеціальним режимом використання для погашення заборгованості за договорами, укладеними до початку тимчасової окупації території України, яка підтверджена судовим рішенням, що набрало законної сили, та постановою про відкриття виконавчого провадження, а також заборгованості перед бюджетом. На кошти, що знаходяться на поточному рахунку із спеціальним режимом використання, не може бути звернено стягнення за зобов`язаннями ДАТ "Чорноморнафтогаз". На кошти, що обліковуються за цими рахунками, не накладається арешт, а операції за цими рахунками не підлягають зупиненню.
27. Вказана стаття передбачає створення спеціального рахунку для погашення заборгованостей, та, водночас, унеможливлює таке погашення шляхом встановлення заборони звернення стягнення на кошти, що знаходяться на ньому. У той же час, інші поточні рахунки, відкриті ДАТ "Чорноморнафтогаз" в банківських установах, в силу цих законодавчих положень не призначені для погашення заборгованості за договорами, укладеними до початку тимчасової окупації території України.
28. Верховний Суд зазначає, що у справі, яка переглядається, заборгованість виникла саме за договором, укладеним 17.10.2013 до початку тимчасової окупації території України, яка підтверджена судовим рішенням, що набрало законної сили, та постановою про відкриття виконавчого провадження, відповідно для погашення такої заборгованості використовується поточний рахунок із спеціальним режимом використання, а не інші поточні рахунки, відкриті ДАТ "Чорноморнафтогаз" в установах банків.
29. Крім того, якщо ДАТ "Чорноморнафтогаз" вважає, що відсутні заборони для вчинення виконавчих дій щодо його майна, то відсутні й підстави для повернення виконавчого документу. Всупереч цьому, ДАТ "Чорноморнафтогаз" стверджує, що дії державного виконавця є правомірними і стягувач може повторно пред`явити виконавчий документ до виконання після зняття відповідних заборон. Така правова позиція скаржника вочевидь є суперечливою, а аргументи непереконливими.
30. Щодо доводів скаржника про те, що після закінчення дії законодавчих заборон всі виконавчі провадження щодо кредиторської заборгованості ДАТ "Чорноморнафтогаз" на суму понад 500 млн грн, що були передані на виконання на підставі положень Закону "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", стануть безповоротними бюджетними видатками державного бюджету України, Верховний Суд зазначає таке.
31. Юридична особа відповідає за своїми зобов`язаннями усім належним їй майном (ч. 2 ст. 96 ЦК). За загальним правилом, неможливість боржника виконати грошові зобов`язання перед кредиторами після настання встановленого строку виконання, у тому числі за рахунок свого майна, є підставою для застосування механізмів, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства.
32. Натомість у випадках, коли закон встановлює виключення із цього загального правила щодо окремих юридичних осіб і запроваджує заборони примусової реалізації їх майна, то тоді мають бути встановлені й додаткові механізми захисту прав кредиторів таких юридичних осіб - боржників. Одним з них і є Закон "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".
33. Крім того, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 100 % акцій ДАТ "Чорноморнафтогаз" належить Акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", єдиним засновником (учасником) якого є Кабінет Міністрів України. Це означає, що кінцевим бенефіціарним власником боржника є держава.
34. Справедливим є те, що якщо державою встановлені заборони щодо звернення стягнення на майно суб`єктів господарської діяльності, підприємницьких товариств, єдиним учасником/акціонером яких є держава, то відповідальність за боргами таких юридичних осіб має нести держава за рахунок коштів державного бюджету.
35. У випадку припинення дій законодавчих заборон щодо звернення стягнення на майно та кошти ДАТ "Чорноморнафтогаз" та відновлення його належного фінансового стану у майбутньому, держава, в особі уповноважених органів, не позбавлена права вирішити питання компенсації видатків, здійснених із відповідних фондів на виконання таких судових рішень.
36. Оцінюючи висновок суду першої інстанції про те, що стягувач не позбавлений права звернутися до органу державної виконавчої служби із заявою про відкриття виконавчого провадження та вимогою про направлення керівником відповідного органу державної виконавчої служби повідомлення у порядку ч. 3 ст. 4 Закону "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", апеляційний суд слушно зауважив, що з моменту звернення у належний спосіб до органів виконавчої служби із заявою про відкриття виконавчого провадження стягувач вправі розраховувати, що компетентний орган здійснить всі можливі заходи для виконання судового рішення, що набрало законної сили (правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 12.08.2019 у справі № 905/2986/16).
37. Верховний Суд також враховує, що протилежний підхід, який полягає у необхідності для стягувача повторного звернення до органу виконання судових рішень, суперечить принципу процесуальної економії, покладає на стягувача додатковий обов`язок, створює перешкоди у реалізації ним права на своєчасне виконання судового рішення.
38. Враховуючи викладене, Верховний Суд вважає правильним висновок суду апеляційної інстанції про те, що за наявності передбаченої п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону "Про виконавче провадження" підстави для повернення виконавчого документа стягувачу, державний виконавець повинен був здійснити встановлені Законом "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" заходи для виконання судового рішення у справі № 910/8901/16.
Щодо порушеного права та інтересу
39. Право сторони виконавчого провадження на звернення зі скаргою до суду на підставі ст. 339 ГПК пов`язане з порушенням прав такої сторони під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця. Виконання судового рішення є прямим обов`язком боржника (ч. 2 ст. 15 Закону "Про виконавче провадження").
40. Звертаючись зі скаргою на дії державного виконавця, стягувач у цій справі вмотивував порушення свого права невиконанням судового рішення.
41. Натомість, в касаційній скарзі, ДАТ "Чорноморнафтогаз" (боржник у виконавчому провадженні) жодним чином не обґрунтовує, яким чином виконання судового рішення із застосуванням правового механізму, передбаченого Законом "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", порушує права чи інтереси ДАТ "Чорноморнафтогаз" як боржника, а Верховний Суд таких обставин не вбачає.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
42. Відповідно до ч. 1 ст. 300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
43. В силу положень п. 1 ч. 1 ст. 308 ГПК суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
44. За ч. 1 ст. 309 ГПК суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених ст. 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
45. Ураховуючи викладене, постанова суду апеляційної інстанції у цій справі підлягає залишенню без змін, а касаційна скарга - без задоволення.
Судові витрати
46. Оскільки суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат не здійснюється (ч. 14 ст. 129 ГПК).
Керуючись ст. ст. 300 301 304 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" залишити без задоволення.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.12.2020 у справі № 910/8901/16 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий О. Кібенко
Судді І. Кондратова
Л. Стратієнко